docМонографія, Том 5 - Луцький національний технічний університет
download 
Reklamacja Transkrypt
Монографія, Том 5 - Луцький національний технічний університет
ПЛ-НТУ Транскордонний досвідом. Том 5 обмін PL-NTU Transgraniczna wymiana doświadczeń. Tom 5 Монографія – Луцький НТУ Проект IPBU.03.01.00-06-386/11-00 ПЛ-НТУ Транскордонний обмін досвідом є співфінансований в рамках Програми транскордонного співробітництва Польща-Білорусь-Україна 2007-2013, що співфінансовано за рахунок коштів Європейського Союзу в рамках Європейського Інструменту Сусідства та Партнерства Керівник проекту: Люблінська Політехніка вул. Надбистшицка 44A, кабінет 1001 20-501 Люблін, Польща тел. +48 81 538 4112, +48 81 538 4579; факс +48 81 538 4220 e-mail: [email protected] Партнер проекту: Луцький національний технічний університет вул.Львівська, 75, кабінет 12, Луцьк 43018, Україна тел. +380 332 746 118; факс +380 332 746103 e-mail: [email protected] 3 ПЛ-НТУ Транскордонний досвідом. Том 5 обмін PL-NTU Transgraniczna wymiana doświadczeń. Tom 5 редакція Зоряна Герасимчук Вальдемар Вуйцік redakcja Zoriana Herasymchuk Waldemar Wójcik Луцький НТУ Луцьк 2015 4 Рецензенти: д.т.н. інж., проф. Андрій Котира д.т.н. інж., проф. Андрій Смолаж к.т.н. інж. Конрад Громашек Recenzenci: dr hab. inż. Andrzej Kotyra, prof. PL dr hab. inż. Andrzej Smolarz, prof. PL dr inż. Konrad Gromaszek Склад і корекція: проектний офіс ПЛ-НТУ Транскордонний обмін досвідом Skład i korekta: biuro projektu PL-NTU Transgraniczna wymiana doświadczeń Луцький НТУ, 2015 ISBN 978-617-672-129-1 Видавництво: РВВ Луцького НТУ, вул. Львівська 75 Друк: ТзОВ «Актив-Інформ», м. Луцьк Електронна версія монографії доступна на офіційному сайті Луцького НТУ: http://lutsk-ntu.com.ua Безкоштовний примірник. Формат 60х84 1/16. Тираж – 50 прим. 5 Робота створена в рамках проекту ПЛ-НТУ Транскордонний обмін досвідом ІPBU.03.01.00-06-386/11-00 в рамках Програми Транскордонного Співробітництва Польща-Білорусь-Україна 2007– 2013, що співфінансується Європейським Союзом в рамках Європейського Iнструменту Cусідства та Партнерства. Ця публікація була створена за допомогою Європейського Союзу. Відповідальність за зміст цієї публікації лежить на авторах, і жодним чином не може розглядатися як відображення поглядів Європейського Союзу. Praca powstała w ramach projektu PL-NTU Transgraniczna wymiana doświadczeń IPBU.03.01.00-06-386/11-00 współfinansowanego w ramach Programu Współpracy Transgranicznej Polska-Białoruś-Ukraina 2007–2013 finansowanego ze środków Unii Europejskiej w ramach Europejskiego Instrumentu Sąsiedztwa i Partnerstwa. Niniejsza publikacja została stworzona przy pomocy Unii Europejskiej. Wyłączną odpowiedzialność za zawartość niniejszej publikacji ponoszą autorzy oraz w żaden sposób nie może być ona postrzegana jako odzwierciedlenie poglądów Unii Europejskiej. 6 7 Зміст || Spis treści ПЛ-НТУ Транскордонний обмін досвідом (українською мовою) Особливості стратегічного управління на підприємствах цукрової промисловості України (Ольга Баховська)….................................... Програмно-апаратний комплекс управління катером на повітряній подушці (Святослав Козак).............................................. Особливості управління іміджевою політикою вищого навчально закладу (Котик Вікторія)..................................................................... Логістичні методи підвищення енергоефективності в комунальному та інфраструктурному секторах економіки (Микола Мілінчук)............................................................................... Моделювання процесу термоферментативної обробки зернових замісів на базі нечітких множин (Людмила Маркіна)...................... 11 28 43 56 71 PL-NTU Transgraniczna wymiana doświadczeń (w języku polskim) Cechy zarządzania strategicznego w przedsiębiorstwach przemysłu cukrowniczego Ukrainy (Olha Bahovska)............................................. Programowo-sprzętowy kompleks sterowania łodzi na poduszce powietrznej (Sviatoslav Kozak)............................................................. Cechy zarządzania polityką wizerunkową szkoły wyższej (Kotyk Viktoriia)................................................................................................ Logistyczne metody poprawy efektywności energetycznej w komunalnych i infrastrukturnych sektorach gospodarki (Mykoła Milinczuk)............................................................................................... Modelowanie procesu obróbki thermo enzymatycznej zagniesień zbożowych na bazie zbiorów rozmytych (Liudmyla Markina).............. 8 90 106 121 133 148 ПЛ-НТУ ТРАНСКОРДОННИЙ ОБМІН ДОСВІДОМ (українською мовою) 9 10 УДК 338 Ольга Баховська Луцький національний технічний університет ОСОБЛИВОСТІ СТРАТЕГІЧНОГО УПРАВЛІННЯ НА ПІДПРИЄМСТВАХ ЦУКРОВОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ УКРАЇНИ У статті досліджено сутність стратегічного управління, розглянуто модель стратегічного управління з використанням антикризової складової, систематизовано основні чинники виникнення кризових ситуацій на підприємствах цукрової промисловості України. Обґрунтовано необхідність застосування стратегічного управління підприємством з врахуванням антикризової складової в сучасних умовах господарювання. Ключові слова: стратегічне управління, криза, цукрова промисловість, антикризові заходи. The article examines the essence of strategic management, strategic management model using the anti-crisis component, are systematized the main factors of crisis situations at the enterprises of the sugar industry in Ukraine. The article substantiates the need of the application of strategic management with regard to anti-crisis component in the current economic conditions. Keywords: strategic management, crisis, sugar industry, anti-crisis measures. В статье исследована сущность стратегического управления, рассмотрена модель стратегического управления с использованием антикризисной составляющей, систематизированы основные факторы возникновения кризисных ситуаций на предприятиях сахарной промышленности Украины. Обоснована необходимость применения стратегического управления предприятием с учетом антикризисной составляющей в современных условиях хозяйствования. Ключевые слова: стратегическое управление, кризис, сахарная промышленность, антикризисные меры. На сучасному етапі розвитку ринкова економіка характеризується динамічністю зовнішнього середовища, зниженням платоспроможності населення, загостренням конкурентної боротьби, низьким рівнем конкурентоспроможності та важким фінансовим станом більшості підприємств, тому вимагає застосування нових підходів до управління підприємствами. У зв'язку з цим виникає необхідність у ретельному формуванні стратегії діяльності підприємств, вдосконаленні методів та форм управління конкурентоспроможністю підприємства шляхом використання сучасних принципів менеджменту, маркетингу, забезпечення стратегічного підходу до їхньої діяльності. Стратегічне управління підприємствами забезпечує ефективне вирішення проблем, що 11 виникають впродовж діяльності, оскільки спрямоване на своєчасне формування лінії поведінки підприємств відповідно до змін зовнішнього та внутрішнього середовищ діяльності. Дослідженням проблем, пов’язаних із визначенням суті стратегічного управління та особливостей його здійснення на підприємствах, займалися такі вітчизняні та зарубіжні вчені, як: В.Ф. Беседін, З.Є. Шершньова, Л.В. Балабанова, Б.М. Мізюк, В.С. Анфілатов, О.В. Антонова, Г. Мінцберг, Тімо Санталайнен, І.М. Расієл, Д. Кліланд, Девід В. Кравенс, Чарльз В. Лемб, І. Ансофф та інші. Проте, незважаючи на значну кількість проведених досліджень, проблеми стратегічного управління на рівні окремого підприємства в сучасних умовах господарювання обґрунтовані недостатньо та потребують подальших досліджень. Комплекс важливих завдань, таких як: аналіз зовнішнього середовища та потенціалу підприємства, визначення його місії та системи цілей, формування стратегічного плану, організація та контроль за його виконанням є елементами стратегічного управління підприємствами. Ефективне вирішення цих завдань передбачає освоєння теоретичних та методологічних основ стратегічного управління підприємствами та оволодіння специфічним методичним інструментарієм довгострокового прогнозування, планування і аналізу в умовах невизначеності та ризику. Основною метою стратегічного управління є забезпечення стійкої стратегічної позиції на ринку для підтримки життєздатності підприємства у невизначеному майбутньому. Здійснення ефективного стратегічного управління на сучасному етапі є актуальним для підприємств цукрової промисловості України. Сьогодні цукрова промисловість перебуває у кризовому стані через технічно застаріле обладнання, невизначеність попиту на сировину, відсутність ефективного державного регулювання, високу вартість електроенергії та газу. На підприємствах цукрової промисловості України стратегічне управління потрібно здійснювати, враховуючи антикризову складову ще на етапі формування стратегії діяльності підприємства для того, щоб сформувати можливі сценарії розвитку та зменшити негативний вплив кризових явищ. На рисунку 1 зображено модель стратегічного управління підприємством з врахуванням антикризової складової. В сучасних умовах господарювання важливо, щоб антикризова складова в управлінні підприємствами цукрової промисловості 12 повинна бути заздалегідь спланованою і взаємозалежною зі стратегіями всіх сфер діяльності підприємства не тільки в умовах кризи, а й в стабільних умовах функціонування підприємства, виступаючи гарантом передбачення і запобігання різного роду кризових ситуацій. Антикризове управління на даний час відіграє важливу роль в системі оздоровлення підприємства, зокрема: 1. Головна мета антикризового управління - забезпечення міцного положення на ринку і стабільно стійкого фінансового становища підприємства при будь-яких економічних, політичних, соціальних катаклізмах. 2. В його межах застосовуються такі управлінські інструменти, які в специфічних українських умовах опинилися найбільш ефективними у вирішенні усіх поточних задач підприємства, а не тільки в усуненні тимчасових фінансових ускладнень. 3. Суть антикризового управління - прискорена і дієва реакція на існуючі зміни навколишнього середовища на основі раніше ретельно розробленої системи альтернативних варіантів управлінських рішень. 4. В основі антикризового управління лежить процес постійних та послідовних нововведень в усі ланки та галузі діяльності підприємства. 5. Антикризове управління націлює на те, що навіть в складній господарській ситуації, в якій опинилося підприємство, можна ввести в дію такі управлінські механізми, які б дозволили б вибратися підприємству із труднощів з найменшими втратами [19]. З вищезазначеного можна зробити висновок, що антикризове управління - це комплексний, багатоплановий процес застосування до підприємства сукупності економічних і соціально виправданих профілактичних та оздоровчих процедур, спрямованих на підвищення його конкурентоспроможності на ринку. Антикризове управління виступає дієвим засобом виживання у важкий період, знижує ризик банкрутства; координує діяльність підприємства в цілому; сприяє мобілізації, раціональному розподілу та використанню ресурсів; допомагає подолати невизначеність ринкового середовища та перейти підприємству на новий рівень розвитку. 13 Розглянемо основні підходи до визначення поняття «стратегії», це дозволить глибше усвідомити сутність стратегічного управління та зрозуміти його зміст [5]. Таблиця 1 Основні підходи до визначення поняття «стратегія» Автор Визначення поняття «стратегія» Набір правил для прийняття рішень, якими підприємство керується в своїй діяльності. Метод встановлення довгострокових цілей І. Ансофф [1] підприємства, програми його дій та пріоритетних напрямків розміщення ресурсів. Спосіб реакції на зовнішні можливості й М. Портер [17] загрози, внутрішні сильні та слабкі сторони. Послідовна, узгоджена та інтегрована М. Мінцберг [13] структура управлінських рішень. Програма, план, генеральний курс суб’єкта Р.А. Фатхутдінов управління по досягненню ним стратегічних [22] цілей в будь-якій області діяльності. Модель прийняття рішень, що визначає і розкриває цілі і завдання підприємства, задає його основну політику і плани реалізації поставлених цілей, визначає сферу бізнесу, у якій зосереджена основна діяльність Л.В. Балабанова підприємства, тип економічної і людської [21] організації, якої дотримується або до якої схильне підприємство, а також природу економічних і політично-економічних досягнень, які воно має намір запропонувати акціонерам, найманим службовцям, покупцям і суспільству в цілому. Загальний напрямок, генеральна лінія А.Д. Гітельман [2] розвитку підприємства. Важливо правильно скоординувати і передбачити можливі ризики та чинники виникнення кризової ситуації на підприємстві ще на етапі формування стратегії розвитку, адже це дозволить спрогнозувати та підготуватися до можливих змін. На рисунку 1 14 схематично зображено процес стратегічного підприємством з врахуванням антикризової складової. Моніторинг зовнішнього та внутрішнього середовищ Формування стратегії Визначення місії, цілей, стратегії Реалізація стратегії Визначення короткострокових цілей управління Оцінка результатів реалізації стратегії Контроль та оцінка результатів реалізації стратегії Розподіл ресурсів Визначення довгострокових цілей Стратегічний аналіз, оцінка стратегічних альтернатив Вибір можливих стратегій виходу з кризи Удосконалення системи управління Вибір політики дій Організація виконання комплексу антикризових заходів Перегляд результатів реалізації антикризової стратегії Внесення пропозицій щодо удосконалення розробленої стратегії Рис. 1. Схема стратегічного управління підприємством з врахуванням антикризової складової (сформовано автором на основі [3, 7, 9, 11, 12, 15, 20, 23, 24]) Відповідно до розглянутої моделі можна простежити те, що процес стратегічного планування завершується формулюванням методів стратегічного аналізу, визначенням стратегічних альтернатив подолання кризових ситуацій та вибором певної стратегії виходу з кризи, що є важливим саме для цього етапу стратегічного управління. Адже, врахувавши можливі чинники виникнення кризових явищ, можна передбачити певний перелік дій задля недопущення зниження рівня конкурентоспроможності підприємства та полегшення виходу підприємства із кризи. Наступним є етап реалізації стратегії, який логічно завершується контролем і оцінкою отриманих результатів. Оцінка результатів 15 стратегії передбачає не тільки аналіз стану основних показників та визначення дієвості обраної стратегії розвитку, а формування пропозицій щодо удосконалення існуючої стратегії. В сучасних умовах господарювання гостро постає питання стратегічного управління підприємством з врахуванням антикризової складової, оскільки більша частка підприємств України зазнали негативного впливу кризових явищ, що існують в економіці країни протягом останніх десяти років. Визначимо необхідність застосування стратегічного управління з врахуванням антикризової складової на підприємствах цукрової галузі промисловості України. Серед багатьох галузей харчової промисловості України на сьогоднішній день досить проблемною та найбільш незахищеною залишається цукрова. Розвиток цукробурякового комплексу є одним із найбільш важливих в економіці України, потребує якісних перетворень, спроможних забезпечити підвищення конкурентоспроможності продукції на зовнішніх ринках. Негативний вплив конкурентного середовища відчутний через здійснення закупівель імпортного цукру із тростини, який має значно нижчу собівартість та ціну [9]. Останніми роками вітчизняний товаровиробник стикається із проблемою недостачі сировини (цукрового буряка), тому цукрові заводи змушені боротися також і за сировинні ресурси. Виробництво цукру в Україні буде конкурентоспроможним лише тоді, коли доходи від продажу цукру на міжнародному ринку значно перевищуватимуть сумарні витрати на виробництво цукрової продукції, оцінені у світових цінах. Відновлення експорту українського бурякового цукру, підвищення його конкурентоспроможності та активізації просування на продовольчі ринки зарубіжних країн є однією з відправних позицій розвитку галузі. На сьогодні в Україні зруйнована інфраструктура щодо забезпечення експортних поставок цукру, яка з втратою ринків СНД потребує від держави прийняття конкретних заходів з її якнайшвидшого відновлення та направлення на країни ЄС. На ринку цукру України уже більше десяти років спостерігаються постійні коливання обсягів виробництва цукрових буряків та цукру, які призводять, відповідно, до цінових коливань. Наприклад, в дефіцитні роки високий попит на цукор стимулює 16 сільськогосподарські підприємства збільшувати площі посіву цукрових буряків, також збільшуються обсяги виробництва цукру і виникає перевиробництво, що зумовлює падіння цін. Підприємствавиробники цукру зазнають збитків, в результаті спостерігається протилежний ефект: виробники цукрових буряків скорочують посіви. Тоді пропозиція цукру на ринку суттєво зменшується, а ціни на внутрішньому ринку знову зростають. Даний процес є циклічним. Загалом цукробурякове виробництво в нашій державі перетворилося з експортно-стратегічної галузі економіки на дотаційну, що загрожує відсутністю змоги забезпечення навіть власних потреб таким важливим продуктом як цукор з цукрових буряків. Відповідно до даних асоціації "Укрцукор" у 2014/2015 маркетинговому році працювало 48 цукрових заводів (проти 38 у попередньому сезоні), вироблено, за попередніми даними, 2,081 млн. тонн цукру (у 1,7 рази більше, ніж у сезоні цукроваріння 2013/2014 МР). На початок 2014/15 МР (01 вересня 2014 р.) перехідні залишки склали 344 тис. тонн (рис. 2) [18]. Відповідно до балансу попиту і пропозиції цукру станом на 1 липня 2015 року запаси цукру в усіх суб'єктів господарювання складають 817 тис. тонн. Потреба цукру для забезпечення внутрішнього ринку на період липня – серпня 2015 року складає 280 тис. тонн [18]. Сьогодні для розвитку цукробурякового комплексу України, крім необхідності впровадження сучасних технологій вирощування цукрових буряків, достатнього забезпечення бурякосійних господарств високоякісним насінням, мінеральними добривами і засобами хімічного захисту рослин, ще більш актуальною стає реконструкція та модернізація цукрових заводів, нарощування їх виробничих потужностей до економічно оптимальних меж. 17 Рис. 2. Динаміка виробництва цукру у 2008-2014 р.р. [18] Потенціал українських виробників цукру є досить високим. Потужності цукрових заводів України дозволяють за 90 діб сезону переробки виробляти 3,5 мільйона тонн цукру, проте для використання цього потенціалу в повному обсязі наразі недостатньо коштів та можливостей [8]. Розвиток нових технологій відбувається значно швидше, ніж оновлення технологічної бази цукрових заводів через відсутність коштів на модернізацію обладнання. Це у свою чергу призводить до збільшення витрат на енергетичні ресурси, в результаті собівартість виготовлення цукру є значно вищою за ціну реалізації. Сьогодні менеджмент підприємств цукрової промисловості повинен звертати увагу не тільки на внутрішнє середовище підприємства, а й зважати на ті фактори, які здійснюють вагомий вплив ззовні. Зокрема, на ефективність виробництва цукру із цукрових буряків досить позитивно впливають інтеграційні процеси, які на сьогодні відбуваються в галузі. Перш за все їх вплив відображається на рівні концентрації виробництва сировини. Доведено, що компактність сировинних зон навколо цукрових заводів позитивно позначається на ефективності цукробурякового виробництва, оскільки знижує транспортні витрати (особливо в умовах зростання цін на паливо), а також призводить до зниження втрати коренеплодів та вмісту в них цукру [6]. 18 Дослідження науковців (зокрема Українського НДІ цукрової промисловості), свідчать, що заготівля цукрових буряків при радіусі доставки близько 30 км є найбільш ефективною, тобто бурякосійні площі повинні бути сконцентровані навколо переробних підприємств. Цьому сприяє формування інтегрованих формувань, що відбувається в галузі протягом останніх років [6]. Протягом останніх років цукрові заводи спроможні повністю забезпечити внутрішні потреби ринку цукру в Україні (рис. 3). Позитивним є те, що виробники цукрових буряків та підприємствавиробники цукру, незважаючи на складну економічну ситуацію, вживають заходів для забезпечення своєчасного збирання та переробки цукрових буряків. 2,5 2,3 2 1,5 1,8 1,7 1,6 1,61,6 2,2 2,1 1,8 1,7 1,31,3 1,3 1,2 1 0,5 0 2008 2009 2010 2011 Виробництво 2012 2013 2014 Споживання Рис. 3. Динаміка виробництва та споживання цукру в Україні у 2008-2014 р.р. (млн.т) [24] Відповідно до рис. 2 бачимо, що протягом останніх років обсяги виробництва цукру значно перевищують обсяги споживання. Це у свою чергу призводить до зниження ціни на цукор та зменшення обсягів посівних площ для вирощування цукрових буряків. Зокрема, згідно з даними асоціації «Укрцукор», станом на 1 вересня 2013 року перехідні залишки солодкого піску в країні перевищували 800 тис. т. Тож загальна пропозиція цього продукту сягала 2,1 млн т за потреби внутрішнього ринку близько 1,7-1,8 млн. т [24]. 19 У 2014 році ситуація в галузі почала змінюватися у зв’язку з в рамках зобов’язань України перед СОТ на український ринок щорічно може поставлятися в межах 267,8 тис. тонн цукру-сирцю тростинного за ставкою ввізного мита 2%. Звичайне імпортне мито встановлено на рівні 50% митної вартості. З 2012 року тарифна квота не використовувалася. На 2015 рік Україні в режимі автономних торговельних преференцій надана квота на безмитне постачання цукру до країн ЄС у обсязі 20 тис. тонн. За перше півріччя 2015 року вітчизняними підприємствами квота використана на 86% - до країн ЄС експортовано 17,25 тис. т цукру українського виробництва [18]. 25 20 15 10 5 ь ь че рв ен тр ав ен ен ь кв іт зе нь й бе ре лю ти ь ен січ нь гр уд е д ь оп а ли ст вт ен жо ве ре с ен ь 0 2014/2015 МР Рис 4. Динаміка експорту цукру, тис. т. [18] За десять місяців 2014/2015 МР експортовано 89,8 тис. т цукру (у 2013/2014 МР експорт склав 9,2 тис. т). Збільшення експорту цукру, починаючи із грудня 2014 року, пов’язано з його надлишком на внутрішньому ринку та сприятливою кон’юнктурою ринків країнімпортерів, основними з яких були Киргизстан (49% всього експорту), Румунія (19%), Казахстан (6%) [18]. Згідно з наведеними аналітичними даними бачимо, що на підприємствах цукрової промисловості важливо здійснювати ефективне стратегічне управління. А саме його потрібно планувати та впроваджувати з врахуванням чинників, що викликають кризові явища на підприємствах. 20 Таким чином основну стратегію розвитку підприємства потрібно розробляти з врахуванням антикризової складової, що передбачає вивчення основних чинників, що викликають кризові явища на підприємствах цукрової промисловості. Розглянемо основні із них в розрізі чотирьох основних рівнів (табл. 1): - мегарівень (світовий ринок цукру; - макрорівень (ринок цукру України); - мезорівень (галузевий ринок); - макрорівень (внутрішнє середовище підприємства). Таблиця 1 Основні чинники, що викликають кризові ситуації на підприємствах цукрової промисловості України Рівень Основні чинники економіки 1. Світова фінансово-економічна криза. 2. Втрата світових ринків. Мегарівень 3. Вплив врожайності тростини на цінові тенденції. 1. Вступ України в СОТ, незахищеність внутрішнього ринку від дешевшої сировини з тростини. 2. Відсутність державних програм підтримки Макрорівень цукрової промисловості. 3. Кризові явища в економіці України. 4. Нестабільна політична ситуація. 5. Утворення надлишків нереалізованого цукру. 1. Наявність конкуренті. 2. Труднощі з отриманням субсидій. 3. Збитковість вирощування та переробки буряків. Мезорівень 4. Відсутність інвестиційних проектів для підтримки цукрової галузі промисловості. 5. Некомпактне розміщення сировинних зон навколо підприємств. 21 Мікрорівень Продовження табл. 1 1. Неплатоспроможність підприємств. 2. Застаріле технологічне обладнання, що в свою чергу призводить до збільшення енергоємності виробництва). 3. Проблеми з постачанням сировини. 4. Відсутність розробленої системи управління конкурентоспроможністю підприємств. Таким чином, стратегічне управління на підприємствах цукрової промисловості повинне здійснюватись не тільки на мікрорівні (всередині) підприємства, а й на всеукраїнському рівні, при цьому законодавча та нормативна база України повинні стимулювати зростання обсягів виробництва та споживання продукції як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках. Тому для того, щоб зменшити вплив розглянутих чинників на конкурентоспроможність підприємств, пропонуємо при формуванні стратегії розвитку підприємств цукрової промисловості врахувати такі шляхи недопущення виникнення кризових явищ чи шляхи виходу із кризи (рис. 3). По-перше, на нашу думку, необхідно розглянути питання щодо можливості відміни мінімальних закупівельних цін на цукор. В умовах ринкової економіки складно реагувати на коливання ринку та утримувати позицію з мінімальною ціною. Доцільно обмежитися лише квотуванням обсягів виробництва та реалізації продукції, оскільки собівартість виготовлення цукру і так є вищої за ціну реалізації. Цей спосіб державного регулювання ринку є поширеним в європейських країнах, на ринки яких на сучасному етапі орієнтуються українські підприємства виробники цукру. По-друге, для успішного розвитку галузі необхідно сформувати збалансовану систему фінансово-кредитного забезпечення за рахунок запровадження іпотечного кредитування. Це у свою чергу дозволить здійснити технічне переоснащення підприємств цукрової галузі, запровадити сучасні енергозберігаючі технології, що сприятиме підвищенню якості продукції та її конкурентоспроможності на зовнішніх ринках. Також існує практика переоснащення українських цукрових заводів для виробництва біопалива, підтвердженням цьому є ТДВ «Узинський цукровий 22 комбінат», який крім виробництва цукру додатково здійснює виробництво біоетанолу [14]. Основні шляхи виходу і кризи для підприємств цукрової промисловості Відміна мінімальних закупівельних цін на цукор Збалансована система фінансово-кредитного забезпечення за рахунок запровадження іпотечного кредитування Інтеграція цукрових заводів з підприємствами допоміжних галузей промисловості та фермерськими господарствами Створення ефективної системи управління та якісне кадрове забезпечення Рис. 3. Основні шляхи виходу і кризи для підприємств цукрової промисловості По-третє, важливою є інтеграція цукрових заводів з підприємствами допоміжних галузей промисловості та фермерськими господарствами. Зокрема, розвиток цукрового заводу потребує тісної інтеграції з підприємствами сільського господарства, які поставлятимуть необхідну сировину, та машинобудування, яке поставляє переробне технологічне устаткування. Така інтеграція повинна стати однією з найважливіших складових загальнонаціональної системи [6]. По-четверте, важливо розуміти, що розвиток будь-якої системи, а саме цукрового заводу, багато в чому залежить від рівня та якості управління. Ефективне управління повинне ґрунтуватися на системному підході через складну внутрішню структуру підприємства; розширені і розгалужені зв'язки; нестабільність навколишнього середовища; посилення конкурентної боротьби. 23 Для вітчизняної цукрової промисловості дуже важливим завданням є економія матеріальних та енергетичних ресурсів, зменшення питомих витрат палива, пари та електричної енергії на тонну виробленої продукції. Таким чином, в змінному ринковому середовищі підприємства цукрової промисловості повинні вчасно реагувати на зміни та пристосовуватись до них, а це можливо лише завдяки здійсненню ефективного стратегічного планування. Тому варто забезпечити налагодження експортних каналів збуту, вжити дієвих заходів щодо просування вітчизняного цукру на зовнішні ринки та запровадити механізм стимулювання експорту. Крім цього, продукція цукробурякового виробництва може також використовуватись для виробництва альтернативних джерел енергії з метою попередження енергетичної залежності України. Для цього необхідно змінити ставлення до галузі у напрямі об’єктивної оцінки в економіці країни та забезпечити стимулювання її розвитку. Стратегічне управління підприємствами цукрової промисловості повинне здійснюватися не тільки на мікрорівні, а й на усіх рівнях економіки країни. При цьому при формуванні загальної стратегії діяльності цукрового заводу обов'язковим є розробка антикризової стратегії, оскільки на сучасному етапі розвитку економіки цукрова галузь знаходиться в кризовому стані, який потребує значних зусиль та ресурсів для нормального функціонування цукрових заводів. Література: 1. Ансофф И. Стратегическое управление: пер. с. англ.. / И. Ансофф. – М.: Экономика, 1989. – 520 с. 2. Гительман А.Д. Преобразующий менеджмент: лидерам реорганизации и консультантам по управлению: учеб. пособие А.Д. Гительманю – М.: Дело, 1999. – 496 с. 3. Головко Т.В. Стратегічний аналіз: навч.- метод. посібник для самост. вивч. дисц. / Т.В. Головко, С.В. Сагова. — К.: КНЕУ, 2002. — 198 с. 4. Гудзь П.В. Методика розробки інвестиційної програми промислового підприємства / П.В. Гудзь // Економічний вісник Донбасу. – 2010. - №1(19). – С. 103-109 с. 5. Дергоусова А.О. Щодо питання визначення сутності поняття стратегії розвитку транспортного підприємства / А.О. Дергоусова // Економіка та управління підприємствами машинобудівної галузі. - 2010. - № 4. - С. 88–101. - Режим доступу:http://nbuv.gov.ua/j-pdf/eupmg_2010_4_11.pdf. 6. Доронін А.В. Роль інтегрованих компаній у підвищенні конкурентоспроможності цукробурякового виробництва / А.В. Доронін // Економіка АПК. – 2011. – №10. – С. 33–38. 24 7. Дробітько Н.А. Оцінка та діагностика конкурентноспроможності підриємств: Автореф. дис. канд. екон. наук: 08.06.02 [Електронний ресурс] / Н.А. Дробітько; Харк. держ. екон. ун-т. – Х., 2002. — 20 с. 8. Інститут біоенергетичних культур і цукрових буряків / [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://sugarbeet.gov.ua/category/pr/zhurnal-b-oenergetika. 9. Коваленко О.М. Принципи формування системи управління конкурентоспроможністю підприємства харчової промисловості / О.М. Коваленко // Економіка: проблеми теорії та практики: Збірник наукових праць. Випуск 263: В 9 т. – Т. I. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2010. – С. 98 – 104. 10. Коденська М.Ю. Тенденції розвитку і напрями активізації інвестування цукробурякового виробництва / М.Ю. Коденська // Економіка АПК. – 2010. – № 2. – С.74–78. 11. Коюда В.О. Управлінські рішення в системі антикризового управління підприємством / В.О. Коюда // Електронний ресурс. – Режим доступу http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Bi/2011_1/85-90.pdf. 12. Кривов’язюк І.В. Антикризове управління підприємством: навч. посіб / І.В. Кривов’язюк. – К.: Кондор, 2008. – 266 с. 13. Минцберг Г. Стратегический процесс: пер. с. англ. / Г. Минцберг, Д.Б. Куинн, С. Гошал; под ред. Ю.Н. Каптуревського. – СПб.: Питер, 2001. – 688 с. 14. Мойсеєнко О.Ю. ТДВ «Узинський цукровий комбінат» впевнено модернізує виробництво / О.Ю. Мойсеєнко, М.М. Котенко // Вісник цукровиків України. – 2012. – №12. – С. 24–27. 15. Непочатенко О.О. Сутність і зміст стратегічного управління / О.О. Непочатенко, О. М. Транченко. - Режим доступу: http://udau.edu.ua/library.php? pid=269. 16. Нємцов В.Д. Стратегічний менеджмент: навч. посіб. / В.Д. Нємцов, Л.Є. Довгань. – К.: КПІ, 2001. – 557 с. 17. Портер М. Конкурентная стратегия: Методика анализа отраслей и конкурентов: пер. с. англ. / М. Портер. – М. Альбина Бизнес бук, 2006. – 454 с. 18. Ринок цукру України. Липень 2015 / [Електронний ресурс] - Режим доступу: minagro.gov.ua/system/files/ЦУКОР%20липень%202015.pdf. 19. Скібіцька Л.І. Антикризовий менеджмент [текст]: навч. посіб. / Л.І. Скібіцька, В.В. Матвєєв, В.І. Щелкунов, С.М. Подрєза. – К.: «Центр учбової літератури», 2014. – 584 с. 20. Ставицький О.В. Особливості розвитку стратегічного управління в Україні / О.В. Ставицький // Ефективна економіка. - Режим доступу: http://www.economy.nayka.com.ua/index.php?operation=1&iid=646. 21. Стратегічний маркетинг: навч. посібник / Л.В. Балабанова та ін.. – Донецьк: Донец. Нац. Ун-т економіки і торгівлі ім.. М. Туган-Барановського, 2008. – 551 с. 22. Фатхутдинов Р.А. Конкурентоспособность: экономика, стратегия, управление / Р.А. Фатхутдинов. – М.: ИНФРА-М, 2000. – 312 с. 23. Цукровий прогноз / [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://www.agro-business.com.ua/ekonomichnyi-gektar/2039-tsukrovyi-prognoz.html. 24. Шершньова З.Є. Стратегічне управління. Бар'єри стратегічного планування / З.Є. Шершньова. - Режим доступу: ttp://studentbooks.com.ua/ content/view/642/42/1/3. 25 25. Шершньова З.Є. Антикризове управління підприємством: Навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисц. / З.Є. Шершньова, С.В. Оборська. – К.: КНЕУ, 2004. – С. 99-101с. Автор: Баховська Ольга Володимирівна, аспірант кафедри менеджменту та маркетингу Луцького національного технічного університету, м. Луцьк, Україна. Сфера наукових інтересів: управління конкурентоспроможністю, стратегічне антикризове управління підприємствами, цукрова промисловість України. Зв’язок з автором: [email protected] 26 27 УДК 004.896 Святослав Козак Луцький національний технічний університет ПРОГРАМНО-АПАРАТНИЙ КОМПЛЕКС УПРАВЛІННЯ КАТЕРОМ НА ПОВІТРЯНІЙ ПОДУШЦІ Представлено програмно – апаратний комплекс, розроблений на базі моделі катера ”Hovercraft T5”, віддалено керований з використанням технології Wi-Fi. Ключові слова: повітряна подушка, графічний інтерфейс, LabView. Submitted software - hardware system, designed based on model boat "Hovercraft T5", distantly managed using the technology of Wi-Fi. Keywords: an air bag , GUI, LabView. Представлен программно - аппаратный комплекс, разработанный на базе модели катера "Hovercraft T5", отдаленно управляемый с использованием технологии Wi-Fi. Ключевые слова: воздушная подушка, графический интерфейс, LabView. 1. Вступ Судно на повітряній подушці – тип судна у якому утворюється повітряний зазор між статичною поверхнею та нижніми стінками катера за рахунок нагнітання поміж них повітря. Такі катери (рис. 1.1) здатні рухатися з великою швидкістю над водою і над твердою поверхнею. Рис. 1.1. Катер на повітряній подушці 28 Машини на повітряній подушці мають швидкість вище 100 км/год, хорошу дальність ходу і високу вантажопідйомність. Такі машини застосовуються для промислово - виробничих цілей в основному в умовах бездоріжжя крайньої півночі, у військових цілях для перевезення десанту і установки на борту бойової техніки. Унікальність машин на повітряній подушці, як виду транспорту, полягає не просто в підвищеної прохідності, а в їх абсолютної універсальності - вони проходять однаково добре по траві, воді, піску, болоту, льоду і снігу. Альтернативи машини на повітряній подушці в умовах бездоріжжя не мають, вони виходять з обмежених рамок виключно промислової галузі застосування і набувають все зростаючу популярність. У туристичних групах, що відправляються на полювання чи риболовлю – такі машини є актуальнішими чим моторний човен, джип або всюдихід. Як перспективний вид транспорту для туризму вони займають одне з перших місць, оскільки це найзручніший спосіб дістатися туди, куди не проїде жоден автомобіль . 2. Аналіз літературних даних При аналізі існуючої літератури було виявлено чотири схеми створення повітряної подушки: 1. Камерна. 2. Проточна. 3. Соплова. 4. З повітряною губою. Камерна схема створення повітряної подушки (рис.2.1) вперше була впроваджена на катері В.Левковим. Рис. 2.1. Камерна схема створення повітряної подушки. 29 В камеру, створену куполом апарату та поверхнею землі, нагнітається вентилятором повітря, завдяки чому в ній підтримується надлишковий (в порівнянні з атмосферним) тиск. Цей тиск подається на днище апарату, і в результаті створюється підйомна сила. Характерним конструктивним елементом апаратів, збудованих за проточною схемою створення повітряної подушки (рис.2.2) є повздовжній канал. Він створений дном апарату та опорною поверхнею і служить для відводу повітря від вентилятора і випуску повітря переважно в сторону корми. Потоком повітря, який проходить по каналу, можна створити одночасно і повітряну подушку, утримуючи апарат на деякій висоті над опорною поверхнею, та тягу яка забезпечить поступальний рух по рівним поверхням. Рис. 2.2. Проточна схема створення повітряної подушки. Соплова схема створення повітряної подушки представлена на рис.2.3. Відмінна ознака її полягає в тому, що частина дна оснащена по периферії щілиновидним соплом для випуску струменя повітря в сторону опорної поверхні. Надлишковий тиск в повітряній подушці створюється в результаті реактивної дії струменя, який виходить із сопла та повітря, яке розтікається по опорній поверхні в радіальному напрямку від апарата. З 1980-1990 років такі апарати отримали найбільшу популярність у військовій сфері Радянського союзу. 30 Рис. 2.3. Соплова схема створення повітряної подушки. Апарати на повітряній подушці, виконані за вище перерахованими схемам характеризуються наступними параметрами: витрата повітря на 1т перевізного вантажу від 20 до 200 м3\хв; надлишковий тиск в повітряній подушці від 0,0029 до 0,024кг\см2; висота повітряного зазору від 0,1до 1,5 м; необхідна потужність двигуна для підйому апарату з 1 тонною ваги складає від 60 до 320 к.с. Схема на повітряній губі характеризується подачею повітря у камеру, яка надувається і при заповненні її об’єму починає випускати надлишкове повітря через отвори в дні апарату. Дана схема (рис.2.4) вигідно відрізняється за своїми параметрами від всіх перерахованих вище і характеризується малими витратами повітря, більшим робочим тиском та високою економічністю, але працює на малій висоті повітряного зазору та виходячи з цього потребує спеціально підготовлених поверхонь. Рис. 2.4. Схема створення повітряної подушки на повітряній губі. 31 Підйомна сила, що утримує апарат на деякій висоті над поверхнею землі, складається з сил тиску, що діють на днище апарату з боку повітряної подушки, і вертикальної складової реактивної сили, створюваної йдучи вниз струменем повітря. При малій висоті підйому сили тиску, що діють на днище апарату, реактивні являються основними силами, що піднімають апарат у повітря. Вертикальна складова реактивної сили струменя в цьому випадку невелика. У міру збільшення висоти підйому апарату, роль цих сил змінюється: сили тиску повітряної подушки зменшуються, а реактивна сила зростає. Таким чином, у апаратів з повітряною губою підйомна сила зменшується з висотою підйому над опорною поверхнею. Застосування такої схеми дозволяє створити апарат на повітряній подушці з невеликою висотою польоту при малій витраті потужності. Вигідність використання такої схеми обумовлена тим, що застосовуючи нижнє сопло з прохідним отвором малої ширини і направляючи струмінь повітря в бік повітряної подушки, можна забезпечити необхідну висоту підйому апарату заданої ваги і габаритних розмірів при малих витратах повітря . В апаратах, що виконуються за схемою з повітряною губою, повітря від вентилятора підводиться до нижніх отворів через канали, прокладені в його корпусі. Гідравлічний опір цих каналів минаючи потік повітря є шкідливим, оскільки викликає необхідність застосування вентилятора з більшою потужністю ніж розрахований для даної маси та безпосередньо не пов’язаний з ефектом утворення повітряної подушки. Основні способи створення поступального руху. Існує дуже небагато видів рушіїв, що не були випробувані на ВП: від вітрил до повітряних гвинтів, від гребних гвинтів до водометних рушіїв. Рушій вибирається з урахуванням призначення судна і техніко-експлуатаційних показників, якими він повинен володіти. Повітряні рушії того чи іншого типу зазвичай встановлюються на амфібійних ВП, в той час як водометні рушії або гребневі гвинти більше підходять для судів, спроектованих для пересування виключно над водною поверхнею. Незважаючи на велику кількість запропонованих альтернатив, більше 90% сучасних СВП рухаються за допомогою повітряних гвинтів, а в більшості інших апаратів використані гребневі гвинти або водометні рушії. Однак посилюється тенденція до використання гідродинамічних 32 рушіїв або гібридних систем. Як висновок можна сказати, що для створення правдоподібної моделі катера для вирішення поставлених задач найкраще підходить схема на повітряній губі. Основними перевагами її є найменша витрата повітря, що забезпечує довший період роботи від акумуляторів, висока вантажопідйомність, стійкість до ударів та значно менша вага апарату. В даній роботі за основу була взята модель катера на повітряній подушці Hovercraft T-5. На рис.2.5, 2.6 представлено модель катера на повітряній подушці, виконану за схемою з повітряною губою. Проаналізувавши модель керування та програмне забезпечення за допомогою якого розкривався функціонал моделі, було зроблено висновки, що схема через яку реалізовується керування, не є стійкою до збоїв. При тестуванні, при передачі даних, і при виконанні покладених на неї функцій безпосереднього керування моторами явною проблемою є: при значній віддалі катеру від пульта управління ми не можемо бачити чи є перед нею перешкода. Рис. 2.5. Вигляд ззаду модель катера на повітряній подушці. 33 Рис. 2.6. Вигляд спереду катера на повітряній подушці. На основі аналізу задачею по модернізації катера є: 1. Впровадження нової системи керування. 2. Реалізація зв’язку з комп’ютером. 3. Вимірювання відстані до перешкод. Було прийнято рішення перенести модуль керування і передачі даних з носової частини катера в корму (схематичне зображення наведено на рис. 2.7). Рис. 2.7. Макет катера на повітряній подушці в розрізі. 34 3. Мета і задачі дослідження Для вирішення вище поставленої задачі було прийнято рішення використати: Плату Arduino duemilanove . Датчик відстані HC-SR04. Arduino shield L298n. Модуль зв’язку APC220. Акумулятор фірми Black magic 25c-5000mA. Дані модулі забезпечать виконання поставлених задач у повному обсязі. 3.1 Плата Arduino duemilanove представлена на рис.3.1. Рис. 3.1. Arduino duemilanove Дана плата з легкістю виконує покладені на неї функції. Також у ній достатньо входів для підключення периферії, яка необхідна для реалізації поставленої задачі. Плюсом є легкість у її програмуванні рідним програмним забезпеченням – ARDUINO IDE. Мова програмування подібна до C++. У даної плати наявні шість аналогових виходів та чотирнадцять цифрових. Також є можливість ШІМ у цифрових виходів. Робоча напруга 6-20В, рекомендована 612В. Ще одним плюсом плати є її низька собівартість на фоні аналогів. 3.2 Датчик відстані HC-SR04 представлено на рис.3.2. 35 Рис. 3.2. Дальномір HC-SR04 Ультразвуковий модуль відстані HC-SR04. Особливості сенсора: напруга живлення 5 В, заявлений діапазон виміру довжини 2 – 500 см, роздільна здатність – 0.3 см. Датчик має чотири контакти: «VCC», «GND», «Trig», «Echo». Перших два використовуються для живлення. Щоб почати вимірювання відстані, необхідно подати прямокутний імпульс на вхід «Trig» на десять мікросекунд, і зчитати прямокутний імпульс з виходу «Echo». Відстань залежить від довжини прямокутного імпульсу, і визначається за формулою: Даний датчик бездоганно виконує свої функції. Має великий кут захоплення, під’єднується безпосередньо до плати ARDUINO і не споживає додаткового зовнішнього живлення. 3.3 Arduino shield на базі мікросхеми L298n (рис.3.3). Рис. 3.3. Arduino motor shield 36 Motor Shield на базі мікросхеми L298N дозволяє управляти двома моторами постійного струму або кроковим двигуном з споживаним струмом до 2 ампер. Даний модуль дає такі можливості : 1. Плавний старт\зупинка. 2. Реверс. Характеристики Arduino shield на базі мікросхеми L298n: 1. Номінальна напруга живлення до 46V; 2. Загальний вихідний струм до 4A; 3. Низька напруга насичення; 4. Захист від перегріву; 5. Логічний «0» при вхідній напрузі до 1.5V. 3.4 Модуль зв’язку по технології wi-fi, APC220 (рис.3.4). Рис. 3.4. Модуль зв’язку APC220 Радіомодуль APC220 рис.3.4 забезпечує просте та економічне рішення для бездротового зв'язку даних. Застосування вбудованого високошвидкісного мікропроцесора та високоефективної ІС створює прозорий інтерфейс UART/TTL, та виконує будь-яку потребу в пакетуванні та кодуванні даних. Модуль складається з двох однакових радіопередавачів, один з яких через Usb конвертер під'єднується до комп’ютера а інший безпосередньо до плати Arduino. Після успішного під'єднання необхідно встановити драйвери на комп'ютері для правильного функціонування пристрою. Закінчивши встановлення драйверів необхідно синхронізувати два 37 радіопередавача, для цього використовується утиліта RF-ANET. Значення частот, ідентифікаторів та швидкості мають бути однакові, як для прошивки першого радіопередавача, так і для іншого, це забезпечить повноцінне функціонування пристрою. 3.5 Живлення Живлення проекта визначено дослідним шляхом. При масі апарату 1,3 кг, для можливості доукомплектації допоміжними датчиками на 400 гр, для розвинення швидкості в 25 км\год, також для роботи більше 25 хв було встановлено необхідні параметри акамуляторів 12В 5000 мА. Найкращим варіантом став літій іонний акумулятор фірми Black magic 25c-5000mA рис. 3.5. Рис. 3.5. Аккумулятор 4. Візуалізація систем керування Першочерговою задачею є успішний збір усіх компонентів і налагодження їх правильної роботи. Збір компонентів проводився за схемою рис.4.1. Рис. 4.1. Схема під’єднання 38 Після цього необхідно перейти до вибору програмного забезпечення. Програмне забезпечення необхідно підібрати таким чином, щоб створена програма була максимально простою та зрозумілою для людини і сам графічний інтерфейс при тривалій роботі не викликав дискомфорту. Також необхідно задовольняти такі критерії: 1. Наявність графічних елементів індикації. 2. Можливості керування COM портом. 3. Простота в налаштуванні. Після детального аналізу різних продуктів програмного забезпечення було прийнято рішення використовувати програмний продукт LabView. LabView – це середовище розробки та платформа для виконання програм, створених на графічній мові програмування «G» фірми National Instruments (США). Перша версія LabView була випущена в 1986 році для Apple Macintosh, в теперішній час існують версії для UNIX, GNU/Linux та Mac OS, і найбільш розвиненими і популярними є версії для Microsoft Windows. LabView використовується в системах збору та обробки даних, а також для управління технічними об'єктами і технологічними процесами. Ідеологічно LabView дуже близька до SCADA-систем, але на відміну від них більшою мірою орієнтована на вирішення завдань не стільки в області АСУ ТП, скільки в області наукових досліджень. Графічна мова програмування «G», використовувана в LabView, заснована на архітектурі потоків даних. Візуальне програмування «G» — спосіб створення програм шляхом маніпулювання графічними об'єктами замість написання програмного коду в текстовому вигляді. Послідовність виконання операторів в таких мовах визначається не порядком їх слідування (як в імперативних мовах програмування), а наявністю даних на входах цих операторів. Оператори, не пов'язані за даними, виконуються паралельно в довільному порядку. У даному програмному продукті був створений графічний інтерфейс програми. Графічний інтерфейс – тип інтерфейсу користувача, який дозволяє взаємодіяти з електронними пристроями через графічні зображення та візуальні вказівки, на відміну від інтерфейсів заснованих на використанні тексту, текстовому наборі команд та текстовій навігації. 39 Інтерфейс створювався у програмному пакеті LabView. Загальний вигляд інтерфейсу представлено на рис. 4.2. Рис.4.2. Графічний інтерфейс Для коректної роботи необхідно було використовувати такі елементи: 1. Налаштування COM порта. 2. Чотири кнопки керування. 3. Індикатор зі шкалою. 4. LED індикатор . 5. Кнопка STOP для виходу з циклу. 5. Висновки. Даний проект не має аналогів. Великим досягненням судна є його прохідність по будь-якій рівній поверхні. Апробація апарату пройшла без проблем, катер було тестовано на рівних поверхнях плитки, асфальту, снігу, на льоду, також проведено ряд тестів на водоймі. Розроблена система керування бездоганно виконує покладені на неї функції. Апаратна частина проекту працює без збоїв. Інтерфейс програми є зрозумілим та простим для людини. В перспективі апарат буде модернізовано для моніторингу та реєстрації основних параметрів навколишнього середовища, також апарат можна використовувати при надзвичайних ситуаціях у місцях, де може працювати людина. Ще одним великим плюсом програмного забезпечення є те, що при компіляції ми отримаємо звичний для нас EXE файл і це дасть нам змогу не встановлювати цілий програмний пакет. 40 Література: 1. Бень Е. Модели и любительские суда на воздушной подушке: Пер. з польск. – Л.: Судостроение, 1983. – 198-205 с. 2. Злобин Г.П., Симонов Ю.А. Суда на воздушной подушке – Л.: Судостроение, 1974.– 287,292,394 с. 3. Колызаев Б.А., Косоруков А.И., Литвиненко В.А. Справочник по проектированию судов. –Л.: Судостроение, 1980. – 564 с. 4. Маквили Рой. Суда на подводных крыльях и воздушной подушке: Пер. з англ. – Л.: Судостроение, 1981. – 103-106 Автор: Козак Святослав Олегович, магістрант спеціальності автоматизоване управління виробничими процесами Луцького національного технічного університету, м. Луцьк, Україна. Сфера наукових інтересів: робототехніка, програмування, розробка графічних інтерфесів, радіоуправління Зв’язок з автором: [email protected] 41 42 УДК 371 Вікторія Котик Луцький національний технічний університет ОСОБЛИВОСТІ УПРАВЛІННЯ ІМІДЖЕВОЮ ПОЛІТИКОЮ ВИЩОГО НАВЧАЛЬНО ЗАКЛАДУ Проаналізовано підходи до трактування поняття «імідж», подано авторське бачення іміджу навчального закладу. Розглянуто модель формування позитивного іміджу вищого навчального закладу, види іміджу, характерні особливості навчання та управління, що сприяють формуванню позитивного іміджу загальноосвітнього навчального закладу. Наведено складові елементи іміджевої політики навчального закладу. Ключові слова: імідж, навчальний заклад, зовнішній імідж, внутрішній імідж, національна спрямованість, відкрите навчання, гуманізм, демократизм, варіативність освіти, зворотній зв'язок. The approaches to the interpretation of the concept of "image", presents the author's vision of the institution's image. The model of a positive image of the university, image types, characteristics of training and management that promote a positive image of an educational institution. An components image policy of the institution. Keywords: image, school, external image, internal image, national orientation, open learning, humanism, democracy, variation in education feedback. Проанализированы подходы к трактовке понятия «имидж», представлено авторское видение имиджа учебного заведения. Рассмотрена модель формирования положительного имиджа высшего учебного заведения, виды имиджа, характерные особенности обучения и управления, способствующих формированию положительного имиджа общеобразовательного учебного заведения. Приведены составляющие элементы имиджевой политики учебного заведения. Ключевые слова: имидж, учебное заведение, внешний имидж, внутренний имидж, национальная направленность, открытое обучение, гуманизм, демократизм, вариативность образования, обратная связь. Сьогодні міжнародний ринок фахової підготовки та освіти - це ринок, який дуже швидко розвивається, та характеризується жорсткою конкуренцією. На жаль, як визнають фахівці, в Україні ринок освітніх послуг залишається непрозорим та «примітивним за своїм змістом». Сьогодні на ринку конкурентного освітнього середовища, як ніколи, гостро стоїть питання управління іміджевою політикою вищого навчального закладу. Каталізатором більш детального вивчення даного питання виступають ряд факторів: відсутність моделі формування позитивного іміджу освітнім закладом, особливості підготовки керівників-менеджерів навчальних закладів до цілеспрямованої роботи 43 щодо іміджу установ, розробка методик формування та розвитку позитивного іміджу вищого навчального закладу (ВНЗ) та ін.[1] Завдання сучасних навчальних закладів – це пошук, розробка та застосування управлінських, пізнавальних та художніх засобів створення позитивного образу навчального закладу, відображення в цьому образі внутрішніх, сутнісних смислів, змісту та завдань, особливостей його діяльності. В сучасних умовах освіта опинилась перед вибором нових пріоритетів: спеціалізації, диференціації, інформатизації, профілізації, гуманізації і т.п. Управління формуванням позитивного іміджу школи сьогодні можна розглядати як важливий сучасний компонент методичного продукту і менеджерські напрацювання в особі керівника-директора ВНЗ, як ресурс розвитку освітнього закладу. Освіта перехідного етапу суспільства, як і кожна інша його ланка, проходить процес пошуку нових альтернатив. За цей час відбулася суттєва деформація навчання, що призвела до відкриття нових навчальних закладів та нових напрямів підготовки. Зміна пріоритетів у державі внесла зміни до іміджу знань та освіти. І сучасні навчальні заклади розуміють значення іміджу освіти й самі працюють над цим. Проблема створення позитивного іміджу стає потребою дня, цікавить кожного керівника закладу освіти. Імідж може складатися стихійно, неконтрольовано або бути предметом цілеспрямованої роботи. Проблема сучасних навчальних закладів – це пошук, розробка та застосування управлінських пізнавальних та художніх засобів створення позитивного образу навчального закладу, відображення в цьому образі внутрішніх, сутнісних смислів, змісту та завдань, особливостей його діяльності. Під управлінням формуванням позитивного іміджу навчального закладу ми розуміємо менеджерські тенденції та модель дій керівництва закладу, щодо його позиціювання з-поміж інших освітніх закладів. Проблеми позитивного іміджу, в широкому розумінні цього слова, досліджували зарубіжні автори – Ф. Котлер , Д. Доті, А. Файоль, П. Берд, Robinson E. J., вітчизняні дослідники – А.Петровський, М.Ярошевський. Ці та інші дослідники вивчають питання зв'язків закладу освіти із громадськістю, шляхи створення та управління позитивним іміджем ВНЗ [3]. Підходи до трактування поняття «імідж» наведено у таблиці 1. 44 Таблиця 1 Підходи до трактування поняття «імідж» Дослідник Визначення іміджу Імідж – це стереотипізований образ конкретного об'єкту, що існує в масовій свідомості. Як А. Петровський правило, поняття іміджу відноситься до та конкретної людини, але може також М.Ярошевський поширюватися на певний товар, організацію, професію і т. д Імідж – це сприйняття компанії чи її товарів Ф. Котлер суспільством Імідж явища - це стійке уявлення про особливості, О. Виханський специфічні якості і риси, характерні для цього явища Імідж – це відносно стійке уявлення про якийО. Звіринцев небудь об'єкт Імідж - це специфічний «образ» сприймаючого предмета, коли ракурс сприйняття умисне зміщений і акцентуюється лише на певні сторони об'єкту. Тому досягається ілюзорне відображення об'єкту або явища. Між «іміджем» і реальним І. Андрєєва об'єктом існує так званий «розрив в достовірності», оскільки імідж згущує фарби образу і тим самим виконує функцію механізму навіювання. Імідж будується на включенні емоційних апеляцій Імідж - це образ - уявлення, який методом асоціацій наділяє об'єкт додатковими цінностями (соціальними, естетичними, психологічними та ін.), не обгрунтованими в реальних властивостях О. Феофанов самого об'єкту, але мають соціальну значущість для того, хто сприймає такий образ. Імідж блокує раціональне пізнання об'єкту і в той же час своєю дією створює специфічну соціально-психологічну установку поведінки. 45 Д. Доті E. Robinson Сучасний словник іноземних мов Продовження табл. 1 Імідж - це все і всі, хто має хоч якесь відношення до компанії і пропонованих нею товарів і послуг. Це витвір, що постійно створюється як словами, так і образами, які химерно перемішуються і перетворюються в єдиний комплекс Імідж – це підсумок адекватного сприйняття організації, її керівника, персоналу, політики або діяльності. Тобто передбачається, що маніпулятивні дії не роблять вирішального впливу на образ організації або їх взагалі немає. Досвід показує, що реальна практика буде сильніше трансльованого іміджу, але для цього потрібний час, іноді досить тривалий Імідж – цілеспрямовано сформований образ якоїнебудь особи, явища або предмету, що виділяє певні цінносні і покликаний надати емоційнопсихологічну дію на когось в цілях популяризації, реклами і так далі Отже, єдиного визначення іміджу немає, кожен з дослідників розкриває певну сторону цього поняття. Тому ми пропонуємо нове визначення поняття іміджу. Імідж організації – це образ певної організації та ставлення суспільства до її діяльності та кінцевого продукту. Проте, аналізувати та детально розглядати дану тему важко, оскільки вона містить дві складові - «управління» та «формування» позитивного іміджу ЗНЗ, саме тому хотілося б розділити та проаналізувати ці процеси окремо. Управління іміджем — це заплановане, спрямоване подання інформації з прогнозованими наслідками реагування цільової аудиторії на цю інформацію. Йдеться про повністю кероване подання такої інформації, яка гарантовано забезпечить заздалегідь передбачувану реакцію споживачів. Іншими словами, це специфічне виробництво і подання інформації із заздалегідь очікуваним результатом її впливу на цільову аудиторію (дітей та їх батьків). Формування позитивного іміджу навчального закладу — це процес, у ході якого створюється якийсь спланований образ на основі наявних ресурсів. Метою створення позитивного іміджу є 46 підвищення конкурентноздатності, залучення інвестицій, встановлення та розширення партнерських зв‘язків ВНЗ. На основі цих процесів в Україні все частіше звичайні школи переформатовуються у школи нового типу (гімназії, ліцеї, коледжі та інші), які визначають свої стратегічні, концептуальні пріоритети, виробляють оптимальні моделі перспективного розвитку. Адже нова школа – це школа культури життєвого самовизначення, після закінчення якої дитина повинна вміти самостійно будувати своє життя, визначаючи його стратегію, свою позицію, свій світогляд. Саме тому у даній статті більш детально зупинимось на управлінні іміджем ВНЗ, структурі та складових іміджу, а також характерних особливостях навчання та управління, що сприяють формуванню позитивного іміджу загальноосвітнього навчального закладу. Навчальний заклад − це відкрита соціально-педагогічна система, що взаємодіє з багатьма соціальними інститутами. Проблема його зовнішньої презентації існувала завжди, але в сучасних соціокультурних умовах вона виявляється більш чітко. Пов’язано це, по-перше, із процесами становлення й розвитку різних типів і видів закладів освіти − державних і недержавних, що мають різні напрями діяльності. По-друге, проблема зовнішньої презентації освітньої установи зумовлена скороченням чисельності учнів. Потретє, дослідження вчених свідчать, що мета, зміст, результати інноваційних процесів не завжди зрозумілі потенційним споживачам освітніх послуг, очікування яких сформовані на основі загального уявлення про навчальний заклад і можуть не відповідати реальності. За своєю психологічною сутністю процес створення іміджу сучасної освітньої установи є процесом двосторонньої взаємодії, у якому активну роль відіграє як навчальний заклад, імідж-образ якого створюється, так і громадськість, яка сприймає даний імідж-образ. Формування іміджу навчальної установи – це процес, у ході якого створюється якийсь спланований образ на основі наявних ресурсів. Метою створення іміджу є підвищення конкурентноздатності, залучення інвестицій, встановлення та розширення партнерських зв’язків. Імідж був присутнім завжди, але в наш час його значення різко зросло. Сьогодні сучасні навчальні заклади, особливо приватні, розуміють значення іміджу освіти й самі працюють над цим. Якою б не була причина необхідності поліпшення іміджу, треба знати, як 47 реалізувати задумане найбільш доступним і ефективним способом. Не підлягає сумніву, що кожний керівник ВНЗ спроможний поліпшити як власний імідж, так і імідж своєї роботи, використовуючи наявні інструменти та методи впливу. Суть в тому, щоб змусити інших людей бачити все таким, як ви цього бажаєте. Сучасний словник іншомовних слів тлумачить імідж, “як цілеспрямовано сформований образ ( будь-якого явища, предмета), що вирізняє його певні ціннісні характеристики і котрий покликаний здійснити емоційно-психологічний вплив на людину з метою популярізації, реклами і т.п.” Здебільшого імідж навчального закладу складається з тих самих складових, що й реклама товару. Тут і привабливий індивідуальний підхід, і навчання декільком іноземним мовам, і запрошення до викладання викладачів із закордону, і можливість закордонного стажування тощо. Але більшість загальноосвітніх навчальних закладів бачать власний імідж у стабільному якісному навчальному процесі, який тримається на ентузіазмі викладачів. Основними складовими іміджу організації є: - корпоративна філософія; - історія-легенда організації; - зовнішній вигляд організації; - корпоративна культура; - розвиток стосунків з громадськістю Даний опис складових іміджу є загальним. Річ у тому, що одна і та ж організація може по-різному сприйматися (або прагнути до специфічного сприйняття) своїми контранегтами. Синтез уявлень про організацію різних груп громадськості створює загальніше і ширше уявлення про організацію. Під іміджем організації, як правило, мається на увазі її узагальнений портрет, який створюється в уяві різноманітних аудиторій громадськості на основі того, що вона робить і що про неї говорять. Тобто йдеться про окремі складові іміджу, співвідношення та узгодження між ними. Імідж організації має включати такі складові: - імідж управлінський і фінансовий; - імідж товару, наскільки якісні послуги організація виробляє; - імідж громадський – наскільки організація активна як член громади; 48 - імідж роботодавця – чи добре оплачується наймана праця, як керівництво ставиться до працюючих. Для розбудови свого іміджу організація повинна: - подаватись як певна “особистість” зі своєю організаційною культурою, що включає зовнішній вигляд, сучасність планування приміщень, дизайн обладнання, форму одягу співробітників, стилі їх спілкування, норми, традиції та ритуали тощо; - мати свою “репутацію перспективної фірми”, свої цінності, успіхи, історію створення, поширювати інноваційні процеси, випуск нових товарів чи послуг тощо; - вміти продемонструвати свій “характер”, або сутність, проінформувати і показати через ЗМІ, який насправді її бізнес. Структуру іміджу навчального закладу можна представити у наступному вигляді (рис.1). Імідж навчального закладу Якість освіти PR - візитка - рекламна діяльність - презентації - виставки - участь конкурсах, конференціях - успішність студентів - попит на праці у ринку Дизайн - оформлення інтер’єру - атрибутика - зовнішній вигляд викладачів та студентів Рис.1. Структура іміджу навчального закладу Значимою характеристикою сучасного вищого закладу виступає вже сформований образ або образ, який формується, основу якого становлять: - місія освітньої установи, її пріоритети; - оптимістичний настрій і доброзичливий мікроклімат у педагогічному і учнівському колективах; - педагогічна, соціальна й управлінська компетентність співробітників; 49 - сформований образ керівника-професіонала-лідера, особистості яскравої, захопленої, котра володіє неформальним авторитетом, здатної надихнути колектив на досягнення високої мети; - культура – унікальна, неповторна, особлива система цінностей, звичаїв, традицій, стилів поведінки конкретного навчального закладу; - види і якість освітніх послуг даного закладу; - зв’язок з різними соціальними інститутами, ВНЗ тощо; - внесок навчального закладу в розвиток освітньої підготовки учнів, їх вихованості, психічних функцій, творчих здібностей; - формування здорового способу життя; - турбота адміністрації про надання своєчасної актуальної психологічної допомоги окремим учасниками освітнього процесу; - наявність яскравої зовнішньої символіки. Робота з формування позитивного іміджу повинна також здійснюватися у двох основних напрямах, які тісно пов’язані між собою: а) всередині школи (у процесі формування творчого, розвиваючого середовища в організації); б) зовні – при безпосередній взаємодії школи з громадськістю. Перший напрям роботи спрямований, перш за все, на створення специфічної внутрішньої атмосфери, показниками якої є: - визнання ідей, цінностей, інтелектуального, особистісного розвитку людини і створення атмосфери творчості; - дотримання принципів гуманізму, партнерства, взаємодопомоги, демократизму як між самими учнями, так і між учнями і педагогами, педагогами і адміністрацією; - забезпечення умов для позитивного прийняття кожної особистості, яка навчається чи працює у школі, взаємодіє з нею. Слід підкреслити, що особливе значення при цьому надається формуванню традицій навчального закладу – передаванню (і, відповідно, успадкуванню) від одного до іншого покоління учнів та вчителів: норм поведінки, цінностей, звичаїв, ритуалів, які функціонують у школі. Розв’язання такого завдання можливе в результаті реалізації спеціальних форм роботи серед членів адміністрації, викладачів, студентів, які, відповідно, сприяють створенню позитивного іміджу. Основними формами участі педагогів у створенні творчого, 50 розвиваючого середовища можуть бути: - пошук нових підходів до організації навчання та виховання; - підвищення педагогічної майстерності викладачів; - формування психологічної культури педагогів. В проспектах, буклетах, листівках, що випускаються навчальним закладом, повинен бути логотип, який якомога краще відповідає назві і завданням. Виставки технічної і прикладної майстерності студентів та викладачів, фотовиставки з життя навчального закладу, що експонуються на виставочних майданчиках, також донесуть до споживача потрібну інформацію. Такі засоби створення іміджу можуть використовуватись як при оформленні загальних, стратегічних документів (концепції, статуту, творчих програм, планів тощо), так і при оформленні робочих документів педагогів та студентів ( журналів, газет тощо). Неабияке значення має форма, яка сьогодні все більше впроваджується у навчальних закладах України. Окремими елементами якої є краватки, комірці, футболки, значки, які можуть носитися як студентами, так і педагогами, що підкреслює їх приналежність до певного “студентського братства”. Ще одним із виявів зовнішніх показників іміджу є спеціальне оформлення ділових паперів та канцелярського приладдя навчального закладу (підготовка бланків, візиток, конвертів, блокнотів, ручок, почесних грамот тощо), а також оформлення з відповідною символікою навчального закладу деяких предметів побутового вжитку (пакетів, посуду тощо). Важливу роль має також оформлення інтер’єру навчального закладу (вибір кольору, визначення окремих функціональних зон та приміщень, представлення основної атрибутики школи та інформації про основну мету та напрями діяльності навчального закладу тощо), а також створення загальної атмосфери доброзичливості при взаємодії представників різних організацій зі школою. Зазначені шляхи створення іміджу навчального закладу мають в основному символічний характер, за допомогою різних художніх засобів та реклами формується позитивний емоційний образ установи. Інтеграція когнітивних (пізнавальних), емоційних та поведінкових компонентів іміджу здійснюється за допомогою “системних” засобів, а саме: - презентація навчального закладу перед громадськістю ; - презентація книг, науково-методичних збірників, підготовлених 51 працівниками ; - участь навчального закладу у виставках передового досвіду, педагогічних ярмарках; - участь студентів та викладачів в науково-практичних семінарах, конференціях; - висвітлення діяльності навчального закладу в засобах масової інформації (газетах, журналах, на радіо та телебаченні). Налагодженню внутрішньо організаційних комунікацій сприяє застосування таких засобів і форм роботи: - випуск газети чи журналу, розробка власного сайту з розміщенням оперативної інформації; - поширення листівок всередині навчального закладу з оперативною інформацією щодо подій з адресацією до малих психологічних груп; - використання аудіо – і візуальних засобів (записи виступів на радіо, відеоролики, реклама на ТВ), що розвиває відчуття причетності кожного співробітника до загальної справи; - наявність і робота “гарячого телефону” з налагодження каналу зворотного зв’язку підлеглих і керівництва; - функціональна наявність дошки оголошень у поєднанні з потоками офіційної і неофіційної інформації. Створення позитивного іміджу, високої репутації навчального закладу здійснюється в процесі тривалої і складної PR-кампанії. До особливостей проведення кампанії варто віднести її цілеспрямованість, довгостроковість, складність реалізації.[5] Можна виділити наступні основні етапи формування іміджу: - аналіз зовнішнього середовища, виділення цільової групи, до якої буде звернений імідж; - аналіз зовнішніх ресурсів, визначення завдань та їх класифікація (змістові, організаційно-результативні тощо); - мотивація учасників проекту; - виявлення співвідношення між складовими іміджу: науковий, освітній, суспільний; - визначення принципів формування іміджу; - розробка технології формування кожної складової іміджу; - аналіз відповідності отриманого іміджу очікуваному результату. [4] Для створення позитивного іміджу навчального закладу необхідно показати його популярність, якість послуг, інноваційність, 52 цінову політику, лозунг, девіз, участь в суспільному житті, конкурентний статус, спонсорство, авторство і визнання керівника, зв’язки з громадськістю, міжнародне співробітництво тощо. Але слід зазначити, що імідж освітньої установи як позитивний образ може бути сформований лише у випадку надання якісних послуг споживачу (якість навчання, виховання, створення умов для загального розвитку дітей тощо). Імідж – це не лише засіб, інструмент управління, але і об'єкт управління. Позитивний імідж створюється основною діяльністю компанії, а також цілеспрямованою інформаційною роботою, орієнтованою на цільові групи громадськості. Отже, сьогодні перед загальноосвітнім навчальним закладом постає ряд завдання – висвітлення та динамічний розвиток позитивного іміджу, генерування ідей у наданні нових освітніх послуг, залучення додаткових коштів з метою стабілізації наявних рейтингів серед конкуруючих закладів. Ці і ряд інших завдання містить у собі цілий комплекс соціально-психологічної і організаційної взаємодії, який у сучасному визначенні носить назву “ паблік рилейшнз”. Створення спеціальних підрозділів “ паблік рилейшнз” в навчальних закладах це справа майбутнього. Практична реалізація може здійснюватися сьогодні управлінською командою загальноосвітнього навчального закладу в тісному співробітництві з психологічною службою даного закладу та науковими консультантами. Великого значення набуває розробка дієвої управлінської моделі формування позитивного іміджу ВНЗ, адже сьогодні - це не систематизовані і не узагальнені вияви діяльності в цьому напрямку. Література: 1.Фатхутдинов Р. А.Управління конкурентоздатністю організації: 5.підручник / Р. А. Фатхутдінов – К. : «Кондор», 2009. – 470 с. 2.Даниленко Л. І. Менеджмент інновацій в освіті. - К.: «Шкільний світ», 2007. – 117 с. 3. Колодка А. В. Імідж організації як сучасна категорія: сутність, зміст, основні етапи формування /А. В. Колодка, С. М. Ілляшенко // Прометей. – 2012.№2(38) . – С. 164-170. 4.Шпалінський В.В. Психологія управління : Навч. посібник для керівників навчальних закладів, практик. психологів, вчителів та вихователів / Шпалінський В.В., Помазан К.А. – Харків : Веста: Видавництво “Ранок”, 2002. - 128 с. 5.Джефкинс Ф. Паблик рилейшнз / Ф. Джефкинс. – М. : ЮНИТИ-Дана, 2008. – 400 с. 6. Почепцов Г. Г. Имиджелогия / Г. Г. Почепцов. – Киев : изд-во «Ваклер», 2002. – 378 с. 53 Автор: Котик Вікторія Сергіївна, магістрант кафедри економіки та підприємництва Луцького національного технічного університету, м. Луцьк, Україна. Сфера наукових інтересів: управління закладами освіти, інтеграційні процеси, конкурентоспроможність, імідж установи Зв’язок з автором: [email protected] 54 55 УДК 658 Микола Мілінчук Луцький національний технічний університет ЛОГІСТИЧНІ МЕТОДИ ПІДВИЩЕННЯ ЕНЕРГОЕФЕКТИВНОСТІ В КОМУНАЛЬНОМУ ТА ІНФРАСТРУКТУРНОМУ СЕКТОРАХ ЕКОНОМІКИ В статті досліджено проблеми забезпечення енергоефективності на регіональному рівні, використання логістичних методів зменшення енергетичних витрат у комунальному та інфраструктурному секторах економіки. Проаналізовано досвід європейських та азіатських країн у підвищені ефективності використання природних ресурсів. Ключові слова: енергозбереження, енергоефективність, логістика, екологістика, економіка. In the article the problems of providing of energy efficiency are investigational at regional level, use of logistic methods of reduction of expense of power mediums in communal and infrastructural sectors of economy. Experience of the European and Asian countries is analysed in the increase of efficiency of the use of natural resources. Keywords: energy-savings, energy efficiency, logistic, ekology logistic, economy. В статье исследованы проблемы обеспечения энергоэффективности на региональном уровне, использование логистических методов уменьшения расхода энергоносителей в коммунальном и инфраструктурном секторах экономики. Проанализирован опыт европейских и азиатских стран в повышеннии эффективности использования природных ресурсов. Ключевые слова: энергосбережение, энергоэффективность, логистика, экологистика, экономика. Однією з основних вимог Європейського Союзу до реформування паливно-енергетичного комплексу України є забезпечення ефективності використання джерел енергопостачання, диверсифікація існуючих енергоресурсів, залучення енергозберігаючих технологій до усіх сфер економіки. Тенденції до постійного зростання вартості енергоносіїв роблять енергозбереження одним з основних шляхів до зменшення залежності вітчизняної економіки від постачання енергоресурсів іноземними державами. Неефективне внутрішнє споживання енергетичних ресурсів потребує їх постійного імпорту, чим відкрито користується Росія, використовуючи постачання енергоносіїв до України як важіль впливу у власній зовнішній політиці. Українська економіка, а це стосується як промисловості, так і комунальної 56 сфери, наразі має один з найвищих у світі показників енергоємності валового внутрішнього продукту, що у 4-5 разів перевищує аналогічні показники у США та країнах ЄС. Індекс споживання одиниць нафтового еквіваленту на 1 долар США із врахуванням реальної купівельної спроможності для України складає 0,50 кг/1 долар, при цьому середній показник у світі складає 0,21 кг н.е./1 долар. Таким чином витрати основних енергоносіїв в Україні більш ніж у 2 рази перевищують середньосвітові показники. Це відкриває величезний потенціал для впровадження енергозберігаючих технологій у національну економіку та, насамперед, її регіональну складову. Ефективні логістичні підходи на основі державного та регіонального регулювання, врахування глобальних світових тенденцій, впровадження інновацій та інформаційних технологій, ефективного використання людських ресурсів з метою зменшення логістичних витрат при виготовленні продукції та наданні послуг обґрунтували вчені: Д. Дж. Бауерсокс, Д. Дж. Клосс, Є.В. Крикавський, Н.І. Чухрай та інші. Проблемами енергоефективності займаються вчені і практики: Е. Вексей, А. Гула, В. Колодзєйчик (Польща), М. Дідушкова, М. Вотапек, І. Земан, В. Сохор (Чехія), К. Тімпе, Г. Люкінг, Г. Меессен (Німеччина), Ш. Хенсен, Б. Кнокс, В. Лью, Д. Мілс, М. Сласс (США), І. Андрійчук, В. А. Ільясов, С. Головко, Л. Гаманюк, М. Демченко, В. Задорський, С. Кирик, Г. Козоріз, Ю. Костін, В. Мамалига, В. Миколаєнко, Б. Морофіянець, В. Пархоменко, М. Рубан, А. Романов, М. Стрєлков, О. Стрємоухова, Д. Федосенко, А. Чопик, В. Яцьків та інші. Законодавчі та нормативні передумови розвитку енергоефективності в Україні, методологію прогнозування і обґрунтування рішень з підвищення енергоефективності в умовах перехідної економіки дослідили М. В. Рапцун, Г. Г. Панченко, М. П. Ковалко, прогнозування розвитку економіки України та її енергозабезпечення –– В. І. Мельник, К. П. Чукаєв. Основні напрямки енергозбереження –– А. І. Сімборський, Б. Д. Сизоненко, М. В. Гнідой, І. М. Карп; математичні моделі для прогнозування та аналізу економічного та енергетичного розвитку для загальноекономічних і галузевих розрахунків на промислових об'єктах, технологічні і інформаційні засоби –– М. М. Кулик, 57 Б. А. Костюковський. Значний внесок у вирішення проблем енергоефективності та енергозбереження зробили вітчизняні вчені І. Андрійчук, С. Головко, Л. Гаманюк, М. Демченко, В. Задорський, О. О. Єрохіна, С. Кирик, М. П. Ковалок, Г. Козоріз, Ю. Костін, А.С. Копець, М.М. Кулик, В. Мамалига, В. Миколаєнко, Б. Морофіянець, В. Пархоменко, М. Рапцун, М. Рубан, А. Романов, М. Стрє.лков, О. Стрє.моухова, Д. Федосенко, А. Чопик, В. Яцьків. Впровадженням ефективних логістичних рішень у сфері енергозбереження та практичним втіленням проектів активно займаються також багато міжнародних та вітчизняних інституцій, які здійснюють фінансування, інформаційне ознайомлення, розроблення практичних механізмів, пов’язаних з енергоефективністю. У статті обґрунтовано важливість розбудови ефективної системи логістики енергоносіїв з метою зменшення витрат державного та місцевих бюджетів. Також висвітлений зарубіжний досвід у сфері енергозбереження та ефективного використання енергоносіїв. Теоретико - прикладне дослідження проблематики енергозбереження зумовило постановку наступних цілей статті: обґрунтування необхідності прийняття ефективної програми розвитку логістики ресурсоенергозбереження на комунальному та інфраструктурному рівнях. Дослідження існуючого досвіду зарубіжних країн у сфері муніципального та транспортного енергоменеджменту з метою його використання у відповідних сферах вітчизняної економіки. З позицій державного управління логістичне регіональне управління – інтегральний інструмент формування державної регіональної політики, який сприяє досягненню стратегічних, тактичних чи оперативних цілей держави й суспільства, створенню умов, що дадуть змогу регіонам повністю реалізувати наявний потенціал, зробити максимальний внесок у національну економіку, здобути конкурентні переваги на зовнішньому ринку за рахунок ефективного з погляду зниження загальних витраті задоволення вимог населення управління потоками різної природи, зокрема матеріальними і (чи) потоками послуг, потоками інформаційних, фінансових, трудових та інших ресурсів [1, с. 321]. Логістика у муніципальному господарстві передбачає зменшення часу та витрат на надання послуг, ефективне використання інформації, людських ресурсів для створення 58 комфортних умов праці, надання послуг та проживання мешканців. Логістичні підходи у сфері енергоефективності передбачають: − залежність логістичних витрат від вартості палива та енергії вимагає від державного керівництва, адміністрації місцевого самоврядування, керівників комунальних підприємств розуміння тенденцій політичного розвитку та постійного пошуку альтернативних джерел енергії; − постійний облік потреби в енергоресурсах, рівня їх споживання та оцінка можливих альтернатив в умовах зростаючих цін на енергоресурси або обмеження у їх споживанні; − врахування змін у галузі інформаційних технологій, зв’язку, транспорту [2, с. 623–625], причому застосування інформаційних технологій вимагає удосконалення організаційної структури впровадження підрозділів з ефективного управління енергоресурсами, вдосконалення бізнес-процесів; − вплив на логістичні процеси у сфері енергоменеджменту рівня і темпів зміни економічної активності, врахування правильних тенденцій суспільного розвитку на основі якісних соціальноекономічних прогнозів [2, с. 419, 420]; − забезпечення надійності та безперебійності надання якісних послуг. У динамічному світі підприємництва та надання послуг незмінними є лише зміни. В цих умовах зовнішні сили здатні знизити гнучкість компаній, житлово-комунальних підприємств, які надають комунальні послуги. До цих факторів належать: − регіональні відмінності ринкового потенціалу; − галузева конкуренція; − зміна технологій; − доступність енергетичних та інших матеріальних ресурсів; − структура каналу розподілу; − перспективи соціально-економічного розвитку; − тенденції розвитку сфери послуг; − правила державного регулювання [2, с. 416]. Система енергетичного менеджменту у муніципалітеті – це невід’ємна частина управління містом, що гарантує стабільні надходження та раціональне використання енергетичних ресурсів і відповідних бюджетних коштів, а також обмежує негативний вплив на довкілля у процесі задоволення потреб міської громади в енергетичних послугах. Цей різновид управлінської діяльності 59 спирається на спеціальну політику міської ради, має власні цілі та завдання, відповідну організаційну структуру, кадрове, інформаційне та фінансове забезпечення. Йому притаманні своєрідні процедури планування, виконання, оцінювання та корегування діяльності з виробництва, доставляння та споживання енергоресурсів. До останнього часу органи державної та місцевої влади в Україні були позбавлені організаційно-управлінських механізмів, спеціального інструментарію та достовірної інформації, на основі яких можна було б вдатись до виваженого аналізу, прогнозування та планування у сфері споживання енергоресурсів у бюджеті. Коли ціни на енергоресурси були символічними, а обсяг бюджетних видатків на оплату енергоносіїв був незначним, з таким станом речей можна було ще миритись. Тепер у кожному місті сукупний обсяг бюджетних платежів за енергоресурси займає другу позицію після видатків на заробітну працю працівників та нарахування на неї. З огляду на передбачувані і невідворотні тенденції зростання цін на енергоресурси в Україні ця проблема вимагає швидкого та адекватного реагування. Для вирішення цих негайних проблем доцільно впроваджувати енергоменеджмент, що насамперед опирається на моніторинг (облік) енергоресурсів та управління процесом використання енергоресурсів. Облік використання енергії – це неперервна система збирання, накопичення та збереження даних від приладів, що обраховують обсяги спожитої енергії, рахунків, а також реєстрація основних характеристик факторів технологічного, експлуатаційного та природного походження, які значно впливають на споживання енергії. Облік використання енергії в установі дає змогу керівництву та працівникам установи чітко зрозуміти, як і для чого споживається енергія, а відтак, може мотивувати людей до дій у правильному напрямку. Результатом таких дій може стати значне зменшення витрат на енергію та інші комунальні послуги. Моніторинг та аналіз використання енергоресурсів є надзвичайно корисним в тих ситуаціях, коли постає проблема кваліфікованого формування бюджетів на енергію, а також при вирішенні питань оптимального використання коштів для інвестування в програми підвищення ефективності використання енергії. 60 З огляду на вищевикладене, важливим є впровадження у вітчизняну регіональну економіку досвіду системного енергозбереження, що практикується в розвинених країнах. Європейський досвід енергозбереження. Впродовж останніх десятиліть у Європейському Союзі, країнах Скандинавії та Ісландії активно використовують енергозберігаючі технології під час будівництва та реконструкції будівель. У цих країнах створили необхідні законодавчі норми з урахуванням економічних інтересів власників житла та інвесторів. Підвищення рівня енергоефективності досягається завдяки застосуванню ефективної теплоізоляції, установки теплонасосів, сучасних віконних рам і дверей, недопускання витоку теплого повітря, використання котельних установок з високим ККД і приладів поквартирного регулювання температури. В Німеччині на реконструкцію будинків з метою зниження енергоспоживання було витрачено понад 1,5 млрд євро. Більше того, власникам житла, які бажають провести реконструкцію будинку, надаються податкові пільги в розмірі 20% і банківські кредити з низькою процентною ставкою. Будучи енергозалежною від поставок енергоносіїв іншими країнами, Німеччина вирішує проблему енергетичної безпеки шляхом енергозбереження та стимулювання розвитку альтернативних видів енергії. Більше третини всього обсягу електроенергії отримують від вітроустановок. Інвестори отримають можливість розмістити на дахах будівель сонячні батареї і подавати отриману енергію в міську мережу. При покупці комп'ютерів та електроприладів адміністративні установи зобов'язані купувати енергоекономні прилади. В Австрії почало працювати підприємство з виробництва біогазу. Біогаз, що виробляється з деревини, за якостями не поступається природному газу, його використовують для опалення електростанцій, автомобілів, що працюють на змішаному паливі. Біогазові установки здатні виробляти близько 100 куб.м біогазу на годину. В даний час подібні проекти готуються в Німеччині та Швеції. В Франції в 2010 році для сімей, які бажають використовувати технології економії термічної енергії у власній оселі, ввели в дію програму податкових пільг. При модернізації житла їм надається кредит, право на відшкодування до 50% витрат по встановленню систем терморегуляції, модернізації опалення та використання 61 альтернативних джерел енергії: біопаливо, енергія сонця і вітру. Багато компаній усвідомили значущість енергозберігаючих технологій. Як приклад можна привести компанію Green Cargo, постачальника послуг логістики в Швеції. Green Cargo позиціонується, передусім, як чиста альтернатива автомобільних перевезень вантажів на великі відстані. Компанія Green Cargo пропонує своїм клієнтам можливість транспортування їх товарів більшу частину шляху по залізниці з подальшим переходом в кінці шляху на автомобільне транспортування для доставки товарів у пункт їх призначення. Ця гнучка послуга стимулює численних клієнтів до переходу на залізничні перевезення. В Швеції за останні кілька десятиліть вдалося істотно знизити залежність від викопного палива. У 1970 році 80% енергії вироблялося з природного палива, в 2014 році цей показник знизився до 34%, а значення біопалива виросло, в 2014 році з нього вироблялося 36% енергії. Шведи, як дбайливий господар, намагаються інтегрувати в один процес все, що піддається інтегруванню. Наприклад, сміттєспалювальний завод Ходгалена крім переробки сміття, займається комбінованої виробленням тепло- і електроенергії. Однією з шведських особливостей в енергетичній сфері є централізоване опалення та охолодження приміщень за рахунок використання станцій теплових насосів. Сировиною для таких станцій є потенціал води, атмосфери і землі. Наприклад, станція в Стокгольмі забезпечує теплом 400 тисяч населення міста. Тут продовжує зростати число споживачів енергії, що виробляється тепловими насосами, так як вони досить ефективні і знижують шкідливий вплив на навколишнє середовище. На даний момент Швеція налічує більше 500 000 теплових насосів. Альтернативне паливо Зараз у світі все більше уваги приділяється розробці і виробництву альтернативного палива. Одним з видів альтернативного палива є паливні пелети. Їх отримують з деревних відходів і відходів сільського господарства: кора, тирса, тріска, солома, лузга і т.д. Перевага такого палива — велика теплотворність в порівнянні з дровами або тріскою, збільшують ККД котелень, це екологічно чисте паливо, менш схильне до самозаймання. Багато країн зайняті виробництвом паливних пелет: в США працює понад 60 компаній, що виробляють близько 680 тис. тонн на рік, Китай планує до 2020 року виробляти 50 млн тонн щорічно, Великобританія за 2010 рік виробила близько 600 тис. тонн пелет. Європейський ринок паливних гранул зростає на 20% в рік[5]. 62 Одним з важливих завдань є шумоізоляція. Ряд заходів щодо зниження шуму від поїздів дозволяє підвищити якість життя в населених пунктах, прилеглих до залізничних ліній. У Швейцарії вже більше 10 років проводиться інтенсивна робота щодо зниження рівня залізничних шумів, що впливають на мешканців будинків, розташованих поблизу залізниці. Вживаються заходи зменшення шуму у джерелах його утворення та на шляхах поширення, а також щодо підвищення рівня шумоізоляції будівель. Великий потенціал для подальшого значного зниження рівня шуму закладений в оснащенні вантажних вагонів малошумними гальмами. Енергозберігаючі технології в Сполучених Штатах Америки. Американські громадяни, що живуть в енергетично неефективних будинках, з недостатньо гарною ізоляцією, мають право розраховувати на державну підтримку в особі Міністерства енергетики США в оцінці енергоефективності житла та надання послуг з подальшого його утепленню. На даний момент ця програма охопила понад 5 млн. сімей. Вона включає такі послуги, як енергоаудит, ізоляцію стін і труб, утеплення будинку, удосконалення системи клімат-контролю (нагрівання, вентиляція, кондиціонування). Програма підвищення енергоефективності житла дозволить власникам будинків знизити рахунки за комунальні послуги на 20%, що зменшить бюджетні витрати сім'ї та внесе істотний внесок у поліпшення екологічної обстановки. Програма передбачає 10%-ву податкову знижку від вартості ізоляційних робіт, установки вікон, що відповідають новим вимогам. У підсумку середньостатистична сім'я має можливість заощадити до $ 1500 на місяць. За програмою платники податків, які займаються підвищенням енергоефективності житла, можуть розраховувати на пільги у сплаті прибуткового податку. Удосконалення житла включає: теплоізоляцію, установку подвійних віконних рам, установку подвійних дверей, вікон в даху, енергоефективну систему кліматконтролю, тепловідбиваючі покрівлі, енергоефективні нагрівачі води. По одному з варіантів програми, яка надає безлімітну 30%-ву податкову пільгу, власники житла повинні закінчити роботу з удосконалення до 2016 року. Програма передбачає компенсацію вартості матеріалів. 63 Енергозбереження в азіатських країнах. В Японії енергозберігаюча політика активно впроваджується з 1973 року. Вживаються заходи щодо зниження енергоємності будинків, удосконалення конструкцій будівель для зниження витрат на опалення і кондиціонування. Велика увага приділяється навчанню громадян у збереженні енергії в побуті: часткова відмова від телевізійних пультів, від нічного підігрівання води для економії часу на приготування сніданку вранці, тимчасове відключення кондиціонерів влітку. Проведене дослідження на 200 сім'ях дало економію енергії в 14,2% від звичайного споживання енергії. Особлива увага приділяється розвитку геліоенергетики. Використання сонячних батарей дозволяє значно знизити витрати на електроенергію. Установка сонячних батарей на третину оплачується урядом. Площа даху житлового будинку в середньому становить 120 кв.м. Навіть, якщо половина даху буде покрита батареями, вони дадуть 6 тис. кВт. ч енергії в рік. У перерахунку на нафтопродукти — це близько 558 л нафти. В Японії, Китаї та Південній Кореї найбільш активно серед інших країн Азії використовують високошвидкісні поїзди. У Японії досвід пересування на високошвидкісних поїздах більше 35 років, при цьому серйозних аварій не відбувалося. Низька аварійність вигідно відрізняє залізничний транспорт від інших видів транспорту. Високошвидкісні поїзди використовують систему електричної тяги, тобто вони не виділяють парникові гази і вимагають меншої кількості викопних видів палива, ніж інші транспортні засоби. Швидкісні поїзди запобігають викид в атмосферу 3 кг вуглекислого газу на пасажира в порівнянні з іншими поїздами, але якщо враховувати, на скільки знижується рівень забруднення, якщо людина взамін машини або літака вибирає поїзд, ця цифра зростає до 31 кг CO2 [2]. Густонаселений Китай до 2020 року планує зв’язати 70 % великих міст. Це допоможе вирішити транспортну проблему в Китаї. У Китаї активно використовується новий вид поїздів на магнітній подушці типу Maglev. Його максимальна швидкість досягає 500 км/год. Цей експрес використовує колеса тільки під час розгону, а потім рухається на магнітній подушці в повітрі. Так як колеса використовуються тільки під час розгону, то шумове забруднення при русі цього поїзда в рази менше, ніж у звичайного. Розрахунки показують і значний екологічний ефект такого транспортного 64 засобу. На перевезення одного пасажира він використовує 2 % палива від споживаного автомобілем. Відсутність рухомих частин скорочує витрати на експлуатацію такого експреса. Екологістика («зелена логістика») і транспортна система України. Залізничний транспорт гостро потребує впровадження інноваційних технологій, які б дозволили підвищити рівень енергоресурсозбереження, екологічну безпеку, якість і надійність його експлуатації, безпеку руху. Більшість залізничних ліній України будувалися 30—40 і більше років тому переважно без урахування елементів екологічних вимог, та давно вичерпали свою пропускну здатність і потребують модернізації. Крім магістральної мережі, господарство залізничного транспорту містить у собі тисячі вокзалів і вантажних районів, велику кількість локомотивних і вагонних депо. Тому проблема екологізації залізничного транспорту дуже важлива. Найбільш небезпечними з екологічної точки зору об’єктами залізничного транспорту є промивально-пропарювальні пункти для наливного рухомого складу, пункти дезінфекції вагонів для перевезення тварин та біологічно небезпечних речовин, шпалопросочувальні і щебеневі заводи, локомотивні та вагонні депо, рухомий склад, що перевозить нафтопродукти й вибухові речовини, пункти відстою рухомого складу та інше. Екологічну безпеку можуть порушувати і фізичні фактори від об’єктів залізничного транспорту (шум, вібрація, електричні та електромагнітні поля, вибухи, пожежі). Природоохоронною діяльністю на залізничному транспорті займається відділ безпеки руху та охорони праці. Засоби, пов’язані з поліпшенням екологічної ситуації, безпосередньо пов’язані з модернізацією залізничного транспорту. Особливо важливий тут перехід залізничного транспорту на екологічно чисту електричну тягу. Зараз вже експлуатаційна довжина електрифікованих залізниць становить 40 % (більше 9 тис. км). Оздоровленню навколишнього середовища сприятиме культура вантажних перевезень, тобто перехід на контейнерні перевезення й інші види прогресивних методів доставки вантажів. Сущим лихом для екології є аварії вантажних потягів. Безаварійність перевезень — головне завдання залізничного транспорту. 65 Перевезення вантажу в рефрижераторному рухомому складі — одна з найважливіших завдань «зеленої» логістики. У холодильному обладнанні рефрижераторного рухомого складу використовуються озоноруйнівні речовини, кожна холодильна машина (їх дві на вагон) заправлена 35 кг фреону. Витоки призводять до активізації процесів знищення озону. Серйозність глобальної екологічної проблеми руйнування озонового шару вимагає якнайшвидшої відмови від застосування озоноруйнівних речовин у вітчизняному холодильному обладнанні [3]. Також важливим аспектом є система безвідходних екологічно чистих та санітарно безпечних технологій тарування, складування та зберігання небезпечних вантажів. Система включає комплекс організаційних, санітарно-технічних та еколого-профілактичних заходів [4]. Таким чином, основним напрямком розвитку логістики у даний час на Україні повинна стати екологізація, тобто реалізація заходів щодо зниження негативного впливу залізничного транспорту на навколишнє середовище, разом з налагодженням ефективної природоохоронної діяльності на інших видах транспорту, що може значно поліпшити екологічну ситуацію в Україні. Енергозбереження в комунальному секторі. «Розумні» будинки. За кордоном стурбовані екологічною обстановкою люди все частіше займаються перетворенням свого житла в екологічне: термоізоляція стін, вікон, дверей, даху, встановлення батарей для використання альтернативних джерел енергії. Для цих цілей пропонують свої послуги спеціальні компанії, що займаються не тільки заміною застарілого обладнання, а й будівництвом екобудинків. У таких будинках, наприклад, намагаються розташувати вікна так, щоб мешканці мали природне освітлення якомога довше, створюються резервуари для збору дощової води, монтуються сучасні системи опалення, економного електроосвітлення, системи ефективної сортування сміття. Всі починання підтримуються державними субсидіями. У нашій країні для зміни системи опалення, водопостачання потрібен ряд дозволів, щоб зібрати які, треба оббігати неймовірну кількість інстанцій. З установкою в під'їздах ламп з датчиками руху житлові компанії теж не квапляться, є бажання у мешканців 66 встановити — встановлюйте за свій рахунок. Наприклад, на півночі, де полярний день тягнеться кілька місяців, освітлення під'їздів все одно не припиняється. А про компенсацію з переобладнання і говорити нічого, все робиться за свій рахунок. Поняття «розумний будинок» в нашій країні з'явилося порівняно недавно. В такому житлі витрати енергії на опалення зводяться до мінімуму за рахунок застосування внутрішніх джерел енергії. Опалення повинне здійснюватися за рахунок тепла, що виділяється побутовими приладами, людьми, альтернативними джерелами енергії. Концепція «пасивного будинку» зводиться до використання припливно-витяжної вентиляції (теплових насосів) з вживанням рекуператорів, які застосовують тепло виходить домашнього повітря для розігріву повітря, що йде ззовні; використання природних джерел енергії (сонце, вітер) для опалення і гарячої води. Практичним досвідом зведення «пасивних будинків» володіють європейські країни, зокрема Німеччина. В даний час тут зведено понад 4 тис. будинків, що відповідають вимогам енергоефективного будинку. Високоефективна теплоізоляція будинку, не тільки стін, але і стелі, підлоги, горища, підвалу. Формується кілька шарів теплоізоляції (зовнішня і внутрішня), що не дозволяють випускати тепло і впускати холодне повітря. Тепловтрати складають 15 КВт на кВ.м. У звичайному будинку — 250-300 КВт на кВ.м. Інноваційні віконні системи використовують дво- або трикамерні конструкції, застосовується спеціальна технологія примикання вікон до стін. Найбільші вікна спрямовані на південь, звідки надходить максимальне сонячне випромінювання, що буде приносити більше тепла, ніж втрачати. Система рекуперації тепла виходить з приміщення повітря. Повітря виходить і надходить у будинок через спеціальний повітропровід. В рекуператорі (теплообміннику) відпрацьований домашній тепле повітря нагріває вступник вуличне повітря (зігрітий вже в повітропроводі від тепла землі) і потім викидається на вулицю. «Розумні будинки» зручні і комфортні для проживання, їх зводять з екологічних матеріалів, з тенденцією використання продуктів рециклізації неорганічного сміття. У Німеччині створені заводи з переробки бетону, скла, металу в будівельні матеріали для «розумних будинків». Відомо, що при опаленні житла в атмосферу викидається до 40% вуглекислого газу, що утворюється при 67 спалюванні палива, від усього обсягу викидів. Для обігріву будинків нового типу застосовуються в першу чергу альтернативні джерела енергії. Додатковим засобом економії теплової енергії є автоматизовані системи управління технічними пристроями в будівлі. Такі системи, наприклад, знижують температуру приміщення під час відсутності людей або в нічний час. «Розумне» опалювальне обладнання дозволить контролювати і автоматично регулювати інтенсивність опалення в залежності від температури на вулиці. Стримуючим фактором будівництва «пасивних будинків» в Україні є їх відносна дорожнеча, вони приблизно на 8-10% вище вартості звичайних будинків. Тим не менше, треба взяти до уваги не тільки вартість житла, але і вартість його подальшої експлуатації. Витрати по експлуатації «розумного будинку» в рази менше витрат на звичайне житло, також варто врахувати постійне зростання цін на опалення, гарячу воду та електроенергію. Проведені дослідження дають змогу ідентифікувати доцільні передумови для прийняття ефективних логістичних рішень щодо зменшення енергетичних витрат у комунальній економіці та у транспортній галузі, пов’язані з удосконаленням енергоменеджменту та його інформаційного забезпечення. Перспективи подальших досліджень у вирішенні проблем енергоефективності в комунальній та транспортній сферах економіки України дозволяють: – підвищувати активність суспільного енергоспоживання для вирішення пріоритетних виробничих та соціальних проблем; скеровувати зекономлені в результаті здійснення енергозберігаючих заходів кошти на підвищення рівня життя населення всіх регіонів України, розвиток інфраструктури міст, стратегічних галузей, промисловості України, рекреаційно-відпочинкових територій, зокрема інфраструктури туризму згідно з державною політикою і стратегією розвитку туризму в Україні; – впроваджувати нові та удосконалювати існуючі методи обліку та аналізу споживання різних видів енергоресурсів, методики проведення енергоаудиту, методики фінансування проектів у сфері енергоефективності; – поєднувати інвестиційні процеси у сфері енергоефективності із стратегією розвитку організацій, інформаційним аналізом, 68 логістикою і маркетингом; – розробляти та удосконалювати програмне та інформаційне забезпечення обліку використання та оцінки ефективності споживання енергоресурсів. Впровадження ефективних логістичних рішень щодо зменшення енергетичних витрат у комунальній економіці та на залізничному транспорті сприятиме вирішенню проблем енергоефективності в муніципальному секторі міст України. Література: 1. Ільясов В.А. Шляхи впровадження ефективного управління енергоресурсами //Энергосбережение. – 2006. – № 2. – С. 2–3. 2. Мешалкин В.П. Ресурсоэнергоэффективные методы энергообеспечения и минимизации отходов нефтеперерабатывающих производств: МОСКВА-ГЕНУЯ, <ХИМИЯ>.– 2010.– 393c. 3. Martin J.M. Lean Six sigma for Supply Chain Management. –New York: «Mc Graw Hill».– 411 c. 4. Доналд Дж. Бауерсокс, Дейвид Дж. Клосс, Логистика. Интегрированная цеп поставок. – М.: ЗАО «ОЛИМП-БИЗНЕС». 2001. – 640 с. 5. Крикавський, Є. В. Логістичні системи [Текст] : навч. пос. / Є. В. Крикавський, H. B. Чорнописька. — Львів: НУ «ЛП», 2009. — 264 с. 6. Коломиец, И. «Зеленая» логистика — лучшее из практики [Текст] / И. Коломиец // Транспорт і логістика. — 2011. — № 3. — С. 32—33. 7. Воронков, А. Н. «Зеленые» технологии в логистике: антикризисный аспект [Электронный ресурс] / А. Н. Воронков. — Режим доступа: \www/URL: http://www.mba.nnov.ru/conf/025/ 8. Nordman R. New process integration methods for heat – saving retrofit projects in industrial systems R. Nordman – Chalmers University of Technology. Goteborg, Sweden. – 2005.– 77 p. Автор: Мілінчук Микола Олександрович, аспірант кафедри менеджменту і маркетингу Луцького національного технічного університету. Сфера наукових інтересів: логістика, регіональна економіка, логістичний менеджмент, енергозбереження в регіоні. Зв'язок з автором: [email protected] 69 70 УДК 681.5 Людмила Маркіна Луцький національний технічний університет МОДЕЛЮВАННЯ ПРОЦЕСУ ТЕРМОФЕРМЕНТАТИВНОЇ ОБРОБКИ ЗЕРНОВИХ ЗАМІСІВ НА БАЗІ НЕЧІТКИХ МНОЖИН У статті досліджено процес термоферментативної обробки зернових замісів при виробництві спирту, побудована модель на базі нечіткої логіки, проведено її навчання та створено нейронну мережу. Ключові слова:термоферментативна обробка, нечітка логіка, кластери, нейронна мережа, спиртова промисловість. In the article the process termofermentatyvnoyi batch processing of grain in the production of alcohol, a model based on fuzzy logic, conducted its study and created a neural network. Keywords: termofermentatyvna processing, fuzzy logic, clusters, neural network, alcohol industry. В статье исследован процесс термоферментативнои обработки зерновых замесов при производстве спирта, построена модель на базе нечеткой логики, проведено ее обучение и создана нейронная сеть. Ключевые слова: термоферментативная обработка, нечеткая логика, кластеры, нейронная сеть, спиртовая промышленность. Спиртова промисловість протягом багатьох десятиріч була однією з провідних галузей народного господарства і їй завжди приділялася особлива увага. Велика кількість продукції сільського господарства і відходів промислової переробки рослинних сировин використовується як сировина для виробництва етилового спирту, тому вдосконалення технології виробництва дає вагомий економічний ефект у народному господарстві країни. В економіці України ринок алкогольної продукції займає вагоме місце. Сьогодні вітчизняна спиртова промисловість за рік може випускати більше 60 млн. дал спирту. Ставиться завдання покращити якісні показники спирту та горілки, знизити їх собівартість та підвищити ефективність переробки. Тим більше, усі питання, які пов'язані з виробництвом, реалізацією і споживанням етилового спирту та алкогольних напоїв в Україні, регулюються державою. Це дуже важливо, тому що виробництво спирту забезпечує економічну безпеку та технологічну незалежність країни. 71 Таким чином спирт - один із бюджетоформуючих продуктів. Звідси випливає актуальність дослідження стану і перспектив розвитку підприємств спиртової та лікеро-горілчаної промисловості, з урахуванням, що діяльність цих підприємств забезпечує наповнення прибуткової частини бюджету. Важливим фактором у зниженні енерго- і трудових затрат, підвищенні продуктивності й поліпшенні якості спирту є розробка і впровадження систем автоматичного керування функціональними схемами апаратів в оптимальному режимі за допомогою мікропроцесорної техніки та комп'ютерів. Основними шляхами подальшої економії енергетичних і матеріальних ресурсів у спиртовій промисловості є: • створення і впровадження нової високоефективної енергозберігаючої технології та апаратури для виробництва спирту; • удосконалення технологічних процесів і обладнання з метою зниження питомого споживання енергії й матеріалів; • заміна малопродуктивного застарілого обладнання високопродуктивним із низькими питомими витратами енергії; Незадовільна робота обладнання та несвоєчасний контроль і регулювання основних параметрів технологічного процесу часто призводить до підвищених втрат, зниженню якості кінцевого продукту, зниженню продуктивності установок і значної перевитрати енергії й вторинних ресурсів. Все це істотно впливає на економічні показники виробництва спирту і обумовлює зайву витрату матеріальних цінностей, у першу чергу таких важливих продуктів, як зерно, картопля, меляса та ін. Технологія спирту як наука пройшла довгий шлях розвитку, перш ніж досягла високого сучасного науково-технічного рівня, у створенні і вдосконаленні її брали участь видатні вчені й інженери багатьох країн, у тому числі російські й українські. Новий етап розвитку ринкових відносин диктує для спиртової галузі актуальні завдання впровадження ефективних технологій, що забезпечують зниження всіх виробничих витрат, дозволяючи стабільно отримувати високоякісну спиртову продукцію. Поруч прогресивних спирт-заводів вже впроваджені сучасні системи автоматизованого управління процесами брагоректифікації (основний процес спиртової технології) на основі мікропроцесорних систем автоматичної підтримки параметрів виробництва спирту. Вони показали високу якість управління технологічними процесами 72 спирт-заводу. Асортимент застосовуваних датчиків, виконавчих механізмів, а також мікропроцесорних контролерів забезпечує недосяжний раніше рівень точності вимірювань, обробки (передачі) сигналів у системах автоматизації спиртових підприємств. Застосовувані багатоканальні мікропроцесорні контролери, об'єднані єдиною локальною промисловою мережею, здатні вирішувати завдання автоматичного керування технологічним процесом виробництва спирту в режимі реального часу. Розробка та впровадження сучасних АСУ ТП для оптимізації режимів роботи технологічного комплексу по випуску спирту представляє складне завдання, що вимагає значних часових витрат, а також матеріальних ресурсів. Спиртозаводу, щоб користуватись попитом на ринку спирту в умовах існуючої конкуренції, необхідно випускати продукцію найвищої якості з мінімальною собівартістю. У разі спиртового виробництва це означає перехід на випуск спирту сортів «Екстра», «Люкс», «Альфа». Отримання спиртової продукції високої якості вимагає чіткої підтримки параметрів технологічних процесів відповідно регламенту виробництва спирту, якого не можливо досягти вручну. Виробники алкогольних напоїв, які прагнуть шляхом вдосконалення якості продукту завоювати визнання споживача, знають - використання якісного спирту з порушенням параметрів виробництва призводить до отримання неякісної горілки. Практично всі, що очолюють ринок спирту компанії, намагаються оснащувати свої виробництва сучасними, надійними системами автоматизації. Впровадження нових технологій на базі автоматизованих систем управління технологічними процесами спиртового виробництва часто проводиться локально, без урахування глибоких взаємозв'язків між різними технологічними підсистемами спиртозаводу. Це нерідко призводить до того, що ефект від впровадження отримуємо менше очікуваного, а часом породжує нові «вузькі місця» виробництва спиртової продукції. Тому модернізація технологічних об'єктів спиртової галузі із застосуванням автоматизованих систем управління повинна проводитися на основі комплексного підходу. А впровадження сучасних, надійних АСУ ТП спиртової промисловості - це підвищення економічної і технічної ефективності, а також безпеки виробництва. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Спиртова галузь України – одна із найбільш технічно розвинутих галузей. Сучасний 73 науково-технічний рівень технології спирту як науки досягнуто завдяки розробкам видатних учених багатьох країн, у тому числі і вчених України (В.М. Швець, В.А. Домарецький, В.О. Маринченко, П.Л. Шиян, С.Т. Олійнічук, Т.О. Мудрак та ін.), які брали участь в її створенні та вдосконаленні. Етиловий спирт широко застосовується в багатьох галузях народного господарства і може бути використаний як моторне паливо як у чистому вигляді, так і у вигляді високооктанової добавки до бензину. Сировиною для етилового спирту, який використовується на технічні потреби, може бути більш дешеве фуражне та нетрадиційне зерно. На сьогодні одним із першорядних завдань соціальноекономічного розвитку України є зменшення дефіциту енергоносіїв шляхом розробки та впровадження у виробництво ресурсо- та енергозберігаючих технологій нового покоління. Завдяки досягненням світової біотехнології останніми роками налагоджено виробництво термостабільних ферментних препаратів селективної дії, що дало можливість розробити енерго- та ресурсозберігаючу технологію спиртової бражки, яка передбачає об’єднання процесу розварювання зернової сировини та ферментативного гідролізу крохмалю. Особливості переробки різних видів зернової сировини, а також вплив ступеня дисперсності зерна на процес розріджування та оцукрювання крохмалю з використанням висококонцентрованих ферментних препаратів при низькотемпературному розварюванні в спиртовому виробництві недостатньо вивчені і потребують подальших досліджень з метою поліпшення гідролізу його некрохмальних полісахаридів. У зв’язку з цим назріла необхідність дослідити та оптимізувати енергоресурсозберігаючу технологію термоферментативної обробки зернових замісів концентрованими ферментними препаратами селективної дії. Об’єктом нашого дослідження є технологічний процес термоферментативної обробки замісів, як представник класу хімікотехнологічних процесів. Предметом дослідження є підтримання технологічних параметрів процесу термоферментативної обробки в заданих межах, з метою зниження енергозатрат. Моделювання процесу на базі нечіткої логіки та розробка нейронної мережі. 74 Вчені які займаються проблематикою виробництва спирту, а саме термоферментативною обробкою, до цього часу не використовували нечітку логіку для моделювання. Метою дослідження є створення нечіткої моделі впливу вхідних параметрів термоферментативної обробки зерна на вихідне значення концентрації сусла. Технологія досліджуваної ділянки процесу наступна: сухе зерно подається автомобільним транспортом в бункер (1). Далі зерно подається на силосне господарство норією (2). З силосів (3) сировина подається норією (4) через магнітний сепаратор (5), де проходить видалення металевих домішок. Потім зерно поступає на зерноочисну машину (6), де проходить видалення легких сміттєвих, мінеральних, органічних та зернових домішок, які за допомогою системи аспірації (вентилятора (7) та циклона (8) відбираються в бункер відходів (9). Після зерноочисної машини (6) зерно поступає в передваговий бункер (10), звідти на автоматичну вагу безперервної дії (11). Зважене зерно поступає в бункер (12), який забезпечує рівномірне розподілення зерна за допомогою шнеків (13) на ситові дробарки (14). Подрібнене зерно (помел) з дробарок поступає в бункер (15). Дробарки працюють із системою аспірації (вентилятора (17) та циклона (16). З бункера (15) помел шнеком (18), який працює за допомогою мотор-редуктора (19), подається на дисмембратор (20). Подрібнення зерна - важлива стадія його підготовки до розварювання, оскільки якість і рівномірність помелу обумовлюють температурний режим водно-теплової обробки і ступінь втрат вуглеводів на цій стадії технологічного процесу. Помел повинен бути однорідним: прохід через сито діаметром 1,0 мм повинен бути не менше 95%. В дисмембраторі (20) помел змішується з водою. Потім маса надходить в чанок замісу (21). Для регулювання рН-середовища для опимальної дії ферментних препаратів і дріжджевирощування, в заміс подається фільтрат барди. PH замісу підтримується в межах 5,0-6,5. Підтримання необхідної концентрації при постійній подачі помелу регулюють автоматичною подачею води (гідромодуль) в залежності від крохмалистості та вологості зерна, заміс безперервно перемішується мішалкою. Концентрацію сусла підтримують на рівні 15-20 град Б (по ареометру-цукроміру). Температура замісу підтримується в межах 30-90 °С автоматичною подачею холодної води, гарячої води, фільтрату барди та пари на барботер. До води, що 75 подається в чанок замісу (21) насосами-дозаторами задаються розріджуючі ферментні препарати (а-амілаза та целюлаза (при переробці жита)) відповідно в кількості: целюлаза 0,1- 0,4 л/т умовного крохмалю, а-амілаза 0,5-1,4 л/т умовного крохмалю. Далі заміс насосом (22) подається в відділення гідро-ферментативної обробки сировини. Рис. 1. Технологія термоферментативної обробки замісу при виробництві спирту Основні технологічні параметри, що впливають на процеси одержання спиртової бражки, є вид і якість сировини, ступінь її подрібнення, концентрація сухих речовин зернового замісу, температура та експозиція його термоферментативної обробки, рН, місце введення ферментних препаратів у технологічний процес, їх композиція та питомі витрати. Головним технологічним параметром системи який необхідно підтримувати є концентрація крохмалю у водно-зерновій емульсії. Практика показує, що не завжди вчасно помічається таке розбалансування яке призводить до порушення технології і в подальшому до втрат при виході спирту. Ще одним аспектом який необхідно врахувати є те, що партії зерна для переробки відрізняються між собою різним вмістом крохмалю, вологістю і засміченістю. Дана обставина вимагає знову 76 відрегульовувати систему при переробці нової партії з параметрами зерна, що відрізняються від попередньої. В цих динамічних умовах суміш із чана замісу повинна завжди надходити в необхідній кількості і оптимальної концентрації. В умовах виробництва з неперервним швидкісним розварюванням неперервне вимірювання і регулювання крохмалистості замісу або вмісту у ньому сухих речовин має велике значення. Існуючі системи автоматизації відділення водно-теплової обробки та оцукрювання крохмалю не враховують невизначеність та не забезпечують достатньої ефективності управління у підтриманні параметрів технологічного процесу в регламентних межах. Традиційні математичні методи, які використовуються для аналізу таких процесів не дозволяють описувати причиннонаслідкові зв’язки між впливаючими факторами та вихідною величиною на природній мові, що моделює логіку суджень спеціаліста-експерта з застосуванням нечислової і нечіткої інформації. Тому для більш ефективної роботи даної ділянки технологічного процесу необхідно отримати математичні моделі технологічних об’єктів, в яких враховуються реальні особливості системи управління. Застосування теорії нечітких множин для розв’язання задач по підтриманню технологічних параметрів в регламентних режимах на базі лінгвістичного підходу допоможе знизити енергозатрати, оптимізувати умови розрідження та оцукрення крохмалевмісного сусла, підвищити бродильну активність дріжджів та вихід спирту. Основу проектування інтелектуальних нечітких систем складає конструювання «знань» із застосуванням методів подання та пошуку знань. В теорії штучного інтелекту представлення знань в управляючих системах здійснюється логічними, реляційними, фреймовими та продукційними мовами. Враховуючи таку важливу специфіку роботи системи автоматизованого регулювання, як реальний режим роботи (on-line) та зручність формалізації інформації про процедури та умови їх застосування, в подальшому зупинимось на продукційній моделі знань в нечітких системах. Кожна продукція, що має множину пар «ситуація+дія», дозволяє ставити у відповідність ситуації, що склалася, реакцію системи у вигляді значень регулюючого діяння на об`єкт. Ліва частина кожної 77 продукції розглядається як кон`юнкція елементарних перпепційних умов, а права частина – як множина елементарних дій[2]. Застосування теорії нечітких множин для розв’язання задач по підтриманню технологічних параметрів в регламентних режимах на базі лінгвістичного підходу допоможе знизити енергозатрати, оптимізувати умови розрідження та оцукрення крохмалевмісного сусла, підвищити бродильну активність дріжджів та вихід спирту. Прийняття рішень у проблемних технологічних системах та системах керування здійснюється в умовах апріорної невизначеності, обумовленої неточністю або неповнотою вхідних даних, стохастичною природою зовнішніх впливів, відсутністю адекватної математичної моделі функціонування, нечіткістю мети, людським фактором та ін. Невизначеність системи призводить до зростання ризиків від прийняття неефективних рішень, результатом чого можуть бути негативні економічні, технічні та соціальні наслідки. Невизначеності у системах прийняття рішень компенсують за допомогою різноманітних методів штучного інтелекту. Для ефективного прийняття рішень при невизначеності умов функціонування системи застосовують методи на основі правил нечіткої логіки. Такі методи ґрунтуються на нечітких множинах і використовують лінгвістичні величини і висловлювання для опису стратегій прийняття рішень. Методи нечітких множин особливо корисні за відсутності точної математичної моделі функціонування системи. Теорія нечітких множин дає можливість застосувати для прийняття рішень неточні та суб’єктивні експертні знання про предметну область без формалізації їх у вигляді традиційних математичних моделей. З використанням теорії нечітких множин вирішуються питання узгодження суперечливих критеріїв прийняття рішень, створення логічних регуляторів систем. Нечіткі множини дають змогу застосовувати лінгвістичний опис складних процесів, встановлювати нечіткі відношення між поняттями, прогнозувати поведінку системи, формувати множину альтернативних дій, виконувати формальний опис нечітких правил прийняття рішень. Математичний апарат теорії нечітких множин дозволяє побудувати модель об’єкта, базуючись на нечітких правилах. Нечіткі моделі описують явища і процеси реального світу на звичній мові за допомогою лінгвістичних змінних. Ці переваги обумовили широке 78 використання нечіткої логіки для рішення задач автоматичного управління, прийняття рішень, прогнозування в різних прикладних галузях науки, техніки і економіки. Далі також розглянемо залежності вхідних і вихідних даних, а також спробуємо побудувати кластерну модель для ділянки воднотеплової обробки при виробництві спирту. Кластеризація даних — задача розбиття заданої вибірки об'єктів (даних) на підмножини, що називаються кластерами, так, щоб кожен кластер складався з схожих об'єктів, а об'єкти різних кластерів істотно відрізнялися. Основна мета кластеризації даних — знаходження груп схожих об'єктів у вибірці. Метод субстрактивної кластеризації припускає, що кожна точка є потенційним центром кластеризації і обраховує ймовірність того, що кожна точка буде центром кластеризації відповідно до густини оточуючих точок. Для побудови кластерів використовується 6000 тис. даних: вхідні – витрата води, витрата зерна, фільтрат барди, температура води, вологість зерна та вихідний – концентрація сусла. Рис. 2. Дані та центри кластеризації залежності зміни концентрації від кількості води 79 Рис. 3. Дані та центри кластеризації залежності зміни концентрації від кількості зерна Рис. 4. Дані та центри кластеризації залежності зміни концентрації від температури води 80 Рис. 5. Дані та центри кластеризації залежності зміни концентрації від вологи зерна Рис. 6. Дані та центри кластеризації залежності зміни концентрації від фільтрату барди Нечітка модель впливу температури води, вологості зерна, кількості зерна, кількості води, фільтрату барди на зміну концентрації сусла 81 Вологість зерна Кількість зерна Кількість води Нечіткий висновок Температура води Концентрація сусла Фільтрат барди Рис.7. Механізм нечіткого вводу-виводу процесу впливу вхідних параметрів на концентрацію сусла. На основі отриманих кластеризованих даних була побудована відповідна нечітка модель. а) 82 б) в) г) 83 д) Рис.6. Отримані функції приналежності для вхідних змінних Рис.7. Поверхня нечіткого виводу отриманої моделі Для остаточного аналізу розробленої нечіткої моделі може виявитися корисною програма перегляду поверхонь нечіткого виводу. Ця програма використовується для загального аналізу адекватності нечіткої моделі і дозволяє оцінити вплив зміни значення вхідних нечіткий змінних на значення вихідної нечіткої змінної. Після проведених досліджень було проведено навчання нашої моделі, що дозволить краще і більш детальніше проаналізувати та спроектувати більш досконалу систему автоматичного регулювання. 84 Рис. 8. Результат навчання системи На основі результатів навчання нашої моделі також було побудовано нейронну мережу. Рис. 9. Структурна схема нейронної мережі Висновки. Вперше для побудови моделі для термоферментативної обробки зернових замісів застосовується нечіткий кластерний підхід, який дозволяє приймати рішення при дослідженні зміни вмісту сухих речовин і підвищити рівень інформації про процес на підставі суб'єктивних оцінок експертів, а також проведено навчання моделі та побудовано нейронну мережу. 85 Література: 1. Автоматизация непрерывных технологических процессов: учебное пособие для технических специальностей высших учебных заведений / Сост. Я.И. Проц, О.А. Данилюк , Т.Б. Дубина - М.: ТГТУ им . И. Пулюя , 2008 . - 239с. 2. Леоненков А.В. Нечеткое моделирование в среде MATLAB и fuzzyTECH.СПб.: БХВ-Петербург, 2003.-736 с. 3. Маринченко В.О., Шиян П.Л, Циганков П.С.Технологія спирту. / Під. ред. проф.. В.О. Маринченка . – Вінниця: "Поділля- 2000" , 2003. – 496с. 4. Технология спирта: [Учебник для вузов по спец. "Технология бродильных производств" / В. А. Устинников и др.]; Под ред. В. А. Смирнова. -М.: Легкая и пищевая промьішленость, 1987. - 416с, ил. Автор: Маркіна Людмила Миколаївна, к.т.н., асистент кафедри автоматизованого управління виробничими процесами Луцького національного технічного університету, м. Луцьк, Україна. Сфера наукових інтересів: автоматизоване управління, інформаційні технології. Зв’язок з автором: [email protected] 86 87 PL-NTU TRANSGRANICZNA WYMIANA DOŚWIADCZEŃ (w języku polskim) 88 89 UKD 338 Olha Bahovska Łucki narodowy uniwersytet techniczny CECHY ZARZĄDZANIA STRATEGICZNEGO W PRZEDSIĘBIORSTWACH PRZEMYSŁU CUKROWNICZEGO UKRAINY У статті досліджено сутність стратегічного управління, розглянуто модель стратегічного управління з використанням антикризової складової, систематизовано основні чинники виникнення кризових ситуацій на підприємствах цукрової промисловості України. Обґрунтовано необхідність застосування стратегічного управління підприємством з врахуванням антикризової складової в сучасних умовах господарювання. Ключові слова: стратегічне управління, криза, цукрова промисловість, антикризові заходи. The article examines the essence of strategic management, strategic management model using the anti-crisis component, are systematized the main factors of crisis situations at the enterprises of the sugar industry in Ukraine. The article substantiates the need of the application of strategic management with regard to anti-crisis component in the current economic conditions. Keywords: strategic management, crisis, sugar industry, anti-crisis measures. В статье исследована сущность стратегического управления, рассмотрена модель стратегического управления с использованием антикризисной составляющей, систематизированы основные факторы возникновения кризисных ситуаций на предприятиях сахарной промышленности Украины. Обоснована необходимость применения стратегического управления предприятием с учетом антикризисной составляющей в современных условиях хозяйствования. Ключевые слова: стратегическое управление, кризис, сахарная промышленность, антикризисные меры. Na obecnym etapie rozwoju gospodarka rynkowa charakteryzuje się dynamicznością środowiska zewnęcznego, spadkiem wypłacalności ludności, zaostrzeniem walki konkurencyjnej, niskim poziomem konkurencyjności i trudną sytuacją większości firm, dlatego wymaga zastosowania nowych podejść do zarządzania przedsiębiorstwami. W związku z tym występuje konieczność starannego kształtowania strategii działalności przedsiębiorstw, doskonalenie metod i form zarządzania poziomie konkurencyjności przedsiębiorstwa poprzez wykorzystanie nowoczesnych zasad zarządzania, marketingu, zaopatrzenia strategicznego podejścia do ich działalności. Zarządzanie strategiczne 90 przedsiębiorstwami zapewnia skuteczne rozwiązanie problemów powstających w trakcie działalności, ponieważ na celu wczesne kształtowanie linii postępowania przedsiębiorstw zgodnie ze zmianami zewnętrznego i wewnętrznego środowisk działalności. Badaniem problemów związanych z określeniem istoty zarządzania strategicznego i możliwości jego realizacji w przedsiębiorstwach, zajmowali się takie uczone krajowe i zagraniczne, jak:.F. Besedin, Z.. Szersznewa, L. W. Bałabanowa, B.M. Myziuk, W. S. Anfiłatow, A. W. Antonowa, R. Mincberg, Timo Santalajnen, I. M. Rasijel, D. Kliland, David W. Krawens, Charles W. Lamb, I. Ansoff i inne. Jednak, bez względu na znaczną liczbę przeprowadzonych badań, problemy zarządzania strategicznego na poziomie pojedynczego przedsiębiorstwa we współczesnych warunkach gospodarczych uzasadnione są niewystarczające i wymagają dalszych badań. Kompleks ważnych zadań, takich jak: analiza otoczenia i potencjału przedsiębiorstwa, określenie jego misji i system celów, tworzenie planu strategicznego, organizacja i kontrola jego wykonania są elementami zarządzania strategicznego przedsiębiorstw. Skuteczne rozwiązanie tych zadań zakłada opanowanie teoretycznych i metodologicznych podstaw zarządzania strategicznego przedsiębiorstw i opanowanie specyficznych i innych narzędzi długoterminowego prognozowania, planowania i analiza w warunkach niepewności i ryzyka. Głównym celem zarządzania strategicznego jest zapewnienie stabilnej strategicznej pozycji na rynku w celu utrzymania rentowności przedsiębiorstwa w niepewnej przyszłości. Wdrożenie skutecznego zarządzania strategicznego w chwili obecnej jest istotne dla przedsiębiorstw przemysłu cukrowniczego na Ukrainie. Dziś przemysł cukrowniczy jest w kryzysie z powodu technicznie przestarzałego sprzętu, niepewności popytu na surowce, brak skutecznych przepisów krajowych, wysokie koszty energii elektrycznej i gazu. Na przedsiębiorstwach przemysłu cukrowniczego na Ukrainie strategiczne zarządzanie powinno być realizowane, birąc pod uwagę składnik antykryzysowy wciąż na etapie strategii firmy do generowania możliwych scenariuszy rozwoju i ograniczenia negatywnego wpływu kryzysu. Rysunek 1 przedstawia model zarządzania strategicznego w odniesieniu do komponentu antykryzysowego. W obecnych warunkach gospodarczych ważne, aby antykryzysowy element w zarządzaniu przedsiębiorstwami przemysłu cukrowniczego być z góry zaplanowany i wzajemnie zależny ze strategiami wszystkich sfer 91 działalności przedsiębiorstwa nie tylko w warunkach kryzysu, ale i w stabilnych warunkach funkcjonowania przedsiębiorstwa, występując w roli gwaranta przewidywania i zapobiegania różnego rodzaju sytuacji kryzysowych. Zarządzanie kryzysowe obecnie odgrywa ważną rolę w systemie rehabilitacji przedsiębiorstwa, w szczególności: 1. Głównym celem zarządzania kryzysowego jest zapewnienie trwałej pozycji na rynku i stalej zrównoważonej sytuacji finansowej przedsiębiorstwa w każdych ekonomicznych, politycznych, społecznych kataklizmach. 2. W jego ramach stosuje się te organizacyjne narzędzia, które w specyficznych ukraińskich warunkach okazały się najbardziej skuteczne w rozwiązywaniu bieżących zadań przedsiębiorstwa, a nie tylko w usuwaniu tymczasowych finansowych komplikacji. 3. Istotą zarządzania antykryzysowego - szybka i skuteczna reakcja na istniejące zmiany środowiska na podstawie wcześniej starannie opracowanego systemu alternatywnych wariantów decyzji. 4. W oparciu o antykryzysowe zarządzanie leży proces stałych i konsekwentnych innowacji we wszystkie branży działalności przedsiębiorstwa. 5. Zarządzanie kryzysowego jest skierowane na to, że nawet w trudnej sytuacji gospodarczej, w której okazało się przedsiębiorstwo, można było wprowadzić w życie takie organizacyjne mechanizmy, które pozwoliłyby firmie wyjść z kłopotów z możliwie najmniejszymi stratami [19]. Z powyższego można stwierdzić, że zarządzanie kryzysowe - to kompleksowy, wieloaspektowy proces zastosowania do przedsiębiorstwa skupiska gospodarcze i społecznie uzasadnionych profilaktycznych i zdrowotneych zabiegów, mających na celu zwiększenie jego konkurencyjności na rynku. Zarządzanie kryzysowe występuje skutecznym środkiem przetrwania w trudnym okresie, zmniejsza ryzyko upadłości; koordynuje działalność przedsiębiorstwa w całości; przyczynia się do mobilizacji, racjonalnego podziału i wykorzystania zasobów; pomaga przezwyciężyć niepewność rynku i środowiska i przejść na nowy poziom rozwoju. Rozważmy główne podejścia do definicji pojęcia "strategia", to pozwoli głębiej zrozumieć istotę zarządzania strategicznego i zrozumieć jego znaczenie [5]. 92 Tabela 1 Główne podejścia do definicji pojęcia "strategia" Autor Definicja pojęcia "strategia" І. Ansoff [1] Zestaw reguł decyzyjnych, którymi firma kieruje się w swojej działalności. Metoda ustalania długoterminowych celów przedsiębiorstwa, program jego działania i kierunków rozmieszczenia zasobów. М. Porter [17] Sposób reakcji na zewnętrzne szanse i zagrożenia, wewnętrzne mocne i słabe strony. М. Mincberg [13] Konsekwentna, spójna i zintegrowana struktura decyzji zarządczych. R.А. Fathutdinow [22] Program, plan, generalny kurs podmiotu zarządzania po osiągnięciu im strategicznych celów w każdej dziedzinie działalności. L.W. Balabanowa [21] Model podejmowania decyzji, która określa i ujawnia cele i zadania przedsiębiorstwa, określa jego podstawowe zasady i plany realizacji postawionych celów, określa zakres działalności, w której koncentruje się główna działalność przedsiębiorstwa, typ gospodarczej i ludzkiej organizacji, którego trzyma się lub do którego podlega przedsiębiorstwo, a także naturę ekonomicznych i polityczno-gospodarczych osiągnięć, które zamierza zaoferować akcjonariuszom, pracownikom, klientom i społeczeństwu w ogóle. А.D. Gitelman [2] Ogólny kierunek, przedsiębiorstwa. generalna linia rozwoju Ważne jest prawidłowo skoordynować i przewidzieć możliwe zagrożenia i czynniki wystąpienia sytuacji kryzysowej w przedsiębiorstwie na etapie tworzenia strategii rozwoju, bo to pozwoli 93 przewidzieć i przygotować się do ewentualnych zmian. Na rysunku 1 schematycznie przedstawiono proces zarządzania strategicznego przedsiębiorstwem, z uwzględnieniem antykryzysowego elementu. Monitorowanie zewnętrznych i wewnętrznych środowisk Kształtowanie strategii Określenie misji, celów, strategii Realizacja strategii Określenie celów krótkoterminowych Ocena wyników realizacji strategii Kontrola i ocena wyników realizacji strategii Alokacja zasobów Określenie długotrwałych celów Analiza strategiczna, ocena alternatyw strategicznych Wybór możliwych strategii wyjścia z kryzysu Doskonalenie systemu zarządzania Wybór polityki działania Organizacja realizacji kompleksu działań antykryzysowych Przeglądanie wyników realizacji strategii antykryzysowej Wprowadzanie sugestie dotyczące doskonalenia opracowanej strategii Rys. 1. Schemat zarządzania strategicznego przedsiębiorstwem, z uwzględnieniem antykryzysowego składnika (utworzona przez autora na podstawie [3, 7, 9, 11, 12, 15, 20, 23, 24]) Zgodnie z danym modelu można prześledzić że proces planowania strategicznego kończy się określeniem metod analiz strategicznych, określeniem strategicznych alternatyw przezwyciężania sytuacji kryzysowych i wyborem określonej strategii wyjścia z kryzysu, co jest ważne właśnie dla tego etapu zarządzania strategicznego. Przecież, biorąc pod uwagę możliwe czynniki wystąpienia zjawisk kryzysowych, można przewidzieć określony zakres działań w celu niedopuszczenia do obniżenia poziomu konkurencyjności przedsiębiorstwa i ułatwienia wyjścia przedsiębiorstwa z kryzysu. Kolejnym jest etap realizacji strategii, który logicznie kończy się kontrolą i oceną wyników. Ocena 94 wyników strategii zakłada nie tylko analiza podstawowych wskaźników i określenia skuteczności wybranej strategii rozwoju, a tworzenie zdań w celu poprawy istniejącej strategii. W obecnych warunkach gospodarczych ostro rodzi się pytanie strategicznego zarządzania przedsiębiorstwem z uwzględnieniem antykryzysowego elementu, ponieważ duża część przedsiębiorstw Ukrainy doświadczali negatywnego wpływu zjawisk kryzysowych, że istnieją w gospodarce kraju w ciągu ostatnich dziesięciu lat. Określimy potrzebę stosowania zarządzania strategicznego z uwzględnieniem antykryzysowego elementu w przedsiębiorstwach przemysłu cukrowniczego Ukrainy. Wśród wielu branż przemysłu spożywczego Ukrainy na dzień dzisiejszy jest dość problematyczną i najbardziej niezabezpieczoną pozostaje cukrownicza. Rozwój cukrowniczego kompleksu jest jednym z najważniejszych w gospodarce Ukrainy, wymaga jakościowych przekształceń, które mogą zapewnić zwiększenie konkurencyjności produktów na rynkach zewnętrznych. Negatywny wpływ otoczenia konkurencyjnego jest wyczuwalny przez realizację zakupów z importu cukru z trzciny cukrowej, który ma znacznie niższe koszty produkcji i cenę [9]. W ostatnich latach krajowy producent produktów boryka się z problemem braku surowców (buraków cukrowych), więc w cukrowni zmuszeni walczyć także za surowców. Produkcja cukru na Ukrainie będzie konkurencyjną tylko wtedy, gdy przychody ze sprzedaży cukru na rynku międzynarodowym znacznie przekracza całkowite koszty produkcji buraków, oceniane w światowych cenach. Przywrócenie eksportu ukraińskiego burakowego cukru, zwiększenie jego konkurencyjności i aktywacji promocji na spożywcze rynki zagraniczne jest jednym z początkowych pozycji rozwoju branży. Na dziś w Ukrainie zniszczona infrastruktura w zakresie eksportu cukru, który z utratą rynków WNP wymaga od państwa konkretnych działań dla jej szybkiego przywrócenie i ukierunkowania na kraje UE. Na rynku cukru na Ukrainie już od ponad dziesięciu lat obserwuje się stałe wahania wielkości produkcji buraków cukrowych i cukru, które prowadzą odpowiednio do znaczących wahań. Na przykład, w deficytowe lata wysoki popyt na cukier stymuluje przedsiębiorstwa rolne zwiększać placy siewu buraków cukrowych, oraz wzrost wielkości produkcji cukru i występuje nadprodukcja, co prowadzi do spadku cen. Przedsiębiorstwaproducenci cukru poniosą straty w wyniku obserwuje się efekt odwrotny: 95 producenci skracają uprawy buraków cukrowych. Wtedy podaż cukru na rynku znacznie maleje, a ceny na rynku krajowym ponownie rosną. Proces ten jest cykliczny. W sumie produkcja buraków cukrowych w naszym kraju stało się z eksportowo-strategicznej branży gospodarki na dotowaną, co grozi brakiem możliwości zapewnienia nawet własnych potrzeb tak ważnym produktem jak cukier z buraków cukrowych. Według danych stowarzyszenia "Ukrcukier" w 2014/2015 roku gospodarczym działało 48 cukrowni (wobec 38 w poprzednim sezonie), zostało wyprodukowano, według wstępnych danych, 2,081 mln ton cukru (1,7 razy więcej niż w sezonie rafinacji cukru 2013/2014 MG). Na początek 2014/15 MG (01 września 2014 r.) przejściowe pozostałości wyniosły 344 tys. ton (rys. 2) [18]. Zgodnie z równowagi popytu i podaży cukru według stanu na 1 lipca 2015 roku zapasy cukru u wszystkich podmiotów gospodarczych stanowią 817 tys. ton. Potrzeba cukru dla zaopatrzenia rynku wewnętrznego w okresie lipca – sierpnia 2015 roku wynosi 280 tys. ton [18]. Rys. 2. Dynamika produkcji cukru w 2008-2014 r. [18] Dziś dla rozwoju cukrowniczego kompleksu Ukrainy, z wyjątkiem konieczności wdrażania nowoczesnych technologii uprawy buraków cukrowych, zapewnić cukrownicze gospodarstw wystarczającą ilością nasion wysokiej jakości, nawozem i środkami chemicznej ochrony roślin, jeszcze bardziej istotną staje się przebudowa i modernizacja cukrowni, 96 przedłużanie ich mocy produkcyjnych do ekonomicznie optymalnych limitów. Potencjał ukraińskich producentów cukru jest dość wysoki. Mocy cukrowni Ukrainy pozwalają na 90 dni sezonu recyklingu produkować 3,5 mln ton cukru, jednak dla wykorzystania tego potencjału w całości jeszcze nie ma wystarczających środków i możliwości [8]. Rozwój nowych technologii odbywa się znacznie szybciej, niż aktualizacja bazy technologicznej cukrowni z powodu braku środków na modernizację sprzętu. To z kolei prowadzi do wzrostu nakładów na zasoby energetyczne, w rezultacie koszt produkowania cukru znacznie wyższy od ceny realizacji. Dziś zarządzanie finansami przedsiębiorstw przemysłu cukrowniczego musi zwracać uwagę nie tylko na środowisko wewnętrzne przedsiębiorstwa, ale również brać pod uwagę te czynniki, które prowadzą istotny wpływ z zewnątrz. W szczególności na efektywność produkcji cukru z buraków cukrowych dość pozytywnie wpływają procesy integracyjne, które dziś odbywają się w branży. Przede wszystkim ich wpływ odzwierciedla się w poziomie koncentracji produkcji surowców. Udowodniono, że zwartość stref surowców wokół cukrowni pozytywnie wpływa na efektywność produkcji cukru, ponieważ zmniejsza koszty transportowania (zwłaszcza w warunkach wzrostu cen paliw), a także prowadzi do zmniejszenia utraty korzeni i zawartości w nich cukru [6]. Badania naukowców (w szczególności Ukraińskiego naukowobadawczego instytutu przemysłu cukrowniczego), świadczą, że zbiór buraków cukrowych w promieniu dostawy około 30 km jest najbardziej skuteczny, czyli placy z burakami powinny być skoncentrowane wokół zakładów przetwórczych. Sprzyja temu tworzenie zintegrowanych formacji, co dziejesię w branży w ciągu ostatnich lat [6]. W ciągu ostatnich lat cukrowni w stanie w pełni zapewnić wewnętrzne potrzeby rynku cukru na Ukrainie (rys. 3). Pozytywne jest to, że producenci buraków cukrowych i przedsiębiorstwa-producenci cukru, pomimo trudnej sytuacji ekonomicznej, podejmują środki w celu zapewnienia terminowego sprzątania i przetwórstwa buraków cukrowych. 97 2,5 2,3 2 1,5 1,8 1,7 1,6 1,61,6 2,2 2,1 1,8 1,7 1,31,3 1,3 1,2 1 0,5 0 2008 2009 2010 2011 Виробництво 2012 2013 2014 Споживання Rys. 3. Dynamika produkcji i konsumpcji cukru na Ukrainie w 2008-2014 r. (mln t) [24] Według rys. 2 widzimy, że w ciągu ostatnich lat wielkość produkcji cukru znacznie przekraczają wielkość konsumpcji. To z kolei prowadzi do obniżenia ceny na cukier i zmniejszenia wielkości areału uprawy buraków cukrowych. W szczególności, według danych stowarzyszenia "Ukrcukier", według stanu na dzień 1 września 2013 roku przechodzące resztki słodkiego piasku w kraju przekraczały 800 tys. T. Dlatego całkowita podaż tego produktu osiągnęła 2,1 mln t. przy potrzebie rynku wewnętrznego około 1,7-1,8 mln t [24]. W 2014 roku sytuacja w branży zaczęła się zmieniać w związku z zobowiązaniami Ukrainy wobec WTO na ukraiński rynek co roku mośe być dostarczano w ramach 267,8 tys. ton cukru surowego trzcinowego według stawki celnej przywozowej 2%. Zwykłe zagraniczna opłata ustalona na poziomie 50% od wartości celnej. Od 2012 roku taryfowa kwota nie została użyta. Na rok 2015 Ukrainie w trybie autonomicznych preferencji handlowych przyznana kwota na bezcłową dostawę cukru do krajów UE w wysokości 20 tys. ton. Za pierwsze półrocze 2015 roku krajowymi przedsiębiorstwami kwota wykorzystana na 86% - do krajów UE wyeksportowano 17,25 tys. t cukru ukraińskiej produkcji [18]. 98 25 20 15 10 5 0 с ре ве ь ь ен ж н те ов ст ли а оп д е уд гр нь ь січ ен й ти лю ре бе нь зе іт кв ь ен ен ав р т ь ен рв че ь 2014/2015 МР Rys 4. Dynamika eksportu cukru, tys. t. [18] Za dziesięć miesięcy 2014/2015 wyeksportowano cukru 89,8 tys. t (w 2013/2014 MG eksport wyniósł 9,2 tys. t). Wzrost eksportu cukru, począwszy od grudnia 2014 roku, wiąże się z jego nadmiarem na rynku wewnętrznym i sprzyjającej koniunkturą na rynkach krajów-importerów, z których najważniejsze były Kirgistan (49% całego eksportu), Rumunia (19%), Kazachstan (6%) [18]. Zgodnie z przedstawionymi danymi analizy widzimy, że w zakładach przemysłu cukrowniczego ważne jest, aby przeprowadzić skuteczne zarządzanie strategiczne. A mianowicie trzeba go zaplanować i realizować z uwzględnieniem czynników powodujących zjawiska kryzysowe w przedsiębiorstwach. W ten sposób podstawową strategię rozwoju przedsiębiorstwa należy zaprojektować z uwzględnieniem antykryzysowego elementu, który zakłada naukę podstawowych czynników powodujących zjawiska kryzysowe w przedsiębiorstwach przemysłu cukrowniczego. Rozważmy główne z nich w przekroju czterech podstawowych poziomów (tab. 1): - poziom mega (światowy rynek cukru); - poziom makro (rynek cukru Ukrainy); - potiom mezo (branżowy rynek); - poziom makro (środowisko wewnętrzne przedsiębiorstwa). 99 Tabela 1 Główne czynniki, które powodują sytuacje kryzysowe w przedsiębiorstwach przemysłu cukrowniczego Ukrainy Poziom Główne czynniki gospodarki 1. Światowy kryzys finansowy i gospodarczy. Poziom mega 2. Utrata rynków światowych. 3. Wpływ wydajności cukrowej na tendencje cenowe. 1. Przystąpienie Ukrainy do WTO, brak ochrony rynku wewnętrznego od tańszego surowca z trzciny cukrowej. 2. Brak rządowych programów wsparcia przemysłu Poziom cukrowniczego. makro 3. Zjawiska kryzysowe w gospodarce Ukrainy. 4. Niestabilna sytuacja polityczna. 5. Nadmiar niezrealizowanego cukru. 1. Obecność konkurentów. 2. Trudności w uzyskaniu dotacji. 3. Nierentowność uprawy i przetwarzania buraków. Poziom mezo 4. Brak projektów inwestycyjnych na wsparcie przemysłu cukrowniczego. 5. Niekompaktowe umieszczenie strefy surowcowej wokół firm. 1. Niewypłacalność przedsiębiorstw. 2. Przestarzały sprzęt technologiczny, co z kolei prowadzi Poziom do wzrostu energochłonności produkcji. mikro 3. Problemy z dostawą surowców. 4. Brak opracowanego systemu zarządzania konkurencyjności przedsiębiorstw. W ten sposób, zarządzanie strategiczne w przedsiębiorstwach przemysłu cukrowniczego powinno odbywać się nie tylko na poziomie mikro (wewnątrz) przedsiębiorstwa, jak i na poziomie ogólnoukraińskim, w tym prawne i regulacyjne ramy Ukrainy powinny stymulować wzrost wielkości produkcji i konsumpcji produktów zarówno na rynku krajowym jak i na rynkach eksportowych. Dlatego, aby zmniejszyć wpływ badanych czynników na konkurencyjność przedsiębiorstw, oferujemy przy tworzeniu strategii rozwoju przedsiębiorstw przemysłu cukrowniczego trzeba wziąć pod 100 uwagę takie sposoby zapobiegania wystąpienia zjawisk kryzysowych i sposoby wyjścia z kryzysu (rys. 3). Podstawowe drogi wyjścia i kryzysu dla przedsiębiorstw przemysłu cukrowniczego Cancellation minimalnych cen skupu na cukier Zrównoważony system finansowo-kredytowego zabezpieczenia poprzez wprowadzenie kredytów hipotecznych Integracja cukrowni z przedsiębiorstwami pomocniczymi i gospodarstwami rolniczymi Tworzenie skutecznego systemu zarządzania i jakościowa rekrutacja kadry Rys. 3. Podstawowe drogi wyjścia i kryzysu dla przedsiębiorstw przemysłu cukrowniczego Po pierwsze, naszym zdaniem, należy rozważyć możliwości odwołania minimalnych cen skupu na cukier. W warunkach gospodarki rynkowej trudno jest reagować na wahania rynku i utrzymać pozycję w najniższej cenie. Wskazane jest, aby ograniczyć się tylko kwotowaniem wielkości produkcji i sprzedaży produktów, ponieważ koszty produkcji cukru i tak są wyższej za cenę realizacji. Ten sposób państwowej regulacji rynku jest powszechny w europejskich krajach, na rynkach których na obecnym etapie kierują się ukraińskie przedsiębiorstwa producenci cukru. Po drugie, dla pomyślnego rozwoju branży konieczne jest stworzenie zrównoważonego systemu finansowo-kredytowego zabezpieczenia poprzez wprowadzenie kredytów hipotecznych. To z kolei pozwoli zrealizować konserwacja i modernizacja przedsiębiorstw przemysł cukrowniczego, wdrożyć nowoczesne technologie oszczędzania energii, co przyczyni się do poprawy jakości produktów i ich 101 konkurencyjności na rynkach zewnętrznych. Istnieje również praktyka przezbroić ukraińskich cukrowni do produkcji biopaliw, potwierdzeniem tego jest Spółka z dodatkową odpowiedzialnością "Uzyński kombinat cykrowniczy", który oprócz produkcji cukru dodatkowo realizuje produkcję bioetanolu [14]. Po trzecie, ważna jest integracja cukrowni z przedsiębiorstwami pomocniczych przemysłów i gospodarstw rolniczych. W szczególności, rozwój cukrowni wymaga ścisłej integracji z przedsiębiorstwami rolnictwa, które będą dostarczać surowce i budowę maszyn, która dostarcza sprzęt technologiczny do przetwarzania odpadów. Integracja ta powinna stać się jednym z najważniejszych elementów ogólnoukraińskiego systemu [6]. Po czwarte, ważne jest zrozumieć, że rozwój każdego systemu, a mianowicie cukrowniczej zależy od poziomu i jakości zarządzania. Efektywne zarządzanie powinno być oparte na systemowym podejściu przez skomplikowaną strukturę wewnętrzną przedsiębiorstwa; zaawansowane kontakty; niestabilność środowiska; wzmocnienie konkurencji. Dla krajowego przemysłu cukrowniczego bardzo ważnym zadaniem jest oszczędność materiałów i energii, zmniejszenie jednostkowych kosztów paliwa, pary i energii elektrycznej na tonę produkcji. W ten sposób, w zmieniającym się rynkowym środowisku przedsiębiorstwa przemysłu cukrowniczego muszą reagować na zmiany i dostosowywać się do nich, a to jest możliwe tylko dzięki realizacji skutecznego planowania strategicznego. Dlatego warto zapewnić nawiązanie eksportowych kanałów dystrybucji, podjąć skuteczne działania dotyczące promocji krajowej cukru na rynki zagraniczne i wdrożyć mechanizm stymulowania eksportu. Oprócz tego produkty cukrownicze mogą również służyć do produkcji alternatywnych źródeł energii w celu ostrzeżenia zależności energetycznej Ukrainy. Aby to zrobić, należy zmienić nastawienie do branży w kierunku obiektywnej oceny w gospodarce kraju i zapewnić stymulowanie jej rozwoju. Strategiczne zarządzanie przedsiębiorstwami przemysłu cukrowniczego powinno odbywać się nie tylko na poziomie mikro, ale i na wszystkich poziomach gospodarki kraju. Przy tym przy tworzeniu wspólnej strategii działania cukrowni obowiązkowe jest opracowanie antykryzysowej strategii, ponieważ na obecnym etapie rozwoju 102 gospodarki cukrowniczej branża znajduje się w stanie kryzysowym, który wymaga znacznych wysiłków i środków do normalnego funkcjonowania cukrowni. Bibliografia: 1. Ансофф И. Стратегическое управление: пер. с. англ.. / И. Ансофф. – М.: Экономика, 1989. – 520 с. 2. Гительман А.Д. Преобразующий менеджмент: лидерам реорганизации и консультантам по управлению: учеб. пособие А.Д. Гительманю – М.: Дело, 1999. – 496 с. 3. Головко Т.В. Стратегічний аналіз : навч.- метод. посібник для самост. вивч. дисц. / Т.В. Головко, С.В. Сагова. — К. : КНЕУ, 2002. — 198 с. 4. Гудзь П.В. Методика розробки інвестиційної програми промислового підприємства / П.В. Гудзь // Економічний вісник Донбасу. – 2010. - №1(19). – 103109 с. 5. Дергоусова А.О. Щодо питання визначення сутності поняття стратегії розвитку транспортного підприємства / А.О. Дергоусова // Економіка та управління підприємствами машинобудівної галузі. - 2010. - № 4. - С. 88–101. - Режим доступу:http://nbuv.gov.ua/j-pdf/eupmg_2010_4_11.pdf. 6. Доронін А.В. Роль інтегрованих компаній у підвищенні конкурентоспроможності цукробурякового виробництва / А.В. Доронін // Економіка АПК. – 2011. – №10. – С. 33–38. 7. Дробітько Н.А. Оцінка та діагностика конкурентноспроможності підриємств: Автореф. дис. канд. екон. наук: 08.06.02 [Електронний ресурс] / Н.А. Дробітько; Харк. держ. екон. ун-т. – Х., 2002. — 20 с. 8. Інститут біоенергетичних культур і цукрових буряків / [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://sugarbeet.gov.ua/category/pr/zhurnal-b-oenergetika. 9. Коваленко О.М. Принципи формування системи управління конкурентоспроможністю підприємства харчової промисловості / О.М. Коваленко // Економіка: проблеми теорії та практики: Збірник наукових праць. Випуск 263: В 9 т. – Т. I. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2010. – С. 98 – 104. 10. Коденська М.Ю. Тенденції розвитку і напрями активізації інвестування цукробурякового виробництва / М.Ю. Коденська // Економіка АПК. – 2010. – № 2. – С.74–78. 11. Коюда В.О. Управлінські рішення в системі антикризового управління підприємством / В.О. Коюда // Електронний ресурс. – Режим доступу http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Bi/2011_1/85-90.pdf. 12. Кривов’язюк І.В. Антикризове управління підприємством: навч. посіб / І.В. Кривов’язюк. – К.: Кондор, 2008. – 266 с. 13. Минцберг Г. Стратегический процесс: пер. с. англ. / Г. Минцберг, Д.Б. Куинн, С. Гошал; под ред. Ю.Н. Каптуревського. – СПб.: Питер, 2001. – 688 с. 14. Мойсеєнко О.Ю. ТДВ «Узинський цукровий комбінат» впевнено модернізує виробництво / О.Ю. Мойсеєнко, М.М. Котенко // Вісник цукровиків України. – 2012. – №12. – С. 24–27. 15. Непочатенко О.О. Сутність і зміст стратегічного управління / О.О. Непочатенко, О. М. Транченко. - Режим доступу : http://udau.edu.ua/library.php? pid=269. 103 16. Нємцов В.Д. Стратегічний менеджмент: навч. посіб. / В.Д. Нємцов, Л.Є. Довгань. – К.: КПІ, 2001. – 557 с. 17. Портер М. Конкурентная стратегия: Методика анализа отраслей и конкурентов: пер. с. англ. / М. Портер. – М. Альбина Бизнес бук, 2006. – 454 с. 18. Ринок цукру України. Липень 2015 / [Електронний ресурс] - Режим доступу: minagro.gov.ua/system/files/ЦУКОР%20липень%202015.pdf. 19. Скібіцька Л.І. Антикризовий менеджмент [текст] : навч. посіб. / Л.І. Скібіцька, В.В. Матвєєв, В.І. Щелкунов, С.М. Подрєза. – К. : «Центр учбової літератури», 2014. – 584 с. 20. Ставицький О.В. Особливості розвитку стратегічного управління в Україні / О.В. Ставицький // Ефективна економіка. - Режим доступу : http://www.economy.nayka.com.ua/index.php?operation=1&iid=646. 21. Стратегічний маркетинг: навч. посібник / Л.В. Балабанова та ін.. – Донецьк: Донец. Нац. Ун-т економіки і торгівлі ім.. М. Туган-Барановського, 2008. – 551 с. 22. Фатхутдинов Р.А. Конкурентоспособность: экономика, стратегия, управление / Р.А. Фатхутдинов. – М.: ИНФРА-М, 2000. – 312 с. 23. Цукровий прогноз / [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://www.agro-business.com.ua/ekonomichnyi-gektar/2039-tsukrovyi-prognoz.html. 24. Шершньова З.Є. Стратегічне управління. Бар'єри стратегічного планування / З.Є. Шершньова. - Режим доступу : ttp://studentbooks.com.ua/ content/view/642/42/1/3. 25. Шершньова З.Є. Антикризове управління підприємством: Навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисц. / З.Є. Шершньова, С.В. Оборська. – К.: КНЕУ, 2004. – 99-101с. Autor: Olga Bahovska, doktorant katedrzy zarządzania i marketingu Łuckiego narodowego technicznego uniwersytetu, m. Łuck, Ukraina. Obszar zainteresowań naukowych: zarządzanie konkurencyjności, strategiczne zarządzanie kryzysowe przedsiębiorstwami, przemysł cukierniczy Ukrainy. Kontakt z autorem: [email protected] 104 105 UKD 004.896 Sviatoslav Kozak Łucki narodowy uniwersytet techniczny PROGRAMOWO-SPRZĘTOWY KOMPLEKS STEROWANIA ŁODZI NA PODUSZCE POWIETRZNEJ Представлено програмно-апаратний комплекс, розроблений на базі моделі катера ”Hovercraft T5”, віддалено керований з використанням технології Wi-Fi. Ключові слова: повітряна подушка, графічний інтерфейс, LabView. Submitted software - hardware system, designed based on model boat "Hovercraft T5", distantly managed using the technology of Wi-Fi. Keywords: an air bag , GUI, LabView. Представлен программно - аппаратный комплекс, разработанный на базе модели катера "Hovercraft T5", отдаленно управляемый с использованием технологии Wi-Fi. Ключевые слова: воздушная подушка, графический интерфейс, LabView. 1. Wstąpienie Łodź na poduszce powietrznej (poduszkowiec) – typ statku w którym powstaje szczelina powietrzna między statyczną powierzchnią i dolnymi ściankami łodzi na koszt tłoczenia wśród nich powietrza. Takie łodzi (rys. 1.1) są w stanie poruszać się z dużą prędkością nad wodą i nad twardą powierzchnią. Rys.1.1. Łodź na poduszce powietrznej 106 Poduszkowce mają prędkość powyżej 100 km/h, dobry zasięg uderzenia i wysoką nośność. Takie maszyny stosowane do celuw produkcijno-przemysłowych, głównie w warunkach off-road na dalekiej północy, w celach wojskowych do przewozu desantu i instalacji na pokładzie sprzętu wojskowego. Wyjątkowość pojazdów na poduszce powietrznej, jako środka transportu, polega nie tylko na zwiększonej przepuszczalności, a ich absolutnej uniwersalności - przechodzą równie dobrze na trawie, wodzie, piasku, bagnie, lodzie i śniegu. Alternatywy poduszkowce w warunkach terenowych nie mają, wychodzą z ograniczonych ram wyłącznie przemysłowego zastosowania i zyskują coraz większą popularność. W grupach turystycznych, które udają się na polowanie lub rybołówstwo – takie maszyny są bardziej istotne niż łódź motorowa, jeep lub samochód terenowy. Jak obiecujący środek transportu dla turystyki zajmują jedno z pierwszych miejsc, ponieważ jest to najbardziej wygodny sposób, aby dostać się tam, gdzie nie przejedzie żaden samochód . 2. Analiza danych literatury Podczas analizy istniejącej literatury stwierdzono cztery schematy tworzenia poduszki powietrznej: 1. Kameralna. 2. Bieżąca. 3. Dyszy 4. Z powietrzną wargą. Kameralny schemat tworzenia poduszki powietrznej (rys. 2.1) po raz pierwszy został wprowadzony w łodzi W. Lewkowym. W kamerę, powstałą kopułą urządzenia i powierzchni ziemi, jest napędzane wentylatorem powietrze, dzięki czemu w niej jest podtrzymywane nadmierne (w porównaniu z atmosferycznym) ciśnienie. To ciśnienie jest podawane na spodzie urządzenia, a w efekcie produkuje się siła podnoszenia. 107 Rys.2.1. Kameralny schemat tworzenia poduszki powietrznej Charakterystycznym elementem konstrukcji urządzeń, zbudowanych na bieżący schemat tworzenia poduszki powietrznej (rys. 2.2) jest podłużny kanał. Został on stworzony dnem urządzenia i powierzchnią nośną i służy do odprowadzania powietrza z wentylatora i uwalniania powietrza, głównie w kierunku rufy. Przepływem powietrza, który przechodzi przez kanał, można utworzyć jednocześnie i poduszkę powietrzną, trzymając urządzenie na pewnej wysokości nad powierzchnią, i ciąg który zapewni ruch liniowy na gładkich powierzchniach. . Rys 2.2. Bieżący schemat tworzenia poduszki powietrznej Schemat duszy tworzenia poduszki powietrznej przedstawiono na rysunku.2.3. Charakterystyczną cechą jest to, że część dna jest wyposażona w obwodzie dyszą w formie szczeliny do produkcji strumienia powietrza w kierunku podłoża. Nadmierne ciśnienie w poduszce powietrznej powstaje w wyniku reaktywnego działania strumienia, wypływającego z dyszy i powietrze, który rozprzestrzenia się na powierzchni nośnej w kierunku promieniowym od urządzenia. Z lat 1980-1990 takie aparaty otrzymały największą popularność w dziedzinie wojskowej związku Radzieckiego. 108 Rys.2.3. Schemat duszy tworzenia poduszki powietrznej Aparaty na poduszce powietrznej, wykonane z wyżej wymienionych schematów charakteryzują się następującymi parametrami: zużycie powietrza na 1t przewiezienia ładunku od 20 do 200 m3\min; ciśnienie w poduszce powietrznej od 0,0029 do 0,024 kg / cm2; wysokość szczeliny powietrznej od 0,1 do 1,5 m; wymagana moc silnika do podnoszenia urządzenia z 1 tony masy ciała wynosi od 60 do 320 s. Schemat na powietrznej wardze charakteryzuje się doprowadzeniem powietrza do komory, która jest nadmuchany i podczas wypełniania jej ilość zaczyna produkować nadmiar powietrza przez otwory w dnie urządzenia. Ten schemat (rys. 2.4) wyróżnia się parametrami od wszystkich wymienionych powyżej i charakteryzuje się małymi kosztami powietrza, dużym ciśnieniem roboczym i wysoką wydajnością, ale działa na małej wysokości szczeliny powietrznej i na podstawie tego wymaga specjalnie przygotowanych powierzchni. Rys.2.4. Schemat tworzenia poduszki powietrznej wargę powietrza Pływalność, co sprawia, że urządzenie się na pewnej wysokości nad powierzchnią ziemi, składa się z sił nacisku działających na spodzie urządzenia ze strony poduszki powietrznej, i pionowej składowej biernej 109 siły, tworzonej idąc w dół strumieniem powietrza. Przy małej wysokości podnoszenia siły nacisku działające na spodzie urządzenia, reaktywne są głównymi siłami, które podnoszą urządzenie w powietrze. Pionowa składowa mocy strumienia w tym przypadku jest niewielka. W miarę wzrostu wysokości podnoszenia urządzenia, rola tych sił się zmienia: siły ciśnienia poduszki powietrznej zmniejsza, a bierna moc jest większa. W ten sposób, aparatów z powietrza wargi podnoszenia siła maleje z wysokością podnoszenia nad powierzchnią. Siła, która utrzymuje urządzenie na pewnej wysokości nad ziemią, składa się z sił nacisku działających na spodzie urządzenia ze strony poduszki powietrznej, i pionowej składowej biernej siły, tworzonej idąc w dół strumieniem powietrza. Przy małej wysokości podnoszenia siły nacisku działające na spodzie urządzenia, reaktywne są głównymi siłami, które podnoszą urządzenie w powietrze. Pionowa składowa mocy strumienia w tym przypadku jest niewielka. W miarę wzrostu wysokości podnoszenia urządzenia, rola tych sił się zmienia: siły ciśnienia poduszki powietrznej zmniejszają się, a bierna moc jest większa. W ten sposób, w aparatów z powietrzną wargą podnoszenia siła maleje z wysokością podnoszenia nad powierzchnią. Zastosowanie tego systemu pozwala stworzyć urządzenie na poduszce powietrznej z małą wysokością lotu przy małym zużyciu energii. Opłacalność stosowania tego systemu wynika to z tego, że stosując dolne dyszy z dyszą o małej szerokości i kierując strumień powietrza w stronę poduszki powietrznej, można zapewnić odpowiednią wysokość podnoszenia urządzenia zadanej wagi i gabarytów przy małych kosztach powietrza. W urządzeniach, robionych za schematem z powietrzną wargą, powietrze od wentylatora doprowadza się do dolnych otworów przez kanały, biegnące w jego obudowie. Opór hydrauliczny tych kanałów z pominięciem przepływ powietrza jest szkodliwy, ponieważ powoduje konieczność stosowania wentylatora o większej mocy niż obliczony dla tej masy i nie jest bezpośrednio powiązany z efektem tworzenia poduszki powietrznej. Podstawowe sposoby tworzenia ruchu postępowego. Istnieje bardzo niewiele gatunków silników, które nie były testowane na PW: od żagli do śmigła, od wioslarskich śrub do wodnych silników. Silnik jest wybierany z uwzględnieniem przeznaczenia statku i technicznoeksploatacyjnych warunków, które on powinien posiadać. Powietrzne silniki tego lub innego rodzaju są zazwyczaj instalowane na amfibijnych 110 OP, podczas gdy wodne silniki lub wioslarskie śruby są bardziej odpowiednie dla statków przeznaczonych do poruszania się wyłącznie nad powierzchnią wody. Pomimo dużej liczby proponowanych alternatyw, ponad 90% współczesnych AEP poruszają się za pomocą śmigła, a w większości innych urządzeń wykorzystane wioslarskie śruby lub wodnye silniki. Jednak nasila się tendencja do korzystania z hydrodynamicznych silników lub systemów hybrydowych. Podsumowując można powiedzieć, że aby stworzyć wiarygodny model łodzi w celu rozwiązania postawionych zadań najlepiej nadaje się schemat na wlasnej wargi. Głównymi zaletami jest najmniejszy przepływ powietrza, co zapewnia dłuższy okres pracy na baterii, wysoka nośność, odporność na wstrząsy i znacznie mniejszą wagę urządzenia. Ta praca była oparta na modelu łodzi na poduszce powietrznej Hovercraft T-5. Na rys. 2.5, 2.6 przedstawiono model łodzi na poduszce powietrznej, wykonaną według schematu z powietrza wargą. Analizując model sterowania i oprogramowanie za pomocą którego rozkrywa się funkcjonalność modelu, zostały wyciągnięte wnioski, że układ przez który realizowane zarządzania, nie jest odporny na awarie. Podczas testowania, podczas przesyłania danych i wykonywania nałożonych na niego funkcji bezpośredniego sterowania silnikami wyraźnym problemem jest: przy znacznym oddaleniu łodzi od pilota nie możemy zobaczyć czy jest przed nią przeszkoda. Rys. 2.5. Widok z tyłu model łodzi na poduszce powietrznej 111 Rys.2.6. Widok z przodu łodzi na poduszce powietrznej Na podstawie analizy zadaniem w zakresie modernizacji łodzi jest: 1. Wprowadzenie nowego systemu zarządzania. 2. Realizacja komunikacji z komputerem. 3. Pomiar odległości do przeszkody. Zdecydowano przenieść moduł sterowania i transmisji danych z nosa łodzi do rufy (schematyczny rysunek przedstawiono na rysunku.2.7). Rys.2.7. Układ łodzi na poduszce powietrznej w przekroju 3.Cel i zadania badania W celu rozwiązania wyżej postawionego zadania zdecydowano się użyć: • Płytę Arduino duemilanove . 112 • Czujnik odległości HC-SR04. • Arduino shield L298n. • Moduł komunikacji APC220. • Baterię firmy Black magic 25c-5000mA. Dane moduły zapewniają realizację zadań w pełnym zakresie. 3.1 Płata Arduino duemilanove przedstawiona na rys.3.1. Rys.3.1. Arduino duemilanove Ta płyta z łatwością wykonuje powierzone jej funkcje. Również w niej wystarczy wejść do podłączenia peryferii, która jest niezbędna do realizacji postawionego zadania. Plusem jest łatwość w programowaniu oprogramowania językiem ojczystym – ARDUINO IDE. Język programowania podobny do C++. Ta płyta ma sześć wyjść analogowych i czternaście cyfrowych. Istnieje również możliwość PWM na wyjściach cyfrowych. Napięcie pracy 6-20V, zalecana 6-12V. Kolejną zaletą płyty jest jej niski koszt na tle analogicznych płat. 3.2 Czujnik odległości HC-SR04 przedstawiono na rys 3.2. Rys.3.2. Dalmierz HC-SR04 113 Ultradźwiękowy moduł odległości HC-SR04. Cechy czujnika: napięcie zasilania 5 v, zadeklarowany zakres pomiaru długości 2 – 500 cm, rozdzielczość 0.3 cm. Czujnik ma cztery kontaktu: "VCC", "GND", "Trig", "Echo". Pierwsze dwa są używane do zasilania. Aby rozpocząć pomiar odległości, należy złożyć prostokątny impuls na wejście "Trig" na dziesięć mikrosekund, i liczyć prostokątny impuls z wyjścia "Echo". Odległość zależy od długości impulsu prostokątnego, i jest ustalana według wzoru: Відстань Тривалість імпульсу Odległość Czas trwania impulsu Czujnik ten wykonuje swoje funkcje doskonale. Ma duży kąt przechwytywania, podłącza się bezpośrednio do płytki ARDUINO i nie pobiera dodatkowego zasilania zewnętrznego. 3.3. Arduino shield na bazie układ scalony L298n (rys. 3.3). Ten czujnik bez zarzutu wywiązuje się ze swoich funkcji. Ma duży kąt przechwytywania, podłącza się bezpośrednio do płyty ARDUINO i nie pobiera dodatkowego zasilania zewnętrznego. 3.3 Arduino shield na bazie układu L298n (rys.3.3). Rys.3.3. Arduino motor shield 114 Motor Shield oparty na układzie L298N pozwala kontrolować dwa silniki prądu stałego lub silnik krokowy z prądem wejściowym 2 amp. Moduł ten zapewnia następujące funkcje: 1. Delikatny start \ stop. 2. Rewers. Cechy Arduino shield na bazie układu L298n: 1. Znamionowe napięcie zasilania do 46V; 2. Całkowity prąd wyjściowy do 4A; 3. Niskie napięcie nasycenia; 4. Ochrona przed przegrzaniem; 5. Logiczne "0" przy wejściowym napięciu 1.5 V. 3.4. Moduł komunikacji w technologii wi-fi, APC220 (rys.3.4). Rys.3.4. Moduł komunikacji APC220 Odbiornik radiowy APC220 rys. 3.4 zapewnia proste i ekonomiczne rozwiązanie bezprzewodowej komunikacji danych. Zastosowanie wbudowanego szybkiego procesora i wydajnej IZ tworzy przejrzysty interfejs UART/TTL, i wykonuje dowolną potrzebę pakowanie i kodowania danych. Moduł składa się z dwóch takich samych nadajników, z których jeden przez konwerter Usb podłączony do komputera, a drugi bezpośrednio do płytki Arduino. Po pomyślnym nawiązaniu połączenia należy zainstalować sterownik na komputerze w celu poprawnego funkcjonowania urządzenia. Po zakończeniu instalacji sterownika, należy zsynchronizować dwa nadajnika, do tego służy narzędzie RF-ANET. Wartości częstotliwości, identyfikatorów i prędkości powinny być takie 115 same, jak dla firmware pierwszego nadajnika, jak i dla innego, to zapewni pełne funkcjonowanie urządzenia. 3.5. Zasilanie Zasilanie projektu określono empirycznie. Przy masie urządzenia 1,3 kg, możliwość dodatkowego wyposażenia w dodatkowe czujniki na 400 gr, dla rozwoju prędkością 25 km\h, również do pracy ponad 25 min zostały zainstalowane niezbędne parametry akumulatorów 12V 5000 mA. Najlepszym rozwiązaniem stał się akumulator litowo-jonowy firmy Black magic 25c-5000mA rys. 3.5 Rys.3.5. Akumulator 4. Wizualizacja systemów zsterowania Priorytetem jest udany zbiór wszystkich elementów i tworzenia ich prawidłowej pracy. Zbieranie składników przeprowadzono według schematu rys. 4.1. Rys.4.1. Schemat podłączenia 116 Następnie należy przejść do wyboru oprogramowania. Oprogramowanie należy dobrać w taki sposób, aby utworzony program był maksymalnie prosty i zrozumiały dla człowieka i sam interfejs graficzny przy długotrwałej pracy nie powodował dyskomfortu. Należy również spełniać następujące kryteria: 1. Obecność elementów graficznych wskazania. 2. Możliwości zarządzania portem COM. 3. Łatwy w konfiguracji. Po szczegółowej analizie różnych produktów oprogramowania zdecydowano się wykorzystać oprogramowanie LabView. LabView jest środowiskiem rozwoju i platforma do uruchamiania programów stworzonych w graficznym języku programowania "G" firmy National Instruments (USA). Pierwsza wersja LabView została wydana w 1986 roku na Apple Macintosh, obecnie istnieją wersje dla systemów UNIX, GNU/Linux i Mac OS, a najbardziej rozwinięte i popularne są wersje dla Microsoft Windows. LabView jest używany w systemach zbierania i przetwarzania danych, a także do zarządzania obiektami technicznymi i procesami technologicznymi. Ideologicznie LabView bardzo bliską do SCADA systemów, ale w odróżnieniu od nich w większym stopniu koncentruje się na rozwiązanie zadań nie tyle w dziedzinie systemu automatycznego sterowania procesem, ile w dziedzinie badań naukowych. Graficzny język programowania "G", używany w LabView, oparty na architekturze strumieni danych. Wizualne programowania "G" — sposób tworzenia programów poprzez manipulowanie obiektami graficznymi zamiast pisania kodu w formie tekstowej. Kolejność wykonywania operatorów w językach takich nie zależy od kolejności ich kolejności (jak w obowiązkowe językach programowania), a dostępnością danych na wejściach tych operatorów. Operatorzy, nie związane na danych wykonywane są równolegle w kolejności losowej. W tym produkcie oprogramowania został stworzony interfejs graficzny programu. Graficzny interfejs jest typem interfejsu użytkownika, który pozwala na interakcję z urządzeniami elektronicznymi przez obrazy graficzne i wizualne wskazówki, w przeciwieństwie do interfejsów opartych na wykorzystaniu tekstu, tekstowym zestawie poleceń i tekstowej nawigacji. Interfejs został stworzony w oprogramowaniu LabView. Ogólny wygląd interfejsu przedstawiono na rysunku.4.2. 117 Rys.4.2. Interfejs graficzny Do poprawnego działania trzeba było skorzystać z takich elementów: 1. Ustawienia portu COM. 2. Cztery przyciski sterowania. 3. Wskaźnik ze skalą. 4. Wskaźnik LED . 5. Przycisk STOP, aby wyjść z cyklu. 5. Wnioski Projekt ten nie ma sobie równych. Dużym osiągnięciem statku jest jego przyczepność na każdej powierzchni. Aprobata urządzenia odbyła się bez problemów, łodź testowano na równych powierzchniach płytki, asfalt, śnieg, lód, również przeprowadzono szereg testów na stawie. Opracowany system zarządzania perfekcyjnie wykonuje powierzone jemu funkcje. Sprzętowa część projektu działa bez zarzutu. Interfejs programu jest intuicyjny i łatwy do człowieka. W perspektywie urządzenie zostanie zmodernizowane do monitorowania i rejestracji podstawowych parametrów środowiskowych, a także urządzenie można używać w sytuacjach awaryjnych, w miejscach, gdzie może pracować człowiek. Kolejnym dużym plusem programu jest to, że podczas kompilacji otrzymamy znane dla nas plik EXE i to daje nam możliwość nie instalować cały pakiet. Bibliografia 1. Бень Е. Модели и любительские суда на воздушной подушке: Пер. з польск. – Л.: Судостроение, 1983. – 198-205 с. 2. Злобин Г.П., Симонов Ю.А. Суда на воздушной подушке – Л.: Судостроение, 1974.– 287,292,394 с. 118 3. Колызаев Б.А., Косоруков А.И., Литвиненко В.А. Справочник по проектированию судов. –Л.: Судостроение, 1980. – 564 с. 4. Маквили Рой. Суда на подводных крыльях и воздушной подушке: Пер. з англ. – Л.: Судостроение, 1981. – 103-106 Autor: Sviatoslav Kozak, magister specjalności zautomatyzowane zarządzanie procesami produkcyjnymi Łuckiego narodowego technicznego uniwersytetu, m. Łuck, Ukraina. Obszar zainteresowań naukowych: robotyka, programowanie, projektowanie graficznych interfejsów, sterowanie radiowe Kontakt z autorem: [email protected] 119 120 UKD 371 Viktoriia Kotyk Łucki narodowy uniwersytet techniczny CECHY ZARZĄDZANIA POLITYKĄ WIZERUNKOWĄ SZKOŁY WYŻSZEJ Проаналізовано підходи до трактування поняття «імідж», подано авторське бачення іміджу навчального закладу. Розглянуто модель формування позитивного іміджу вищого навчального закладу, види іміджу, характерні особливості навчання та управління, що сприяють формуванню позитивного іміджу загальноосвітнього навчального закладу. Наведено складові елементи іміджевої політики навчального закладу. Ключові слова: імідж, навчальний заклад, зовнішній імідж, внутрішній імідж, національна спрямованість, відкрите навчання, гуманізм, демократизм, варіативність освіти, зворотній зв'язок. The approaches to the interpretation of the concept of "image", presents the author's vision of the institution's image. The model of a positive image of the university, image types, characteristics of training and management that promote a positive image of an educational institution. An components image policy of the institution. Keywords: image, school, external image, internal image, national orientation, open learning, humanism, democracy, variation in education feedback. Проанализированы подходы к трактовке понятия «имидж», представлено авторское видение имиджа учебного заведения. Рассмотрена модель формирования положительного имиджа высшего учебного заведения, виды имиджа, характерные особенности обучения и управления, способствующих формированию положительного имиджа общеобразовательного учебного заведения. Приведены составляющие элементы имиджевой политики учебного заведения. Ключевые слова: имидж, учебное заведение, внешний имидж, внутренний имидж, национальная направленность, открытое обучение, гуманизм, демократизм, вариативность образования, обратная связь. Dziś międzynarodowy rynek szkoleń i edukacji - to rynek, który bardzo szybko się rozwija i charakteryzuje się silną konkurencją. Niestety, jak przyznają specjaliści, w Ukrainie rynek usług edukacyjnych pozostaje nieprzejrzysty i "prymitywny w swej treści". Dziś na rynku konkurencyjnego edukacyjnego środowiska bardzo ważna jest kwestia zarządzania polityką wizerunkową szkolnictwa wyższego. Katalizatorem bardziej szczegółowej analizy tej kwestii występują szereg czynników: brak modelu kształtowania pozytywnego wizerunku instytucją edukacyjną, cechy szkolenia kadry kierowniczej uczelni do ukierunkowanej pracy w odniesieniu do wizerunku instytucji, 121 opracowanie metod kształtowania i rozwoju pozytywnego wizerunku uczelni (szkoły wyższej) itp. [1] Zadaniem nowoczesnych szkół – to poszukiwanie, opracowywanie i stosowanie zarządzania, poznawczych i artystycznych środków tworzenia pozytywnego wizerunku szkoły, odbicie w tym obrazie wewnętrznych, koniecznych znaczeń, treści i zadań, specyfiki jego działalności. W nowoczesnych warunkach edukacja stanęła przed wyborem nowych priorytetów: specjalizacji, różnicowania, informatyzacji, profilowania, humanizacji, itp. Zarządzanie kształtowaniem pozytywnego wizerunku szkoły dziś można uznać za ważny nowoczesny komponent metodyczny produktu i menadżerskie doświadczenie w obliczu kierownika-dyrektora uczelni, jako zasób rozwoju placówki oświatowej. Edukacja przejściowego etapu społeczeństwa, jak i każda inna jego szęść, przechodzi proces poszukiwania nowych rozwiązań. W tym czasie nastąpiła znaczna deformacja uczenia się, co doprowadziło do odkrycia nowych instytucji i nowych kierunków kształcenia. Zmiana priorytetów w państwie wprowadziła zmiany do wizerunku wiedzy i edukacji. I nowoczesne uczelnie rozumieją znaczenie wizerunku edukacji i sami nad tym pracują. Problem tworzenia pozytywnego wizerunku staje się potrzebą dnia, interesuje każdego kierownika instytucji edukacyjnych. Obraz może składać się spontanicznie, niekontrolowane lub być przedmiotem celowego działania. Problemem nowoczesnych szkół jest poszukiwanie, opracowywanie i stosowanie zarządzania poznawczych i artystycznych środków tworzenia pozytywnego wizerunku szkoły, odbicie w tym obrazie wewnętrznych, koniecznych znaczeń, treści i zadań, specyfiki jego działalności. Pod systemem kształtowania pozytywnego wizerunku uczelni rozumiemy menadżerskie trendy i model działania kierownictwa instytucji, które dotyczą jego pozycjonowania wśród innych instytucji edukacyjnych. Problemy pozytywnego wizerunku, w szerokim rozumieniu tego słowa, badali zagraniczni autorzy – F. Kotler , D. Dote, H. Fayol, P. Berd, Robinson E. J., krajowe naukowcy – A. Piotrowski, M. Jaroszewski. Te i inne naukowcy badają kwestie relacji instytucji edukacyjnych z zakresu public relations, w drodze tworzenia i zarządzania pozytywnego wizerunku uczelni [3]. Podejścia do interpretacji pojęcia "wizerunek" przedstawiono w tabeli 1. 122 Tabela 1 Podejścia do interpretacji pojęcia "wizerunek" Badacz Definicja wizerunku Wizerunek – to stereotypizowany obraz jakiegoś obiektu, istniejący w masowej świadomości. Zazwyczaj pojęcie wizerunku odnosi się do konkretnej А. Petrykowski i osoby, ale może również rozprzestrzeniać się na М.Jaroszewski konkretny produkt, organizację, zawód itp Wizerunek – to stosunkowo zrównoważony wyobrażenie o jakimś obiekcie Wizerunek – to postrzeganie firmy lub jej produktów F. Kotler społeczeństwem Wizerunek zjawiska - to zrównoważone wyobrażenie o О. Wyhański cechach, specyficznych właściwościach i cechach charakterystycznych dla tego zjawiska Wizerunek – to stosunkowo zrównoważony О. Zwiryncew wyobrażenie o jakimś obiekcie Wizerunek - to specyficzny "styl" postrzegającego przedmiotu, gdy kąt postrzegania celowo przesunięty i akcentowany tylko na określonych stronach obiektu. Dlatego uzyskuje się iluzoryczne wyświetlanie obiektu І.Andrejewa lub zjawiska. Między "wizerunkiem" i prawdziwym obiektem jest tzw. "luka wiarygodności", ponieważ wizerunek gęstnieje farby obrazu, a tym samym pełni funkcję mechanizmu sugestii. Wizerunek opiera się na włączeniu emocjonalnych odwołań Wizerunek to obraz - pojęcie, który nadaje obiektu dodatkowych wartości (społecznych, estetycznych, psychologicznych, itp.), nie uzasadnionych w rzeczywistych właściwości samego obiektu, ale ma О. Feofanow socjalne znaczenie dla kogoś, kto postrzega ten obraz. Wizerunek blokuje racjonalne poznanie obiektu i w tym samym czasie swoim działaniem tworzy specyficzną społeczno-psychologiczną instalację zachowania. Wizerunek - to wszystko i każdy, kto ma coś wspólnego do firmy i oferowanych przez nią towarów D. Dote i usług. To dzieło, stale tworzy się słowami i obrazami, które dziwnie miesza się w jeden kompleks 123 E. Robinson Nowoczesny słownik języków obcych Tabela 1 Wizerunek – to podsumowanie odpowiedniego postrzegania organizacji i jej szefa, pracowników, polityki lub działań. Czyli zakłada się, że zmanipulowane działania nie mają decydującego wpływu na wizerunek organizacji lub ich w ogóle nie ma. Doświadczenie pokazuje, że prawdziwa praktyka będzie silniej nadawanego wizerunku, ale do tego potrzebny czas, czasami dość długi. Wizerunek – celowo ukształtowany obraz osoby, zjawiska lub przedmiotu, wyróżniający pewne wartości i ukierunkowany zaoferować emocjonalniepsychologiczny wpływ na kogoś lub w celach promocji, reklamy i tak dalej Tak więc, jednej definicji wizerunku nie istniej, każdy z badaczy odkrywa pewną stronę tego pojęcia. Dlatego oferujemy nową definicję pojęcia wizerunku. Wizerunek organizacji - obraz pewnej organizacji i traktowanie społeczeństwem jej pracy i produktu końcowego. Jednak, analizować i szczegółowo rozważać ten temat trudno, ponieważ on zawiera dwie części - "zarządzanie" i "formowanie" pozytywnego wizerunku szkoły wyższej, dlatego chciałabym podzielić i analizować te procesy osobnie. Zarządzanie wizerunkiem — to zaplanowane, skierowane przedstawienie informacji z prognozowanymi skutkami reakcji odbiorców na te informacje. Chodzi o w pełni zarządzane przedstawienie takiej informacji, która na pewno zapewni wcześniej przewidywalną reakcję konsumentów. Innymi słowy, jest to specyficzne produkowanie i prezentacja informacji z góry oczekiwanym wynikiem jej oddziaływania na odbiorców (dzieci i ich rodziców). Kształtowanie pozytywnego wizerunku uczelni — to proces, w trakcie którego tworzy się zaplanowany obraz na podstawie dostępnych zasobów. Celem budowania pozytywnego wizerunku jest zwiększenie konkurencyjności, przyciąganie inwestycji, nawiązanie i rozszerzenie partnerstwa uczelni. Na podstawie tych procesów na Ukrainie coraz częściej zwykłe szkoły formatują się w szkoły nowego typu (gimnazjum, licea, kolegiumy i inne), które określają swoje strategiczne, koncepcyjne priorytety, opracowania optymalnego modelu perspektywicznego rozwoju. 124 Bo nowa szkoła – to szkoła kultury życiowego samostanowienia, po zakończeniu której dziecko musi być w stanie samodzielnie budować swoje życie, określając jego strategię, swoją pozycję, swój światopogląd. Dlatego w tym artykule bardziej szczegółowo rozważymy zarządzanie wizerunkiem uczelni, strukturę i elementy wizerunku, a także charakterystyczne cechy uczenia się i zarządzania, przyczyniając się do kształtowania pozytywnego wizerunku uczelni. Szkoła jest otwarty społeczno-pedagogiczny system, który współpracuje z wieloma instytucjami społecznymi. Problem jego zewnętrznej prezentacji istniał zawsze, ale w nowoczesnych społecznokulturowych warunkach przejawia się bardziej wyraźnie. Wynika to, po pierwsze, z procesami powstawania i rozwoju różnych typów i rodzajów szkół i uczelni − publicznych i niepublicznych, mających różne kierunki działania. Po drugie, problem zewnętrznej prezentacji instytucji spowodowany zmniejszeniem się liczby uczniów. Po trzecie, badania naukowców wskazują, że cel, treść, rezultaty procesów innowacyjnych nie zawsze zrozumiałe potencjalnym konsumentom usług edukacyjnych, gotowości których utworzone na podstawie ogólnego wyobrażenia o szkole i mogą nie odpowiadać rzeczywistości. W swej psychologicznej istocie proces tworzenia wizerunku instytucji jest procesem współpracy dwustronnej, w którym aktywną rolę odgrywa szkoła, wizerunek-obraz której jest tworzony, jak i opinia publiczna, która postrzega ten wizerunek-obraz. Kształtowanie wizerunku instytucji – to proces, w trakcie którego tworzy się zaplanowany obraz na podstawie dostępnych zasobów. Celem tworzenia wizerunku jest zwiększenie konkurencyjności, przyciąganie inwestycji, nawiązanie i rozszerzenie partnerstwa. Wizerunek był obecny zawsze, ale obecnie jego wartość znacznie wzrosła. Dziś nowoczesne uczelnie, zwłaszcza prywatne, rozumieją znaczenie wizerunku edukacji i sami nad tym pracują. Jaki by nie był powód konieczności poprawy wizerunku, trzeba wiedzieć, jak realizować swoje plany w najbardziej przystępny i skuteczny sposób. Nie ulega wątpliwości, że każdy kierownik uczelni w stanie poprawić własny wizerunek i wizerunek swojej pracy za pomocą dostępnych narzędzi i metod oddziaływania. Rzecz w tym, aby zmusić innych ludzi widzieć wszystko tak, jak on tego chce. Nowoczesny słownik wyrazów obcych interpretuje obraz "jak celowo ukierunkowany obraz (jakiegokolwiek zjawiska, przedmiotu), wyróżniający pewne jego cechy i system wartości, który ma na celu 125 dokonać emocjonalne i psychiczne oddziaływanie na człowieka w celu promocji, reklamy, itp." W zasadzie wizerunek uczelni składa się z tych samych elementów, co i reklama towaru. Tu i atrakcyjne indywidualne podejście, i uczenie się kilku języków obcych i zaproszenie do nauczania nauczycieli z zagranicy i możliwość zagranicznego stażu i tym podobne. Ale większość szkół średnich widzą własny wizerunek w stabilnej jakości procesu edukacyjnego, który opiera się na zaangażowaniu nauczycieli. Głównymi składnikami wizerunku organizacji są: - filozofia korporacyjna; - historia-legenda organizacji; - wygląd zewnętrzny organizacji; - kultura korporacyjna; - rozwój stosunków ze społeczeństwem Ten opis elementów wizerunku jest powszechny. Rzecz w tym, że jedna i ta sama organizacja może inaczej postrzegać (lub dążyć do określonego postrzegania) swoimi kontrahentami. Synteza poglądów na temat organizacji różnych grup społeczeństwa tworzy bardziej ogólne i szerokie pojęcie o organizacji. Pod wizerunkiem organizacji jest jej ogólny portret, który powstaje w wyobraźni różnych odbiorców do publicznej wiadomości na podstawie tego, co ona robi i co o niej mówią. Czyli chodzi o poszczególnych składowych wizerunku, relacji i negocjacji między nimi. Wizerunek organizacji musi zawierać następujące elementy: - wizerunek administracyjny i finansowy; - wizerunek produktu-jak wysokiej jakości usługi organizacja produkuje; - wizerunek publiczny – na ile organizacja aktywno działa jako członek społeczności; - wizerunek pracodawcy – czy dobrze płatna jest praca najemną, jak kierownictwo odnosi się do pracujących. Do przebudowy swojego wizerunku organizacja musi: - być przedstawiona jako "osobowość" ze swoją kulturą organizacyjną, uwzględniając wygląd, nowoczesność układ pomieszczeń, projektowanie urządzeń, mundury pracowników, sposób ich komunikacji, normy, tradycje i rytuały, i tym podobne; - mieć swoją "reputację perspektywiczną firmy", swoje wartości, sukcesy, historię tworzenia, rozpowszechniać procesy innowacyjne, wprowadzać nowe towary lub usługi, itp.; 126 - być w stanie wykazać swój "charakter", lub istotę, poinformować i pokazać przez media, swoją działalność. Strukturę wizerunku uczelni można przedstawić w następującej postaci (rys. 1). Wizerunek uczelni PR - wizytówka - działania promocyjne - prezentacji - wystawy - udział w konkursach, konferencjach Jakość edukacji - wyniki w nauce studentów - popyt na rynku pracy Design - aranżacja wnętrz - atrybuty - wygląd nauczycieli i uczniów Rys.1. Struktura wizerunku uczelni Znamienną cechą współczesnego szkolnictwa wyższego występuje już istniejący obraz lub obraz, który powstaje, którego podstawę stanowią: - zadanie szkoły, jej priorytety; - optymistyczne nastawienie i przyjazny mikroklimat w pedagogicznym zespole i między uczniów; - pedagogiczne, społeczne i kompetencje zarządzania pracowników; - tworzą obraz kierownika-specjalisty, lidera, osobowości zafascynowanej pracą, która ma autorytet nieformalny, jest w stanie inspirować zespół do osiągnięcia wyższych celów; - kultura – wyjątkowy, niepowtarzalny, specjalny system wartości, zwyczajów, tradycji, stylów zachowania poszczególnych uczelni; - rodzaje i jakość usług edukacyjnych w danej instytucji; - komunikacja z różnymi społecznymi, instytucjami, uczelniami i tym podobne; - wkład uczelni w rozwój edukacji, przygotowanie uczniów, ich dobre wychowanie, funkcji umysłowe, zdolności twórcze; - kształtowanie zdrowego stylu życia; 127 - dbanie administracji o świadczeniu terminowej aktualnej pomocy psychologicznej poszczególnym uczestnikom procesu edukacyjnego; - posiadanie jasnej zewnętrznej symboliki. Praca w zakresie kształtowania pozytywnego wizerunku musi również odbywać się w dwóch głównych kierunkach, które są ściśle powiązane między sobą: a) wewnątrz szkoły (w procesie kształtowania twórczego, rozwijającego środowiska w organizacji); b) na zewnątrz – w bezpośredniej współpracy szkoły ze społeczeństwem. Pierwszy kierunek pracy kieruje się przede wszystkim na stworzenie specyficznej atmosfery wewnętrznej, wskaźnikami, której są: - uznanie idei, wartości, intelektualnego, rozwoju osobistego człowieka i tworzenie atmosfery kreatywności; - przestrzeganie zasad humanizmu, partnerstwa, wzajemnej pomocy, demokracji między uczniami, i między uczniami i nauczycielami, nauczycielami i personelem; - zapewnienie warunków do pozytywnego przyjęcia każdej osoby, która uczy się lub pracuje w szkole, współpracuje z nią. Należy podkreślić, że szczególne znaczenie nadaje się do tworzenia tradycji szkoły – przekazywanie (i, odpowiednio, dziedziczenie) od jednego do drugiego pokolenia uczniów i nauczycieli: norm postępowania, wartości, zwyczajów, rytuałów, które funkcjonują w szkole. Rozwiązanie takiego zadania jest możliwe w wyniku realizacji specjalnych form pracy wśród członków administracji, nauczycieli, studentów, które w konsekwencji przyczyniają się do tworzenia pozytywnego wizerunku. Podstawowymi formami uczestnictwa nauczycieli w tworzeniu kreatywnego, rozwiniętego środowiska mogą być: - poszukiwanie nowych metod organizacji nauczania i wychowania; - zwiększenie umiejętności pedagogicznych nauczycieli; - kształtowanie psychologicznej kultury pedagogów. W prospektach, broszurach, pocztówkach wydawanych przez uczelnię, musi być logo, które jak najlepiej odzwierciedla nazwę i zadania. Wystawy technicznej i stosowanej umiejętności uczniów i nauczycieli, wystawy zdjęć z życia szkoły, które eksponowane są na terenach targowych, również przekazują do konsumenta wymaganych informacji. Takie narzędzia do tworzenia wizerunku mogą być używane zarówno podczas dokonywania wspólnych dokumentów strategicznych (koncepcji, 128 statutu, kreatywnych programów, planów itp.), jak i przy składaniu dokumentów roboczych nauczycieli i studentów (czasopism, gazet itp.). Duże znaczenie ma mundurek szkolny, który dzisiaj coraz więcej jest wdrażany w szkołach Ukrainy. Poszczególne elementy, którymi są krawaty, kołnierzyki, koszulki, odznaki, które mogą być noszone zarówno przez studentów, jak i nauczycieli, co podkreśla ich przynależność do określonego "studenckiego bractwa". Jeszcze jednym z przejawów zewnętrznych wskaźników wizerunku jest specjalne dekoracje dokumentów biznesowych i materiałów biurowych uczelni (przygotowanie papieru firmowego, wizytówek, kopert, notatników, długopisów, wyróżnień itp.), a także projekt z odpowiednią symboliką uczelni niektórych przedmiotów gospodarstwa domowego (pakietów, naczyń, itp.). Ważną rolę ma również wystrój wnętrza uczelni (wybór koloru, określenie poszczególnych obszarów funkcjonalnych i przestrzeni, w widoku głównym akcesoriów szkoły i informacji o główny cel i kierunki działania uczelni), a także tworzenie ogólnej atmosfery życzliwości przy współpracy przedstawicieli różnych organizacji ze szkołą. Podane sposoby tworzenia wizerunku uczelni mają głównie charakter symboliczny, za pomocą różnych środków artystycznych i reklamowych powstaje pozytywny emocjonalny obraz instytucji. Integracja kognitywnych (poznawczych), emocjonalnych i behawioralnych komponentów wizerunku odbywa się za pomocą "systemu" środków, a mianowicie: - prezentacja uczelni przed społeczeństwem ; - prezentacja książek, naukowo-metodycznych publikacji, przygotowanych przez pracowników ; - udział szkoły w wymianach doświadczeniem, pedagogicznych targach; - udział uczniów i nauczycieli w konferencjach, naukowopraktycznych warsztatach; - oświetlenie działalności uczelni w mediach (gazetach, czasopismach, radiu i telewizji). Nawiązywanie wewnętrznie organizacyjnych komunikacji przyczynia się do stosowania takich środków i form pracy: - wydanie gazety lub czasopisma, opracowanie własnej strony internetowej z zakwaterowaniem operacyjnej informacji; - dystrybucja ulotek wewnątrz uczelni z informacją na temat wydarzeń z adresowaniem do małych psychologicznych grup; 129 - używanie plików audio i wizualnych (nagrania występów w radio, filmy, reklama w TV), że rozwija poczucie przynależności każdego pracownika do wspólnej sprawy; - obecność i praca "gorącego telefonu" w nawiązaniu kanału zwrotnego pracownikom; - funkcjonalnie dostępna tablica ogłoszeń w połączeniu z wątkami oficjalnej i nieoficjalnej informacji. Tworzenie pozytywnego wizerunku, wysokiej reputacji uczelni odbywa się w trakcie długotrwałej i skomplikowanej PR-kampanii. Do cech kampanii warto zaliczyć jej celowość, długoterminowość, trudności w realizacji.[5] Można wyróżnić następujące podstawowe etapy kształtowania wizerunku: - analiza środowiska zewnętrznego, wybór grupy docelowej, do której będzie skierowany wizerunek; - analiza zasobów zewnętrznych, określenie zadań i ich klasyfikacja (merytoryczne, organizacyjne i efektywne, itp.); - motywacja uczestników projektu; - określenie proporcji pomiędzy elementami wizerunku: naukowy, edukacyjny, społeczny; - określenie zasad kształtowania wizerunku; - opracowanie technologii kształtowania każdym elementem wizerunku; - analiza zgodności otrzymanego wizerunku oczekiwanemu rezultatowi. [4] Do tworzenia pozytywnego wizerunku szkoły należy pokazać jego sławę, jakość usług, innowacyjność, politykę cenową, hasło, motto, udział w życiu publicznym, konkurencyjny status, sponsoring, autorstwo i uznanie szefa, public relations, współpracę międzynarodową itp. Należy jednak zauważyć, że wizerunek szkoły jako pozytywny obraz może być generowany tylko w przypadku świadczenia wysokiej jakości usług na rzecz konsumenta (jakość kształcenia, wychowania, tworzenie warunków dla ogólnego rozwoju dzieci). Wizerunek to nie tylko narzędzie do zarządzania, ale i obiekt zarządzania. Pozytywny wizerunek jest tworzony podstawową działalnością, a także ukierunkowaną informacyjną pracą, zorientowaną na grupy docelowe społeczeństwa. Więc dzisiaj przed ogólnokształcącą instytucją wstaje szereg zadań – oświetlenie i dynamiczny rozwój pozytywnego wizerunku, generowanie 130 pomysłów w świadczeniu nowych usług edukacyjnych, pozyskiwanie dodatkowych środków w celu stabilizacji istniejących ocen wśród konkurencyjnych zakładów. Te i szereg innych zadań, które zawiera w sobie cały kompleks społeczno-psychologicznej i organizacyjnej interakcji, w nowoczesnym definicji nosi tytuł "public relations". Tworzenie jednostek specjalnych "public relations" w szkołach to sprawa przyszłości. Praktyczna realizacja może odbywać się dziś zespołem zarządzania uczelni w ścisłej współpracy z psychologiczną służbą tego lokalu i naukowymi doradcami. Duże znaczenie ma opracowanie praktycznego modelu zarządzania dla kształtowania pozytywnego wizerunku uczelni, bo dziś to nie są uporządkowane i nie zestawione przejawy działalności w tym kierunku. Bibliografia: 1.Фатхутдинов Р. А.Управління конкурентоздатністю організації: 5.підручник / Р. А. Фатхутдінов – К.: «Кондор», 2009. – 470 с. 2.Даниленко Л. І. Менеджмент інновацій в освіті. - К.: «Шкільний світ», 2007. – 117 с. 3. Колодка А. В. Імідж організації як сучасна категорія: сутність, зміст, основні етапи формування /А. В. Колодка, С. М. Ілляшенко // Прометей. – 2012.-№2(38) . – С. 164-170. 4.Шпалінський В.В. Психологія управління : Навч. посібник для керівників навчальних закладів, практик. психологів, вчителів та вихователів / Шпалінський В.В., Помазан К.А. – Харків : Веста: Видавництво “Ранок”, 2002. - 128 с. 5.Джефкинс Ф. Паблик рилейшнз / Ф. Джефкинс. – М.: ЮНИТИ-Дана, 2008. – 400 с. 6. Почепцов Г. Г. Имиджелогия / Г. Г. Почепцов. – Киев: изд-во «Ваклер», 2002. – 378 с. Autor: Viktoriia Kotyk, magister wydziału ekonomii i przedsiębiorczości Łuckiego narodowego technicznego uniwersytetu, m. Łuck, Ukraina. Obszar zainteresowań naukowych: zarządzanie instytucjami edukacji, procesy integracyjne, konkurencyjność, wizerunek instytucji Kontakt z autorem: [email protected] 131 132 UKD 658 Mykoła Milinczuk Łucki narodowy uniwersytet techniczny LOGISTYCZNE METODY POPRAWY EFEKTYWNOŚCI ENERGETYCZNEJ W KOMUNALNYCH I INFRASTRUKTURNYCH SEKTORACH GOSPODARKI В статті досліджено проблеми забезпечення енергоефективності на регіональному рівні, використання логістичних методів зменшення енергетичних витрат у комунальному та інфраструктурному секторах економіки. Проаналізовано досвід європейських та азіатських країн у підвищені ефективності використання природних ресурсів. Ключові слова: енергозбереження, енергоефективність, логістика, екологістика, економіка. In the article the problems of providing of energy efficiency at regional level, use of logistic methods of reduction of expense of power mediums in communal and infrastructural sectors of economy are investigated. Experience of the European and Asian countries is analysed in the increase of efficiency of the usege of natural resources. Keywords: energy-savings, energy efficiency, logistics, ekology logistics, economy. В статье исследованы проблемы обеспечения энергоэффективности на региональном уровне, использование логистических методов уменьшения расхода энергоносителей в коммунальном и инфраструктурном секторах экономики. Проанализирован опыт европейских и азиатских стран в повышеннии эффективности использования природных ресурсов. Ключевые слова: энергосбережение, энергоэффективность, логистика, экологистика, экономика. Jednym z podstawowych wymagań Unii Europejskiej na rzecz reformy sektora paliwowo-energetycznego Ukrainy jest zapewnienie efektywności wykorzystania źródeł energii, dywersyfikacja istniejących zasobów energetycznych, pozyskiwanie energooszczędnych technologii do wszystkich dziedzin gospodarki. Tendencje stałego wzrostu kosztów energii sprawiają, że oszczędzania energii jest jednym z głównych sposobów zmniejszenia zależności gospodarki krajowej od dostaw energii zagranicą. Nieefektywne wewnętrzne zużycie zasobów energetycznych wymaga ich stałego importu, z tego ma przewagę Rosja, korzystając z dostaw energii na Ukrainę jak dźwignia własnej polityki zagranicznej. Ukraińska gospodarka, która dotyczy zarówno przemysłu jak i sfery komunalnej, ma obecnie jeden z najwyższych w świecie wskaźników energochłonności produktu krajowego brutto, co jest 4-5 razy większy niż 133 analogiczne wskaźniki w USA i krajach UE. Wskaźnik zużycia jednostek ekwiwalentu ropy naftowej na 1 dolar USA z uwzględnieniem realnej siły nabywczej dla Ukrainy wynosi 0,50 kg/1 dolar, przy czym średni wynik na świecie wynosi 0,21 kg n. e./1 dolar. W ten sposób koszty podstawowych surowców energetycznych na Ukrainie ponad 2 razy wyższy niż średnie światowe wskaźniki. Otwiera to ogromny potencjał dla wdrażania energooszczędnych technologii w gospodarkę narodową, a przede wszystkim jej regionalny element. Sprawne rozwiązania logistyczne oparte na regulacji krajowe i regionalne, biorąc pod uwagę globalne trendy światowe, wdrażanie innowacji, efektywne wykorzystanie zasobów ludzkich w celu zmniejszenia kosztów logistycznych w produkcji wyrobów i świadczenia usług uzasadnienili naukowcy: D. Bowersox, D. Kloss, Ye Krykawskii, N. Czychrai i inne. Problemami efektywności energetycznej zajmują się naukowcy i praktycy: Е. Weksej, А. Hula, W. Kołodziejczyk (Polska), М. Diduszkowa, М. Wotapek, І. Zeman, W. Sochor (Czechy), К. Timpe, H. Liuking, G. Meessen (Niemcy), Sz. Hensen, B. Knoks, W. Lju, D. Mils, М. Slass (USA), І. Andrijczuk, W. Iljasow, S. Holowkо, L. Hmaniuk, М. Demczenko, W. Zadorski, S. Kyryk, H. Kozoriz, Yu. Kostin, W. Mamalyha, W. Mykolajenko, B. Morofijanets, W. Parhomenko, М. Ruban, А. Romanow, М. Strelkow, О. Stremouchowa, D. Fedosenki, А. Czopyk, В. Zatskiw i inne. Prawne i normatywne przesłanki warunki wstępne efektywności energetycznej na Ukrainie, metodologię prognozowania i uzasadnienie rozwiązań w zakresie efektywności energetycznej w warunkach gospodarki przejściowej badali М. Rapcun, H. Panczenko, М. Kowalko, prognozowania rozwoju gospodarki Ukrainy i energetyki –– W. Melnyk, К. Czukajew. Główne kierunki oszczędzania energii –– А. Simborski, B. Syzonenko, М. Hnidoj, І. Каrp; matematyczne modele do prognozowania i analizy gospodarczej i rozwoju energetycznego dla ogólnoekonomicznych i branżowych obliczeń na obiektach przemysłowych, technologicznych i narzędzi informatycznych –– М. Кulyk, B. Kostiukowskij. Znaczący wkład w rozwiązanie problemów efektywności energetycznej i oszczędności energii zrobili krajowe naukowcy І. Andrijczuk, С. Holowko, L. Hamaniuk, М. Demczenko, W. Zadorskij, О. Yerochina, S. Kyryk, М. Kowaliuk, H. Kozoriz, Yu. Kostin, А. Kopeć, М. Kulyk, W. Mamalyha, W. Mykolajenko, B. Morofijaneć, W. Parchomenko, М. Raptsun, М. Ruban, А. Romanow, М. Strielkow, О. Stremouchowa, 134 D. Fedosenko, А. Chopyk, В. Yatskiw. Wdrażaniem efektywnych rozwiązań logistycznych w zakresie oszczędzania energii i praktycznym wcieleniem projektów aktywnie zajmują się również wiele międzynarodowych i krajowych instytucji zaangażowanych w finansowaniu, informacyjnym wprowadzeniu, opracowaniu praktycznych mechanizmów, związanych z efektywnością energetyczną. W artykule uzasadniono znaczenie rozwoju efektywnego systemu logistyki surowców energetycznych w celu zmniejszenia wydatków państwa i budżetów lokalnych. Również podane zagraniczne doświadczenia w zakresie oszczędzania energii i efektywnego wykorzystania energii. Teoretyczne i aplikacyjne badania problematyki oszczędzania energii spowodowało następujące cele artykułu: uzasadnienie potrzeby podjęcia skutecznego programu rozwoju logistyki zasobów oszczędności energii na komunalnym poziomie i poziomie infrastruktury. Badania istniejącego doświadczenia innych krajów w zakresie miejskiego i transportowego zarządzania energią w celu jej wykorzystania w odpowiednich sektorach gospodarki krajowej. Z pozycji administracji publicznej regionalne zarządzanie logistyczne jest integralnym narzędzim kształtowania państwowej polityki regionalnej, przyczyniając się do osiągnięcia strategicznych, taktycznych lub operacyjnych celów państwa i społeczeństwa, stworzenie warunków umożliwiających regionom w pełni wykorzystać istniejący potencjał, zrobić maksymalny wkład w gospodarkę narodową, uzyskać przewagę konkurencyjną na rynku zewnętrznym poprzez efektywne z punktu widzenia zmniejszenia ogólnych spalaniu zaspokojenia potrzeb ludności, zarządzania przepływem o różnym charakterze, w szczególności materialnym i (lub) przepływem usług, przepływami informacyjnymi, finansowymi, pracy i innych zasobów [1, s. 321]. Logistyka w miejskim gospodarstwie przewiduje redukcję czasu i kosztów na świadczenie usług, efektywne wykorzystanie informacji, zasobów ludzkich do tworzenia komfortowych warunków pracy, świadczenia usług i pobytu lokatorów. Logistyczne podejścia w zakresie efektywności energetycznej przewidują: − zależność kosztów logistycznych od kosztów paliwa i energii wymaga od państwowego kierownictwa, administracji samorządowej, kadry kierowniczej przedsiębiorstw komunalnych zrozumienie trendów rozwoju politycznego i ciągłego poszukiwania alternatywnych źródeł 135 energii; −− stały rejestr zapotrzebowania na energię, poziom jej zużycia i ocena możliwych alternatyw w warunkach rosnących cen energii lub ograniczenie ich spożycia; − ewidencję zmian w zakresie technologii informacyjnych, komunikacji, transportu [2, s. 623-625], przy czym zastosowanie technologii informacyjnych wymaga doskonalenia struktury organizacyjnej wdrożenia jednostek organizacyjnych dla efektywnego zarządzania nośnikami energii, doskonalenie procesów biznesowych; − wpływ na procesy logistyczne w zakresie zarządzania energią poziomu i tempa zmian aktywności gospodarczej, ewidencji właściwych trendów rozwoju społecznego w oparciu o wysokiej jakości społecznoekonomicznych i prognoz [2, s. 419, 420]; − niezawodność i ciągłość świadczenia wysokiej jakości usług. − wpływ na procesy logistyczne w zakresie zarządzania energią poziomu i tempa zmian aktywności gospodarczej, ewidencji właściwych trendów rozwoju społecznego w oparciu o wysokiej jakości prognoz społeczno-ekonomicznych [2, s. 419, 420]; − niezawodność i ciągłość świadczenia wysokiej jakości usług. W dynamicznym świecie przedsiębiorczości i świadczenia usług niezmienne są tylko zmiany. W tych warunkach siły zewnętrzne są w stanie zmniejszyć elastyczność firm, mieszkaniowo-komunalnych przedsiębiorstw które świadczą usługi komunalne. Do tych czynników należą: − regionalne różnice potencjały rynkowego; − konkurencja branżowa; − zmiana technologii; − dostępność energii i innych zasobów materialnych; − struktura kanału dystrybucji; − perspektywy społeczno-gospodarczego rozwoju; − trendy rozwoju sfery usług; − zasady regulacji państwowych [2, s. 416]. System zarządzania energią w mieście – to integralna część zarządzania miastem, co gwarantuje stabilne wpływy i racjonalne wykorzystanie zasobów energetycznych i środków budżetowych, a także ogranicza negatywne oddziaływanie na środowisko w procesie zaspokajania potrzeb miejskiej wspólnoty w energetycznych usługach. Ten rodzaj działalności administracyjnej opiera się na specjalną politykę rady miejskiej, ma własne cele i zadania, odpowiednią strukturę organizacyjną, 136 kadry, wsparcie informacyjne i finansowe. Wpisują się w swoiste procedury planowania, realizacji, oceny i dostosowania działalności do produkcji, dostawy i zużycia energii. Do niedawna organy państwowej i lokalnej władzy na Ukrainie zostali pozbawieni organizacyjno-administracyjnych mechanizmów, specjalnego oprzyrządowania i wiarygodnych informacji, na podstawie których można byłoby odwołać się do świadomej analizy, prognozowania i planowania w zakresie zużycia energii w budżecie. Kiedy ceny energii były symboliczne, a wielkość wydatków budżetowych na opłacenie nośników energii była znikomą, taki stan rzeczy można był normalny. Teraz w każdym mieście jest łączna kwota płatności budżetowych za energię zajmuje drugą pozycję po wydatków na płace, wynagrodzenia, praca pracowników i naliczania na nią. Biorąc pod uwagę przewidywalne i nieodwracalne trendy wzrostu cen energii w Ukrainie ten problem wymaga szybkiego i adekwatnego reagowania. W celu rozwiązania tych palących problemów wskazane jest, aby wprowadzać zarządzanie energią, przede wszystkim opiera się na monitoring (ewidencji) energii i sterowaniu procesem wykorzystania energii. Rachunkowość wykorzystania energii – to ciągły system zbierania, gromadzenia i zapisywania danych z przyrządów, które zliczają ilość zużywanej energii, rachunków, a także rejestracja podstawowych właściwości czynników technologicznego, eksploatacyjnego i naturalnego pochodzenia, które mają znaczący wpływ na zużycie energii. Rachunkowość zużycia energii w zakładzie umożliwia kierownictwu i pracownikom instytucji jasno zrozumieć, jak i na co jest zużywana energia, a zatem może motywować ludzi do działania w poprawnym kierunku. Efektem takich działań może być znaczna redukcja kosztów na energię i inne media. Monitorowanie i analiza zużycia energii jest niezwykle przydatna w sytuacjach, gdy wstaje problem wykwalifikowanego tworzenia budżetów na energię, a także przy rozwiązywaniu kwestii optymalnego wykorzystania środków do inwestowania w programy poprawy efektywności energetycznej. Biorąc pod uwagę powyższe, istotne jest wdrożenie do krajowej regionalnej gospodarki doświadczenia systemu oszczędzania energii, co jest praktykowane w rozwiniętych krajach. Europejskie doświadczenie oszczędzania energii. W ostatnich dziesięcioleciach w Unii Europejskiej, krajach Skandynawii i Islandii aktywnie korzystają z energooszczędnych 137 technologii podczas budowy i remontu budynków. W tych krajach stworzyli niezbędne normyprawne z uwzględnieniem interesów ekonomicznych właścicieli nieruchomości i inwestorów. Zwiększenie poziomu efektywności energetycznej uzyskuje się dzięki zastosowaniu skutecznej izolacji cieplnej, instalacji pomp ciepła, nowoczesnych ram okiennych i drzwi, aby zapobiec wyciekom ciepłego powietrza, wykorzystanie kotłów o wysokiej sprawności i urządzeń regulacji temperatury w każdym mieszkaniu. W Niemczech na przebudowę budynków w celu zmniejszenia zużycia energii spędzili ponad 1,5 mld euro. Co więcej, właściciele domów, którzy chcą rekonstruować budynek otrzymują kredyty pod warunkiem ulgi podatkowej w wysokości 20% oraz kredyty bankowe o niskim oprocentowaniu. Jako zależny od dostaw energii z innych państw, Niemcy rozwiązują problem bezpieczeństwa energetycznego poprzez oszczędzanie energii i zachęcaćnie do rozwoju alternatywnych źródeł energii. Więcej niż jedna trzecia całkowitej energii elektrycznej jest z turbin wiatrowych. Inwestorzy będą mogli umieszczać na dachach budynków baterie słoneczne do wytwarzania energii i dostarczania otrzymanej energii do sieci miejskiej. Przy zakupie komputerów i urządzeń elektrycznych organy administracyjne mają obowiązek kupować energooszczędne urządzenia. W Austrii działa zakład produkcji biogazu. Biogaz wytwarzany z drewna za jakością nie jest gorszy od gazu ziemnego. Stosuje się go do ogrzewania elektrowni, samochodów, pracujących na mieszanym paliwie. Biogazownie są w stanie produkować około 100 m kubicznych gazu na godzinę. Obecnie takie projekty są przygotowywane w Niemczech i Szwecji. We Francji w 2010 roku dla rodzin, które chcą korzystać z technologii oszczędzania energii cieplnej w swoim własnym domu, wprowadzono w życie program ulg podatkowych. Przy modernizacji mieszkania oni otrzymają kredyt, prawo do zwrotu do 50% kosztów instalacji systemów termoregulacji, modernizacji ogrzewania i stosowania alternatywnych źródeł energii: biopaliwa, energii słońca i wiatru. Wiele firm uświadomili sobie znaczenie technologii energooszczędnych. Jako przykład można podać firmę Green Cargo, dostawca usług logistycznych w Szwecji. Green Cargo jest umieszczony, przede wszystkim, jak czysta alternatywa dla transportowania drogowego ładunków na duże odległości. Firma Green Cargo oferuje swoim klientom możliwość transportowania ich towarów większą część drogi koleją z 138 późniejszym przejściem na końcu ścieżki na samochodowe transportowanie towarów do miejsca ich przeznaczenia. Ta elastyczna usługa stymuluje licznych klientów do przejścia na przewozy kolejowe. W Szwecji w ciągu ostatnich kilku lat udało się znacznie zmniejszyć zależność od paliw kopalnych. W 1970 roku 80% energii było z naturalnego paliwa, w 2014 roku wskaźnik ten spadł do 34%, a wartość biopaliw wzrosła w 2014 roku z niego było zrobiono 36% energii. Szwedzi, jak ostrożny gospodarz, starają się zintegrować w jeden proces wszystko, co nadaje się do integracji. Na przykład, fabryka Hodgalena po spalaniu śmieci oprócz recyklingu śmieci, zajmuje się połączenie wytwarzaniem ciepła i energii elektrycznej. Jednym ze szwedzkich funkcji w dziedzinie energetycznej jest centralne ogrzewanie i chłodzenie pomieszczeń za pomocą stacji pomp ciepła. Surowcem do takich stacji jest potencjał wody, atmosfery i ziemi. Na przykład, stacja w Sztokholmie oferuje ciepło 400 tysięcy mieszkańców miasta. Tu rośnie liczba konsumentów energii wytworzonej pompami ciepła, ponieważ są one wystarczająco skuteczne i zmniejszają szkodliwy wpływ na środowisko. W tej chwili Szwecja liczy ponad 500 000 pomp ciepła. Paliwo alternatywne Teraz na świecie coraz więcej uwagi poświęca się projektowaniu i produkcji paliwa alternatywnego. Jednym z rodzajów paliwa alternatywnego są brykietu paliwowe. Otrzymuje się je z odpadów drzewnych i odpadów lub pozostałości z rolnictwa: kora, trociny, zrębki, słoma itp. Zaletą tego paliwa — duża wartość opałowa w porównaniu z drewnem, zwiększa się sprawność kotłowni, to ekologiczne paliwo, mniej ma skłonności do samozapłonu. W wielu krajach są zajęci produkcją na pelety: w stanach zjednoczonych działa ponad 60 firm, produkujących około 680 tys. ton rocznie, Chiny planują do 2020 roku produkować 50 mln ton rocznie, wielka Brytania 2010 roku wydała około 600 tys. ton pelletów. Europejski rynek peletów rośnie o 20% rocznie [5]. Jednym z ważnych zadań jest izolacja od szumu. Szereg środków w celu zmniejszenia hałasu od pociągów pozwala poprawić jakość życia w miejscowościach przyległych do linii kolejowych. W Szwajcarii już od ponad 10 lat odbywa się intensywna praca na obniżenie poziomu hałasów kolejowych, działając na mieszkańców domów położonych w pobliżu linii kolejowej. Podejmowane są kroki dla redukcji szumu w źródłach jego tworzenia i na drodze rozprzestrzeniania się, a także podniesienie poziomu izolacji akustycznej budynków. Ogromny potencjał do dalszego znacznego zmniejszenia poziomu hałasu określone w wyposażeniu wagonów hamulcami z niskim poziomem hałasu. 139 Energooszczędne technologie w Stanach Zjednoczonych. Amerykańscy obywatele mieszkający w nieefektywnych energetycznie budynkach, z wystarczająco dobrą izolacją, mają prawo liczyć na wsparcie państwa w osobie Ministerstwa energetyki USA w ocenie efektywności energetycznej mieszkań i świadczenia usług dla dalszego jego ocieplenia. W tej chwili ten program objął ponad 5 mln rodzin. Obejmuje on takie usługi jak audyt energetyczny, izolacji ścian i rur, ocieplenie domu, doskonalenie systemu kontroli klimatu (ogrzewanie, wentylacja, klimatyzacja). Program poprawy efektywności energetycznej mieszkań pozwoli właścicielom domów obniżyć rachunki za usługi komunalne o 20%, co zmniejszy wydatki budżetowe rodziny i wniesie znaczący wkład w poprawę stanu środowiska naturalnego. Program przewiduje 10%-we podatkowe obniżenie od kosztów prac izolacyjnych, montażu okien, które spełniają nowe wymogania. W rezultacie przeciętna rodzina ma możliwość zaoszczędzić nawet do 1500 dolarów miesięcznie. Zgodnie z programem podatnicy, którzy zajmują się podnoszeniem efektywności energetycznej mieszkań, mogą liczyć na ulgi w podatku dochodowym. Doskonalenie mieszkania obejmuje: izolację cieplną, instalację podwójnych ram okiennych, instalowanie podwójnych drzwi, okien w dachu, energooszczędny system klimatyzacji, ciepłoodporne dachy, energooszczędne grzejniki wody. Według jednego z wariantów programu, który zapewnia nieograniczoną 30%-ową ulgę podatkową, właściciele mieszkań muszą zakończyć pracę na ulepszenie do 2016 roku. Program przewiduje zwrotu kosztów materiałów. Oszczędność energii w krajach azjatyckich. W Japonii energooszczędna polityka aktywnie wdrażana od 1973 roku. Podejmowane są działania w celu zmniejszenia energochłonności budynków, ulepszenia konstrukcji budynków w celu zmniejszenia kosztów na ogrzewanie i klimatyzację. Dużą uwagę przywiązuje się do szkolenia obywateli w utrzymaniu energii w życiu codziennym: częściowe odstąpienie od pilotów telewizyjnych, od nocnego podgrzewania wody w celu zaoszczędzenia czasu na przygotowanie śniadania rano, tymczasowe wyłączanie klimatyzacji w lecie. Przeprowadzone badanie na 200 rodzinach dało oszczędności energii w 14,2% od zwykłego zużycia energii. Szczególną uwagę nadaje się do rozwoju energii słonecznej. Korzystanie z paneli słonecznych pozwala znacznie obniżyć koszty energii. Instalacja paneli słonecznych na trzecią część wypłacane przez rząd. Powierzchnia 140 dachu domu mieszkalnego średnio wynosi 120 m. kw. Nawet, jeśli połowa dachu będzie pokryta bateriami, dadzą 6 tys. kw. h energii rocznie. W przeliczeniu na produkty ropopochodne — to około 558 l ropy. W Japonii, Chinach i Korei Południowej najbardziej aktywne wśród innych krajów Azji korzystają z szybkich pociągów. W Japonii doświadczenie ruchu na szybkich pociągach ma ponad 35 lat, w tym poważnych awarii się nie działo. Niska awaryjność odróżnia transport kolejowy od innych rodzajów transportu. Pociągi korzystają z systemu trakcji elektrycznej, to znaczy, że nie emitują gazy cieplarniane i wymagają mniejszej ilości paliw kopalnych, niż inne pojazdy. Pociągi zapobiegają emisji 3 kg dwutlenku węgla na jednego pasażera w porównaniu z innymi pociągami, ale jeśli wziąć pod uwagę, na ile zmniejsza się poziom zanieczyszczenia, jeśli człowiek w zamian samochodu lub samolotu wybiera pociąg, liczba ta wzrasta do 31 kg CO2 [2]. Zaludnione Chiny do 2020 roku planują połączyć 70 % dużych miast. To pomoże rozwiązać transportową problem w Chinach. W Chinach jest aktywnie używany nowy rodzaj pociągi na poduszce magnetycznej typu Maglev. Jego prędkość maksymalna osiąga 500 km/h. Ten express, używając koła tylko podczas przyspieszania, a następnie porusza się na poduszce magnetycznej w powietrzu. Tak jak koła są używane tylko podczas przyspieszania, to hałas podczas jazdy tego pociągu w czasach mniej niż zwykle. Obliczenia pokazują i znaczący efekt ekologiczny takiego pojazdu. Na przewóz jednego pasażera wykorzystuje 2 % paliwa zużywanego samochodem. Brak ruchomych części zmniejsza koszty eksploatacji takiego ekspresu. Ekolohistyka ("zielona logistyka") i system transportu Ukrainy. Transport kolejowy pilnie potrzebuje wdrażania innowacyjnych technologii, które pozwoliłyby zwiększyć poziom źródł energii, bezpieczeństwa ekologicznego, jakości i niezawodności eksploatacji, bezpieczeństwa jazdy. Większość linii kolejowych Ukrainy budowano 30-40 i więcej lat temu, głównie z wyłączeniem operacji wymogów ochrony środowiska, dawno wyczerpały swoją przepustowość i wymagają modernizacji. Poza siecią szkieletowa, gospodarstwo transportu kolejowego zawiera w sobie tysiące dworców kolejowych i ciężarowych części, , duża ilość локомотивных i wagonowych zajezdni. Dlatego problem ekologizacji transportu kolejowego jest bardzo ważny. Najbardziej niebezpieczne z punktu widzenia ochrony środowiska, 141 obiektów transportu kolejowego są mujne punkty, punkty dezynfekcji wagonów do przewozu zwierząt i biologicznie niebezpiecznych substancji, fabryki podkładów, zajezdni lokomotyw i wagonów, tabory, wiozące produkty naftowe i materiały wybuchowe, punkty postoju taboru i inne. Bezpieczeństwo ekologiczne mogą naruszać i fizyczne czynniki od obiektów transportu kolejowego (hałas, wibracje, elektryczne i elektromagnetyczne pola, wybuchy, pożary). Ochronną działalnością w transporcie kolejowym zajmuje się dział bezpieczeństwa ruchu i ochrony pracy. Środki związane z poprawą sytuacji ekologicznej, bezpośrednio związane z modernizacją transportu kolejowego. Szczególnie ważne jest tu przejście transportu kolejowego na czystą energię elektryczną.Teraz długość robocza zelektryfikowanych linii kolejowych wynosi 40 % (ponad 9 tys. km). Do poprawy środowiska przyczyni się kultury przewozów, czyli przejście na transport kontenerowy i inne rodzaje postępowych metod dostawy towarów. Katastrofą dla środowiska są awarii pociągów towarowych. Bezawaryjność transportowania — główne zadanie transportu kolejowego. Przewoz ładunku w lodówkach jest jednym z najważniejszych zadań "zielonej" logistyki. W chłodniczych urządzeniach są używane substancji zubożające warstwę ozonową, każdy agregat chłodniczy (a jest ich dwa na wagon) napełniony 35 kg freonu. Początki prowadzą do aktywizacji procesów niszczenia ozonu. Powaga globalnej ekologicznej problemy niszczenia warstwy ozonowej wymaga szybkiej rezygnacji ze stosowania substancji niszczących warstwę ozonową w krajowych w urządzeniach chłodniczych [3]. Również ważnym aspektem jest system bezodpadowych ekologicznych i sanitarnie bezpiecznych technologii tarowania, magazynowania i przechowywania towarów niebezpiecznych. System zawiera kompleks organizacyjnych, sanitarnych i ekologicznych działań profilaktycznych [4]. Tak więc, głównym kierunkiem rozwoju logistyki obecnie na Ukrainie powinny stać się ekologizacja, czyli realizacja działań na rzecz zmniejszenia negatywnego oddziaływania transportu kolejowego na środowisko, wraz z budowaniem efektywnej przyrodoochronnej działalności na innych rodzajach transportu, co może znacznie poprawić sytuację ekologiczną w Ukrainie. Oszczędzania energii w sektorze komunalnym. "Inteligentne" domy. 142 Za granicą ludzie zaniepokojeni warunkami środowiskowymi coraz częściej zajmują się przekształceniem swojego mieszkania w ekologiczne: izolacja termiczna ścian, okien, drzwi, dachu, montaż baterii do wykorzystania alternatywnych źródeł energii. Dla tych celów oferują swoje usługi specjalne firmy, które zajmują się nie tylko wymianą sprzętu starszego typu, ale i budową budynków ekologicznych. W takich domach, na przykład, starają się umieścić okna tak, aby mieszkańcy mieli oświetlenie naturalne, jak to możliwe, tworzone są zbiorniki do gromadzenia wody deszczowej, montowane są nowoczesne systemy ogrzewania, oszczędnego oświetlenia, systemu efektywnego sortowania śmieci. Wszystkie przedsięwzięcia są obsługiwane państwowymi dotacjami. W naszym kraju do zmiany systemu ogrzewania, zaopatrzenia w wodę potrzebny jest szereg uprawnień, aby zebrać które trzeba odwiedzić niesamowitą ilość instancji. Z instalacją w klatkach schodowych, lampy z czujnikami ruchu mieszkaniowe firmy też się nie spieszą. Kiedy mieszkańcy mają chęć zainstalować — instalacja jest na własny koszt. Na przykład, na północy, gdzie polarny dzień ciągnie się kilka miesięcy, oświetlenie podjazdów nadal trwa. A o odszkodowanie na przebudowę nic się nie mówi, wszystko odbywa się na własny koszt. Pojęcie "inteligentny dom" w naszym kraju pojawiło się stosunkowo niedawno. W takim domu koszty energii na ogrzewanie są zredukowane do minimum poprzez zastosowanie wewnętrznych źródeł energii. Ogrzewanie powinno odbywać się kosztem ciepła wytwarzanego przez urządzenia gospodarstwa domowego, ludźmi, alternatywnymi źródłami energii. Koncepcja "domu pasywnego" sprowadza się do użycia nawiewnowyciągowej wentylacji (pomp ciepła) z zastosowaniem rekuperatorów, stosujących ciepło domowego powietrza do podgrzewania powietrza, co przychodzi z zewnątrz; wykorzystanie naturalnych źródeł energii (słońce, wiatr) do ogrzewania i ciepłej wody. Praktycznym doświadczeniem budowy domów pasywnych są kraje europejskie, w szczególności Niemcy. Obecnie wzniesiono ponad 4 tys. domów spełniających wymagania energooszczędnego domu. Wysokowydajna izolacja cieplna domu, nie tylko ścian, ale i sufitu, podłogi, poddasza, piwnicy. Tworzy się kilka warstw izolacji termicznej (zewnętrzna i wewnętrzna), że nie pozwalają wypuszczać ciepło i wpuszczać zimne powietrze. Straty ciepła wynoszą 15 Kwh na m kw.m. W normalnym domu — 250-300 Kwh na m kw.m. Innowacyjne systemy okienne używają dwu - lub trzy komorowych 143 konstrukcji, stosowana jest specjalna technologia pobliżania okien do ścian. Najbardziej duże okna skierowane na południe, skąd pochodzi maksymalna ekspozycja na promieniowanie słoneczne, co przyniesie więcej ciepła, niż stracenia. System odzysku ciepła pochodzi z wywiewanego z pomieszczeń powietrza. Powietrze wychodzi i wchodzi do domu przez specjalny kanał. W rekuperatorze (wymienniku ciepła) zużyte ciepłe powietrze ogrzewa przychodzące uliczne powietrze), a następnie wyrzuca się na ulicę. "Inteligentne domy" są łatwe i wygodne do zamieszkania, one są z ekologicznych materiałów z tendencją do korzystania z produktów przetwarzania nieorganicznego śmieci. W Niemczech powstały zakłady recyklingu betonu, szkła, metalu w budowlane materiały dla "inteligentnych domów". Wiadomo, że przy ogrzewaniu mieszkania w atmosferę wyrzyca się do 40% dwutlenku węgla, wytwarzanego podczas spalania paliwa. Do ogrzewania domów nowego typu stosuje się przede wszystkim alternatywne źródła energii. Dodatkowym środkiem oszczędzania energii cieplnej są zautomatyzowane systemy sterowania urządzeniami technicznymi w budynku. Takie systemy, na przykład, obniżają temperaturę pomieszczenia podczas nieobecności domowników lub w nocy. "Inteligentny" sprzęt grzewczy pozwoli kontrolować i automatycznie regulować intensywność ogrzewania w zależności od temperatury na zewnątrz. Czynnikiem ograniczającym budowy "domów pasywnych" na Ukrainie jest ich wysokie koszty, są one o około 8-10% powyżej kosztów zwykłych domów. Jednak trzeba wziąć pod uwagę nie tylko cenę mieszkania, ale i koszt jego dalszej eksploatacji. Koszty obsługi "inteligentnego domu" mniejsze kosztów na zwykłe mieszkania. Warto również wziąć pod uwagę stały wzrost cen na ogrzewanie, ciepłą wodę i energię elektryczną. Przeprowadzone badania pozwalają zidentyfikować uzasadnione przesłanki do podejmowania skutecznych rozwiązań logistycznych w celu zmniejszenia nakładów energetycznych w gospodarce komunalnej i w branży transportowej, związane z doskonaleniem zarządzania energią i zarządzania informacjami. Perspektywy dalszych badań w rozwiązywaniu problemów efektywności energetycznej w komunalnej i transportowej dziedzinach gospodarki Ukrainy pozwalają: – zwiększyć aktywność publicznej energii do rozwiązywania priorytetowych produkcyjnych i społecznych problemów; skierować zaoszczędzone w wyniku realizacji działań energooszczędnych środków na 144 podniesienie poziomu życia mieszkańców wszystkich regionów Ukrainy, rozwój infrastruktury miast, strategicznych gałęzi przemysłu Ukrainy, rekreacyjno-uzdrowiskowych obszarów, w tym infrastruktury turystycznej zgodnie z państwową polityką i strategią rozwoju turystyki na Ukrainie; – wprowadzenie nowych i doskonalenie istniejących metod rachunkowości i analizy zużycia różnych rodzajów energii, techniki przeprowadzania audytu energetycznego, metody finansowania projektów w zakresie efektywności energetycznej; – inwestycyjne łączyć procesy w zakresie efektywności energetycznej ze strategią rozwoju organizacji, informacyjną analizą, logistyką i marketingiem; – opracowywanie i udoskonalanie oprogramowania i informacijnej rachunkowości, wykorzystania i oceny efektywności zużycia energii. Wdrażanie skutecznych rozwiązań logistycznych w celu zmniejszenia nakładów energetycznych w gospodarce komunalnej i w transporcie kolejowym przyczyni się do rozwiązania problemu efektywności energetycznej w komunalnym sektorze miast Ukrainy. Bibliografia: 1. Ільясов В.А. Шляхи впровадження ефективного управління енергоресурсами //Энергосбережение. – 2006. – № 2. – С. 2–3. 2. Мешалкин В.П. Ресурсоэнергоэффективные методы энергообеспечения и минимизации отходов нефтеперерабатывающих производств: МОСКВА-ГЕНУЯ, <ХИМИЯ>.– 2010.– 393c. 3. Martin J.M. Lean Six sigma for Supply Chain Management. –New York: «Mc Graw Hill».– 411 c. 4. Доналд Дж. Бауерсокс, Дейвид Дж. Клосс, Логистика. Интегрированная цеп поставок. – М.: ЗАО «ОЛИМП-БИЗНЕС». 2001. – 640 с. 5. Крикавський, Є. В. Логістичні системи [Текст] : навч. пос. / Є. В. Крикавський, H. B. Чорнописька. — Львів: НУ «ЛП», 2009. — 264 с. 6. Коломиец, И. «Зеленая» логистика — лучшее из практики [Текст] / И. Коломиец // Транспорт і логістика. — 2011. — № 3. — С. 32—33. 7. Воронков, А. Н. «Зеленые» технологии в логистике: антикризисный аспект [Электронный ресурс] / А. Н. Воронков. — Режим доступа: \www/URL: http://www.mba.nnov.ru/conf/025/ 8. Nordman R. New process integration methods for heat – saving retrofit projects in industrial systems R. Nordman – Chalmers University of Technology. Goteborg, Sweden. – 2005.– 77 p. 145 Autor: Mykola Milinchuk, doktorant na katedrze zarządzania i marketingu Łuckiego narodowego uniwersytetu technicznego. Obszar zainteresowań naukowych: logistyka, gospodarka regionalna, zarządzanie logistyczne, oszczędność energii w regionie. Kontakt z autorem: [email protected] 146 147 UKD 681.5 Liudmyla Markina Łucki narodowy uniwersytet techniczny MODELOWANIE PROCESU OBRÓBKI THERMO ENZYMATYCZNEJ ZAGNIESIEŃ ZBOŻOWYCH NA BAZIE ZBIORÓW ROZMYTYCH У статті досліджено процес термоферментативної обробки зернових замісів при виробництві спирту, побудована модель на базі нечіткої логіки, проведено її навчання та створено нейронну мережу. Ключові слова: термоферментативна обробка, нечітка логіка, кластери, нейронна мережа, спиртова промисловість. В статье исследован процесс термоферментативнои обработки зерновых замесов при производстве спирта, построена модель на базе нечеткой логики, проведено ее обучение и создана нейронная сеть. Ключевые слова: термоферментативная обработка, нечеткая логика, кластеры, нейронная сеть, спиртовая промышленность. In the article the process termofermentatyvnoyi batch processing of grain in the production of alcohol, a model based on fuzzy logic, conducted its study and created a neural network. Keywords: termofermentatyvna processing, fuzzy logic, clusters, neural network, alcohol industry. Alkoholowy przemysł przez wiele lat był jednym z wiodących dziedzin gospodarki narodowej i jemu zawsze zwracano szczególną uwagę. Duża ilość produktów rolnictwa i odpadów z przetwórstwa surowców roślinnych są używane jako surowiec do produkcji alkoholu etylowego, dlatego doskonalenie technologii produkcji daje znaczący efekt ekonomiczny w gospodarce kraju. W gospodarce Ukrainy rynek napojów alkoholowych zajmuje znaczące miejsce. Dziś krajowy alkoholowa przemysł za rok może wydać ponad 60 mln dał alkoholu. Stawia się zadanie poprawić wskaźniki jakości spirytusu i wódki, zmniejszyć koszty i zwiększyć wydajność przetwarzania. Tym bardziej, że wszystkie pytania, związane z produkcją, realizacją i spożyciem alkoholu etylowego i napojów alkoholowych na Ukrainie, są regulowane przez państwo. To bardzo ważne, ponieważ produkcja alkoholu zapewnia ekonomiczną ochronę i technologiczną niezależność kraju. W ten sposób alkohol - jeden z produktów tworzenia budżetu. Stąd wynika znaczenie badania stanu i perspektyw rozwoju przedsiębiorstw alkoholu i 148 przemysłu napojów alkoholowych, z uwzględnieniem, że działalność tych przedsiębiorstw zapewnia wypełnienie części dochodowej budżetu. Ważnym czynnikiem w redukcji energii i kosztów pracy, zwiększenia wydajności i poprawy jakości alkoholu jest opracowanie i wdrożenie systemów automatycznego sterowania funkcjonalnych schematów urządzeń w optymalnym czasie za pomocą technologii mikroprocesorowej i komputerów. Podstawowymi sposobami dalszego oszczędzania energii i zasobów materialnych w duch przemysłu są: • stworzenie i wdrożenie nowej energooszczędnej technologii i urządzeń do produkcji alkoholu; • doskonalenie procesów technologicznych i urządzeń w celu zmniejszenia jednostkowego zużycia energii i materiałów; • wymiana przestarzałego sprzętu na sprzęt wysokiej jakości z niskimi kosztami energii; Słaba wydajność sprzętu i nienależną kontrola i regulacja podstawowych parametrów procesu technologicznego często prowadzi do zwiększonej straty, obniżenia jakości produktu końcowego, zmniejszenia wydajności instalacji i znacznego wydatkowania ponad normę energii i surowców wtórnych. Wszystko to znacząco wpływa na wyniki ekonomiczne produkcji alkoholu i powoduje nadmiernego zużycia dóbr materialnych, przede wszystkim takich ważnych produktów jak zboża, ziemniaki, melasa, itp. Technologia alkoholu jako nauka przeszła długą drogę rozwoju, zanim osiągnęła wysokiego współczesnego naukowo-technicznego poziomu. W jej tworzeniu i doskonaleniu brali udział wybitni naukowcy i inżynierowie z wielu krajów, w tym rosyjskie i ukraińskie. Nowy etap rozwoju stosunków rynkowych dyktuje do branży aktualne zadania wdrażania efektywnych technologii, zapewniających obniżenie wszystkich kosztów produkcji, dzięki czemu stale można otrzymywać produkty alkoholowe wysokiej jakości. Obok progresywnych fabryk alkoholowych już wdrożone nowoczesne systemy automatycznego sterowania procesami rektyfikacji zacra (podstawowy proces technologii alkoholowej) na podstawie mikroprocesorowych systemów automatycznego utrzymywania parametrów produkcji alkoholu. One wykazały sterowanie wysokiej jakości procesami technologicznymi fabryki alkoholowej. Zakres stosowanych czujników, elementów wykonawczych, a także sterowników mikroprocesorowych zapewnia wyjątkowo spokojny przesuw oraz 149 wyeliminowany wcześniej poziom dokładności pomiarów, przetwarzania (transmisji) sygnałów w systemach automatyki przedsiębiorstw alkoholu. Stosowane wielokanałowe mikroprocesorowe kontrolery, połączone wspólną lokalną przemysłoweą siecią są w stanie rozwiązać zadania automatycznego sterowania procesem produkcji alkoholu w czasie rzeczywistym. Opracowanie i wdrożenie nowoczesnej automatyki przemysłowej do optymalizacji trybów pracy technologicznego kompleksu wydania alkoholu stanowi duże wyzwanie, wymagające znacznych nakładów, a także zasobów materialnych. Gorzelni, aby cieszyć się popytem na rynku alkoholu w warunkach istniejącej konkurencji, konieczne jest wytwarzanie produktów najwyższej jakości przy minimalnym koszcie. W przypadku alkoholowej produkcji oznacza to przejście na produkcję alkoholu odmian "Extra", "Luks", "Alfa". Otrzymywanie produktów alkoholowych wysokiej jakości wymaga wyraźnego utrzymania parametrów procesów technologicznych według regulaminu produkcji alkoholu, którego nie można osiągnąć ręcznie. Producenci napojów alkoholowych, które starają się poprzez doskonalenie jakości produktu zdobyć uznanie konsumentów, wiedzą że korzystanie z wysokiej jakości alkoholu z zaburzeniami parametrów produkcji prowadzi do uzyskania niskiej jakości wódki. Praktycznie wszystkie firmy, cktóre przewodzą rynek alkoholu, starają się wyposażyć swoje produkcji nowoczesnymi, niezawodnymi systemami automatyki. Wdrażanie nowych technologii na bazie zautomatyzowanych systemów sterowania procesami technologicznymi spirytusowej produkcji często odbywa się lokalnie, bez względu na głębokie relacji między różnymi technologicznymi podsystemami gorzelni. To często prowadzi do tego, że efekt wdrażania otrzymujemy mniejszy, niż oczekiwano, a czasem pojawiają się nowe "wąskie gardła" produkcji alkoholu produktów. Dlatego modernizacja obiektów technologicznych branży alkoholowej z zastosowaniem zautomatyzowanych systemów sterowania musi odbywać się na podstawie kompleksowego podejścia. A wprowadzenie nowoczesnej, niezawodnej automatyki przemysłowej w przemysłie alkoholowym prowadzi do wzrostu ekonomicznej i technicznej skuteczności, a także bezpieczeństwa produkcji. Analiza ostatnich badań i publikacji. Branża alkoholowa Ukrainy jest jedną z najbardziej technicznie zaawansowanych branż. Nowoczesny naukowo-techniczny poziom technologii alkoholu jako nauki osiągnięty dzięki rozwojowi wybitnych naukowców z wielu krajów, w tym i 150 naukowców (W. M. Szwec, W. A. Domarecki, W. A. Marynczenko, P. L. Szyjan, S. T. Olijnyczuk, T. A. Mudrak, itp.), którzy brali udział w jej tworzeniu i doskonaleniu. Alkohol etylowy jest szeroko stosowany w wielu gałęziach gospodarki i może być używany jako paliwj jak w czystej postaci, jak i w postaci wysokiego oktanowego dodatku do benzyny. Surowcem do alkoholu etylowego, który jest używany na potrzeby techniczne, może być tańsze grube i niekonwencjonalne ziarno. Na dziś jednym z priorytetów rozwoju społeczno-gospodarczego Ukrainy jest zmniejszenie deficytu energii poprzez opracowanie i wdrożenie do produkcji zasobów i energooszczędnych technologii nowej generacji. Dzięki osiągnięciom światowej biotechnologii w ostatnich latach wprowadzono do produkcji termostabilnych enzymatycznych preparatów selektywnego działania, co dało możliwość rozwoju energo - i zaoszczędziającą zasoby technologię zacieru alkoholowego, która zakłada ujednolicenie procesu gotowania surowców ziarna i enzymatycznej hydrolizy skrobi. Cechy przetwarzania różnych rodzajów zbóż surowców, a także wpływ stopnia dyspersji ziarna na proces upłynniania i proces scukrzania skrobi przy użyciu wysoko enzymatycznych preparatów przy chłodzeniu do niskich gotowania przy niskich temperaturach w alkoholowej produkcji niewystarczające i wymagają dalszych badań w celu poprawy jego hydrolizy nieskrobiowych polisacharydów. W związku z tym pojawiła się potrzeba poszukiwania i optymalizacji energetyczno - utrzymującej technologii termoenzymatycznej obróbki zagniesień zbożowych skoncentrowanych przez enzymatyczne preparaty selektywnego działania. Obiektem naszego badania jest proces technologiczny termoenzymatycznego przetwarzania, mieszania, jako przedstawiciel klasy chemiczno-technologicznych procesów. Przedmiotem badania jest utrzymanie parametrów technologicznych procesu termoenzymatycznej obróbki w określonych granicach, w celu zmniejszenia poboru prądu. Modelowanie procesu na bazie logiki rozmytej i rozwóju sieci neuronowych. Naukowcy zajmujący się problematyką produkcji alkoholu, a mianowicie termoenzymatyczną obróbką do tej pory nie używali rozmyte logiki do modelowania. Celem badania jest stworzenie rozmytego modelu wpływu 151 parametrów wejściowych termoenzymatycznej obróbki ziarna na wartość początkowego stężenia brzeczki. Technologia badanej fazy procesu jest następująca: suche ziarno podawane jest transportem samochodowym do zbiornika (1). Dalej ziarno podawane jest na gospodarstwo kiszonkowe norią (2). Z silosów (3) surowiec podawany jest norią (4) przez separator magnetyczny (5), gdzie odbywa się usuwanie zanieczyszczeń mechanicznych. Następnie ziarno trafia na czyszczenie ziarna (6), gdzie odbywa się usuwanie lekkich śmieci mineralnych, organicznych i zanieczyszczeń zbóż, które za pomocą systemu aspiracji (wentylatora (7) i cyklonu (8) wybierani są w bunkier odpadów (9). Po maszynie do czyszczenia (6) zboże jest podawane w bunkier przed wagą (10), stamtąd na automatyczne wagi o ciągłym działaniu (11). Ważone ziarno trafi do zbiornika (12), który zapewnia równomierne rozłożenie ziarna za pomocą przenośnika śrubowego (13) na kruszarki syta (14). Mielone ziarno (mielenie) z kruszarki wchodzi do bunkra (15). Kruszarki pracują z systemem aspiracji (wentylatora (17) i cyklonu (16). Z bunkra (15) mielenie śrubowe (18), które działa za pomocą motoreduktora (19), serwowane na dismembrator (20). Rozdrobnienie ziarna - ważny etap jego przygotowania do gotowania, ponieważ jakość i równomierność mielenia warunkują zakres temperaturny cieplnej obróbki wodnej i stopień strat węglowodanów na tym etapie procesu technologicznego. Mielenie powinno być jednolite: przejście przez sito o średnicy 1,0 mm powinnj być nie mniej niż 95%. W dismembratororze (20) mielenie miesza się z wodą. Następnie masa wchodzi w kadź do zmieszania (21). Do regulacji pH środowiska dla optymalnego działania preparatów enzymatycznych i drożdżowych, w partię serwowana jest filtracja bardowia. PH wyrabiania jest utrzymywana w granicach 5,0-6,5. Utrzymanie odpowiedniej koncentracji w stałej dostawie mielenia regulują automatycznym podawaniem wody (modul hydrologiczny) w zależności od skrobię i wilgotności ziarna, partii stale miesza się mieszadłem. Stężenie brzeczki utrzymuje się na poziomie 15-20 stopni B (za urządzeniem do pomiaru cukru). Temperatura wyrabiania jest utrzymywana w granicach 30-90° z automatycznym podawaniem wody zimnej, ciepłej wody, odcieków bardowych i pary na płuczki. Do wody, co jest serwowana w kadź wyrabiania (21) spryskiwaczami-dozownikami zadaje przerzedzające preparaty enzymatyczne (a-amylaza i celulaza (po przeróbce żyta)), odpowiednio w kwotach: celulaza 0,1 - 0,4 l/t warunkowego skrobi, a-amylaza 0,5-1,4 l/t warunkowego skrobi. Dalej partii pompy (22) serwowane w oddział hydro-enzymatycznej obróbki surowca. 152 Rys. 1. Technologia obróbki thermo enzymatycznej zagniesienia w produkcji alkoholu Podstawowe parametry technologiczne wpływające na procesy otrzymywania zacieru alkoholu, są rodzaj i jakość surowców, stopień jego rozdrobnienia, stężenie substancji suchych zbożowego wyrabiania, temperatura i czas naświetlania jego termoenzymnego przetwarzania, pH, miejsce wprowadzenia preparatów enzymatycznych w proces technologiczny, ich kompozycja i jednostkowe zużycie. Głównym parametrem technologicznym systemu, który należy utrzymywać jest stężenie skrobi w wodno-ziarenowej emulsji. Praktyka pokazuje, że nie zawsze w porę zauważone taka nieżbałansowanie które prowadzi do naruszenia technologii, a w przyszłości do strat przy wyjściu alkoholu. Kolejnym aspektem, który należy wziąć pod uwagę jest to, że partie do przetwarzania różnią się między sobą różną zawartością skrobi, wilgotności i brudu. Fakt ten wymaga ponownie regulować system przy recyklingu nowej partii z parametrami ziarna, które różnią się się od poprzedniej. W tych warunkach dynamicznych mieszanka kadzi wyrabiania musi zawsze postępować w wymaganej ilości i optymalnej koncentracji. W warunkach produkcji z ciągłym szybkim gotowaniem ciągły pomiar i regulacja skrobię zagniesienia lub zawartości w nim suchych substancji ma bardzo duże znaczenie. 153 Istniejące systemy automatyki oddziału wodno- cieplnej obróbki i scukrzania skrobi nie uwzględniają niepewność i nie zapewniają wystarczającej skuteczności zarządzania w utrzymaniu parametrów procesu technologicznego w zakresie konserwacji. Tradycyjne metody matematyczne stosowane do analizy takich procesów nie pozwalają opisywać przyczynowo-skutkowego związku między czynnikami wpływającymi i oryginalnej wielkości w języku naturalnym, że modeluje logiki opinii specjalisty-eksperta z wykorzystaniem nielicznej i rozmytej informacji. Dlatego do bardziej efektywnej pracy z tej fazy procesu technologicznego należy uzyskać modele matematyczne obiektów technologicznych, w których liczą się prawdziwe cechy systemu sterowania. Zastosowanie teorii zbiorów rozmytych do rozwiązania zadań na utrzymanie parametrów technologicznych w trybach konserwacji na bazie lingwistycznego podejścia pomoże obniżyć zużycie energii, optymalizować warunki podciśnienia i scukrzania skrobi brzeczki, zwiększyć fermentatywną aktywność drożdży i wyjście alkoholu. Podstawy projektowania inteligentnych systemów rozmytych wynosi konstrukcja "wiedzy" z zastosowaniem metod prezentacji i wyszukiwania wiedzy. W teorii sztucznej inteligencji reprezentacja wiedzy w systemach sterujących odbywa się logiczne, relacyjnymi, frejmowymi i produkcyjnymi językami. Biorąc pod uwagę taką ważną specyfikę pracy systemu wspomagania regulacji, jak prawdziwy tryb pracy (on-line) i wygoda formalizowania informacji o procedurze i warunkach ich stosowania, w przyszłości skupić się na produkcji scenicznej modelu wiedzy w rozmytych systemach. Każdy produkt, który ma wiele par "sytuacja+akcja", pozwala postawić na zgodność z zaistniałej sytuacji, reakcji systemu w postaci wartości regulacyjnego oddziaływania na obiekt. Lewa strona każdego produktu jest traktowana jako koniunkcja elementarnych warunków percepcyjnych, a prawa część – jak wiele elementarnych działań[2]. Zastosowanie teorii zbiorów rozmytych do rozwiązania zadań na utrzymanie parametrów technologicznych w wykonawczych trybach na bazie lingwistycznego podejścia pomoże obniżyć zużycie energii, optymalizować warunków podciśnienia i ocykrzenia brzeczki, zwiększyć aktywność fermentatywną drożdży i wyjście alkoholu. Podejmowanie decyzji w trudnych technologicznych systemach zarządzania odbywa się w warunkach wcześniejszej niepewności, ze względu na niedokładności lub niekompletności danych wejściowych, 154 scholastyczną naturą wpływów czynników zewnętrznych, brakiem odpowiedniego modelu matematycznego funkcjonowania, niejasnością cele, czynnikiem ludzkim, itp. Niepewność systemu prowadzi do wzrostu ryzyka od podejmowania nieefektywnych rozwiązań, czego wynikiem mogą być negatywne ekonomiczne, techniczne i społeczne konsekwencje. Niepewności w systemach podejmowania decyzji zrekompensować za pomocą różnych metod sztucznej inteligencji. Do efektywnego podejmowania decyzji w niepewności warunków funkcjonowania systemu stosuje się metody oparte na regułach logiki rozmytej. Metody te opierają się na zbiorach rozmytych i używają językowych wielkości i wyrażeń do opisu strategii podejmowania decyzji. Metody zbiorów rozmytych są szczególnie przydatne w przypadku braku dokładnego modelu matematycznego funkcjonowania systemu. Teoria zbiorów rozmytych daje możliwość zastosowania do podejmowania decyzji niedokładnej i subiektywnej wiedzy na temat obszaru tematycznego bez formalizowania ich w postaci tradycyjnych modeli matematycznych. Z wykorzystaniem teorii zbiorów rozmytych są rozwiązywane kwestie uzgodnienia sprzecznych kryteriów podejmowania decyzji, tworzenie logicznych regulatorów systemów. Zbiory rozmyte dają możliwość zastosowania lingwistyczny opis złożonych procesów, instalować niejasne relacje między pojęciami, przewidzieć zachowanie systemu, tworzyć wiele alternatywnych działań, wykonywać formalny opis rozmytych reguł podejmowania decyzji. Matematyczny aparat teorii zbiorów rozmytych pozwala zbudować model obiektu, na podstawie rozmytych reguł. Rozmyte modele opisujące zjawiska i procesy w świecie rzeczywistym na znanym języku za pomocą lingwistycznych zmiennych. Te zalety spowodowały szerokie zastosowanie logiki rozmytej do rozwiązywania zadań sterowania automatycznego, podejmowania decyzji, przewidywania różnych dziedzin nauki, techniki i gospodarki. Dalej należy również rozważyć zależności danych wejściowych i wyjściowych, a także postaramy się zbudować model klastra dla fazy wodno-cieplnej obróbki przy produkcji alkoholu. Grupowanie danych — zadanie podziału danej próbki obiektów (danych) na podzbiory zwane klastrami, tak, aby każdy klaster składa się z podobnych obiektów, a obiekty różnych klastrów znacznie się różniły. Głównym celem grupowania danych — znalezienie grup podobnych obiektów w próbce. Metoda substratywnych klastrów zakłada, że każdy punkt jest potencjalnym centrum klastrów i oblicza prawdopodobieństwo tego, że 155 każdy punkt będzie centrum klastrów odpowiednio do gęstości innych punktów. Do budowy klastrów jest używany 6000 tys. danych: wejściowe – zużycie wody, zużycie ziarna, przesącz bardowie, temperatura wody, wilgotność ziarna i wyjściowy – stężenie brzeczki. Rys. 2. Dane i centra klastrów zależności zmian stężenia od ilości wody Rys.3. Dane i centra klastrów zależności zmian stężenia od ilości ziarna 156 Rys. 4. Dane i centra klastrów zależności zmian stężenia od temperatury wody Rys. 5. Dane i centra klastrów zależności zmian stężenia od wilgotności ziarna 157 Rys. 6. Dane i centra klastrów zależności zmian stężenia odcieków bardowych Rozmyty model wpływu temperatury, wilgotności ziarna, ilości ziarna, ilości wody, odcieków bardowych na zmiany stężenia brzeczki Wilgotność ziarna Ilość ziarna Ilość wody Rozmyte wnioskowanie Temperatura wody Stężenie brzeczki Filtracja bardowa Rys. 7. Mechanizm wejścia-wyjścia procesu wpływu parametrów wejściowych na stężenie brzeczki. Na podstawie otrzymanych klasteryzowanych danych został zbudowany odpowiedni rozmyty model. 158 а) б) в) 159 г) д) Rys. 6. wejściowych Uzyskane funkcje przynależności dla zmiennych Rys. 7. Powierzchnia rozmytego wyjścia uzyskanego modelu 160 Do ostatecznej analizy opracowanej rozmytej modeli może być użyteczna przeglądarka powierzchni rozmytego wyjścia. Ten program jest używany do ogólnej analizy adekwatności rozmytej modeli i pozwala ocenić wpływ zmiany wartości wejściowych rozmytych zmiennych na wartość wyjściowej rozmytej zmiennej. Po przeprowadzonych badaniach przeprowadzono szkolenie naszego modelu, co pozwoli lepiej i bardziej szczegółowo przeanalizować i zaprojektować lepszy system automatycznej regulacji. Rys. 8. Wynik uczenia systemu Na podstawie wyników uczenia naszego modelu zbudowana jest sieć neuronowa. Rys. 9. Schemat struktury sieci neuronowej 161 Wnioski. Po raz pierwszy do budowy modelu dla termicznofermentatywnej obróbki zbóż stosuje się mieszane klasterowe podejście, które pozwala podejmować decyzje w badaniu zmiany zawartości suchej substancji i zwiększyć poziom informacji na temat procesu na podstawie subiektywnych ocen ekspertów, a także przeprowadzono szkolenie modelu i zbudowana jest sieć neuronowa. Bibliografia: 1. Автоматизация непрерывных технологических процессов: учебное пособие для технических специальностей высших учебных заведений / Сост. Я.И. Проц, О.А. Данилюк , Т.Б. Дубина - М.: ТГТУ им . И. Пулюя , 2008 . - 239с. 2. Леоненков А.В. Нечеткое моделирование в среде MATLAB и fuzzyTECH.СПб.: БХВ-Петербург, 2003.-736 с. 3. Маринченко В.О., Шиян П.Л, Циганков П.С.Технологія спирту. / Під. ред. проф.. В.О. Маринченка . – Вінниця: "Поділля- 2000" , 2003. – 496с. 4. Технология спирта: [Учебник для вузов по спец. "Технология бродильных производств" / В. А. Устинников и др.]; Под ред. В. А. Смирнова. -М.: Легкая и пищевая промьішленость, 1987. - 416с, ил. Autor: Liudmyla Markina, asystent katedry komputerowego wspomagania zarządzania procesami produkcyjnymi Łuckiego narodowego technicznego uniwersytetu, m. Łuck, Ukraina. Obszar zainteresowań naukowych: zautomatyzowane zarządzanie, technologie informacyjne. Kontakt z autorem: [email protected] 162 Видання розповсюджується безкоштовно. Проект IPBU.03.01.00-06-386/11-00 ПЛ-НТУ Транскордонний обмін досвідом є співфінансований в рамках Програми транскордонного співробітництва Польща – Білорусь – Україна 2007–2013 що співфінансовано за рахунок коштів Європейського Союзу в рамках Європейського Інструменту Сусідства та Партнерства Publikacja dystrybuowana bezpłatnie. Projekt IPBU.03.01.00-06-386/11-00 PL-NTU Transgraniczna wymiana doświadczeń jest wspołfinansowany w ramach Programu Wspołpracy Transgranicznej Polska – Białoruś – Ukraina 2007–2013 finansowanego ze środkow Unii Europejskiej w ramach Europejskiego Instrumentu Sąsiedztwa i Partnerstwa 163