tkaniny folder_sklad.indd

Muzeum Regionalne
w Łęcznej
Muzeum Regionalne w Łęcznej powstało w 1966 roku. Siedzibą
Muzeum jest zabytkowa synagoga z połowy XVII wieku. Liczne
pożary pustoszące miasto na przestrzeni wieków nie oszczędzały też bożnicy, za każdym razem jednak wspólnocie żydowskiej
udawało się przywrócić obiekt do stanu świetności. Zachowane
fotografie sprzed 1939 roku ukazują budynek o jednolitej bryle,
przykryty dachem naczółkowym.
Zapoczątkowany w latach niemieckiej okupacji proces destrukcji
zabytkowej bożnicy postępował w latach powojennych. W 1952
roku stopień zniszczenia obiektu był tak wielki, że zadecydowano o jego rozbiórce. Na szczęście status zabytku uratował synagogę przed realizacją decyzji. Kompleksowe prace remontowe
– przeprowadzone w latach 1954-1964 – przywróciły obiektowi
dawny wygląd, choć z pewnymi zmianami: zachodnia część
budynku pierwotnie mieszcząca siedzibę kahału oraz babiniec
odbudowana została w mniejszych gabarytach, co pozwoliło na
rozczłonkowanie bryły dachu.
Zachowany budynek synagogi – wzniesiony na planie prostokąta o wymiarach 9,5 x 15 m – zbudowany jest z kamienia łamanego uzupełnionego cegłą, posiada łamany dach polski kryty gontem. Grube na ok. 1,3 m mury sugerują istnienie w pierwotnym
założeniu sklepienia, zaś bryła i kształt dachu – attyki.
1
Muzeum Regionalne w Łęcznej
Z wystroju wnętrza zachowała się niezwykle oryginalna bima, zwieńczona dwukondygnacyjną nadbudową oraz Aron ha-Kodesz (szafa ołtarzowa) – obie z późnorenesansowymi sztukateriami i fragmentami polichromii.
Od 1991 roku Muzeum Regionalne w Łęcznej jest Oddziałem Muzeum Lubelskiego w Lublinie. Posiada cenne judaika, zabytki rzemiosła artystycznego, zbiory etnograficzne, numizmatyczne, geologiczne i archeologiczne.
W głównej sali bożnicy zgromadzone zostały liczne przedmioty kultu religijnego
– sprawowanego zarówno w synagodze, jak i w domach. Układ ekspozycji opiera się na cyklu żydowskiego roku obrzędowego: począwszy od przedmiotów
związanych z cotygodniowym świętem Szabasu poprzez kolejne święta kalendarza żydowskiego – Rosz Haszana, Jom Kippur, Sukkot, Chanuka, Purim, Pesach.
Uzupełnieniem ekspozycji są przedmioty związane z życiem codziennym oraz
nieliczne pamiątki po łęczyńskich Żydach.
Historia dóbr łęczyńskich prezentowana jest na wystawie Ślady przeszłości. Z dziejów i kultury Łęcznej. Składają się na nią wizerunki malarskie łęczyńskich dziedziców oraz przedmioty użytkowe, fotografie, a także dokumenty oryginalne i ich
fotokopie. Całość daje wyobrażenie o rozwoju miasta na przestrzeni wieków,
stanowi swoisty dokument dawnych dziejów i ludzi z nimi związanych. Zachowane fotografie przywołują obraz miasteczka sprzed lat, z czasów gdy w jego architekturze dominowały drewniane domy podcieniowe – dziś już nieistniejące.
Muzeum od wielu lat prowadzi działalność wystawienniczą i edukacyjną, uczestniczy w imprezach organizowanych na terenie miasta. Celem tych działań jest zachęcenie dzieci, młodzieży i dorosłych do zapoznania się z dziejami ich Małej Ojczyzny
oraz wzbudzenie zainteresowania sztuką i kulturą w ich różnych aspektach.
W ramach organizowanego przez Starostwo Powiatowe w Łęcznej Transgranicznego festiwalu kultury Słowian Wschodnich zapraszamy wszystkich zainteresowanych na wystawę prezentującą kopie tkanin historycznych oraz metody konserwacji tkanin archeologicznych, organizowaną przy udziale Akademii
Sztuk Pięknych w Warszawie. Podczas otwarcia wystawy wygłoszone zostaną
krótkie – wzbogacone barwnymi przeźroczami – prelekcje o średniowiecznych
zamkach Lubelszczyzny oraz o modzie z czasów średniowiecza.
2
W Y S T A W A
•
2 - 2 8
V
2 0 0 8
Kopie
tkanin historycznych
Ewa Soszko-Dziwisińska
Akademia Sztuk Pięknych, Warszawa
Tkaniny towarzyszyły człowiekowi w każdej dziedzinie życia od
najdawniejszych czasów. Mogły to być proste i surowe stroje
ubogich lub bezcenne szaty królewskie, filcowe derki w namiotach nomadów lub jedwabne dywany w pałacach królewskich.
Tkaniny powstawały zarówno w domowym zaciszu – gdzie
tkactwo i hafciarstwo były istotnymi elementami wychowania
i wykształcenia – jak również w wyspecjalizowanych manufakturach zatrudniających mistrzów. Tapiserie tworzone były tak
w starożytnym Egipcie, jak i w Grecji czy Rzymie, w kręgach
kultury koptyjskiej i syryjskiej, w starożytnych Chinach i w prekolumbijskim Peru. W Europie technika tapiserii znana była od
wczesnego średniowiecza, a najważniejsze ośrodki wytwarzające tapiserie znajdowały się w Niemczech, Francji i Niderlandach.
Cechą tkanin wykonanych techniką tapiserii, pozwalającą na
odróżnienie ich od innych materiałów, jest wielobarwny wątek,
który całkowicie pokrywa osnowę, tworząc jednocześnie dekorację i strukturę tkaniny. Hafty powstawały we wszystkich epokach i kręgach kulturowych. Tworzono je na różnych podłożach,
z użyciem różnych dostępnych materiałów, a ich zadaniem było
zdobienie przedmiotów życia codziennego tak, by przysparzały
splendoru uroczystościom, w czasie których były używane, oraz
podkreślały pozycję osób, których szaty zdobiły. Wraz z mechanizacją przemysłu i obniżeniem kosztów produkcji sztuka
3
Kopie tkanin historycznych
wykonywania tkanin i haftów zaczęła
upadać. Domowe krosna tkackie stały
się bezużyteczne, pozamykano liczne
szkoły hafciarskie.
W celu ratowania materialnych zabytków sztuki tekstylnej oraz zachowania
umiejętności tworzenia tkanin i haftów,
w 1992 roku na Wydziale Konserwacji
i Restauracji Dzieł Sztuki Akademii Sztuk
Pięknych w Warszawie została utworzona Katedra Konserwacji i Restauracji
Tkanin Zabytkowych. Jest to jedyna
w Polsce katedra kształcąca specjalistów
w dziedzinie konserwacji tkanin zabytkowych. Studia – podobnie jak w innych
katedrach Wydziału Konserwacji – trwają 6 lat. Studenci rozpoczynają naukę od
wykonania kopii tkanin w technikach
tapiserii i haftu. Wykłady na pierwszym
roku obejmują niezbędny zakres wiedzy
na temat podstawowych surowców
4
2-28 V 2008
włókienniczych oraz technik tkackich i hafciarskich. Od drugiego roku studenci
poznają teoretyczne podstawy zagadnień związanych z konserwacją i restauracją
tkanin zabytkowych: kobierców, tapiserii, tkanin jedwabnych, tkanin archeologicznych, szat liturgicznych i kostiumów historycznych. W trakcie ćwiczeń studenci
uczą się samodzielnego badania techniki i technologii obiektów, a przede wszystkim nabywają wszechstronne, techniczne i artystyczne umiejętności potrzebne
w konserwacji i restauracji tkanin zabytkowych. Sprawdzianem wiedzy i praktycznych umiejętności jest praca magisterska.
Wszystkie prezentowane na wystawie kopie tkanin i haftów zostały wykonane
przez studentów pierwszego roku. Każdy student wykonuje dwie kopie – jedną
5
Kopie tkanin historycznych
w technice tapiserii, drugą w technice haftu. Obecne na wystawie tapiserie to
kopie tkanin koptyjskich, prekolumbijskich i europejskich. Wykonane są z wełny
i jedwabiu, na wełnianej lub bawełnianej osnowie. Kopie haftów zrealizowano na
podstawie oryginalnych tkanin europejskich z polskich zbiorów muzealnych i kościelnych. Wykonano je na podłożach i z materiałów maksymalnie zbliżonych do
oryginalnych. Są to tkaniny lniane lub jedwabne, a nici jedwabne i metalowe.
Na prezentowanych planszach zwiedzający wystawę mogą zobaczyć wybrane
przykłady realizacji konserwatorskich przeprowadzanych w Katedrze Konserwacji i Restauracji Tkanin Zabytkowych.
6
The Regional Museum
in Łęczna
The Regional Museum in Łęczna was established in 1966. The
museum seat is a monumental synagogue from the middle of
the 17th century. Numerous fires destroying the town throughout the centuries did not spare the synagogue, yet it was always
possible for the Jewish community to restore the object to the
past glory. Preserved photographs from before 1939 show the
building of a uniform mass, covered with a jerkin roof.
The process of the synagogue destruction, which began during the German occupation, continued in the post-war years.
In 1952 the degree of destruction was so considerable that the
demolition was decided upon. Fortunately, the status of a monument saved the synagogue from being dismantled. Thorough
renovation works – carried out in 1954-1964 – restored an old
image of the object, though with some changes: the western
part of the building, originally the seat of the kehilla and the
women’s section, was rebuilt in a smaller size, which allowed to
divide the mass of the roof.
The preserved building of the synagogue – erected on a rectangular plan 9.5x15 m – is built of crushed stone supplemented
with bricks, it has a broken Polish roof covered with shingle.
Circa 1.3-metre thick walls suggest the existence of a vault in
the original establishment, whereas the mass and the shape of
the roof indicate an attic.
7
The Regional Museum in Łęczna
Out of the original interior design an incredibly original bemah has been preserved, with a two-storey retable and Aron ha-Kodesh (an altar wardrobe) – both
with late Renaissance ornaments and fragments of polychromes.
Since 1991 the Regional Museum in Łęczna has been the Division of the Lublin
Museum. It possesses precious Judaic monuments, artistic craft items, ethnographic, numismatic, geological and archaeological collections.
In the main chamber of the synagogue numerous objects of religious cult have
been gathered – both from the synagogue and houses. The exhibition design
is based on the cycle of a Jewish ritual year: starting from the objects related
to the weekly festival of Sabbath through the following holidays of the Jewish
calendar – Rosh Hashanah, Yom Kippur, Sukkoth, Chanukah, Purim, Pesach. The
supplement of the exhibition consists of the objects connected with everyday
life and few mementoes left after the Łęczna Jews.
The history of the Łęczna estate is presented by the exhibition Traces of the past.
From the history and culture of Łęczna. It consists of painted images of the Łęczna
squires as well as everyday objects, photographs, original documents and their
photocopies. The whole exhibition shows the town development throughout
the centuries; it is a kind of document of old times and people connected with
them. The preserved photographs evoke the image of the town years ago, from
the times when its architecture was dominated by wooden arcade houses – today non-existent.
The museum has been leading exhibiting and educating activities for many
years; it participates in the events organised in the town. The aim of these activities is to encourage children, teenagers and adults to get to know the history
of their Small Homeland as well as to arouse interest in art and culture in their
different aspects.
Within the Transborder festival of the East Slav culture organised by the County
Starosty in Łęczna, we invite everyone to the exhibition organised with the participation of the Academy of Fine Arts in Warsaw, presenting the copies of historic paintings as well as the methods of archaeological textile conservation. During the opening of the exhibition, short – enriched with colourful slides – talks
will be delivered on medieval castles of Lubelszczyzna and medieval fashion.
8
THE EXHIBITION
•
2-28 V 2008
Copies
of historic textiles
Ewa Soszko-Dziwisińska
Academy of Fine Arts, Warsaw
Textiles have accompanied man in every sphere of life since the
oldest times. They could have been the poor’s simple and crude
garments or priceless royal robes, felt blankets in nomadic tents
or silk carpets in royal palaces. Textiles were created both in the
privacy of the home – where weaving and embroidery were essential elements of upbringing and education – and in specialist manufactures employing foremen. Tapestries were created
in the ancient Egypt, Greece and Rome, in the circles of Coptic
and Syrian cultures, in the ancient China and the pre-Columbian
Peru. In Europe the tapestry technique has been well-known
since the early Middle Ages, and the most important tapestry
centres were located in Germany, France and the Netherlands.
The feature of the textiles made in the tapestry technique, which
allows to distinguish them from other materials, is a colourful
weft, which completely covers the warp, forming both the decoration and the structure of the textile. Embroideries were created in every epoch and cultural circle. They were made on different surfaces, with the use of different available materials, and
their task was decorating everyday objects so that they added
to the splendour of the ceremonies during which they were
used, and underlined the position of the people whose robes
they decorated. Together with the industry mechanisation and
the lowering of production costs, the art of making textiles and
9
Copies of historic textiles
embroideries began to die out. Home
weaving looms became useless, numerous embroidering schools were
closed.
In order to save material monuments
of textile art and to preserve the skills
of textile and embroidery creating, in
1992 the Department of the Old Textile
Conservation and Restoration was established within the Department of the
Conservation and Restoration of Works
of Arts at the Academy of Fine Arts in
Warsaw. This is the only department
in Poland, educating specialists in the
conservation of old textiles. The studies – similarly to other departments of
the Conservation Department – last
6 years. Students start their education
with making textile copies in the tapestry and embroidery techniques. The
first year lectures cover the necessary
knowledge on basic weaving materials
10
2-28 V 2008
as well as weaving and embroidery techniques. From the second year students
learn about theoretical basics of conservation and restoration of old textiles:
carpets, tapestries, silk textiles, archaeological textiles, liturgical vestments and
historic costumes. During classes, students learn independent surveying of the
object technique and technology, and first of all, they gain versatile, technical
and artistic skills necessary in the conservation and restoration of old textiles.
The master thesis is the test of their knowledge and practical skills.
All the copies of textiles and embroideries on exhibition have been made by first
year students. Each student makes two copies – one in the tapestry technique,
the other – in the embroidery technique. Currently, on exhibition there are cop-
11
Copies of historic textiles
ies of Coptic, pre-Columbian and European cloths. They are made of wool and
silk, on a woollen or cotton warp. The embroidery copies were made on the
basis of genuine European textiles from Polish museum and church collections.
They were made on surfaces and materials as close to the original ones as possible. They are linen or silk textiles, and the threads – silk and metal ones.
In the presented display panels, visitors can see selected examples of conservation realisations carried out in the Department of the Old Textile Conservation
and Restoration.
12
Das Regionalmuseum
in Łęczna
Das Regionalmuseum in Łęczna wurde im Jahre 1966 gegründet. Eine Synagoge, die
aus der Mitte des XVII Jahrhunderts kommt, ist Sitz des Museums. Die zahlreichen Brände, die die Stadt im Laufe der Jahrzehnte verwüsteten, haben auch die Judentempel
nicht geschohnt. Jedes Mal gelang es aber der Judengemeinschaft den Objekt zum
ursprünglichen Zustand wiederzuherstellen. Die erhaltenen Fotografien, die noch for
dem Jahre 1939 aufgenommen wurden, zeigen die Synagoge als ein einheitliches Gebäude, das mit dem Dach mit einem Öffnungsgesims bedeckt ist.
Während der deutschen Besetzung begann der Zerstörungsprozess der Synagoge, der
in den Nachkriegsjahren fortschritt. Im Jahre 1952 war das Gebäude in solchem Maße
vernichtet, dass man über ihren Abbruch entschied. Die Synagoge wurde aber nicht
abgebrochen, weil sie als ein Baudemkmal anerkannt war. Die komplexe Restauration
– die in den Jahren 1954-1964 durchgeführt wurde – stellte dem Gebäude sein altes
Aussehen wieder her. Nur die westliche Seite des Gebäudes, wo sich ursprünglich der
jüdische Gemeinderat und das Weibebereich befand, wurde kleiner wiederhergestellt.
Das erlaubte die Dachkonstruktion zu zergliedern.
Das erhaltene Synagogengenbäude hat einen rechteckigen Grundriß, deren Abmessung 9,5 x 15 m beträgt. Die Synagoge ist teilweise aus gebrochenem Stein und teilweise
aus Ziegel gebaut. Sie besitzt das polnische gebrochene Dach, das mit dem Schindel
bedeckt ist. Die Mauern, die etwa 1,3 m dick sind, weisen darauf hin, dass das Gebäude
ursprünglich eine Gewölbe besaß. Die Gestalt des Daches zeugt von einer Attika.
Vor der Ausschmückung des Innenraumes blieb eine sehr originelle Bima und ein Toraschrein (der Altarschrank) – beide Elemente besitzen Stuckarbeiten und Polychromiefragmente, die aus Spätrenaissance kommen.
13
Das Regionalmuseum in Łęczna
Ab 1991 wurde das Regionalmuseum in Łęczna zur Filiale des Lublin Museum in Lublin. Das Museum besitzt wertvolle Judaika; künstelerische Gewebe; ethnographische,
numismatische, geologische und archeologische Sammlungen.
In der Hauptsaal der Judentempel wurden zahlreiche Gegenstände des religiösen
Kultes gesammelt, der sowohl in der Synagoge als auch in Privathäusern ausgeübt
war. Die Idee der Ausstelung nahm sich zum Vorbild jüdische Feste im Jahreslauf. Es
beginnt mit den Gegenständen, die mit Sabbat – dem Fest, das am jeden Wochenende gefeiert wird – verbunden sind, durch andere Feste wie Rosch ha-Schana, Jom
Kippur, Sukkot, Chanukka, Purim, Pessach. Die Ausstellung wurde sowohl durch die
alltäglichen Gegenstände als auch durch ein paar Andenken von den aus Łęczna kommenden Juden erweitert.
Die Geschichte der Kulturgüter aus Łęczna wird während der Ausstelung unter dem
Titel Spuren der Vergangenheit. Aus der Geschichte und Kultur von Łęczna präsentiert. Die
Ausstelung zeigt sowohl die Bilder von vielen Höfen in Łęczna als auch die Gebrauchswaren, Fotografien; originelle Dokumente oder ihe Fotokopien. Alle gesammelten Gegenstände veranschaulichen die Entwicklung der Stadt im Laufe der Jahrzehnte und
sind ein Zeugniss der Geschichte und der Menschen, die mit ihr verbunden sind. Die
erhaltenen Fotografien erinnern an die Vergangenheit der Stadt, als in ihrer Architektur
die Laubenganghäuser aus Holz, die heutzutage nicht mehr zum Vorschein kommen,
dominierten.
Das Regional Museum in Łęczna veranstalltet Ausstelungen, führt Ausbildungstätigkeit und nimmt an den Stadtveranstaltungen teil. Diese Aktivitäten haben zum
Ziel Kinder, Jugendliche und Ewachsene zu ermuntern, dass sie die Geschichte ihrer
„Kleinen Heimat“ kennen lernen und sich für die Kunst und Kultur in verschiedenen
Aspekten zu interessieren beginnen.
Im Rahmen von Grenzüberschreitendem Kulturfestival der östlichen Slaven, der durch die
Kreisstarostei in Łęczna organisiert ist, laden wir zur „Ausstelung der Gewebekopien
und der Konservierungsmethoden der archeologischen Gewebe“ ein. Die Ausstelung
ist im Zusammenarbeit mit Warschauer Akademie der Schönen Künste organisiert.
Während der Eröffnung werden kurze Lichtbildervorträge sowohl über mittelalterliche
Schlösser von Lublin und seiner Gegend als auch über mittelalterliche Mode.
14
DIE AUSSTELUNG
•
2-28 V 2008
Kopien
der historischen Gewebe
Ewa Soszko-Dziwisińska
Warschauer Akademie Schöner Knüste
Seit langer Zeit begleiten Gewebe den Menschen in jedem Kreis seines Lebens. Es waren entweder schlichte und unbearbeitete Gewande der Armen, oder unschätzbare
königliche Kleider; filzige Decken in Nomadenzelten, oder seidene Teppiche in königlichen Palästen. Die Gewebe entstanden nicht nur am häuslichen Herd – wo die Weberei und Stickerei wesentliche Komponente der Erziehung und Ausbildung waren
- sondern auch in spezialisierten Manufakturen, in denen qualifizierte Meister angestellt waren. Gobelins wurden in antikem Ägypten, in Griechenland und in Rom; im
koptischen und syrischen Kulturkreis; in antikem China und in präkolumbischem Peru
geschaffen. Die Kunst der Gobelins war in Europa im frühesten Mittelalter bekannt;
und die Gobelinfabriken befanden sich in Deutschland, Frankreich und in den Niederlanden. Das Merkmal, das die mit dieser Technik gefertigten Gewebe von anderen Gewebe und Stoffen unterscheiden lässt, ist der vielfarbige Faden, der den Gewebeinhalt
ganz füllt, dabei das Gewebe dekoriert und seine Struktur bildet. In jeder Epoche und
in jedem Kulturkreis entstanden Stickereien. Sie waren auf verschiedenen Grundlagen
und mit Hilfe von verschiedenen Materialien hergestellt, um die allätglichen Gegenstände zu schmücken. Die auf diese Art und Weise geschmückten Gefässer verliehen
den Feierlichkeiten, in denen sie benutzt wurden, einen besonderen Glanz. Die mit
den Geweben verzierte Kleidung unterstrich dagegen die Funktion der Personen, die
sie getragen haben. Die Gewebe- und Stickereikunst geriet leider in Verfallen, nachdem die Industrie mechanisiert und die Produktionskosten reduziert worden waren.
Die Weberstühle wurden nutzlos und alle Stickereischulen wurden geschlossen.
Um die stofflichen Denkmäler der Textilkunst zu retten und um die Fertigkeit der
Stickerei und der Gewebe weiterzugeben, entstand der Lehrstuhl für die Konservie-
15
Kopien der historischen Gewebe
rung und Restaurierung der Gewebe an
dem Fachgebiet der Konservierung und
Restaurierung der Kunstwerke der Warschauer Akademie Schöner Knüste im
Jahre 1992. Es ist der einzige Lehrstuhl
in Polen, wo die Spezialisten auf dem Gebiet der Gewebekonservierung ausgebildet werden. Die Studien – genauso wie an
den anderen Lehrstühlen des Fachgebiets
der Konservierung und Restaurierung
– dauern 6 Jahre. Die Studenten beginnen
die Lehre vom Herstellen einer Gewebekopie in der Gobelin- und Stickereitechnik. Die Vorlesungen umfassen im ersten
Studienjahr sowohl das nötige Basiswissen über die Textilrohstoffe, als auch über
die Weberei- und Stickereitechniken. Im
zweiten Studienjahr lernen die Studenten
die theoretischen Grundlagen der Konservierung und Restaurierung historischer
Gewebe kennen: z.B. Teppiche, Gobelins,
Seidenstoffe, archäologische Gewebe,
liturgische Gewänder und historische
16
2-28 V 2008
Kostüme. Whärend des Praktikums untersuchen die Studenten selbst Technik und
Technologie, in denen das Kunstwerk geschaffen wurde. Vor allem erwerben sie aber
vielseitige, technische und künstlerische Fertigkeiten, die bei der Konservierung und
Restaurierung der historischen Gewebe erforderlich sind. Am Ende des Studiums ist
jeder Student verpflichtet, eine Magisterarbeit zu schreiben. So werden ihr Wissen und
praktische Kenntnisse überprüft. Alle Gewebe- und Stickereikopien, die an der Ausstellung gezeigt sind, wurden von den Studenten des ersten Studienjahres geschaffen. Jeder Student fertigt zwei Kopien an – die eine in der Gobelintechnik, die andere
in der Stickereitechnik. Die an der Ausstellung präsentierten Gobelins sind Kopien der
koptischen, präkolumbischen und europäischen Gewebe. Sie wurden aus der Wolle
17
Kopien der historischen Gewebe
und Seide hergestellt und haben entweder einen Wolle-, oder Baumwolleinhalt. Die
Stickereikopien wurden anhand der originellen europäischen Gewebe angefertigt, die
sich in polnischen Museen- und Kirchensammlungen befinden. Sie wurden auf den
Grundlagen und aus den Materialien geschaffen, die den originellen Grundlagen und
Materialien sehr ähneln. Darunter unterscheidet man Leine-, oder Seidestoffe. Faden
sind dagegen aus Metall, oder Seide erstellt.
Auf den Tafeln können die Ausstellungsbesucher die ausgewählten Beispiele der
Konservierungsarbeiten bewundern, die im Fachgebiet der Konservierung und Restaurierung der Gewebe realisiert wurden.
18
Регіональний музей
у Ленчній
Регіональний музей у Ленчній постав у 1966 році. Приміщення музею є старовинною синагогою з середини ХVІІ століття.
Численні пожежі, які нищили місто на протязі віків, не щадили і божниці, але кожного разу єврейській громаді вдавалося
вернути об’єкт до стану давньої величі. Збережені фотографії
з-перед 1939 року представляють монолітну брилу будівлі,
прикриту ламаним дахом.
Розпочатий під час німецької окупації процес руйнування історичної божниці продовжувався і в післявоєнні роки. У 1952
році будівля була вже так знищена, що прийнято рішення
про її розібрання. На щастя, статус історичної пам’ятки врятував синагогу від реалізації рішення. Комплексні ремонтні
праці, здійснені у 1954-1964 рр., повернули об’єктові давній
вигляд, хоча з певними змінами: західна частина будинку,
у якій колись знаходилось приміщення кагалу та бабинець,
відбудовано у менших габаритах, що позволило поділити
брилу даху.
Збережений будинок синагоги, який має на плані форму прямокутника, збудований з лупаного каміння, доповненого
цеглою, має ламаний польський дах, критий гонтою. Грубі,
товщиною приблизно 1, 3 м мури, підказують, що раніше існувало склепіння, а брила і форма даху – про наявність аттики.
З інтер’єру збереглась надзвичайно оригінальна біма, увін-
19
Регіональний музей у Ленчній
чана двоярусною надбудовою та Арон-га-Кодеш (вівтарна шафа) – обидві
з пізньоренесансовими ліпниною та фрагментами поліхромії.
Від 1991 року Регіональний музей у Ленчній є відділом Люблінського музею
у Любліні. Він посідає цінну колекцію юдаїки, пам’ятки художнього ремесла,
етнографічні, нумізматичні, геологічні та археологічні колекції.
У головному залі божниці зібрано численні предмети релігійного культу,
зв’язаного з обрядовістю як у синагозі, так і вдома. Схема експозиції опирається на циклі єврейського обрядового року: починаючи від предметів,
зв’язаних із щотижневим святом Шабасу, а також черговими святами єврейського релігійного календаря – Рош Гашана, Йом Кіппур, Суккот, Ханука,
Пурім, Песах. Експозицію доповнюють предмети, зв’язані зі щоденним життям та нечисленні пам’ятки по ленчинських євреях.
Історія ленчинських маєтків представлена на виставці Сліди минулого. З історії та культури Ленчної. Вона складається з портретів ленчинських поміщиків, предметів побуту, фотографій та оригіналів документів і їх фотокопій.
Цілість дає уявлення про розвиток міста на протязі віків, є своєрідним документом історичних подій та людей, пов’язаних з ними. Збережені фотографії
представляють образ містечка, яким воно було колись, з часів, коли в його
архітектурі переважали дерев’яні будинки з навісами, які зараз вже не існують.
Музей віддавна веде виставкову та освітню роботу, бере участь в культурних
заходах, організованих на території міста. Метою цієї діяльності є заохочення дітей, молоді і дорослих до пізнання історії їх Малої Батьківщини, а теж
пробудження зацікавлення мистецтвом та культурою у їх різних аспектах.
У рамках Транскордонного фестивалю культури східних слов’ян, який організовує повітове староство у Ленчній, запрошуємо всіх зацікавлених
на виставку, де представлені копії історичних тканин та методи консервації
археологічних тканин. Вона організується за участю Академії мистецтв у Варшаві. Під час відкриття виставки будуть виголошені короткі лекції про середньовічні замки Люблінщини та про середньовічну моду, збагачені показом
барвних діапозитивів.
20
В И С Т А В К А
•
2 - 2 8
V
2 0 0 8
Копії
історичних тканин
Ева Сошко-Дзівісіньська
Академія мистецтв, Варшава
Від найдавніших часів тканини були присутні у кожній галузі
життя людини. Це могло бути просте і суворе вбрання бідняка або безцінні королівські шати, повстяні попони в наметах номадів чи шовкові килими в королівських палацах.
Тканини поставали як удомашньому затишку, де ткацтво
та вишивка були важливим елементом виховання та освіти,
так і у спеціалізованих мануфактурах, де працювали майстри.
Гобелени вироблялись у стародавньому Єгипті, Греції і Римі,
на землях, які перебували під впливом коптської і сірійської
культури, у стародавньому Китаї і в Перу доколумбівських
часів. В Європі техніка гобелену була відома від раннього
середньовіччя, а найважливіші центри по виробництву гобеленів існували в Німеччині, Франції та Нідерландах. Ціна тканин, виконаних технікою гобелену, яка давала можливість
відрізнити їх від інших матеріалів, є багатоколірний мотив,
який повністю покриває основу, творячи одночасно декорацію та структуру тканини. Вишивки поставали у всі епохи
та у всіх культурних колах. Вони творились на різних основах,
з використанням різних доступних матеріалів, а їх завданням
було прикрашання предметів щоденного вжитку, для того,
щоб вони додавали величі урочистостям, під час котрих
використовувалися, а теж, щоб підкреслити статус тих осіб,
вбрання яких вони прикрашали. Одночасно з механізацією
21
Копії історичних тканин
промисловості і зниженням коштів виробництва мистецтво виконання тканин та вишивок почало занепадати. Домашні ткацькі кросна сталися непотрібними, численні школи
вишивання позакривали.
З метою рятунку матеріальних пам’яток текстильного мистецтва, а теж збереження вміння творення тканин і вишивок, у 1992 році на факультеті консервації та реставрації творів мистецтва Академії мистецтв у Варшаві
утворено кафедру консервації та реставрації старовинних тканин. Це єдина у Польщі кафедра, де навчають
спеціалістів у галузі консервації старовинних тканин. Навчання, як і на інших кафедрах факультету консервації,
триває шість років. Студенти розпочинають навчання з виконання копії тканин у техніках гобелену та вишивки.
Лекції на першому курсі охоплюють
необхідний об’єм знань на тему основ-
22
2-28 V 2008
ної текстильної сировини та ткацьких і вишивальних технік.На другому курсі
студенти ознайомлюються з теоретичними основами проблем, зв’язаних
з консервацією та реставрацією старовинних тканин: килимів, гобеленів, шовкових тканин, археологічних тканин, літургічних шат та історичних костюмів.
Студенти вчаться самостійно досліджувати техніку і технологію об’єктів, та передовсім набувають всесторонні, технічні та мистецькі уміння потрібні у консервації і реставрації старовинних тканин. Перевіркою знання і практичного
вміння є магістерська праця.
Всі копії тканин і вишивок, представлених на виставці, виконали студенти
першого курсу. Кожний студент виконує дві копії, одну в техніці гобелену,
23
Копії історичних тканин
другу в техніці вишивки. Виставлені гобелени є копіями коптських, європейських та з доколумбівської Америки тканин. Виконані з вовни і шовку, на вовняній чи бавовняній основі. Копії вишивок зроблені на підставі оригінальних
європейських тканин з польських музейних та церковних колекцій. Їх виконано на основах і з матеріалів максимально наближених до оригінальних.
Це лляні або шовкові тканини, а нитки шовкові та металеві.
На презентованих таблицях відвідувачі виставки можуть побачити вибрані
приклади консерваторських реалізацій, проведених на кафедрі консервації
та реставрації стародавніх тканин.
24