Завантажити - ТЕАТР імені Марії Заньковецької

Будівля театру Скарбека
років історії
170
Будівля театру Скарбека
років історії
170
En
Construction of the Skarbek Theatre
170 Years of History
Pl
Gmach Teatru Skarbkowskiego
170 lat historii
www.zankovetska.com.ua
Видання здійснено з ініціативи Національного
академічного українського драматичного
театру імені Марії Заньковецької з нагоди
міжнародної науково-практичної конференції:
«Будівля театру Скарбка (Скарбека): пам’ятка австрійського, польського та українського
народів».
This publication has been realized on the initiative of Maria Zankovetska National Academic
Ukrainian Drama Theatre on the occasion of
the international scientific and practical conference: “Construction of the Skarbek Theatre: a
monument of the Austrian, Polish, and Ukrainian Peoples”.
Publikacja została zainicjowana przez Ukraiński
Narodowy Akademicki Teatr Dramatyczny im.
Marii Zańkowieckiej z okazji międzynarodowej
konferencji naukowej: «Gmach Teatru Skarbkowskiego: zabytek narodów austriackiego,
polskiego oraz ukraińskiego».
*Перелік ілюстрацій - наприкінці
видання.
*The list of pictures is at the end of the
publication.
*Wykaz ilustracji znajduje się na końcu
publikacji.
© Видавництво ЛЕОПОЛЬ, 2012
Усі права застережено.
www.leopol.net
© LEOPOL Publishing House, 2012
All Rights Reserved.
www.leopol.net
© Wydawnictwo LEOPOL, 2012
Wszystkie prawa zastrzeżone.
www.leopol.net
Велетенська споруда Національного
академічного українського драматичного
театру ім. М. Заньковецької (колишній
театр фундації графа С. Скарбека)
належить до кращих зразків львівської
архітектури класицистичного стилю,
занесеного на територію Східної Галичини
із австро-німецьких країв. Сувора простота,
скупий, майже відсутній декор, симетрія
і врівноваженість об’ємів, гранична
чіткість і ясність композиційного рішення –
характерні прикмети цього стилю властиві
львівській пам’ятці.
Сцена театру Скарбека бачила виступи
сотень видатних акторів, серед яких зірки
першої величини світового театрального
мистецтва – Capa Бернар, Ференц
Ліст та українських митців: Соломії
Крушельницької, Миколи Лисенка.
The imposing building of the M. Zankovetska
National Academic Ukrainian Drama Theatre
(formerly the theatre of the Count S. Skarbek
Foundation) is one of the most outstanding examples of classical Lviv architecture
imported into Eastern Halychyna (Galicia)
from distant Austro-Hungarian lands. Stark
simplicity, frugal... or almost non-existent
decor, symmetrical and well-balanced use of
space and volume, sharply-outlined border
frames and clear structural solutions – all
typical features of the style peculiar to these
types of Lviv monuments.
The stage of the Skarbek Theatre witnessed
performances by hundreds of prominent actors, including stars of world drama and theatre, such as Sarah Bernhardt and Franz Liszt,
as well as famous Ukrainian artists: Solomiya
Krushelnytska and Mykola Lysenko.
Ogromny budynek Narodowego Akademickiego Ukraińskiego Teatru Dramatycznego im.
Marii Zańkoweckiej (dawny teatr Fundacji hr.
Skarbka), należy do najlepszych przykładów
lwowskiej architektury klasycystycznej, która
do Galicji Wschodniej przywędrowała z
terytoriów austriacko-niemieckich. Surowa
prostota, ascetyczny, prawie nieistniejący
dekor, symetria i równowaga kompozycji,
przejrzystość założenia architektonicznego
– to charakterystyczne cechy tego stylu i
lwowskiego zabytku.
Scena Teatru Skarbkowskiego gościła
występy setek wybitnych aktorów, wśród
których znalazły się gwiazdy światowego
formatu – Sarah Bernhardt, Ferenc Liszt i
ukraińscy twórcy: Salomea Kruszelnicka i
Mykoła Łysenko.
3
В
ідразу після поділу Польщі 1772
року, за яким Східна Галичина
перейшла до Австрійської
імперії, до Львова уряд почав скеровувати
театральні трупи. На той час у новій
столиці краю майже не було умов через
брак театральних споруд для праці
сценічних колективів. Визначальною
подією для майбутньої долі львівського
театру став декрет цісаря Йосифа II від
12 вересня 1783 року. Він подарував місту
частину ділянки, де раніше стояв Низький
замок - площу “Каструм” - з дозволом
будівництва там театру та редутової зали.
Для фундатора, який би зголосився на
умови декрету, передбачались особливі
привілеї - безкоштовно передана площа
Каструм та довготривале звільнення від
податків.
Проте, незважаючи на ці умови та
неабияке пожвавлення театрального життя
Галичини, а особливо її столиці Львова,
місто ще довго залишалося без спеціально
зведених для сценічних потреб палаців.
Відтак численні покази відбувалися просто
неба у випадкових залах та будинках.
Діючий тоді в місті театр для своїх виступів
використовував з 1789 року колишній
костьол францисканів.
4
Immediately after the partition of Poland in
1772, when Eastern Galicia became part
of the Austrian Empire, the Lviv municipal
council began inviting theatre groups to the
city. At that time, the new capital of this region
lacked both conditions and facilities to assist
and stage collective theatre groups. The
most important moment for the future of the
Lviv theatre scene was the decree issued by
Emperor Joseph II on September 12, 1783.
He presented the city with a large plot of land
where the Lower Castle had once stood – the
“Castrum” square – and allowed the city fathers to plan the construction of a theatre and
ballroom halls. The founders of this building,
who would agree to the terms and conditions
of the Emperor’s decree, would be granted
special privileges – the “Castrum” square
was considered a donation with long-term tax
exemption.
However, despite these favourable conditions
and an exceptional revival of theatrical life in
Halychyna, and particularly in the capital of
Lviv, the city continued to suffer from the lack
of specially constructed facilities for the performing arts. Therefore, many performances
were organised either in random rooms or
buildings. As of 1789, the premises of the
former Franciscan Church, were used to
Od razu po rozbiorze Polski w 1772 r., na
skutek którego Galicja Wschodnia została
włączona do terytoriów Cesarstwa Austriackiego, do Lwowa z urzędu były kierowane
trupy teatralne. W tym czasie w nowej
stolicy regionu właściwie nie było dla nich
warunków do pracy, ze względu na brak
obiektów teatralnych. Ważnym wydarzeniem
dla przyszłości lwowskiego teatru był dekret
cesarza Józefa II z 12 września 1783 r.
Podarował on miastu część działki, na której
wcześniej stał Niski Zamek – plac „Castrum”
z pozwoleniem na budowę teatru i sali redutowej. Dla fundatora, który zgodziłby się na
warunki zapisane w dekrecie, były przewidziane specjalne przywileje – bezpłatnie przekazany plac „Castrum” i długoletnie zwolnienie
od podatków.
Jednakże, pomimo tych warunków i znacznego ożywienia życia teatralnego w Galicji,
a szczególnie w jej stolicy - Lwowie, miasto
jeszcze długo pozostawało bez wznoszonych
na potrzeby sceniczne gmachów. Dlatego
wiele pokazów odbywało się na zewnątrz
i w przypadkowych salach i budynkach.
Działający wówczas od 1789 r. teatr na swoje
występy wykorzystywał odpowiednio przebudowany, dawny kościół Franciszkanów, ale
nie spełniał wymogów obiektu teatralnego: był
Однак це приміщення не відповідало
вимогам театру: воно було тісним,
холодним і темним.
У 1833 році відомий підприємець, меценат
граф Станіслав Скарбек, зголосився своїм
коштом збудувати новий міський театр.
Думка спорудити в галицькій столиці
театр запала графу ще в часи, коли
він, перебуваючи за кордоном, оглянув
найкращі європейські театральні палаци.
Процес затвердження його пропозицій та
підписання угод щодо будівництва театру
вимагав затвердження проекту в канцелярії
Відня.
present dramatic performances. However,
these premises did not meet all the requirements of a traditional theatre: the church was
cramped, cold, and dark.
In 1833, the renowned entrepreneur and
philanthropist, Count Stanislaw Skarbek
(1780-1848), volunteered to donate his own
money towards the construction of a new
municipal theatre. The Count was struck by
the idea of building a theatre in the Galician
capital when he travelled abroad and visited
the finest European theatre palaces. The
process for approving his proposals and the
actual signing of agreements on the
ciasny, zimny i ciemny.
W 1833 r. znany przedsiębiorca i mecenas,
hrabia Stanisław Skarbek, zaproponował, że
własnym kosztem sfinansuje budowę nowego
teatru miejskiego. Pomysł na wybudowanie
teatru w stolicy Galicji zrodził się hrabiemu
podczas jego licznych podróży po Europie,
gdzie miał okazje zobaczyć najpiękniejsze
europejskie gmachy teatralne. Proces
przygotowywania wniosków i podpisywania
umów w sprawie budowy teatru wiązał się
z koniecznością zatwierdzenia projektu w
kancelarii we Wiedniu. Specjalnie w tym celu
została powołana komisja, w skład której
5
С
пеціально для цього у Львові
скликали комісію в складі
губернського радника, директора
поліції фон Захер-Мазоха та інших осіб.
Будівництво споруди тривало з 1836 по
1842 рік. Відомий віденський архітектор
Людвіг Піхль створив проект будівлі театру.
Помічником Піхля був Йоганн Зальцман,
найкращий у той час архітектор Львова.
Йому, зокрема, належить розробка
фундаменту під театр, а також проектне
розроблення тераси з північного фасаду
і, ймовірно, перекриття р. Полтви.
Архітектура палацу мала бути вирішена у
стилі віденського класицизму. Приступаючи
до будівництва, Скарбек здійснив
мандрівку європейськими містами, аби
вивчити архітектуру різних театрів. В таку
ж подорож він відправив своїм коштом
Йоганна Зальцмана і художника-декоратора
Фрідріха Польмана, які, крім дослідження
архітектури театрів, займалися придбанням
різноманітного театрального устаткування.
Повністю завершений ансамбль театру –
велетенський прямокутник. Довжина його
південного (головного) і північного фасадів
становить 95,45 м, західного й східного –
76,26 м. В час свого виникнення він був
найбільшою спорудою міста.
6
construction of the theatre had to be confirmed by the Vienna Chancellery. A special
commission was summoned in Lviv for this
purpose: it included the provincial councillor,
the police director, von Sacher-Masoch, and
many other personalities.
The construction of the theatre lasted from
1836 to 1842. The well-known Viennese
architect, Ludwig Pichl designed the project of
the theatre. His assistant was Jan Salzmann,
the best architect in the city at that time.
He, in particular, is credited with developing the foundations for the theatre, as well
as project designs for the terraces on the
northern facade, and probably cementing and
burying the Poltva River under the city. The
architecture of this theatrical palace had to be
presented in Viennese classical style. Before
starting construction, Count Skarbek travelled
to various European cities to explore and
study the architecture of different theatres. At
his own expense, he also sent Jan Salzmann
and painter-decorator, Friedrich Polman, to
study the architecture of different theatres and
acquire various theatre devices and equipment.
The fully completed theatre ensemble
represents a giant rectangle. The southern
(main) and northern facades are 95.45 m
wchodzili m. in. radny gubernialny i dyrektor
policji von Sacher-Masoch.
Budowa gmachu trwała od 1836 do 1842 r.
Teatr został zaprojektowany przez znanego
wiedeńskiego architekta, Ludwiga Pichla.
Jego pomocnikiem był Jann Salzmann,
najlepszy w tym czasie architekt Lwowa. Do
niego należało stworzenie fundamentu pod
teatr, a także opracowanie projektu tarasów
na północnej fasadzie i, prawdopodobnie,
przykrycie rzeki Pełtwi. Gmach teatru miał
zostać zbudowany w stylu wiedeńskiego
klasycyzmu. Przygotowując się do budowy,
hr. Skarbek udał się w podróż po miastach
europejskich, by zorientować się w architekturze różnych teatrów. W podobną podróż
hrabia wyprawił także Jana Salzmanna i
scenografa Friedricha Polmanna, którzy poza
studiowaniem architektury, zajęli się zakupem
rozmaitych urządzeń teatralnych.
W pełni zrealizowana budowla kształtem
przypomina olbrzymi prostokąt. Długość
południowej (głównej) i północnej fasady
to 95,45 m; fasady zachodnia i wschodnia
liczą 76,26 m. W momencie powstania był
to największy budynek w mieście. Wokół
teatru wyraźnie zaznaczyły się nowe ulice i
place. Powierzchnia budowy stanowi 7278
м2, powierzchnia pokrytego blachą dachu to
7
Н
авколо театру чітко визначились
нові вулиці і площі. Сучасна
вулиця Лесі Українки раніше
називалася Скарбковською.
Площа забудови становила 7278 м²,
площа дахів, які з самого початку були
бляшаними, - 8169 м². Ансамбль вражав
сучасників як своїми розмірами, так і
майстерністю, преса охрестила театр
Скарбека Королівським палацом (“Palais
Royal”). Загальна місткість залу на час
відкриття становила 1460 осіб, але за
потреби можна було розмістити і 1700
осіб. У партері були розташовані резервні
сидіння, які на випадок небезпеки чи
пожежі швидко забирали. Для свого часу
новий львівський театр посідав почесне
місце серед європейських видовищних
8
long; the western and eastern sides measure
76.26 m. When the building was completed, it
was considered the largest structure in the city.
New streets and squares were clearly planned
around the theatre.
The construction area measured 7,278 m²;
the roofs, which were initially covered with
tin, measured 8,169 m². The entire ensemble
amazed contemporary citizens by its dimensions and craftsmanship. The press referred
to the Skarbek Theatre as the Royal Palace
(“Palais Royal”).
When the theatre was opened, it seated 1,460
people, but 1,700 spectators could be squeezed
into the premises, if necessary. Reserve seats,
which could be quickly removed in case of
fire or danger, were installed in the stalls. The
new Lviv theatre occupied a place of honour
8169 m². Ponieważ gmach robił wrażenie na
współczesnych tak rozmiarem, jak mistrzostwem wykonania, prasa okrzyknęła Teatr
Skarbkowski „Pałacem Królewskim” („Palais
Royal”).
W teatrze znajdowało się ogółem 1460
miejsc, ale w razie potrzeby można było
pomieścić 1700 osób. Na parterze znajdowały
się rezerwowe krzesła, które w razie
niebezpieczeństwa, czy pożaru można było
szybko złożyć. Nowy lwowski teatr zajął honorowe miejsce wśród europejskich obiektów
rozrywkowych. W momencie otwarcia Teatr
Skarbkowski stanął na trzecim miejscu - po
mediolańskiej „La Scali” i drezdeńskim teatrze
dramatycznym - pod względem ilości miejsc,
a na pierwszym ze względu na największą
powierzchnię zabudowy.
споруд. На момент відкриття, за кількістю
глядачів, яких вміщував театр, він був
третім після міланського “Ла Скала” та
Дрезденського придворного драматичного
театру, а за площею забудови був на
першому місці.
Під час будівельних робіт не вдалось
уникнути й труднощів. Близькість
річки Полтви змусила для укріплення
фундаменту вбити в багнистий ґрунт
близько 16 тисяч дубових паль. Станіслав
Скарбек не пошкодував багаторічних
дубів з власних маєтків під Миколаєвом,
щоб утримувати фундамент будівлі від
замокання та перекосів.
among all the European entertainment and
performance facilities. At opening night, the Lviv
theatre was third after Milan’s La Scala and the
Dresden Court Theatre in the number of spectators, whereas it took first place with regard to
the total surface area of the actual building.
Difficulties and complications were not to be
avoided during construction work. Due to the
proximity of the Poltva River, close to 16,000
oak logs were driven into the swampy ground
to strengthen the foundations. Count Skarbek
did not regret cutting down perennial oak trees
on his own estates near Mikolayev to protect
the building’s foundations from dampness and
distortions.
Podczas robót budowlanych nie udało się
uniknąć trudności. Bliskość rzeki Pełtwi
zmusiła budowniczych do wzmocnienia
fundamentu poprzez wbicie w bagnisty grunt
blisko 16 tys. dębowych pali. Stanisław
Skarbek nie pożałował wieloletnich dębów
ze swych majątków pod Mikołajowem,
które ochroniły fundament budynku przez
zamoknięciem i zniekształceniami.
Główną przestrzeń wnętrza stworzyła
kwadratowa scena (20,85 x 20,85 m.) i
pięciokondygnacyjna widownia w kształcie
podkowy (20 x 18,80 m.). Znalazły się tu 54
loże i kanał orkiestrowy, który mógł pomieścić
40 muzyków. Zgodnie z projektem L. Pichla
9
10
Г
оловний внутрішній простір
утворився квадратною
сценою (20,85 x 20,85 м) та
підковоподібною глядацькою залою (20
x 18,80 м) у п’ять ярусів. В ньому було
54 ложі, оркестрова яма вміщувала 40
музикантів. За проектом Піхля інтер’єр
залу був вирішений у світло-кремовій гамі
зі сріблястими оздобами, а драперії були
світло-блакитними. Зі сцени колись вела
окрема сходова клітка до специфічної для
галицької публіки редутової зали, в якій
відбувалися карнавали й бали.
До початку Другої світової війни
приміщення театру освітлювала люстра
віденської фабрики “Демуза”.
The main interior space was taken up by a
square stage (20.85 x 20.85 m), a horseshoeshaped auditorium (20 x 18.80 m), and five
circles. It had 54 boxes, whereas the orchestra pit could accommodate forty musicians.
According to Pichl’s project, the interior hall
was painted in light-cream tones with silver
decorations, whereas the draperies were light
blue. A separate staircase once led from the
stage to special ballrooms where the Galician
audience could take part in carnival festivities
and ballroom dancing.
Prior to World War II, the interior of the building was illuminated by the Viennese factory
“Demuza”. Count Skarbek also purchased
ten large mirrors framed by English walnut
wnętrze zostało utrzymane w jasnych kremowych odcieniach ze srebrnymi ozdobami
i jasnoniebieskimi draperiami. Oddzielna
klatka schodowa prowadziła wówczas ze
sceny do charakterystycznej dla galicyjskiej
publiczności sali redutowej, w której odbywały
się bale.
Do II wojny światowej pomieszczenia
teatralne były oświetlane przez wiedeńską
fabrykę „Demuza”. Do dekoracji wnętrz hr.
Skarbek nabył 10 wielkich luster, dekoracyjnie
oprawionych w ramy z drzewa orzechowego.
Niektóre z zastosowanych rozwiązań architektonicznych były nowatorskie. Przykładem
może być kopuła dla widzów zbudowana nad
widownią. Przygotowanie tej skomplikowanej
11
Д
ля оздоблення інтер’єру Скарбек
закупив 10 великих дзеркал,
обрамлених англійським
баґетом з горіхового дерева. Деякі із
застосованих архітектурних нововведень
були унікальними. Наприклад, купол
над амфітеатром зали для глядачів.
Виготовлення цієї складної конструкції даху
з дерева та соломи приписують майстрові
М. Бублову на прізвище Керсак з Дуб’я.
Дещо вдосконалюючи проект Л. Піхля,
Й. Зальцманн застосував оригінальні
рішення для акустичної та оптичної
побудови зали для глядачів.
В облаштуванні амфітеатру він використав
французьку модель, яка передбачала, що
шляхетна публіка в ложах могла не лише
бачити сцену, а й продемонструвати себе
іншим глядачам.
Унікальною була й багатофункціональність
театральної будівлі. Для тих, хто бажав
затриматись у Львові на довший час, театр
міг запропонувати крамниці, пекарню,
кондитерську, кімнати для хворих і навіть
власний комфортабельний готель, де, окрім
розкішних кімнат, облаштували їдальню
та ігрові кімнати. Будинок нараховував
близько 550 приміщень різної величини,
в яких могли проживати кількасот родин.
12
baguettes to enhance the interior decor of the
theatre.
Some of the architectural innovations were
very unique, namely the dome hovering over
the amphitheatre audience hall. This complex
roof structure made of wood and straw is
attributed to the master craftsman Mykhailo
Bublov, named Kersak from Dubya.
As Jan Salzman wanted to bring in a few
improvements to Ludwig Pichl’s initial project,
he proceeded to apply unique solutions
for acoustic and optical structures in the
audience hall. He used the French model to
equip and arrange the amphitheatre, which
allowed high-ranking persons and nobility in
the boxes not only to have a wonderful view
of the stage, but also show themselves to the
spectators.
The multifunctional features of this theatre
were also unique. Guests, who wanted to prolong their stay in Lviv, could take advantage
of many other facilities offered by the theatre:
shops, a bakery, a confectionery, special
rooms for the ill, and even a comfortable
private hotel, where, in addition to enjoying
their luxurious rooms, visitors could relax in a
dining room and games rooms. The building consisted of 550 rooms of various sizes,
which could accommodate several families.
konstrukcji dachowej z drzewa i słomy przypisuje się majstrowi Mychajłowi Bubłowowi o
przydomku „Kersak z Dubja”.
Nieco poprawiając projekt L. Pichla, J. Salzmann zastosował oryginalne rozwiązania w
celu ulepszenia widowni pod względem wizji
i akustyki. Przy budowie widowni wykorzystał
on model francuski, który pozwalał szlachetnej publiczności w lożach nie tylko
świetnie widzieć scenę, ale również wygodnie
zaprezentować się innym widzom.
Unikalna była wielofunkcyjność gmachu
teatralnego. Temu, kto chciał się zatrzymać
we Lwowie na dłużej, Teatr Skarbkowski mógł
zaproponować sklepy, piekarnię, cukiernię,
sale dla chorych, a nawet własny, wygodny
hotel, gdzie poza luksusowymi pokojami,
znajdowała się również jadalnia i sala gier.
Budynek mieścił prawie 550 różnej wielkości
pomieszczeń, w których mogło przebywać
kilkaset rodzin.
W momencie zakończenia budowy teatr
stanowił bardzo nowoczesną konstrukcję
budowlaną. Architekci zaprojektowali dla
niego specjalny system grzewczy, który
dzięki zastosowaniu kilku pieców, mógł
ogrzać pomieszczenia widowni. Nie zapomniano też o wentylacji. Dobrze pomyślany
został również system przeciwpożarowy.
13
Н
а час завершення будівництва
театр був дуже сучасною
інженерною спорудою. Архітектори
розробили для нього спеціальну систему
опалення, що давала змогу завдяки кільком
печам обігріти приміщення амфітеатру.
Не забули і про вентиляцію. Добре
продумано засоби протипожежної безпеки.
Функціональність допоміжних приміщень
театру оцінили навіть депутати Галицького
Сейму, котрі винаймали їх аж доти, доки не
постала спеціально споруджена для них
будівля.
В середині прямокутника, обабіч
центральної театральної частини споруди,
утворилося двоє внутрішніх дворів, кожен
з яких з’єднується з вулицею двома
арковими проїзними брамами, прорізаними
в східному й західному фасадах будинку.
В дворах були влаштовані помости, якими
могли заїжджати на сцену вершники
на конях, запряжені вози й карети. До
численних приміщень будівничі додали й
стайню, розраховану на 36 коней.
Внутрішньому декорові не поступався
і зовнішній вигляд споруди. Усі фасади
споруди композиційно схожі між собою,
що робить її органічно цілісною. Кожен
фасад має три ризаліти: вужчі наріжні,
14
When the theatre was completed, it stood out
as a modern example of advanced engineering structures. Architects designed a special
heating system that made it possible to heat
the amphitheatre hall thanks to several large
kilns. Ventilation systems were also installed.
Fire safety measures were well planned. The
functionality of ancillary facilities was even
praised by the deputies of the Galician Sejm
(Diet of Galicia), who rented them out until
other premises were built.
Two courtyards were designed in the middle
of the rectangle on both sides of the central
theatre section of the building; each courtyard
was connected to the street through two archway gates, cut through the eastern and western facades of the building. Raised platforms
were also erected in the courtyards, which
enabled horsemen, horse-drawn carts, and
carriages to appear on the stage. Construction workers also added stables, designed for
36 horses, to many of the facilities.
The internal decor of the theatre was in no
way inferior to its external appearance. The
composition of each facade of the building is
very similar, thus making the entire structure
organically integral. Each facade has three
projections: narrow cornerstones, decorated
with two large-order Tuscan pilasters.
Funkcjonalność pomieszczeń pomocniczych
teatru mogli docenić także posłowie Sejmu
Krajowego, którzy wynajmowali je pod obrady
aż do momentu zbudowania dla nich specjalnego gmachu.
W środku prostokąta, z obu stron teatralnej
części budynku, mieszczą się dwa wewnętrzne
dziedzińce, wychodzące na równoległe ulice
przez dwie łukowe bramy na wschodniej i
zachodniej fasadzie budynku. Na dziedzińcach
były zbudowane pomosty, którymi na
scenę mogli zajeżdżać jeźdźcy na koniach
i zaprzężone wozy i karety. Do licznych
pomieszczeń gmachu budowniczowie dodali
również stajnię, mogącą pomieścić 36 koni.
Od wspaniałej architektury wnętrz nie
odbiegał również wygląd zewnętrzny gmachu.
Wszystkie fasady budynku są kompozycyjnie
do siebie podobne, tworząc organiczną
całość. Każda fasada ma trzy ryzality: węższe
narożne, ozdobione dwoma toskańskimi
pilastrami wielkiego porządku (wysokie na
dwa piętra). Na głównej, południowej fasadzie
wydzielony został sześciokolumnowy portyk
joński wielkiego porządku, pod który, zgodnie
ze starannymi obliczeniami budowniczych,
mogła podjechać nawet trójka koni. Portyk
opiera się na zwieńczonych żaglowym sklepieniem arkadach podjazdu.
прикрашені двома тосканськими
пілястрами великого ордеру (висотою
на два поверхи). Головний південний
фасад - виділений портик із шістьма
іонійськими колонами великого ордеру, під
який згідно з передбачливо проведеними
обрахунками могла в’їхати навіть трійка
коней. Він опирається на криту парусними
склепіннями аркаду під’їзду.
Над центральним входом на фронтоні
театру у 1841 році була встановлена
дерев’яна скульптурна композиція
покровителя мистецтва Аполлона у
квадризі коней (античній колісниці).
The main southern facade stands as a
separate portico with six large-order Ionian
columns, through which even three horses
could enter (according to careful calculations).
It rests against sail vaults covering the entrance
arcade.
Above the main entrance, a wooden sculptural composition of the patron of the arts,
Apollo standing in his quadriga (an ancient
Roman chariot) was installed on the fronton
of the theatre in 1841. In the 19th century,
it symbolised that the building was a refuge
for the Muses (a sacred place of inspiration for theatre and the arts). In May 1847,
W 1841 r. na frontonie teatru, tuż nad
głównym wejściem, została umieszczona
drewniana rzeźba zaprzężonej w konie
Kwadrygi Apolla, patrona sztuki (kwadryga
– starożytny rydwan). W XIX w. rzeźba ta
naznaczała budynki, które były symbolicznym
schronieniem dla muz - świątyniami, gdzie
tworzy się sztuka teatralna. W maju 1847 r.
podczas silnej ulewy rzeźba zawaliła się pod
własnym ciężarem. Jej autorem jest prawdopodobnie Ludwig Polmann – pierwszy dekorator teatru. Dzisiaj z pysznego dekoru elewacji
zachowała się nad głównym wejściem jedynie
litera „W” symbolizująca herb Abdank, do
15
16
У
XIX ст. вона символізувала
приналежність будинку до
пристанища муз (храму, де
творилося театральне мистецтво).
У травні 1847 року під час сильної зливи
вона завалилася від власної ваги на
землю. Можливо, її автором був Фрідріх
Польман – перший декоратор театру.
Сьогодні з минулого пишного декору на
зовнішній стіні над центральним входом
порталу збереглась лише літера «W»
гербу «Абданк», до якого належав граф
Станіслав Скарбек.
На рівні другого поверху ризаліти
підкреслені балконами. Завдяки цьому
фасади набувають випуклості, пластичної
виразності й завершеності. З протилежного
північного боку до будинку примикає
майстерно виконана тераса з металевою
решіткою. Її композиційна роль в тому, що
вона закриває високий цоколь північного
фасаду, завдяки чому усі фасади мають
однакову висоту.
Незважаючи на строгу продуманість і
майстерне композиційне рішення, фасади
відзначаються деякою сухістю своїх
форм, особливо численних вікон, що є
характерною особливістю австрійської
архітектури періоду класицизму.
during a heavy downpour, it collapsed to the
ground due to its heavy weight. Its author was
perhaps Ludwig Polman, the first designer of
the theatre. Today, only the letter “W” from the
“Abdank” coat of arms, to which Count Stanislaw Skarbek belonged, has been preserved,
reminding us of the lavish decor that had once
embellished the external wall of the main
entrance portal.
The facade projections on the second storey
are highlighted by balconies. Thanks to such
interesting design features, the facades are
vividly prominent, with distinctive plasticity
and completeness.
A skilfully crafted terrace with metal latticework adjoins the building on the opposite
northern side. This structure was composed
in order to conceal the high plinth on the
northern facade. Thus, all the facades of the
building are the same height.
Despite rigorous planning and skilful composition solutions applied by master craftsmen
and architects, these facades appear to be
somewhat cold and rigid, due basically to the
large number of windows, a characteristic
feature of Austrian classical architecture.
The grand opening of the Count S. Skarbek
Theatre was held on March 28, 1842. A play
by Franz Grillparzer – “Zhyttia yak Son” (Life
którego należał hr. Stanisław Skarbek.
Na wysokości pierwszego piętra ryzality
są podkreślone balkonami. Dzięki takiemu
rozwiązaniu fasady nabierają wypukłości,
plastycznej wyrazistości i stają się kompletne.
Z przeciwległego, północnego boku, do budynku przylega mistrzowsko wykonany taras
z metalową balustradą. Jego kompozycyjną
rolą jest zakrycie wysokiego cokołu fasady
północnej, dzięki czemu wszystkie fasady
mają jednakową wysokość.
Pomimo rygorystycznej przezorności i mistrzowskich rozwiązań kompozycyjnych, fasady cechują się pewną lakonicznością formy,
widoczną szczególnie w osadzeniu licznych
okien, co stanowi cechę charakterystyczną
dla austriackiej architektury klasycystycznej.
Uroczyste otwarcie Teatru Skarbkowskiego
odbyło się 28 marca 1842 r. Inauguracyjnym
przedstawieniem była niemiecka sztuka
Franza Grillparzera „Życie snem”. Następna
wystawiona sztuka – „Śluby panieńskie” Aleksandra Fredry zagwarantowała komercyjny
sukces teatru.
Powodzenie teatru zostało potwierdzone
podczas corocznego lwowskiego jarmarku
„Kontrakty”, podczas którego gmach pełnił
funkcję nie tylko ośrodka sztuki, lecz był
również miejscem spotkań, rozrywki, a
17
У
рочисте відкриття театру графа
С. Скарбека відбулося 28
березня 1842 р. твором «Життя
як сон» драматурга Ф. Грільпарцера.
А вже наступна вистава комедіографа
А. Фредра «Дівочі обітниці» започаткувала
комерційний успіх театру.
Під час щорічного львівського ярмарку
під назвою «Контракти» театр не лише
виконував функцію осередку мистецтва, а
й був місцем світських зустрічей, розваг і
навіть пошуку наречених.
18
is a Dream) - was presented that evening.
The next day, Aleksander Fredro’s play – “Divochi Obitnytsi” (Maiden Vows) – launched the
commercial success of the theatre.
Last but not least, the popularity of the theatre
grew thanks to the annual Lviv fair called
“Kontrakty”, whereby the theatre was not only
the centre of arts and crafts, but was also
a venue for social get-togethers, meetings,
entertainment, and even places where a single
person could search for a prospective fiancée.
The theatre’s ballrooms were often scenes of
nawet punktem poszukiwania narzeczonych.
Jego sale redutowe (balowe) były często
świadkami licznych ludzkich tragedii i radości,
zwycięstw i porażek.
W 1842 r. hr. Skarbek otrzymał przywilej na
utrzymanie budynku na 50 lat. Zmieniały
się czasy, zmieniał się również sam gmach
teatru. Stanisław Skarbek nie tylko dbał o
swoje dziecko – on nim żył i w nim mieszkał.
Specjalnie dla hrabiego architekt L. Pichl
zaprojektował gabinet i apartamenty w
południowo-zachodnim skrzydle.
Й
ого редутові (бальні) зали
частенько були свідками
численних людських трагедій і
радощів, перемог і поразок.
У 1842 р. граф Скарбек отримав привілей
на утримання театру терміном на 50 років.
Змінювались часи, зазнавала змін і будівля
театру. Станіслав Скарбек не просто дбав
про своє дітище. Він жив ним і в ньому.
Спеціально для Скарбека архітектор
Л. Піхль у південно-західному крилі будівлі
запланував апартаменти та робочий
кабінет. У1871 р. у вестибюлі між колонами
на великому постаменті було розташовано
пам’ятник засновникові театру графу
Станіславу Скарбеку (скульптор Паріс
Філіпп). Нині доля пам’ятника невідома.
У 1892 році закінчився термін
скарбківського привілею, тому міська влада
вирішила побудувати новий театр.
Будинок театру Станіслав Скарбек після
своєї смерті заповів місту. Проте ані він,
ані інші будівничі минулого не могли собі
уявити, як вдосконалять цей архітектурний
шедевр у XX ст.
З 1900 по 1902 рік під керівництвом
архітектора Якова Балабана зал театру
реконструюють і він стає концертним залом
львівської філармонії.
human joy and tragedy, victory and defeat.
In 1842, Count Skarbek was granted the
privilege of maintaining the theatre for a
period of fifty years. Times were changing,
and the structure of the theatre also changed.
Stanislaw Skarbek did not just worry about his
creation. He lived for it and in it. The architect, L. Pichl drew up plans for apartments
and a private study in the southwest wing of
the building especially for Count Skarbek.
In 1871, a monument to the founder of the
theatre, Count Stanislaw Skarbek (executed
by the sculptor, Philippe Paris), was displayed
on a large pedestal in the theatre lobby. To
this day, no one knows what happened to
the monument. In 1892, Count Skarbek’s
privileges expired, so city officials decided to
build a new theatre.
After his death, Stanislaw Skarbek bequeathed the theatre building to the city.
However, neither he nor other former builders
could imagine how this architectural masterpiece would be improved and embellished in
the 20th century.
From 1900 to 1902, under the direction of the
architect, Yakov Balaban, the theatre hall was
renovated and became the Lviv Philharmonic
Concert Hall. After World War I, the theatre
housed the Atlantic Cinema. In 1941, under
W 1871 r. w westybule między kolumnami,
na dużym cokole umieszczono pomnik
założyciela teatru, hrabiego Stanisława
Skarbka (rzeźbiarz Parys Filippi). Dzisiaj los
pomnika jest nieznany. W 1892 r. wygasł
przywilej Stanisława Skarbka, w związku
z czym władze miasta zdecydowały się na
budowę nowego teatru.
Budynek teatru hrabia.Skarbek przekazał
po swojej śmierci miastu. Ani on, ani inni
budowniczowie przeszłości, nie mogli sobie
wyobrazić, jak udoskonalić to architektoniczne
arcydzieło w XX w.
W latach 1900-1902 pod kierownictwem
architekta Jakuba Bałabana, sala teatralna
została poddana przebudowie i stała się salą
koncertową lwowskiej filharmonii. Po I wojnie
światowej w teatrze zostało umieszczone
kino „Atlantyk”. W 1941 r. pod kierownictwem
ucznia Le Corbusiera, Ludwika Krakowskiego, Niemcy rozpoczęli wielką przebudowę
teatru, planując przeznaczyć budynek tylko
na własne potrzeby. Sufit całego centralnego
pomieszczenia (widowni i sceny) został
wzmocniony metalowymi kratownicami, a
drewniane słupy loży zostały zamienione na
metalowe. Liczba kondygnacji zmniejszyła
się do trzech. W czasach radzieckich jeden
z dyrektorów, któremu władza nakazała
19
П
ісля Першої світової війни у театрі
розмістився кінотеатр “Атлантик”.
З 1941 р. під керівництвом учня
Ле Корбюзьє – Людвика Краковского
велику реконструкцію театру розпочали
німці, плануючи перетворити його на
заклад виключно для себе. Стелю всього
приміщення (залу і сцени) укріпили
металевими фермами, а дерев’яні стовпи
лож замінили металевими. Чисельність
ярусів зменшилась до трьох.
У радянський час один із директорів, якого
влада скерувала піднімати пролетарське
мистецтво, запропонував використати як
обертовий механізм для сцени мотори із
шахти. Простора танцювальна і концертна
зала над головним входом, де зустрічалась
еліта тогочасного Львова, у післявоєнну
добу перетворилась на місце творчих
зустрічей чи навіть новорічних вистав для
дітей. У відновленій споруді з 1944 року (й
досі) розмістився український драматичний
театр ім. М. Заньковецької. В січні 2002
року театр одержав статус Національного.
20
the guidance of Le Corbusier’s student, Ludwig Krakowski, the Germans launched major
repairs and renovations in the theatre, planning to turn it into an exclusive facility for their
own use. The ceiling of the entire structure
(the theatre hall and stage) was reinforced
with metal girders, whereas the wooden
pillars in the boxes were replaced by metal
pylons. The number of circles in the theatre
was reduced to three. During the Soviet era,
one of the directors, who had been ordered by
the central government to promote proletarian
art, suggested using mine engines as rotating
mechanisms for the stage.
During the post-war period, the spacious
dance and concert hall above the main
entrance, where the Lviv elite liked to mix and
mingle, became a venue for creative meetings
and even New Year’s performances for children. The M. Zankovetska Ukrainian Drama
Theatre invested the restored building in 1944
and has remained there ever since. In January 2002, the theatre was awarded the status
of the Maria Zankovetska National Academic
Ukrainian Drama Theatre.
poprawić sztukę proletariacką, zaproponował
wykorzystanie motorów z kopalni do zbudowania mechanizmu obrotowego sceny.
Przestrzeń do tańca i sala koncertowa nad
głównym wejściem, gdzie niegdyś spotykała
się elita Lwowa, po wojnie przekształciła się w
miejsce spotkań twórczych, a nawet widowisk
noworocznych dla dzieci. W odnowionym
w 1944 r. gmachu (i po dzień dzisiejszy)
mieści się Ukraiński Teatr Dramatyczny im.
M. Zańkoweckiej. W styczniu 2002 r. teatr
otrzymał status Narodowego Akademickiego
Ukraińskiego Teatru Dramatycznego imienia
Marii Zańkoweckiej.
21
Станіслав Скарбек
(1780-1848)
Майбутній меценат народився 20 листопада
1780 року в селі Обертин біля Коломиї.
Батько Станіслава – Ян, розтративши
частину маєтку, спричинився до занепаду
Скарбківських володінь. Одружений з
Терезою з роду Бельських, він помер, коли
Станіславові було всього лише 4 роки.
Проте мати померла, коли синові було лише
тиждень від народження. Тож він і його
старший брат Гнат залишилися сиротами.
Братів взяла під опіку їхня рідна тітка
Юліана, за чоловіком Пжевуцька.
Свою початкову освіту Станіслав Скарбек
отримав в колегіумі Піярів у Золочеві,
а пізніше в одній із львівських шкіл, яку
закінчив 1800 року. Після смерті тітки
22-річний Скарбек отримав невеликий
спадок. Це дало йому змогу одружитися
із Софією Яблоновською. Легенда
розповідає, що закохався Станіслав
Скарбек, коли на балу, організованому на
честь неаполітанської королеви, запросив
до першого танцю не її величність, чого
вимагав етикет, а 15-річну красуню Софію
Яблоновську.
22
Stanisław Skarbek
(1780-1848)
The future philanthropist was born in the village of Obertyn, near Kolomyya, on November 20, 1780. Stanislaw’s father, Jan, dilapidated part of the estate, thus contributing to
the decline of the Skarbek family’s lands and
possessions. He married Theresa Bielska,
but died when Stanislaw was only four years
old. Stanislaw’s mother passed away when
her son was only a week old. Both he and his
older brother, Hnat, were orphaned at an early
age. Their aunt, Yuliana Pzhevutska, took the
brothers under her wing.
Stanislaw Skarbek received his primary
education at the Piarists Collegium in Zolochiv
and later in a Lviv school, graduating in 1800.
After the death of his aunt, twenty-two-yearold Stanislaw received a small inheritance.
This enabled him to marry Sophia Jablonowska. Legend says that Stanislaw Skarbek fell
in love with the fifteen-year-old beauty, Sophia
Jablonowska, at a ball organized in honour of
the Neapolitan Queen. Etiquette demanded
that he should invite Her Majesty the Queen
to the first dance, but he turned to Sophia instead. This made such a great impression on
Przyszły mecenas urodził się 20 listopada
1780 r. we wsi Obertyn koło Kołomyi. Ojciec
Stanisława – Jan, roztrwoniwszy część
majątku, przyczynił się do upadku skarbkowskich włości. Ożeniony z Teresą z rodu
Bielskich, Jan zmarł, kiedy Stanisław miał
zaledwie 4 lata. Co gorsza, jego matka zmarła
tydzień po narodzeniu syna. Tym samym on
i jego starszy brat Ignacy zostali sierotami.
Braci wzięła pod opiekę ciotka Julianna, za
mężem Rzewuska.
Nauki początkowe Stanisław Skarbek podjął
w kolegium Pijarów w Złoczowie, by swe
kształcenie zakończyć w jednej z lwowskich
szkół w 1800 r. Po śmierci ciotki zaledwie
22-letni Skarbek otrzymał niewielki spadek.
Dało mu to możliwość podjęcia za żonę Zofii
Jabłonowskiej. Legenda głosi, że Stanisław
zakochał się w niej na balu na cześć królowej
neapolitańskiej. Wówczas do pierwszego
tańca zaprosił nie jej wysokość – czego
wymagała etykieta – a 15-letnią piękność,
Zofię Jabłonowską. Zrobiło to na dziewczynie
tak ogromne wrażanie, że zgodziła się wyjść
za mąż za hrabiego. Niestety małżeństwo
23
Ц
е настільки вразило юнку, що вона
погодилася стати його дружиною.
Щоправда, шлюб виявився
нетривким, і після затяжного процесу
розлучення, Софія вдруге вийшла заміж за
відомого польського драматурга Александра
Фредра. Фінансове становище графа на той
час було досить важким, то ж йому довелося
самостійно його виправляти. Він зайнявся
підприємництвом – відгодівлею волів та
постачанням м’яса на ринки Галичини і не
тільки, включаючи Львів і Відень. Згодом
ця справа принесла йому великі прибутки.
Він стає одним із найзаможніших магнатів
Східної Галичини. Його маєток складається
з 3-х містечок і 37 великих земельних
ділянок. Станіслав отримує титул таємного
радника, а 1818 року його нагороджують
орденом св. Стефана. Проте навіть у часи
успішної підприємницької діяльності граф
не полишав думки про театр. Адже мрія
про реалізацію своїх задумів у цій справі
спонукають до вивчення театральної
архітектури і сценічної діяльності, які він
опановує, перебуваючи за кордоном.
Грандіозний проект графа Скарбека –
будівництво театру власним коштом – був
реалізований 1842 року – через 6 років від
початку будівництва.
24
the young girl that she agreed to become his
wife. However, the marriage was short-lived,
and after protracted divorce proceedings,
Sophia married the famous Polish dramatist,
Aleksander Fredro.
At that time, the Count was in a very difficult financial situation, so he was obliged to
improve material conditions on his own. He
began dealing in business ventures - fattening oxen and supplying meat to different
Galician markets, but also to Lviv and Vienna.
Subsequently, his business transactions
brought him large profits, and he became
one of the wealthiest tycoons of Eastern
Galicia. His estate consisted of three towns
and 37 large plots of land. Stanislaw received
the title of Privy Councillor, and in 1818, he
was awarded the Order of Saint Stephen.
However, even during this period of successful entrepreneurial activity, the Count could
not stop thinking about the theatre. This
dream captured his imagination to such an
extent that he began studying, the architecture of different theatres and dramatic art
during his travels abroad.
Count Skarbek’s vast project – the construction of a theatre at his own expense - was
completed in 1842, seven years after the
start of construction. Although the Count
okazało się nietrwałym i po długim procesie
rozwodowym Zofia wyszła za mąż po raz
drugi, za znanego polskiego dramaturga,
Aleksandra Fredrę.
Sytuacja finansowa hrabiego w tym czasie
była dość trudna, musiał więc samodzielnie
poprawić swą pozycję majątkową. Zajął się
handlem wołami, których mięso dostarczał na
rynki Galicji i nie tylko, ze Lwowem i Wiedniem włącznie. Działalność ta przyniosła mu
wielkie zyski, dzięki którym stał się jednym
z najzamożniejszych magnatów Galicji
Wschodniej. Na jego majątek składały się 3
miasteczka i 37 wielkich obszarów ziemskich.
Stanisław otrzymuje tytuł tajnego radcy,
a w 1818 r. zostaje odznaczony orderem
św. Stefana. Jednakże nawet w czasach
pomyślnej przedsiębiorczości hrabia nie
porzucił idei teatru. Chęć realizacji swoich
marzeń o budowie teatru prowadzi go do
studiów z zakresu architektury teatralnej i
działalności scenicznej, które podejmuje za
granicą.
Ogromny projekt hr. Skarbka – wybudowanie
teatru na własny koszt – był zrealizowany w
1842 r., po siedmiu latach od rozpoczęcia
budowy. Mimo tego, że hrabia spędzał noce i
dnie na budowie, pilnując wykorzystania każdej
cegły, pieniędzy na budowę nadal brakowało.
П
опри те, що граф днював і
ночував на будові, пильнуючи
кожної витраченої цеглини,
грошей під час будівництва усе ж забракло.
Тоді С. Скарбек не один раз ризикував
усім, закладаючи під позики власні
маєтки. Не зважаючи на такий цінний
подарунок для Львова, громадськість
міста не мала особливої симпатії до
графа, адже його вважали владною та
жорстокою людиною. Його аполітичність
і вдавана байдужість до національного
польського руху і революційних подій
30-х рр. XIX ст. в очах сучасників робила
його людиною непривабливою. Сироті з
дитинства, йому, як нікому, було відоме
почуття несправедливості, беззахисності,
відсутності батьківської любові. Саме це
спонукало його вже після відкриття театру
заснувати нову фундацію для дітей-сиріт та
інвалідів праці у своєму родовому маєтку в
Дроговижі.
spent days and nights at the construction
site, counting each brick, there was still not
enough money to complete the building.
Count Skarbek risked his fortune more than
once, mortgaging his own estate to borrow
the necessary funds. Despite acknowledging
this valuable gift to the city, the residents of
Lviv did not especially appreciate the Count,
as he was considered an authoritative and
cruel person. His indifference to politics and
apparent insensibility to the Polish national
movement and the revolutionary events of
the Thirties in the 19th century prevented him
from being admired or liked by the community.
An orphan from early childhood, the Count,
more than anyone else, knew and felt the
sense of injustice, insecurity, and absence
of parental love. After the opening of the
theatre, these innermost feelings prompted
him to create a new foundation for orphans
and disabled workers on his family estate in
Drohovyzh.
Wiele razy Stanisław Skarbek ryzykował
wszystko, kładąc pod zastaw własne majątki.
Nie zważając na tak cenny podarunek dla
miasta, lwowska społeczność nie darzyła
hrabiego sympatią, uważając go za człowieka
władczego i okrutnego. Jego apolityczność
i pozorna obojętność w stosunku do polskiego ruchu narodowego, a także wydarzenia
rewolucyjne z lat 30. XIX w., czyniła go
osobistością nieatrakcyjną w oczach jemu
współczesnych. Jako sierota z dzieciństwa,
hrabia, jak nikt inny, rozumiał poczucie
niesprawiedliwości, braku bezpieczeństwa,
braku miłości rodzicielskiej. Właśnie to
popchnęło go do stworzenia, już po otwarciu
teatru, nowej fundacji swojego imienia - dla
sierot i ubogich w swym rodowym majątku w
Drohowyżu.
25
Додатки
26
Supplements
Dodatki
27
28
29
Перелік ілюстрацій
Обкладинка
Театр Скарбека. Акварель – T. Рибковський, 1900 р.
c. 2
Театр Скарбека. Гравюра – Невідомий автор, 40-ві рр.
ХІХ ст.
c. 3
Театр Скарбека. Гравюра – Невідомий автор, 40-ві рр.
ХІХ ст.
c. 5
Уривок листа С. Скарбека до представників влади
міста Львова, 1835 р.
c. 7
Ситуаційний план, 1836 р.
c. 8
Близькість річки Полтви змусила для укріплення
фундаменту театру вбити в багнистий ґрунт такі дубові
палі.
c. 9
План інтер’єру театру, 1901р.
c. 10
План інтер’єру театру, 30-ті рр. ХІХ ст.
c. 11
Конструкція даху з дерева та соломи над глядацьким
залом. Автор - Керсак з Дуб’я. Фото – Т. Валько.
c. 13
Глядацький зал театру Скарбека. Невідомий автор,
II пол. ХІХ ст.
c. 15
Головний південний фасад. Автор – ТзОВ
“Укрдизайнгруп”. Репродукція – T. Валько.
c. 16
Театр Скарбека. Гравюра – Невідомий автор, 40-ві рр.
ХІХ ст.
30
List of pictures
Cover
Skarbek Theatre. Watercolour – T. Rybrovsky, 1900.
p. 2
Skarbek Theatre. Engraving – Unknown author, 1840s.
p. 3
Skarbek Theatre. Engraving – Unknown author, 1840s.
p. 5
An excerpt from a letter of S. Skarbek to the authorities of
Lviv, 1835.
p. 7
Location plan, 1836.
p. 8
Due to the proximity of the Poltva River, such oak logs
were driven into the swampy ground to strengthen the
foundations of the Theatre.
p. 9
Skarbek Theatre interior plan, 1901.
p. 10
Skarbek Theatre plan, 1830s.
p. 11
The roof structure made of wood and straw hovers over the
audience hall. Author - Kersak from Dubya Photo – Taras
Valko.
p. 13
Skarbek Theatre audience hall – Unknown author, 2nd half
of the 19th c.
p. 15
Main southern facade. Author – TzOV “Ukrdesigngroup”.
Reproduction T. Valko.
p. 16
Skarbek Theatre. Engraving – Unknown author, 1845.
p. 18
Skarbek Theatre. Photo – Unknown author, early 20th c.
Wykaz ilustracji
Okładka
Teatr Skarbkowski. Akwarela – T. Rybrovsky, 1900 r.
s. 2
Teatr Skarbkowski. Rycina – Nieznany autor, lata 40. XIX w.
s. 3
Teatr Skarbkowski. Rycina – Nieznany autor, lata 40. XIX w.
s. 5
Fragment z listu S. Skarbka władzom Lwowa, 1835 r.
s. 7
Sytuacyjny plan, 1836 r.
s. 8
Bliskość rzeki Pełtwi zmusiła budowniczych do wzmocnienia
fundamentu teatru poprzez wbicie w bagnisty grunt takich
dębowych pali.
s. 9
Plan wnętrza teatru, 1901 r.
s. 10
Plan wnętrza teatru. Lata 30. XIX w.
s. 11
Konstrukcja dachowa z drzewa i słomy zbudowana nad
widownią. Autor - Kersak z Dubja. Foto – Taras Valko.
s. 13
Widownią Teatru Skarbka. Nieznany autor, 2. poł XIX w.
s. 15
Główna fasada południowa Teatru. Autor – TzOV “Ukrdesigngroup”. Reprodukcja T. Valko.
s. 16
Teatr Skarbkowski. Rycina – Nieznany autor, 1845 r.
s. 18
Teatr Skarbkowski. Foto – Nieznany autor, pocz. ХХ w.
c. 18
Театр Скарбека. Фото – Невідомий автор, поч. ХХ ст.
c. 21
Глядацький зал театру ім. М. Заньковецької.
Фото – К. Горішний, 2012 р.
c. 23
Портрет графа С. Скарбек. 2007р.
Герб “Абданк», до якого належав граф С. Скарбек.
Малюнок – А. Куров, 2004р.
Портрет С. Скарбека на барельєфі. Автор –
Д. Крвавич.
c. 25
Репродукція оригіналу підпису С. Скарбека.
c. 26
Театр Скарбека. Гравюра – А. Козарський, II пол.
ХІХ ст.
c. 27
Уривок контракту, підписаного у 1837 р. С. Скарбеком
та депутатами міста Львова, що стосується
будівництва театру.
c. 28
Кошторис на будівництво театру архітектора Йоганна
Зальцмана, 1833 р.
Афіша театру Скарбека, 1900 р.
c. 29
Театр Скарбека. Літографія – К. Ауер, 1845 р.
Театр Скарбека. Фото – Р. Губер, 1910 р.
Tеатр ім. М. Заньковецької, 2008 р.
c. 30, 31
Фасади Tеатру ім. М.Заньковецької.
Автор - ТзОВ “Укрдизайнгруп”.
p. 21
M. Zankovetska Theatre audience hall.
Photo – Cyril Horiszny, 2012.
p. 23
Portrait of Count S. Skarbek. 2007.
The “Abdank” coat of arms, to which Count S. Skarbek
belonged. Drawing – Alex Kurov, 2004.
Portrait of Count S. Skarbek on a bas-relief.
Author – Dmytro Krvavych.
p. 25
S. Skarbek’s original signature reproduction.
p. 26
Skarbek Theatre. Engraving – A. Kozarsky, 2nd half of the
19th c.
p. 27
Extracts from the theatre construction contract signed in
1837 by S. Skarbek and deputies of the city of Lviv.
p. 28
Cost estimate for the theatre construction by architect
Johann Salzman, 1833.
A poster of the Skarbek Theatre
p. 29
Skarbek Theatre. Litography – Karel Auer, 1845.
Skarbek Theatre. Photo – Rudolph Guber, 1910.
M. Zankovetska Theatre, 2008.
p. 30, 31
M. Zankovetska Theatre façades.
Author - TzOV “Ukrdesigngroup”.
s. 21
Widownią Teatru im. M. Zańkoweckiej.
Foto – Cyril Horiszny, 2012 r.
s. 23
Portret hr. S. Skarbka. 2007 r.
Herb “Abdank”, do którego należał hrabia S. Skarbek.
Rysunek – Alex Kurov, 2004 r.
Portret hr. S. Skarbka na płaskorzeźbie. Autor – Dmytro
Krwawycz
s. 25
Reprodukcja podpisu oryginalnego S. Skarbka.
s. 27.
Fragmenty umowy na budowę teatru zawartej przez S.
Skarbka oraz deputowanych miasta Lwowa w 1837 r.
s. 26
Театр Скарбека. Rycina – A. Kozarsky, 2. pol XIX w.
s. 28
Kosztorys budowy teatru przygotowany przez Johanna
Salzmanna, 1833 r.
Plakat teatru Skarbka
s. 29.
Teatr Skarbkowski. Litografia – Karol Auer, lata 40. XIX w.
Teatr Skarbkowski. Foto – Rudolph Guber, 1910 r.
Teatr im. M. Zańkoweckiej, 2008 r.
s. 30, 31
Fronty Teatru im. M. Zańkoweckiej.
Autor - TzOV “Ukrdesigngroup”.
31
Ідея проекту: Андрій Мацяк
Project idea: Andriy Matsiak
Idea projektu: Andriy Matsiak
Концепція: Кирило Горішний
Conception: Cyril Horiszny
Koncepcja: Cyril Horiszny
Дизайн та верстка: Андрій Данкович
Design and layout: Andriy Dankovych
Design, layout: Andriy Dankovych
У тексті використано результати досліджень:
К. Горішнього, І. Лильо, В. Проскурякова,
Ю. Ямаша
Research studies contributed by: C. Horiszny, І.
Lylo, V. Proskuriakova, J. Jamash.
W tekście wykorzystano rezultaty badań: C. Horisznego, І. Lylo, W. Proskuriakowa, J. Jamasza
Editing: L. Kichura
Redakcja: L. Kiczury
Translations:
into English - Christine Eliashevska-Chraibi
into Polish - Wiktoria Malicka
Tłumaczenie:
W języku angielskim - Christine EliashevskaChraibi
W języku polskim - Wiktoria Malicka
This publication contains reproductions which are
preserved in the funds of the Central State Historical
Archives of Ukraine in Lviv and of the Lviv Historical
Museum.
W wydaniu zostaly umieszczone reprodukcje które są
przechowywane w Centralnym Państwowym Archiwum Historycznym Ukrainy, Lwów, oraz we Lwowskim
Muzeum Historycznym.
Редагування: Леся Кічура
Переклад:
англійською мовою - Христина ЕліяшевськаШрайбі
польською мовою - Вікторія Маліцка
У виданні розміщені репродукції, що зберігаються у
фондах Центрального державного історичного архіву
України (м. Львів) та Львівського історичного музею.
Висловлюємо подяку:
Під патронатом
Благодійна організація
“Фонд братів
ДУБНЕВИЧІВ”
Тарас БАТЕНКО
депутат Львівської
обласної ради
Федишин Роман
Засновник групи компаній “Шувар”
Благодійний фонд імені М. Заньковецької ЄДРПОУ 22346609 р/р 26002000218729
в Львівському відділенні №1 АТ “Ерсте Банк” МФО 380009
Національний академічний український драматичний театр імені Марії Заньковецької
www.zankovetska.com.ua
Видавництво «Леополь» мандрує крізь епохи,
щоб дослідити та висвітлити багату культурну спадщину України.
www.leopol.net