docGrant Park Orchestral Association - Polish
download 
Reklamacja Transkrypt
Grant Park Orchestral Association - Polish
2015 [Podręcznik dobrych praktyk zarządzania międzynarodowymi projektami muzycznymi ] Zrealizowano w ramach stypendium Ministra Kultury i Dziedzictwa Narodowego Autor: Katarzyna Renes-Obrochta Tłumaczenie: Ostap Dzondza Spis treści WSTĘP...................................................................................................................................................... 6 Stowarzyszenie im. Ludwiga van Beethovena......................................................................................... 9 Wizyta studyjna w polskiej organizacji pozarządowej ........................................................................ 9 Kontekst........................................................................................................................................... 9 Wielkanocny Festiwal Ludwiga van Beethovena i misja Stowarzyszenia ..................................... 10 Struktura działania......................................................................................................................... 11 Wnioski .......................................................................................................................................... 12 Grant Park Orchestral Association ........................................................................................................ 13 Wizyta studyjna w Chicago ................................................................................................................ 13 Kontekst historyczny ..................................................................................................................... 13 Grant Park Music Festival .............................................................................................................. 14 Struktura ........................................................................................................................................ 15 Wnioski .......................................................................................................................................... 16 Polish Music Center i Paderewski Festival w Paso Robles .................................................................... 17 Wizyta studyjna w Los Angeles i Paso Robles ................................................................................... 17 Kontekst......................................................................................................................................... 17 Polish Music Center na Uniwersytecie Południowej Californii ..................................................... 17 Festiwal Paderewskiego w Paso Robles ........................................................................................ 19 Struktura ........................................................................................................................................ 21 Wnioski .......................................................................................................................................... 22 The John F. Kennedy Center for the Performing Arts ....................................................................... 23 Wizyta studyjna w Waszyngtonie.................................................................................................. 23 Kontekst......................................................................................................................................... 23 Działalnośd muzyczna i międzynarodowa Kennedy Center .......................................................... 23 Struktura ........................................................................................................................................ 25 Wnioski .......................................................................................................................................... 25 New York City Musical Saw Festival i NDTV (Nowy Dziennik) ........................................................... 26 Wizyta studyjna w Nowym Jorku i New Jersey ............................................................................. 26 Kontekst......................................................................................................................................... 26 Nowy Dziennik ............................................................................................................................... 26 New York City Musical Saw Festival .............................................................................................. 28 1 Struktura i wnioski ......................................................................................................................... 29 The Marcella Sembrich Memorial Association .............................................................................. 30 Wizyta studyjna w Bolton Landing ................................................................................................ 30 Kontekst......................................................................................................................................... 30 The Marcella Sembrich Memorial Association .............................................................................. 31 Struktura ........................................................................................................................................ 31 Wnioski .......................................................................................................................................... 32 Toronto Symphony Orchestra i Les Amis Concerts ........................................................................... 34 Wizyta studyjna w Toronto ........................................................................................................... 34 Kontekst......................................................................................................................................... 34 Toronto Symphony Orchestra ....................................................................................................... 34 Les Amis Concerts.......................................................................................................................... 36 Struktura i wnioski ......................................................................................................................... 37 Wnioski koocowe .............................................................................................................................. 38 Silne strony (strenghts) ................................................................................................................. 38 Słabości (weaknesses) ................................................................................................................... 39 Możliwości (opportunities)............................................................................................................ 39 Zagrożenia (threats) ...................................................................................................................... 40 Rekomendacje: .............................................................................................................................. 40 Podziękowania: ..................................................................................................................................... 41 English ................................................................................................................................................... 42 INTRODUCTION ..................................................................................................................................... 44 The Ludwig van Beethoven Association ................................................................................................ 48 Study visit in a Polish Nongovernmental Organisation ..................................................................... 48 Context .......................................................................................................................................... 48 Easter Ludwig van Beethoven Festival and the Association’s Mission ......................................... 49 Structure of Activity....................................................................................................................... 50 Conclusions.................................................................................................................................... 51 Grant Park Orchestral Association ........................................................................................................ 52 Study visit to Chicago ........................................................................................................................ 52 Historical Context .......................................................................................................................... 52 Grant Park Music Festival .............................................................................................................. 53 Structure ........................................................................................................................................ 54 Conclusions.................................................................................................................................... 55 2 Polish Music Centre and Paderewski Festival in Paso Robles ............................................................... 57 Study visit to Los Angeles and Paso Robles ....................................................................................... 57 Context .......................................................................................................................................... 57 Polish Music Centre at the University of Southern California ....................................................... 57 Paderewski Festival in Paso Robles ............................................................................................... 59 Structure ........................................................................................................................................ 60 Conclusions.................................................................................................................................... 62 The John F. Kennedy Centre for the Performing Arts ....................................................................... 63 Study visit to Washington, DC ....................................................................................................... 63 Context .......................................................................................................................................... 63 Musical and international activities of the Kennedy Centre ......................................................... 63 Structure ........................................................................................................................................ 65 Conclusions.................................................................................................................................... 65 New York City Musical Saw Festival and NDTV (Nowy Dziennik) ...................................................... 66 Study Visit to New York and New Jersey ....................................................................................... 66 Context .......................................................................................................................................... 66 Nowy Dziennik ............................................................................................................................... 66 New York City Musical Saw Festival .............................................................................................. 68 Structure and Conclusions............................................................................................................. 69 The Marcella Sembrich Memorial Association .............................................................................. 71 Study visit to Bolton Landing ......................................................................................................... 71 Context .......................................................................................................................................... 71 The Marcella Sembrich Memorial Association .............................................................................. 72 Structure ........................................................................................................................................ 73 Conclusions.................................................................................................................................... 73 Toronto Symphony Orchestra and LesAmisConcerts ........................................................................ 75 Study visit to Toronto .................................................................................................................... 75 Context .......................................................................................................................................... 75 Toronto Symphony Orchestra ....................................................................................................... 75 Les Amis Concerts .......................................................................................................................... 77 Structure and Conclusions............................................................................................................. 78 Final Conclusions ............................................................................................................................... 80 Strengths ....................................................................................................................................... 80 Weaknesses ................................................................................................................................... 81 3 Opportunities ................................................................................................................................ 82 Threats ........................................................................................................................................... 82 Recommendations: ....................................................................................................................... 82 Acknowledgements: .............................................................................................................................. 84 український .......................................................................................................................................... 85 ВСТУП .................................................................................................................................................... 87 Товариство імені Людвіґа ван Бетговена........................................................................................... 91 Студійний візит до польської недержавної орґанізації ................................................................ 91 Контекст ........................................................................................................................................ 91 Великодній Фестиваль Людвіґа ван Бетговена та місія Товариства........................................ 92 Структура діяльності .................................................................................................................... 93 Висновки ....................................................................................................................................... 94 Grant Park Orchestral Association ........................................................................................................ 95 Студійний візит у Чікаґо................................................................................................................... 95 Історичний Контекст .................................................................................................................... 95 Grant Park Music Festival .............................................................................................................. 96 Структура ...................................................................................................................................... 97 Висновки ....................................................................................................................................... 98 Polish Music Center i Фестиваль Падеревського в Paso Robles ....................................................... 100 Студійний візит у Лос Анджелес і Paso Robles ............................................................................. 100 Контекст ...................................................................................................................................... 100 Polish Music Center в Університеті Південної Каліфорнії ........................................................ 100 Фестиваль Падеревського в Paso Robles.................................................................................. 102 Структура .................................................................................................................................... 104 Висновки ..................................................................................................................................... 105 The John F. Kennedy Center for the Performing Arts ..................................................................... 107 Студійний візит у Вашинґтон, Дистрикт Колумбія .................................................................. 107 Контекст ...................................................................................................................................... 107 Музична та міжнародна діяльність Kennedy Center ............................................................... 107 Структура .................................................................................................................................... 109 Висновки ..................................................................................................................................... 109 Фестиваль Музичної Пили в Н'ю Йорку й NDTV (Nowy Dziennik) ............................................... 111 Студійний візит у Н'ю Йорк і Н'ю Джерсі ................................................................................. 111 Контекст ...................................................................................................................................... 111 4 Nowy Dziennik ............................................................................................................................. 111 Фестиваль Музичної Пили в Н'ю Йорку ................................................................................... 113 Структура та Висновки ............................................................................................................... 114 Товариство Пам'яті Марцеліни Сембріч .................................................................................. 116 Студійний візит у Болтон Лендинґ............................................................................................ 116 Контекст ...................................................................................................................................... 116 Товариство Пам'яті Марцеліни Сембріч .................................................................................. 117 Структура .................................................................................................................................... 118 Висновки ..................................................................................................................................... 118 Toronto Symphony Orchestra i Les Amis Concerts ......................................................................... 120 Студійний візит у Торонто ......................................................................................................... 120 Контекст ...................................................................................................................................... 120 Toronto Symphony Orchestra ..................................................................................................... 120 LesAmisConcerts ......................................................................................................................... 122 Структура та Висновки ............................................................................................................... 123 Остаточні Висновки ....................................................................................................................... 125 Сильні сторони (strengths) ........................................................................................................ 125 Слабкі моменти (weaknesses) ................................................................................................... 126 Можливості (opportunities) ....................................................................................................... 127 Загрози (threats) ......................................................................................................................... 127 Рекомендації: ............................................................................................................................. 127 Подяки: ............................................................................................................................................... 129 5 WSTĘP Niniejsza publikacja stanowi podsumowanie prac badawczych na terenie Stanów Zjednoczonych, Kanady i Polski, które zostały przeze mnie przeprowadzone w 2015 r. w ramach stypendium Ministra Kultury i Dziedzictwa Narodowego. Podręcznik jest próbą rozpowszechniania dobrych praktyk w zarządzaniu międzynarodowymi projektami muzycznymi na terenie Polski i Ukrainy w ramach mojej pracy na stanowisku menadżera Polsko-Ukraioskiej Fundacji imienia Ignacego Paderewskiego. Podstawą pracy nad publikacją było przeprowadzenie przeze mnie cyklu ośmiu wizyt studyjnych w różnych instytucjach kultury w 7 miastach Ameryki Północnej (Kanada: Toronto; USA: Chicago, Nowy Jork, Bolton Landing, New Jersey, Waszyngton, Paso Robles) oraz jednej wizyty w Polsce (Warszawa). Pomysł na tego typu działanie powstał podczas spotkania Zarządu Polsko-Ukraioskiej Fundacji imienia Ignacego Jana Paderewskiego jesienią 2014 r. Jako główni organizatorzy Międzynarodowego Festiwalu „Odkrywamy Paderewskiego” we Lwowie planowaliśmy poszerzyd listę naszych partnerów o amerykaoskie instytucje, związane bezpośrednio z muzyką i działające na rzecz podobnej idei tj. promocji kultury polskiej zagranicą. Organizowany przez nas od prawie pięciu lat we Lwowie Festiwal sukcesywnie utrwala swoją pozycję stałego i najważniejszego kulturalnie wydarzenia pomiędzy Polską a Ukrainą. Głównym celem Festiwalu jest promocja wybitnych artystów polskich za granicą oraz rozwój zainteresowao naszą kulturą w zagranicznych środowiskach. Dyrektorem Artystycznym Festiwalu jest Marianna Humetska- światowej sławy pianistka, odznaczona polskim Krzyżem Kawalerskim Orderu Zasługi, która w latach 2000-2006 mieszkała w Kanadzie i współpracowała aktywnie z wieloma prestiżowymi instytucjami muzycznymi. Opracowując z Marianną i z Adamem Balą- prezesem Fundacji, koncepcję artystyczną kolejnej edycji Festiwalu, pomyśleliśmy, że naturalnym rozwojem naszej idei będzie włączenie w organizację wydarzenia amerykaoskich instytucji, związanych z Ignacym Paderewskim. Już w 2013 roku podjęliśmy próbę współpracy z The Marcella Sembrich Memorial Association- muzeum pamięci Marcelli Sembrich w Bolton Landing (stan Nowy Jork). Efektem było zaproszenie Richarda Wargo- Dyrektora Artystycznego Sembrich na III edycję Festiwalu we Lwowie w 2014 r. Rozmowy z Richardem Wargo i Marianną, planowany rozwój naszych działao oraz moje własne spostrzeżenia podczas wielu lat pracy w roli menadżera kultury (w tym przede wszystkim we Lwowie) sprawiły, iż postanowiłam poznad amerykaoski system zarządzania kulturą i porównad go ze strukturą zarządzania w Polsce i na Ukrainie. Dokonałam selekcji instytucji kultury w Ameryce Północnej (Stany Zjednoczone i Kanada) , które wydawały mi się interesujące ze względu na różne profile działania, ale które łączył jeden kluczowy element: wszystkie organizowały międzynarodowe wydarzenia muzyczne na wysokim poziomie. Lista instytucji obejmowała: 1) 2) 3) 4) 5) 6) Grant Park Orchestral Association (Chicago) Polish Music Center at Univeristy of Southern California (Los Angeles) John F. Kennedy Center for the Performing Arts (Waszyngton) Musical Saw Festival (Nowy Jork) NDTV (New Jersey) The Marcella Sembrich Memorial Association (Bolton Landing) 6 7) Les AMIS Concerts (Toronto) 8) Toronto Symphony Orchestra (Toronto) Wizyty w powyższych instytucjach odbyły się w okresie czerwiec- wrzesieo 2015. Dla porównania struktury działania wyżej wymienionych instytucji z sytuacją w Polsce o pomoc w realizacji stypendium zwróciłam się do Stowarzyszenia im. Ludwiga van Beethovena, moim zdaniem jednej z najbardziej profesjonalnych organizacji kulturalnych, która swoją misję oparła o promocję polskiej kultury na świecie i organizuje m.in. Festiwal Kultury Polskiej w Pekinie. Tak skonstruowana lista instytucji pozwoliła mi na porównanie różnych struktur zarządzania międzynarodowymi projektami muzycznymi, które zostały zaprezentowane w kolejnych rozdziałach niniejszej publikacji. Metodami badao podczas poszczególnych wizyt były dwie techniki badawcze: indywidualne wywiady pogłębione (IDI) oraz zogniskowane wywiady grupowe (FGI). Obie techniki odwołują się do analizy SWOT i skupiają się na procesie długofalowego strategicznego planowania międzynarodowych przedsięwzięd muzycznych, uwzględniając zagadnienia jak m.in. wizja, misja, cele, dobór artystów i ekspertów, czynniki zewnętrzne i wewnętrzne oraz spotykane problemy. Metoda IDI została przeze mnie wybrania, ponieważ pozwala na swobodę wypowiedzi i uzyskanie pogłębionych odpowiedzi na zadawane pytania, metoda FGI pozwoliła natomiast na wyjaśnienie i zrozumienie motywacji, postaw i zachowao moich rozmówców. Analiza SWOT którą zastosowałam w obydwu technikach pozwoliła również na posegregowanie posiadanych informacji pod kątem czynników strategicznych. Metody badawcze odwoływały się bezpośrednio do ZARZĄDZANIA STRATEGICZNEGO, które określa, jaki jest długotrwały plan działao organizacji (np. w przyszłym roku i w latach następnych), jak osiągnąd poszczególne przez organizację cele i jak skutecznie sprawdzid czy udało się dotrzed do wyznaczonych punktów. Centrum planowania strategicznego jest skupione na całej organizacji, a strategii podporządkowane są poszczególne cele. Nie może byd ona skupiona na jednym konkretnym programie (co niestety w Polsce często się zdarza). Istnieje wiele perspektyw, modeli i metod stosowanych w planowaniu strategicznym. Można powiedzied, że ile instytucji, tyle strategii. Bardzo często strategia zależy od charakteru przywództwa w danej organizacji, jej określonego profilu, złożoności otoczenia, wielkości organizacji, wiedzy zarządzających, itd. Celem moich wizyt, opisanych w niniejszej publikacji jest zapoznanie czytających z różnymi strategiami zarządzania oraz uświadomienie potrzeby rzetelnej pracy nad strategią zarządzania w polskich instytucjach kultury. Strategia zarządzania w odwiedzanych przeze mnie instytucjach interesowała mnie przede wszystkim jako sam proces planowania, a nie jeden, określony dokument. Dobra strategia pozwala bowiem w znacznym stopniu wyjaśnid poszczególne działania organizacji i sprawia, że odpowiedzialne za organizację wydarzeo kulturalnych w danej instytucji osoby wiedzą dokładnie dokąd zmierzają i co jest ich celem. Zadawane moim rozmówcom pytania skoncentrowane były więc wokół planowania strategicznego, a co za tym idzie tematów takich jak: wizja, misja, cele, dobór artystów i ekspertów, czynniki zewnętrzne i wewnętrzne, spotykane problemy i wyzwania danej organizacji. Jak wspomniałam 7 wyżej, jest to ściśle związane z analizą SWOT, podczas której dokonuje się opracowania silnych punktów organizacji „strengths” (S), słabych stron instytucjii „weaknesses” (W) , możliwości płynących z podjęcia poszczególnych działao „opportunities” (O) i zagrożeo „threats” (T). Dobrze przeprowadzona analiza pozwala na identyfikację priorytetów organizacji, uświadomienie sobie możliwych problemów, a co za tym idzie wcześniejszego przygotowania sposobów ich rozwiązywania, czyli określenia strategicznych celów i metod pracy. Jak radzą sobie z tym Amerykanie, a jak wygląda to w Europie Środkowo-Wschodniej? Na te pytania starałam się odpowiedzied w poszczególnych rozdziałach niniejszej publikacji. Każda z odwiedzonych przeze mnie instytucji jest unikatowa ze względu na profil kulturalny, miejsce działania, wielkośd, doświadczenie i nie da się zwyczajnie powtórzyd jej sposobu funkcjonowania i odwzorowad go 1:1. NIE MA CZEGOŚ TAKIEGO JAK JEDEN PODRĘCZNIK DOBRYCH PRAKTYK, który zadziała zawsze i wszędzie. Jest to niemożliwe ze względu na różne czynniki, które opisuję na następnych stronach. Dla menadżera kultury tak samo istotna jak świadomośd wartości prezentowanej sztuki i dobra organizacja pracy jest wiedza na temat zagrożeo i czynników ryzyka, która pozwala na uświadomienie sobie poszczególnych problemów odpowiednio wcześniej i może pomóc w ich rozwiązaniu. Jednym z najważniejszych powodów, dla których podjęłam się pracy nad porównaniem działalności instytucji organizujących międzynarodowe projekty muzyczne w Polsce i USA jest to, że jako osoba odpowiedzialna za planowanie i organizację poszczególnych wydarzeo w Polsko-Ukraioskiej Fundacji imienia Ignacego Jana Paderewskiego, chciałabym, aby miały one charakter trwały. Nie chodzi jednak tylko o to, żeby przetrwad, ale ROZWIJAD SIĘ i z roku na rok byd coraz lepszym. Ważne jest więc, aby zrozumied w jakim sposób instytucja kultury może zapewnid sobie zrównoważony rozwój. To nie jest po prostu wystarczająco dużo pieniędzy. Niezwykle istotny jest czynnik ludzki, w tym PARTNERSTWO, zarówno na poziomie lokalnym, jak i międzynarodowym. Aby realne partnerstwo było możliwe, konieczne jest poznanie się nawzajem i podzielenie obowiązków już na etapie planowania wspólnych wydarzeo. Dzięki stypendium Ministra Kultury i Dziedzictwa Narodowego miałam szansę na przeprowadzenie tego typu działao i zaangażowanie w nasze programy partnerów zza oceanu. Już pracujemy nad wyjątkowymi inicjatywami, spośród których najważniejsza to: premiera wersji koncertowej opery „Manru” w 2016 roku, a w późniejszym terminie prezentacja muzyczna projektu na terenie Stanów Zjednoczonych. 8 Stowarzyszenie im. Ludwiga van Beethovena Wizyta studyjna w polskiej organizacji pozarządowej Kontekst Ze Stowarzyszeniem im. Ludwiga van Beethovena współpracuję od 2014 r. w ramach Międzynarodowego Festiwalu „Odkrywamy Paderewskiego” we Lwowie. Od dwóch lat ważnym wydarzeniem Festiwalu jest koncert „Od Paderewskiego do Pendereckiego”, podczas którego ukraioska publicznośd ma szansę wysłuchania utworów jednego z największych współczesnych kompozytorów- Krzysztofa Pendereckiego. Wydarzeniem historycznym stał się w 2014 r. wspólny koncert dwóch najwybitniejszych żyjących muzyków z Polski i z Ukrainy: Krzysztofa Pendereckiego i Myroslawa Skoryka. Po raz pierwszy w historii muzycznych relacji polsko-ukraioskich w czasie jednego koncertu wystąpili dwaj najwybitniejsi kompozytorzy z obu stron granicy, którzy uścisnęli sobie dłonie, co stało się symbolem Festiwalu i współczesnych relacji polsko-ukraioskich, szczególnie w kontekście obecnej sytuacji politycznej naszego wschodniego sąsiada. W 2015 r. Krzysztof Penderecki odebrał tytuł doktora honoris causa Lwowskiej Akademii Muzycznej i zadyrygował koncert z udziałem młodzieżowej orkiestry „Akademia”. W nadchodzących latach planujemy kolejne wydarzenia muzyczne z udziałem Maestro Pendereckiego. Koncerty te cieszą się we Lwowie dużą popularnością i stanowią wyjątkowy element promocji współczesnej kultury polskiej, Krzysztof Penderecki i Myrosław Skoryk Opera Lwowska, 2014 Fot. Serhij Horobets 9 z uwzględnieniem aspektu edukacyjnego młodych wschodnich muzyków, którzy co roku biorą czynny udział w naszych wydarzeniach. Ze względu na swoją historię oraz rodzaj i jakośd prowadzonej działalności, Stowarzyszenie im. Ludwiga van Beethovena stało się dla mnie naturalnym wyborem polskiej instytucji pozarządowej, którą chciałam odwiedzid podczas swojej pracy w ramach stypendium Ministra. Aktywnośd Pani Elżbiety Pendereckiej i jej współpracowników stanowi dla mnie wzór dobrego i efektywnego zarządzania kulturą, którego efektem jest wieloletnia organizacja międzynarodowych wydarzeo muzycznych na najwyższym, światowym poziomie. Wielkanocny Festiwal Ludwiga van Beethovena i misja Stowarzyszenia Pomysł na organizację Festiwalu Ludwiga van Beethovena zrodził się w 1997 r., w którym przypadała 170. rocznica śmierci kompozytora. Dla Pani Elżbiety Pendereckiej stało się to okazją do pokazania manuskryptów Beethovena, które były przechowywane w Bibliotece Jagiellooskiej w Krakowie, a pochodziły ze zbiorów dawnej Pruskiej Biblioteki Paostwowej w Berlinie. Idea ta spotkała się z uznaniem prof. Aleksandra Koja, który był wówczas rektorem Uniwersytetu Jagiellooskiego. Tak zrodził się Pierwszy Wielkanocny Festiwal Ludwiga van Beethovena, który trwał sześd dni i odbył się w Krakowie. Festiwal otworzyła wystawa manuskryptów kompozytora, na którą zaproszeni zostali przedstawiciele Pruskiej Biblioteki Paostwowej w Berlinie (w tym Dyrektor Generalny dr Antonius Jammers) oraz dr Laurids Hölscher - ówczesny Konsul Generalny Republiki Federalnej Niemiec w Krakowie. Od początku swego istnienia Festiwal zyskał rangę wyjątkowego wydarzenia. Kolejne jego edycje stały się jednymi z najważniejszych imprez muzycznych w Europie, podczas których co roku występowali znakomici artyści. Po siedmiu latach, w 2003 roku Festiwal został przeniesiony z Krakowa do Warszawy. Wtedy też powołano Stowarzyszenie im. Ludwiga van Beethovena, na którego czele stanęła Pani Elżbieta Penderecka. Podstawowa działalnośd Stowarzyszenia dotyczy organizacji Festiwalu, jak i promocji młodych artystów. Przez lata Festiwal się rozrósł i obecnie trwa już dwa tygodnie. Festiwal jest zrzeszony w European Festivals Association – EFA oraz w Amerykaoskim Zrzeszeniu Festiwali – IFEA, jest także członkiem grupy American Friends of Ludwig van Beethoven Easter Festival, która została powołana w Bostonie. Każdy Festiwal ma swój temat. Co roku w ramach wydarzenia odbywa się Międzynarodowe Sympozjum Muzykologiczne (zwykle dwudniowe), organizowane we współpracy z Akademią Muzyczną w Krakowie, stanowiące muzyczno-naukowo-humanistyczną refleksję o temacie festiwalu. Elementem wyróżniającym festiwal są równie oryginalne projekty plakatów znanych polskich grafików. Ich autorami byli m.in.: Ryszard Horowitz, Rafał Olbioski, Andrzej Pągowski i Wilhelm Sasnal. W 2016 Wielkanocny Festiwal Ludwiga van Beethovena obchodzid będzie 20-lecie istnienia. W ramach Festiwalu zaczęto wydawad pismo Beethoven Magazine, skierowane do melomanów. W ostatnich latach Stowarzyszenie powołało Impresariat reprezentujący i wspierający młodych polskich i międzynarodowych artystów (dzisiaj reprezentuje ich ponad 40). Biuro organizuje festiwale pianistyczne i szereg imprez muzycznych na terenie Polski i za granicą, spośród których wymienid należy Festiwal Kultury Polskiej w Pekinie, który w przyszłym roku będzie obchodził swoje pięciolecie. Ma on charakter projektu interdyscyplinarnego, a jego ideą jest przybliżanie obrazu Polski i Polaków mieszkaocom Paostwa Środka oraz budowanie 10 porozumienia pomiędzy kulturami. Wydarzenie otwarte jest na ludzi młodych, szczególnie na młodych polskich artystów, którzy co roku występują w najbardziej znanych salach chioskiej stolicy, przez co trafiają do szerokiej publiczności. Działalnośd edukacyjna jest zresztą ważnym elementem misji Stowarzyszenia. Od lat prowadzone są kursy mistrzowskie, dedykowane młodym utalentowanym instrumentalistom – uczniom szkół muzycznych I i II stopnia z całej Polski. Stowarzyszenie pomaga także młodym polskim artystom w wydaniu płyt, ostatnio wydano nagrania m.in. Szymona Nehringa i Agaty Szymczewskiej. Struktura działania Według Pani Elżbiety Pendereckiej najważniejszym aspektem pracy na rzecz kultury jest ZESPÓŁ. To on sprawia, że możliwy jest międzynarodowy sukces nawet przy niewielkich zasobach finansowych. Zespół Stowarzyszenia im. Ludwiga van Beethovena liczy obecnie 10 osób. Na jego czele stoi Pani Penderecka, która jest Prezesem Zarządu Stowarzyszenia i odpowiada za układanie programów Festiwali (planowane na 3 lata do przodu). Swoje propozycje Pani Penderecka przedstawia Radzie Programowej, w której oprócz niej samej zasiadają: Prof. Teresa Malecka oraz Prof. Mieczysław Tomaszewski - autorzy tematu przewodniego każdej edycji Festiwalu. Początkowo Rada Programowa pracuje samodzielnie. Pani Penderecka osobiście pisze listy do Artystów, zapraszając ich na Festiwal. W pierwszym etapie tworzenia każdej nowej edycji Festiwalu, Pani Penderecka rozdziela pracę pomiędzy swoimi pracownikami. Zajmują się oni głównie logistyką wydarzenia, dbają o patronaty, aspekt finansowy i organizacyjny. Zespół składa się z: dyrektora (Andrzej Giza), impresariatu (Elżbieta Chojnowska- kierownik, Mirosława Wachowska-Nowak, Joanna Tomaszewska), producentów (Ewa Błaszczyk, Matylda Czekaj, Irena Kisielioska), specjalisty ds. organizacji publiczności (Iwona Dyrduł), specjalisty ds. komunikacji (Marta Gołda) koordynatora (Robert Salisz) oraz kierownika sekretariatu (Małgorzata Szyndel). Festiwal to „jedna wielka rodzina muzyczna”, która wspólnie dba o najwyższą jakośd i atmosferę. Istotny jest każdy element, składający się na tę całośd, również wydarzenia towarzyszące. Muzyka powinna wybrzmied, a festiwal jest najlepszym miejscem spotkao grupy melomanów, sponsorów, ludzi kultury, którzy mają możliwośd spotkania się i porozmawiania na różne tematy, nie tylko muzyczne. Według Pani Elżbiety Pendereckiej, FESTIWAL TO NAJLEPSZE ŹRÓDŁO PROMOCJI DANEGO KRAJU. Czasami na odbiór wydarzenia wpłynąd mogą najmniejsze nawet szczegóły, takie jak jakośd wydawanych materiałów, czy podejście organizatorów do publiczności. Dlatego przy doborze zespołu uwagę zwraca się nie tylko na kompetencje, ale także na gotowośd do zaangażowania na rzecz wspólnego dobra, jakim jest kultura. Tak działa Biuro Stowarzyszenia im. Ludwiga van Beethovena, na które składają się nie tylko osoby po studiach muzycznych. Oprócz zadao logistycznych, pracownicy zaangażowani są także w poszukiwania ciekawych artystów i zespołów, które mogłyby wystąpid podczas Festiwalu. Niezwykle ważna jest komunikacja pomiędzy pracownikami oraz współpraca z szefem. Szef powinien bowiem współpracowad ze wszystkimi i służyd radą w każdej sytuacji. Pani Elżbieta jest przekonana, że wszystkiego można się nauczyd, jeżeli mamy odpowiednie zaangażowanie i zainteresowania. Tylko wtedy możemy stworzyd cały pakiet i ofertę wydarzenia i odnieśd sukces. Swoją pasją można zawsze „zarazid” innych ludzi pod warunkiem, że jesteśmy przekonani co do wartości organizowanych działao i mamy w sobie ogromną determinację. To jest główna dewiza działalności Stowarzyszenia 11 im. Ludwiga van Beethovena, która przekłada się zarówno na aspekt merytoryczny, jak i organizacyjny codziennej pracy. Wnioski Wizyta studyjna w Stowarzyszeniu im. Ludwiga van Beethovena jest dla mnie jedną z najważniejszych lekcji zarządzania kulturą i przykładem na to, że przy odpowiednim zaangażowaniu wszystko jest możliwe. Zespół Stowarzyszenia stanowi model pracy kulturalnej, skupionej wokół wspólnego celu. Oprócz ogromnej wiedzy i autorytetu Pani Prezes i jej pracowników, na pierwszy plan wysuwa się niezwykły szacunek dla publiczności, biorącej udział w organizowanych wydarzeniach, jak i uwaga poświęcona każdej osobie odwiedzającej siedzibę Stowarzyszenia. Jakośd i rzetelne podejście do wykonywanej pracy widoczne są w Stowarzyszeniu na każdym poziomie, co niewątpliwie wpływa na odbiór sztuki. Szacunek do artystów i ich dzieł udziela się każdemu i wpływa na niezwykły charakter imprez muzycznych realizowanych przez Stowarzyszenie. Warto również podkreślid, że Stowarzyszenie im. Ludwiga van Beethovena bierze udział w corocznych konkursach grantowych i samodzielnie pozyskuje środki na swoją działalnośd, których 25% stanowią dotacje ze źródeł publicznych, takich jak Urząd Miasta Stołecznego Warszawa i Ministerstwo Kultury i Dziedzictwa Narodowego. Siedziba Stowarzyszenia to zwyczajne biuro, które wyjątkowy charakter zyskuje przez obecną w nim atmosferę. Pani Elżbieta Penderecka od 1997 r. pracuje na rzecz Festiwalu nieodpłatnie, jej praca jest działalnością charytatywną, ponieważ nadrzędną ideą jest dla niej dzielenie się dorobkiem swoim i swojego Małżonka w celu promocji kultury polskiej na świecie. Stowarzyszenie udowadnia każdego dnia, że chcied znaczy móc i pomimo przeciwności losu, nawet przy niewielkich zasobach możliwa jest długotrwała aktywnośd kulturalna na najwyższym poziomie. Przeniesienie Wielkanocnego Festiwalu Ludwiga van Beethovena po siedmiu latach z Krakowa do Warszawy stanowi przykład zarządzania kryzysowego (festiwal został przeniesiony ze względów finansowych- Miasto Kraków wycofało się z jego finansowania) i jest dowodem na to, że warto planowad swoje wydarzenia szerzej, a kryzys nie jest porażką, a możliwością. Stowarzyszenie stawia sobie śmiałe wyzwania, do których należą m.in. edukacja i promocja młodych artystów oraz wychodzenie z polskimi inicjatywami muzycznymi do coraz nowszej publiczności (przykład Chin). Strategia planowania wydarzeo jest jednak wspólna i oparta na idei szerokiej promocji kultury polskiej, a co za tym idzie, zainteresowaniu naszym krajem różnorodnych środowisk i wzmocnieniu marki Polska na arenie międzynarodowej. 12 Grant Park Orchestral Association Wizyta studyjna w Chicago Kontekst historyczny Lata 30-te XX wieku to okres Wielkiego Kryzysu w Stanach Zjednoczonych Ameryki Północnej. Krach miał tragiczne skutki: masowe bankructwo, bezrobocie, spadek produkcji i obniżenie stopy życiowej obywateli Stanów Zjednoczonych, a także innych rejonów świata. Co więcej, w konsekwencji kryzysu znacząco pogorszyły się nastroje społeczne, co spowodowało nasilenie się przestępczości praktycznie we wszystkich miastach USA, w tym także w Chicago. Jedną z metod walki z kryzysem było tworzenie nowych rejonów użyteczności publicznej i wykorzystanie przestrzeni do tej pory niezagospodarowanych. W odpowiedzi na tę sytuację, ówczesny burmistrz Chicago, Anton Cermak zaproponował Jamesowi C. Petrillo, prezesowi unii muzyków, utworzenie w mieście otwartej dla publiczności przestrzeni rozrywki. Tak rozpoczęła się długa tradycja koncertów letnich, która aktywna jest do dnia dzisiejszego. Począwszy od lat trzydziestych XX wieku, koncerty symfoniczne stały się podstawą życia kulturalnego w Grant Park, który sukcesywnie przekształcał się w przestrzeo rekreacyjno- kulturalną. W 1944 roku Chicago Park District ustanowił Grant Park Orchestra, której pierwszym dyrygentem został Nikolai Malko. Organizacja The Grant Park Orchestral Association jest bezpośrednio powiązana z Parkiem Rejonowym Chicago (obecnie Millenium Park), gdzie od 1931 roku odbywają się letnie koncerty plenerowe z udziałem amerykaoskich i zagranicznych artystów. The Grant Park Orchestral Association to organizacja pozarządowa, która została powołana w celu realizacji Grant Park Music Festival- flagowej inicjatywy muzycznej Miasta Chicago, otwartej dla szerokiej publiczności. Początkowo organizacją festiwalu zajmował się Park Rejonowy Miasta Chicago, który był odpowiedzialny za podpisywanie umów, reklamy, organizację przesłuchao orkiestrowych oraz doroczny program wydarzenia. W 1977 roku zostało przez miasto powołane Towarzystwo Grant Park Concerts, którego zadaniem było zbieranie funduszy na rzecz Festiwalu. W 1996 roku Park i personel Festiwalu przestał współpracowad z Towarzystwem. Park Rejonowy ponownie przejął na siebie odpowiedzialnośd za całośd organizacji wydarzenia i zbieranie funduszy na rzecz flagowej imprezy muzycznej Miasta Chicago. Pod koniec 1990 r. Miasto zdecydowało się powoład organizację non-profit, której misja wiązała się bezpośrednio z organizacją letniego festiwalu i która ściśle współpracowałaby z Departamentem Kultury Miasta Chicago. Tak powołano do życia The Grant Park Orchestral Association, organizację, która od 25 lat z sukcesem odpowiedzialna jest za program festiwalu, funkcjonującego dziś pod nazwą Grant Park Music Festival. W 2009 roku zapoczątkowano stałą współpracę z orkiestrą festiwalu- Grant Park Symphony Orchestra, która za swoją działalnośd w ostatnich latach nominowana była do prestiżowej nagrody Grammy. Współpraca ta kontynuowana jest do dnia dzisiejszego, a orkiestra wpływa znacząco na jakośd koncertów festiwalu. 13 Grant Park Music Festival Grant Park Music Festival to obecnie dziesięciotygodniowe święto muzyki klasycznej, które odbywa się co roku w słynnym Millenium Park w Chicago. Festiwal jest zawsze nieodpłatny i otwarty dla szerokiej publiczności. Organizatorzy zapewniają zarówno miejsca wolne (wystarczy przyjśd i je zająd), miejsca rezerwowane (dostępne dla członków stowarzyszenia Grant Park Music Festival, sponsorów, donatorów, gości specjalnych, wolontariuszy), jak i strefę zieloną, „piknikową”, w której goście rozkładają się z własnym sprzętem rekreacyjnym, jedzeniem, napojami i w luźnej atmosferze mają możliwośd wysłuchania utworów muzycznych na najwyższym poziomie. Koncerty odbywają się prawie codziennie, niezależnie od Koncert Dvořák Symphony No. 6, Chicago, czerwiec 2015 pogody i z reguły fot. K.Renes-Obrochta zaplanowane są na 2 lata do przodu. Każdy koncert ma własny program, zawierający obszerną notkę o artystach. Programy rozdawane są przy wejściu i dostępne dla każdego chętnego. Od 2004 roku scena Festiwalu mieści się w pawilonie Jay Pritzker w sekcji Millennium Park Grant Park w obszarze tzw. Loop Chicago (ścisłe centrum miasta). Program festiwalu składa się z utworów wiodących muzyków klasycznych, amerykaoskich i zagranicznych. Stałą częścią każdego koncertu jest występ orkiestry Grant Park Symphony, która co roku zatrudnia na potrzeby sezonu muzyków z terenu całych Stanów Zjednoczonych. Oprócz koncertów, publicznośd może uczestniczyd w próbach oraz debatach muzykologicznych i spotkaniach z artystami. Sprawia to, iż Grant Park Music Festival gromadzi co roku rzeszę melomanów w każdym wieku, którzy utożsamiają się z wydarzeniem i nierzadko pracują 14 potem jako wolontariusze wydarzenia. Na scenie Grant Park Music Festival w sezonie 2015 można było usłyszed muzykę m.in. Beethovena, Mozarta, Szostakowicza, Czajkowskiego, Mendelsona, Rosyjską Orkiestrę Młodzieżową Blue Man Group wraz z CYSO’s Symphony Orchestra, Gershwina, pieśni z repertuaru Stephena Sondheima, Strawioskiego, Prokofiewa, Brahmsa, Goldsmitha, Haydna, Wojciechowskiego i innych. Struktura Kwestią, na którą zwróciłam szczególną uwagę, odwiedzając Grant Park Music Festival po raz pierwszy, była rozbudowana sied wolontariuszy obsługujących koncerty plenerowe. Przy każdym wydarzeniu pracuje grupa kilku/kilkunastu osób, które z zaangażowaniem zajmują się rozdysponowywaniem materiałów promocyjnych, udzielaniem informacji, wskazywaniem wolnych miejsc, pomocą osobom niepełnosprawnym, a niekiedy nawet fotografują poszczególne imprezy. Robią to całkowicie nieodpłatnie, z przywiązania do miejsca i do tradycji, z miłości do muzyki, a czasem (jak w przypadku sporej rzeszy osób starszych) jako dodatek do spotkao towarzyskich, na które umawiają się właśnie podczas festiwalu. To właśnie wolontariusze są najbardziej dostępnymi i widocznymi osobami podczas festiwalu. Jest to oczywiście zasługą dobrego zarządzania ich pracą, za którą odpowiedzialny jest zatrudniony przez stowarzyszenie, doświadczony koordynator. W tym roku był nim Joseph Fernicola. Wolontariusze to jednak ostatni (chod bardzo istotny) szczebel drabiny strukturalnej organizatorów festiwalu. Na czele organizacji stoi Zarząd Dyrektorów (tzw. Board of Directors), który składa się z osób zasłużonych zarówno na rzecz festiwalu, kultury amerykaoskiej i międzynarodowej, jak i pracy dla Miasta Chicago. Obecnie Zarząd liczy 4 oficerów i aż 26 dyrektorów. W jego skład wchodzą osoby aktywne zawodowo, jak i emeryci. Zarząd pełni funkcję doradczą, ale jest bardzo aktywny w planowaniu programu. Do jego zadao należy przede wszystkim promocja dziedzictwa Grant Park Music Festival, a co za tym idzie, pozyskiwanie sponsorów i środków na działalnośd. Członkowie zarządu są autorytetami w swoich dziedzinach i pracują nieodpłatnie na rzecz festiwalu. Oprócz zarządu Grant Park Orchestral Association zatrudnia również regularnych pracowników. Są oni powołani przez miasto i pracują etatowo na rzecz festiwalu cały rok. Obecnie zespół liczy 12 osób i dzieli się na następujące działy: dyrektora (Paul Winberg), Biuro Artystyczne (4 osoby: menedżer generalny, menedżer orkiestry, menedżer chóru, kierownik biblioteki), Biuro Finansowe (2 osoby), Biuro ds. Rozwoju (2 osoby) oraz Biuro Marketingu (3 osoby). Wszystkie działy ściśle ze sobą współpracują, a podział ich zadao jest bardzo wyraźny. Istotnym jest również fakt, że Grant Park Orchestral Association to organizacja miejska, tak więc środki na funkcjonowanie wszystkich biur zabezpieczone są w budżecie miejskim. Środki na wydarzenia kulturalne natomiast pochodzą prawie w 100% ze źródeł sponsorskich, do których zalicza się także tzw. Membership Programme (program członkowski), zrzeszający indywidualnych donatorów festiwalu, którzy wspierają wydarzenia artystyczne środkami pieniężnymi. Tak wielki festiwal korzysta oczywiście także ze stałych sponsorów komercyjnych, do których należy sporo liczących się amerykaoskich firm z siedzibą w Chicago, m.in. restauracje, koncerny alkoholowe, hotele, sklepy odzieżowe itp. Roczny budżet festiwalu wynosi kilka milionów dolarów. 15 Wnioski Grant Park Music Festival jest ogromnym wydarzeniem muzycznym, ale przede wszystkim dowodem na to, jak zrozumienie przez władze miejskie roli kultury w życiu metropolii może pozytywnie wpłynąd na rozwój całego miasta. Historia trwającego 80 lat festiwalu ukazuje, jak dzięki dobrze zaplanowanym przedsięwzięciom kulturalnym i, co istotne, mądrych inwestycjach, zyskad może całe miasto. Festiwal ma nie tylko wpływ na poszerzenie kompetencji kulturalnych mieszkaoców Chicago, ale także na EKONOMIĘ całego miasta. Związek ten jest w przypadku Grant Park wyjątkowo widoczny. Wiele osób kojarzy Chicago z słynną „chmurą” (z ang. Cloud), w której można się przejrzed na tle krajobrazu miasta. Jak poinformowała mnie Jill Hurwitz, szefowa promocji festiwalu, pomysł na tę ciekawą instalację powstał właśnie podczas jednej z edycji flagowej imprezy Chicago. Park, który powstał w latach 30-tych z powodu festiwalu, jest obecnie najciekawszą przestrzenią zieloną w mieście. Dobre usytuowanie sceny, której sama architektura warta jest uwagi, przyciąga ogromne rzesze turystów, którzy zostają potem na wieczornych koncertach. Ponadto organizacja dwumiesięcznego cyklu koncertów na najwyższym muzycznym poziomie łączy mieszkaoców miasta we wspólnym działaniu na rzecz kultury. Dla nich Grant Park Music Festival to nie tylko muzyka, ale także przyjemnośd z bycia razem, która niewątpliwie buduje tożsamośd obywateli Chicago. Festiwal jest miejscem spotkao szerokiej rzeszy osób. Uczestnicząc w festiwalu, ma się wrażenie, że każdy element jest bardzo dokładnie przemyślany i czud spójnośd strategii miejskiej w organizacji wydarzenia. Wynika to z całą pewnością z głębokiego zrozumienia Amerykanów, że kultura jest stałym i ważnym elementem życia społecznego, a na jej podstawie zbudowad można wiele. Inspirująca jest również dbałośd organizatorów festiwalu o element narodowy. Nieprzypadkowo głównym dyrygentem orkiestry i chóru jest zawsze Amerykanin, a Miasto oferuje najlepszym kompozytorom z USA letnie rezydencje, podczas których mogą szkolid swój warsztat. Nie wpływa to jednak w żaden sposób na międzynarodowy wydźwięk festiwalu, podczas którego wykonywanych jest bardzo dużo utworów europejskich, a na scenie występują artyści z różnych zakątków świata, w tym także z Polski- w poprzednich latach byli to m.in. Krzysztof Penderecki i Leszek Możdżer. 16 Jay Pritzker Pavillon, główna scena Grant Park Music Festival i siedziba Stowarzyszenia fot. K.Renes-Obrochta Polish Music Center i Paderewski Festival w Paso Robles Wizyta studyjna w Los Angeles i Paso Robles Kontekst Współpracę z Polish Music Center i Festiwalem Paderewskiego w Paso Robles nasza Fundacja nawiązała już w 2014 roku. Byliśmy i ciągle jesteśmy pod wrażeniem działao, których inicjatorem jest Marek Żebrowski- mieszkający od lat w Stanach Zjednoczonych polski pianista, propagator kultury polskiej na świecie, obecnie dyrektor Polish Music Center i dyrektor artystyczny Festiwalu w Paso Robles. Naszą uwagę do festiwalu w Paso Robles przyciągnęły pozytywne opinie wybitnych polskich muzyków, którzy mieli okazję zagrad w Californii (m.in. Karol Radziwonowicz) oraz podobny profil działalności, a także związki Ignacego Paderewskiego z tym regionem. W 2015 roku, dzięki stypendium Ministra Kultury i Dziedzictwa Narodowego, mieliśmy okazję spotkad się osobiście i rozpocząd nowy rozdział działalności, którego podstawą jest współpraca między dwoma festiwalami Paderewskiego, odbywającymi się w bardzo zbliżonych terminach w różnych zakątkach świata. Dzięki uprzejmości Marka Żebrowskiego, Krysty Close, Steve’a i Alicii Cass oraz pozostałych członków Zarządu Festiwalu w Paso Robles, nie tylko ja osobiście miałam możliwośd odwiedzenia Los Angeles i Paso Robles, ale zaproszenie zostało także skierowane do Adama Bali- Prezesa Polsko-Ukraioskiej Fundacji imienia Ignacego Jana Paderewskiego i Marianny Humetskiej- Dyrektor Artystycznej Festiwalu „Odkrywamy Paderewskiego” we Lwowie, która w sierpniu 2015 roku zagrała w Paso Robles koncert fortepianowy na rzecz Festiwalu Paderewskiego. Co więcej, we wrześniu, tuż po moim powrocie ze Stanów Zjednoczonych, Polskę odwiedziła Krysta Close- wicedyrektor Polish Music Center w Los Angeles, która wzięła udział w pierwszej edycji, koordynowanego przeze mnie, Festiwalu Kwadrofonik. W listopadzie do Warszawy przyleciał Marek Żebrowski, który wraz z Adamem Balą odbył cykl spotkao na temat wspólnej przyszłości naszych instytucji. Tak rozpoczęła się wyjątkowa współpraca, która, jak przewidujemy, już w najbliższym czasie przyniesie efekty w postaci wspólnych inicjatyw muzycznych i kulturalnych. Polish Music Center na Uniwersytecie Południowej Californii Polish Music Center (Polskie Centrum Muzyczne) jest przede wszystkim biblioteką i centrum informacji, poświęconą gromadzeniu i rozpowszechnianiu wiedzy na temat wszystkich aspektów polskiej muzyki. Głównymi beneficjentami zbiorów PMC są amerykaoscy naukowcy (muzykolodzy), studenci Uniwersytetu Południowej Californii (University of Southern California) i miłośnicy muzyki. Polish Music Center co miesiąc wydaje swój biuletyny: Polish Music Newsletter- poświęcony muzyce polskiej, Polish Music Journal- magazyn naukowy oraz Polish Music Series- publikowany regularnie od 1982 roku. 17 Ponadto, Polish Music Center realizuje corocznie serie koncertów z udziałem polskich Artystów, zarówno tych uznanych, jak i młodych polskich kompozytorów. Z najciekawszych inicjatyw PMC wymienid należy m.in.: Projekt „Measures n' Frames” („Visions and voices”). Założeniem koncertu jest wykonanie pięciu kompozycji muzycznych na kwartet smyczkowy, do których przygotowane zostały wyjątkowe wizualizacje. 13-osobowy zespół animatorów skupionych wokół USC przez ponad rok pracował ściśle wraz z kompozytorami nad wspólnym wydarzeniem z dziedziny muzyki i filmu. Efektem projektu są wyjątkowe utwory- dialog pomiędzy muzyką a zdjęciami, ukazujący świat kreowany przez emocje i idee. To wyjątkowe, audio-wizualne doświadczenie pozwala odbiorcom na otwarcie kolejnych muzycznych drzwi, ukazujących strukturę i formę, której nie widzieli, ani nie słyszeli wcześniej. Dzięki takiemu połączeniu, nawet to, co mogło wydawad się nieprzeniknione i nieznane, nagle ma szansę stad się zachęcające i przyjemne, czego przykład stanowi bardzo wyrafinowana sztuka konceptualna, jak np. utwór "Arcadiana" Pomnik Ignacego Paderewskiego na Uniwersytecie Południowej Californii, gdzie Thomasa Adesa. Polskimi akcentami koncertu jest mieści się siedziba Polish Music Center udział kompozytorki Joanny Bruzdowicz oraz wykonanie całości przez Penderecki String Quartet, inspirujący się muzyką polskiego Mistrza. „Polish Music: The New Generation”- wyjątkowe przedsięwzięcie z 2011 roku z udziałem młodych polskich kompozytorów: Wojtka Blecharza, Mikołaja Góreckiego, Jarosława Kapuścioskiego, Roberta Pierzaka, Ewy Trębacz i Krzysztofa Wołka. Celem koncertu, który odbył się w Newman Recital Hall w Los Angeles była prezentacja najnowszych trendów w muzyce polskiej, prezentowanej przez tzw. „pokolenie Glissando” (nazwa pochodzi od magazynu muzycznego Glissando, poświęconego muzyce współczesnej). Wybór utworów do koncertu oparty był na szerokim spectrum różnorodności stylów i oddziaływao muzycznych, z których czerpali twórcy. Dodatkowym atutem koncertu był wspólny występ Marka Żebrowskiego z reżyserem Davidem Lynchem. Unikatowy duet zaprezentował improwizacje muzyczne powstałe w Californii. W trakcie koncertu wystąpili także: Josiah Boothby, Aurelien Eulert, pianinie, Eric Jacobs, Jewgienij Milyavskiy, Sara Sumitani oraz Amy Tatum. W Polish Music Center znajduje się największa kolekcja polskiej muzyki w USA. Jest to jedyny ośrodek na amerykaoskim uniwersytecie poświęconym wyłącznie muzyce polskiej. Studenci Uniwersytetu Południowej Californii mają bezpłatny dostęp do zbiorów- mogą wypożyczad i skanowad materiały 18 PMC, pod warunkiem, że robią to w celach edukacyjnych. Wszystkie, organizowane przez Centrum wydarzenia muzyczne są nieodpłatne dla szerokiej publiczności. PMC organizuje co najmniej dwa różne koncerty rocznie. Co więcej, Polish Music Center dysponuje wyjątkowymi na skalę świata pamiątkami po Ignacym Paderewskim: w siedzibie Centrum obejrzed można prywatne rękopisy kompozytora, należące do niego obrazy i dzieła sztuki, a także jego rzeczy osobiste, m.in. walizki czy też kolekcję oryginalnych win z epoki Mistrza. Pracownicy Polish Music Center (Marek Żebrowski i Krysta Close) są bowiem bezpośrednio związani z Festiwalem Paderewskiego w Paso Robles, który jest całkowicie odrębnym wydarzeniem, także ze względu na strukturę festiwalu, i odbywa się w oddalonym o około 200 mil od Los Angeles małym miasteczku. Festiwal Paderewskiego w Paso Robles Festiwal Ignacego Paderewskiego w Paso Robles (pełna nazwa California Central Coast Music Festival in Paso Robles) odbywa się co roku w listopadzie i poświęcony jest twórczości światowej sławy polskiego pianisty, kompozytora, polityka, humanisty, właściciela gruntów i winnicy w Californii, winiarza i plantatora migdałów. Słynny polski pianista przybył do Californii ze względów zdrowotnych- usłyszał o wyjątkowych właściwościach gorących źródeł i miał nadzieję na wyleczenie Drzewo migdałowe zasadzone przez Ignacego Paderewskiego na terenie jego dawnej winnicy York Mountain Vineyard (dzisiaj Epoch Estate Wines) dolegliwości, które utrudniały mu grę na fortepianie. Majątek Rancho San Ignacio Paderewski nabył po amerykaoskim tournée w 1914 r. Miał nadzieje na wydobycie ropy naftowej, które jednak okazały 19 się płonne. W latach 30. XX wieku Paderewski butelkował już swoje wina w posiadłości York Mountain Vineyard i były one bardzo wysoko cenione. Włości Paderewskiego w Kalifornii w szczytowym momencie przekraczały 2 tys. ha, lecz plany osiedlenia się w Złotym Stanie na stałe zniweczyła I Wojna Światowa, a potem objęcie przez Paderewskiego teki premiera Rządu Polskiego II Rzeczpospolitej Polskiej. Lata spędzone w Californii zaowocowały nie tylko rozwojem biznesu winiarskiego samego mistrza, ale również promocją jego muzyki i sylwetki w tym rejonie Stanów Zjednoczonych. Do dnia dzisiejszego Ignacy Paderewski jest największym bohaterem niewielkiego Paso Robles, o czym świadczy organizowany od 1993 roku (z przerwą) przez mieszkaoców miasteczka festiwal ku jego pamięci. Podczas czterech dni koncertów i wydarzeo specjalnych na festiwalu występują światowej sławy artyści, młodzi pianiści z Polski i regionu Środkowego Wybrzeża Stanów Zjednoczonych. Ponadto organizatorzy zapraszają na degustację wina oraz specjalne wykłady o muzyce Paderewskiego i oferują szereg różnorodnych atrakcji. Festiwal odbywa się zawsze w kilku Fortepian Paderewskiego w Hotelu El Paso w Paso Robles miejscach w całym Paso Robles. Organizatorzy korzystają z uprzejmości właścicieli lokali takich jak Cass Winery, Epoch Estate, Vina Robles i innych. Większe koncerty odbywają się w Sali Balowej Hotelu El Paso w centrum miasta. Stałym elementem festiwalu są wydarzenia towarzyszące, m.in. pokazy filmów o Paderewskim, uroczyste gale, czy np. premiera specjalnego festiwalowego piwa Paderewski Pills, która miała miejsce w 2015 roku. Podczas Festiwalu w Paso Robles występowali już tacy artyści jak: Krzesimir Dębski, Leszek Możdżer, Karol Radziwonowicz, Krzysztof Herdzin, Kinga Augustyn, Efi Hackmey, Denali String Quartet, William Koseluk, Jonathan Plowright i inni. Festiwal w Paso Robles to nie tylko kilka dni koncertów. Od 2007 r. regularnie organizowana jest polsko- amerykaoska wymiana młodzieży. Dla młodych Amerykanów, podstawę wymiany stanowi 20 konkurs gry na fortepianie - The Paderewski Youth Piano Competition. Konkurs otwarty jest dla uczniów w dwóch grupach wiekowych: Juniorzy (10-14) i nastolatkowie (15-18). Przesłuchania jury odbywają się w Paso Robles w październiku. Wyłonienie laureatów odbywa się podczas konkursu w Sali Balowej podczas Festiwalu Paderewskiego w Paso Robles w listopadzie. Wybrani laureaci konkursu w roku następnym mają możliwośd uczestniczenia w polsko-amerykaoskim programie wymiany kulturalnej. Amerykaoska edycja konkursu odbywa się co dwa lata. Co dwa lata na przemian z edycją amerykaoską w Polsce odbywają się natomiast Międzynarodowe Warsztaty Pianistyczne Paso Robles – Chmielnik – Kąśna Dolna. Warsztaty są propozycją dla młodych pianistów, którzy chcą rozwijad swoje umiejętności pod okiem znakomitych pedagogów. Dedykowane są młodym artystom z Polski i Ukrainy. Tydzieo spędzony w Kąśnej służyd ma nie tylko szlifowaniu warsztatu instrumentalnego, ale także byd możliwością spotkania, wymiany kulturalnej i językowej dla uczestników wydarzenia (w tym samym czasie Kąśną odwiedzają Amerykanie- laureaci konkursu amerykaoskiego). Laureaci polskich warsztatów odwiedzają Paso Robles w roku następnym. Celem tak zorganizowanej wymiany jest tworzenie nowych możliwości rozwoju szczególnie uzdolnionej młodzieży- Festiwal w Paso Robles ma zatem nie tylko wymiar artystyczny, ale również edukacyjny. Struktura Struktura Festiwalu w Paso Robles oparta jest na sprawdzonym w Stanach Zjednoczonych systemie Zarządu Dyrektorów (Board of Directors). W skład Zarządu wchodzą osoby, dla których promocja wydarzeo kulturalnych związanych z sylwetką Ignacego Paderewskiego stanowi wartośd i które działają w dużej mierze charytatywnie na rzecz tej idei. Na czele Zarządu od 2007 do 2015 roku stał Steve Cass- właściciel winiarni Cass Winery, którego pod koniec ubiegłego roku zastąpił Joel Peterson. Funkcję Dyrektora Artystycznego Festiwalu od lat nieprzerwanie pełni Marek Żebrowski. To właśnie dzięki niemu, festiwal po siedmiu latach przerwy powrócił do Paso Robles w 2007 r. W skład zarządu wchodzi również skarbnik (obecnie jest to Marjorie Hamon) oraz kilka innych osób, pełniących różne funkcje w zależności od potrzeb danego roku. Ciałem doradczym Zarządu jest Rada (Advisory Board) w skład której wchodzą osoby zasłużone dla miasta Paso Robles oraz specjaliści w danych dziedzinach (np. finanse), których wiedza może byd pomocna dla organizacji wydarzenia. Na potrzeby festiwalu zatrudniany jest menadżer oraz koordynator konkursu, których zadania omawiane są wcześniej na forum Zarządu. Warto podkreślid, że Zarząd spotyka się w Paso Robles regularnie, a podczas spotkao omawiane są wszystkie bieżące i przyszłe sprawy, a także pomysły na dalszą działalnośd i przyciągnięcie na festiwal coraz szerszej publiczności. Miałam możliwośd uczestniczenia w jednym z takich spotkao, na którym omawiana była gala, poprzedzająca festiwal. Gala jest pomysłem na zebranie dodatkowych środków, niezbędnych do organizacji wydarzenia. Polega na realizacji specjalnego koncertu, któremu towarzyszą różne atrakcje (m.in. przejażdżki bryczkami konnymi po terenach dawnych winnic Paderewskiego, degustacji win i ciast, konkursy wiedzy o festiwalu itp). Uczestnicy gali wykupują specjalne kupony- cegiełki upoważniające do zajęcia specjalnych miejsc podczas koncertu, z których dochód przeznaczony jest na organizację festiwalu. W 2015 roku podczas gali zagrała Marianna Humetska- ukraioska pianistka, dyrektor artystyczny Międzynarodowego Festiwalu we Lwowie. Wszelkie środki na festiwal pochodzą ze źródeł sponsorskich. W dużej mierze są to fundusze lokalne, zebrane od donatorów mających siedzibę w Paso Robles i regionie, m.in. winiarni, restauracji, hoteli itp. Festiwal korzysta także z licznej rzeszy wolontariuszy, którzy wspierają 21 wydarzenie swoją pracą organizacyjną, a także lokalnymi wyrobami: przede wszystkim winami (np. Cass Winery co roku produkuje specjalne wino Paderewski, rozlewane podczas festiwalu), czy wypiekami. Festiwal Paderewskiego w Paso Robles jest więc świętem nie tylko muzyki, ale wspólnej pracy całego miasta, którego mieszkaocy zaangażowani są w różnego rodzaju wydarzenia. Wnioski Jadąc do Paso Robles, zadawałam sobie pytanie, dlaczego rodowici Amerykanie podjęli się organizacji wydarzenia związanego z polskim artystą - Ignacym Paderewskim. Nie ukrywam, że wybierając się do Californii niewiele wiedziałam na temat tej części życia kompozytora, który w Polsce w dużej mierze znany jest ze swojej działalności nie tyle artystycznej, co politycznej. Wizyta w Paso Robles była więc dla mnie dużym odkryciem, nie tylko ze względu na postad Paderewskiego, ale także z powodu wrażenia, jakie zrobiły na mnie osoby odpowiedzialne za organizację Festiwalu. Jedną z założycielek festiwalu była Virginia Peterson, dzięki której pierwsza edycja wydarzenia odbyła się w 1991 roku. Festiwal został czasowo zawieszony od 2001 do 2006 roku. W 2007 roku Marek Żebrowski- Dyrektor Polish Music Center, pianista polskiego pochodzenia, wpadł na pomysł reaktywacji festiwalu. W tym celu udał się do Paso Robles i osobiście nakłaniał mieszkaoców Paso do wsparcia idei upamiętnienia sylwetki Ignacego Paderewskiego w mieście. Pierwszymi osobami, które podjęły się wsparcia wydarzenia byli Steve Cass, właściciel winnicy Cass Winery oraz Joel Peterson, wnuk Virginii Peterson. W ich ślady poszły następne osoby, dzięki którym Festiwal zyskał dzisiejszy kształt i rozgłos. Historia ta stanowi kolejny przykład na to, że w kulturze możliwe jest absolutnie wszystko, pod warunkiem odpowiedniego zaangażowania ze strony organizatorów i pasji, którą wkłada się w swoją pracę. Festiwal w Paso Z Krystą Close pod pomnikiem Robles z małego, lokalnego cyklu koncertów rozrósł się Paderewskiego w Paso Robles do wymiarów międzynarodowego wydarzenia z dziedziny sztuki i edukacji. Niepowtarzalna atmosfera Środkowej Californii w połączeniu z polską muzyką stanowi niepowtarzalne przeżycie. Ważnym aspektem działalności Zarządu Festiwalu Paderewskiego w Paso Robles jest również to, że bycie członkiem sztabu organizacyjnego festiwalu, jest dla Amerykanów w niego zaangażowanych, wyróżnieniem i prestiżem. Mieszkaocy Paso Robles są dumni, że mają na swoim terenie takie wydarzenie, czego dowodem jest pomnik Paderewskiego w samym centrum miasta (odsłonięty w 2012 roku). Działalnośd zarówno Festiwalu w Paso Robles, jak i Polish Music Center, w którym na stałe pracują tylko dwie osoby (Marek Żebrowski i Krysta Close) stanowi niewątpliwie wzór dobrego zarządzania, przynoszącego efekty w postaci wydarzeo kulturalnych na najwyższym poziomie, których głównym celem jest promocja polskiej kultury zagranicą. 22 The John F. Kennedy Center for the Performing Arts Wizyta studyjna w Waszyngtonie Kontekst O działalności Kennedy Center w Waszyngtonie słyszałam na długo, zanim poważnie zaczęłam myśled o wizycie studyjnej w Waszyngtonie. Sława tego miejsca związana jest nie tyle z muzyką, teatrem czy sztukami wizualnymi, ile z samymi postaciami Prezydenta Kennedy’ego i Jego Małżonki- Jackie Kennedy – Onassis. Rodzina Kennedych jest jednym z symboli Stanów Zjednoczonych, a Amerykanie dużą uwagę przywiązują do upamiętnienia swoich bohaterów. Stąd też pełna nazwa Kennedy Center brzmi: John F. Kennedy Memorial Center for the Performing Arts (można to przetłumaczyd jako Centrum Pamięci Johna Kennedy’ego dla Sztuk Teatralnych). Centrum pełni więc swoistą rolę: jest to jedyne takie muzeum Johna Kennedy’ego w Waszyngtonie, znajduje się w nim teatr, opera narodowa i sala muzyczna (coś na wzór naszych filharmonii), a także wiele sal tematycznych poświęconych różnym krajom (np. Rosja czy Japonia). Jest to nie tylko miejsce poświęcone sztuce, ale także dyplomacji- dialogowi Stanów Zjednoczonych z innymi krajami. Centrum odwiedzane było przez wszystkich prezydentów Ameryki, którzy pełnili tę funkcję po Johnie Kennedym. Obecnie w każdej z głównych sal znajduje się specjalne miejsce dla prezydenta Baracka Obamy, poprzedzone wybudowanymi na ten cel drzwiami, nad którymi wisi portret Najwyższej Głowy Paostwa. Dodatkowo, każda osoba odwiedzająca Centrum może wjechad na taras widokowy, z którego rozciąga się panorama amerykaoskiej stolicy. Nieprzypadkowe jest również umiejscowienie budynku: znajduje się on na terenie kampusu uniwersyteckiego, w samym centrum miasta, niedaleko Memoriału Lincolna. Kennedy Center jest symbolem amerykaoskiej historii, dumy z własnego kraju i przykładem na to, jak dobre zrozumienie kultury wpływad może na cały naród. Działalność muzyczna i międzynarodowa Kennedy Center Oficjalną działalnośd Kennedy Center zainaugurowało w 1971 roku, ale jego korzenie sięgają 1958 roku, kiedy to prezydent Dwight Eisenhower podpisał ponadpartyjny akt legislacyjny w sprawie utworzenia Narodowego Centrum Kultury w Waszyngtonie. Początkowo Centrum miało byd niezależnym obiektem kultury, samowystarczalnym i finansowanym w pełni ze środków prywatnych. Prezydent John Kennedy był znany ze swojej działalności na rzecz sztuki i za czasów swojej prezydentury wraz z Małżonką Jaqueline, w pełni wspierał powstał centrum. Para prezydencka podjęła się osobiście misji pozyskiwania środków dla nowego Narodowego Centrum Kultury i organizowała w tym celu m.in. specjalne przyjęcia w Białym Domu. Dwa miesiące po zabójstwie prezydenta Kennedy'ego w listopadzie 1963 roku, Amerykaoski Kongres zdecydował o ustanowieniu Narodowego Centrum Kultury jako "żywego pomnika" dla Johna Kennedy'ego i przeznaczył na jego budowę 23 mln dolarów. Tak powstało Centrum Kultury, obecnie znane jako John F. Kennedy Center 23 for Performing Arts. Jest ono ściśle powiązane z Kongresem, który zapewnia środki na działalnośd administracyjną budynku. Częśd pracowników zarządzających centrum, wcześniej pracowała w Kongresie (jak np. Kathy Kruse, z którą miałam przyjemnośd się spotkad). Co roku Kongres przeznacza fundusze na działalnośd instytucji, w związku z czym przez ponad 50 lat, Kennedy Center stało się jednym z największych ośrodków kulturalnych nie tylko w Stanach Zjednoczonych, ale na całym świecie. Spotkanie z Kathy Kruse, Wiceprezesem Kennedy Center do spraw instytucjonalnych Obecnie działalnośd muzyczna Kennedy Center skupia się wokół: Opery Narodowej (Washington National Opera), Orkiestry Symfonicznej (National Symphony Orchestra) oraz Baletu (The Suzanne Farrell Ballett). Każda z tych instytucji stanowi odrębną organizację, z własnym dyrektorem, administracją i składem. Wszystkie instytucje połączone są miejscem (Kennedy Center to ogromna przestrzeo), a także misją: promocją kultury amerykaoskiej na szeroką skalę, a także promocją współpracy kulturalnej Stanów Zjednoczonych z innymi krajami świata. Program artystyczny jest różnorodny i prezentuje wszystkie dziedziny muzyki od klasycznej, poprzez orkiestrową, kameralną, jazzową, popularną, ludową, współczesną, a nawet rozrywkową. Program przygotowywany jest na 23 lata do przodu i musi zostad zaakceptowany przez Zarząd Kennedy Center (tzw. Board of Trustees), a ostatecznie prze Kongres, który do dnia dzisiejszego jest głównym fundatorem Centrum. Kennedy Center proponuje rocznie ok. 2000 różnych koncertów i przedstawieo: od prestiżowych pokazów wielkich oper, na które bilety rozchodzą się czasem kilka miesięcy wcześniej, aż po lokalne koncerty kameralne z udziałem młodych muzyków, w których można nieodpłatnie uczestniczyd w sezonie letnim 7 razy w tygodniu (wystawiane są one na Millenium Stage). Uwaga centrum skierowana jest bowiem nie tylko na samą sztukę i jej aspekt ogólnoamerykaoski i międzynarodowy, ale także na wymiar edukacyjny prezentowanych programów. Centrum prowadzi specjalny program edukacyjny: 24 Arts Educational Programme, którego budżet wynosi 1 mln dolarów rocznie. Zarząd wychodzi bowiem z założenia, że sztuka odgrywa istotną rolę w edukacji dzieci i pozwala na rozwinięcie u nich zdolności naukowych, społecznych, a ostatecznie wpływa na utworzenie społeczeostwa zaangażowanych obywateli XXI wieku. Ponadto Kennedy Center dużą wagę przywiązuje do programów międzynarodowych i do sprowadzenia na sceny Waszyngtonu najbardziej uznanych Artystów z całego świata. Jak poinformowała mnie Alicia Adams, która odpowiada w Centrum właśnie za sprawy międzynarodowe, co roku do stolicy Ameryki zjeżdżają najbardziej uznani twórcy z całego świata. Najczęściej jest to współpraca dwustronna, pozwalająca nie tylko na promocję działao międzynarodowych w Waszyngtonie, ale także na rozpowszechnienie sztuki amerykaoskiej w innych zakątkach świata, bowiem w ramach kontaktów bilateralnych, Narodowa Orkiestra Amerykaoska bierze udział we wszelkiego rodzaju festiwalach międzynarodowych, organizowanych w innych krajach. Ponadto Kennedy Center wspomaga najlepszych artystów na całym świecie, poprzez organizację rezydencji na terenie USA. Wybrani twórcy mają możliwośd odbycia indywidualnej rezydencji na terenie Stanów Zjednoczonych, przez co mogą rozwijad swoje kontakty z Amerykanami i czerpad z dziedzictwa Nowego Kontynentu. Struktura Jak wspomniałam, głównym sponsorem działalności Kennedy Center jest amerykaoski Kongres, z którym Centrum jest ściśle powiązane. Pieczę nad całością organizacji sprawuje jednak Zarząd, tzw. Board of Trustees, w którym zasiadają kompetentne osoby, posiadające dorobek kulturalno-naukowy i wykazujące się wieloletnim doświadczeniem na rzecz promocji dziedzictwa narodowego. Częśd Zarządu powoływana jest bezpośrednio przez Prezydenta Stanów Zjednoczonych, członkostwo w Kennedy Center jest więc także kwestią prestiżu i wyjątkowego wyróżnienia. Oprócz Zarządu i Dyrekcji, Centrum zatrudnia obecnie kilkuset stałych pracowników, a także osoby na co dzieo współpracujące z instytucją: artyści, członkowie orkiestr, kuratorzy poszczególnych wystaw itd. Mimo, że roczny budżet Centrum oscyluje w okolicy kilku milionów dolarów, Kongres pokrywa jedynie częśd administracyjną tych środków. Reszta funduszy gromadzona jest ze źródeł sponsorskich- to z nich opłacane są koszty programowe, wynikające bezpośrednio z decyzji merytorycznych. Kennedy Center to ogromna, prężnie działająca instytucja kulturalna i przykład na to jak dziedzictwo narodowe może wpłynąd na kreowanie tożsamości narodowej całego kraju, ale również stanowid wizytówkę kraju na zewnątrz. Wnioski Wizyta w Kennedy Center jest nie tylko lekcją zarządzania kulturą, ale przede wszystkim lekcją amerykaoskiej historii współczesnej. Każdy z pracowników Centrum, z którymi rozmawiałam był świetnie zorientowany w życiorysie Johna Kennedy’ego, najważniejszych wydarzeniach historycznych XX i XXI wieku, a także, co może dziwid, w stosunkach międzynarodowych USA z innymi krajami. Podczas pobytu w Waszyngtonie na każdym kroku czułam dumę Amerykanów z przynależności do swojego kraju, z całym jego dziedzictwem, w tym także kulturą, która stanowi stałą częśd życia, czego przykład Kennedy Center świetnie dowodzi. 25 New York City Musical Saw Festival i NDTV (Nowy Dziennik) Wizyta studyjna w Nowym Jorku i New Jersey Kontekst Celem wizyty studyjnej w Nowym Jorku było odwiedzenie dwóch organizacji, które w sposób całkowicie różny promują polską kulturę w najsłynniejszym mieście świata. Z Leszkiem Nickiem Sadowskim z NDTV kontakt nawiązaliśmy już w 2014 roku, podczas spotkania z Adamem Balą w Warszawie, kiedy toczyły się pierwsze rozmowy na temat możliwości współpracy Polsko-Ukraioskiej Fundacji imienia Ignacego Jana Paderewskiego z amerykaoskimi instytucjami kultury. Na trop Natalii Paruz, która organizuje nowojorski festiwal gry na pile wpadłam natomiast poprzez znajomych muzyków, którzy byli pod wrażeniem organizacji wydarzenia i opowiedzieli mi o jego polskim aspekcie. Podczas wizyty miałam okazję spotkad się z Dyrektorami obydwu wydarzeo i zgłębid zarówno aspekt merytoryczny, jak i strukturę organizacyjną ich działalności. Nowy Dziennik Nowy Dziennik – Polish Daily News to dziennik polski, wydawany w Nowym Jorku, a od roku 2011 w New Jersey. Pierwszy numer „Nowego Dziennika” ukazał się 27 lutego 1971 roku. Pierwsze wydanie Nowego Dziennika ukazało się 27 lutego 1971 r, kosztowało 15 centów, liczyło 12 czarno-białych stron. Dziś gazeta drukowana jest w kolorze, a każde wydanie ma dziesiątki stron. Co tydzieo dochodzą dodatki Przegląd Polski i Weekend, dodatek kulturalny, a od 2012 roku działa specjalna telewizja polska: NDTV. Nowy Dziennik to najbardziej wpływowa i ceniona polska gazeta w Stanach Zjednoczonych. Jako pismo emigracyjne, gazeta ma profil informacyjno-publicystyczny: obszerne doniesienia z kraju, komentarze polityczne, omówienia wydarzeo kulturalnych. Wydawnictwo założyli polityczni emigranci, którzy przybyli do USA po II Wojnie Światowej. Bolesław Wierzbiaoski, założyciel i pierwszy redaktor naczelny pisma, należy do pokolenia dziennikarzy-żołnierzy. Jego kariera zaczęła się w Polsce międzywojennej. Podczas wojny pracował w Anglii, gdzie Związek Dziennikarzy RP liczył około 500 członków - w przybliżeniu połowę stanu sprzed wojny. Wielu z nich pracowało dla Dziennika Polskiego i Dziennika Żołnierza. Wierzbiaoski, przeciwnik komunistycznego systemu narzuconego w Europie Wschodniej i cenzury prasowej, był kluczową postacią w organizowaniu w 1947 r. Międzynarodowej Federacji Wolnych Dziennikarzy. Współpracowała ona z rozgłośniami Glos Ameryki i Wolna Europa. Jan Nowak-Jezioraoski bardzo ciepło wypowiadał się zarówno o samym Wierzbiaoskim, jak i o roli Nowego Dziennika w informowaniu Amerykanów na temat wydarzeo w Polsce. W 1956 r. Wierzbiaoski zdecydował się na osiedlenie w USA, doszedł bowiem do wniosku, ze walka o niepodległośd będzie prowadzona w Stanach Zjednoczonych, a nie w Londynie. Tak powstał 26 Nowy Dziennik, który dostarczał amerykaoskiej Polonii informacji na temat Polski i służył polskiej walce o demokrację i suwerennośd; jak również wspomagał polsko-amerykaoską grupę etniczną w utrzymaniu tożsamości i, co istotne, aktywizował ją we wszelkich dziedzinach amerykaoskiego życia. Przez ponad 40 lat działania z gazetą współpracowali między innymi: Bożena Intrator, Wojciech Wasiutyoski, Małgorzata Szejnert, Piotr Stasioski, Krzysztof Głuchowski. W czasie stanu wojennego zadania gazety polegały na dokładnym informowaniu o sytuacji w Polsce, obiektywnym komentowaniu i tworzeniu polskiej grupy nacisku. Siedziba redakcji stała się prawdziwym polskim konsulatem, gościła ogromną liczbę wybitnych Polaków i Amerykanów polskiego pochodzenia, którzy odwiedzali wydawcę i jego zespól, ignorując konsulat PRL przy Madison Ave. Ponadto, w miarę poprawy sytuacji materialnej gazety i modernizacji systemu produkcji, zaczęli do niej pisad dysydenci, przyjezdni z Polski, jak również autorzy z kraju. Pismo dawało tez skromne stypendia dla dziennikarzy z Polski, by z jednej strony mogli popracowad pewien czas w Nowym Jorku, a z drugiej - wzmocnid intelektualną pozycję Nowego Dziennika wśród polskich publikacji.1 Obecnie celem działalności Nowego Dziennika jest przede wszystkim informowanie amerykaoskiej Polonii o wydarzeniach polskich w USA. W dobie internetu działalnośd skierowana na przekazywanie wiadomości z kraju Siedziba Nowego Dziennika i NDTV w New Jersey. Tablica polskiej Polonii nie ma bowiem sensu. Dla pamiątkowa poświęcona Ignacemu Paderewskiemu. nowej dyrekcji "Nowego Dziennika" sprawa polska w Ameryce oznacza przede wszystkim mądre promowanie polskości. Szefowie wydawnictwa dbają zarówno o przekaz najważniejszych informacji, jak i o promowanie kultury polskiej na terenie Stanów Zjednoczonych. Przy wejściu do nowej siedziby NDTV (obecnie New Jersey) znajduje się tablica ze szkła, upamiętniająca Ignacego Jana Paderewskiego - kompozytora, pianistę i pierwszego premiera Polski. Przez lata była ona częścią nowojorskiego hotelu Buckinghamjednym z najbardziej znanych nowojorskich hoteli, jednak nowy właściciel podczas gruntownego remontu zaliczył ją do rzeczy przeznaczonych do usunięcia z budynku. Treśd tablicy to pierwsze takty 1 Korzystałam z artykułu Stanisława A. Blejwasa "Nowy Dziennik", Polska, Polonia i Ameryka [w:] Przegląd Polski, nr z 3 sierpnia 2001 27 Menueta G-dur op. 14 No. 1 Paderewskiego z 1886 r., w opracowaniu Stanisława Szpinalskiego. Regularnie ukazuje się dodatek kulturalny o polskich wydarzeniach w USA: Przegląd Polski. New York City Musical Saw Festival New York City Musical Saw Festival został założony przez Natalię "Saw Lady 'Paruz w 2002 roku. NYC Festiwal odbywa się zawsze w Astorii ( dzielnica Queens). Festiwal powstał jako coroczne wydarzenie, ale od 2011 roku jego formuła się zmieniła i obecnie odbywa się co drugi rok. Festiwal łączy muzyków Wystawa pił w mieszkaniu Natalii Paruz- założycielki Festiwalu grających na pilę z całego świata, chociaż zdecydowana częśd wykonawców pochodzi z Nowego Jorku i terenu Stanów Zjednoczonych. Festiwal ma na celu ukazanie przeszłości, teraźniejszości i najnowszych trendów w grze na pile. Wydarzenie jest okazją do spotkania się dla muzyków tego rzadkiego instrumentu i łączenia starych form z nowymi. Celem wydarzenia jest także ukazanie piły szerokiej publiczności jako instrumentu muzycznego. Przez ostatnie lata Astoria stała się miejscem pielgrzymek graczy na pile dla muzyków z takich krajów, jak Chiny, Japonia, Indie, Niemcy, Szwecja i Kanada. Festiwal umożliwia artystom z całego świata poznanie innych artystów grających na pile i ocenienia ich gry. Podczas wydarzenia wykonywane są zarówno utwory solowe jak i jam session 28 z innymi arystami. Jest to także okazja do dowiedzenia się o różnego rodzaju piłach i odkrywania różnorodnych technik gry - wszystko to w przyjaznej atmosferze współpracy, która panuje podczas festiwalu. Festiwal jest otwarty dla szerokiej publiczności, która uczestnicząc w koncertach ma szansę na odkrycie unikatowych utworów. Oprócz koncertów organizatorzy dbają o wydarzenia towarzyszące: wystawę instrumentów i otwarte warsztaty gry na pile. W 2009 roku podczas festiwalu pobito rekord Guinnessa w największej zespołowej grze na pile: na jednej scenie znalazło się wtedy 53 muzyków. Przy okazji Festiwalu warto wspomnied o samej jego założycielce: Natalii Paruz. Ojciec „Saw Lady” jest z pochodzenia Polakiem, stąd nieprzypadkowo festiwal umiejscowiony jest w dzielnicy Queens, gdzie mieści się słynny Greenpoint- niegdyś dzielnica polska w Nowym Jorku. Pomysł na festiwal zrodził się z bardzo prozaicznych przyczyn- Natalia była pierwszą artystką grającą na pile, która miała swoją stronę internetową. Dzięki temu zaczęli pisad do niej inni muzycy, grający na tym samym instrumencie. Wspólnie z Natalią wpadli oni w 2003 roku na pomysł stworzenia festiwalu gry na pile. Ich działanie przynosi efekty do dnia dzisiejszego, wydarzenie rozrasta się, a wyzwanie stanowi wyprowadzenie piły ze świata narzędzi stolarskich i wpisanie jej do ogólnego obiegu instrumentów. Wspólna działalnośd muzyczna przynosi także efekty w postaci powstania pierwszych utworów, napisanych specjalnie na piłę. Struktura i wnioski Nowy Jork to miasto ogromnych możliwości. Jest to jeden z powodów, dla których właśnie tutaj istnieją 2 niszowe przedsięwzięcia: polskie wydawnictwo i festiwal gry na pile. Podczas dwóch, jakże różnych, a jednak w pewnych punktach podobnych wizyt, towarzyszyła mi nieustannie jedna myśl” żyjący w Nowym Jorku ludzie to osoby obdarzone niezwykłą kreatywnością, wierzące w to, że przy odpowiedniej wyobraźni wszystko jest możliwe. Tak powstał Nowy Dziennik i New York City Musical Saw Festival. W obu tych przypadkach struktura organizacyjna jest również bardzo niewielka. Redakcja New Jersey to w tym momencie kilku pracowników, którzy zajmują się wieloma zadaniami naraz. Warto tu wspomnied, że redaktorzy to Polacy- osoby w znacznej większości urodzone w Polsce, dla których promocja naszego dziedzictwa i kultury stanowi wartośd samą w sobie. W przypadku festiwalu struktura opiera się natomiast…. Na jednej osobie! Natalia Paruz jest nie tylko dyrektorem wydarzenia, ale także jedynym swoim pracownikiem. Pomaga jej mąż i inni artyści, ale festiwal, pomimo 12 lat, nie funkcjonuje jako jednostka organizacyjna. Wszystkie środki na jego organizację pochodzą ze źródeł sponsorskich i ze sprzedaży biletów oraz wpisowego. Największym wyzwaniem Natalii jest stworzenie stałego zespołu pracowników, którzy odciążyliby ją w kwestiach organizacyjnych. Jest to trudne o tyle, że mimo sukcesów festiwalu, piła nie cieszy się dużą popularnością jako instrument i ciężko jest znaleźd źródła finansowania administracji. Nowy Dziennik natomiast przez wiele lat utrzymywał się ze sprzedaży gazety. Z roku na rok niestety sprzedaż zaczęła spadad, na co wpłynęło zmniejszenie czytelnictwa jako takiego, ale także konkurencja w postaci amerykaoskiej odsłony „Super expressu”. Zmieniła się też polonia amerykaoska. W celu dotarcia do nowej grupy społecznej właściciele utworzyli telewizję NDTV, która ma swoje pasmo codziennie na Kanale 25. Powstają nowe inicjatywy: dziennik ma wydanie internetowe, kanał na youtube, a redaktorzy są aktywni na facebooku i w mediach społecznościowych. To wszystko niestety za mało. 31 grudnia 2015 roku redakcja poinformowała, że począwszy od 14 stycznia 2016 roku Nowy Dziennik ma ukazywad się pod niezmienionym tytułem jako tygodnik. 29 The Marcella Sembrich Memorial Association Wizyta studyjna w Bolton Landing Kontekst Polsko-Ukraioska Fundacja im. Ignacego Jana Paderewskiego nawiązała współpracę ze Stowarzyszeniem imienia Marcelli Sembrich w 2014 roku, podczas spotkania Marianny Humetskiej z Richardem Wargo- dyrektorem artystycznym Stowarzyszenia. Zaowocowało to koncertem Artystki nad jeziorem George latem 2014. W tym samym roku po raz pierwszy na festiwal do Lwowa przyjechał Richard Wargo. Podjęliśmy wspólnie decyzję o współpracy, a Richard odniósł się z wielkim entuzjazmem do pomysłu kontynuacji działao promujących kulturę polską zagranicą. Owocem współpracy był mój wniosek stypendialny oraz cykl koncertów Marianny Humetskiej w USA, poświęconych Ignacemu Paderewskiemu w Bolton Landing. W 2016 roku odbędzie się natomiast V, jubileuszowa edycja Festiwalu "Odkrywamy Paderewskiego" we Lwowie, podczas której wydarzeniem wiodącym będzie Gala Operowa poświęcona Ignacemu Paderewskiemu i Marcelinie Sembrich Kochaoskiej. Głównym punktem gali będzie prezentacja opery Ignacego Jana Paderewskiego "Manru" we Lwowie we współczesnej aranżacji Jerzego Maksymiuka. Idea koncertu zakłada zaprezentowanie publiczności sylwetki Marceliny Sembrich –Kochaoskiej, wyjątkowej artystki łączącej Polskę, USA i Ukrainę. Mieszkająca w Stanach Zjednoczonych Kochaoska– pierwsza wykonawczyni roli Ulany, sprawiła, iż dzieło Paderewskiego mogło zaistnied na scenie Metropolitan Opera. Marcelina Sembrich-Kochaoska, z pochodzenia lwowianka, a prywatnie przyjaciółka Ignacego Paderewskiego, była pierwszą gwiazdą w historii Metropolitan Opera, najbardziej liczącej się opery na świecie. Uznana też jest za najsłynniejszą na świecie polską śpiewaczkę. Występowała, odnosząc wielkie sukcesy, na operowych scenach wielu miast Europy, m.in. Lwowa (gdzie zaczynała), Aten, Drezna (Dworska Opera w Dreźnie), Mediolanu (Teatro dal Verme), Londynu (Opera Covent Garden), Warszawy, Sankt Petersburga. Ukoronowaniem jej kariery były występy w nowojorskiej Metropolitan Opera, gdzie była stałą solistką. Sembrich Kochaoska była zupełnie wyjątkowym zjawiskiem muzycznym: była świetną skrzypaczką, znakomitą pianistką i śpiewaczką. Była artystką całego świata, ale zawsze uważała się za Polkę. W jej międzynarodowym repertuarze pieśni, utworów skrzypcowych czy fortepianowych zawsze znajdowały się polskie kompozycje: Chopina, Paderewskiego, Wieniawskiego, Moniuszki, Aleksandra Zarzyckiego, Ludwika Grossmana i innych. Pieśni polskie zawsze śpiewała po polsku, bez względu na to, gdzie występowała, często akompaniując sobie na fortepianie. Należała do najpopularniejszych śpiewaczek swej epoki. W USA do dziś istnieje Muzeum jej imienia i jest to właśnie The Marcella Sembrich Memorial Association nad jeziorem George. Niestety współcześnie sylwetka Sembrich-Kochaoskiej jest zapomniana zarówno w Polsce, jak i na Ukrainie. Dlatego też w trakcie realizacji stypendium zdecydowałam się odwiedzid Bolton Landing, a Richard Wargo został opiekunem mojej pracy. Wizyta w Muzeum Marcelli Sembrich była dla mnie wyjątkowa nie tylko ze względu na działalnośd stowarzyszenia i letniej opery, ale także ze względu na osobisty stosunek zarówno do samej sylwetki Sembrich, jak i współpracy łączącej nasze organizacje. 30 The Marcella Sembrich Memorial Association Letnie studio Marcelli Sembrich w Bolton Landing, zbudowane zostało w 1924 roku. Posiadłośd pełniła funkcję domu wypoczynkowego nad jeziorem, z widokiem na zatokę. To tutaj Marcella Sembrich przyjmowała swoich uczniów. Przez studio przewijały się znane postacie świata muzyki, m.in. Juilliard i Curtis. Sembrich studio nad jeziorem Bolton, sala główna dzisiaj Po śmierci Madame Sembrich (1935), studio zostało otwarte jako muzeum jej pamięci w 1937 roku przez synową diwy, Juliette deCoppet Stengel. Muzeum ciągle pełni funkcję domu letniego i jest otwarte dla gości sezonowo (czerwiec-wrzesieo). Początkowo nazywany jako Memorial Studio (studio pamięci), dzisiaj budynek funkcjonuje pod nazwą Museum Opera (opera muzealna) i znajduje się na działce czterech akrów, do której przyłączony jest czternasto-hektarowy teren nad jeziorem. W muzeum znajdują się pamiątki po wybitnej międzynarodowej karierze operowej Sembrich, która trwała ponad 50 lat, w tym obrazy, rzeźby, kostiumy, wyróżnienia, rzeczy osobiste, zapisy nutowe i autografy współczesnych Sembrich, artystów takich jak m.in. Paderewski, Mahler, Rachmaninow, Caruso, Liszt, Brahms i Puccini. Oprócz kultywacji pamięci Marcelli Sembrich Stowarzyszenie w miesiącach letnich organizuje wiele imprez muzycznych, takich jak koncerty utalentowanych śpiewaków, kompozytorów i muzyków oraz sympozja historyków operowych. Struktura 31 Jak nakazuje struktura amerykaoska zarządzania instytucjami kultury, także Stowarzyszeniem Sembrich kieruje Zarząd Dyrektorów, powoływany spośród osób zasłużonych na rzecz idei promocji pamięci Marcelli Sembrich. Zarządem kieruje dyrektor i wicedyrektor. Oprócz nich w skład Zarządu wchodzą: skarbnik, sekretarka i dwóch członków. Zarząd pełni swoją funkcję całkowicie nieodpłatnie i zatrudnia regularnych pracowników, którzy pracują nad dorocznym programem opery letniej. Za program odpowiada dyrektor artystyczny, którym od wielu lat jest Richard Wargo- pochodzący z Pensylwanii, amerykaoski kompozytor, który co roku odbywa w Bolton Landing swoją rezydencję i sprawuje nadzór merytoryczny nad stowarzyszeniem. Propozycje programowe Richard przedstawia zarządowi oraz pozostałym pracownikom: dyrektorowi wykonawczemu (Elizabeth Navitsky), koordynatorowi merytorycznemu (Anita Richards). W stowarzyszeniu pracuje także asystent administracyjny i dozorca. Co roku rekrutowani są wolontariusze, którzy oprowadzają gości po muzeum Sembrich i pomagają przy koncertach. Stowarzyszenie utrzymuje się ze sprzedaży biletów na koncerty, dystrybucji pamiątek po Marcelli Sembrich oraz środków sponsorskich. Co roku organizowanych jest kilkadziesiąt różnorodnych koncertów z dziedziny muzyki poważnej, ale także rozrywkowej- osobiście uczestniczyłam np. w koncercie country w sezonie 2015. Bardzo zaangażowani w działalnośd studia Sembrich są mieszkaocy Bolton Landing i miejscowości sąsiedzkich nad jeziorem George. Zdają sobie bowiem oni sprawę z faktu, że dziedzictwo kulturowe ich regionu nie jest tylko dodatkiem do oszałamiającej przyrody, ale stałym elementem życia, przyciągającym co roku do miasteczka rzeszę turystów. Wnioski Działalnośd Stowarzyszenia Sembrich możliwa jest dzięki zaangażowaniu jego członków i dużej pasji do promowania pamięci polskiej diwy. Niezwykle ciekawym jest fakt, że ta wybitna śpiewaczka bliższa jest obecnie niespokrewnionym z nią Amerykanom ze stanu Nowy Jork, niż własnym rodakom. To właśnie dzięki Richardowi Wargo dowiedzieliśmy się o tej unikatowej sylwetce, która wpłynęła znacznie na powodzenie Ignacego Paderewskiego w Ameryce oraz przyczyniła się do walki o sprawę polską w czasie I Wojny Światowej. Warto podkreślid, że walkę tę rozumiała nie jako czyn zbrojny i zaangażowanie polityczne, ale przede wszystkim jako promocję polskiej kultury: osobiście organizowała koncerty z udziałem Polaków na terenie USA oraz wykonywała polskie utwory, a wszystko to „ku pokrzepieniu serc”. Stowarzyszenie Sembrich mimo skromnych zasobów finansowych, z działalności regionalnej zdołało przejśd na poziom międzynarodowy. Gdyby nie wizyta Richarda Wargo w Polsce w 2014 roku, prawdopodobnie do dzisiaj nie bylibyśmy świadomi znaczenia Artystki łączącej trzy kraje, jakimi są: Polska, Ukraina (to na jej terenie urodziła się SembrichKochaoska) i Stany Zjednoczone. Oprócz studia Sembrich, stowarzyszenie dysonuje także swoją siedzibą, oddaloną od opery o kilka kilometrów. Także tam zobaczyd można niezwykłe zbiory pamiątek po śpiewaczce: jej obrazy, walizki i rzeczy osobiste oraz wyjątkowe popiersie, powstałe w jej czasach. Zainspirowani działalnością studia Sembrich, jako fundacja imienia Paderewskiego, postanowiliśmy pomóc w promocji pamięci o artystce na terenie trzech krajów. Jak pisałam wcześniej, w przyszłym roku planujemy galę imienia dwóch artystów, w trakcie realizacji są również działania zmierzające do przekazania popiersi Marceliny Sembrich-Kochaoskiej do miejsc dla niej wyjątkowych: Opery Lwowskiej oraz Metropolitan Opera w Nowym Jorku. Richard Wargo 32 uczestniczył również w spotkaniu promującym poniższą publikację stypendialną, które odbyło się 12 listopada 2014 roku w Operze Lwowskiej. Z Richardem Wargo podczas spotkania promującego publikację stypendialną we Lwowie, 12 listopada 2015 fot. Serhiy Horobets 33 Toronto Symphony Orchestra i Les Amis Concerts Wizyta studyjna w Toronto Kontekst Kanadyjskie organizacje kulturalne postanowiłam odwiedzid ze względu na współpracę muzyczną Marianny Humetskiej- Dyrektor Artystycznej Międzynarodowego Festiwalu „Odkrywamy Paderewskiego” we Lwowie z Toronto. Marianna spędziła w Kanadzie wiele lat, dojrzewając artystycznie i grając zarówno koncerty solowe na fortepianie, jak i współpracując z kanadyjskimi i amerykaoskimi muzykami. Celem mojej wizyty w Toronto było porównanie działalności tutejszych instytucji muzycznych z organizacjami ze Stanów Zjednoczonych i Europy Środkowo-Wschodniej. Toronto Symphony Orchestra było dla mnie oczywistym wyborem ze względu na jakośd i rozmach ich działania. Les Amis Concerts wybrałam natomiast, ponieważ Michael Pepa- założyciel i dyrektor instytucji bardzo dużą wagę przywiązuje do współpracy z Artystami z Europy, często odwiedza Ukrainę, podkreślając związki organizacji ze Starym Kontynentem. Toronto Symphony Orchestra Założona w 1922 roku, Toronto Symphony Orchestra jest jedną z najważniejszych instytucji kulturalnych w Kanadzie. Pod przewodnictwem Dyrektora Muzycznego Peter Oundjiana, instytucja zaangażowała się w budowę innowacyjnego programu kulturalnego, prezentując tym samym wybitnych artystów, gości i dyrygentów z całego świata. Oprócz organizacji koncertów i spektakli muzycznych na najwyższym poziomie, Toronto Symphony Orchestra służy społeczności kanadyjskiej swoim oryginalnym programem edukacji kulturalnej. Jest to jeden z największych i najbardziej rozwiniętych programów pomocowych z dziedziny edukacji muzycznej w całej Kanadzie, którego celem jest integracja młodych muzyków z kanadyjskiego regionu Ontario w oparciu o program artystyczny. Siedzibę Toronto Symphony Orchestra stanowi Roy Thomson Hall- jedna z najoryginalniejszych budowli architektonicznych w całej Kanadzie. Jak dowiedziałam się od Jeffa Melansona- dyrektora generalnego TSO, od wielu lat celem działalności organizacji jest utworzenie z Toronto Symphony Orchestra najbardziej innowacyjnej orkiestry na świecie. Cel, wydawad by się mogło, górnolotny, ale patrząc na działalnośd TSO i możliwości, jakie daje kanadyjski program wsparcia dla instytucji kultury, prawdopodobnie możliwy. Wizja kultury w Ontario opiera się bowiem na zasadzie, według której każdy uczeo szkoły publicznej już na podstawowym poziomie ma wzbogaconą ofertę edukacji muzycznej, której realizatorem jest właśnie Toronto Symphony Orchestra. Celem takiego modelu jest wykreowanie nowego pokolenia kreatywnych odbiorców kultury, którzy dorastają w poczuciu uznania dla sztuki, wyrastając na świadomych uczestników życia kulturalnego i rozwijając pasję do muzyki. Program edukacji kulturalnej oferuje zarówno znaczną liczbę koncertów dedykowanych najmłodszym (liczba ta z roku na rok rośnie), rozwiniętą platformę e-learningową (internetowe nauczanie), która pozwala TSO dotrzed do każdego zakątka 34 województwa, a docelowo zapewnienie wszystkim uczniom solidnych podstaw kulturalnych. Jest to wizja regionu, w którym już najmłodsi obywatele mają równy dostęp do oferty kulturalnej, składającej się z programów sprzyjających kreatywności i promujących współpracę zarówno w sztuce, jak i w życiu codziennym. Niezwykle istotnym jest fakt, że wizja ta nie jest samodzielną ideą Toronto Symphony Orchestra, ale od samego początku kreowana jest wspólnie z władzami regionu Ontario, które Strategię Kultury traktują na równi z innymi dziedzinami życia obywateli, przeznaczając na ten cel liczne kwoty pieniężne. W efekcie wzmacnia się zarówno pozycja Ontario jako innowacyjnego regionu, w którym obywatele czują się równymi kreatorami życia publicznego, a Toronto Symphony Orchestra ma dostęp do najzdolniejszych przedstawicieli młodego pokolenia muzycznego, które bierze pod swoje skrzydła, kształcąc je i kreując tym samym wybitną orkiestrę. Toronto Symphony Orchestra odgrywa również kluczową rolę w rozwoju potencjału kulturalnego całego regionu Ontario. Ta sytuacja sprawia, że Toronto Symphony Orchestra ma możliwośd wykreowania z kanadyjskiego Siedziba Toronto Symphony Orchestra, Roy Thomson Hall w centrum Toronto regionu Ontario światowego lidera w dziedzinie edukacji muzycznej i jest okazją do zapewnienia mieszkaocom Toronto równego dostępu do wysokiej jakości edukacji muzycznej, promowania nowego pokolenia odbiorców i twórców muzyki, zbliżając wszystkich uczniów Ontario do muzyki i zasobów światowego dziedzictwa kulturalnego. Ten nowy model ekonomiczny jest więc korzystny nie tylko dla samego TSO, które nie musi martwid się o dofinansowanie, ale także dla wszystkich obywateli Toronto. Edukacja kulturalna to oczywiście nie wszystko. TSO jest przede wszystkim instytucją muzyczną, oferującą bogatą ofertę kulturalną. Program koncertów realizowany jest od czerwca do września i jest niezwykle różnorodny: na scenach Toronto można usłyszed zarówno muzykę klasyczną, współczesną, jazzową, jak i rozrywkową: wielką popularnością cieszą się np. 35 koncerty na żywo do popularnych gier video. Instytucja dba zresztą nie tylko o repertuar, ale także o oprawę artystyczną proponowanych wydarzeo. Koncertom często towarzyszą pokazy fajerwerków nad jeziorem, prezentacje multimedialne i wystawy. Toronto Symphony Orchestra przywiązuje wagę także do różnorodności kulturalnej prezentowanych dzieł: na scenach TSO spotkad można przedstawicieli całego świata muzycznego- co roku występują tu Artyści prawie wszystkich kontynentów. Pracownicy Toronto Symphony Orchestra podkreślają bowiem, że największą satysfakcją jest dla nich robienie rzeczy niemożliwych. Model działania TSO powoli staje się wzorem dla innych kanadyjskich instytucji, które idąc śladem TSO sprawiają, że Kanada staje się coraz bardziej otwartym i przyjaznym miejscem. Les Amis Concerts Les Amis zostało założone w Kanadzie w 1983 roku przez Michaela Pepę. Celem działalności organizacji jest pielęgnowanie młodych, utalentowanych wykonawców już na najwcześniejszych etapach ich kariery zawodowej. Idea organizacji zakłada również wprowadzenie utalentowanych muzyków do świata kulturalnego Kanady i zapoznanie ich z utworami współczesnych kompozytorów kanadyjskich. Od samego początku działalności Les Amis dbało o to, by wschodzący muzycy mieli możliwośd zaprezentowania swoich umiejętności podczas koncertów organizowanych we współpracy z uznanymi wykonawcami, którzy w wielu przypadkach swoją karierę rozpoczynali właśnie pod skrzydłami Les Amis. Osiągnięcie tych celów jest możliwe poprzez organizację sponsorowanych recitali, których program zawieraj utwory wybrane osobiście przez wykonawców, ale co najmniej jeden utwór jest autorstwa Z twórcą idei Les Amis, Michaelem Pepą w Toronto kanadyjskiego kompozytora, wskazanego przez Les Amis. W ten sposób publicznośd przychodząca na koncerty ma możliwośd zapoznania się zarówno z nowymi twórcami, jak i z repertuarem narodowym Kanady. Przez ponad 30 lat działania Les Amis zorganizowało ponad 200 koncertów, które często były międzynarodowymi koprodukcjami. Organizacja współpracowała z takimi instytucjami europejskimi jak m.in. Alliance Francaise, GoetheInstitut i Canadian Sinfonietta. Ponad 360 kanadyjskich i 80 międzynarodowych artystów wystąpiło do tej pory na koncertach Les Amis. Zagrano ponad 160 utworów współczesnych osiemdziesięciu różnych kompozytorów, ponad 100 utworów było autorstwa kanadyjskiego. Zdecydowana większośd utworów miała swoją premierę właśnie dzięki Les Amis. Spora liczba koncertów zostały transmitowana na żywo. Wielu muzyków, z których niektórzy wyemigrowali do Kanady z innych krajów, dzięki Les Amis miała możliwośd pokazania się na profesjonalnej scenie po raz pierwszy. Idea Michela Pepy czerpała bowiem z jego własnego doświadczenia. Ten utalentowany kompozytor 36 pochodzi z Zagrzebia i w 1981 roku wyjechał na stałe do Kanady. Założenie Les Amis wiązało się więc bezpośrednio z osobistymi przeżyciami jego założyciela, który chciał pomóc innym Artystom znajdującym się w podobnej sytuacji. Sama nazwa „les amis” nie jest przypadkowa i oznacza „przyjaciół”. To właśnie atmosfera organizacji i unikatowa możliwośd przyciągnęła do niej wiele obecnie rozpoznawalnych nazwisk. Artyści, którzy rozpoczęli karierę muzyczną dzięki Les Amis to między innymi: Scott St. John, Shauna Rolston, Ryfka Golani, Julian Milkis, Alexander Tselyakov, Lynn Kuo, a także wiele innych muzyków- obecnie liderów sceny kameralnej w Toronto, w tym kwartet smyczkowy, w którego skład wchodzą Geoff Nuttall, Barry Shiffman, Lesley Robertson i Marina Hoover. Oprócz koncertów kanadyjskich, muzycy skupieni wokół Les Amis mają możliwośd występów na scenach międzynarodowych. Michael Pepa osobiście nawiązuje kontakty z festiwalami organizowanymi na Starym Kontynencie, spośród których wymienid można m.in. Letni Festiwal Muzyczny w Coubourg. Les Amis Concerts jest więc przykładem na to, jak osobiste doświadczenie jednej zaangażowanej osoby może wpłynąd na stworzenie organizacji muzycznej, której działalnośd trwa już ponad 30 lat i pomaga w rozpoczęciu karier wielu utalentowanych muzyków, w tym młodych emigrantów. Struktura i wnioski Wizyty studyjne w Kanadzie były dla mnie niezwykle cennym doświadczeniem ze względu na możliwośd zapoznania się ze strukturą działania tamtejszych organizacji muzycznych. Dwie całkowicie różne, a jednak podobne w swoich celach instytucje, o spektakularnie różniących się budżetach i możliwościach działania, mają jednak ze sobą wiele wspólnego. Łączy je chęd przekraczania barier i robienia rzeczy, które z pozoru wydają się niemożliwe. Struktura Toronto Symphony Orchestra oparta jest o ścisłą współpracę z władzami regionalnymi Ontario. Instytucja ma zapewnione stałe finansowanie i bierze aktywny udział w kreowaniu strategii kulturalnej zarówno Miasta Toronto, jak i całego regionu. TSO korzysta również ze źródeł sponsorskich, według moich informacji stanowią one ok. 40% budżetu i przeznaczone są na działania programowe. Na sukces TSO oprócz muzyków i twórców kultury, zatrudnianych zewnętrznie, pracuje mały, jak na tak wielką instytucję zespół: administracja składa się z 5 osób, a impresariat (tzw. Administracja artystyczna) liczy osób 8. Rozbudowany jest natomiast zespół artystyczny, dział finansowy i marketingowy, dział edukacyjny, dział ds. rozwoju i wydział ds. sprzedaży. W Toronto Symphony Orchestra panuje hierarchia o podstawie amerykaoskiej: nad pracownikami jest powołany honorowo Zarząd Dyrektorów, w skład którego wchodzą zasłużone dla regionu osobistości ze świata kultury i edukacji. Co ważne, Zarząd nie sprawuje funkcji honorowej, ale bardzo aktywnie wpływa na strategię działania TSO i programy instytucji. Rolą pracowników jest jak najlepsze wdrażanie tych programów. Inny układ ma Les Amis Concerts. Ta mała organizacja składa się z Michaela Pepy, jego asystentki Eriki Crino oraz rzeszy zaprzyjaźnionych Artystów- muzyków, którzy tworzą Radę instytucji, służą jako ciało doradcze pod względem artystycznym i pomagają w organizacji koncertów. Les Amis utrzymuje się jedynie ze zdobytych środków. Aplikuje o granty, przede wszystkim z Toronto Arts Council, Ontario Yards i Canada Council. Dzięki temu ma możliwośd organizacji koncertów na terenie Toronto oraz niewielkich tournée. 37 Wnioski końcowe Odwiedzone przeze mnie organizacje różniły się pod względem programowym i charakterologicznym, co zresztą było od początku zamierzeniem stypendium. 9 wizyt odbytych w ciągu kilku miesięcy zaowocowało jednak wspólnymi wnioskami dla całego sektora organizacji pozarządowych organizujących wydarzenia muzyczne na świecie. Przykład amerykaoski, chod strukturalnie różni się od polskiego i ukraioskiego, ma z naszymi instytucjami wiele cech wspólnych. Mimo, że w znakomitej części przypadków, na amerykaoskim gruncie do czynienia mamy z budżetami nieporównywalnymi z naszymi (zazwyczaj oscylują one wokół kilku-kilkunastu milionów dolarów), w czasach kryzysu ekonomicznego, duża częśd instytucji kultury w Ameryce Północnej, mierzy się z podobnymi do naszych, problemami finansowymi. Bardzo często moi rozmówcy zwracali uwagę na mniejsze zainteresowanie sponsorów i coraz większe trudności w pozyskiwaniu środków. Zapytani o wyzwania na przyszłośd, najczęściej odpowiadali, że konieczne jest zgromadzenie większej ilości pieniędzy, co pozwoli na lepszą realizację zamierzonych celów. Jednak problemy finansowe to nie wszystko. Podstawę mojej pracy stanowiła Analiza SWOT. Wnioski koocowe podzieliłam więc całościowo według następujących punktów: Silne strony (strenghts) Najczęściej okazywało się, że kluczem do sukcesu jest duże zaangażowanie osób odpowiedzialnych za tworzenie i realizację programów kulturalnych instytucji muzycznych. O konieczności odpowiedniego doboru pracowników mówiła zarówno Pani Elżbieta Penderecka, Kathy Kruse z Kennedy Center, Jeff Melanson z Toronto Symphony Orchestra, jak i Natalia Paruz, organizująca festiwal gry na pile w Nowym Jorku. Liczą się oczywiście umiejętności, wiedza i doświadczenie, ale to ZAANGAŻOWANIE było cechą najczęściej wymienianą przez wszystkich dyrektorów. Co ciekawe, dotyczyło to nie tylko pracowników, ale także samej Dyrekcji i Zarządu. To Zarząd zresztą i Rada Programowa jest w wielu przypadkach organem decydującym o pracy całej organizacji. Dobór osób do Zarządu musi byd więc także niezwykle przemyślany. W 100% amerykaoskich przypadków do zarządu nie może trafid ktokolwiek. Zasiadanie w „Board of Directors” jest kwestią najwyższego zaszczytu i honoru, a osoby, które pełnią funkcję członka zarządu to elita obywateli danego miasta czy regionu. Ich rolą jest dzielenie się doświadczeniem, doradztwo, a często podejmowanie decyzji merytorycznych i przyciąganie do danej instytucji jak największej rzeszy sponsorów. Niezwykle istotnym faktem jest, że członkowie zarządu muszą dla swoich pracowników stanowid AUTORYTETY. Tylko taka struktura może zapewnid prawidłową hierarchię w danej organizacji. Pod tym względem odwiedzona przeze mnie polska instytucja (Stowarzyszenie im. Ludviga van Beethovena) ma strukturę taką samą jak amerykaoska. Niestety z doświadczenia wiem, że Stowarzyszenie prowadzone przez Panią Elżbietę Penderecką jest chlubnym wyjątkiem na mapie polskich organizacji kulturalnych. W naszym kraju ciągle zdarza się, że osoby zasiadające w Zarządzie danej organizacji nie wiedzą zbyt wiele na temat programu i całości działania. Kolejnym silnym punktem działalności muzycznej instytucji kultury jest także jej UNIKALNOŚD. Zależy ona od skali działao i najczęściej jest sprawą bardzo indywidualną, należy jednak podkreślid że wyjątkowośd działao zależy w dużej mierze od rozpoznania środowiska w którym się działa i zapewnieniu takiej oferty kulturalnej, która wypełni 38 lukę w regionie. Przykładami unikatowości danej instytucji mogą byd: skala jej działao (jak w przypadku Kennedy Center, Grant Park Music Festival czy Stowarzyszenia im. Ludviga van Beethovena), wyjątkowy program (Polish Music Center, Paso Robles Festival, New York City Saw Festival, The Sembrich), oferta skierowana do określonej grupy odbiorców (NDTV, Les Amis Concerts czy program edukacyjny Toronto Symphony Orchestra) i wiele innych pól działalności, które ciągle pozostają do wypełnienia. Ostatnim silnym punktem, który chciałabym tutaj wymienid jest UMIEJĘTNOŚD WSPÓŁPRACY danej instytucji z innymi i posiadanie (lub też wypracowywanie) rzeszy partnerów, którzy są w stanie wspomóc naszą działalnośd kulturalną i wnieśd do niej powiew różnorodności. Bardzo ważne jest, aby posiadad partnerów sprawdzonych. Instytucje, z którymi współpracujemy powinny partycypowad nie tylko w budżecie, ale angażowad się w działania kulturalne od samego początku, już na etapie planowania wspólnych działao. Przykład amerykaoski wzmocnił moje przekonanie o tym, jak niezwykle ważne jest dobre poznanie się nawzajem, określenie swoich celów, sprawdzenie jak na co dzieo funkcjonuje dana instytucja. Należy podkreślid tu rolę wizyt studyjnych i spotkania twarzą w twarz, którego nie da się w żaden sposób zamienid konwersacją mailową czy rozmową na skype. Słabości (weaknesses) Jak pisałam na wstępie wniosków koocowych, praktycznie wszystkie instytucje, które odwiedziłam jako swój największy problem wykazywały zbyt małe finanse i nieustanne braki w budżecie. Jest to oczywiście rzecz indywidualna i na większą skalę nie da się porównad budżetów największych amerykaoskich i kanadyjskich instytucji z możliwościami polskimi, czy ukraioskimi. Pokazuje to jednak szerszy problem finansowania instytucji kulturalnych. Najczęstszy model finansowania oparty jest bowiem o pozyskiwanie funduszy w drodze konkursów. Dotyczy to zarówno Stanów Zjednoczonych, Kanady, Polski, jak i Ukrainy. Powoduje to, iż znakomita częśd organizacji z roku na rok od zera buduje swój kapitał, nie może zaplanowad dokładnego programu odpowiednio wcześniej, w związku z czym często imprezy muzyczne organizowane są w pośpiechu i przy ograniczonych, minimalnych wręcz środkach. Problemy finansowe wiążą się również z problemami kadrowymi. Zespoły realizacyjne ograniczone są do kilku osób, w skrajnych przypadkach jak New York Musical Saw Festival, czy Les Amis Concerts opierają się na jednym liderze i wolontariuszach. Organizacje te nie mają bowiem możliwości stworzenia jakiejkolwiek struktury administracyjnej, gdyż środki grantowe przeznaczane są najczęściej na sprawy programowe. Sam proces przyznawania dotacji jest również wyjątkowo długi i trwa od kilkudziesięciu do kilkuset dni, co również paraliżuje działalnośd najmniejszych organizacji w sezonie pozakoncertowym. Możliwości (opportunities) Jak wielkie są możliwości działania instytucji kulturalnych, organizujących wydarzenia muzyczne, najlepiej pokazuje przykład amerykaosko-kanadyjski. Przy dobrym zrozumieniu roli, jaką kultura pełni w życiu społecznym, można osiągnąd wiele i to nie tylko w dziedzinie artystycznej. Niezbędne wydaje 39 się jednak tutaj zrozumienie władz lokalnych i regionalnych, o czym świadczy chociażby przykład Grant Park Music Festival w Chicago, Kennedy Center w Waszyngtonie czy Toronto Symphony Orchestra w Kanadzie. Dzięki odpowiedniemu podejściu, kultura może stad się podstawą kształtowania nowego, świadomego społeczeostwa, które działa w oparciu o współpracę, a nie rywalizację. Organizacja wydarzeo muzycznych może wpłynąd pozytywnie na wzmocnienie kontaktów międzyludzkich na poziomie lokalnym- świadczy o tym chociażby rozbudowana sied wolontariacka przy organizacji Grant Park Music Festival w Chicago. Co więcej kultura to nowe miejsca pracy, rozwój miast oraz wzrost kreatywności pracowników i innowacyjności regionu. Tak więc kultura bezpośrednio wpływa na gospodarkę, o czym świetnie wiedzą władze największych amerykaoskich i kanadyjskich miast. Niestety, odnoszę wrażenie, że w Europie Środkowo-Wschodniej możliwości kultury pozostają ciągle nieodkryte, a kulturę często traktuje się po macoszemu, przeznaczając na nią minimalne środki. Rozwiązaniem tego problemu może byd skorzystanie z przykładu regionu Ontario i czynne zaangażowanie do prac nad strategią zarządzania regionem instytucji kulturalnych. W Stanach Zjednoczonych popularne jest także wykorzystywanie pokładów kreatywności artystów i ludzi kultury w biznesie, co wpływa na innowacyjnośd i efektywnośd. Zagrożenia (threats) Fakt, że kultura jest słabo dofinansowana i mniejsze instytucje nie mają żadnej pewności, czy w następnym roku będą w stanie kontynuowad swoją działalnośd spowodowad może, iż zanikną niektóre niszowe inicjatywy muzyczne, takie jak koncerty z udziałem utalentowanych imigrantów, czy mniej popularnych instrumentów. Brak tych inicjatyw spowodowad może w przyszłości całkowite zaniknięcie niektórych dziedzin sztuki, takich jak np. gra na pile. Istnieją jednak pewne metody, które mogą pomóc w zniwelowaniu takiego zagrożenia. Rekomendacje: Utrzymanie środków na organizację cennych przedsięwzięd kulturalnych w budżetach miast, regionów i krajów Ułatwienie procedury aplikacyjnej dla małych instytucji kulturalnych o niewielkich budżetach Utrzymywanie odpowiedniego wynagrodzenia dla koordynatorów Utrzymanie lub wykreowanie dobrego systemu zarządzania, opartego o zarząd złożony z autorytetów w danej dziedzinie Stworzenie/utrzymanie sieci zaufanych partnerów na poziomie lokalnym i międzynarodowym Włączanie partnerów w proces planowania wspólnych wydarzeo, co może pomóc w znalezieniu zróżnicowanych źródeł finansowania przedsięwzięd kulturalnych Stworzenie oferty skierowanej do młodego pokolenia, świadomego roli kultury w życiu społecznym 40 Podziękowania: Korzystając z okazji, chciałabym wymienid osoby, które przyczyniły się do umożliwienia mi realizacji projektu stypendialnego: o o o o o o o o o o o o o o o o o o o Marianna Humetska Richard Wargo Pani Elżbieta Penderecka Irena Kisielioska Prof. Marek Żebrowski Krysta Close Steve i Alicia Cass Andrei Pidkivka Kathy Kruse Alicia Adams Natalia Paruz Leszek Nick Sadowski Adriana Kraevska Jeff Melanson Michael Pepa Jill Hurwitz Adam Bala Ostap Dzondza Małgorzata Różaoska Serdecznie Paostwu dziękuję, Katarzyna Renes-Obrochta 41 English 42 2015 [Good Practice Handbook on Management of International Musical Projects] Implemented within the framework of the scholarship awarded by the Polish Minister of Culture and National Heritage Author: Katarzyna Renes-Obrochta Translations by: Ostap Dzondza 43 INTRODUCTION The present publication is a summarisation of the studies undertaken by myself across the United States, Canada, and Poland in 2015, within the framework of the scholarship awarded by the Minister of Culture and the National Heritage of Poland. This handbook is an attempt at dissemination of good management practices for people dealing with international musical projects in Poland and Ukraine within the framework of my work as the Manager of the Polish-Ukrainian Ignacy Paderewski Foundation. The present work is based upon a cycle of eight study visits to various cultural institutions in seven cities of North America (Canada: Toronto; USA: Chicago, New York, Bolton Landing, New Jersey, Washington, DC, and Paso Robles) as well as a single study visit to a cultural institution in Poland (Warsaw). The idea of such an undertaking was born during a meeting held by the Governing Board of the Polish-Ukrainian Ignacy Jan Paderewski Foundation held in autumn of 2014. Being the principal organiser of the International Discover Paderewski Festival in Lviv, we had planned to expand the list of our partners by establishing contacts with American institutions that are directly related to music and acting to the benefit of a similar idea, i.e. promotion of Polish culture abroad. The Festival which we had been organising for almost five years already in Lviv is successfully consolidating its position as a regular and the most important cultural event in Poland and Ukraine. The main goal of the Festival is to promote outstanding Polish artists abroad and to foster an interest towards our culture among foreign audiences. The Festival's Art Director is Marianna Humetska, a pianist of worldwide fame decorated with the Knight's Cross of the Order of Merit of the Republic of Poland, who lived in Canada from 2000 to 2006 where she was actively co-operating with many prestigious musical institutions. When, together with Marianna and also with Adam Bala, we were elaborating the artistic concept of the next upcoming edition of the Festival, it came to our mind that inclusion of American institutions with links to Ignacy Paderewski into the process of organisation of our event might well be a natural stage in the development of our idea. Shortly thereafter, in 2013, we undertook an attempt at co-operation with The Marcella Sembrich Memorial Association which is a museum commemorating Marcella Sembrich, located in Bolton Landing, NY. This resulted in the invitation extended to Richard Wargo, Art Director of the Sembrich who was welcomed as guest at the 3rd edition of the Festival in Lviv in 2014. Conversations with Richard Wargo and Marianna, the planned development of our efforts as well as my own private observations of the many years I have worked as a culture manager (including, first and foremost, the Lviv-based events) have urged me to get to know the American system of culture management and compare it with the structure of management established in Poland and Ukraine. I have selected several cultural institutions in North America (USA and Canada) that seemed interesting to me due to the fact that the profiles of their activities were diverse but all of them were similar in terms of one key aspect: all of them are the organisers of international musical events on the highest level. These included: 9) Grant Park Orchestral Association (Chicago) 44 10) Polish Music Centre at the Univeristy of Southern California (Los Angeles) 11) John F. Kennedy Centre for the Performing Arts (Washington, DC) 12) Musical Saw Festival (New York) 13) NDTV (New Jersey) 14) The Marcella Sembrich Memorial Association (Bolton Landing, NY) 15) Les AMIS Concerts (Toronto) 16) Toronto Symphony Orchestra (Toronto) Visits to the aforementioned institutions took place in the June to September timeframe of the year 2015 In order to compare the structure of activities of the aforementioned institutions with the current Polish practices, I have addressed the Ludwig van Beethoven Association with a request for assistance in the realisation of my scholarship project. This is, in my opinion, one of the most professional cultural organisations with a mission to promote Polish culture globally which is, among other things, the organiser of The Polish Culture Festival in Beijing. As I built up the list of institutions in this way, I have had an opportunity to compare various structures of management of international musical projects that were presented in the following sections of the present publication. During each visit, I have applied two research techniques: In-Depth Interviews (IDIs) and Focus Groups Interviews (FGIs). Both of these techniques refer to the SWOT analysis and focus upon the long-term strategic planning of international musical undertakings, with regard to problems such as mission, goals, selection of artists and experts, external and internal factors, and problems that are being encountered. The IDI method was selected by myself since it provided freedom of expression and enabled me to elicit comprehensive replies to the questions I voiced whereas the FGI method gave the opportunity to clarify and understand the motivation, stances, and behaviour of my interlocutors. The SWOT analysis applied by myself in the course of application of both techniques also enabled me to classify the body of information obtained from the standpoint of strategic factors. The research methods referred directly to the STRATEGIC MANAGEMENT which defines the longterm plan of organisation (for example, in the coming year and in the subsequent years), ways to accomplish certain goals defined by the organisation and how can one verify for certain that the designated items have or have not been ultimately achieved. The centre of strategic planning is 45 focused upon the entire organisation whereas each particular goal is subordinate to a single unified strategy. It may not be focused upon a single specific programme (which, regretfully, is often the case in Poland). There exist plenty of prospects, patterns, and methods applied in the strategic planning. One may say that there are as many strategies as there are institutions. Quite often, the character and quality of a strategy depends upon the leadership in the organisation in question, its precise profile, complexity of its environment, size of the organisation, knowledge that the leadership possess etc. The goal of my visits described in the present publication is to get the readers familiar with various strategies of management and realise that diligent work is necessary to develop management strategies in Polish cultural institutions. As I visited the aforementioned institutions, I was interested in the management strategies they apply, first and foremost, as a process of planning rather than a certain specific document. After all, a good strategy allows to clarify separate activities undertaken by organisation and ensures that the persons from these institutions who are responsible for the organisation of cultural events know exactly where they are headed and what their goal is. Questions I prepared and put before my interlocutors thus focused upon the matters of strategic planning, and hence such topics as: vision, mission, selection of artists and experts, external and internal factors, problems encountered and challenges faced by that specific organisation. As I have already mentioned, this is closely related to the SWOT analysis highlighting Strengths, Weaknesses, Opportunities, and Threats faced by organisation. A properly conducted analysis allows to identify the organisation's priorities, to become aware of the possible problems and hence to prepare ways to resolve them in advance — or, otherwise, to define strategic goals and methods of work. How do Americans deal with all this? And how can it be compared to the Central-Eastern European situation? I undertake to provide replies to these questions in the following sections of my publication. Each of the institutions I visited is unique from the standpoint of its cultural profile, location of activities, size, and experience, and there is no way its manner of functioning can be reproduced in a 1:1 manner. THERE IS NO SUCH THING AS A SINGLE UNIVERSAL GOOD PRACTICE HANDBOOK that would be working anywhere, at all times. This is not possible due to various factors described on the subsequent pages. A culture manager appreciates both the awareness of the value of the art he presents, good organisation of work, and knowledge focusing on threats and risk factors that enables him to realise certain specific problems long before the expected event they pertain to — and thus it will help him resolve them. One of the most important motives that urged me to undertake a work on comparing the activity of institutions that are organising international musical projects in Poland and USA was the fact that, being the person responsible for planning and organisation of various events in the Polish-Ukrainian Ignacy Jan Paderewski Foundation, I wanted these events to be continuous. It is not just about being able to sustain but also to be able to KEEP DEVELOPING and improve, year after year. The important 46 thing is that, in order to understand how a cultural institution can ensure a balanced development. It is not just about having enough money. The human factor including PARTNERSHIP, both on the local and on the international level, are of crucial importance here. In order for the real partnership to become possible, it is necessary to get to know each other and allocate areas of responsibility on the stage of planning of joint events. Thanks to the scholarship awarded by the Minister of Culture and National Heritage of Poland, I have had the opportunity to conduct such activities and engage partners from overseas to participate in our programmes and we have already launched remarkable initiatives. The most important of these is the: premiere of the concert version of Manru opera scheduled for 2016, and then, a musical presentation of the project on the territory of the United States. 47 The Ludwig van Beethoven Association Study visit in a Polish Nongovernmental Organisation Context I have been co-operating with the Ludwig van Beethoven Association since 2014 within the framework of the Discovering Paderewski International Festival in Lviv. One important event in the last two years has been the concert entitled „From Paderewski to Penderecki” during which the Ukrainian public has had a chance to listen to musical works created by one of the greatest contemporary composers: Krzysztof Penderecki. One of the historically significant events was the 2014 joint concert of two of the most prominent living musicians representing Poland and Ukraine respectively: Krzysztof Penderecki and Myroslav Skoryk. For the first time in the history of PolishUkrainian musical relations, two of the most prominent composers from both sides of the border have performed together and have shaken hands on stage in a gesture symbolic to the Festival as well as to the contemporary Polish-Ukrainian relations, particularly in the context of the current political situation of our eastern neighbour. In 2015, Krzysztof Penderecki has been conferred the title of doctor honoris causa by Lviv Musical Academy and has conducted a concert featuring the Akademia Youth Orchestra. In the coming years, we are planning subsequent musical events featuring Maestro Penderecki. These concerts are very popular in Lviv and are exceptionally Krzysztof Penderecki and Myroslav Skoryk Lviv Opera Theatre, 2014 Foto by Serhii Horobets 48 important to the cause of promotion of contemporary Polish culture with regard to the education aspect of young musicians from the East who are taking an active part in our events every year. With regard to its history as well as the specific variety and quality its activities, the Ludwig van Beethoven Association was a natural choice for the Polish NGO which I wanted to visit during my work within the framework of the Minister-awarded scholarship. Active input by Mrs Elżbieta Penderecka and her colleagues is for me an exemplary specimen of efficient cultural management resulting in a long-lasting organisation of international musical events on a top quality level. Easter Ludwig van Beethoven Festival and the Association’s Mission The idea to organise a Ludwig van Beethoven festival was conceived back in 1997 which was the 170th anniversary of the composer's death. For Mrs Elżbieta Penderecka, this was an occasion to present Beethoven's manuscripts that were stored in the Jagiellonian Library in Kraków and the origin of which was the Prussian State Library in Berlin. This idea was duly recognised by Professor Aleksandr Koj who was the Rector of the Jagiellonian University at the time. Thus born was the First Easter Ludwig van Beethoven Festival which lasted six days and took place in Kraków. The Festival was opened by an exhibition of the composer's manuscripts; the invited guests included representatives of the Prussian State Library in Berlin (including Dr Antonius Jammers, Director General and Dr Laurids Hölscher, the then-Consul General of the Federal Republic of Germany in Kraków. From the very beginning of its existence, the Festiwal gained a status of an exceptional event. Its recurrent editions became some of the most important musical events in Europe featuring prominent artists performing at the Festival every year. Seven years later, in 2003, the Festival moved from Kraków to Warsaw. It was then that the Ludwig van Beethoven Association was established and chaired by Mrs Elżbieta Penderecka. The Association's main realm of activity was the organisation of the Festival and the promotion of young artists. Over the years, the Festival has developed and expanded and its current duration is already a fortnight. The Festival is associated with the European Festivals Association – EFA – and with the American International Festivals and Events Association– IFEA; it is also a member of the American Friends of Ludwig van Beethoven Easter Festival established in Boston. Each Festival has its special topic. Every year, within the framework of the event, International Musicological Symposium is taking place (usually lasting two days) that is organised jointly with the Musical Academy in Kraków and is a musical, scientific and humanistic reflection on the topics of the Festival. Another element distinguishing the Festival is also the equally unique projects of posters by famous polish graphic artists. The authors of these posters include, among others: Ryszard Horowitz, Rafał Olbioski, Andrzej Pągowski and Wilhelm Sasnal. In 2016, the Easter Ludwig van Beethoven Festival is to celebrate its 20th anniversary. Within the framework of the Festival, a periodical started to be published: the Beethoven Magazine aimed at music lovers. Over the most recent couple of years, the Association has summoned an Impressariat representing and supporting young Polish and international artists (currently represented by over 40 of these). The Bureau is organising piano festivals and a range of musical events in Poland and abroad; among these, one should highlight the Polish Culture Festival in Beijong which is celebrating its fifth anniversary in 2016 year. It is an interdisciplinary project and its idea is to bring the image of Poland and Poles closer to the inhabitants of China and developing understanding between cultures. 49 This event is open to the participation of young people, particularly young Polish artists who perform in the most famous halls of the Chinese capital every year and thus get in touch with the wider public. The education activity is, after all, an important element of the Association's mission. Over the years, master workshops have been organised and conducted that are dedicated to young and talented instrumentalists – pupils of musical schools of level I and II from all around Poland. The Association is also helping young Polish artists publish CDs and DVDs; most recently, records by Szymon Nehring and Agata Szymczewska have been published. Structure of Activity According to Mrs Elżbieta Penderecka, the most important aspect in the work to the benefit of culture is the TEAM. It is thanks to the team that international success becomes possible even with small financial assets involved. Team of the Ludwig van Beethoven Association is currently comprised of 10 persons. It is headed by Ms Penderecka who is the Chairwoman of the Association Governing Board and is responsible for compilation of Festival programs (which are planned three years ahead). Ms Penderecka submits her proposals to the Programme Council consisting of the following individuals (apart from Ms Penderecka herself): Professor Teresa Malecka and Professor Mieczysław Tomaszewski - the authors of the central topic of each edition of the Festival. At the very beginning, the Programme Council operates without any assistance from outside. Ms Penderecka personally writes letters to Artists inviting them to the Festival. On the first stage of creation of each new edition of the Festival, Ms Penderecka shall divide the work among her employees. They are primarily preoccupied with the logistics of the event, caring about patronships, the financial and the organisational aspects. The team is comprised of: Director Mr Andrzej Giza, impresariat (Elżbieta Chojnowska- manager, Mirosława Wachowska-Nowak, Joanna Tomaszewska), producers (Ewa Błaszczyk, Matylda Czekaj, Irena Kisielioska), PR specialist (Iwona Dyrduł), Communication Specjalist (Marta Gołda), co-ordinator (Robert Salisz) and manager of the secretariat (Małgorzata Szyndel). Festival is „a single large musical family” caring together about the best quality and atmosphere. Every element comprising this entity is important — this also includes accompanying events. Music should resound and the Festival is the best place for meetings held by a group of music lovers, sponsors, people of culture having a chance to meet and talk on various topics, not just musical ones. According to Mrs Elżbieta Penderecka, FESTIVAL IS THE BEST TOOL THAT CAN BE USED TO PROMOTE A COUNTRY. At times, reception of an event might be influenced by even the slightest aspects such as the quality of materials published or the approach taken by the organisers to the public relations realm. Therefore, in the process of team selection, attention is paid not only to the competence but also to the engagement to the benefit of the general good which is the culture. This is how the Bureau of the Ludwig van Beethoven Association is operating which is comprised not only of graduates of musical studies. Apart from logistical assignments, employees are also engaged in searching for interesting artists and teams that might be performing during the Festival. One incredibly important aspect is communication between employees and co-operation with your boss. Because the boss is to co-operate with everyone and provide advice in every situation. Mrs Elżbieta is convinced that one is capable of learning anything and everything if one is properly engaged, involved, and has corresponding interests. Only in this case will we be able to create a full package and a proposal for the event and experience success. One is always capable of „infect” other people 50 with one's passion provided that we are convinced as far as the value of organised activities is concerned and also provided that we have an enormous determination in ourselves. This is the main motto of the activities of the Ludwig van Beethoven Association — which is transferred onto the substantial as well as the organisational aspect of the everyday work. Conclusions Study visit at the Ludwig van Beethoven Association is for me one of the most important lessons in culture management and an exemplary specimen proving that everything is doable if everyone is properly engaged and involved. The Association's team is an exemplary model of cultural work focused upon the common goal. Apart from the immense knowledge and authority of the right honourable Chairwoman and her employees, one aspect finding itself in the foreground is the unusual respect for publicity taking part in organised events as well as the attention paid to each individual paying a visit to the Association's Headquarters. High quality and careful approach to the job in hand are things that can be seen in the Association on its every level — and this inevitably influences the reception of the art by the public. Respect towards artists and their works is rendered to everyone and influences the extraordinary character of musical events implemented by the Association. It is also worth stressing that the Ludwig van Beethoven Association participates in yearly competitions for grants and conducts individual searches for fundraising options and opportunities to support its activities which are 25% funded by subventions from public budget sources such as Municipality of the Capital City of Warsaw and the Polish Ministry of Culture and National Heritage. The association's headquarters is a simple office invested with its extraordinary character by the atmosphere dominating in it. Mrs Elżbieta Penderecka has been working to the benefit of the Festival pro bono since 1997; her work is a charitable activity since the paramount idea for her is to share her and her Husband's achievements, experience, and heritage in order to promote Polish culture around the world. Every single day, the Association proves that once you want it you will get it and that, regardless the adversities of fate, even modest assets enable one to pursue long lasting cultural activities on the highest level. Relocation of the Easter Ludwig van Beethoven Festival from Kraków to Warsaw after seven years is an example of efficient crisis management (the Festival was relocated due to financial causes as the Municipality of Kraków withdrew from its funding) and testifies to the fact that it is worth planning your events on a broader scale and that a crisis may not only be a defeat but also a possibility. The Association faces and deals with audacious challenges such as education and promotion of young artists as well as presenting Polish musical initiatives to brand new public such as the people of China. The event planning strategy is, however, a joint one and is based on the idea of broader promotion of Polish culture — and hence the increase in interest to our homeland on part of diverse environments and strengthening of the Polish brand internationally. 51 Grant Park Orchestral Association Study visit to Chicago Historical Context The 1930s were a period of the Great Depression in the United States and all across North America. The market crash had tragic consequences such as mass bankruptcy, joblessness, slump in the manufacturing output, and rapid decrease in the standard of living of Americans as well as residents of other countries all across the globe. Moreover, the economic crisis contributed to the exacerbation of human relations throughout the American society resulting in the rise of crime in almost all American cities, including Chicago. One of the methods used to combat the crisis was the creation of new public spaces and using the areas that have previously never been developed. Responding to the persisting situation, the Mayor of Chicago during that time, Anton Cermak, addressed James C. Petrillo, president of the musicians' trade union, to create an entertainment venue in one of the city's locations which would be open to public. Thus commenced the long-lasting tradition of summer concerts that is in place in our days as well. Starting in the 1930s, the symphony concerts became a backbone of the cultural life taking place in the Grant Park which was successfully transforming into a recreational and cultural space. In 1944, the Chicago Park District created the Grant Park Orchestra and Nikolai Malko became its first conductor. The organisation of The Grant Park Orchestral Association is directly linked to the District Park of Chicago (currently the Millennium Park) where, starting from 1931, summer outdoor concerts have been organised featuring American and foreign artists. The Grant Park Orchestral Association is a nongovernmental organisation that was established to implement the Grant Park Music Festival — a flagship musical initiative that was launched by the City of Chicago and is open to the broader public. Initially, the organisation of the festival was the business of the Chicago Park District that was responsible for the agreements signed, ads placed, the organisation of orchestra auditions, as well as the annual programme of the event. In 1977, the city formed a Grant Park Concerts association charged with a task to raise funds to the benefit of the Festival. In 1996, the Park and the Festival's personnel ceased co-operating with the association. The Park District then retook the responsibility for the entire process of the event's organisation and fundraising for the Chicago City's flagship musical event. By the end of 1990, the City decided to create a non-profit organisation whose mission was directly related to the organisation of the summer festival and which would be closely collaborating with the Department of Culture of the City of Chicago. Thus appeared The Grant Park Orchestral Association, an organisation that, over the last twenty-five years, has been successfully dealing with the programme of the festival that is now functioning under the title of Grant Park Music Festival. In 2009, co-operation has been established with the festival's orchestra — Grant Park Symphony Orchestra — that has been nominated for Grammy in the recent years. This collaboration continues into the present day and the orchestra significantly influences the quality of the Festival's concerts. 52 Grant Park Music Festival Grant Park Music Festival is currently a ten week classical music fest organised in Chicago's famous Millennium Park every year. The admittance is always free of charge as the Festival is open to the public at large. Organisers ensure that there are enough of both free places (just be on time to be able to take them), reserved places (available to the members of the Grant Park Music Festival association, sponsors, donors, special guests, volunteers), and also the so-called green area where the guests can deploy with their own „picnic” paraphernalia, food, and drinks, and in this relaxed atmosphere they can enjoy musical works performed on the highest level. Concerts are taking place almost every day, regardless of the weather, and are usually scheduled and planned two years in advance. For every concert, a separate prospectus is published with comprehensive info on the artists. Concert of the Dvořák Symphony No. 6, Chicago, June 2015 The prospectuses are being Foto by K.Renes-Obrochta distributed at the entrance and are available to everyone. Since 2004, the Festival stage is located in the Jay Pritzker pavilion, Millennium Park Grant Park section in the area of the so-called Loop Chicago (roughly in the centre of the city). The festival programme is comprised of works written by leading classical musicians, American, and foreign ones. Every concert features a performance by the Grant Park Symphony Orchestra which employs musicians from all over the United States for each concerts season. In addition to concerts, the public has an opportunity to attend rehearsals as well as academic musical researchers' debates and also in meetings with artists. Thanks to this, every year, the Grant Park Music Festival brings together music lovers of all age groups who identify themselves with the event and often also get 53 involved in the event organisation as volunteers. In 2015, the stage of Grant Park Music Festival features works by such musicians as Beethoven, Mozart, Shostakovich, Tchaikovsky, Mendelssohn, All-Russian Youth Symphony Orchestra, Blue Man Group and CYSO Symphony Orchestra, Gershwin, songs from repertoires of Stephen Sondheim, Stravinsky, Prokofiev, Brahms, Goldsmith, Haydn, Wojciechowski and others. Structure The issue that caught my attention in particular as I was attending the Grant Park Music Festival for the first time was how developed was the network of volunteers servicing the outdoor concerts. Every event is accommodated by several — sometimes up to a dozen — persons distributing promotional materials, providing references and advice, showing people to vacant places available, assisting people with special needs, and sometimes even photographing some of the events. These efforts are put in entirely free of charge, out of their dedication to the place and its tradition, their love for music and sometimes (as was the case with a significant number of old age citizens) as a supplement to their meetings with their friends which they schedule in a way so that they would coincide with the festival. The volunteers that are the most open and visible persons during the festival. Without any doubt, this is the result of good management of their work which is the responsibility of an experienced co-ordinator employed by the association. This year, this was Joseph Fernicola. Volunteers are, however, the last (albeit a very significant) stage in the structural ladder of the festival organisers. The organisation is headed by the Board of Directors comprised of individuals who are very distinguished both for their contribution to the cause of the festival and to the American (and global) culture and also for the work they have accomplished for the City of Chicago. Currently, the Board of Directors is comprised of four officers and twenty-six directors. It is comprised of both active and retired professional individuals. The Board of Directors is fulfilling an advisory function but is also very active in the planning of the programme. The tasks of its members include, first and foremost, the promotion of the heritage of the Grant Park Music Festival, and ultimately seeking sponsors and raising funds for its activities. Members of the Board are people of authority in their areas of activity and are working for the festival pro bono. In addition to the Board of Directors, Grant Park Orchestral Association also has regular employees. They are assigned by the city authorities and are working for the festival full time, all year round. Currently, this team has a dozen people, specifically: Director (Paul Winberg), Art Bureau (4 persons: General Manager, Orchestra Manager, Choir Manager, Library Manager), Finances Bureau( 2 persons), Bureau for Development (2 persons), and the Marketing Bureau (3 persons). All of these departments are closely related to each other, and the "division of labour" inside them is very clear. Another significant aspect lies in the fact that the Grant Park Orchestral Association is a municipal organisation, so the funds which all of the bureaus need in order to function are foreseen in the city's budget. However, as far as the cultural events themselves are concerned, funds for these come 100% from sponsorship sources which, among others, include the Membership Programme which brings together separate festival donors supporting the art events with their financial assets. A festival of such a large scale is also availing itself of the opportunities to attract funds from regular commercial sponsors from among plenty of American companies based in Chicago including restaurants, liquor producers, hotels, attire stores and others. Yearly budget of the festival amounts to several million dollars. 54 Conclusions The Grant Park Music Festival is a huge musical event but, first and foremost, it is a proof of how crucial the appreciation of culture by the city authorities is and how beneficial it can be to the development of the city in general. The history of the festival dating back eighty years in history shows how a properly planned cultural event plus reasonable financial investment can benefit the entire city. The Festival does not only expand cultural awareness of Chicago residents but also influences the economy of the entire city. This connection is particularly visible as far as Grant Park is concerned. For many people, Chicago is associated with the famous Cloud Gate which is a popular photo destination for visitors as their images are reflected against the backdrop of Chicago cityscape. As I have been told by Jill Hurwitz, chief of the festival promotion, an idea to install this sculpture was born in the course of one of the editions of Chicago's flagship event. The park which came into being in the 1930s on account of the festival is currently the most curious green space in the city. The Proper situation of the stage which is remarkable by itself for the quality of its architecture is Jay Pritzker Pavillon, main stage of the Grant Park Music Festival and the Association's Headquarters Foto by K.Renes-Obrochta attracting lots of tourists who then stay for the evening concerts. Moreover, the organisation of a two month set of concerts on the highest musical level brings the city residents together in a joint effort for the sake of culture. For them, the Grant Park Music Festival is not only music but also a pleasure to be together — which undoubtedly contributes to the identity of the Chicago inhabitants. The Festival is a meeting place for a wide range of people. Through their participation in the festival, one comes under the impression that each element is elaborate in every detail and perceives the coherence of the city's strategy in the organisation of the event. This, undoubtedly, arises out of the deep understanding on part of the Americans that culture is a permanent and important element of the social life and a lot of different things can be built on the base of it. The care with which the 55 organisers treat the national element is also inspiring. It is not a coincidence that the chief conductor of the orchestra should always be an American, and the City provides summer residences to the best composers from the USA — in the course of these residences, they get a chance to undertake their workshops. This, however, does not at all impact the international repercussion of the festival which also features plenty of European musical works and artists from all over the world — including Poland which, in the most recent years, was represented, among others, by Krzysztof Penderecki and Leszek Możdżer. 56 Polish Music Centre and Paderewski Festival in Paso Robles Study visit to Los Angeles and Paso Robles Context Our Foundation established co-operation with the Polish Music Centre and the Paderewski Festival in Paso Robles back in 2014. We were — and still are — impressed by the activities initiated by Marek Żebrowski, a Polish pianist who has been living in the United States for a long time who has been engaged in the cause of promotion of Polish culture all around the world as the Director of Polish Music Centre and the Art Director of the Festival in Paso Robles. The Festival in Paso Robles has drawn our attention thanks to the feedback received from famous Polish musicians who had the occasion to perform in California (particularly Karol Radziwonowicz) and also due to a similar profile of activity as well as due to links between Ignacy Paderewski with this region. In 2015, thanks to the scholarship awarded by the Minister of Culture and National Heritage, we have had the occasion to meet him personally and commence a new chapter in our activity based upon co-operation between two Paderewski Festivals taking place roughly in the same period of the year but in different parts of the globe. Courtesy of Mark Żebrowski, Krysty Close, Steve and Alicia Cass, as well as other members of the Managing Board of the Festival in Paso Robles, not only myself have had the possibility to visit Los Angeles and Paso Robles; the invitation was also extended to Mr Adama Bala, President of the Polish-Ukrainian Ignacy Jan Paderewski Foundation and to Ms Marianna Humetska, Art Director of the Discover Paderewski Festival in Lviv who has performed in Paso Robles in August 2015. Moreover, in September, right after my return from the United States, Ms Krysta Close, Vice Director of the Polish Music Centre in Los Angeles visited Poland and took part in the first edition of the Kwadrofonik Festival which is co-ordinated by me. In November, Mr Marek Żebrowski visited Warsaw and, jointly with Adam Bala, had a series of meetings focusing on the joint future of our institutions. Thus began the extraordinary co-operation which, as we may forecast, will bring its productive outcome shortly in the form of joint musical and cultural initiatives. Polish Music Centre at the University of Southern California Polish Music Centre is, first and foremost, a library and an information centre engaged in accumulation and dissemination of knowledge on all aspects pertaining to Polish music. The main beneficiaries of the PMC collection are American academic researchers (musicologists), students of the University of Southern California, and music lovers. Every month, Polish Music Centre publishes its bulletins: Polish Music Newsletter, dedicated to Polish Music, Polish Music Journal, an academic research magazine, and Polish Music Series published on a regular basis since 1982. Moreover, every year, Polish Music Centre organises a range of concerts featuring Polish Artists — both well-known ones and young Polish composers. Out of the most interesting initiatives of the PMC, one should mention: 57 The „Measures n' Frames” („Visions and voices”) Project. The concert's main assumption was to perform five musical works for a string quartet with unique visualisations developed for each one of them. The 13persons team of animators brought together by USC has been closely working with composers for over a year to prepare a joint event from the realm of music and film. The project's final outcome was its unique works - a dialogue between music with photos showing a word created by emotions and ideas. This unique audiovisual experience allows the recipients to open a range of musical doors showing structure and form never seen and never heard by them before. Thanks to such a connection, even undertakings that had seemed to be unfathomable and unheard-of did in fact get a chance to become encouraging and pleasant, as has been proven by examples of highly exquisite art such as the "Arcadiana" by Monument to Ignacy Paderewski at the Thomas Ades. Polish accents in the concerts University of Southern California where the headquarters of the Polish Music Centre are included the participation of Joanna Bruzdowicz based as a composer and performance of the whole work by Penderecki String Quartet that is inspired by the music of the Polish Maestro. „Polish Music: The New Generation”- a unique undertaking of the year 2011 featuring young Polish composers: Wojtek Blecharz, Mikołaj Górecki, Jarosław Kapuścioski, Robert Pierzak , Ewa Trębacz, and Krzysztof Wołk. The goal of the concert taking place in Newman Recital Hall, Los Angeles, was the presentation of the newest trends in Polish music represented by the so-called „Glissando Generation” (a designation that is derived from Glissando, a music magazine focusing on contemporary music). Selection of works for the concert was based upon a broad spectrum of diversity of musical styles and influences which became a source for inspiration for the creators. An additional asset to the concert was the joint performance by Mark Żebrowski and David Lynch, the film director. The unique duo presented an improvised musical works created in California. The framework of the concert also featured performances by other artists including Josiah Boothby, Aurelien Eulert, Eric Jacobs, Yevgienii Miliavskii, Sara Sumitani, and Amy Tatum. Polish Music Centre hosts the largest collection of Polish music in the United States. This is the only institution within an American university dedicated exclusively to the Polish music. Students of the University of Southern California have free access to the collection: they can borrow and scan the PMC materials provided that they are doing this for educational purposes. All of the musical events organised by the Centre are available to the attention of the broad publicity free of charge. PMC 58 organises at least two different concerts every year. Moreover, the Polish Music Centre is in possession of globally unique memorabilia commemorating Ignacy Paderewski: in the Centre headquarters, one can view private manuscripts of the composer, pictures and works of arts that belonged to him, as well as personal items including suitcases, as well as the collection of original wines dating back to Maestro's era. Employees of the Polish Music Centre (Marek Żebrowski and Krysta Close) are, after all, linked to the Paderewski Festival in Paso Robles which — also, due to its specific structure — is an entirely separate event and which is taking place in a small town located 200 miles away from Los Angeles. Paderewski Festival in Paso Robles The Ignacy Paderewski Festival in Paso Robles (full designation: California Central Coast Music Festival in Paso Robles) is taking place every year in November and is dedicated to the creative heritage of the globally famous Polish pianist, composer, politician, humanist, owner of lands and a winery in California, a winemaker and almonds cultivator. The famous Polish piano player came to California due to health issues: he heard about the unique benefits of taking baths in hot springs here and hoped that the springs would help him cure off his afflictions that were the hindrance to his piano playing practice. The Rancho estate was acquired by Ignacio Paderewski after his American tour in 1914. His plans to get himself engaged in the petroleum extraction business, however, did not The almond tree planted by Ignacy Paderewski on the territory of the old winery, York Mountain Vineyard (currently Epoch Estate Wines) come to fruition. In the 1930s, Paderewski was already fermenting his own bottled wine in his York Mountain Vineyard and the brands produced by him were very highly valued. At their peak, Paderewski’s Californian landed property covered over 2 thousand hectares but his plans to get 59 permanently settled in the Golden State were thwarted by the First World War — and upon its completion, Paderewski became a Prime Minister in the Government of the Second Polish Republic. The time he spent in California were not only beneficial to the development of his winemaking business but also to the promotion of his music and his figure in this part of the United States. Up till now, Ignacy Paderewski is the greatest hero of the small town of Paso Robles, as can be testified by the Festival which the local inhabitants have been holding since 1993 (albeit with a certain interruption). During four days of concerts and special events, the Festival featured performances by world-famous artists, young pianists from Poland and the region of the American Midwest. In addition to the above, organisers invite everyone attending to a wine tasting event, to special lectures recounting about Paderewski's music, and are also offering a range of miscellaneous attractions. The Festival is always taking place in several places all across the town of Paso Robles. Organisers enjoy the courtesy of the owners of Cass Winery, Epoch Estate, Vina Robles, and other local restaurants. The larger concerts are taking place in the Ball Hall of the El Paso Hotel in the town centre. One element always present during the Festival is its associated events such as screening of films about Paderewski, festive galas, or a premiere presentation of Paderewski Pills , the festival beer which was first introduced in 2015. The Paso Robles Festival featured performances by various artists including: Krzesimir Dębski, Leszek Możdżer, Karol Radziwonowicz, Krzysztof Herdzin, Kinga Augustyn, EfiHackmey, Denali String Quartet, William Koseluk, Jonathan Plowright and others. Festival in Paso Robles also includes events other than concerts. Since 2007, Polish-American youth exchange visits have been regularly organised. For young Americans, the exchange opportunities are available through the framework of The Paderewski Youth Piano Competition. The competition is open to students of two age groups: Juniors (10-14) and teenagers (15-18). The auditions by jury are taking place each October in Paso Robles. The winners are selected during the competition in the Ball Hall during the Paderewski Festival in Paso Robles in November. The selected winners of the competition have the opportunity to participate in the Polish-American Cultural Exchange Programme next year. The American edition of the competition is taking place biannually. Every two years, alternating with the American edition, the Paso Robles – Chmielnik – Kąśna Dolna International Piano Workshop is taking place in Poland . The workshop is an opportunity for young piano players aspiring to develop their capacities under the tutorship of the famous teachers. These are dedicated to young artists from Poland and Ukraine. A week spent in the Kąśna is to contribute not only to the enhancement of the instrumental workshop but can also become an opportunity for the participants of the event whereby they can meet and undertake an attempt at a cultural and language exchange as, at the same time, Kąśna receives its guests from the United States: the winners of the American musical competition. Winners of Polish workshops are attending Paso Robles the subsequent year. The goal of the exchange thus organised is to create new possibilities for development, particularly to the benefit of gifted young people — thus the Paso Robles Festival has not only an artistic but also an educational dimension. Structure Structure of the Paso Robles Festival is based upon a system of the Board of Directors that is an established practice in the States. The Governing Board is comprised of persons for whom promotion of cultural events related to the figure of Ignacy Paderewski is a cause of high value and whose activities are mostly of charitable nature to the benefit of this idea. Since 2007, the Governing Board 60 was chaired by Steve Cass, the owner of the Cass Winery, who was replaced by Joel Peterson by the end of 2015. Functions of the Festival Art Director have been solely fulfilled by Marek Żebrowski for many years now it is thanks to his efforts that in 2007 the Festival returned to Paso Robles after seven years of suspension. The governing board also includes a treasurer (position currently filled by Marjorie Hamon) as well as a couple of other persons fulfilling various functions dependent upon the requirements of each current year. The Governing Board also has an Advisory Board comprised of people distinguished to the city of Paso Robles as well as specialists from certain specific realms (such as finances) whose knowledge may be useful to the organisation of the event. To accommodate its needs, the Festival employs a manager as well as a competition co-ordinator whose tasks are Paderewski's piano in the El Paso Hotel, Paso Robles preliminarily discussed within a forum of the Governing Board. It should be emphasised that the Governing Board convenes regularly in Paso Robles, and during these conventions, they discuss all of the current and upcoming matters as well as ideas concerning further activities and attraction of ever broader publicity to participate in the Festival. I have had a chance to participate in one of such meetings when the matter of gala to be held on the eve of the Festival was on the discussion table. Gala is an initiative to raise additional funds that are crucial to the organisation of the event. It consists in the realisation of a special concert featured with various attractions such as a sightseeing tour over the terrain of the old Paderewski wineries in a horse-driven cab, wine and cake tasting, Festival quizzes and suchlike. Participants of the gala are buying out special coupons-bricks entitling them to take special places during the concert and all the proceedings thus generated are allocated to the benefit of the organisation of the Festival. In 2015, the gala featured a performance by Marianna Humetska, Ukrainian pianist and Art Director of the International Paderewski Festival in Lviv. All of the Festival funding comes from sponsorship sources. These are mostly local funds raised among the donors based in Paso Robles and in nearby localities such as owners of wineries, 61 restaurants, hotels and oth. The Festival is also aided by a numerous number of volunteers supporting the event with their organisation work as well as by locally produced items: first and foremost, various brands of wine (E.g. every year, Cass Winery produces a special Paderewski Wine brand that is poured during the Festival or bakery products. The Paderewski Festival in Paso Robles is thus a celebration of not only music but also of the common efforts put into by the entire town whose inhabitants are engaged in various events. Conclusions As I was embarking on a trip to Paso Robles, I wondered, why had the home-born Americans decided to organise an event related to as Polish artist, Ignacy Paderewski. I shall not conceal that, prior to my journey to California, I hardly knew anything specific about this part of the life of the composer who is more famous in Poland as a politician rather than as an artist. My visit to Paso Robles was thus a great discovery for me — not only due to Paderewski's figure but also due to the impression I received as I met the people responsible for the organisation of the Festival. One of the founders of the Festival was Virginia Peterson thanks to whom the first edition of the Festival took place in 1991. The Festival was eventually suspended and no edition took place between 2001 and 2006. In 2007, Marek Żebrowski, Director of the Polish Music Centre, a piano player of Polish origin, arrived at an idea to relaunch the Festival. To that end, he headed to Paso Robles and personally convinced its inhabitants to support the idea of commemoration of Ignacy Paderewski's figure in their town. The first individuals who engaged in the cause and supported the idea of the event were Steve Cass, owner of the Cass Winery, and Joel Peterson, grandson of Virginia Peterson. They were then followed by other people owing to whom the Festival gained its current form and renown. This story is another example of how it is possible to achieve absolutely anything in the realm of culture provided that the organisers are duly engaged in the cause and possess the passion they invest their work with. The Paso Robles Festival, initially a small local set of concerts, With Krysta Close near the Paderewski Monument in Paso Robles grew to be an international arts and education event. The unique atmosphere of the Southern California intermingled with Polish music is a remarkable experience. One important aspect of the Paso Robles Paderewski Festival Governing Board is the fact that being a member of the Festival's organising team is a feature of distinction and prestige for the Americans involved in it. The inhabitants of Paso Robles are proud that they have such an event taking place in their vicinity, and the best evidence of that is the monument to Paderewski (opened in 2012) situated in the very heart of the town. Activities of both the Festival in Paso Robles as well as the Polish Music Centre which has only two permanently employed individuals (Marek Żebrowski and Krysta Close) is, without a doubt, an exemplary specimen of good managing practice bringing effect in the form of cultural events held on the highest level and putting the cause of promotion of Polish culture abroad as their prime assignment. 62 The John F. Kennedy Centre for the Performing Arts Study visit to Washington, DC Context I have hear about the activities of the Kennedy Centre in DC for a long time, way before I even considered a study visit to the America's capital. This place is famous not so much for the music, theatre, or visual arts as it is for the figures of President Kennedy and his wife, Jackie Kennedy – Onassis. The Kennedy family is one of the symbols of the United States and the Americans pay a great deal of attention to the commemoration of their heroes. Hence accordingly the full name of the Kennedy Centre is: John F. Kennedy Memorial Centre for the Performing Arts. The Centre is fulfilling a specific function: it is the only JFK museum in DC and features a theatre, the national opera, and the music hall (akin to European philharmonic institutions) as well as plenty of topicoriented halls focusing on various countries (for instance, Russia or Japan). For me, this is not just a place dedicated to the arts but also a centre of diplomacy and the dialogue between the US and other countries. The Centre has been attended by all former presidents of the United States serving after John F. Kennedy. Currently, each of the main halls has a special place for the incumbent president Barack Obama preceded by doors arranged to that end, and the portrait of the Head of State is placed above them. In addition to this, every visitor of the Centre has a chance to get onto the observation deck where they can enjoy a panoramic view of the American capital. The building's location is not coincidental, too: it is located on the territory of the university campus in the very heart of the city, not far away from the Lincoln Memorial. The Kennedy Centre is a symbol of the American history and the Americans' pride in their country and an example of how a proper comprehension of one's culture is able to influence the entire nation. Musical and international activities of the Kennedy Centre Officially, Kennedy Centre was launched in 1971 but its roots date back to 1958 when President Eisenhower signed a cross-partisan legislation on the creation of the National Culture Centre in Washington, DC. Initially, the Centre was supposed to be an independent cultural outlet that would be self-reliant and fully funded from private sources. President John Kennedy was known for his activities in the interest of arts and, during his tenure, together with his wife Jacqueline, he was supporting the centre in full. The President and the First Lady personally undertook to procure funds for the new National Centre of Culture and held special receptions in the White House raising funds for this cause. In November 1963, President Kennedy was assassinated, and two months after that, the American Congress decided to establish the National Centre of Culture as a "living monument" commemorating JFK and allocated $23 million for its construction. And thus appeared Centre of Culture, currently also known as the John F. Kennedy Centre for the Performing Arts It is closely linked to the Congress which allocates funding for the administrative expenses related to the building. Some of the employees taking care of the Centre used to work in Congress before (like, for 63 instance, Kathy Kruse, whom I had the pleasure to get acquainted with). Every year, the Congress allocates funds for the activities pursued by the institution which is why, over the last half of century, Kennedy Centre grew to become one of the largest cultural institutions not only in the United States but all around the world. Meeting with Kathy Kruse, Vice President of the Kennedy Centre for Institutional matters Currently, the musical activity of the Kennedy Centre is focused upon the Washington National Opera, the National Symphony Orchestra, and The Suzanne Farrell Ballet. Each of these institutions is a separate organisation with its own director, administration, and personnel. All of these institutions are brought together by the common space (as the Kennedy Centre occupies a vast area) and also by a common mission: to promote the American culture on a large scale and to promote the cultural cooperation between the United States and other countries of the world. The arts programme is diverse and features all musical disciplines ranging from classical music to cameral, jazz, pop, folk, contemporary, and even entertainment styles. The programme is drafted 2-3 years in advance and is subject to the approval of the board governing the Kennedy Centre (the so-called Board of Trustees), and eventually endorsed by the Congress which is the main funding source of the Centre nowadays as well. Every year, the Kennedy Centre offers around 2,000 various concerts and performances: ranging from prestigious screenings of grand operas the tickets to which are sometimes sold out several months before the shows and down to the local cameral concerts presenting young musicians admittance to which is free of charge in the summer season, seven days a week (these artists perform on the Millennium Stage). The Centre focuses not only upon the arts itself and its nationwide and international aspects but also upon the educational dimension of the programmes presented. The Centre conducts a special Arts Educational Programme which has a $1 million annual budget. The Board of Trustees believes that arts play a significant role in the children's education and 64 allows them to develop scientific capacities, social skills, and finally impacts the shaping of a society of involved citizens of the 21st century. Moreover, the Kennedy Centre pays a great attention to international programmes and to the case of bringing the most famous Artists from all over the world onto DC performance stages. As I have been told by Alicia Adams — whose responsibilities in the Centre include foreign affairs — every year, the most renowned artists from all over the world flock to the American capital. Most frequently, this involves bilateral co-operation that allows not only to promote international events taking place in Washington, DC, but also to disseminate the American arts to other parts of the world, since within the framework of bilateral contacts, the National Symphony Orchestra gets a chance to participate in all sorts of international festivals organised overseas. Moreover, the Kennedy Centre provides support to the best artists all around the world through its organisation of residencies for them in the United States. Selected creative artists get a chance to take up individual residencies in the US and hence establish and develop their contacts with the Americans and draw on the creative heritage of the New World. Structure As I have already mentioned, the main sponsor of the Kennedy Centre's activities is the US Congress with which the Centre maintains close links. The entire organisation is, however, supervised and managed by the Board of Trustees comprised of competent individuals with serious cultural and academic achievements and long-lasting experience in the promotion of the national heritage. Some of the members of the Board of Trustees are appointed directly by the President of the United States, therefore a membership of the Kennedy Centre is also a sign of exceptional distinction and prestige. In addition to the Board of Trustees and the Management, the Centre also employs several hundred full time employees as well as individuals collaborating with the institution on an everyday basis: these include artists, members of the orchestras, curators of various separate exhibitions and so on and so forth. Despite the fact that the Centre's yearly budget is fluctuates in the vicinity of several million dollars, the Congress only covers the administrative expenditures. The rest of the funding is being raised and accumulated from the sponsorship sources which help cover programmerelated expenditures arising directly as a result of substantial decisions made. The Kennedy Centre is a vast and resiliently acting cultural institution and a prime example of how the national heritage may influence the creation of the national identity of the entire country and simultaneously showcase its country abroad. Conclusions The visit paid to the Kennedy Centre is not merely a lecture in culture management but also a lecture in the American contemporary history. Each of the Centre's employees with whom I had the pleasure to converse was perfectly schooled in President Kennedy's biography, the most important historic events of the 20th and the 21st Century, and also, rather surprisingly, in the matters related to the US foreign relations with other countries. Throughout my entire stay in Washington, DC, I have felt the pride the American people take in their belonging to their home country, to its heritage including culture which constitutes a permanent part of life, as is perfectly illustrated in the example of Kennedy Centre. 65 New York City Musical Saw Festival and NDTV (Nowy Dziennik) Study Visit to New York and New Jersey Context The goal of my visit to NYC was to visit two organisations promoting Polish culture in the most famous city in the world with entirely different approaches. We have established contact with Leszek Nick Sadowski from NDTV back in 2014, during our meeting with Adam Bala in Warsaw during our first negotiations about the possible co-operation between Polish-Ukrainian Ignacy Jan Paderewski Foundation and American cultural institutions. Natalia Paruz is the organiser of the annual Musical Saw Festival in New York City and I have had the pleasure to get to know her courtesy of my musician acquaintances who were impressed by the organisation of the event and have told me about its Polish aspect. During my visit, I have had the occasion to meet Directors of both events and to expand my knowledge of both the substantial aspects and the organisation structure of their activities. Nowy Dziennik The Nowy Dziennik – Polish Daily News is a daily Polish newspaper published in New York City and also (since 2011) in New Jersey. The first issue of the Nowy Dziennik was published on the 27th of February, 1971. The first issue of Dziennik went to press on the 27th of February, 1971. It had 12 black and white pages and was sold at 15 cents. Today, it is a full-colour newspaper and each of its issues has tens of pages. Every week, it features supplements such as Przegląd Polski (Polish Review) and Weekend, a cultural supplement; besides, a special Polish TV station has been broadcasting since 2012: the NDTV. Nowy Dziennik is the most influential and valued Polish newspaper in the United States. Being an emigrant newspaper, it is of information and journalistic profile, featuring comprehensive coverage of news from the Polish homeland and discussions of cultural events. The publishing house has been founded by political emigrants who arrived to the United States after World War II. Bolesław Wierzbiaoski, newspaper's founder and its first editor, is a representative of the generation of soldier journalists. His career dates back to the interwar Poland. During the war, he was working in England where the Association of the Polish Republic Journalists had about 500 members — roughly half the numbers from before the war. Many of them were working for the Dziennik Polski (Polish Daily) and the Dziennik Żołnierza (Soldier's Daily). Wierzbiaoski who was an opponent of the communist system and the press censorship imposed upon Eastern Europe was a key figure who in 1947 organised the International Federation of Free Journalists. It was co-operating with the radio stations such as Voice of America and Radio Liberty/Radio Free Europe. Jan Nowak66 Jezioraoski was very cordial in his reminiscences both about Wierzbiaoski himself and about the role played by the Nowy Dziennik in the cause of informing of the Americans of the events taking place in Poland. In 1956, Wierzbiaoski decided to settle down in the United States permanently as he came to a conclusion that the fight for independence will proceed in the United States and not in London. Thus emerged the Nowy Dziennik which started to supply the American Polonia (Polish émigré environment) with information covering Polish matters and which supported the Polish struggle for democracy and sovereignty and which also was supporting the Polish Americans as an ethnic and ancestry group maintain their identity and get active in all of the areas of American life. For over forty years of its activities, the following people, among others, collaborated with the newspaper: Bożena Intrator, Wojciech Wasiutyoski, Małgorzata Szejnert, Piotr Stasioski, Krzysztof Głuchowski. During the Martial Law in Headquarters of the Nowy Dziennik and NDTV in New Jersey. A commemorative plate in honour of Ignacy Paderewski. Poland (1981-1983), the newspaper undertook to provide detailed reports on the situation in Poland, supply objective comments, and establish a Polish pressure group. The editorial board's headquarters became something like a Polish consulate attracting plenty of prominent Poles and Americans of Polish origin who visited the editor and his team ignoring the PRL (People's Republic of Poland) consulate at Madison Avenue. Moreover, as the paper's financial situation improved and the production system underwent a modernisation, Polish dissidents and émigrés from Poland as well as authors from the Polish Homeland also started contributing to it with their texts. The newspaper also began awarding modest scholarships to journalists from Poland so that they would, at one hand, be able to work in New York for some time and on the other hand to consolidate the intellectual position of Nowy Dziennik among other Polish publications.2 Currently, the target activity of the Nowy Dziennik is focused upon informing the American Polonia about Polish events in the United States — since, in the era of internet, the activity aimed at relaying the news from Homeland to the Polonia is of little use. For the new management of the "Nowy Dziennik", the Polish cause in America, first and foremost, means promotion of Polishness. Managers of the publishing house equally care about the relaying of the most important 2 The article I used was written by Stanisław A.Blejwas"Nowy Dziennik", Polska, Polonia i Ameryka[w:] Przegląd Polski, issue dated 03-Aug-2001 67 news and also about the promotion of the Polish culture across the United States. As one enters the new headquarters of the NDTV (which is currently in New Jersey), one notices a glass plaque commemorating Ignacy Jan Paderewski, a composer, a pianist, and the first Prime Minister of Poland. For many years, it has been an element embedded in the building of the Buckingham Hotel — one of the most renowned hotels in the New York City — however, the hotel's new owner decided to take it off the building in the course of the refurbishment works. The table contains the first bars of Paderewski's the Minuet G-dur op. 14 No. 1 created by Paderewski in 1886, compiled by Stanisław Szpinalski. A culture supplement focusing on Polish events in the United States is also being regularly published: the Przegląd Polski (Polish Review). New York City Musical Saw Festival New York City Musical Saw Festival was founded by Natalia "Saw Lady" Paruz back in 2002. The NYC Festival has always taken place in Astoria, Queens. The Festival has come into existence as an annual event but since 2011, its formula has undergone change and it is currently taking place every two Exhibition of saws in the flat of Natalia Paruz, the founder of the Festival years. The Festival attracts and gathers musicians playing musical saw from all over the world, 68 although a considerable part of musicians originate from the New York City and other parts of the United States. The Festival undertakes to present the public with the history of the musical saw, its present artists, and also the newest trends. This event is an occasion for musicians playing this rare instrument to meet and to join the old forms with the new ones. The aim of the event is also to introduce the saw as a musical instrument to a broader audience. In the last couple of years, Astoria has become a pilgrimage destination for saw musicians from countries such as China, Japan, India, Germany, Sweden, and Canada. The Festival allows artists from all over the world meet other artists playing the saw and assess the quality of their performance. During the event, both solo works and jam sessions with other artists are being performed. This is also an occasion to get acquainted with multiple varieties of saws and discover sundry playing techniques — all that taking place in a friendly atmosphere of co-operation which dominates the festival. The Festival is open to the broader public which, through its participation in the concerts, gets a chance to discover unique works. Apart from concerts, the organisers are also taking care of the associated events such as the exhibition of instruments and the open workshops teaching people to play the saw. In 2009, during the Festival, the Guinness World Record in the most numerous saw ensemble performance was broken: then, fifty-three musicians played on the same stage. À propos the Festival, we should certainly mention the name and the figure of its founder: Natalia Paruz. The Saw Lady's father is of Polish extraction and hence it is no coincidence that the Festival takes place in Queens where the famous Greenpoint is located — the Polish neighbourhood of the olden days. The idea to organise this festival was borne out of very prosaic considerations: Natalia was the first saw player with a web page of her own. Via this web page and thanks to it, other saw musicians got in touch with her. In 2003 they teamed up with Natalia and decided to organise a Musical Saw Festival. The outcome of their efforts can be seen nowadays as the event is expanding and then there is still the challenge to be faced of how to bring the saw out of the world of carpentry and introduce it into the family of conventional musical instruments. Joint musical activity also results in new musical works being created that are written specifically to be played on the saw. Structure and Conclusions New York City offers plenty of great opportunities. This is one of the reasons why the two niche undertakings are operating from here: the Polish Publishing House and the Musical Saw Festival. During these two study visits which were very different and yet similar as far as certain aspects are concerned, I have been constantly accompanied by a thought in my mind telling me that people living in NYC are individuals endowed with a remarkable creative capacities who believe that with a corresponding input of imagination, everything shall become possible. This is how the New York City Musical Saw Festival and the Nowy Dziennik came into being In both of these cases, the manpower in the structure of organisations is also not particularly numerous. The New Jersey Editorial HQ currently has just a bunch of employees engaged in multiple assignments at the same time. It is also worth noting that the editors are Poles — mostly born in Poland — for whom the promotion of our heritage and culture is a value of itself. As far as the Saw Festival is concerned, its organisation is based upon the efforts of…. a single individual! Natalia Paruz is not just the director of the event but also its only employee. She is assisted by her husband and other agents but the Festival, its twelve year history notwithstanding, does not function as an organisational entity. All of the funds required 69 to organise it come from sponsors' donations and are also generated through the sale of tickets and the registration fees. The greatest challenge Natalia faces is how to build up a permanent team of employees who would take the burden of organisation-related matters off her shoulders. This is a difficult task to accomplish as, apart from the successful editions of the festival, the saw is still not particularly popular as a musical instrument and it is even difficult to find sources to fund the administrative matters. As far as Nowy Dziennik is concerned, it used to be self-sufficient as funds were raised through the paper edition newsstands sales and subscriptions. Over the years, however, the sales began to decrease due to changes in the readership per se but also in view of the introduction of the American edition of Super express, a newspaper from Poland. Besides, the fabric of the American Polonia has also undergone certain changes. In order to reach out to a new social group, the owners thus launched the NDTV television which has its daily on air niche at Channel 25. Other new initiatives are also being implemented: the daily newspaper has its online edition, a YouTube channel, and the editors are actively present on Facebook and in other social media. This, however, does not appear to suffice. On the 31st of December, 2015, the editorial board announced that, as of the 14th of January, 2016, the Nowy Dziennik shall be published under the same title but as a weekly publication. 70 The Marcella Sembrich Memorial Association Study visit to Bolton Landing Context The Polish-Ukrainian Foundation named after Ignacy Jan Paderewski established co-operation with the Marcella Sembrich Memorial Association back in 2014 when Marianna Humetska had a meeting with Richard Wargo, the Art Director of the Association. The outcome of these efforts was the concert of the Artist by the Lake George in the summer of 2014. The same year, Richard Wargo came to the Lviv Festival for the first time. It was then that we made a joint decision to commence cooperation and Richard treated the idea of continuation of the activities promoting Polish culture abroad with great enthusiasm. This co-operation resulted in my scholarship application and also a series of Marianna Humetska's US concerts commemorating Ignacy Jan Paderewski in Bolton Landing. In 2016, the commemorative 5th edition of the Discover Paderewski Festival is to take place in Lviv, featuring a flagship event: the Opera Gala dedicated to Ignacy Paderewski and Marcelina Sembrich-Kochaoska. The core element of the gala shall be the Lviv presentation of the Manru opera by Ignacy Jan Paderewski in its contemporary arrangement by Jerzy Maksymiuk. The idea of the concert consists in presenting the public with the profile of Marcelina Sembrich–Kochaoska, an exceptional artist bringing Poland, the USA, and Ukraine together. Kochaoska lived in the United States; she was the first performer of the role of Ulana and it is thanks to her that Paderewski's heritage found its way onto the stage of Metropolitan Opera. Marcelina Sembrich-Kochaoska had roots from Lviv and was a friend of Ignacy Paderewski; she was the first star in the history of the New York Metropolitan Opera, the greatest opera house on the planet. She has also been referred to as the most famous Polish singer in the world. She was performing with great success on the opera stages of many European cities including Lviv (which is where he started), Athenes, Dresden, Milan (Teatro dal Verme), London (Covent Garden Opera), Warsaw, and Saint Petersburg. The peak of her career was her performances at the NYC Metropolitan Opera where she was a regular solo singer. Sembrich Kochaoska was a truly unique musical phenomenon: she was a brilliant violinist, a brilliant pianist, and a brilliant singer. She was an artist of the world but always considered herself a Pole. Her international vocal, violin, and piano repertoire always contained Polish works by Chopin, Paderewski, Wieniawski, Moniuszko, Aleksandr Zarzycki, Ludwik Grossman, and others. Regardless of the location of her performances, she was always singing the Polish songs in the Polish language, and pretty often accompanied herself by playing the piano. She was one of the most popular singers of the era. In the United States, there still exists a Museum commemorating her: the Marcella Sembrich Memorial Association by the Lake George. Unfortunately, the personality of Sembrich-Kochaoska has been forgotten both in Poland and Ukraine in the recent times. This is also why, in the course of implementation of the scholarship, I have decided to visit Bolton Landing, and Richard Wargo was a tutor of my work. My visit to the Marcella Sembrich Museum was an exceptional occasion for me not only due to the activities undertaken by the association and the summer opera but also due to my personal stance with regard to the figure of Sembrich as well as to the co-operation that is bringing our organisations together. 71 The Marcella Sembrich Memorial Association The summer studio of Marcella Sembrich in Bolton Landing was constructed in 1924. The estate was functioning as a holiday home by the lake with a view of the bay. It was here that Marcella Sembrich was receiving her students. This studio saw the attendance of such prominent musicians as Juilliard and Curtis. Sembrich studio by the Bolton lake, main hall, present days Madame Sembrich died in 1935, and two years later, the studio was opened as a commemorative museum by the diva's daughter in law, Juliette de Coppet Stengel. The Museum is always functioning as a summer home and is open to guests during the warm season, June to September. Initially referred to as the Memorial Studio, the building is currently functioning under the title of Museum Opera and occupies a four-acre plot adjacent to a four-hectare area by the lake. The museum contains memorabilia reminiscent of Sembrich's remarkable international opera career lasting over fifty years, such as pictures, sculptures, awards, personal items, notations, and autographs of Sembrich's contemporaries — artists such as Paderewski, Mahler, Rakhmaninov, Caruso, List, Brahms, and Puccini. In addition to the nurturing of Marcella Sembrich's memory, the Association also organises plenty of musical events in the summer period, such as concerts by talented singers, composers, and musicians as well as symposia by opera historians. 72 Structure As prescribed by the American structure of management of cultural institutions, the Association is managed by the Governing Board comprised of individuals merited for their contribution to the promotion of Marcella Sembrich's memory. The Board is managed by the director and the vice director. Except them, the Governing Board has a treasurer, a secretary, and two other members. The Governing Board is operating entirely free of charge and also hires regular employees working on the yearly programme of the summer opera. The programme is the responsibility of the Art Director, a position that has, for many years, been filled by Richard Wargo, an American Composer originating from Pennsylvania who, every year since, has been taking up residence in Bolton Landing where he is overseeing the substantial matters of the organisation's activities. Richard presents the programme offers to the governing board and also to the rest of the employees: the Association Director (Elizabeth Navitsky), the Content Co-ordinator (Anita Richards). The association also employs an administrative assistant and a caretaker. Every year, the Association recruits volunteers who are showing guests around the Sembrich museum and assisting during the concerts. The Association is supported by the funds generated through ticket sales, distribution of Marcella Sembrich memorabilia, and sponsorship donations. Every year, several dozens diverse concerts are organised from the realm of classical as well as entertainment music, and, I have had a pleasure to attend one of these — a country music concert during the 2015 season. Residents of Bolton Landing and the nearby inhabited localities are very much engaged in the activities of the Sembrich Studio. They are, after all, aware that the cultural heritage of their region is not only a supplement to the fantastic natural environment but also a permanent element of their life attracting crowds of tourists to their town. Conclusions The Sembrich Association activities are feasible thanks to the engagement of its members and their great passion for the cause of promotion of the memory of the Polish diva. One incredibly interesting fact is that this famous singer is closer to Americans from New York State who are not related to her at all than to the people from her homeland. It is thanks to Richard Wargo that we have found out about this unique figure that had enormously influenced the behaviour of Ignacy Paderewski in America and contributed to the struggle for the Polish cause during the Second World War. It is worth noting that her perception of the struggle in question was not one of a military action and/or engagement in politics but first of all as a promotion of Polish culture: she personally organised concerts of Polish artists in the United States and performed Polish works herself, all for the cause of „fortify the hearts of the people”. The Sembrich Association, its modest finances notwithstanding, did in fact manage to advance from regional activities up onto the international stage. If it was not for the visit by Richard Wargo to Poland in 2014, we might have not been aware up till now of the significance of this great artist bringing together our three countries, Poland, Ukraine (which is where Sembrich-Kochaoska was actually born) and the United States. In addition to the Sembrich Studio, the Association also operates its own headquarters located several kilometres away from the Studio. There, too, one may observe remarkable collections of memorabilia pertaining to the singer and her 73 personality: her pictures, suitcases, and personal belongings as well as an amazing bust sculpted during her lifetime. Inspired by the activities of the Sembrich Studio, we, the Paderewski Foundation, decided to lend a hand in the cause of commemoration of this great artist across all of our three countries. As I had mentioned earlier, in the coming year, we are planning to organise a gala commemorating two artists; it will also be accompanied by activities whereby sculpted busts of Marcelina Sembrich-Kochaoska would be handed over to the locations that were special for her: The Lviv Opera and the Metropolitan Opera in New York City. Richard Wargo was also participating in a meeting promoting the following scholarship publication which took place on the 12th of November in Lviv Opera. With Richard Wargo during a meeting to promote the scholarship publication, Lviv, the 12th of November, 2015 Foto by Serhiy Horobets 74 Toronto Symphony Orchestra and LesAmisConcerts Study visit to Toronto Context The Canadian cultural organisations have been included into my schedule in view of musical cooperation with Marianna Humetska, a Toronto-based Art Director of the Discover Paderewski International Festival in Lviv. Marianna spent many years in Canada as she was developing as an artist and performing both solo piano concerts and joint concerts with Canadian and American musicians. The goal of my visit to Toronto was to compare the activities of this country's musical institutions with similar organisations in the United States and in the Central-Eastern Europe. Toronto Symphony Orchestra was an obvious choice for me due to the quality and scope of its activities. LesAmisConcerts was instead selected by me because Michael Pepa - the founder and the director of this institution, is paying a lot of attention to the cause of co-operation with artists from Europe and also visits Ukraine quite often, stressing his links to the Old Continent. Toronto Symphony Orchestra Founded in 1922, Toronto Symphony Orchestra is one of the most important cultural institutions in Canada. Headed by its Musical Director, Peter Oundjian, this institution engaged itself in the development of an innovative cultural programme, thus presenting famous artists, guests, and directors from all over the world. Apart from organisation of concerts and musical performances on the highest level, Toronto Symphony Orchestra serves the Canadian public with its original programme of cultural education. This is one of the largest and most developed aid programmes from the realm of musical education in the entire Canada; its goal is to integrate young musicians from the Ontario region around a common arts programme. The headquarters of Toronto Symphony Orchestra is the Roy Thomson Hall - one of the most unique architectural buildings in Canada. As I have found out from Jeff Melanson, the Art Director of TSO, the organisation's long-lasting goal is to develop Toronto Symphony Orchestra into the most innovative orchestra on the planet. This goal might seem grandiloquent; however, if one observes the TSO activities and also considers the opportunities provided by the Canadian programme to support the cultural institutions, this undertaking seems quite feasible. The cultural vision in Ontario is based, after all, upon a prerequisite that every pupil of a public school should be offered a wide range of musical education opportunities starting right at the preliminary level — and it is Toronto Symphony Orchestra that is implementing this undertaking. The goal of such model is to create a new generation of creative recipients of culture who would be growing up with a feeling of recognition of arts, growing up to become informed participants of the cultural life and developing their passion to music. The programme of cultural education is also offering a substantial number of concerts targeted on the youngest audience (whose numbers grow year after year), a developed e-learning platform (web-based 75 training) which allowed TSO to get to every corner of the province and also to furnish all of the pupils with serious cultural background. This is a vision of a region in which the youngest inhabitants have equal access to the cultural offers that is comprised of programmes contributing to the increase of creative capacities and promoting the co-operation both in the realm of arts and in the everyday life. One extremely significant aspect consists in the fact that this vision is not an idea championed by Toronto Symphony Orchestra alone but has, since its inception, been created and developed jointly whereby the Ontario provincial authorities are treating the Culture Strategy on a par with other domains of citizens' life and are allocating substantial financial assets to this cause. As a result of the above, both the position of Ontario as a region of innovation whose citizens perceive themselves as equals in the course of creation of public life is strengthened and the Toronto Symphony Orchestra obtains access to the most talented representatives of the younger musical generation whom it is taking under its wings, schooling, and thus building a remarkable orchestra. Toronto Symphony HQ of Toronto Symphony Orchestra, Roy Thomson Hall in downtown??? Toronto Orchestra is also playing a crucial role in the development of the cultural potential of the entire Ontario region. In this situation, Toronto Symphony Orchestra gets a chance to build the Canadian Ontario region into a global leader in musical education — and also a chance to provide the Toronto denizens with equal access to the high quality musical education, promotion of a new generation of recipients and creators of music, bringing all Ontario students closer to music and to the assets of world cultural heritage. This new economic model is thus useful not only to the TSO itself which should not be concerned about additional funding but also to all of the inhabitants of Toronto. The cultural education is, of course, not all there is. TSO is, first and foremost, a musical institution offering a wide 76 range of cultural options. The programme of concerts is being scheduled for a period from June to September and is incredibly diverse: Toronto stages feature both classical and contemporary music, jazz, and entertainment: highly popular events are, for example, live concerts pertaining to popular video games. The institution is, after all, caring not only about the repertoire but also about the artistic setting of the events it offers. Concerts are often supplemented with firework shows by the lake, multimedia presentations, and exhibitions. Toronto Symphony Orchestra is also paying great attention to the cultural diversity of the works presented: TSO stages are open to representatives of the entire world - every year, artists from almost all continents are performing here. Employees of the Toronto Symphony Orchestra emphasise that their greatest satisfaction is to make the impossible become real. The TSO activity model is gradually becoming an exemplary design for other Canadian institutions who follow and emulate TSO and thus contribute to Canada's development as an increasingly open and friendly place. Les Amis Concerts LesAmis was founded in Canada back in 1983 by Michael Pepa. The goal of the organisation's activity is to nurture young and talented performers right from the very outset of their professional career. The idea of the organisation also presupposes the introduction of talented musicians into the cultural life of Canada and getting them familiarised with the works of contemporary Canadian composers. From the very beginnings of its activity, LesAmis have been ensuring that the musicians that are being introduced have a possibility to present their capabilities during concerts organised jointly with the famous performers who in many cases had actually launched their careers under the auspices of LesAmis. These goals are something that can be achieved through organisation of sponsored recitals the programme of which consists of works selected by the performers themselves, personally, but of which at With the creator of the LesAmis concept, Michael Pepa, in Toronto least one work is of a Canadian composer indicated by LesAmis. Thus, the public attending the concerts has a chance to get familiar with both the well-known creative artists and with the national repertoire of Canada. For over 30 years of its activities, LesAmis has organised over 200 concerts which were often international coproductions. The organisation has been co-operating with such European institutions as, in particular, Alliance Française, Goethe-Institut and Canadian Sinfonietta. Over 360 Canadian and 80 international artists have so far peformed on stage at concerts organised by LesAmis. Over 160 musical works have been performed that had been written by eighty different contemporary artists; these included over 100 works written by Canadian authors. A definite majority of works have been performed for the first time ever on stage precisely owing to the efforts of LesAmis. A substantial 77 number of concerts have been aired live. Many musicians who had come to Canada as immigrants from other countries have had an opportunity to appear on the professional stage for the first time thanks to LesAmis. Michel Pepa's idea was borne out his own experience. This talented composer comes from Zagreb, Croatia which he left back in 1981 as he emigrated to Canada. The idea behind LesAmis was thus directly related to the personal experience of its founder who wanted to assist other Artists who found themselves in similar situations. The very name, „lesamis” is not a coincidence thereby as it stands for „a friend”. It is precisely the atmosphere of the organisation and the unique chance that has attracted many of the currently recognisable surnames to it. Artists who had launched their musical careers thanks to LesAmis include, among others: Scott St. John, Shauna Rolston, Ryfka Golani, Julian Milkis, Alexander Tselyakov, LynnKuo, as well as many other musicians currently leaders of the cameral scene in Toronto, including the string quartet comprised of Geoff Nuttall, Barry Shiffman, Lesley Robertson, and Marina Hoover. In addition to Canadian concerts, the musicians gathered around LesAmis have a chance to perform on the international stage. Michael Pepa personally establishes contacts with festivals organised across the Old Continent, such as The Summer Music Festival in Coubourg. LesAmisConcerts is thus an example of how personal experience of a single involved individual may influence the creation of a musical organisation whose activities date back almost thirty years already and how such experience aids many talented musicians, including young emigrants, in the commencement of their careers. Structure and Conclusions Study visits to Canada have been an incredibly valuable experience for me which gave me the possibility to familiarise myself with the architecture of activities in this country's musical organisations. Two institutions, entirely different and yet alike as far as their goals are concerned, with strikingly incomparable budgets and operating options do in fact have many common traits anyway. They are alike in terms of their wish to overcome obstacles and accomplish things that seem unfeasible at the beginning. The structure of Toronto Symphony Orchestra is based on close cooperation with the regional authorities of the Ontario province. This institution has guaranteed permanent funding and is actively engaged in the creation of the cultural strategy of both the City of Toronto and the entire province. TSO also receives sponsorship funding; according to my knowledge, these funds amount to about 40% of their budget and are allocated for programme events. In addition to the musicians and creators of cultural products, the TSO success is also the result of efforts put in by a team which might be regarded as relatively small one for an institution that big: the administration is comprised of five persons and the impresariat (i.e. Arts Administration) includes eight persons. There are also other, more expanded, sub-units: the arts team, the finance and marketing department, the education department, the education section, and the sales department. Toronto Symphony Orchestra has an American-style hierarchic structure. the employees are headed by an honorary summoned Governing Board of Directors comprised of distinguished regional personalities coming from the realm of culture and education. The important point is that the Governing Board is not only a team of honorary chairpersons but is actively influencing the TSO activities and programmes implemented by these institutions. The function of employees is to implement these programmes in the best possible way. The LesAmisConcerts have another kind of arrangement. This small organisation is comprised of Michaela Pepa, his assistant, Erika Crino, and 78 other artists who are friends of the institution - musicians comprising the Institution Council, serve as an advisory body as far as artists' insights are concerned, and assist in the organisation of concerts. LesAmis is only supported by whatever funds it manages to raise. It applies to receive grants, first and foremost from the Toronto Arts Council, Ontario Yards, and Canada Council. Thanks to this, it has a possibility to organise concerts and smaller tours across the city of Toronto. 79 Final Conclusions The organisations I have had a chance to visit differed in terms of their programme content and character in general, such diversity being my actual initial intention as I had been applying for the scholarship. Nine visits took place within a time frame of several months and resulted in common conclusions that may be of use to an entire sector of nongovernmental organisations that are preparing and holding musical events all around the world. The American model differs from but still has much in common with the Polish and Ukrainian ones. Despite the fact that in plenty of separate cases, the American institutions have incomparably larger budgets at their disposal (sometimes, within a range of several to a dozen million dollars), all this in the times of the current economic crisis, a vast majority of institutions in North America have to cope with financial challenges similar to the ones we are struggling with. Quite often it was that my interlocutors pointed to a decrease in the sponsors' interest and increasing complications in terms of fundraising. When asked about challenges to be expected in the future, the most frequent reply was that, by all means, they had to accumulate as many funds as possible in order to be able to implement their plans. But the financial problems are not all there is. A SWOT Analysis served as a foundation for my work. Thus, I have divided the Final Conclusions comprehensively into the following sections: Strengths In most cases, the key to success is to accomplish proper involvement of those people that are responsible for the creation and implementation of cultural programmes. The necessity of proper selection of employees was emphasised by Mrs Elżbieta Penderecka, by Kathy Kruse of Kennedy Centre, by Jeff Melanson of Toronto Symphony Orchestra, and also by Natalia Paruz, the organiser of the musical saw festival in New York City. Important qualities include, of course, abilities, knowledge, and experience, but it is the COMMITMENT that was the most important trait always mentioned by all of the directors. The curious thing is that this remark was pertaining not only to employees but also to the representatives of the Management and the Board of Directors. After all, it the Governing Board and the Programme Council were the very bodies deciding on the operation of the entire organisation. Selection of individuals to be included in the Governing Board thus had to be the outcome of very well thought-out decisions. In 100% of the American cases, an outsider cannot become a member of the Governing Board. A seat at the table in the Board of Directors is a matter of highest honour and persons fulfilling the functions of members of the BoD are the upper crust of society in the city or region in question. Their function is to share their experience, provide advice, and also make substantial decisions on the content and attract as much sponsorship support to their institution as they possibly can. A matter of highest importance is the fact that the members of the governing board are to be people of AUTHORITY for their employees. Only with such structure instituted can a correct hierarchy be built in the subject institution. In this respect, the Polish institution visited by me (Ludwig van Beethoven Association) has the same structure as the American ones have. Unfortunately, I know from my experience that the Association chaired by Mrs Elżbieta Penderecka is a commendable exception among the number of Polish cultural organisations. In our country, it is quite often the case when individuals convening in the Board of Directors/Governing 80 Board of an organisation have little knowledge of the programme and the activities in general. The next strong point in the activities of a musical institution is also its UNIQUENESS. It is dependent upon the scale of activities and, most often, it is a very individual case; one should, however, stress that the uniqueness of activities is very much subject to the proper recognition and understanding of the environment in which one operates and correct preparation of a cultural offer that would fill in the niche and be attractive to the public in that particular region. Uniqueness of an institution may be achieved through: the scale of its activities (as is the case with Kennedy Centre, Grant Park Music Festival or the Ludwig van Beethoven Association), unique programme content (Polish Music Centre, Paso Robles Festival, New York City Saw Festival, The Sembrich), offer targeting a specific segment of recipients (NDTV, LesAmisConcerts or the education programme offered by Toronto Symphony Orchestra) or through many other realms of activities that are still awaiting their actors. The last strong point which I would like to mention here is the institution's ABILITY TO CO-OPERATE with other institutions and the availability of (or maintaining productive contacts with) a number of partners who are in a position enabling them to assist us in our cultural activities and introduce a breeze of diversity into it. The most important point is to maintain verified partners. Institutions with which we are co-operating must not only contribute to the budget but also get involved in the cultural activities from the very beginning, right at the stage of planning joint activities. The American example has strengthened my belief of how incredibly important is to get to know each other, specify your goals, and check the functioning of a specific institution on an everyday basis. One should stress the role of study visits and face to face visits which in no way can be substituted with a mail conversation or skype chats. Weaknesses As I had mentioned in the introduction to my final conclusions, practically all of the institutions which I visited have mentioned the lack of funding and constant budget holes as their biggest problem. These are, of course, problems specific to certain institutions and, taking the big picture, the budgets of the largest American and Canadian institution are incomparable to the capacities of Polish or Ukrainian ones. It does, however, point to a broader problem of funding that all cultural institutions experience, as most often, the funding model is based upon seeking funds through competitions. This is applicable to both the United States, Canada, and also Poland and Ukraine. The result of this is that a considerable number of organisations has to build their capital from scratch, year after year, and is not able to plan a specific programme in advance, hence the musical events are quite often organised in a rush and funds allocated for them are limited or downright minimal. The financial problems are also related to the personnel problems. Teams organising the events are often comprised of several persons only; or, in some extreme cases like the New York City Musical Saw Festival or LesAmisConcerts, the event is a brainchild implemented by a single leader assisted by volunteers. These organisations have no resources to create any sort of administrative body since their grant money is in most cases earmarked for programme-related matters. Allocation of subventions itself is also an incredibly protracted process lasting several dozens to several hundred days which is also paralysing the activities of organisations in the non-concert seasons. 81 Opportunities The scale of opportunities available to cultural institutions organising musical events are best exemplified by the American and Canadian cases. With a proper understanding of the part the culture plays in the life of society, one can achieve a lot and not only in the artistic realm. It seems, however, to be important for the local and regional authorities to have proper awareness and commitment , as testified by the example of the Grant Park Music Festival in Chicago, by the Kennedy Centre in Washington, D.C., or Toronto Symphony Orchestra in Canada. Thanks to an adequate approach, culture may become a foundation helping shape a new, mindful society acting out of considerations of co-operation and not rivalry. The organisation of musical events may be beneficial to the consolidation of interpersonal contacts on the local level, as exemplified, for instance, by the developed network of volunteers at the organisation of the Grant Park Music Festival in Chicago. Moreover, culture means new places of work, development and growth of creativity among employees, and innovative character of the region. And so the cultural life impacts the economy directly, as the authorities of the largest American and Canadian cities very well know. Unfortunately, I have come under the impression that in the Central and Eastern Europe, cultural opportunities are still unexplored and culture as such is often treated as a stepchild of society, receiving minimal funds. The solution to this problem may be found if we consider the example of the Ontario province and its authorities unceasing involvement in the elaboration of strategies for management of cultural institutions. In the United States, another popular instrument is taking the advantage of the groundwork accomplished by artists and people of culture in business which impacts the innovations and the efficiency. Threats The fact that culture is insufficiently funded and that smaller institutions have no certainty that in the next year they will be able to proceed with their activities, may cause the decline of some niche musical initiatives such as concerts featuring talented immigrants or the less popular instruments. Lack of such initiatives may eventually bring about a complete evanescence of some realms of art, such as the saw music. There exist, however, certain methods that may help prevent such threats from materialising. Recommendations: Funds are to be maintained in the budgets of cities, regions, and countries and are to be earmarked for the organisation of valuable cultural undertakings The procedure of application for small cultural institutions with modest budgets is to be simplified 82 Co-ordinators should be receiving decent monetary remuneration A good management system is to be created and subsequently maintained; its foundation should be a Governing Board comprised of people of authority in the subject realm A network of trusted partners is to be created and maintained, both locally and internationally Partners should be engaged in the process of planning of joint events; this may help find various sources for funding of cultural enterprises An offer of cultural products is to be elaborated, targeting the young generation that is aware of the part the culture plays in the social life 83 Acknowledgements: Taking the occasion, I want to thank the people who helped me accomplish my scholarship project: o Marianna Humetska o Richard Wargo o Mrs Elżbieta Penderecka o Irena Kisielioska o Professor Marek Żebrowski o Krysta Close o Steve and Alicia Cass o Andrei Pidkivka o Kathy Kruse o Alicia Adams o Natalia Paruz o Leszek Nick Sadowski o Adriana Kraevska o Jeff Melanson o Michael Pepa o Jill Hurwitz o Adam Bala o Ostap Dzondza o Małgorzata Różaoska Thank you all, Ladies and Gentlemen! Katarzyna Renes-Obrochta 84 український 85 2015 [Підручник Добрих Практик Управління Міжнародними Музичними Проектами] Реалізовано в рамках стипендії Міністра Культури та Національної Спадщини Республіки Польща Автор: Катажина Ренес-Оброхта Переклади: Остап Дзондза 86 ВСТУП Дана публікація є підсумуванням дослідницької роботи, яку я провела на території Сполучених Штатів, Канади та Польщі протягом 2015 року в рамках стипендії Міністра Культури та Національної Спадщини Польщі. Підручник є спробою поширити добрі практики управління міжнародними музичними проектами на території Польщі та України в рамках моєї праці на посаді менеджера Польсько-Української Фундації імені Іґнація Падеревського. Підставою роботи над публікацією був проведений мною цикл із восьми студійних візитів до різних інституцій культури в семи містах Північної Америки (Канада: Торонто; США: Чікаґо, Н'ю Йорк, Болтон Лендинґ, Н'ю Джерсі, Вашинґтон, Дистрикт Колумбія, Пасо Роблес) та одного візиту в Польщі (Варшава). Задум зреалізувати такого роду ініціятиву постав на одній із нарад Правління ПольськоУкраїнської Фундації імені Іґнація Яна Падеревського восени 2014 року. Будучи головними орґанізаторами Міжнародного Фестивалю „Відкриваємо Падеревського” у Львові, ми планували розширити перелік наших партнерів, додавши до них американські інституції, які пов'язані безпосередньо з музикою та функціонують для подібної ідеї — тобто, для промоції польської культури за кордоном. Орґанізовуваний нами вже протягом п'яти років у Львові Фестиваль успішно утверджує свої позиції як реґулярна й найважливіша культурна подія на просторі між Польщею та Україною. Головною ціллю Фестивалю є промоція видатних польських артистів за кордоном, а також розвиток зацікавленості нашою культурою в середовищах за кордоном. Артистичним Директором Фестивалю є Маріанна Гумецька — піаністка світової слави, нагороджена польським Кавалерським Хрестом Ордену Заслуги, яка від 2000 до 2006 проживала в Канаді й активно співпрацювала з багатьма престижними музичними інституціями. Розробляючи спільно з Маріанною, а також з Адамом Балою (Adam Bala) — Президентом Фундації — артистичну концепцію чергової едиції Фестивалю, ми подумали собі, що природнім розвитком нашої ідеї буде включення в орґанізацію події американських інституцій, котрі є пов'язані з Іґнацієм Падеревським. Вже 2013 року ми спробували встановити співпрацю з The Marcella Sembrich Memorial Association — музеєм пам'яті Марцеліни Сембріч у Болтон Лендинґ, штат Н'ю Йорк. Результатом було запрошення Річарда Варґо (Richard Wargo) — Арт-Директора Sembrich — на III едицію Фестивалю у Львові 2014 року. Розмови з Річардом Варґо і Маріанною, планований розвиток нашої діяльності, а також мої власні спостереження за багато років праці в ролі менеджера культури (зокрема й передусім у Львові) спонукали мене познайомитися з американською системою управління культурою та порівняти її зі структурою управління в Польщі та Україні. Я вибрала інституції в Північній Америці (США та Канада), які видавалися мені цікавими з огляду на різні профілі діяльності, але які поєднював один ключовий елемент: усі вони орґанізовували міжнародні музичні події на найвищому рівні. Ось ці інституції: 17) Grant Park Orchestral Association (Оркестрове Товариство Ґрант Парк), Чікаґо 87 18) Polish Music Center at Univeristy of Southern California (Польський Музичний Центр в Університеті Південної Каліфорнії), Лос Анджелес 19) John F. Kennedy Center for the Performing Arts (Центр Театрального Мистецтва імені Джона Кенеді), Вашинґтон, Дистрикт Колумбія 20) Musical Saw Festival (Фестиваль Музичної Пили), Н'ю Йорк 21) NDTV (Н'ю Джерсі) 22) The Marcella Sembrich Memorial Association (Товариство Пам'яті Марцеліни Сембріч), Болтон Лендинґ 23) Les AMIS Concerts, Торонто 24) Toronto Symphony Orchestra (Торонтійський Симфонічний Оркестр), Торонто Візити до вищезгаданих інституцій відбулися протягом 2015 року, в період від червня по вересень. Для порівняння структури діяльності вищезгаданих інституцій із польською ситуацією, з проханням про допомогу в реалізації стипендійного проекту я звернулася до Товариства імені Людвіґа ван Бетговена — на мою думку, одну з найбільш фахових орґанізацій зі сфери культури, яка свою основну місію бачить у справі промоції польської культури по всьому світу та є орґанізатором, зокрема Фестивалю Польської Культури в Пекіні. Таким чином сконструйований перелік інституцій дозволив мені порівняти різні структури управління міжнародними музичними проектами, які були представлені в почергових розділах даної публікації. Під час почергових візитів були застосовані два методи досліджень: Індивідуальні поглиблені інтерв'ю (IDI) та зфокусовані ґрупові інтерв'ю (FGI). Обидві методолоґії пов'язані з аналізом SWOT (сильні та слабці місця, можливості й загрози) та зосереджені на процесі довготермінового стратеґічного планування реалізації міжнародних музичних ініціятив, при чому беруться до уваги такі питання, як (зокрема) візія, місія, цілі, підбір артистів і експертів, чинники зовнішні та внутрішні, а також проблеми, з якими зустрічаєшся в процесі. Метод IDI я вибрала з огляду на те, що він забезпечує свободу висловлення та дозволяє отримати поглиблені відповіді на питання, які задаються, натомість метод FGI був вибраний тому, що він дозволяє роз'яснити та зрозуміти мотивацію, позицію та поведінку моїх співрозмовників. SWOT-аналіз, який був застосований мною в обидвох методах, дозволив мені покласифікувати інформацію, яка була в мене в наявності, з точки зору стратеґічних чинників. 88 Методи досліджень робили посилання безпосередньо на СТРАТЕҐІЧНЕ УПРАВЛІННЯ, яке окреслює, наскільки довготривалим є план діяльності орґанізації (наприклад, наступного року та в наступних роках), як досягнути окремих визначених орґанізацією цілей і як можна дієво перевірити, чи вдалося сягнути визначених пунктів. Центр стратеґічного планування зосереджує свою діяльність на орґанізації в цілому, а окремі цілі підпорядковані єдиній стратеґії. Вона не може бути зосереджена на якійсь одній-єдиній проґрамі (як то часто є в Польщі). Існує багато перспектив, моделей і методів, застосовуваних у стратеґічному плануванні. Можна сказати, що скільки є інституцій, стільки й ісгнує стратеґій. Дуже часто стратеґія залежить від характеру лідерської верхівки у даній орґанізації, від її окресленого профілю, складності оточення, розмірів орґанізації, знань керівників ітд. Метою моїх візитів, описаних у цій публікації, було познайомити читачів із різними стратеґіями управління, а також усвідомлення потреби ретельної праці над стратеґією управління в польських інституціях культури. Стратеґія управління у відвіданих мною інституціях цікавила мене передусім як сам процес планування, радше ніж як якийсь один чітко окреслений документ. Добра стратеґія дозволяє прецінь значною мірою вияснити роз'яснити окремі напрями діяльності орґанізації; завдяки добрій стратеґії ті особи, котрі відповідають за орґанізацію культурних подій у даній інституції, знають точно, куди вони прямують і що є їхньою метою. Питання, які я ставила перед своїми співрозмовниками, зосереджувалися в основному на моментах стратеґічного планування, а звідси теж стосувалися таких тем, як: візія, місія, цілі, підбір артистів і експертів, чинники зовнішні та внутрішні, присутні при тому проблеми й виклики, які постають перед даною орґанізацією. Як я вже згадувала вище, це тісно пов'язано з аналізом SWOT, у тракті якої опрацьовуються сильні пункти орґанізації („strengths”, S), слабкі пункти інституції („weaknesses”, W) , можливості, які виникають унаслідок окремих почергових дій („opportunities”, O) та загроз („threats”, T). Добре виконаний аналіз дозволяє ідентифікувати пріоритети орґанізації, усвідомити для себе можливі проблеми, а отже вчасно підготувати способи їх розв'язання, тобто окреслити стратеґічні цілі й методи роботи. Як собі з тим усім дають раду Американці, а як виглядає ситуація в Центрально-Східній Європі? На ці питання я старалася відповісти в почергових розділах цієї публікації. Кожна з відвіданих мною інституцій є унікальною з точки зору культурного профілю, місця діяльності, розміру, досвіду, і переважно зреплікувати її спосіб діяльності та відкопіювати в пропорції 1:1 нереально. НЕ ІСНУЄ ЧОГОСЬ ТАКОГО ЯК ЄДИНИЙ ПІДРУЧНИК ДОБРОЇ ПРАКТИКИ, який буде дієвим усюди й завжди. Це не є можливим з огляду на різні чинники, які я описую на наступних сторінках. Для менеджера культурних подій важливим є не лише усвідомлення вартісності представлюваного ним мистецтва та добра орґанізація праці, але й обізнаність щодо ймовірних загроз і чинників ризику, які дозволяють усвідомлювати окремі проблеми достатньо вчасно та може допомогти в їх розв'язанні. 89 Однією з найважливіших причин, які спонукали мене взятися за роботу з порівняння діяльності інституцій, котрі орґанізовують міжнародні музичні проекти в Польщі та США, є те, що будучи особою, котра в Польсько-Українській Фундації імені Іґнація Яна Падеревського відповідає за планування й орґанізацію окремих заходів, я хотіла би, щоб заходи мали тривалий характер. Йдеться про те, щоб не лише протриматися, але щоби теж і РОЗВИВАТИСЯ далі, і щоби з року на рік ставати ліпшими. Важливо мати знання, аби розуміти, в який спосіб інституція культури може запевнити собі зрівноважений розвиток. Це означає не лише достатньо багато грошей. Неабияк важливим є чинник людський, у тім зокрема ПАРТНЕРСТВО на рівні як місцевому, так і міжнародному. Для того, щоб реальне партнерство стало можливим, сторони конче мусять познайомитися та поділити між собою обов'язки вже на етапі планування спільних подій. Завдяки стипендії Міністра Культури та Національної Спадщини, я отримала нагоду зреалізувати такі дії та заанґажувати до участі в нашій діяльності партнерів з-за океану. Ми вже працюємо над розробкою чудових ініціятив, серед яких найважливішою є прем'єра концертної версії опери „Manru”, запланована на 2016 рік, а потім музична презентація проекту на теренах Сполучених Штатів 90 Товариство імені Людвіґа ван Бетговена Студійний візит до польської недержавної орґанізації Контекст З Товариством імені Людвіґа ван Бетговена я співпрацюю від 2014 року, в рамках Міжнародного Фестивалю „Відкриваємо Падеревського” у Львові. Останні два роки, важливою подією фестивалю є концерт „Від Падеревського до Пендерецького”, під час якого українська публіка має нагоду почути твори одного з найвизначніших сучасних композиторів — Кшиштофа Пендерецького. Історичною подією 2014 року став спільний концерт найвідоміших живих легенд музичної сцени Польщі та України: Кшиштофа Пендерецького та Мирослава Скорика. Вперше в історії польсько-українських музичних стосунків, в одному концерті виступили два найвідоміші композитори з обидвох сторін кордону, які потиснули один одному руки, ставши символом Фестивалю та сучасних польсько-українських стосунків, зокрема в контексті сучасної політичної ситуації нашого східного сусіда. 2015 року, Кшиштоф Пендерецький отримав титул доктора honoris causa від Львівської Музичної Академії та продириґував концерт за участю молодіжного оркестру „Академія”. У наступні роки, ми плануємо чергові музичні події за участю Маестро Пендерецького. Ці концерти є дуже популярними у Львові та становлять Кшиштоф Пендерецький і Мирослав Скорик Львівська Опера, 2014 Фото: Сергій Горобець 91 вийнятковий елемент промоції сучасної польської культури, з огляду на освітній аспект молодих музикантів зі сходу, які щороку беруть активну участь у наших подіях. З огляду на свою історію та на характер і якість проваджуваної діяльності, Товариство імені Людвіґа ван Бетговена було для мене природнім вибором польської позаурядової орґанізації, яку я хотіла відвідати під час своєї роботи в рамках стипендії від Міністра. Активність Пані Ельжбєти Пендерецької та її співробітників становить для мене зразок доброго й ефективного управління культурою, результатом якого є багатолітня орґанізація міжнародних музичних подій на найвищому світовому рівні. Великодній Фестиваль Людвіґа ван Бетговена та місія Товариства Задум орґанізувати Фестиваль Людвіґа ван Бетговена з'явився 1997 року, на який припадала 170-та річниця смерті композитора. Для Пані Ельжбєти Пендерецької це було нагодою продемонструвати рукописи Бетговена, які зберігалися в Яґелонській Бібліотеці в Кракові, а походять з колекцій давньої Пруської Державної Бібліотеки в Берліні. Ця ідея зустріла схвалення з боку професора Александра Коя (Aleksander Koj), тогочасного ректора Яґелонського Університету. Так народився Перший Великодній Фестиваль Людвіґа ван Бетговена, який тривав шість днів і відбувся в Кракові. Фестиваль відкрився виставкою ориґінальних рукописів композитора, на яку запрошені були представники Пруської Державної Бібліотеки в Берліні (зокрема Ґенеральний Директор, д-р Антоніус Ямерс/Antonius Jammers), а також д-р Лаурідс Гьольшер/Laurids Hölscher, тогочасний Ґенеральний Консул Федеративної Республіки Німеччина в Кракові. Від початку свого існування, Фестиваль став вийнятковою подією. Його чергові едиції стали одними з найважливіших музичних імпрез у Європі, під час яких щороку виступали славнозвісні митці. Після семи років функціонування, 2003 року фестиваль перемістився з Кракова до Варшави. Тоді теж створено було Товариство імені Людвіґа ван Бетговена, яке очолила Пані Ельжбєта Пендерецька. Основна діяльність Товариства стосується як промоції самого Фестивалю, так і промоція молодих артистів. За роки існування Фестиваль розвинувся і тепер триває вже два тижні. Фестиваль асоційований із Європейською Асоціяцією Фестивалів (European Festivals Association – EFA) та з Американською Асоціяцією Фестивалів і Подій (IFEA), а також членом ґрупи American Friends of Ludwig van Beethoven Easter Festival (Американські Друзі Великоднього Фестивалю Людвіґа ван Бетговена), яка була створена в Бостоні. Кожен Фестиваль має свою тему. Щороку в рамках події відбувається Міжнародний Симпозіум Музиколоґів (Międzynarodowe Sympozjum Muzykologiczne), яке переважно триває два дні, орґанізовується спільно з Музичною Академією в Кракові та є музично-науковогуманістичною рефлексією на тему фестивалю. Елементом, який виділяє фестиваль, є також ориґінальні проекти плакатів відомих польських ґрафіків. Їх авторами були, зокрема: Ryszard Horowitz, Rafał Olbioski, Andrzej Pągowski i Wilhelm Sasnal. У 2016 році, Великодній Фестиваль Людвіґа ван Бетговена буде святкувати свій 20-літній ювілей. У рамках Фестивалю почалася публікація часопису Beethoven Magazine, який орієнтується на аудиторію читачів-меломанів. За останні роки, Товариство створило Імпресаріят, котрий представляє та підтримує молодих польських і міжнародних артистів (зараз представлено їх понад 40). Бюро орґанізовує фестивалі піаністів і ряд музичних імпрез на території Польщі та за кордоном, серед яких можна згадати 92 Фестиваль Польської Культури в Пекіні, який наступного року буде святкувати свій п'ятирічний ювілей. Він має характер міждисциплінарного проекту, а його ідея полягає у наближенні образу Польщі та Поляків до мешканців Піднебесної, а також будування порозуміння між культурами. Подія є відкритою для молоді, особливо молодих польських артистів, які щороку виступають у найбільш знаних актових залах китайської столиці й таким чином стають відомими широкій публіці. Освітня діяльність є, врешті-решт, важливим елементом місії Товариства. Уже багато років проводяться майстер-класи, які присвячені молодим талановитим музикантам — учням музичних шкіл I та II ступеню з усієї Польщі. Товариство допомагає також допомагає молодим польським артистам з виданням дисків: останньо, зокрема, були видані записи Шимона Нерінґа (Szymon Nehring) й Аґати Шимчевської (Agata Szymczewska). Структура діяльності За словами Пані Ельжбєти Пендерецької, найважливішим аспектом праці для блага культури є КОМАНДА. Саме завдяки команді міжнародний успіх стає реальним, навіть із невеликими фінансовими ресурсами. Команда Товариства імені Людвіґа ван Бетговена зараз налічує десять осіб. Його очолює Пані Пендерецька, яка є Головою Правління Товариства та відповідає за складання проґрам Фестивалю (який планується за три роки наперед). Свої пропозиції Пані Пендерецька представляє Проґрамній Раді, до якої, крім неї самої, входять також: Професор Тереза Малецька (Teresa Malecka) та Професор Мєчислав Томашевський (Mieczysław Tomaszewski) — автори чільної теми в кожній едиції фестивалю. Спочатку Проґрамна Рада працює самостійно. Пані Пендерецька особисто пише листи до Авторів, запрошуючи їх на Фестиваль. На першому етапі творення кожної нової едиції Фестивалю, Пані Пендерецька розділяє працю між своїми працівниками. Вони займаються в основному лоґістикою події, дбають про набуття патронатів, фінансові й орґанізаційні аспекти. Команда складається з: директора (Andrzej Giza), імпресаріяту (Elżbieta Chojnowska- керівник, Mirosława WachowskaNowak, Joanna Tomaszewska), продюсерів (Ewa Błaszczyk, Matylda Czekaj, Irena Kisielioska), спеціяліста до справ PR (Iwona Dyrduł), спеціяліста з комунікації (Marta Gołda), координатора (Robert Salisz) та керівника секретаріяту (Małgorzata Szyndel). Фестиваль складає „одну велику музичну родину”, котра спільно дбає про найвищу якість і атмосферу. Істотним є кожен з елементів, які вкупі формують цілісність — у тому числі супутні події. Музика повинна зазвучати, а фестиваль є найліпшим місцем для зустрічей ґрупи меломанів, спонсорів, людей культури, які мають можливість зустрітися й порозмовляти на різні теми — не лише музичні. За словами Пані Ельжбєти Пендерецької, ФЕСТИВАЛЬ Є НАЙЛІПШИМ ДЖЕРЕЛОМ ПРОМОЦІЇ СВОЄЇ КРАЇНИ. Часом на вибір події можуть вплинути навіть найменші деталі, наприклад якість роздаваних матеріялів, або підхід орґанізаторів до публіки. Тому при підборі команди звертають увагу не лише на компетентність, але й на готовність задіювати свої зусилля для спільного блага, яким є культура. Так функціонує Бюро Товариства імені Людвіґа ван Бетговена, яке складається не лише з випускників музичних навчальних закладів. Крім лоґістичних завдань, працівники заанґажовані також у пошуки цікавих артистів і музичних гуртів, які могли би виступити на Фестивалі. Неабияк важливою є комунікація між працівниками та співпраця з шефом. Адже шеф повинен співпрацювати з усіма та надавати дієві поради в кожній ситуації. Пані Ельжбєта переконана, що всього можна навчитися, якщо є відповідне заанґажування та 93 зацікавленість справою. Лише у цьому випадку ми можемо створити цілий пакет і контентпропозицію подій та добитися успіху. Своєю пристрастю в стосунку до справи можна завжди „заразити” інших людей, за умови, що ми будемо переконані щодо вартості орґанізовуваних подій та матимемо в собі величезну налаштованість на успіх. Таким є головний дивіз у діяльності Товариства імені Людвіґа ван Бетговена, яка відображається як в аспекті контентного наповнення, так і в плані орґанізації щоденної роботи. Висновки Студійний візит у Товаристві імені Людвіґа ван Бетговена для мене став одним із найважливіших уроків з управління культурою та прикладом того, що з відповідним заанґажуванням, усе стає можливим. Команда Товариства становить зразок роботи у сфері культури, згуртованої довкола спільної мети. Крім величезних знань і авторитету Пані Голови Правління та її працівників, на перший план виходить також неабияка повага до громадськості, яка бере участь в орґанізованих подіях, а також увага, яку приділяють кожній особі, яка відвідує штаб-квартиру Товариства. Якість і ретельний підхід до виконуваної праці можна побачити в Товаристві на кожному рівні, що безсумнівно впливає на рецепцію мистецтва. Повага до артистів і їхніх творів приділяється кожному та впливає на незвичайний характер музичних імпрез, що їх орґанізовує Товариство. Варто теж підкреслити і те, що Товариство імені Людвіґа ван Бетговена бере участь у щорічних конкурсах на ґранти та самостійно шукає засобів, необхідних для своєї діяльності, 25% з яких становлять дотації з державних і місцевих бюджетів (Муніципалітет Столичного Міста Варшава, Польське Міністерство Культури та Національної Спадщини). Штаб-квартира Товариства — це звичайний офіс, який набуває свого вийняткового характеру через атмосферу, яка панує в ньому. Пані Ельжбєта Пендерецька починаючи від 1997 року працює для Фестивалю безоплатно; її праця є доброчинною діяльністю, оскільки найвищою ідеєю для неї є ділитися власним доробком і доробком свого чоловіка для промоції польської культури по всьому світу. Товариство щодня доказує, що хотіти означає могти та що, незважаючи на несприятливості долі, навіть маючи незначні засоби, реально є провадити довготривалу діяльність у сфері культури на найвищому рівні. Перенесення Великоднього Фестивалю Людвіґа ван Бетговена після семи років з Кракова до Варшави є прикладом успішного кризового менеджменту (фестиваль перенесли з фінансових міркувань — муніципалітет Кракова зрезиґнував із фінансування події) та є прикладом того, що варто планувати свої події ширше, а криза є не колапсом, а джерелом можливостей. Товариство ставить перед собою сміливі виклики, серед яких, зокрема, виховання та промування молодих артистів, а також вихід із польськими музичними ініціятивами на рівень чимраз то новішої публіки (приклад Китаю). Стратеґія планування подій є, проте, спільною та опирається на ідею широкої промоції польської культури, а звідси зацікавлення нашою країною з боку різноманітних середовищ і зміценнню бренду Polska на міжнародній арені. 94 Grant Park Orchestral Association Студійний візит у Чікаґо Історичний Контекст 30-і роки XX століття то період Великої Депресії в Сполучених Штатах Північної Америки. Біржевий крах мав траґічні наслідки: масові банкрутства, безробіття, падіння виробництва та зниження стандарту життя громадян США, а також інших країн по всьому світу. Понадто, внаслідок кризи дуже погіршилися суспільні настрої, в результаті чого зріс рівень злочинності практично в усіх містах США, в тому числі в Чікаґо. Одним із методів боротьби з кризою було творення нових районів суспільного вжитку та використання дотогочасово незагосподарованих теренів для досягнення цієї мети. Реаґуючи на виниклу ситуацію, тогочасний мер Чікаґо, Антон Сермак (Anton Cermak), запропонував Джеймсові Петріло (James C. Petrillo), голові профспілки музикантів, створити в Чікаґо розривковий простір, який би був відкритий для громади міста. Так виникла довга традиція літніх концертів, які відбуваються й подосі. Від тридцятих років XX століття, симфонічні концерти стали основою культурного життя в Grant Park, який поступово перетворювався на рекреаційно-культурний простір. 1944 року Chicago Park District заснував Grant Park Orchestra, першим дириґентом якого став Ніколай Малко (Nikolai Malko). Орґанізація Grant Park Orchestral Association є безпосередньо пов'язана з Районним Парком Чікаґо (тепер званим Millenium Park), де від 1931 року відбуваються літні концерти під відкритим небом за участю американських і закордонних артистів. Grant Park Orchestral Association є недержавною орґанізацією, яка постала з метою реалізації події Grant Park Music Festival — чільної музичної ініціятиви міста Чікаґо, вхід на яку відкритий для широкої публіки. Початково, орґанізацією фестивалю займався Районний Парк міста Чікаґо, котрий відповідав за підписування договорів, рекламу, орґанізацію оркестрових прослуховувань, а також щорічну проґраму подій Фестивалю. 1977 року місто створило Товариство Grant Park Concerts, завданням якого було збирати кошти на проведення Фестивалю. 1996 року Парк і Фестиваль припинили співпрацю з Товариством Районний Парк тоді знову взяв на себе відповідальність за всю орґанізацію події та збір коштів на головну музичну імпрезу Міста Чікаґо. Під кінець 1990 року Місто вирішило створити неприбуткову орґанізацію, яка мала би займатися безпосередньо орґанізацією літнього фестивалю і яка би тісно співпрацювала з Департаментом Культури Міста Чікаґо. Так народилася The Grant Park Orchestral Association, орґанізація, що протягом 25 років успішно займається проґрамою фестивалю, який тепер функціонує під назвою Grant Park Music Festival. 2009 року започатковано постійну співпрацю з орекстром фестивалю — Grant Park Symphony Orchestra — який за свою діяльність останньо був номінований до отримання престижної нагороди Ґреммі. Співпраця триває до сьогоднішнього дня, а оркестр суттєво впливає на якість концертів фестивалю. 95 Grant Park Music Festival Grant Park Music Festival є тепер десятитижневим фестом класичної музики, який відбувається щороку в славнозвісному Millenium Park міста Чікаґо. Фестиваль завжди відкритий для широкої публіки і вхід на всі події безкоштовний. Орґанізатори запевнюють наявність вільних місць (просто треба прийти завчасно та зайняти собі), резервованих місць (доступних для членів товариства Grant Park Music Festival, спонсорів, меценатів, спеціяльних гостей, волонтерів), а також зеленої зони, в якій гості розташовуються собі зі своїм пікніковим спорядженням, їжею, напоями, і в розслабленій атмосфері мають можливість насолоджуватися музичними творами, виконуваними на найвищому рівні. Концерти відбуваються майже щодня, незалежно від погоди, й переважно плануються два роки наперед. Кожен концерт має свою власну проґрамку, яка містить Концерт Симфонії Дворжака № 6, обширну інформацію про Чікаґо, червень 2015 Фото: Катажина Ренес-Оброхта артистів. Проґрамки роздаються при вході; їх може взяти кожен, за бажанням. Від 2004 року сцена Фестивалю розміщена в павільйоні Jay Pritzker у секції Millennium Park Grant Park в дільниці тзв Loop Chicago (згрубша середмістя). Проґрама фестивалю складається з творів чільних класичних музикантів США та інших країн. Постійною секцією кожного концерту є виступ оркестру Grant Park Symphony, який щороку на потреби сезону працевлаштовує музикантів з усіх частин США. Крім концертів, публіка може бути присутньою на репетиціях, брати участь у дебатах музикознавців і зустрічах із артистами. В результаті, Grant Park Music Festival щороку гуртує меломанів усіх вікових катеґорій, які ідентифікують себе з подією й нерідко потім працюють як волонтери мистецького заходу. На сцені Grant Park Music Festival в сезоні 2015 року можна було почути музику, 96 зокрема Бетговена, Моцарта, Шостаковіча, Чайковского, Мендельсона, Російського Молодіжного Оркестру, Blue Man Group, а також CYSO’s Symphony Orchestra, Ґершвіна, пісні з репертуару Стівена Сондгайма, Стравінського, Прокоф'єва, Брамса, Ґолдсміта, Гайдна, Войчєховского та інших. Структура Момент, на який я звернула особливу увагу під час перших своїх відвідин Grant Park Music Festival, це розбудована мережа волонтерів, які обслуговують концерти під відкритим небом. При кожній події працює група з кількох/кільканадцяти ентузіястів, які роздають промоційні матеріяли, надають інформаційні довідки, показують на наявні вільні місця, допомагають людям з особливими потребами, а часом навіть фотоґрафують окремі імпрези. Все це вони роблять цілковито безоплатно, з відчуття прив'язаності до місця та традиції, з любові до музики, а часом (як у випадку цілої маси осіб літнього віку), як доповнення до своїх здибанок з приятелями, що їх вони планують акурат на час і в місці фестивалю. То власне волонтери є найдоступнішими та найпомітнішими особами під час фестивалю. Це, звичайно, заслуга доброго управління їх працею, за яку відповідає працевлаштований товариством досвідчений координатор. Цього року ним був Джозеф Фернікола. Волонтери є проте останнім (хоча й дуже істотним) щаблем структурної драбини орґанізаторів фестивалю. На чолі орґанізації стоїть Правління (тзв. Board of Directors), яка складається з осіб, заслужених як в стосунку до фестивалю й американської та світової культури, так і в стосунку до своєї праці для блага міста Чікаґо. Зараз Правління складається з 4 чофіцерів та аж 26 директорів. До неї входять як професійно активні особи, так і пенсіонери. Правління виконує дорадчу функцію, але є дуже активною в справі складання проґрами. До його завдань входить передусім промування спадщини Grant Park Music Festival, й відповідно теж пошук спонсорів і засобів, потрібних для провадження діяльності. Члени Правління є авторитетами в своїх царинах діяльності та працюють для фестивалю безоплатно. Крім керівництва, Grant Park Orchestral Association працевлаштовує також реґулярних працівників. Їх призначає місто і вони працюють для фестивалю на ставку протягом усього року. Зараз ця команда має 12 осіб і складається з: директора (Paul Winberg), Артистичне Бюро (4 особи: ґенеральний менеджер, менеджер оркестру, менеджер хору, керівник бібліотеки), Фінансове Бюро (2 особи), Бюро до справ Розвитку (2 особи), а також Бюро Маркетинґу (3 особи). Усі ці секції тісно між собою співпрацюють, а поділ праці серед них дуже чітко окреслений. Істотним є теж і той факт, що Grant Park Orchestral Association є орґанізацією муніципальною, тож засоби на функціонування всіх бюр передбачені в бюджеті міста. Засоби на культурні події натомість походять майже на 100% з джерел спонсорських, до яких теж належить Membership Programme (проґрама членства), що поєднює окремих донорів фестивалю, які підтримують мистецькі події грошовими засобами. Настільки великий фестиваль користає, звичайно, також і з постійних комерційних спонсорів, серед яких є багато чільних американських фірм, які мають свої центральні офіси в Чікаґо, зокрема ресторани, алкоконцерни, крамниці одягу ітд. Річний бюджет фестивалю складає кілька мільйонів доларів. 97 Висновки Grant Park Music Festival є величезною музичною подією, але передусім доказом того, як розуміння міською владою ролі культури в житті меґаполісу може позитивно вплинути на розвиток цілого міста. Історія восьмидесятилітнього фестивалю демонструє, як завдяки добре запланованим культурним подіям, як теж завдяки мудрим інвестиціям скористати може ціле місто. Фестиваль має не лише вплив на розширення культурної обізнаності мешканців Чікаґо, але теж і на ЕКОНОМІКУ цілого міста. Зв'язок той є дуже помітним у випадку Grant Park. Багато осіб асоціює Чікаґо зі славнозвісною „Хмарою” (Cloud Gate), в якій можна побачити своє відображення та сфотоґрафуватися на тлі міського краєвиду. Як поінформувала мене Джил Гурвіц (Jill Hurwitz), керівник промоції фестивалю, задум реалізувати цю цікаву інсталяцію постав саме під час однієї з едицій цієї фірмової імпрези Чікаґо. Парк, створений у 1930-і роки з нагоди фестивалю, зараз є найцікавішим зеленим простором у місті. Грамотне розташування сцени, сама архітектура якої є варта уваги, притягає величезні маси туристів, які потім Jay Pritzker Pavillon, головна сцена Grant Park Music Festival і головний офіс Товариства Фото: Катажина Ренес-Оброхта залишаються на вечірні концерти. Понадто, орґанізація двомісячного циклу концертів на найвищому музичному рівні поєднює мешканців міста у спільній діяльності для блага культури. Для них Grant Park Music Festival — це не тільки музика, але теж і приємність бути разом, що безсумнівно розбудовує ідентичність мешканців Чікаґо. Фестиваль є місцем зустрічей широкого діяпазону осіб. Коли береш участь у фестивалі, в тебе створюється враження, що кожна складова ретельно продумана; відчувається теж злагодженість міської стратеґії в орґанізації події. Це виникає безсумнівно внаслідок глибокого розуміння Американцями того, що культура є постійним і важливим елементом суспільного життя й на її фундаменті можна багато чого вибудувати. Надихає теж і увага орґанізаторів до національної складової. Невипадково 98 головним дириґентом оркестру та хору є завжди Американець, а Місто пропонує найліпшим композиторам Сполучених Штатів перебування на літніх резиденціях, під час яких вони можуть вдосконалювати свої професійні артистичні вміння. Проте, це не впливає в жоден спосіб на міжнародність фестивалю, під час якого виконуються дуже багато європейських творів, а на сцені виступають артисти з різних закутків світу, включно теж і з Польщею — в попередні роки це було, зокрема Кшиштоф Пендерецький і Лешек Можджер (Leszek Możdżer). 99 Polish Music Center i Фестиваль Падеревського в Paso Robles Студійний візит у Лос Анджелес і Paso Robles Контекст Співпрацю з Polish Music Center і Фестивалем Падеревського в Paso Robles наша Фундація почала ще 2014 року. Ми були й далі є під враженням від їхньої діяльності, ініціятором якої є Marek Żebrowski, полський піаніст, який уже багато років проживає в США, а зараз є директором Polish Music Center і директором артистичним Фестивалю в Paso Robles. Нашу увагу до фестивалю в Paso Robles привернули позитивні відгуки відомих польських музикантів, які мали нагоду зіграти концерти в Каліфорнії (зокрема Karol Radziwonowicz), як теж подібний профіль діяльності та зв'язки Іґнація Падеревського з цим реґіоном. 2015 року, завдяки стипендії Міністра Культури та Національної Спадщини, ми мали нагоду зустрітися особисто та почати новий розділ діяльності на основі співпраці між двома фестивалями Падеревського, які відбуваються дуже близько один до одного календарно, але в різних куточках світу. Завдяки люб'язності Марка Жебровського, Крісти Клоуз, Стіва й Елішії Кесс, а також інших членів правління Фестивалю в Пасо Роблес, не лише я особисто мала нагоду відвідати Лос-Анджелес і Paso Robles; запрошення отримав також Адам Бала (Adam Bala) - Президент ПольськоУкраїнської Фундації імені Іґнація Яна Падеревського, а також Маріанна Гумецька, Директор Артистичний Фестивалю „Відкриваємо Падеревського” у Львові, яка в серпні 2015 року зіграла в Paso Robles фортепіанний ґала-концерт для Фестивалю Падеревського. Більше того, у вересні, відразу після мого повернення зі США, Польщу відвідала Krysta Close - віцедиректор Polish Music Center у Лос Анджелесі, яка взяла участь у першій едиції координованої мною події — Festiwal Kwadrofonik. У листопаді до Варшави прилетів Marek Żebrowski, який разом з Адамом Балою провів цикл зустрічей на тему спільного майбутнього наших інституцій. Так почалася вийняткова співпраця, яка, як ми передбачаємо, вже незабаром принесе плоди у формі спільних музичних і культурних ініціятив. Polish Music Center в Університеті Південної Каліфорнії Polish Music Center (Польський Центр Музичний) є передусім бібліотекою та осередком інформації, яка присвячена громадженню та поширенню знань про всі аспекти польської музики. Колекцією PMC користуються в основному американські науковці (музикознавці), студенти University of Southern California, а також меломани. Polish Music Center щомісяця видає інформаційні бюлетені: Polish Music Newsletter, присвячений польській музиці, Polish Music Journal, науковий часопис, а також Polish Music Series, який видається реґулярно від 1982 року. Понадто, Polish Music Center реалізовує серію концертів за участю польських артистів — як відомих, так і молодих польських композиторів. З найцікавіших ініціятив PMC слід виділити: 100 Проект „Measures n' Frames” („Visions and voices”). Засадою концерту є виконання п'яти музичних композицій для струнного квартету, для яких були підготовлені вийняткові візуалізації. 13-особова команда аніматорів, згуртованих довкола USC, понад рік тісно співпрацювала з композиторами над спільною подією з царини музики та кіно. Результатом проекту є вийняткові твори - діялоґ музики з фотоґрафією, який показує глядачам світ, творений емоціями й ідеями. Цей вийнятковий аудіовізуальний досвід дозволяє реціпієнтам відкривати для себе наступні двері до світу музики та знайомитися зі структурами й формами, яких вони до того ніколи не бачили й не чули. Завдяки такому поєднанню, навіть те, що могло видаватися неосяжним і незнаним, раптово може стати заохочуючим і приємним, як підтверджує приклад дуже витонченого концептуального мистецтва, Пам'ятник Іґнацію Падеревському в зокрема твір "Arcadiana" Томаса Ейдса (Thomas Університеті Південної Каліфорнії, де розташована штаб-квартира Polish Music Ades). Польськими акцентами концерту є Center виступи композиторки Йоанни Бруздовіч (Joanna Bruzdowicz), а також виконання всіх творів Струнним Квартетом Пендерецького (Penderecki String Quartet), який черпає натхнення з музики польського Маестро. „Polish Music: The New Generation” — це вийняткова ініціятива 2011 року за участю молодих польських композиторів, серед яких: Wojtek Blecharz, Mikołaj Górecki, Jarosława Kapuścioski, Robert Pierzak, Ewa Trębacz i Krzysztof Wołk. Метою концерту, який відбувся в Newman Recital Hall у Лос Анджелесі, була презентація найновіших трендів у польській музиці, представлених тзв. „поколінням Ґлісандо” (назва походить від музичного журналу Glissando, який присвячений сучасній музиці). Підбір творів для концерту базувався на широкому спектрі розмаїття музичних стилів і сеґментів, з яких черпали натхнення творці. Додатковою родзинкою концерту був спільний виступ Марка Жебровського з режисером Дейвідом Лінчом. Унікальний дует представив музичні імпровізації, створені в Каліфорнії. У тракті концерту виступили також: Josiah Boothby, Aurelien Eulert, Eric Jacobs, Євґєній Мілявскій, Sara Sumitani, а також Amy Tatum. У Polish Music Center міститься найбільша колекція польської музики в США. Це єдиний осередок в американському університеті, який присвячений виключно польській музиці. Студенти Університету Південної Каліфорнії мають безкоштовний доступ до колекцій — можуть 101 випозичати та сканувати матеріяли PMC, за умови, що роблять це з освітньою метою. Усі орґанізовувані Центром події є безкоштовними для широкої громадськості. PMC орґанізовує принаймні два різні концерти щороку. Більше того, Polish Music Center має у своєму розпорядженні вийняткові за своїм масштабом пам'ятки Іґнація Падеревського: у штаб-квартирі Центру можна подивитися приватні рукописи композитора, картини, що йому належали й витвори мистецтва, а також його особисті речі, зокрема валізки чи теж колекцію ориґінальних вин з епохи Маестро. Прецінь працівники Polish Music Center (Marek Żebrowski і Krysta Close) є безпосередньо пов'язані з Фестивалем Падеревського в Paso Robles, який є цілковито окремим заходлм, з огляду теж і на структуру фестивалю, та який відбувається у віддаленому на 200 миль від Лос Анджелесу маленькому містечку. Фестиваль Падеревського в Paso Robles Фестиваль Іґнація Падеревського в Paso Robles (повна назва: California Central Coast Music Festival in Paso Robles) відбувається щороку в листопаді та присвячений всесвітньовідомому Миґдалеве дерево, яке посадив Іґнацій Падеревський на терені його давньої виноробної фабрики, York Mountain Vineyard (зараз — Epoch Estate Wines) польському піаністу, композитору, політику, гуманісту, землевласнику і власнику винної фабрики в Каліфорнії, виноробу та плантатору миґдальних дерев. Славнозвісний польський піаніст з'явився в Каліфорнії з міркувань і з планами щодо оздоровлення: він почув про вийняткові властивості тутешніх гарячих купелів і мав наді. вилікувати свої недомагання, котрі 102 перешкоджали йому вільно грати на фортепіано. Маєток Rancho San Ignacio Paderewski був куплений митцем після американсько турне 1914 року. Він мав надії та плани задіятися у видобування нафти, але ці задуми так і не були зреалізовані. У 1930-і роки, Падеревський вже розливав у пляшки своїх вина в маєтку York Mountain Vineyard і винознавці високо оцінювали їх якість. У піковий період, землеволодіння Падеревського в Каліфорнії займали в сумі понад дві тисячі гектарів, але плани осісти в Золотому Штаті на постійно знівечила Перша Світова Війна, а потім Падеревський став Прем'єр-Міністром уряду Другої Польської Республіки. Роки, проведені в Каліфорнії, принесли плоди не лише у формі розвитку виноробного бізнесу самого маестро, але теж у формі промоції його музики та постаті в цьому реґіоні США. До сьогодні Іґнацій Падеревський є найбільшим героєм містечка Paso Robles, про що свідчить орґанізовуваний його мешканцями від 1993 року (з перервою) фестиваль на честь Падеревського. Упродовж чотирьох днів концертів і спеціяльних подій, на фестивалі виступають світової слави артисти, молоді піаністи з Польщі та Середнього Заходу США. Понадто, орґанізатори запрошують усіх гостей на деґустації вин і спеціяльні лекції про музику Падеревського, а також пропонують ряд інших різноманітних атракцій. Фестиваль відбувається завжди в кількох місцях по всьому Paso Robles. Орґанізатори користають з люб'язності власників ресторанів, таких як Cass Winery, Epoch Estate, Vina Robles і інших. Більші концерти відбуваються в Бальній Залі Готелю El Paso в середмісті. Постійним елементом фестивалю є супутні події, зокрема покази фільмів про Падеревського, урочисті ґали, чи, наприклад, прем'єра спеціяльного фестивальового пива Paderewski Pils, яка відбулася 2015 року. Під час Фестивалю в Paso Robles виступали вже такі артисти, як: Krzesimir Dębski, Leszek Możdżer, Karol Radziwonowicz, Krzysztof Herdzin, Kinga Augustyn, Efi Hackmey, Denali String Quartet, William Koseluk, Jonathan Plowright та ін. Фестиваль у Paso Robles — то не лише кілька днів концертів. Від 2007 року, реґулярно орґанізовується польсько-американський обмін молоді. Для молодих Американців, підставою Фортепіано Падеревського в Готелі El Paso в Paso Robles 103 для обміну є конкурс гри на фортепіано - The Paderewski Youth Piano Competition. Конкурс відкритий для учнів у двох вікових ґрупах: Юніори (10-14) та Тінейджери (15-18). Прослуховування панеллю жюрі відбуваються в Paso Robles у жовтні. Визначення лауреатів відбувається під час конкурсу в Бальній Залі під час Фестивалю Падеревського в Paso Robles у листопаді. Вибрані лауреати конкурсу наступного року мають можливість брати участь у польсько-американській культурній проґрамі. Американська едиція конкурсу відбувається кожні два роки. Також кожні два роки, по черзі з американською, у Польщі проводяться Міжнародні Майстер-Класи Піаністів Paso Robles – Chmielnik – Kąśna Dolna. Ці майстер-класи пропонують молодим піаністам нагоду розвинути свої здібності під наставництвом відомих педаґоґів. Вони адресовані до молодих піаністів з Польщі й України. Тиждень у Коншьні Дольній не лише має на меті допомогти їм відшліфувати свої інструментальні здібності, але є теж і можливістю для зустрічей, культурного та мовного обміну поміж учасниками події (прецінь у той самий час Коншьну відвідують Американці — переможці згаданого вище американського конкурсу). Лауреати польських майстер-класів відвідують Paso Robles наступного року. Метою так добре зорґанізованого обміну є творення нових можливостей розвитку для особливо обдарованої молоді — Фестиваль у Paso Robles має отже вимір не лише артистичний, але теж і освітній. Структура Структура Фестивалю в Paso Robles побудована на перевіреній у США системі Правління (Board of Directors). До складу Правління входять особи, для яких промоція культурних подій, пов'язаних із постаттю Іґнація Падеревського є цінною та які працюють значною мірою на засадах доброчинності для блага цієї ідеї. Від 2007 Раду очолював Стів Кесс (Steve Cass) — власник виноробні, якого наприкінці 2015 року замінив Джоуел Пітерсон (Joel Peterson). Функції Арт-Директора Фестивалю вже багато років незмінно виконує Marek Żebrowski. То саме завдяки йому 2007 року фестиваль після семи років перерви повернувся до Paso Robles. До складу Правління входить також скарбник (Зараз ці обов'язки виконує Marjorie Hamon), а також ряд інших осіб, які виконують різні функції, залежно від конкретних потреб даного року. Дорадчим органом Правління є Рада (Advisory Board), до складу якої входять особи, які мають заслуги перед містом Paso Robles, а також спеціялісти в даних сферах (наприклад фінанси), чиї знання можуть бути помічні в тракті орґанізації заходу. Для потреб фестивалю наймають теж менеджера та координатора конкурсу, чиї завдання обговорюються раніше на форумі Правління. Варто підкреслити, що Правління регулярно збирається на засідання в Paso Robles, і під час цих засідань обговорюються всі поточні та очікувані справи, а також задуми щодо подальшої діяльності та способів приваблювання чимраз то ширшого діяпазону публіки до участі в фестивалі. Я мала можливість бути присутньою на одному з таких засідань, в тракті обговорення підготовки до ґали, що відбувається напередодні фестивалю. Ґала — це захід, в рамках якого збираються додаткові фінанси, необхідні для орґанізації події. Вона полягає в реалізації спільного концерту, який супроводжується різними атракціями (наприклад, краєзнавча поїздка кінними бричками по теренах давніх виноробень Падеревського, деґустація вин і пляцків, конкурси на знання про фестиваль і т.д.). Учасники ґали викуповують спеціяльні купони-цеглинки, які дають їм право займати спеціяльні місця під час концерту, дохід із яких 104 призначений на орґанізацію фестивалю. 2015 року під час ґали з концертом виступила Маріанна Гумецька, українська піаністка, артистичний директор Міжнародного Фестивалю у Львові. Усі засоби на фестиваль походять зі спонсорських джерел. Значною мірою це місцеві фонди, зібрані серед спонсорів і меценатів, які базуються в Paso Robles і прилеглому реґіоні: виноробні, ресторани, готелі та ін. Фестиваль користає також зі значної маси волонтерів, які підтримують захід своєю орґанізаційною працею, а також місцевими продуктами: передусім різними сортами вин (напр. Cass Winery щороку продукує спеціяльне вино Paderewski, яке розливають під час фестивалю), або випічкою. Фестиваль Падеревського в Paso Robles є отже святом не лише музики, але також і спільної праці цілого міста, чиї мешканці заанґажовані в різного виду події. Висновки Вирушаючи до Paso Robles, я задавала собі питання, чому родовиті Американці взялися орґанізовувати подію, пов'язану з польським митцем - Іґнацієм Падеревським. Не приховую, що вибираючись до Каліфорнії, я небагато знала на тему цієї частини життя композитора, який у Польщі значною мірою відомий більше не як артист, а як політик. Відвідини Paso Robles були для мене отже великим відкриттям, не лише з огляду на постать Падеревського, але також і від враження, яке справили на мене особи, відповідальні за орґанізацію Фестивалю. Однією з засновниць фестивалю була Virginia Peterson, завдяки якій перша едиція заходу відбулася 1991 року. Фестиваль був призупинений від 2001 до 2006 року. 2007 року у Марка Жебровського, Директора Польського Центру Музичного та піаніста польського походження, народилася ідея реактивувати фестиваль. З цією метою, він подався до Paso Robles і почав особисто переконувати мешканців Paso підтримати ідею вшанування пам'яті Іґнація Падеревського в їхньому місті. Першими особами, які взялися підтримувати цю подію, були Стів Кесс (Steve Cass), власник виноробні Cass Winery, а також Джоуел Пітерсон (Joel Peterson), внук Вірджінії Пітерсон (Virginia Peterson). За ними долучилися наступні особи, завдяки яким Фестиваль З Крістою Клоуз (Krysta Close) біля отримав свій теперішній кшталт і розголос. Ця історія пам'ятника Падеревському в Paso Robles становить черговий приклад того, що в культурі можливим є все, за умови, що орґанізатори є належно заанґажовані, змотивовані та мають жагу, яка конвертується в їхню працю. Фестиваль у Paso Robles виріс із малого локального циклу концертів до масштабів міжнародної події з царини мистецтва та освіти. Неповторна атмосфера Центральної Каліфорнії в поєднанні з польською музикою залишає неймовірні спогади. Важливим аспектом діяльності Правління Фестивалю Падеревського в Paso Robles є також те, що бути членом орґанізаційного штабу фестивалю є ознакою вирізнення та престижу для тих Американців, котрі задіяні в орґанізацію події. Мешканці Paso Robles пишаються тим, 105 що в їхній місцевості відбувається така подія, і доказом цього є пам'ятник Падеревському в самому центрі міста (відкритий 2012 року). Діяльність як Фестивалю в Пасо Роблес, так і Polish Music Center, у якому постійно працюють лише дві особи (Marek Żebrowski і Krysta Close) становить безсумнівний зразок доброго управління, яке приносить результати у формі культурних подій на найвищому рівні, основною метою яких є промування польської культури за кордоном. 106 The John F. Kennedy Center for the Performing Arts Студійний візит у Вашинґтон, Дистрикт Колумбія Контекст Про діяльність Kennedy Center у Вашинґтоні я чула задовго до того, як почала серйозно замислюватися про перспективи студійного візиту до Вашинґтону. Слава цього місця пов'язана не стільки з музикою, театром чи візуальним мистецтвом, скільки зі самими постатями Президента Кенеді та його дружини - Джекі Кенеді-Онасіс. Родина Кенеді є одним із символів Сполучених Штатів, а Американці приділяють величезну увагу справі вшанування своїх героїв. Тому теж повна назва Kennedy Center звучить: John F. Kennedy Memorial Center for the Performing Arts (можна цю назву перекласти як Меморіяльний Центр Театрального Мистецтва імені Джона Кенеді). Центр виконує отже своєрідну роль: це єдиний такий музей Джона Кенеді у Вашинґтоні; у ньому знаходиться театр, національна опера та музична зала (щось на кшталт наших філармоній), а також багато тематичних зал, присвячених різним країнам (наприклад, Росії чи Японії). Це місце присвячене не тільки мистецтку, але також і дипломатії — діялоґу між Сполученими Штатами та іншими країнами світу. Центр відвідували всі попередні президенти США, які займали цей пост після Джона Кенеді. Зараз у кожній із головних зал знаходиться спеціяльне місце для президента Барака Обами, з вибудуваними для цього дверима, над якими висить портрет Голови Держави. Крім цього, кожен відвідувач Центру може вийти на оглядову терасу, з якої відкривається панорама на американську столицю. Невипадковим є також і розташування будинку: він знаходиться на території університетського гуртожиткового містечка, в самому середмісті, недалеко від Меморіялу Лінкольна (Lincoln Memorial). Kennedy Center є символом американської історії, гордості в стосунку до власної країни та прикладом того, як добре розуміння культури може впливати на цілий народ. Музична та міжнародна діяльність Kennedy Center Офіційно Kennedy Center почав свою діяльність у 1971-му, але коріннями сягає 1958-го року, коли президент Дуайт Айзенгауер підписав міжпартійний законодавчий акт про створення Національного Центру Культури у Вашинґтоні, Дистрикт Колумбія. Початково за задумом, Центр мав бути незалежним культурним об'єктом, госпрозрахунковим і фінансованим цілковито з приватних джерел. Президент Джон Кенеді був знаний зі своєї діяльності на користь культури й у час свого президентства разом із Першою Леді Жаклін повністю підтримував центр. Президентська пара особисто взялася шукати засоби для функціонування Національного Центру Культури — зокрема, орґанізовувала з цією метою спеціяльні доброчинні прийоми в Білому Домі. У листопаді 1963 року президента Кенеді було вбито; два місяці потому, Конґрес США вирішив встановити Національний Центр Культури як "живий 107 пам'ятник" Джонові Кенеді та виділив на його побудову 23 мільйони доларів. Так постав Центр Культури, зараз відомий під назвою John F. Kennedy Center for Performing Arts (Меморіяльний Центр Театрального Мистецтва імені Джона Кенеді). Центр тісно пов'язаний із Конґресом, який забезпечує покриття адміністративних витрат будівлі. Частина працівників, які керують центром, раніше працювала в Конґресі — серед них, наприклад, Кеті Круз/Kathy Kruse, з якою я мала приємність зустрітися. Щороку Конґрес визначає кошти на діяльність інституції, у зв'язку з чим протягом понад 50 років, Kennedy Center став одним із найбільших осередків культури не лише в США, але й на цілому світі. Зустріч з Kathy Kruse, Віце-Президентом Kennedy Center з інституційних питань Зараз музична діяльність Kennedy Center зосереджена на таких інституціях: Національна Опера (Washington National Opera), Національний Симфонічний Оркестр (National Symphony Orchestra) та Балет (The Suzanne Farrell Ballett). Кожна з цих інституцій становить окрему орґанізацію, яка має власного директора, адміністрацію та склад. Усі ці інституції поєднює місце (Kennedy Center займає величезний простір), а також місія, якою є промоція американської культури в широкому масштабі, а також промоція культурної співпраці Сполучених Штатів із іншими країнами світу. Артистична проґрама характеризується розмаїттям і в ній представлені всі царини музики: класична, оркестрова, джазова, популярна, народна, сучасна, й навіть розважальна. Проґраму готують за 2-3 роки наперед і її має схвалити Правління Kennedy Center (тзв. Board of Trustees), а потім Конґрес, який досі є основним фінансувальником Центру. Kennedy Center пропонує щороку біля 2000 різних концертів і вистав: від престижних показів великих опер, квитки на які розходяться часом за кілька місяців до події, і до локальних камеральних концертів за участю молодих музикантів, які можна відвідувати безкоштовно в літній сезон, 7 разів на тиждень (відбуваються на сцені Millenium Stage). Увага центру 108 спрямована прецінь не лише на саме мистецтво та його загальноамериканський і міжнародний аспекти, але також і на освітній вимір презентованих проґрам. Центр провадить спеціяльну освітню проґраму: Arts Educational Programme, бюджет якої складає 1 мільйон доларів щороку. Правління керується прецінь міркуваннями про те, що мистецтво відіграє суттєву роль в освіті дітей і дозволяє розвивати в них наукові та суспільні здібності, й евентуально впливає на творення суспільства свідомих задіяних у процеси громадян XXI століття. Понадто, Kennedy Center велику увагу приділяє міжнародним проґрамам і справі виведення на сцени Вашинґтону визнаних Артистів із цілого світу. Як поінформувала мене Елиша Адамс (Alicia Adams), яка відповідає в Центрі за справи міжнародні, щороку до Америки з'їжджаються найбільш знані творці з цілого світу. Найчастіше йдеться про співпрацю у двосторонньому форматі, який дозволяє не лише промувати міжнародну діяльність у Вашинґтоні, але також поширювати американське мистецтво в інших куточках світу, адже в рамках двосторонніх контактів Американський Національний Оркестр бере участь у всякого роду міжнародних фестивалях, орґанізовуваних в інших країнах. Понадто, Kennedy Center допомагає найліпшим артистам по всьому світу, орґанізовуючи для них резиденцій на території США. Вибрані творці мають можливість відбути індивідуальну резиденцію на терені Сполучених Штатів, у рамках якої вони можуть розвинути свої контакти з Американцями та черпати з творчої спадщини Нового Континенту. Структура Як я вже згадувала, основним спонсором діяльності Kennedy Center є Конґрес США, з яким Центр є тісно пов'язаний. Проте, всіма орґанізаційними справами опікується Правління — тзв. Board of Trustees, в якому засідають компетентні особи з доробком у сфері культури та науки та багатолітнім досвідом у справі промоції національної спадщини. Частина Правління призначається безпосередньо Президентом Сполучених Штатів, тож членство в Kennedy Center є також питанням престижу та вийняткового вирізнення. Крім Правління та Дирекції, Центр працевлаштовує постійних працівників, а також осіб, які на щодень співпрацюють з інституцією: артистів, членів оркестрів, кураторів окремих виставок ітд. Попри те, що річний бюджет Центру коливається в районі кількох мільйонів доларів, Конґрес покриває з цього лише адміністративні витрати. Решта коштів нагромаджується зі спонсорських джерел — саме з них оплачуються проґрамні кошти, які виникають безпосередньо з рішень щодо проґрамного наповнення подій. Kennedy Center є величезною та стійко діючою культурною інституцією, і прикладом того, як національна спадщина може вплинути на творення національної ідентичності цілої держави, але також і становити візитівку країни за її кордоном. Висновки Візит у Kennedy Center став для мене не просто лекцією з управління культурою, а лекцією з новітньої історії Сполучених Штатів. Кожен із працівників Центру, з якими я мала приємність порозмовляти, чудово орієнтувався в життєрисі Джона Кенеді, в питаннях, дотичних до найважливіших історичних подій XX та XXI століття, а також — що може бути несподіванкою — в 109 питаннях міжнародних стосунків США з іншими країнами. Під час перебування в Вашинґтоні, на кожному кроці я відчувала, наскільки Американці пишаються своєю приналежністю до рідної країни, її спадщиною, у тому часі культурою, яка становить постійну частину життя, як чудово показує приклад Kennedy Center. 110 Фестиваль Музичної Пили в Н'ю Йорку й NDTV (Nowy Dziennik) Студійний візит у Н'ю Йорк і Н'ю Джерсі Контекст Метою мого студійного візиту в Н'ю Йорк було відвідати дві орґанізації, котрі в цілковито відмінні одне від одного способи займаються промоцією польської культури в найвідомішому місті світу. З Лєшком Ніком Садовським (Leszek Nick Sadowski) з NDTV я налагодила контакт ще 2014 року, під час зустрічі з Адамом Балою в Варшаві, коли якраз тривали перші розмови на тему можливостей співпраці Польсько-Української Фундації імені Іґнація Яна Падеревського з американськими інституціями культури. Про Наталію Паруз, яка орґанізовує н'ю-йоркський фестиваль гри на музичній пилі я натомість довідалася від знайомих музикантів, які були під враженням від орґанізації події та розповіли мені про її польський аспект. Під час візиту, я мала нагоду зустрітися з Директорами обидвох подій і поглибити свої знання як в плані контенту, так і в плані орґанізаційної структури їх діяльності. Nowy Dziennik Nowy Dziennik – Polish Daily News — це польська щоденна ґазета, яка видається в Н'ю Йорку, а від 2011 в Н'ю Джерсі. Перший номер „Nowego Dziennika” вийшов у світ 27 лютого 1971 року. Перше видання Nowego Dziennika вийшло друком 27 лютого 1971 року, коштувало 15 центів і мало 12 чорно-білих сторінок. Зараз ґазета друкується в кольорі, а кожне видання має десятки сторінок. Щотиждень виходять теж додатки — Przegląd Polski і Weekend, додаток про світ культури, а від 2012 року працює спеціяльна польська телестанція: NDTV. Nowy Dziennik — це найвпливовіша та найбільш цінована польська ґазета у Сполучених Штатах. Будучи часописом іміґрантів, ґазета має інформаційно-публіцистичний профіль: обширні репортажі з батьківщини, політичні коментарі, обговорення культурних подій. Видавництво було засновано політичними іміґрантами, які прибули до США після Другої Світової Війни. Болеслав Вєжбянський (Bolesław Wierzbiaoski), засновник і перший головний редактор часопису, належить до покоління журналістів-солдатів. Його кар'єра починалася в Польщі, у період Міжвоєнного Двадцятиріччя. Під час війни він працював у Великобританії, де Союз Журналістів РП налічував біля 500 членів — що було десь половиною від довоєнної кількості. Багато з них працбвали для ґазет Dziennik Polski (Щоденна Ґазета Польська) та Dziennik Żołnierza (Щоденна Ґазета Вояка). Wierzbiaoski, який був противником комуністичної системи, яку нав'язали Східній Європі та встановленої там цензури преси, був ключовою постаттю в орґанізації 1947 року Міжнародної Федерації Вільних 111 Журналістів. Вона співпрацювала з радіостанціями Голос Америки та Радіо Свобода. Ян НовакЄжьоранський (Jan Nowak-Jezioraoski) дуже тепло відгукувався як про самого Вєжбянського, так і про роль, яку відігравав Nowy Dziennik у справі інформування Американців про події в Польщі. 1956 року, Вєжбянський вирішив оселитися в США на постійно, бо дійшов висновку, що боротьба за незалежність буде тривати в США, а не в Лондоні. Так з'явився Nowy Dziennik, який надавав американській Полонії (середовищу вихідців із Польщі у США) інформацію на тему Польщі та слугував допомогою польській боротьбі за демокрацію та незалежність; а також надавав підтримку польсько-американській етнічній ґрупі в плані збереження своєї ідентичності і, що є суттєвим, активізував її в усіх сферах американського життя. За понад 40 років діяльності ґазети, з нею співпрацювали, серед інших: Bożena Intrator, Wojciech Wasiutyoski, Małgorzata Szejnert, Piotr Stasioski, Krzysztof Głuchowski. У період Воєнного Стану в Польщі (1981-1983), ґазета мала завдання детально інформувати про ситуацію в Польщі, Штаб-квартира ґазети Nowy Dziennik i NDTV у Н'ю Джерсі. надавати об'єктивні коментарі та Меморіяльна Таблиця, присвячена Іґнацію Падеревському. вибудовувати польську ґрупу натиску. Штаб-квартира редакції стала справжнім польським консульством, серед гостей якого була величезна кількість визначних Поляків і Американців польського походження, котрі відвідували видавця та його команду, іґноруючи при тому консулят Польської Народної Республіки на Медісон Евен'ю. Понадто, в міру поліпшення матеріяльної ситуації ґазети й модернізації виробничого процесу, до неї почали дописувати дисиденти, новоприбулі з Польщі, а також автори з рідної країни. Часопис також видавав скромні стипендії журналістам із Польщі, які дозволяли їм з одного боку попрацювати якийсь час у Н'ю Йорку, а з іншої зміцнити інтелектуальну позицію ґазети Nowy Dziennik серед інших польських публікацій.3 Зараз ND перш за все ставить перед собою завдання інформувати американську Полонію про польські події в США. Адже в добу інтернету, діяльність, спрямована на ретранслювання новин з рідної країни для польської Полонії не має сенсу. Для нової дирекції ґазети "Nowу Dziennik", польська справа 3 Я використовувала статтю Станіслава А.Блейваса "Nowy Dziennik", Polska, Polonia i Ameryka[у:] Przegląd Polski, № за 3 серпня 2001 року 112 в Америці означає передусім промоцію польськості. Керівники видавництва переймаються як необхідністю передавати найважливішу інформацію, так і промоцією польської культури на терені Сполучених Штатів. При вході до нового офісу NDTV (який зараз є у штаті Н'ю Джерсі) знаходиться шкляна меморіяльна табличка, яка вшановує Іґнація Яна Падеревського, композитора, піаніста, першого Прем'єра Польщі. Протягом багатьох років вона була деталлю будівлі Buckingham — одного з найважливіших н'ю-йоркських готелів — але новий власник під час капітального ремонту будівлі відніс її до переліку елементів, які підлягають усуненню з будинку. Зміст таблиці — це перші такти Menuet G-dur op. 14 No. 1 Падеревського (1886 р.) в опрацюванні Станіслава Шпінальського (Stanisław Szpinalski). Реґулярно видається теж додаток про світ культури, який розповідає про польські події в США: Przegląd Polski (Польський Огляд). Фестиваль Музичної Пили в Н'ю Йорку New York City Musical Saw Festival заснувала 2002 року Наталія "Saw Lady " Паруз (Natalia Paruz). NYC Musical Saw Festival відбувається завжди в Асторії (дільниця Queens). Фестиваль виник як подія щорічна, але від 2011 формула його змінилася і зараз він відбувається раз на два роки. Виставка пил у помешканні Наталії Паруз — засновниці Фестивалю Фестиваль об'єднює музикантів, які грають на пилі, з цілого світу, хоча переважна більшість їх походить із Н'ю Йорк Сіті та інших частин Сполучених Штатів. Фестиваль має на меті показати минуле, теперішність і найновіші тренди гри на пилі. Ця подія є нагодою для зустрічей між музикантами, які грають на цьому рідкісному інструменті, а також для поєднання старих форм із новими. Метою події є також показати пилу як музичний інструмент широкій публіці. 113 Протягом останніх років, Асторія стала місцем паломництва для музикантів із таких країн, як Китай, Японія, Індія, Німеччина, Швеція та Канада. Фестиваль дає артистам з усіх куточків світу нагоду познайомитися з іншими артистами, які грають на пилі, та оцінити рівень їхньої гри. Під час події виконуються як соло-твори, так і джем-сейшни з іншими артистами. Подія є також нагодою познайомитися з різними видами пил і відкрити для себе різноманітні техніки гри — усе це в приязній атмосфері співпраці, яка панує під час фестивалю. Фестиваль є відкритий для широкої публіки, яка, через свою участь у концертах, має нагоду відкрити для себе унікальні твори. Крім концертів, орґанізатори подбали теж і про супутні події: виставку інструментів і відкриті майстер-класи гри на пилі. 2009 року було побито рекорд Ґінеса з найчисельнішої групової гри на пилі: на одній сцені виступало 53 музиканти. З нагоди Фестивалю варто згадати про саму його засновницю: Наталію Паруз. Батько „Saw Lady” є за походженням Поляком, звідси невипадково фестиваль відбувається в районі Queens, де знаходиться славнозвісний Greenpoint — давня польська дільниця в Н'ю Йорку. Задум орґанізувати фестиваль народився з дуже прозаїчних причин — Наталія була першою артисткою, що грала на пилі та мала свою власну інтернет-сторінку. Завдяки цій сторінці, інші музиканти, які грають на цьому інструменті, вийшли з нею на контакт. 2003 року в них з Наталею виникла ідея заснувати фестиваль гри на пилі. Їх діяльність приносить плоди до нинішнього дня, подія росте у своїх масштабах, а викликом є виведення пили зі світу столярських інструментів до сім'ї інструментів музичних. Спільна музична діяльність приносить плоди в формі створення перших творів, написаних спеціяльно для пили. Структура та Висновки Н'ю Йорк — це місто величезних можливостей. Це одна з причин того, чому саме тут функціонують дві нішові ініціятиви: польське видавництво та фестиваль гри на пилі. Під час двох різних, але теж і подібних у деяких аспектах візитів, мене неустанно супроводжувала одна думка, а саме: що люди, які мешкають у Н'ю Йорку, то особи, обдаровані надзвичайною креативністю; особи, які вірять у те, що при відповідній уяві все є можливим. Так народився Nowy Dziennik та фестиваль Музичної Пили в Н'ю Йорку В обидвох із цих випадків, орґанізаційна структура інституцій теж дуже невелика. Редакція в Н'ю Джерсі на даний момент складається з кількох працівників, які займаються декількома завданнями одночасно. Тут варто собі пригадати, що редакторами є Поляки — в основному особи народжені в Польщі — для яких сама по собі промоція нашої спадщини й культури є цінною. У випадку фестивалю музичної пили натомість орґанізаційна структура побудована на…. одній-єдиній особі! Наталія Паруз є не лише директором події, але також і єдиним своїм працівником. Їй допомагає чоловік та інші митці, але фестиваль, попри 12 років своєї історії, не функціонує як якась орґанізаційна структура. Всі засоби, необхідні для його орґанізації, походять зі спонсорських джерел і з продажу квитків і реєстраційних внесків. Найбільшим викликом для Наталії є створення постійної команди працівників, які зняли би з її плечей частину навантаження в плані орґанізаційних моментів. Зробити це нелегко, адже попри успіхи фестивалю, пила є не вельми популярною як музичний інструмент і важко знайти джерела фінансування для покриття адміністративних витрат. Nowy Dziennik натомість упродовж багатьох років утримувався з продажів ґазет. З року на рік, на жаль, об'єми продажів спадають, унаслідок частково 114 зменшення читацької бази як такої, а частково під впливом конкуренції з американською версією ґазети „Super express” із Польщі. Зміни відбулися також і в середовищі американської Полонії. Для того, щоби сягнути нову суспільну ґрупу, власники створили телестанцію NDTV, яка має своє ефірне вікно щодня на 25-му Каналі. Реалізовуються теж і нові ініціятиви: ґазета має своє інтернет-видання, канал на youtube, а редактори активно користуються Фейсбуком, а також іншими соціяльними мережами. На жаль, усього цього недостатньо. 31 грудня 2015 року редакція повідомила, що починаючи від 14 січня 2016 року Nowy Dziennik почне виходити під тією ж назвою, але вже яко тижневик. 115 Товариство Пам'яті Марцеліни Сембріч Студійний візит у Болтон Лендинґ Контекст Польсько-Українська Фундація імені Іґнація Яна Падеревського встановила співпрацю з Товариством імені Марцеліни Сембріч у 2014 році, під час зустрічі Маріанни Гумецької з Річардом Варґо — арт-директором Товариства. Результатом встановленої співпраці був концерт артистки біля озера Джордж улітку 2014 року. Того самого року вперше на фестиваль до Львова приїхав Річард Варґо. Ми разом прийняли рішення про співпрацю, а Річард поставився з неабияким ентузіязмом до задуму про продовження діяльності в напрямку промоції польської культури за кордоном. Плодами співпраці були мій стипендійний проект, а також цикл концертів Маріанни Гумецької , присвячених Іґнацію Падеревському, які відбулися в США, у Bolton Landing. 2016 року відбудеться, натомість, П'ята, Ювілейна едиція Фестивалю Sembrich Studio над Болтонським озером, головна зала сьогодні "Відкриваємо Падеревського" у Львові, чільною подією якого буде Оперна Ґала, присвячена Іґнацієві Падеревському та Марцеліні Сембріч-Коханській. Головним моментом у ґалі буде презентація опери Іґнація Яна Падеревського "Manru" у Львові, в сучасному аранжуванні Єжи Максим'юка. Ідея концерту передбачає представлення публіці постаті Марцеліни СембрічКоханської — вийняткової артистки, яка поєднює Польщу, США та Україну. Коханська, яка 116 мешкала в США та була першою виконавчинею ролі Уляни, доклалася до того, щоби творча спадщина Падеревського зазвучала на сцені Metropolitan Opera. Marcelina Sembrich-Kochaoska, львів'янка за походженням і приятелька Іґнація Падеревського, була першою зіркою в історії Metropolitan Opera, найвизначнішого оперного театру на планеті. Вона також вважається найвідомішою в світі польською співачкою. Марцеліна виступала з величезним успіхом на оперних сценах багатьох міст Європи, зокрема у Львові (де вона починала свою творчу кар'єру), в Афінах, Дрездені (Semperoper), Мілані (Teatro dal Verme), Лондоні (Opera Covent Garden), Варшаві, Санкт-Петербурзі. Піком її кар'єри були виступи в Н'ю Йорку, в Metropolitan Opera, де вона була постійною солісткою. Sembrich-Kochaoska була направду вийнятковим музичним явищем: вона була чудовою скрипалькою, прекрасною піаністкою та співачкою. Вона була артисткою для усього світу, але завжди вважала себе Полькою. У її міжнародному репертуарі пісень, творів для скрипки чи фортепіано, завжди знаходилися польські композиції: Шопена, Падеревського, Вєнявського, Монюшки, Алєксандра Зажицького, Людвіка Ґросмана та інших. Польські пісні вона завжди співала польською мовою, незалежно від того, де виступала, і при тому часто акомпанувала собі на фортепіано. Вона належала до найпопулярніших співачок своєї епохи. У США подосі існує Музеї її імені — The Marcella Sembrich Memorial Association біля озера George. На жаль, сьогодні постать Сембріч-Коханської забута, як у Польщі, так і в Україні. Саме тому в тракті реалізації свого стипендійного проекту я вирішила відвідати Bolton Landing, а Річард Варґо (Richard Wargo) став опікуном моєї праці. Відвідини Музею Марцеліни (Марсели) Сембріч були для мене вийнятковою подією не лише з огляду на діяльність товариства та літньої опери, але й також з огляду на особистий стосунок як до постаті Сембріч, так і до співпраці, яка поєднює наші орґанізації. Товариство Пам'яті Марцеліни Сембріч Літня студія Марсели Сембріч у Bolton Landing була побудована 1924 року. Маєток виконував функції відпочинкового будинку біля озера, з видом на затоку. Саме тут Марсела Сембріч давала уроки своїм учням. Через цю студію пройшли добре знані постаті світу музики, зокрема Juilliard і Curtis. Мадам Сембріч померла 1935 року і, два роки потому, її невістка оперної діви, Juliette de Coppet Stengel, поновно відкрила студію вже у форматі Музею Пам'яті Марцели Сембріч. Музей постійно функціонує як літній дім і відкритий для прийому гостей у теплий сезон року, від червня до вересня. Початково названий Memorial Studio (Студія Пам'яті), зараз будинок функціонує під назвою Museum Opera (Музейна Опера) і знаходиться на земельній ділянці площею чотири акри, до якої прилеглим є терен біля озера площею чотирнадцять гектарів. У музеї знаходяться пам'ятки по видатній міжнародній оперній кар'єрі Сембріч, яка тривала понад 50 років, зокрема картини, скульптури, костюми, нагороди, особисті речі, нотатки й автоґрафи сучасників Сембріч, зокрема таких артистів, як Падеревський, Ґустав Малер, Рахманінок, Карузо, Ліст, Брамс і Пуччіні. Крім плекання пам'яті про Марцеліну Сембріч, у літні місяці Товариство орґанізовує багато музичних імпрез, серед яких концерти талановитих співаків, композиторів і музикантів, а також симпозіуми оперних істориків. 117 Структура Як наказує американська структура керування інституціями культури, Товариство Сембріч має над собою Правління, котре складається з осіб, заслужених у справі промоції пам'яті Марсели Сембріч. Правління очолюють директор і віце-директор. Крім них, до складу Правління входять: скарбник, секретарка та ще два члени правління. Правління виконує свої функції цілковито безоплатно та працевлаштовує реґулярних працівників, які працюють над щорічною проґрамою літньої опери. За проґраму відповідають арт-директор, яким уже багато років є Річард Варґо, американський композитор з Пенсільванії, який щороку проводить у Bolton Landing свою резиденцію та здійснює нагляд за Товариством у плані контенту (проґрамного наповнення) подій. Пропозиції щодо проґрамного наповнення Річард представляє Правлінню, а також решті працівників: виконавчому директорові (Elizabeth Navitsky), координаторові до справ контенту (Anita Richards). У Товаристві також працюють адміністративний асистент і завгосп будівлі. Щороку також набирають волонтерів, які показують гостям музей Sembrich і допомагають з проведенням концертів. Товариство утримує себе фінансово з продажу квитків на концерти, з реалізації пам'яток по Марселіні Сембріч, а також зі спонсорських пожертв. Щороку орґанізуються кількадесять різноманітних концертів класичної музики, ак також музики розважальної, і я особисто мала приємність бути присутньою на одному з таких концертів — музики кантрі — у сезоні 2015. Дуже заанґажованими в діяльність Студії Сембріч є мешканці Bolton Landing і сусідніх місцевостей над озером George. Адже вони усвідомлюють, що культурна спадщина їхнього реґіону є не лише доповненням до фантастичної природи, але теж і постійним елементом життя, який притягає щороку до містечка цілі натовпи туристів. Висновки Діяльність Товариства Сембріч стала можливою завдяки відданості її членів та завдяки їхньому пристрасному бажанню промувати пам'ять польської діви. Надзвичайно цікавим є те, шо ця видатна співачка сьогодні є ближчою для непов'язаних із нею за походженням Американцям зі штату Н'ю Йорк, аніж власним співвітчизникам. Саме завдяки Річарду Варґо ми довідалися про цю унікальну постать, яка суттєво вплинула на поведінку Іґнація Падеревського в Америці, а також доклалася до його боротьбу за польську справу в часи Першої Світової Війни. Варто підкреслити, що боротьбу цю вона розуміла не як збройний чин і заанґажування в справи політичні, але передусім як промоцію польської культури: вона особисто орґанізовувала концерти за участю Поляків на території США та виконувала польські твори — усе „для зміцнення сердець”. Товариство Сембріч, попри скромні наявні фінансові засоби, з діяльності реґіональної спромоглося вийти на рівень міжнародний. Якби не візит Річарда Варґо до Польщі 2014 року, ймовірно що ми й подосі би не усвідомлювали значення цієї Артистки, яка поєднює три країни: Польщу, Україну (на теренах якої властиво народилася Сембріч-Коханська) і Сполучені Штати. Крім Студії Сембріч, товариство також має у своєму розпорядженні окремий офіс, на відстані декількох кілометрів від опери. Також там можнга побачити неймовірну 118 колекцію пам'яток по співачці: її картини, валізки й особисті речі, а також вийняткової краси погруддя, створене за її життя. Заінспіровані діяльністю Студії Сембріч, ми — Фундація імені Падеревського — вирішили допомогти у справі промоції пам'яті про артистку на теренах усіх трьох наших країн. Як я вже згадувала раніше, у наступному році ми плануємо ґалу імені двох артистів; під час її проведення заплановані також заходи з передачі погруддя Марцеліни Сембріч-Коханської до локацій, котрі є для неї вийнятковими: Львівської Опери та Metropolitan Opera у Н'ю Йорку. Річард Варґо брав участь також у зустрічі з промоції даної стипендійної публікації, котра відбулася 12 листопада 2014 у Львівській Опері. З Річардом Варґо під час зустрічі для промоції стипендійної публікації у Львові, 12 листопада 2015 року Фото: Сергій Горобець 119 Toronto Symphony Orchestra i Les Amis Concerts Студійний візит у Торонто Контекст Канадійські орґанізації зі сфери культури я вирішила відвідати з огляду на музичну співпрацю Маріанни Гумецької — Артистичного Директора Міжнародного Фестивалю „Відкриваємо Падеревського” у Львові з містом Торонто. Маріанна провела в Канаді багато років, дозріваючи як артист і виконуючи фортепіанні концерти соло, а також співпрацюючи з канадійськими й американськими музикантами. Метою мого візиту в Торонто було порівняти діяльність місцевих музичних інституцій з орґанізаціями США та Центрально-Східної Європи. Toronto Symphony Orchestra був для мене очевидним вибором з огляду на розмах і характер їхньої діяльності. LesAmisConcerts натомість були вибрані мною, оскільки Майкл Пепа (Michael Pepa)засновник і директор цієї інституції, дуже велику увагу приділяє співпраці з митцями з Європи, часто відвідує Україну, підкреслюючи пов'язаність своєї орґанізації зі Старим Континентом. Toronto Symphony Orchestra Заснований 1922 року, Toronto Symphony Orchestra (Симфонічний Оркестр Торонто) є однією з найважливіших інституцій культури в Канаді. Під керівництвом Музичного Директора Пітера Аунджіена (Peter Oundjian), ця інституція долучилася до побудови іноваційної культурної проґрами, презентуючи тим самим відомих митців, гостей і дириґентів із усіх куточків світу. Крім орґанізації концертів і музичних спектаклів на найвищому рівні, Toronto Symphony Orchestra слугує канадійському суспільству, пропонуючи свою ориґінальну проґраму культурної освіти. Це одна з найбільших і найрозвинутіших допомогових проґрам із царини музичної освіти в цілій Канаді, метою якої є інтеґрація молодих музикантів із канадійського реґіону Онтаріо на фундаменті мистецької проґрами. Штаб-квартирою Toronto Symphony Orchestra є Roy Thomson Hall — одна з найориґінальніших архітектурних будівель у цілій Канаді. Як я довідалася від Джефа Мелансона (Jeff Melanson), ґенерального директора TSO, вже багато років метою діяльності орґанізації є перетворення Toronto Symphony Orchestra на найіноваційніший оркестр у світі. Мета, здавалося би, захмарна, але дивлячись на діяльність TSO і бачачи можливості, які пропонує канадійська проґрама підтримки інституцій культури, правдоподібно здійсненна. Візія культури в Онтаріо побудована на принципі, згідно з яким кожен учень державної школи вже на базовому рівні отримує широку пропозицію варіянтів музичної освіти, реалізатором якої є власне Toronto Symphony Orchestra. Метою такої моделі є витворити нове покоління креативних реціпієнтів культури, які будуть зростати з відчуттям шани до мистецтва та стануть свідомими учасниками культурного життя й розвинуть у собі пасію до музики. Проґрама культурної освіти пропонує значну кількість концертів, зорієнтованих на наймолодшу аудиторію (і їх кількість з кожним роком зростає), розвинуту 120 платформу e-освіти (інтернет-навчання), яка дозволяє TSO сягнути кожного закутка провінції і врешті забезпечити солідний культурний фундамент для всіх учнів. Такою є візія реґіону, в якому наймолодші мешканці мають рівний доступ до культурної оферти, яка складається з проґрам, котрі сприяють креативності та промують співпрацю як у мистецтві, так і у щоденному житті. Надзвичайно істотним є той факт, що ця візія не є поодиноким задумом середовища Toronto Symphony Orchestra, але від самого початку твориться спільно з владою провінції Онтаріо, яка трактує Стратеґію Культури на такому самому серйозному рівні, як і інші сфери життя громадян та виділяє на неї суттєві суми фінансів. У результаті цього зміцнюється як позиція Онтаріо як іноваційного реґіону, в якому громадяни почуваються рівноцінними творцями громадського життя, а Toronto Symphony Orchestra отримує доступ до найздібніших представників молодого покоління музикантів, яких він бере собі під крило, формуючи й творячи тим самим чудовий оркестр. Toronto Symphony Orchestra відіграє також ключову роль у Штаб-квартира Toronto Symphony Orchestra, Roy Thomson Hall у середмісті Торонто Toronto розвитку культурного потенціялу цілого реґіону Онтаріо. Унаслідок такої ситуації, Toronto Symphony Orchestra має можливість перетворити канадійську провінцію Ontario на світового лідера у сфері музичної освіти та можливість забезпечити мешканцям Торонто рівний доступ до високоякісної музичної освіти, промування нового покоління реціпієнтів і творців музики, наближаючи всіх учнів Онтаріо до музики та ресурсів світової культурної спадщини. Ця нова економічна модель є отже корисною не лише для самого TSO, який не мусить переживати про дофінансування, але також і для всіх мешканців Торонто. Культурознавча освіта — це, звичайно, ще не все. TSO є передусім інституцією музичною, котра пропонує широкий асортимент культурних продуктів. Проґрама концертів 121 реалізується від червня до вересня та є надзвичайно різнорідною: на сценах Торонто можна почути класичну, сучасну, джазову чи теж розважальну музику: великою популярністю тішаться, наприклад, концерти на живо до популярних відеоігр. Інституція дбає зрештою не лише про репертуар, але також і про артистичне оформлення пропонованих подій. Концерти часто супроводжуються показами феєрверкових шоу над озером, мультимедійні презентації та виставки. Toronto Symphony Orchestra приділяє увагу також і культурному розмаїттю презентованих творів: на сценах TSO можна зустріти представників усього світу музики — щороку виступають тут Митці з майже всіх континентів. Працівники Toronto Symphony Orchestra підкреслюють, що найбільшим задоволенням для них є робити речі з катеґорії ‘неможливого’. Модель діяльності TSO поволі стає зразком для інших канадійських інституцій, які, йдучи слідом за TSO, дозволяють Канаді стати чимраз то більш відкритим і приязним місцем. LesAmisConcerts LesAmis заснував у Канаді 1983 року Майкл Пепа (Michael Pepa). Метою діяльності орґанізації є виплекати молодих, талановитих виконавців, починаючи працювати з ними вже на найранніших етапах їхньої професійної кар'єри. Ідея орґанізації передбачає також впровадження талановитих музикантів у культурний світ Канади та знайомлення їх із творами сучасних канадійських композиторів. Від самого початку своєї діяльності, LesAmis дбало про те, щоб музиканти, які виходять на сцену, мали можливість представити свої здібності під час концертів, орґанізовуваних у співпраці з визнаними виконавцями, які в багатьох випадках свою кар'єру починали саме під крилами LesAmis. Досягнення цих цілей є реальним через орґанізацію спонсорованих концертних вечорів, проґрама яких містить твори, що їх вибирають самі З творцем ідеї, Майклом Пепою, в Торонто виконавці — але як мінімум один із цих творів має бути написаний канадійським композитором, що його визначить LesAmis. Таким чином, публіка, яка приходить на концерти, має можливість познайомитися як з новими творцями, так і з національним репертуаром Канади. Упродовж понад 30 років своєї діяльності, LesAmis орґанізувало понад 200 концертів, які часто були міжнародними спільними продукціями. Орґанізація співпрацювала з такими європейськими інституціями, як Alliance Francaise, Goethe-Institut і Canadian Sinfonietta. Понад 360 канадійських і 80 міжнародних артистів виступили наразі на концертах. Було виконано понад 160 творів восьмидесяти різних сучасних композиторів, з яких понад 100 творів були написані канадійськими авторами. Переконлива більшість цих творів вперше зазвучали на сцені завдяки LesAmis. Значна кількість концертів транслювалася наживо. Багато музикантів, серед яких деякі були іміґрантами в 122 Канаду з інших країн, мають можливість показатися на професійній сцені вперше завдяки LesAmis. Свою ідею Майкл Пепа почерпнув із власного досвіду. Цей талановитий композитор походить із Хорватського Заґребу та виїхав до Канади на постійне місце проживання у 1981 році. Тож заснування LesAmis було пов'язано безпосередньо з особистим пережитим досвідом його засновника, котрий хотів допомогти іншим артистам, які опиняються в подібній ситуації. Сама назва „lesamis” не є випадковою — вона означає „друзі”. Саме ця атмосфера орґанізації та унікальні можливості притягнули до неї багатьох із сьогодні впізнаваних постатей. Завдяки LesAmis, свою музичну кар'єру розпочали, серед інших: Scott St. John, Shauna Rolston, Ryfka Golani, Julian Milkis, Александр Целяков, Lynn Kuo, а також багато інших музикантів, які сьогодні є лідерами камерної сцени в Торонто, зокрема струнний квартет, до складу якого входять Geoff Nuttall, Barry Shiffman, Lesley Robertson і Marina Hoover. Крім канадійських концертів, музиканти, згуртовані довкола LesAmis, мають нагоду виступити на міжнародних сценах. Майкл Пепа особисто налагоджує контакти з фестивалями, орґанізовуваними на Старому Континенті, серед яких можна згадати, зокрема Літній Музичний Фестиваль у місті Кубурґ (Coubourg). LesAmisConcerts є отже прикладом того, як особистий досвід однієї заанґажованої особи може вплинути на створення музичної орґанізації, діяльність якої триває вже понад 30 років і допомагає розпочати свою кар'єру багатьом талановитим музикантам, у тому числі молодим іміґрантам. Структура та Висновки Студійні візити в Канаді були для мене надзвичайно цінним досвідом з огляду на можливість познайомитися зі структурою діяльності музичних орґанізацій у цій країні. Дві цілковито різні, а все ж подібні в своїх цілях, інституції, з непорівнянно різними бюджетами й можливостями діяльності, мають проте багато спільного між собою. Їх поєднює бажання долати бар'єри та робити речі, які зовні видаються неможливими. Структурним фундаментом діяльності Toronto Symphony Orchestra є тісна співпраця з реґіональною владою провінції Онтаріо. Ця інституція має ґарантоване постійне фінансування та бере активну участь у витворенні культурної стратеґії як міста Торонто, так і цілого реґіону. TSO користає також і зі спонсорських джерел — за моїми даними, вони складають орієнтовно 40% бюджету та призначаються на проґрамні заходи. На успіх TSO, крім музикантів і творців культури, працевлаштовуваних ззовні, працює невелика, як для такої великої інституції, команда: адміністрація складається з 5 осіб, а імпресаріят (тзв. Адміністрація до справ Артистичних) налічує 8 осіб. Натомість розбудованими є мистецька команда, відділ фінансів і маркетинґу, відділ освіти, відділ до справ розвитку й відділ до справ продаж. У Toronto Symphony Orchestra панує ієрархія американського зразка: над працівниками стоїть почесне Правління, до складу якого входять заслужені для реґіону особистості зі світу культури та освіти. Важливим є те, що Правління фактично виконує не лише функції почесної верхівки, але дуже активно впливає на стратеґію діяльності TSO та проґрами інституції. Роль працівників полягає у якнайкращому впровадженні цих проґрам. LesAmisConcerts має іншу структуру. Ця маленька орґанізація складається з Майкла Пепи, його асистентки Ерікі Кріно (Erika Crino), а також великої кількості митців-музикантів, приятелів інституції, котрі творять її Правління, надають консультації в справах мистецького характеру й допомагають в орґанізації концертів. LesAmis утримується лише з коштів, які їм вдається 123 здобути. Орґанізаціє подає заявки на ґранти, передусім ґранти від Toronto Arts Council, Ontario Yards і Canada Council. Завдяки цьому, орґанізація отримує можливість орґанізовувати концерти й невеликі турне на території Торонто. 124 Остаточні Висновки Відвідані мною орґанізації відрізнялися в плані їх проґрам і характеру — що, зрештою, було початковим наміром у моїй стипендії. 9 візитів протягом кількох місяців, проте, привели мене до висновків, які є спільними для цілого сектору недержавних орґанізацій, які готують музичні події по всьому світу. Приклад американський в плані структурному відрізняється від польського й українського, однак має багато спільних рис до порівняння з нашими інституціями. Попри те, що в значній частині випадків на американському ґрунті справу мають із бюджетами не до порівняння з нашими (переважно в районі кількох-кільканадцятьох мільйонів доларів), у часи економічної крили значна частина інституцій культури в Північній Америці бореться з фінансовими проблемами, подібними до наших. Дуже часто мої співрозмовники звертали увагу на зменшення зацікавленості з боку спонсорів і зростання труднощів у пошуках коштів. Коли їх запитували про виклики майбутнього, вони відповідали, що конче необхідно закумулювати якомога більшої маси фінансів, аби згодом мати змогу ліпше зреалізувати заплановані цілі. Проте, існують теж і проблеми позафінансові. В основі моєї праці лежить Аналіз SWOT. Тому, остаточні висновки я посортувала в такі катеґорії: Сильні сторони (strengths) Найчастіше виявлялося, що ключем до успіху є глибока відданість справі з боку осіб, відповідальних за творення й реалізацію культурних проґрам у музичних інституціях. Про обов'язковість відповідного підбору працівників згадували майже всі: пані Ельжбєта Пендерецька, Кеті Круз із Kennedy Center, Джеф Мелансон із Toronto Symphony Orchestra, а також Наталія Паруз, орґанізаторка фестивалю гри на музичній пилі в Н'ю Йорку. Звичайно, важливимт є вміння, знання та досвід, але сàме ВІДДАНІСТЬ СПРАВІ була характеристикою, яку найчастіше згадували всі директори. Цікаво, що ця заувага стосувалася не лише працівників, але й самої Дирекції та Правління. Зрештою, сàме Правління, а також Проґрамна Рада, в багатьох випадках є орґаном, який приймає ключові рішення про роботу цілої орґанізації. Підбір осіб у склад Правління мусить отже бути також неабияк продуманим przemyślany. У 100% американських випадках до складу Правління не може потрапити абихто. Засідати в „Board of Directors” — це справа найвищої похвали й честі, а особи, які виконують функції члена правління, є елітою мешканців даного міста чи реґіону. Їх роль полягає в тому, щоби ділитися досвідом, давати поради, й часто теж приймати предметні рішення по контенту подій і заходів, а також залучення якомога більшої кількості спонсорів на підтримку даної інституції. Неабияк істотним є той факт, що члени Правління мусять бути для своїх працівників АВТОРИТЕТАМИ. Тільки така структура може запевнити справді дієву ієрархію в даній орґанізації. З цієї точки зору, відвідана мною польська орґанізація (Товариство імені Людвіґа ван Бетговена) має структуру таку саму, як і американські. На жаль, із власного досвіду мушу сказати, що це очолюване Пані Ельжбєтою Пендерецькою Товариство є похвальним вийнятком на мапі польських орґанізацій у сфері культури. У нашій країні далі трапляється, що особи, котрі 125 засідають у Правлінні даної орґанізації, не вельми в курсі проґрамної тематики, та й діяльності в загальному. Черговим сильним пунктом діяльності музичних інституцій культури є їхня УНІКАЛЬНІСТЬ. Вона залежить від масштабу діяльності й найчастіше є справою дуже індивідуально; слід, проте, підкреслити, що ексклюзивність діяльності залежить значною мірою від розпізнавання середовища, в якому діяльність провадиться, і в спроможності сформувати таку оферту зі сфери культури, яка заповнить прогалину, що існує в реґіоні. Прикладами унікальності даної інституції можуть бути: масштаб її діяльності (як у випадку Kennedy Center, Grant Park Music Festival чи Товариства імені Людвіґа ван Бетговена), вийнятковість проґрамного контенту (Polish Music Center, Paso Robles Festival, New York City Saw Festival, The Sembrich), оферта, спрямована на якусь окреслену ґрупу реціпієнтів (NDTV, LesAmisConcerts чи освітня проґрама Toronto Symphony Orchestra), а також багато інших областей діяльності, які можна ще наводити як приклади. Останнім сильним пунктом, який я хотіла би тут згадати, є ВМІННЯ СПІВПРАЦЮВАТИ з іншими інституціями та наявність (або напрацювання в керунку наявності) маси партнерів, які є в стані надати допомогу в вашій діяльності у сфері культури та внести в неї частинку розмаїття. Дуже важливо мати перевірених партнерів. Інституції, з якими ми співпрацюємо, повинні долучатися не лише фінансово до бюджету, але й бути задіяними в культурні заходи від самого початку, вже на етапі планування спільних дій. Американський приклад зміцнив мою переконаність щодо того, наскільки неймовірно важливим є бути добре познайомленими на рівні інституцій, окреслювати, знати й повідомляти про свої цілі, та перевіряти, як на щодень функціонує дана інституція. Тут слід підкреслити роль, яку відіграють студійні відвідини та зустрічі віч-на-віч, які в жоден спосіб не замінять мейлові розмови чи розмови по Скайпу. Слабкі моменти (weaknesses) Як я вже згадувала на початку остаточних висновків, практично всі інституції, відвідані мною, вказували на брак фінансів і бюджетні дірки як на свої найбільші проблеми. Це, звичайно, справа індивідуальна й у ширшому масштабі не вдастся порівняти бюджети найбільших американських і канадійських інституцій із можливостями польських чи українських. Це вказує, проте, на існування ширшої проблеми з фінансуванням інституцій культури. Найчастіше, модель фінансування ґрунтується на пошуках коштів в процесі конкурсів. Це стосується як США й Канади, так і Польщі з Україною. У результаті цього, значна частина орґанізацій рік за роком будує свій капітал з нуля, не може скласти точну проґраму з належною часовою форою, і в результаті музичні імпрези орґанізовуються поспіхом і з обмеженими чи зовсім мінімальними засобами. Проблеми фінансові пов'язані теж і з проблемами кадровими. Команди орґанізаторів часто складаються з кількох осіб — а у крайніх випадках, як із New York Musical Saw Festival чи LesAmisConcerts, тримаються на одному-єдиному лідері плюс волонтерах. Ці орґанізації не мають прецінь можливості створити яку-небудь адміністративну структуру, бо ж фінансові засоби з ґрантів спрямовуються найчастіше на справи, дотичні до проґрамного контенту. Сам процес надавання дотацій є теж вийнятково довгою процедурою, що триває від кількадесяти до кількасотень днів, що теж паралізовує діяльність найменших орґанізацій у позаконцертний сезон. 126 Можливості (opportunities) Наскільки великими є можливості діяльності інституцій культури, котрі орґанізовують музичні події, найкраще показує приклад американо-канадійський. При доброму розумінні ролі, яку виконує культура у суспільному житті, можна багато чого досягнути, і не лише у сфері мистецтва. Проте, судячи з усього, необхідним є тут розуміння з боку місцевої й реґіональної влади, про що свідчить хоча би приклад Grant Park Music Festival у Чікаґо, Kennedy Center у Вашинґтоні, Дистрикт Колумбія чи Toronto Symphony Orchestra в Канаді. З належним підходом, культура може стати підставою для формування нового суспільства свідомих людей, які співпрацюють на фундаменті співпраці, ане суперництва. Орґанізація музичних подій може позитивно вплинути на зміцнення міжлюдських контактів на локальному рівні — про це свідчить хоча би розбудована мережа волонтерів при орґанізації Grant Park Music Festival у Чікаґо. Понадто, культура означає появу нових робочих місць, розвиток міст, а також збільшення креативності працівників та іноваційності реґіону. Тож культура безпосередньо впливає на економіку, про що чудово знає влада найбільших американських і канадійських міст. На жаль, у мене складається враження, що в Центрально-Східній Європі можливості культури й надалі залишаються нерозкритими, а культуру часто трактують як пасинка суспільства, виділяючи на неї мінімальні засоби. Розв'язанням цієї проблеми може бути використання прикладу реґіону Онтаріо та активне залучення інституцій культури в розробку стратеґії управління реґіоном. У Сполучених Штатах популярним є також використання продуктів творчості митців у бізнесі, що впливає на іноваційність та ефективність. Загрози (threats) Те, що культура отримує замале фінансування та що менші інституції не мають жодної впевненості щодо того, чи будуть вони в стані продовжувати свою діяльність наступного року, може спричинити занепад деяких нішових музичних ініціятив, таких як концерти за участю талановитих іміґрантів або менш популярних інструментів. Брак ініціятив такого характеру може в майбутньому допровадити до цілковитого зникнення деяких царин мистецтва — таких як, наприклад, гра на музичній пилі. Існують, проте, деякі методи, які можуть допомогти нам нейтралізувати такі загрози. Рекомендації: У бюджетах міст, реґіонів і держав слід виділяти кошти на орґанізацію цінних культурних ініціятив 127 Процедура подачі заявок для малих культурних інституцій із невеликими бюджетами повинна бути спрощена Координатори повинні отримувати належну винагороду за свою працю Слід розробити та підтримувати систему доброго управління на фундаменті, яким є правління, що складається з людей, які є авторитетами в даній царині Слід створити та підтримувати мережу надійних партнерів на місцевому та міжнародному рівнях Слід включати партнерів у процес планування спільних подій — це допоможе диверсифікувати залучувані джерела фінансування культурних ініціятив Слід розробити оферту культурних подій, зорієнтовану на молоде покоління, яке усвідомлює роль культури в суспільному житті 128 Подяки: Користаючи з нагоди, хочу подякувати всім, хто допоміг мені зреалізувати мій стипендійний проект: o Маріанна Гумецька/Marianna Humetska o Річард Варґо/Richard Wargo o Пані Ельжбєта Пендерецька/Pani Elżbieta Penderecka o Ірена Кісєлінська/Irena Kisielioska o Професор Марек Жебровський/Marek Żebrowski o Кріста Клоуз/Krysta Close o Стів і Елішія Кесс/Steve & Alicia Cass o Андрій Підківка/Andrei Pidkivka o Кеті Круз/KathyKruse o Елиша Адамс/Alicia Adams o Наталія Паруз/Natalia Paruz o Лєшек Нік Садовскі/Leszek Nick Sadowski o Адріана Краєвська/Adriana Kraevska o Джеф Мелансон/Jeff Melanson o Майкл Пепа/Michael Pepa o Джил Гурвіц/Jill Hurwitz o Адам Бала/Adam Bala o Остап Дзондза/Ostap Dzondza o Малґожата Ружанська/Małgorzata Różaoska Щиро всім дякую, Пані та Панове! Катажина Ренес-Оброхта 129
