Rozpałka 20

- Петрусю, чому ти ходиш такий патлатий?
- У мене немає гребінця
- Попроси маму, щоб купила
- Ну так, а потім буде змушувати
зачісуватися!
братику
- Я йому віддам три штуки
- Ти що, не вмієш рахувати?
- Я-то вмію, а от він ні.
Після обіду мати йде на
кухню, а дочка кричить їй
услід:
- Діти, хто може привести приклад дивного
збігу?
- Ні, мама, я не хочу, щоб ти у
свій день народження мила
посуд. Залиши його на завтра.
- Я! У мого папи і моєї мами весілля було в
той самий день!
Z DZIENNICZKÓW UCZNIOWSKICH…
Rzucił w nauczyciela doniczką i krzyknął: "Trafiłem!".
Przyłapany na paleniu w toalecie broni się, mówiąc Ŝe
"wykurza robale z kibla".
W czasie odpowiedzi z historii, co drugi wyraz
wtrąca słowo "facet".
Nie uwaŜa i biega na lekcjach wf-u.
Rozmawiałam z nią i nie dala mi dojść do słowa.
Zamknął nauczyciela na klucz i odmówił zeznań.
Zasłyszane,
Zas yszane, czyli plotki i ploteczki:
ploteczki:
Uczeń naszego gimnazjum J.L. wyznał
w (rozbrajająco szczerym) wywiadzie,
Ŝe jego mama wybrała juŜ dla niego
zawód. J. L. w przyszłości najprawdopodobniej zostanie ….grabarzem.
Naszemu redakcyjnemu koledze Ŝyczymy powodzenia w realizacji Ŝyciowych marzeń ☺
CIEKAWOSTKI
• Silne stworzenie. Rohatyniec boreański (chrząszcz) potrafi unosić przedmioty
waŜące 850 razy tyle, co masa jego ciała. Człowiek potrafi podnosić przedmioty
waŜące do siedemnastokrotności masa jego ciała.
• Komórki ciała. Komórki wyścielające jelito Ŝyją tylko trzy dni, podczas gdy
neurony mózgu mogą przetrwać przez całe Ŝycie człowieka.
• Pingwiny. Pingwiny potrafią nurkować na głębokość 265 metrów. Mogą utrzymywać się pod wodą bez zaczerpnięcia powietrza aŜ przez osiemnaście minut.
• Niedźwiedzie polarne. Niedźwiedzie polarne nie boją się ludzi. Gdy będą głodne, zapolują na nas. Fakt ten czyni niedźwiedzie polarne najniebezpieczniejszymi
ssakami na naszej planecie.
• Góry lodowe. Największa z zanotowanych do tej pory gór lodowych miała powierzchnię 31000 kilometrów kwadratowych, co stanowi obszar większy od powierzchni Belgii.
Патриція Багінська, Artur <Paella> Bostan
МІСЯЧНИК ШАШКЕВИЧІВКИ
ГАЗЕТКА КОМПЛЕКСУ ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ ШКІЛ № 2 В ПЕРЕМИШЛІ
№ 8(20), 9 червня 2009 року, ціна 1 зл.
РЕЗУЛЬТАТИ
КОНКУРСУ
„Wiedź„Wied
min”: Na tropie
Salamandry
Лабіринт , ребус
- От тобі десять цукерок, половину віддай
MIESIĘCZNIK SZASZKEWICZÓWKI
GAZETKA ZESPOŁU SZKÓŁ OGÓLNOKSZTAŁCĄCYCH NR 2 W PRZEMYŚLU
Nr 8(20), 9 czerwca 2009r. , cena 1 zł.
ВО́ЛЬФҐАНҐ АМАДЕ́Й МО́ЦАРТ
Zmierz się z sudoku
Zaćmienie”
czyli przymierze
odwiecznych wrogów!
У номері:
A Онученя
teraz z приходить
innej Beczki:
на день
народження бабусі з букетом
троянд:
- Спасибі, миле онученя! зворушилася бабуся. - Які
красиві троянди і так схожі на
ті, котрі ростуть в саду.
- Уже не ростуть...
Редколегія Розпалки в Ряшеві
«Журавлі»
» та «Намисто»
»
у Перемиському Катедральному Соборі
Перед нами час пригод!!!
Zmierz się z sudoku
Слово від Редакції РОЗПАЛКИ
4
Шестикласники написали вже свій іспит,
гімназисти перейшли через тести, а матуристи
мають за собою матуру, оцінки з предметів
виставлені. У цьому навчальному році вже не
будемо нічого зараховувати. Перед нами
канікули!!! Час мандрівок, пригод і свободи.
Спакую наплечник і в гори, здалека від школи.
Зараз, спокійно, зачекаймо до останнього
дзвінка! Перестерігаю перед ВАҐАРАМИ. До
речі, про консеквенції втечі з уроків дізналась я
недавно. Натомість на канікулах відвідуймо
околиці, а не телевізійні канали.
На закінчення
бажаю приємних і
безпечних вакацій.
Від імені редакції Ева Попович
Sudoku: 643582791 – pierwszy wiersz, 251847369 – czwarty wiersz,
426718953 – siódmy wiersz
Відповідь Математична загадка Через те, що сума останніх цифр
2+3+3+4=12 кінчається на 2 і не існує квадрата натурального числа, який
би кінчався на 2, мова йде не про чотирьох, а лише про трьох рибалок,
тобто син одного з любителів рибного лову одночасно є батьком іншого
(2+3+4=9). Микола не може бути сином Петра, тому що улов Миколи
кінчається на 2, а не на 4, як того вимагають умови завдання. Отже,
Петро син Миколи.
Skład redakcji:
Patrycja Bagińska Roksolana Bogusz Oksana Borowik,
Piotr Choma
Nastia Ficak,
Anna Giza,
Lila Iwaniuk,
Ania Kachnycz,
Jarosław Kuźmiak,
Taras KuŜmiak, Jarema Leskiw, Ewa Popowicz,
Agnieszka Rybka,
Ania Stepan Artur <Paella> Bostan Michał Zapołoch
Opieka pedagogiczna:
Mgr Anna Smołyńczak-Bagińska i mgr Sabina Bednarczyk
5
9
9
7
6
6
1
8
9
3
4
9
4
2
9
5
5
3
1
8
3
6
7
2
1
5
8
5
8
4
1
Reguły gry
Wypełnij wszystkie pola
diagramu w taki sposób, aby
każdy wiersz , każda kolumna i każdy kwadrat 3 na
3 zawierały komplet cyfr od
1 do 9.
PORÓWNAJ SWÓJ WYNIK
Mistrz Polski potrzebował
2 minuty i 51 sekund. 10-ta
osoba 3 minuty i 51 sekund, 50-ta 6 minut i 39
sekund, setna 8 minut i 41
sekund, a dwusetna 18
minut i 21 sekund. Czy
znajdziesz się w pierwszej
setce ?
Sprawdź, czy dobrze rozwiązałeś sudoku na str. 2
<The Virus>
Математична загадка. Батько по імені Микола із сином і батько по імені Петро із сином
відправилися вудити рибу. Число риб, пійманих Миколою, кінчається на 2, а число риб,
пійманих його сином, - на 3, число риб, пійманих Петром, також кінчається на 3, а число риб,
пійманих його сином,- на 4. Число риб, пійманих нашими рибалками разом, збігається із
Ліля Іванюк
квадратом певного натурального числа. Роз’яснення на стр. 2
ЦІКАВО ЗНАТИ
ВІЙНА НА ... КРОСІВКИ
У 1920 році брати Рудольф і Еді в пральні свого дому
в Баварії
почали
шити
спортивне
взуття.
Еді,
тип
зосередженого ремісника, а Руді більш голосний та поривчий.
У 1936 році Аді проектує кросівки для Джесі Овенса.
Спортсмен на олімпіаді в Берліні здобуває 4 золоті медалі.
Після війни фірму поділено на АДІДАС і РУДА, пізніше
ПУМА. Дисонас між братами поділив місто на дві половини. Їх
заклади знаходяться по двох бергах річки Аурах. Одна
футбольна команда грає у взутті Еді, а друга - Руді.
У 1970 році під час фіналу чемпіонату в Мексиці, Пеле
просить про час на завязання бутсів, клякає і тоді тисячі
глядачів
бачить взуття зі знаком стрибучого кота ПУМИ.
Це був дуже тяжкий удар для Еді. Брати ніколи не
поєдналися. Їх діти та онуки до сьогодні не підтримують
звязків.
Ярко Кузьмяк
„Wiedźmin”:
„Wied min”: Na tropie Salamandry
Редколегія Розпалки в Ряшеві
Всі казали, що в п’ятницю буде дощ. Однак ми - журналісти з Розпалки, якраз
цей день вибрали на нашу екскурсію до «великого міста», тобто Ряшева.
8 травня о годині 7.45 з Перемиської залізниці виїхав поспішний потяг до Ряшева.
Саме цим потягом їхала редколегія Розпалки, звичайно ж не сама , а з опікунками
п.Анною Смолинчак-Багінською та п. С.Беднарчик.
Пішки по Ряшеві – ідемо в „Новини”
Перша зупинка в нашому маршруті - це пам’ятник і пам’ятна знімка.
Друга зупинка - це вже редакція щоденної газети „Новин”. Будинок, де вона міститься,
спочатку здавався нам великим, але коли зайшли ми в середину, виявилося, що насправді
приміщення редакції дуже малі і тісні.
Молода журналістка, яка опроваджувала нас, цікаво розповідала про працю в
газеті, вичерпно відповідала на наші численні запитання. Головне, що ми дізнались,
робота журналіста атракційна, і творчо, і матеріально.
Візит у Польському радіо Ряшів
Трохи приголомшені після „Новин”, увійшли ми в просторий будинок радіо. Від
перших слів нашої провідниці п. Івони П’єнтак, редакторки української передачі, на наших
лицях засяли усмішки. Місця, де записуються аудиції, мільйони різнокольорових ґудзиків,
важелів та два суперточні годинники цілковито завернули нам у головах. Не дивно, що
коли запропонували нам „на живо” взяти участь у радіопередачі, усі захотіли, хоч не
кожен відважився простягнути руку. В аудиції „Popołudnie z Radiem Rzeszów” пішли в ефір
голосочки Насті Фіцак і Артура Бостана, а також наших опікунок.
Після цих міцних вражень п. Івона провела спеціально для нас короткі
журналістські заннятя. Зі слухавками на вухах і мікрофоном у руці деякі з нас мали
можливість на мить стати справжніми журналістами та провести інтерв’ю з іншими
учасниками прогулянки. І несподівано, і цікаво, не обійшлося без курйозів. Дізнались
наприклад про думки наших друзів, що Ряшів – це досить прекрасне місто, а мама нашого
Яреми мріє, щоб її син став копачем гробів.
Це була незабутня прогулянка і назавжди залишиться в нашій пам’яті, якщо її не
забудемо, очевидно.
Напів серйозно, напів жартома
Ева Попович
Wielki zaszczyt spadł na mnie, gdyż jako redaktor działu „Retro zone” oraz
„Recenzji gier” mam przywilej napisać o rodzimej produkcji RED Studio CD – Projektu.
Będzie to subiektywna recenzja, ponieważ jestem fanem pana Sapkowskiego oraz gry
inspirowanej jego prozą.
Początkowo miała być to gra o bezimiennym bohaterze, który byłby łowcą potworów.
Na szczęście zrezygnowano z tej koncepcji i w pełni zasłużenie wykorzystano talent Andrzeja
Sapkowskiego, a tak dokładniej jego opowiadania, które cechuje wyjątkowy czas i miejsce
akcji, fantastyczne stworzenia, magia oraz częste i dokładnie opisy scen walki. Jak wyżej
wspomniałem do produkcji gry wykorzystano pięciotomowy cykl opowiadań najsłynniejszego
polskiego pisarza fantasy.
Wróćmy jednak do samej gry. ,,Wiedźmin” reprezentuje gatunek RPG. W samej grze wcielamy
się w Geralta z Rivii zwanego także Gwynbleid (Biały Wilk), który zostaje znaleziony nie przytomny w lesie blisko Kaer Morhen. Twierdza zostaje zaatakowana i od razu stajemy do walki.
Przyznać muszę, że tryb walki jak i sama walka dla osoby początkującej jest dość skomplikowana. Nie dość, że bój nie polega na bezmyślnym i nieustannym uderzaniu w myszkę, to sam
styl walki dzieli się na kilka rodzajów. Jeżeli przeciwnik to nie homo sapiens, wtedy używamy
srebrnego miecza i gdy przeciwnik rusza się szybko, wymachuje swoją bronią to używamy
szybkiego stylu zwanego „Kot”. Gdy przeciwnik jest dość dobrze opancerzony, widać, że jest
silny i macha ogromną bronią, wtedy używamy silnego stylu walki – „Wilk”. Natomiast gdy
otoczeni jesteśmy przez hordę słabszych przeciwników, to używamy grupowego stylu walki,
dumnie zwanego „Gryf”. Jeżeli na swej drodze spotkamy agresywnego „ludzia”, używamy
wtedy stalowego miecza i tych samych stylów walki. Twórcy ,,Wiedźmina” zadbali o najmniejsze szczegóły. Tworząc „walkę” wzorowano się na średniowiecznych stylach, aikido oraz innych wschodnich sztukach walki. Wszystkie sekwencje zostały nagrane przy pomocy ekipy z
Stunt Academy w systemie Motion Capture i przetworzone w animację.
Oczywiście do trybu walki dołączono także magię, a szczegółowo nazywając to „Wiedźmińskie
znaki”: Aard, Igni, Queen, Axii oraz Yrden. W specjalnych sytuacjach można posłużyć się
eliksirami, a najważniejsze to: Jaskółka, Kot, Wierzba, Grom, Wilk, Puszczyk, Pełnia, Wilga.
Mikstury tworzymy podczas medytacji, a bazą takich jest mocny alkohol. W trybie medytacji
możemy również udoskonalać postać poprzez wcześniej zdobyte talenty tworzone przez zdobycie danego poziomu doświadczenia. Jeśli chodzi o fabułę to, mówiąc krótko, jest baaardzo
skomplikowana. Gra polega na wykonywaniu wyborów… wyborze mniejszego zła. Wielkim
zaskoczeniem było dla mnie to, że na każdym kroku spotykałem podłoże polityczne, ideologiczne i filozoficzne… lecz w skrócie: za napaść na Kaer Morhen i kradzież Wiedźmińskich
tajemnic stoi Salamandra – tajna organizacja z południa. Geralt ugania się po świecie za Azarem
Javedem, który rzekomo kieruje Salamandrą. Po drodze wykonujemy zlecenia i poboczne zadania. Fabuła nieraz komplikuje się, stwarzając nowe pole do popisu przyszłym detektywom.
Tak jak Mercedes wśród samochodów tak The Witcher króluje wśród RPG-ów. Trudno się
dziwić: świetne podłoże fabularne Sapkowskiego łączy rzeczywistość z legendami germańskimi, słowiańskimi i celtyckimi, nazewnictwo miast oraz postaci jest jak najbardziej rodzime.
Wspomnieć trzeba o doskonałej ścieżce dźwiękowej i genialnych tekstach, które sukcesywnie
umilają nam grę. Zdradzę, że nawet nie można sobie „wyobrazić” zakończenia gry, a finałowa
bitwa… dzieje się …czy się nie dzieje– tego dowiecie się, grając w „Wiedźmina”☺.
Ponoć trwają prace nad sequelem… niestety to na razie tylko ,,ponoć” .
Przez niektóre sceny, wulgarną i brutalną treść, gry tej nie polecam młodszej młodzieży.
,,Wiedźmin” posiada kilka zakończeń, które poprzedziły nasze wybory. Jeśli grałeś w tę grę i ją
skończyłeś, to chętnie przeczytam o twoich przeżyciach i refleksjach na jej temat. Wrzuć list do
specjalnie oznaczonej skrzynki, a spróbuję odpowiedzieć na pytania czy skomentować twój list.
Artur <Paella> Bostan
Знайди 20 деталів, що відрізняють картинки
Пройди лабіринт
Розпалка – це для мене вибавлення. Як на уроці нудьгую,
тоді виймаю листочок із зошита та рисую карикатуру. А потім
вкидаю її до Вашої скриньки на листи.
Хочу Вас просити, щоб у Розпалці порушено тему смішних
речей, які роблять вчителі. Думаю, що така рубрика заохотить до
читання газетки та писання листів.
Здоровлю Редакцію та всіх читачів
Карикатуристка
Ps. Відгадайте, хто
на карикатурах?
Знайдіть на рисунку дитину
Знайди 20 знаряддів
У відповідь на запитання Читача з попереднього номера,
намагались ми дослідити справу Щасливого номерка. Подались до
опікунки учнівської самоуправи п.О. Кахнич. Від неї дізнались, що
Самоуправа не є відповідальною за цю акцію. Тоді звернулись ми до учнів І
класу ліцею, бо там, як відомо , вивішується номерок. Під неприсутність
голови класу зачепили ми першого з берега учня. Кожного дня вранці якийнебудь учень жеребкує номерок у секретаріаті в присутності пані
секретарки – поінформував нас неохоче – та вішає номерок на квітці. На
жаль не вмів відповісти на боляче для нас запитання, чи молодші учні з
гімназії та основної школи теж можуть користуватися цими цінними
номерками. У коридорі зачули ми, що здалось би перекинути
відповідальність за акцію на більш відповідальний клас. На щастя візит у
кабінеті пана директора був набагато більш оптимістичним. П. директор
заявив, що Щасливиц номерок – це учнівська ініціатива, якої правил повинні
дотримуватись усі. Учні всіх класів можуть користати з номерка у випадку
відпитування або незаповідженої контрольної.
Справу досліджували Аня Кахнич та Аґнєшка Рибка
Ребус: Підказка: прислів'я
Ліля Іванюк, Патриція Багінська
„
Zaćmienie”
czyli przymierze odwiecznych wrogów!
Zapraszam do poznania kolejnej świetnej powieści z serii
,,Zmierzch” Stephanie Meyer. ,,Zaćmienie” to trzecia część
,,wampirycznego” cyklu o miłości Belli i Edwarda.
Krótka powtórka… czyli co się wydarzyło w ,,KsięŜycu w nowiu”?
W wyniku nieporozumienia Edward sądzi, Ŝe Balla nie Ŝyje. Postanawia popełnić samobójstwo i udaje się do Voltery, aby poprosić o pomoc klan wampirów o nazwie Volturi. Gdy Bella
dowiaduje się, co zaszło, chce za wszelką cenę uratować Edwarda. W Volterze dzieje się masa
dziwnych i zaskakujących wydarzeń… ale wszystko kończy się szczęśliwie. Kto chce poznać
konkrety, niech sięgnie do części drugiej ☺
Długo oczekiwana część trzecia
W pierwszym dniu w Stanach Zjednoczonych sprzedano ponad 150,000 egzemplarzy
,,Zaćmienia”. KsiąŜka stała się godną kontynuacją pierwszej i drugiej części - ,,Zmierzchu” i
,,KsięŜyca w nowiu”. Historia Belli i Edwarda tak wciągnęła wszystkich czytelników, Ŝe na kolejną część czekali z ogromnym zniecierpliwieniem, a gdy się juŜ pojawiła, od razu zajęła pierwsze
miejsca na listach bestsellerów.
Co słychać u bohaterów?
Edward Cullen i jego ukochana - Bella Swan znowu są razem. Ojciec dziewczyny nienawidzi chłopaka za to, Ŝe jego córka tak duŜo przez niego wycierpiała (patrz: ,,KsięŜyc w nowiu”). Stara się ograniczyć czas, jaki dziewczyna ma z nim spędzać. Jednak to nie przeszkadza
Edwardowi w widywaniu się z Bellą. Są nierozłączni. Dziewczyna marzy jednak, aby odwiedzić
Jacoba- przeprosić go za ból, który mu zadała, przebaczając ukochanemu. Na początku Edward
nie jest zachwycony postawą Belli, ale z czasem przekonuje się, Ŝe nie moŜe zabronić jej kontaktów z ,,ukochanym wilkołakiem”. Podczas jednej z wizyt Jacob oświadcza Belli, Ŝe ją kocha, i
całuje ją wbrew jej woli… Wszystko się komplikuje… tym bardziej, Ŝe Bella wciąŜ jest poszukiwana przez Victorię, która tworzy armię "nowonarodzonych" wampirów. Rodzina Cullenów i
sfora wilkołaków łączą się w bitwie przeciwko wampirzycy i jej armii. Jasper, jako najbardziej
doświadczony w tej dziedzinie (zanim został przygarnięty przez Cullenów zajmował się trenowaniem nowonarodzonych), szkoli swoją rodzinę oraz sforę, aby jak najlepiej umieli się bronić i
unieszkodliwiać swoich wrogów. Za wszelką cenę muszą chronić Bellę.
Czy to im się uda? Czy bitwa wpłynie jakoś na stosunki wampirów i wilkołaków? Czy
będą ofiary tej walki? Czy Edward w końcu ulegnie prośbom Belli i ją przemieni? Te pytania
zostawiam bez odpowiedzi… śyczę miłego czytania!
Agnieszka Rybka
Zawód dziennikarza sięga czasów, gdy pojawiły się pierwsze gazety i czasopisma. Dzisiaj nie wyobraŜamy sobie codziennego Ŝycia bez obejrzenia dziennika w
telewizji, przeczytania gazety czy wysłuchania w drodze do szkoły audycji radiowej. Zawód ten łączy się z duŜą odpowiedzialnością, odwagą oraz poświeceniem.
WyróŜniamy trzy rodzaje dziennikarstwa:
• radiowe (spikerzy radiowi mówią, Ŝe najlepiej skończyć jakieś nie dziennikarskie
studia, by mieć o czym mówić i robić materiał). Zarobki: od 1000 do 3000 zł, a w
prestiŜowych radiach typu Radio Zet od 4000 zł.
• telewizyjne (najprostszą drogą do tego zawodu są studia dziennikarskie i zrobienie specjalizacji telewizyjnej). Zarobki: od 3000 do 5000 zł. Ci bardziej znani
zarabiają nawet ok. 10 000 zł.
• prasowe (najlepiej skończyć studia dziennikarskie i odbyć kurs dziennikarstwa
prasowego, na którym poznaje się tajniki redagowania wypowiedzi dziennikarskich). Zarobki: 1600 zł, a w kolorowych pismach ok. 2000 - 3000 zł.
Przedmioty, które są brane pod uwagę w postępowaniu kwalifikacyjnym na
studia to: historia, WOS, język polski, język obcy. Dziennikarze ze znajomością języków obcych są bardzo potrzebni. Mają większą szansę na dostanie zadowalającej
ich pracy. Dziennikarstwo moŜna podzielić na: profesjonalne (wykonywane przez
dziennikarzy) oraz nieprofesjonalne; prasowe, agencyjne, fotograficzne; radiowe,
prasowe, telewizyjne i internetowe; lokalne, krajowe i międzynarodowe; polityczne,
gospodarcze, sportowe, kulturalne i inne specjalne. Dziennikarze maja moŜliwość
poznawania wielu ciekawych i popularnych ludzi. Niestety są naraŜeni na Ŝycie w
ciągłym pośpiechu. Większość dziennikarzy to pracoholicy.
Czy kaŜdy moŜe zostać dziennikarzem?
Zwiedzając ,,Radio Rzeszów” i redakcję ,,Nowin”, spytaliśmy, czy kaŜdy moŜe
zostać dziennikarzem.
Po pierwsze, aby zostać dziennikarzem, naleŜy posiadać pewne wrodzone
predyspozycje. Przydają się takie cechy jak: pewność siebie, upór, kreatywność,
ciekawość świata, odwaga oraz otwartość. Ponadto ten zawód trzeba wykonywać z zamiłowania, a nie przymusu, gdyŜ nie jest to praca od 8 do 16. Dziennikarzem jest się 24 godziny na dobę.
Nie obejdzie się bez dobrych stopni w szkole, zwłaszcza z przedmiotów humanistycznych, a głównie z języka polskiego oraz języków obcych. Następnym krokiem
są studia, niekoniecznie dziennikarskie. DuŜo dziennikarzy ukończyło studia polonistyczne, historyczne i inne. Znany dziennikarz Piotr Marciniak (m.in. prezenter Faktów TVN) mówi: ,,NiewaŜne, jakie studia ukończyłeś. WaŜne, byś był ciekaw świata i
ludzi…”.
W tym zawodzie, w mediach wcale nie czekają na ludzi z otwartymi rekami.
Trzeba wykazać sporo własnej inicjatywy i siły przebicia, aby znaleźć swoje miejsce
w świecie mediów. Co nie znaczy, Ŝe nie jest to moŜliwe. Trzeba tylko bardzo duŜo
determinacji… której zainteresowanym tym zawodem Ŝyczymy.
Roksołana Bogusz
«Журавлі» та «Намисто» у Перемиському
Катедральному Соборі
5 червня в Шашкевичівці відбувався ІV Міжшкільний орфографічний
конкурс, в якому взяли участь не тільки учні нашої школи, але й також діти з
пунктів навчання української мови в Мокрому, Загір’ї, Команчі, Ніновичах та
Хотинці. Орфографічні змагання проходили на рівні основної школи та гімназії.
Організаторами були: п. Анна Смолинчак-Багінська та п. Марія Стець.
Учні спочатку писали диктант, потім розв’язували нелегкі тестові та відкриті
завдання. Після закінчення конкурсу учні нашої школи разом з дітьми та молоддю
з пунктів провели спільно час, щоб краще себе пізнати. На початку старалися
запам’ятати свої імена, граючи в скраблі. Дуже приємним елементом нашої
зустрічі був спільний спів пісень «Їжачка» та «Вийди, моя люба» Фліта. Згодом
учні, поділені на кілька груп, працювали над плакатами, які мали б відповідати на
питання : Чому варто вивчати рідну мову? Праці виявилися дуже оригінальними та
цікавими. Опісля діти з пунктів навчання пішли на смачний обід. І о 5 годині
з’явилися на нашому святковому концерті з нагоди закінчення навчального року,
де було проголошено результати конкурсу. I так в категорії класів І - ІІІ основної
школи перемогла Олександра Стець, ІІ місце заняла Олександра Левчик, а ІІІ
– Юстина Тарапацька. В категорії класів ІV-VІ основної школи перше місце
здобув Нестор Путко, ІІ – Агнєшка Рибка, ІІІ – Анна Кахнич. У гімназії І місце
взялац22 Анна Степан, ІІ – Наталія Лопушинська, ІІІ – Беата Кляя.
Відзначеними були такі особи: Ганна Фізьо, Микола Піпка, Тетяна Гаврилець,
Олександра Садовська, Юлія Онишканич та Лілія Іванюк.
Такі зустрічі, як цей міжшкільний конкурс, напевно спричиняються до
пропагування ідеї вивчення рідного правопису, молоді дають можливість пізнанти
нових друзів та добре бавитися.
Переможцям та всім учасникам конкурсу гратулюємо, а організаторам
дякуємо за гарні нагороди та організацію орфографічного свята.
Анна Степан
IV MIĘDZYGIMNAZJALNY KONKURS „CZYTAM, BO LUBIĘ”
29 kwietnia w Gimnazjum nr 3 zorganizowało IV Miedzygimnazjalny Konkurs „Czytam, bo lubię” na najciekawszą prezentację lektury nadobowiązkowej .
Nasi uczniowie juŜ drugi raz wzięli udział w tym konkursie. (W zeszłym roku jedna z naszych uczennic zajęła w nim 3 miejsce.) Naszą szkołę reprezentowali: Ewa Popowicz, Miron Ficak i Michał Chaszczyn. Konkurs został
zorganizowany z okazji Światowego Dnia KsiąŜek i Praw Autorskich, więc przed ogłoszeniem wyników mieliśmy okazję
wysłuchać wielu ciekawych informacji na temat ksiąŜki. Opłacało się wytrwać do końca konkursu, poniewaŜ I miejsce
zajęła Ewa Popowicz, która zaprezentowała ,,Nędzników” W. Hugo.
3 травня в Перемиському Катедральному Соборі св. Івана Хрестителя мала
місце незвичайна подія, а саме концерт двох знаменитих хорів: українського
чоловічого хору «Журавлі» та камерного жіночого хору «Намисто».
Варто згадати, що український чоловічий хор «Журавлі» це
репрезентаційний ансамбль Об’єднання українців в Польщі, якого диригентом є
Ярослав Вуйцік. Натомість камерний жіночий хор «Намисто» діє при Перемиському
центрі культурних ініціатив «Митуса», від початку його дириґентом є др Ольга
Попович.
Твори виконувані «Журавлями» та «Намистом» зробили на слухачах велике
враження. Свідчили про це бурхливі оплески, а передусім чудова молитовна
атмосфера, яку можна було відчути, слухаючи перлин церковної та народної музики
у виконанні згаданих хорів.
Цей концерт у Соборі св. Івана Хрестителя розпочав святкування в честь
Митрополита Перемисько-Варшавського кир Йоана Мартиняка, який в цьому році
відзначає потрійний ювілей: 70 років з дня народження, 45 років священства та 20
років єпископської хіротонії.
Анна Степан
У днях 29-30 травня 2009 року відбулася
7 Спартакіада. В п’ятницю о годині 16-00 розпочалися змагання в
тенісі та волейболі у спортивному залі нашої школи. Волейболісти з
ліцею вели бій з нашими вчителями.
У суботу о годині 9-00 всі спортсмени та вболівальники
зустрілися на стадіоні Ювена. Першу частину Спартакіади відкрив
Кур Іван Мартиняк, який сердечно привітав всіх учасників та бажав
їм великих успіхів. Почалися спортивні змагання: футбол, біги,
стрибкив довжину та інші. На завершення відбувся другий біг за
кубок Пароха Перемишля. Переміг у ньому Йонатан Зазуля. Після
закінчення першої частини Спартакіди, всі пішли на обід у бурсу біля
стадіону.
О годині 16-00 учні Перемишля, Хотинця ма Мокрого зустрілися
при вогнищі біля семінарії. Тут відбулося врученння нагород.
Велика подяка належиться організатору
7 СпартфкіадиАрхікатедральній Парафія св.І.Хрестителя в Перемишлі, а також
спонсорам: Олександруі та В’єславу Сичам, Войцєху Інґльоту та
Маріушу Хоміку.
Ярослав Кузьмяк
W związku z tym, Ŝe wszyscy tegoroczni uczestnicy są w klasie II gimnazjum, Ŝyczymy sukcesu za
rok, a pozostałych uczniów gimnazjum zachęcamy do udziału w tym konkursie.
Hipcio
ВО́ЛЬФҐАНҐ АМАДЕ́Й МО́ЦАРТ
(*27 січня 1756 — †5 грудня 1791) —австрійський
композитор, представник віденського класицизму,
який вважається одним із найгеніальніших
музикантів у історії людства.
Творчий доробок Моцарта складає понад 600 творів: більш 40 симфоній, понад 20 опер,
велику кількість інструментальних концертів (зокрема 27 фортепіанних), 13 струнних
квартетів, 35 сонат для скрипки, Реквієм та багато інших інструментальних та хорових
творів. Знаходячись під великим впливом Гайдна, музика Моцарта стала вершиною
класичної епохи по чистоті мелодії і форми.
Моцарт народився у Зальцбурзі (нині Австрія), що був на той час столицею невеликого
незалежного архієпископства у Священній Римській Імперії. Його батьками були
Леопольд та Анна Марія Пертл Моцарт, а єдину сестру, яка вижила після народження
звали Марія Анна (1751—1829) (удома її називали «Наннерл»).Вольфґанґ був хрещений
на другий день після, народження в соборі Св. Руперта. Його нарекли Johannes Chrysostomus Wolfgangus Theophilus Mozart. Повна версія імені Моцарта значно мінялась
протягом життя. Моцарт у дорослому житті зазвичай звав себе Вольфґанґ Амадей
Моцарт, але було й багато інших варіантів.
Кар'єра Моцарта у Відні розпочалася дуже добре. Він часто виступав як піаніст і
незабаром показав себе найкращим клавішним музикантом у Відні.
Ще в розпалі своєї сварки з архієпископом Коллоредо Моцарт переїхав з родиною
Веберів з Мангейма до Відня. В цей час батько, Фредолін Вебер, помер, і родина ледь
зводила кінці з кінцями. Алоїзія, що раніше відмовила Вольфгангу, тепер була одружена
з актором Йозефом Ланге, і Моцарт перевів свій погляд на третю дочку, Констанцію. Ця
пара одружилася. Вони мали шістьох дітей, з яких тільки двоє вижили: Карл Томас
(1784—1858) та Франц Ксавер Вольфганг (1791—1844; згодом теж став композитором).
Моцарт помер о 1-й годині ранку 5 грудня 1791 року. Згідно з тогочасною віденською
традицією він був похований у загальній могилі, на цвинтарі Сент-Маркс за містом.
Скромне поховання Моцарта не відображує відношення до нього суспільства як до
композитора: панахида та концерти у Відні та Празі були добре організовані. Насправді,
в період після смерті Моцарта його музична репутація постійно зростала, була помічена
безпрецедентна хвиля ентузіазму по відношенню до його роботи. Були написані
біографії (Шліхтенгроллем, Нємецеком та Ніссенем), а видавці змагалися за право
видати повне зібрання його творів.
Анастасія Фіцак
OBY TAK DALEJ !
W Przemyślu 9 maja 2009 roku w Bibliotece Publicznej im. Ignacego Krasickiego odbył się IV Powiatowy Konkurs Recytatorski ,,Grajmy Panu na harfie". Wzięli w nim udział uczniowie gimnazjum.
Recytatorzy musieli zaprezentować dwa wybrane przez siebie wiersze. Nasi uczniowie wypadli
bardzo dobrze: Ewa Popowicz zajęła II, a Oksana Borowik III miejsce. WyróŜniono Emilię Szumadę i Annę
Stepan. Wszyscy zostali nagrodzeni ksiąŜkami i wrócili z konkursu zadowoleni.
Miejmy nadzieję, Ŝe w następnym roku naszym gimnazjalistom uda się powtórzyć ten sukces.
Gratulujemy osiągnięć!
Recytator
ТОРЖЕСТВЕННЕ СВЯТЕ ПРИЧАСТЯ В ПЕРЕМИШЛІ
24 травня в Перемиському Архікатедральному Соборі св. Івана Хрестителя відбулося
Торжественне Святе Причастя.
Святу Літургію очолював парох Собору о. мітрат Євген Попович. В цьому році до І св. Сповіді
та торжественного Святого Причастя приступило тринадцять дітей, яких підготовляла катехитка - с.
Магдалина. Всім дітям та батькам бажаємо багато Божих Ласк.
Анна Степан
ПАНАХИДА В СЕЛІ МАЛКОВИЧІ
3 червня в неділю о годині 12-ій в селі Малковичі відправилася Панахида за бувших
замордованих мешканців села.
Панахиду відправив от. Мітрат Є. Попович. Присутній був чоловічий хор ,,Журавлі”, вірні з
України та з парафії Перемишль. Наші учні з батьками численно приймали участь.
Анна Ґіза
ПІДСУМКОВИЙ КОНЦЕРТ
Підсумковий концерт на завершення навчального року 2008/2009 відбувся в п’ятницю 5 червня в
будинку нашої школи. Участь приймали всі шкільні ансамблі. Організаторами концерту були
п.І.Спольська-Онишко та п. О.Кахнич.
На концерт прибула відома перемиська поетеса Міля Лучак і учасники Міжшкільного
орфографічного конкурсу з пунктів навчання Підкарпатьського воєводства разом з опікунами. Зал
заповнився також батьками учнів та прихильниками нашої школи.
Гості побачили результати цілорічної праці шкільних колективів. Перший виступив хор ім.
Михайла Вербицького, яким диригувала пані Ольга Попович. Потім глядачі захоплювалися
наймолодшими учасниками концерту з колективу Соловейки, яких приготувала пані Марія Стець. Одною
з точок художньої програми був виступ Веселих бандурок- молодшої і старшої групи. На жаль керівник
пані Марта Корецька з огляду на хворобу не могла бути присутньою на нашому концерті. В дальшій
частині на сцену вийшла Марина Леськів, яка заграла нам на цимбалах під орудою пана Олега
Корецького. Пан Олег Корецький підготував також сопілкарів, які виконували українські народні пісні.
Свої цілорічні осягнення показали також дівчата з вокального ансамблю Лілія. Міцним акцентом
концерту був виступ наших танцюристів з молодшої і старшої групи Аркан. Хореографом і опікуном
колективу є пан Андрій Путко. Танцюристи запрезентували шість народних танців. Між точками
програми глядачі почули вірші Мілі Лучак в інтерпретації лауреатів Конкурсу художнього читання ім.
Уляни Кравченко. Вірші зачитували Аня Кахнич, Оксана Боровик та Наталія Лопушинська.
Під час концерту п. Анна Смолинчак - Багінська ознайомила глядачів з результатами
орфографічного конкурсу. Переможці одержали атракційні нагороди.
На завершення на сцену запрошено керівників шкільних ансамблів і складено подяку за
цілорочну працю. Підсумковий концерт добіг кінця. Всі приємно провели час.
Петро Хома
ЛІЦЕЇСТИ ЗДОБУЛИ ГОВЕРЛУ
10 травня учні І класу ліцею під опікою виховательки п. Й.Хвєйчак та
п.Б.Комар розпочали свою поїздку в Україну.
Перший пункт програми – відвідання Музею писанки в Коломиї. Тут
учасники мали можливість побачити не тільки писанки з цілого світу, але також
вишиті рушники, народний одяг та інтер’єр гуцульської хати.
Після прибуття в м.Яремче, де сплановано нічліг, учні подалися на
водоспад. Увечері зібралися при вогнищі. Їли ковбасу та співали народні пісні.
Другий день заповідався тяжкий, тому почали від солідного сніданку.
Провідник отець – студита та його собака Ґорґон повели ліцеїстів у високі гори,
на саму найвищу вершину Українських Карпат – Говерлу 2061 м висоти.
Останніх 400 м треба було брести в глибокому по коліна снігу.
12 квітня вирушили в поворотну дорогу. Заїхали ще в Івано-Франківськ,
пооглядали місто, купили сувеніри. Біля 21 повернулись додому.
Яна Шем’якіна
ЧИ НА ЛИСІЙ ГОРІ ГУЛЯЮТЬ ВІДЬМИ?
З 18 по 20 травня учні VІ класу відбули екскурсію в гори, організовану п.
А.Смолинчак – Багінською. Програма була насичена багатьма атракціонами.
У перший день шестикласники відвідали підземну трасу в Сандом’єжу,
їздили шкільним автобусом по зоопарку, оглядаючи тварини в природному
середовищі, дивилися макети динозаврів у Юрапарку в Балтові та шаліли на
гральному майданчику. Накінець попали ще в Островський басейн з трубою для
ковзання.
Другого дня мали тяжке випробування в мандрівці по горах. Спочатку
вийшли на Лису гору, де оглянули монастир Святого хреста та підземну крипту з
муміфікованим тілом Яреми Вишневецького. Жодної відьми не зустріли, то ж
мусили купити кукли на мітлах у крамі. Мимо мжички вирішили податися на
трішечки вищу Лисицю. Здобули вершину гори, але поверталися вже в міцній
зливі. Після викручення мокрого одягу поїхали , для потішення, на піцу в Кєльце.
Увечері в тур. господарстві ще учасників чекало вогнище та печена ковбаса.
У третій день оглянули незвичайно цікаву копальню полосатого кременю
та реконструкцію неолітичного села в Кшемйонках. Тут також мали змогу
позайматися гончарством. У поворотній дорозі побачили ще дуже добре
збережені руїни замку Кшижтопур та замок у Баранові. У Ряшеві заїхали в
Макдональдс.
Школярі з жалем повертались додому. В наплечниках везли сувеніри та
незабутні враження.
Патриція Багінська
ПОЧАТКІВЦІ У ЛЬВОВІ
12.05.2009 відбулася прогулянка класів 0 - 3 основної школи до міста
Львова.Опікунами були вихователі тих класів та батьки.
Діточки відвідали Музей залізниці, оглянули Старий ринок та пішли
на виставу в Ляльковий театр. Після п’си прийшла пора на обід – традиційні
українські страви. На закінчення купляли сувеніри на Вернісажі.
Усім учасникам подобалася ця екскурсія і дуже приємно будуть її
згадувати.
Михайло Заполох
ЕКСКУРСІЯ З ПРИГОДАМИ
1 червня деякі учні нашої гімназії, а також молодь з Ольштина,
виїхали до Яремча в Карпатах. Екскурсія організована п. М.Фіцак і п.
А.Саладяком, яку ми вичікували вже здавна, була дуже добре спланована.
Однак вже на польському кордоні виявилося, що один з учасників немає
дійсного паспорта, та мусить вертатися додому.
Ми зупинилися у Львові, де показали нашим друзям з Ольштина
церкву Св. Юрія, пам’ятник Міцкевичу та Шевченку. Опісля продовжили
нашу подорож в гори . Ще того самого дня вилізли на скелю Довбуша і
пооглядали водопади.
2 червня мали ми в планах здобути Говерлу, але падав міцний дощ і
вийти на гору було неможливо. Однак не нудьгували, сидячи в кімнатах.
Їхали витягом, входили на трамплін та відвідали музей Гуцульщини і Івана
Франка. Хоча до турбази могли повертатися бусом, нам захотілося поїхати
потягом. Сіли в потяг у Ворохті. Ця подорож допомогла нам ближче пізнати
місцевих людей, які стверждували, між іншими, що гори це нічого цікавого
і не варто по них ходити.
3 червня після короткого візиту в Музеї писанки рушили в
поворотному напрямі. По дорозі відвідали ми ще скелі Довбуша біля Стрия.
Остання зупинка у нашому маршруті - це піцерія у Стрию. Додому
повернулися втомлені, але щасливі.
Ева Попович
ЕКСКУРСІЯ В ЗАМОСТЬ
4 червня ІV клас поїхав на екскурсію в Замость. Організаторкою
була п. М.Сковронек.
Виїхали з Перемишля о 6-ій ранку. Перший атракціон – це зоопарк, в
якому бачили багато різноманітних звірів, робили цікаві знімки та купляли
сувеніри. Опісля відвідали музей старих машин: літаків, танків. В обідню
пору пішли на піцу та гуляли по Замостському старовинному риночку. На
завершення попали в басейн з довгою трубою. Тут була прекрасна забава:
плавали, ниряли та ковзалися. Втомлені поверталися до Перемишля.
Довго не забудемо цієї екскурсії.
Оля Садовська