Grant Park Orchestral Association - Polish

Komentarze

Transkrypt

Grant Park Orchestral Association - Polish
2015
[Podręcznik dobrych praktyk zarządzania
międzynarodowymi projektami muzycznymi
]
Zrealizowano w ramach stypendium Ministra Kultury i
Dziedzictwa Narodowego
Autor: Katarzyna Renes-Obrochta
Tłumaczenie: Ostap Dzondza
Spis treści
WSTĘP...................................................................................................................................................... 6
Stowarzyszenie im. Ludwiga van Beethovena......................................................................................... 9
Wizyta studyjna w polskiej organizacji pozarządowej ........................................................................ 9
Kontekst........................................................................................................................................... 9
Wielkanocny Festiwal Ludwiga van Beethovena i misja Stowarzyszenia ..................................... 10
Struktura działania......................................................................................................................... 11
Wnioski .......................................................................................................................................... 12
Grant Park Orchestral Association ........................................................................................................ 13
Wizyta studyjna w Chicago ................................................................................................................ 13
Kontekst historyczny ..................................................................................................................... 13
Grant Park Music Festival .............................................................................................................. 14
Struktura ........................................................................................................................................ 15
Wnioski .......................................................................................................................................... 16
Polish Music Center i Paderewski Festival w Paso Robles .................................................................... 17
Wizyta studyjna w Los Angeles i Paso Robles ................................................................................... 17
Kontekst......................................................................................................................................... 17
Polish Music Center na Uniwersytecie Południowej Californii ..................................................... 17
Festiwal Paderewskiego w Paso Robles ........................................................................................ 19
Struktura ........................................................................................................................................ 21
Wnioski .......................................................................................................................................... 22
The John F. Kennedy Center for the Performing Arts ....................................................................... 23
Wizyta studyjna w Waszyngtonie.................................................................................................. 23
Kontekst......................................................................................................................................... 23
Działalnośd muzyczna i międzynarodowa Kennedy Center .......................................................... 23
Struktura ........................................................................................................................................ 25
Wnioski .......................................................................................................................................... 25
New York City Musical Saw Festival i NDTV (Nowy Dziennik) ........................................................... 26
Wizyta studyjna w Nowym Jorku i New Jersey ............................................................................. 26
Kontekst......................................................................................................................................... 26
Nowy Dziennik ............................................................................................................................... 26
New York City Musical Saw Festival .............................................................................................. 28
1
Struktura i wnioski ......................................................................................................................... 29
The Marcella Sembrich Memorial Association .............................................................................. 30
Wizyta studyjna w Bolton Landing ................................................................................................ 30
Kontekst......................................................................................................................................... 30
The Marcella Sembrich Memorial Association .............................................................................. 31
Struktura ........................................................................................................................................ 31
Wnioski .......................................................................................................................................... 32
Toronto Symphony Orchestra i Les Amis Concerts ........................................................................... 34
Wizyta studyjna w Toronto ........................................................................................................... 34
Kontekst......................................................................................................................................... 34
Toronto Symphony Orchestra ....................................................................................................... 34
Les Amis Concerts.......................................................................................................................... 36
Struktura i wnioski ......................................................................................................................... 37
Wnioski koocowe .............................................................................................................................. 38
Silne strony (strenghts) ................................................................................................................. 38
Słabości (weaknesses) ................................................................................................................... 39
Możliwości (opportunities)............................................................................................................ 39
Zagrożenia (threats) ...................................................................................................................... 40
Rekomendacje: .............................................................................................................................. 40
Podziękowania: ..................................................................................................................................... 41
English ................................................................................................................................................... 42
INTRODUCTION ..................................................................................................................................... 44
The Ludwig van Beethoven Association ................................................................................................ 48
Study visit in a Polish Nongovernmental Organisation ..................................................................... 48
Context .......................................................................................................................................... 48
Easter Ludwig van Beethoven Festival and the Association’s Mission ......................................... 49
Structure of Activity....................................................................................................................... 50
Conclusions.................................................................................................................................... 51
Grant Park Orchestral Association ........................................................................................................ 52
Study visit to Chicago ........................................................................................................................ 52
Historical Context .......................................................................................................................... 52
Grant Park Music Festival .............................................................................................................. 53
Structure ........................................................................................................................................ 54
Conclusions.................................................................................................................................... 55
2
Polish Music Centre and Paderewski Festival in Paso Robles ............................................................... 57
Study visit to Los Angeles and Paso Robles ....................................................................................... 57
Context .......................................................................................................................................... 57
Polish Music Centre at the University of Southern California ....................................................... 57
Paderewski Festival in Paso Robles ............................................................................................... 59
Structure ........................................................................................................................................ 60
Conclusions.................................................................................................................................... 62
The John F. Kennedy Centre for the Performing Arts ....................................................................... 63
Study visit to Washington, DC ....................................................................................................... 63
Context .......................................................................................................................................... 63
Musical and international activities of the Kennedy Centre ......................................................... 63
Structure ........................................................................................................................................ 65
Conclusions.................................................................................................................................... 65
New York City Musical Saw Festival and NDTV (Nowy Dziennik) ...................................................... 66
Study Visit to New York and New Jersey ....................................................................................... 66
Context .......................................................................................................................................... 66
Nowy Dziennik ............................................................................................................................... 66
New York City Musical Saw Festival .............................................................................................. 68
Structure and Conclusions............................................................................................................. 69
The Marcella Sembrich Memorial Association .............................................................................. 71
Study visit to Bolton Landing ......................................................................................................... 71
Context .......................................................................................................................................... 71
The Marcella Sembrich Memorial Association .............................................................................. 72
Structure ........................................................................................................................................ 73
Conclusions.................................................................................................................................... 73
Toronto Symphony Orchestra and LesAmisConcerts ........................................................................ 75
Study visit to Toronto .................................................................................................................... 75
Context .......................................................................................................................................... 75
Toronto Symphony Orchestra ....................................................................................................... 75
Les Amis Concerts .......................................................................................................................... 77
Structure and Conclusions............................................................................................................. 78
Final Conclusions ............................................................................................................................... 80
Strengths ....................................................................................................................................... 80
Weaknesses ................................................................................................................................... 81
3
Opportunities ................................................................................................................................ 82
Threats ........................................................................................................................................... 82
Recommendations: ....................................................................................................................... 82
Acknowledgements: .............................................................................................................................. 84
український .......................................................................................................................................... 85
ВСТУП .................................................................................................................................................... 87
Товариство імені Людвіґа ван Бетговена........................................................................................... 91
Студійний візит до польської недержавної орґанізації ................................................................ 91
Контекст ........................................................................................................................................ 91
Великодній Фестиваль Людвіґа ван Бетговена та місія Товариства........................................ 92
Структура діяльності .................................................................................................................... 93
Висновки ....................................................................................................................................... 94
Grant Park Orchestral Association ........................................................................................................ 95
Студійний візит у Чікаґо................................................................................................................... 95
Історичний Контекст .................................................................................................................... 95
Grant Park Music Festival .............................................................................................................. 96
Структура ...................................................................................................................................... 97
Висновки ....................................................................................................................................... 98
Polish Music Center i Фестиваль Падеревського в Paso Robles ....................................................... 100
Студійний візит у Лос Анджелес і Paso Robles ............................................................................. 100
Контекст ...................................................................................................................................... 100
Polish Music Center в Університеті Південної Каліфорнії ........................................................ 100
Фестиваль Падеревського в Paso Robles.................................................................................. 102
Структура .................................................................................................................................... 104
Висновки ..................................................................................................................................... 105
The John F. Kennedy Center for the Performing Arts ..................................................................... 107
Студійний візит у Вашинґтон, Дистрикт Колумбія .................................................................. 107
Контекст ...................................................................................................................................... 107
Музична та міжнародна діяльність Kennedy Center ............................................................... 107
Структура .................................................................................................................................... 109
Висновки ..................................................................................................................................... 109
Фестиваль Музичної Пили в Н'ю Йорку й NDTV (Nowy Dziennik) ............................................... 111
Студійний візит у Н'ю Йорк і Н'ю Джерсі ................................................................................. 111
Контекст ...................................................................................................................................... 111
4
Nowy Dziennik ............................................................................................................................. 111
Фестиваль Музичної Пили в Н'ю Йорку ................................................................................... 113
Структура та Висновки ............................................................................................................... 114
Товариство Пам'яті Марцеліни Сембріч .................................................................................. 116
Студійний візит у Болтон Лендинґ............................................................................................ 116
Контекст ...................................................................................................................................... 116
Товариство Пам'яті Марцеліни Сембріч .................................................................................. 117
Структура .................................................................................................................................... 118
Висновки ..................................................................................................................................... 118
Toronto Symphony Orchestra i Les Amis Concerts ......................................................................... 120
Студійний візит у Торонто ......................................................................................................... 120
Контекст ...................................................................................................................................... 120
Toronto Symphony Orchestra ..................................................................................................... 120
LesAmisConcerts ......................................................................................................................... 122
Структура та Висновки ............................................................................................................... 123
Остаточні Висновки ....................................................................................................................... 125
Сильні сторони (strengths) ........................................................................................................ 125
Слабкі моменти (weaknesses) ................................................................................................... 126
Можливості (opportunities) ....................................................................................................... 127
Загрози (threats) ......................................................................................................................... 127
Рекомендації: ............................................................................................................................. 127
Подяки: ............................................................................................................................................... 129
5
WSTĘP
Niniejsza publikacja stanowi podsumowanie prac badawczych na terenie Stanów Zjednoczonych,
Kanady i Polski, które zostały przeze mnie przeprowadzone w 2015 r. w ramach stypendium Ministra
Kultury i Dziedzictwa Narodowego. Podręcznik jest próbą rozpowszechniania dobrych praktyk w
zarządzaniu międzynarodowymi projektami muzycznymi na terenie Polski i Ukrainy w ramach mojej
pracy na stanowisku menadżera Polsko-Ukraioskiej Fundacji imienia Ignacego Paderewskiego.
Podstawą pracy nad publikacją było przeprowadzenie przeze mnie cyklu ośmiu wizyt studyjnych w
różnych instytucjach kultury w 7 miastach Ameryki Północnej (Kanada: Toronto; USA: Chicago, Nowy
Jork, Bolton Landing, New Jersey, Waszyngton, Paso Robles) oraz jednej wizyty w Polsce (Warszawa).
Pomysł na tego typu działanie powstał podczas spotkania Zarządu Polsko-Ukraioskiej Fundacji imienia
Ignacego Jana Paderewskiego jesienią 2014 r. Jako główni organizatorzy Międzynarodowego
Festiwalu „Odkrywamy Paderewskiego” we Lwowie planowaliśmy poszerzyd listę naszych partnerów
o amerykaoskie instytucje, związane bezpośrednio z muzyką i działające na rzecz podobnej idei tj.
promocji kultury polskiej zagranicą. Organizowany przez nas od prawie pięciu lat we Lwowie Festiwal
sukcesywnie utrwala swoją pozycję stałego i najważniejszego kulturalnie wydarzenia pomiędzy
Polską a Ukrainą. Głównym celem Festiwalu jest promocja wybitnych artystów polskich za granicą
oraz rozwój zainteresowao naszą kulturą w zagranicznych środowiskach. Dyrektorem Artystycznym
Festiwalu jest Marianna Humetska- światowej sławy pianistka, odznaczona polskim Krzyżem
Kawalerskim Orderu Zasługi, która w latach 2000-2006 mieszkała w Kanadzie i współpracowała
aktywnie z wieloma prestiżowymi instytucjami muzycznymi. Opracowując z Marianną i z Adamem
Balą- prezesem Fundacji, koncepcję artystyczną kolejnej edycji Festiwalu, pomyśleliśmy, że
naturalnym rozwojem naszej idei będzie włączenie w organizację wydarzenia amerykaoskich
instytucji, związanych z Ignacym Paderewskim. Już w 2013 roku podjęliśmy próbę współpracy z The
Marcella Sembrich Memorial Association- muzeum pamięci Marcelli Sembrich w Bolton Landing (stan
Nowy Jork). Efektem było zaproszenie Richarda Wargo- Dyrektora Artystycznego Sembrich na III
edycję Festiwalu we Lwowie w 2014 r.
Rozmowy z Richardem Wargo i Marianną, planowany rozwój naszych działao oraz moje własne
spostrzeżenia podczas wielu lat pracy w roli menadżera kultury (w tym przede wszystkim we Lwowie)
sprawiły, iż postanowiłam poznad amerykaoski system zarządzania kulturą i porównad go ze strukturą
zarządzania w Polsce i na Ukrainie. Dokonałam selekcji instytucji kultury w Ameryce Północnej (Stany
Zjednoczone i Kanada) , które wydawały mi się interesujące ze względu na różne profile działania, ale
które łączył jeden kluczowy element: wszystkie organizowały międzynarodowe wydarzenia muzyczne
na wysokim poziomie. Lista instytucji obejmowała:
1)
2)
3)
4)
5)
6)
Grant Park Orchestral Association (Chicago)
Polish Music Center at Univeristy of Southern California (Los Angeles)
John F. Kennedy Center for the Performing Arts (Waszyngton)
Musical Saw Festival (Nowy Jork)
NDTV (New Jersey)
The Marcella Sembrich Memorial Association (Bolton Landing)
6
7) Les AMIS Concerts (Toronto)
8) Toronto Symphony Orchestra (Toronto)
Wizyty w powyższych instytucjach odbyły się w okresie czerwiec- wrzesieo 2015.
Dla porównania struktury działania wyżej wymienionych instytucji z sytuacją w Polsce o pomoc w
realizacji stypendium zwróciłam się do Stowarzyszenia im. Ludwiga van Beethovena, moim zdaniem
jednej z najbardziej profesjonalnych organizacji kulturalnych, która swoją misję oparła o promocję
polskiej kultury na świecie i organizuje m.in. Festiwal Kultury Polskiej w Pekinie.
Tak skonstruowana lista instytucji pozwoliła mi na porównanie różnych struktur zarządzania
międzynarodowymi projektami muzycznymi, które zostały zaprezentowane w kolejnych rozdziałach
niniejszej publikacji.
Metodami badao podczas poszczególnych wizyt były dwie techniki badawcze: indywidualne wywiady
pogłębione (IDI) oraz zogniskowane wywiady grupowe (FGI). Obie techniki odwołują się do analizy
SWOT i skupiają się na procesie długofalowego strategicznego planowania międzynarodowych
przedsięwzięd muzycznych, uwzględniając zagadnienia jak m.in. wizja, misja, cele, dobór artystów i
ekspertów, czynniki zewnętrzne i wewnętrzne oraz spotykane problemy. Metoda IDI została przeze
mnie wybrania, ponieważ pozwala na swobodę wypowiedzi i uzyskanie pogłębionych odpowiedzi na
zadawane pytania, metoda FGI pozwoliła natomiast na wyjaśnienie i zrozumienie motywacji, postaw i
zachowao moich rozmówców. Analiza SWOT którą zastosowałam w obydwu technikach pozwoliła
również na posegregowanie posiadanych informacji pod kątem czynników strategicznych.
Metody badawcze odwoływały się bezpośrednio do ZARZĄDZANIA STRATEGICZNEGO, które określa,
jaki jest długotrwały plan działao organizacji (np. w przyszłym roku i w latach następnych), jak
osiągnąd poszczególne przez organizację cele i jak skutecznie sprawdzid czy udało się dotrzed do
wyznaczonych punktów. Centrum planowania strategicznego jest skupione na całej organizacji, a
strategii podporządkowane są poszczególne cele. Nie może byd ona skupiona na jednym konkretnym
programie (co niestety w Polsce często się zdarza). Istnieje wiele perspektyw, modeli i metod
stosowanych w planowaniu strategicznym. Można powiedzied, że ile instytucji, tyle strategii. Bardzo
często strategia zależy od charakteru przywództwa w danej organizacji, jej określonego profilu,
złożoności otoczenia, wielkości organizacji, wiedzy zarządzających, itd. Celem moich wizyt, opisanych
w niniejszej publikacji jest zapoznanie czytających z różnymi strategiami zarządzania oraz
uświadomienie potrzeby rzetelnej pracy nad strategią zarządzania w polskich instytucjach kultury.
Strategia zarządzania w odwiedzanych przeze mnie instytucjach interesowała mnie przede wszystkim
jako sam proces planowania, a nie jeden, określony dokument. Dobra strategia pozwala bowiem
w znacznym stopniu wyjaśnid poszczególne działania organizacji i sprawia, że odpowiedzialne za
organizację wydarzeo kulturalnych w danej instytucji osoby wiedzą dokładnie dokąd zmierzają i co
jest ich celem.
Zadawane moim rozmówcom pytania skoncentrowane były więc wokół planowania strategicznego,
a co za tym idzie tematów takich jak: wizja, misja, cele, dobór artystów i ekspertów, czynniki
zewnętrzne i wewnętrzne, spotykane problemy i wyzwania danej organizacji. Jak wspomniałam
7
wyżej, jest to ściśle związane z analizą SWOT, podczas której dokonuje się opracowania silnych
punktów organizacji „strengths” (S), słabych stron instytucjii „weaknesses” (W) , możliwości
płynących z podjęcia poszczególnych działao „opportunities” (O) i zagrożeo „threats” (T). Dobrze
przeprowadzona analiza pozwala na identyfikację priorytetów organizacji, uświadomienie sobie
możliwych problemów, a co za tym idzie wcześniejszego przygotowania sposobów ich rozwiązywania,
czyli określenia strategicznych celów i metod pracy. Jak radzą sobie z tym Amerykanie, a jak wygląda
to w Europie Środkowo-Wschodniej? Na te pytania starałam się odpowiedzied w poszczególnych
rozdziałach niniejszej publikacji.
Każda z odwiedzonych przeze mnie instytucji jest unikatowa ze względu na profil kulturalny, miejsce
działania, wielkośd, doświadczenie i nie da się zwyczajnie powtórzyd jej sposobu funkcjonowania
i odwzorowad go 1:1. NIE MA CZEGOŚ TAKIEGO JAK JEDEN PODRĘCZNIK DOBRYCH PRAKTYK, który
zadziała zawsze i wszędzie. Jest to niemożliwe ze względu na różne czynniki, które opisuję na
następnych stronach. Dla menadżera kultury tak samo istotna jak świadomośd wartości
prezentowanej sztuki i dobra organizacja pracy jest wiedza na temat zagrożeo i czynników ryzyka,
która pozwala na uświadomienie sobie poszczególnych problemów odpowiednio wcześniej i może
pomóc w ich rozwiązaniu.
Jednym z najważniejszych powodów, dla których podjęłam się pracy nad porównaniem działalności
instytucji organizujących międzynarodowe projekty muzyczne w Polsce i USA jest to, że jako osoba
odpowiedzialna za planowanie i organizację poszczególnych wydarzeo w Polsko-Ukraioskiej Fundacji
imienia Ignacego Jana Paderewskiego, chciałabym, aby miały one charakter trwały. Nie chodzi jednak
tylko o to, żeby przetrwad, ale ROZWIJAD SIĘ i z roku na rok byd coraz lepszym. Ważne jest więc, aby
zrozumied w jakim sposób instytucja kultury może zapewnid sobie zrównoważony rozwój. To nie jest
po prostu wystarczająco dużo pieniędzy. Niezwykle istotny jest czynnik ludzki, w tym PARTNERSTWO,
zarówno na poziomie lokalnym, jak i międzynarodowym. Aby realne partnerstwo było możliwe,
konieczne jest poznanie się nawzajem i podzielenie obowiązków już na etapie planowania wspólnych
wydarzeo. Dzięki stypendium Ministra Kultury i Dziedzictwa Narodowego miałam szansę na
przeprowadzenie tego typu działao i zaangażowanie w nasze programy partnerów zza oceanu. Już
pracujemy nad wyjątkowymi inicjatywami, spośród których najważniejsza to: premiera wersji
koncertowej opery „Manru” w 2016 roku, a w późniejszym terminie prezentacja muzyczna projektu
na terenie Stanów Zjednoczonych.
8
Stowarzyszenie im. Ludwiga van Beethovena
Wizyta studyjna w polskiej organizacji pozarządowej
Kontekst
Ze Stowarzyszeniem im. Ludwiga van Beethovena współpracuję od 2014 r. w ramach
Międzynarodowego Festiwalu „Odkrywamy Paderewskiego” we Lwowie. Od dwóch lat ważnym
wydarzeniem Festiwalu jest koncert „Od Paderewskiego do Pendereckiego”, podczas którego
ukraioska publicznośd ma szansę wysłuchania utworów jednego z największych współczesnych
kompozytorów- Krzysztofa Pendereckiego. Wydarzeniem historycznym stał się w 2014 r. wspólny
koncert dwóch najwybitniejszych żyjących muzyków z Polski i z Ukrainy: Krzysztofa Pendereckiego
i Myroslawa Skoryka. Po raz pierwszy w historii muzycznych relacji polsko-ukraioskich w czasie
jednego koncertu wystąpili dwaj najwybitniejsi kompozytorzy z obu stron granicy, którzy uścisnęli
sobie dłonie, co stało się symbolem Festiwalu i współczesnych relacji polsko-ukraioskich, szczególnie
w kontekście obecnej sytuacji politycznej naszego wschodniego sąsiada. W 2015 r. Krzysztof
Penderecki odebrał tytuł doktora honoris causa Lwowskiej Akademii Muzycznej i zadyrygował
koncert z udziałem młodzieżowej orkiestry „Akademia”. W nadchodzących latach planujemy kolejne
wydarzenia muzyczne z udziałem Maestro Pendereckiego. Koncerty te cieszą się we Lwowie dużą
popularnością i stanowią wyjątkowy element promocji współczesnej kultury polskiej,
Krzysztof Penderecki i Myrosław Skoryk
Opera Lwowska, 2014
Fot. Serhij Horobets
9
z uwzględnieniem aspektu edukacyjnego młodych wschodnich muzyków, którzy co roku biorą czynny
udział w naszych wydarzeniach.
Ze względu na swoją historię oraz rodzaj i jakośd prowadzonej działalności, Stowarzyszenie im.
Ludwiga van Beethovena stało się dla mnie naturalnym wyborem polskiej instytucji pozarządowej,
którą chciałam odwiedzid podczas swojej pracy w ramach stypendium Ministra. Aktywnośd Pani
Elżbiety Pendereckiej i jej współpracowników stanowi dla mnie wzór dobrego i efektywnego
zarządzania kulturą, którego efektem jest wieloletnia organizacja międzynarodowych wydarzeo
muzycznych na najwyższym, światowym poziomie.
Wielkanocny Festiwal Ludwiga van Beethovena i misja
Stowarzyszenia
Pomysł na organizację Festiwalu Ludwiga van Beethovena zrodził się w 1997 r., w którym przypadała
170. rocznica śmierci kompozytora. Dla Pani Elżbiety Pendereckiej stało się to okazją do pokazania
manuskryptów Beethovena, które były przechowywane w Bibliotece Jagiellooskiej w Krakowie,
a pochodziły ze zbiorów dawnej Pruskiej Biblioteki Paostwowej w Berlinie. Idea ta spotkała się
z uznaniem prof. Aleksandra Koja, który był wówczas rektorem Uniwersytetu Jagiellooskiego. Tak
zrodził się Pierwszy Wielkanocny Festiwal Ludwiga van Beethovena, który trwał sześd dni i odbył się
w Krakowie. Festiwal otworzyła wystawa manuskryptów kompozytora, na którą zaproszeni zostali
przedstawiciele Pruskiej Biblioteki Paostwowej w Berlinie (w tym Dyrektor Generalny dr Antonius
Jammers) oraz dr Laurids Hölscher - ówczesny Konsul Generalny Republiki Federalnej Niemiec
w Krakowie. Od początku swego istnienia Festiwal zyskał rangę wyjątkowego wydarzenia. Kolejne
jego edycje stały się jednymi z najważniejszych imprez muzycznych w Europie, podczas których co
roku występowali znakomici artyści. Po siedmiu latach, w 2003 roku Festiwal został przeniesiony
z Krakowa do Warszawy. Wtedy też powołano Stowarzyszenie im. Ludwiga van Beethovena, na
którego czele stanęła Pani Elżbieta Penderecka. Podstawowa działalnośd Stowarzyszenia dotyczy
organizacji Festiwalu, jak i promocji młodych artystów. Przez lata Festiwal się rozrósł i obecnie trwa
już dwa tygodnie. Festiwal jest zrzeszony w European Festivals Association – EFA oraz
w Amerykaoskim Zrzeszeniu Festiwali – IFEA, jest także członkiem grupy American Friends of Ludwig
van Beethoven Easter Festival, która została powołana w Bostonie. Każdy Festiwal ma swój temat. Co
roku w ramach wydarzenia odbywa się Międzynarodowe Sympozjum Muzykologiczne (zwykle
dwudniowe), organizowane we współpracy z Akademią Muzyczną w Krakowie, stanowiące
muzyczno-naukowo-humanistyczną refleksję o temacie festiwalu. Elementem wyróżniającym festiwal
są równie oryginalne projekty plakatów znanych polskich grafików. Ich autorami byli m.in.: Ryszard
Horowitz, Rafał Olbioski, Andrzej Pągowski i Wilhelm Sasnal. W 2016 Wielkanocny Festiwal Ludwiga
van Beethovena obchodzid będzie 20-lecie istnienia. W ramach Festiwalu zaczęto wydawad pismo
Beethoven Magazine, skierowane do melomanów. W ostatnich latach Stowarzyszenie powołało
Impresariat reprezentujący i wspierający młodych polskich i międzynarodowych artystów (dzisiaj
reprezentuje ich ponad 40). Biuro organizuje festiwale pianistyczne i szereg imprez muzycznych na
terenie Polski i za granicą, spośród których wymienid należy Festiwal Kultury Polskiej w Pekinie, który
w przyszłym roku będzie obchodził swoje pięciolecie. Ma on charakter projektu interdyscyplinarnego,
a jego ideą jest przybliżanie obrazu Polski i Polaków mieszkaocom Paostwa Środka oraz budowanie
10
porozumienia pomiędzy kulturami. Wydarzenie otwarte jest na ludzi młodych, szczególnie na
młodych polskich artystów, którzy co roku występują w najbardziej znanych salach chioskiej stolicy,
przez co trafiają do szerokiej publiczności. Działalnośd edukacyjna jest zresztą ważnym elementem
misji Stowarzyszenia. Od lat prowadzone są kursy mistrzowskie, dedykowane młodym
utalentowanym instrumentalistom – uczniom szkół muzycznych I i II stopnia z całej Polski.
Stowarzyszenie pomaga także młodym polskim artystom w wydaniu płyt, ostatnio wydano nagrania
m.in. Szymona Nehringa i Agaty Szymczewskiej.
Struktura działania
Według Pani Elżbiety Pendereckiej najważniejszym aspektem pracy na rzecz kultury jest ZESPÓŁ. To
on sprawia, że możliwy jest międzynarodowy sukces nawet przy niewielkich zasobach finansowych.
Zespół Stowarzyszenia im. Ludwiga van Beethovena liczy obecnie 10 osób. Na jego czele stoi Pani
Penderecka, która jest Prezesem Zarządu Stowarzyszenia i odpowiada za układanie programów
Festiwali (planowane na 3 lata do przodu). Swoje propozycje Pani Penderecka przedstawia Radzie
Programowej, w której oprócz niej samej zasiadają: Prof. Teresa Malecka oraz Prof. Mieczysław
Tomaszewski - autorzy tematu przewodniego każdej edycji Festiwalu. Początkowo Rada Programowa
pracuje samodzielnie. Pani Penderecka osobiście pisze listy do Artystów, zapraszając ich na Festiwal.
W pierwszym etapie tworzenia każdej nowej edycji Festiwalu, Pani Penderecka rozdziela pracę
pomiędzy swoimi pracownikami. Zajmują się oni głównie logistyką wydarzenia, dbają o patronaty,
aspekt finansowy i organizacyjny. Zespół składa się z: dyrektora (Andrzej Giza), impresariatu (Elżbieta
Chojnowska- kierownik, Mirosława Wachowska-Nowak, Joanna Tomaszewska), producentów (Ewa
Błaszczyk, Matylda Czekaj, Irena Kisielioska), specjalisty ds. organizacji publiczności (Iwona Dyrduł),
specjalisty ds. komunikacji (Marta Gołda) koordynatora (Robert Salisz) oraz kierownika sekretariatu
(Małgorzata Szyndel). Festiwal to „jedna wielka rodzina muzyczna”, która wspólnie dba o najwyższą
jakośd i atmosferę. Istotny jest każdy element, składający się na tę całośd, również wydarzenia
towarzyszące. Muzyka powinna wybrzmied, a festiwal jest najlepszym miejscem spotkao grupy
melomanów, sponsorów, ludzi kultury, którzy mają możliwośd spotkania się i porozmawiania na
różne tematy, nie tylko muzyczne. Według Pani Elżbiety Pendereckiej, FESTIWAL TO NAJLEPSZE
ŹRÓDŁO PROMOCJI DANEGO KRAJU. Czasami na odbiór wydarzenia wpłynąd mogą najmniejsze
nawet szczegóły, takie jak jakośd wydawanych materiałów, czy podejście organizatorów do
publiczności. Dlatego przy doborze zespołu uwagę zwraca się nie tylko na kompetencje, ale także na
gotowośd do zaangażowania na rzecz wspólnego dobra, jakim jest kultura. Tak działa Biuro
Stowarzyszenia im. Ludwiga van Beethovena, na które składają się nie tylko osoby po studiach
muzycznych. Oprócz zadao logistycznych, pracownicy zaangażowani są także w poszukiwania
ciekawych artystów i zespołów, które mogłyby wystąpid podczas Festiwalu. Niezwykle ważna jest
komunikacja pomiędzy pracownikami oraz współpraca z szefem. Szef powinien bowiem
współpracowad ze wszystkimi i służyd radą w każdej sytuacji. Pani Elżbieta jest przekonana, że
wszystkiego można się nauczyd, jeżeli mamy odpowiednie zaangażowanie i zainteresowania. Tylko
wtedy możemy stworzyd cały pakiet i ofertę wydarzenia i odnieśd sukces. Swoją pasją można zawsze
„zarazid” innych ludzi pod warunkiem, że jesteśmy przekonani co do wartości organizowanych
działao i mamy w sobie ogromną determinację. To jest główna dewiza działalności Stowarzyszenia
11
im. Ludwiga van Beethovena, która przekłada się zarówno na aspekt merytoryczny, jak
i organizacyjny codziennej pracy.
Wnioski
Wizyta studyjna w Stowarzyszeniu im. Ludwiga van Beethovena jest dla mnie jedną z najważniejszych
lekcji zarządzania kulturą i przykładem na to, że przy odpowiednim zaangażowaniu wszystko jest
możliwe. Zespół Stowarzyszenia stanowi model pracy kulturalnej, skupionej wokół wspólnego celu.
Oprócz ogromnej wiedzy i autorytetu Pani Prezes i jej pracowników, na pierwszy plan wysuwa się
niezwykły szacunek dla publiczności, biorącej udział w organizowanych wydarzeniach, jak i uwaga
poświęcona każdej osobie odwiedzającej siedzibę Stowarzyszenia. Jakośd i rzetelne podejście do
wykonywanej pracy widoczne są w Stowarzyszeniu na każdym poziomie, co niewątpliwie wpływa na
odbiór sztuki. Szacunek do artystów i ich dzieł udziela się każdemu i wpływa na niezwykły charakter
imprez muzycznych realizowanych przez Stowarzyszenie. Warto również podkreślid, że
Stowarzyszenie im. Ludwiga van Beethovena bierze udział w corocznych konkursach grantowych
i samodzielnie pozyskuje środki na swoją działalnośd, których 25% stanowią dotacje ze źródeł
publicznych, takich jak Urząd Miasta Stołecznego Warszawa i Ministerstwo Kultury i Dziedzictwa
Narodowego. Siedziba Stowarzyszenia to zwyczajne biuro, które wyjątkowy charakter zyskuje przez
obecną w nim atmosferę. Pani Elżbieta Penderecka od 1997 r. pracuje na rzecz Festiwalu
nieodpłatnie, jej praca jest działalnością charytatywną, ponieważ nadrzędną ideą jest dla niej
dzielenie się dorobkiem swoim i swojego Małżonka w celu promocji kultury polskiej na świecie.
Stowarzyszenie udowadnia każdego dnia, że chcied znaczy móc i pomimo przeciwności losu, nawet
przy niewielkich zasobach możliwa jest długotrwała aktywnośd kulturalna na najwyższym poziomie.
Przeniesienie Wielkanocnego Festiwalu Ludwiga van Beethovena po siedmiu latach z Krakowa do
Warszawy stanowi przykład zarządzania kryzysowego (festiwal został przeniesiony ze względów
finansowych- Miasto Kraków wycofało się z jego finansowania) i jest dowodem na to, że warto
planowad swoje wydarzenia szerzej, a kryzys nie jest porażką, a możliwością. Stowarzyszenie stawia
sobie śmiałe wyzwania, do których należą m.in. edukacja i promocja młodych artystów oraz
wychodzenie z polskimi inicjatywami muzycznymi do coraz nowszej publiczności (przykład Chin).
Strategia planowania wydarzeo jest jednak wspólna i oparta na idei szerokiej promocji kultury
polskiej, a co za tym idzie, zainteresowaniu naszym krajem różnorodnych środowisk i wzmocnieniu
marki Polska na arenie międzynarodowej.
12
Grant Park Orchestral Association
Wizyta studyjna w Chicago
Kontekst historyczny
Lata 30-te XX wieku to okres Wielkiego Kryzysu w Stanach Zjednoczonych Ameryki Północnej. Krach
miał tragiczne skutki: masowe bankructwo, bezrobocie, spadek produkcji i obniżenie stopy życiowej
obywateli Stanów Zjednoczonych, a także innych rejonów świata. Co więcej, w konsekwencji kryzysu
znacząco pogorszyły się nastroje społeczne, co spowodowało nasilenie się przestępczości praktycznie
we wszystkich miastach USA, w tym także w Chicago. Jedną z metod walki z kryzysem było tworzenie
nowych rejonów użyteczności publicznej i wykorzystanie przestrzeni do tej pory
niezagospodarowanych. W odpowiedzi na tę sytuację, ówczesny burmistrz Chicago, Anton Cermak
zaproponował Jamesowi C. Petrillo, prezesowi unii muzyków, utworzenie w mieście otwartej dla
publiczności przestrzeni rozrywki. Tak rozpoczęła się długa tradycja koncertów letnich, która aktywna
jest do dnia dzisiejszego. Począwszy od lat trzydziestych XX wieku, koncerty symfoniczne stały się
podstawą życia kulturalnego w Grant Park, który sukcesywnie przekształcał się w przestrzeo
rekreacyjno- kulturalną. W 1944 roku Chicago Park District ustanowił Grant Park Orchestra, której
pierwszym dyrygentem został Nikolai Malko. Organizacja The Grant Park Orchestral Association jest
bezpośrednio powiązana z Parkiem Rejonowym Chicago (obecnie Millenium Park), gdzie od 1931
roku odbywają się letnie koncerty plenerowe z udziałem amerykaoskich i zagranicznych artystów.
The Grant Park Orchestral Association to organizacja pozarządowa, która została powołana w celu
realizacji Grant Park Music Festival- flagowej inicjatywy muzycznej Miasta Chicago, otwartej dla
szerokiej publiczności. Początkowo organizacją festiwalu zajmował się Park Rejonowy Miasta
Chicago, który był odpowiedzialny za podpisywanie umów, reklamy, organizację przesłuchao
orkiestrowych oraz doroczny program wydarzenia. W 1977 roku zostało przez miasto powołane
Towarzystwo Grant Park Concerts, którego zadaniem było zbieranie funduszy na rzecz Festiwalu. W
1996 roku Park i personel Festiwalu przestał współpracowad z Towarzystwem. Park Rejonowy
ponownie przejął na siebie odpowiedzialnośd za całośd organizacji wydarzenia i zbieranie funduszy na
rzecz flagowej imprezy muzycznej Miasta Chicago. Pod koniec 1990 r. Miasto zdecydowało się
powoład organizację non-profit, której misja wiązała się bezpośrednio z organizacją letniego festiwalu
i która ściśle współpracowałaby z Departamentem Kultury Miasta Chicago. Tak powołano do życia
The Grant Park Orchestral Association, organizację, która od 25 lat z sukcesem odpowiedzialna jest za
program festiwalu, funkcjonującego dziś pod nazwą Grant Park Music Festival. W 2009 roku
zapoczątkowano stałą współpracę z orkiestrą festiwalu- Grant Park Symphony Orchestra, która za
swoją działalnośd w ostatnich latach nominowana była do prestiżowej nagrody Grammy. Współpraca
ta kontynuowana jest do dnia dzisiejszego, a orkiestra wpływa znacząco na jakośd koncertów
festiwalu.
13
Grant Park Music Festival
Grant Park Music Festival
to obecnie dziesięciotygodniowe święto muzyki
klasycznej, które odbywa
się co roku w słynnym
Millenium Park w Chicago.
Festiwal
jest
zawsze
nieodpłatny i otwarty dla
szerokiej
publiczności.
Organizatorzy zapewniają
zarówno miejsca wolne
(wystarczy przyjśd i je
zająd),
miejsca
rezerwowane
(dostępne
dla
członków
stowarzyszenia Grant Park
Music Festival, sponsorów,
donatorów,
gości
specjalnych,
wolontariuszy), jak i strefę
zieloną, „piknikową”, w
której goście rozkładają się
z
własnym
sprzętem
rekreacyjnym, jedzeniem,
napojami i w luźnej
atmosferze mają możliwośd
wysłuchania
utworów
muzycznych na najwyższym
poziomie.
Koncerty
odbywają
się
prawie
codziennie, niezależnie od Koncert Dvořák Symphony No. 6,
Chicago, czerwiec 2015
pogody
i
z
reguły fot. K.Renes-Obrochta
zaplanowane są na 2 lata do
przodu. Każdy koncert ma własny program, zawierający obszerną notkę o artystach. Programy
rozdawane są przy wejściu i dostępne dla każdego chętnego. Od 2004 roku scena Festiwalu mieści się
w pawilonie Jay Pritzker w sekcji Millennium Park Grant Park w obszarze tzw. Loop Chicago (ścisłe
centrum miasta). Program festiwalu składa się z utworów wiodących muzyków klasycznych,
amerykaoskich i zagranicznych. Stałą częścią każdego koncertu jest występ orkiestry Grant Park
Symphony, która co roku zatrudnia na potrzeby sezonu muzyków z terenu całych Stanów
Zjednoczonych. Oprócz koncertów, publicznośd może uczestniczyd w próbach oraz debatach
muzykologicznych i spotkaniach z artystami. Sprawia to, iż Grant Park Music Festival gromadzi co
roku rzeszę melomanów w każdym wieku, którzy utożsamiają się z wydarzeniem i nierzadko pracują
14
potem jako wolontariusze wydarzenia. Na scenie Grant Park Music Festival w sezonie 2015 można
było usłyszed muzykę m.in. Beethovena, Mozarta, Szostakowicza, Czajkowskiego, Mendelsona,
Rosyjską Orkiestrę Młodzieżową Blue Man Group wraz z CYSO’s Symphony Orchestra, Gershwina,
pieśni z repertuaru Stephena Sondheima, Strawioskiego, Prokofiewa, Brahmsa, Goldsmitha, Haydna,
Wojciechowskiego i innych.
Struktura
Kwestią, na którą zwróciłam szczególną uwagę, odwiedzając Grant Park Music Festival po raz
pierwszy, była rozbudowana sied wolontariuszy obsługujących koncerty plenerowe. Przy każdym
wydarzeniu pracuje
grupa kilku/kilkunastu osób, które z zaangażowaniem zajmują się
rozdysponowywaniem materiałów promocyjnych, udzielaniem informacji, wskazywaniem wolnych
miejsc, pomocą osobom niepełnosprawnym, a niekiedy nawet fotografują poszczególne imprezy.
Robią to całkowicie nieodpłatnie, z przywiązania do miejsca i do tradycji, z miłości do muzyki, a
czasem (jak w przypadku sporej rzeszy osób starszych) jako dodatek do spotkao towarzyskich, na
które umawiają się właśnie podczas festiwalu. To właśnie wolontariusze są najbardziej dostępnymi i
widocznymi osobami podczas festiwalu. Jest to oczywiście zasługą dobrego zarządzania ich pracą, za
którą odpowiedzialny jest zatrudniony przez stowarzyszenie, doświadczony koordynator. W tym roku
był nim Joseph Fernicola. Wolontariusze to jednak ostatni (chod bardzo istotny) szczebel drabiny
strukturalnej organizatorów festiwalu. Na czele organizacji stoi Zarząd Dyrektorów (tzw. Board of
Directors), który składa się z osób zasłużonych zarówno na rzecz festiwalu, kultury amerykaoskiej i
międzynarodowej, jak i pracy dla Miasta Chicago. Obecnie Zarząd liczy 4 oficerów i aż 26 dyrektorów.
W jego skład wchodzą osoby aktywne zawodowo, jak i emeryci. Zarząd pełni funkcję doradczą, ale
jest bardzo aktywny w planowaniu programu. Do jego zadao należy przede wszystkim promocja
dziedzictwa Grant Park Music Festival, a co za tym idzie, pozyskiwanie sponsorów i środków na
działalnośd. Członkowie zarządu są autorytetami w swoich dziedzinach i pracują nieodpłatnie na rzecz
festiwalu. Oprócz zarządu Grant Park Orchestral Association zatrudnia również regularnych
pracowników. Są oni powołani przez miasto i pracują etatowo na rzecz festiwalu cały rok. Obecnie
zespół liczy 12 osób i dzieli się na następujące działy: dyrektora (Paul Winberg), Biuro Artystyczne (4
osoby: menedżer generalny, menedżer orkiestry, menedżer chóru, kierownik biblioteki), Biuro
Finansowe (2 osoby), Biuro ds. Rozwoju (2 osoby) oraz Biuro Marketingu (3 osoby). Wszystkie działy
ściśle ze sobą współpracują, a podział ich zadao jest bardzo wyraźny. Istotnym jest również fakt, że
Grant Park Orchestral Association to organizacja miejska, tak więc środki na funkcjonowanie
wszystkich biur zabezpieczone są w budżecie miejskim. Środki na wydarzenia kulturalne natomiast
pochodzą prawie w 100% ze źródeł sponsorskich, do których zalicza się także tzw. Membership
Programme (program członkowski), zrzeszający indywidualnych donatorów festiwalu, którzy
wspierają wydarzenia artystyczne środkami pieniężnymi. Tak wielki festiwal korzysta oczywiście także
ze stałych sponsorów komercyjnych, do których należy sporo liczących się amerykaoskich firm z
siedzibą w Chicago, m.in. restauracje, koncerny alkoholowe, hotele, sklepy odzieżowe itp. Roczny
budżet festiwalu wynosi kilka milionów dolarów.
15
Wnioski
Grant Park Music Festival jest ogromnym wydarzeniem muzycznym, ale przede wszystkim dowodem
na to, jak zrozumienie przez władze miejskie roli kultury w życiu metropolii może pozytywnie wpłynąd
na rozwój całego miasta. Historia trwającego 80 lat festiwalu ukazuje, jak dzięki dobrze
zaplanowanym przedsięwzięciom kulturalnym i, co istotne, mądrych inwestycjach, zyskad może całe
miasto. Festiwal ma nie tylko wpływ na poszerzenie kompetencji kulturalnych mieszkaoców Chicago,
ale także na EKONOMIĘ całego miasta. Związek ten jest w przypadku Grant Park wyjątkowo
widoczny. Wiele osób kojarzy Chicago z słynną „chmurą” (z ang. Cloud), w której można się przejrzed
na tle krajobrazu miasta. Jak poinformowała mnie Jill Hurwitz, szefowa promocji festiwalu, pomysł na
tę ciekawą instalację powstał właśnie podczas jednej z edycji flagowej imprezy Chicago. Park, który
powstał w latach 30-tych z powodu festiwalu, jest obecnie najciekawszą przestrzenią zieloną w
mieście. Dobre usytuowanie sceny, której sama architektura warta jest uwagi, przyciąga ogromne
rzesze turystów, którzy zostają potem na wieczornych koncertach. Ponadto organizacja
dwumiesięcznego cyklu koncertów na najwyższym muzycznym poziomie łączy mieszkaoców miasta
we wspólnym działaniu na rzecz kultury. Dla nich Grant Park Music Festival to nie tylko muzyka, ale
także przyjemnośd z bycia razem, która niewątpliwie buduje tożsamośd obywateli Chicago. Festiwal
jest miejscem spotkao szerokiej rzeszy osób. Uczestnicząc w festiwalu, ma się wrażenie, że każdy
element jest bardzo dokładnie przemyślany i czud spójnośd strategii miejskiej w organizacji
wydarzenia. Wynika to z całą pewnością z głębokiego zrozumienia Amerykanów, że kultura jest
stałym i ważnym elementem życia społecznego, a na jej podstawie zbudowad można wiele.
Inspirująca jest również dbałośd organizatorów festiwalu o element narodowy. Nieprzypadkowo
głównym dyrygentem orkiestry i chóru jest zawsze Amerykanin, a Miasto oferuje najlepszym
kompozytorom z USA letnie rezydencje, podczas których mogą szkolid swój warsztat. Nie wpływa to
jednak w żaden sposób na międzynarodowy wydźwięk festiwalu, podczas którego wykonywanych
jest bardzo dużo utworów europejskich, a na scenie występują artyści z różnych zakątków świata, w
tym także z Polski- w poprzednich latach byli to m.in. Krzysztof Penderecki i Leszek Możdżer.
16
Jay Pritzker Pavillon, główna scena Grant Park Music Festival i siedziba Stowarzyszenia
fot. K.Renes-Obrochta
Polish Music Center i Paderewski Festival w Paso
Robles
Wizyta studyjna w Los Angeles i Paso Robles
Kontekst
Współpracę z Polish Music Center i Festiwalem Paderewskiego w Paso Robles nasza Fundacja
nawiązała już w 2014 roku. Byliśmy i ciągle jesteśmy pod wrażeniem działao, których inicjatorem jest
Marek Żebrowski- mieszkający od lat w Stanach Zjednoczonych polski pianista, propagator kultury
polskiej na świecie, obecnie dyrektor Polish Music Center i dyrektor artystyczny Festiwalu w Paso
Robles. Naszą uwagę do festiwalu w Paso Robles przyciągnęły pozytywne opinie wybitnych polskich
muzyków, którzy mieli okazję zagrad w Californii (m.in. Karol Radziwonowicz) oraz podobny profil
działalności, a także związki Ignacego Paderewskiego z tym regionem. W 2015 roku, dzięki
stypendium Ministra Kultury i Dziedzictwa Narodowego, mieliśmy okazję spotkad się osobiście
i rozpocząd nowy rozdział działalności, którego podstawą jest współpraca między dwoma festiwalami
Paderewskiego, odbywającymi się w bardzo zbliżonych terminach w różnych zakątkach świata. Dzięki
uprzejmości Marka Żebrowskiego, Krysty Close, Steve’a i Alicii Cass oraz pozostałych członków
Zarządu Festiwalu w Paso Robles, nie tylko ja osobiście miałam możliwośd odwiedzenia Los Angeles
i Paso Robles, ale zaproszenie zostało także skierowane do Adama Bali- Prezesa Polsko-Ukraioskiej
Fundacji imienia Ignacego Jana Paderewskiego i Marianny Humetskiej- Dyrektor Artystycznej
Festiwalu „Odkrywamy Paderewskiego” we Lwowie, która w sierpniu 2015 roku zagrała w Paso
Robles koncert fortepianowy na rzecz Festiwalu Paderewskiego. Co więcej, we wrześniu, tuż po moim
powrocie ze Stanów Zjednoczonych, Polskę odwiedziła Krysta Close- wicedyrektor Polish Music
Center w Los Angeles, która wzięła udział w pierwszej edycji, koordynowanego przeze mnie,
Festiwalu Kwadrofonik. W listopadzie do Warszawy przyleciał Marek Żebrowski, który wraz
z Adamem Balą odbył cykl spotkao na temat wspólnej przyszłości naszych instytucji. Tak rozpoczęła
się wyjątkowa współpraca, która, jak przewidujemy, już w najbliższym czasie przyniesie efekty
w postaci wspólnych inicjatyw muzycznych i kulturalnych.
Polish Music Center na Uniwersytecie Południowej Californii
Polish Music Center (Polskie Centrum Muzyczne) jest przede wszystkim biblioteką i centrum
informacji, poświęconą gromadzeniu i rozpowszechnianiu wiedzy na temat wszystkich aspektów
polskiej muzyki. Głównymi beneficjentami zbiorów PMC są amerykaoscy naukowcy (muzykolodzy),
studenci Uniwersytetu Południowej Californii (University of Southern California) i miłośnicy muzyki.
Polish Music Center co miesiąc wydaje swój biuletyny: Polish Music Newsletter- poświęcony muzyce
polskiej, Polish Music Journal- magazyn naukowy oraz Polish Music Series- publikowany regularnie od
1982 roku.
17
Ponadto, Polish Music Center realizuje corocznie serie koncertów z udziałem polskich Artystów,
zarówno tych uznanych, jak i młodych polskich kompozytorów. Z najciekawszych inicjatyw PMC
wymienid należy m.in.:

Projekt „Measures n' Frames” („Visions and
voices”). Założeniem koncertu jest wykonanie
pięciu kompozycji muzycznych na kwartet
smyczkowy, do których przygotowane zostały
wyjątkowe wizualizacje. 13-osobowy zespół
animatorów skupionych wokół USC przez
ponad
rok
pracował
ściśle
wraz
z kompozytorami nad wspólnym wydarzeniem
z dziedziny muzyki i filmu. Efektem projektu są
wyjątkowe utwory- dialog pomiędzy muzyką
a zdjęciami, ukazujący świat kreowany przez
emocje i idee. To wyjątkowe, audio-wizualne
doświadczenie pozwala odbiorcom na
otwarcie kolejnych muzycznych drzwi,
ukazujących strukturę i formę, której nie
widzieli, ani nie słyszeli wcześniej. Dzięki
takiemu połączeniu, nawet to, co mogło
wydawad się nieprzeniknione i nieznane, nagle
ma szansę stad się zachęcające i przyjemne,
czego przykład stanowi bardzo wyrafinowana
sztuka konceptualna, jak np. utwór "Arcadiana" Pomnik Ignacego Paderewskiego na
Uniwersytecie Południowej Californii, gdzie
Thomasa Adesa. Polskimi akcentami koncertu jest mieści się siedziba Polish Music Center
udział kompozytorki Joanny Bruzdowicz oraz
wykonanie całości przez Penderecki String Quartet, inspirujący się muzyką polskiego Mistrza.

„Polish Music: The New Generation”- wyjątkowe przedsięwzięcie z 2011 roku z udziałem
młodych polskich kompozytorów: Wojtka Blecharza, Mikołaja Góreckiego, Jarosława
Kapuścioskiego, Roberta Pierzaka, Ewy Trębacz i Krzysztofa Wołka. Celem koncertu, który
odbył się w Newman Recital Hall w Los Angeles była prezentacja najnowszych trendów
w muzyce polskiej, prezentowanej przez tzw. „pokolenie Glissando” (nazwa pochodzi od
magazynu muzycznego Glissando, poświęconego muzyce współczesnej). Wybór utworów do
koncertu oparty był na szerokim spectrum różnorodności stylów i oddziaływao muzycznych,
z których czerpali twórcy. Dodatkowym atutem koncertu był wspólny występ Marka
Żebrowskiego z reżyserem Davidem Lynchem. Unikatowy duet zaprezentował improwizacje
muzyczne powstałe w Californii. W trakcie koncertu wystąpili także: Josiah Boothby, Aurelien
Eulert, pianinie, Eric Jacobs, Jewgienij Milyavskiy, Sara Sumitani oraz Amy Tatum.
W Polish Music Center znajduje się największa kolekcja polskiej muzyki w USA. Jest to jedyny ośrodek
na amerykaoskim uniwersytecie poświęconym wyłącznie muzyce polskiej. Studenci Uniwersytetu
Południowej Californii mają bezpłatny dostęp do zbiorów- mogą wypożyczad i skanowad materiały
18
PMC, pod warunkiem, że robią to w celach edukacyjnych. Wszystkie, organizowane przez Centrum
wydarzenia muzyczne są nieodpłatne dla szerokiej publiczności. PMC organizuje co najmniej dwa
różne koncerty rocznie. Co więcej, Polish Music Center dysponuje wyjątkowymi na skalę świata
pamiątkami po Ignacym Paderewskim: w siedzibie Centrum obejrzed można prywatne rękopisy
kompozytora, należące do niego obrazy i dzieła sztuki, a także jego rzeczy osobiste, m.in. walizki czy
też kolekcję oryginalnych win z epoki Mistrza. Pracownicy Polish Music Center (Marek Żebrowski i
Krysta Close) są bowiem bezpośrednio związani z Festiwalem Paderewskiego w Paso Robles, który
jest całkowicie odrębnym wydarzeniem, także ze względu na strukturę festiwalu, i odbywa się
w oddalonym o około 200 mil od Los Angeles małym miasteczku.
Festiwal Paderewskiego w Paso Robles
Festiwal Ignacego Paderewskiego w Paso Robles (pełna nazwa California Central Coast Music Festival
in Paso Robles) odbywa się co roku w listopadzie i poświęcony jest twórczości światowej sławy
polskiego pianisty, kompozytora, polityka, humanisty, właściciela gruntów i winnicy w Californii,
winiarza i plantatora migdałów. Słynny polski pianista przybył do Californii ze względów
zdrowotnych- usłyszał o wyjątkowych właściwościach gorących źródeł i miał nadzieję na wyleczenie
Drzewo migdałowe zasadzone przez Ignacego Paderewskiego na terenie jego dawnej winnicy York Mountain Vineyard
(dzisiaj Epoch Estate Wines)
dolegliwości, które utrudniały mu grę na fortepianie. Majątek Rancho San Ignacio Paderewski nabył
po amerykaoskim tournée w 1914 r. Miał nadzieje na wydobycie ropy naftowej, które jednak okazały
19
się płonne. W latach 30. XX wieku Paderewski butelkował już swoje wina w posiadłości York
Mountain Vineyard i były one bardzo wysoko cenione. Włości Paderewskiego w Kalifornii w
szczytowym momencie przekraczały 2 tys. ha, lecz plany osiedlenia się w Złotym Stanie na stałe
zniweczyła I Wojna Światowa, a potem objęcie przez Paderewskiego teki premiera Rządu Polskiego II
Rzeczpospolitej Polskiej. Lata spędzone w Californii zaowocowały nie tylko rozwojem biznesu
winiarskiego samego mistrza, ale również promocją jego muzyki i sylwetki w tym rejonie Stanów
Zjednoczonych. Do dnia dzisiejszego Ignacy Paderewski jest największym bohaterem niewielkiego
Paso Robles, o czym świadczy organizowany od 1993 roku (z przerwą) przez mieszkaoców miasteczka
festiwal ku jego pamięci. Podczas czterech dni koncertów i wydarzeo specjalnych na festiwalu
występują światowej sławy artyści, młodzi pianiści z Polski i regionu Środkowego Wybrzeża Stanów
Zjednoczonych. Ponadto organizatorzy zapraszają na degustację wina oraz specjalne wykłady
o muzyce Paderewskiego i oferują szereg różnorodnych atrakcji. Festiwal odbywa się zawsze w kilku
Fortepian Paderewskiego w Hotelu El Paso w Paso Robles
miejscach w całym Paso Robles. Organizatorzy korzystają z uprzejmości właścicieli lokali takich jak
Cass Winery, Epoch Estate, Vina Robles i innych. Większe koncerty odbywają się w Sali Balowej
Hotelu El Paso w centrum miasta. Stałym elementem festiwalu są wydarzenia towarzyszące, m.in.
pokazy filmów o Paderewskim, uroczyste gale, czy np. premiera specjalnego festiwalowego piwa
Paderewski Pills, która miała miejsce w 2015 roku. Podczas Festiwalu w Paso Robles występowali już
tacy artyści jak: Krzesimir Dębski, Leszek Możdżer, Karol Radziwonowicz, Krzysztof Herdzin, Kinga
Augustyn, Efi Hackmey, Denali String Quartet, William Koseluk, Jonathan Plowright i inni.
Festiwal w Paso Robles to nie tylko kilka dni koncertów. Od 2007 r. regularnie organizowana jest
polsko- amerykaoska wymiana młodzieży. Dla młodych Amerykanów, podstawę wymiany stanowi
20
konkurs gry na fortepianie - The Paderewski Youth Piano Competition. Konkurs otwarty jest dla
uczniów w dwóch grupach wiekowych: Juniorzy (10-14) i nastolatkowie (15-18). Przesłuchania jury
odbywają się w Paso Robles w październiku. Wyłonienie laureatów odbywa się podczas konkursu
w Sali Balowej podczas Festiwalu Paderewskiego w Paso Robles w listopadzie. Wybrani laureaci
konkursu w roku następnym mają możliwośd uczestniczenia w polsko-amerykaoskim programie
wymiany kulturalnej. Amerykaoska edycja konkursu odbywa się co dwa lata. Co dwa lata na przemian
z edycją amerykaoską w Polsce odbywają się natomiast Międzynarodowe Warsztaty Pianistyczne
Paso Robles – Chmielnik – Kąśna Dolna. Warsztaty są propozycją dla młodych pianistów, którzy chcą
rozwijad swoje umiejętności pod okiem znakomitych pedagogów. Dedykowane są młodym artystom
z Polski i Ukrainy. Tydzieo spędzony w Kąśnej służyd ma nie tylko szlifowaniu warsztatu
instrumentalnego, ale także byd możliwością spotkania, wymiany kulturalnej i językowej dla
uczestników wydarzenia (w tym samym czasie Kąśną odwiedzają Amerykanie- laureaci konkursu
amerykaoskiego). Laureaci polskich warsztatów odwiedzają Paso Robles w roku następnym. Celem
tak zorganizowanej wymiany jest tworzenie nowych możliwości rozwoju szczególnie uzdolnionej
młodzieży- Festiwal w Paso Robles ma zatem nie tylko wymiar artystyczny, ale również edukacyjny.
Struktura
Struktura Festiwalu w Paso Robles oparta jest na sprawdzonym w Stanach Zjednoczonych systemie
Zarządu Dyrektorów (Board of Directors). W skład Zarządu wchodzą osoby, dla których promocja
wydarzeo kulturalnych związanych z sylwetką Ignacego Paderewskiego stanowi wartośd i które
działają w dużej mierze charytatywnie na rzecz tej idei. Na czele Zarządu od 2007 do 2015 roku stał
Steve Cass- właściciel winiarni Cass Winery, którego pod koniec ubiegłego roku zastąpił Joel Peterson.
Funkcję Dyrektora Artystycznego Festiwalu od lat nieprzerwanie pełni Marek Żebrowski. To właśnie
dzięki niemu, festiwal po siedmiu latach przerwy powrócił do Paso Robles w 2007 r. W skład zarządu
wchodzi również skarbnik (obecnie jest to Marjorie Hamon) oraz kilka innych osób, pełniących różne
funkcje w zależności od potrzeb danego roku. Ciałem doradczym Zarządu jest Rada (Advisory Board)
w skład której wchodzą osoby zasłużone dla miasta Paso Robles oraz specjaliści w danych dziedzinach
(np. finanse), których wiedza może byd pomocna dla organizacji wydarzenia. Na potrzeby festiwalu
zatrudniany jest menadżer oraz koordynator konkursu, których zadania omawiane są wcześniej na
forum Zarządu. Warto podkreślid, że Zarząd spotyka się w Paso Robles regularnie, a podczas spotkao
omawiane są wszystkie bieżące i przyszłe sprawy, a także pomysły na dalszą działalnośd
i przyciągnięcie na festiwal coraz szerszej publiczności. Miałam możliwośd uczestniczenia w jednym
z takich spotkao, na którym omawiana była gala, poprzedzająca festiwal. Gala jest pomysłem na
zebranie dodatkowych środków, niezbędnych do organizacji wydarzenia. Polega na realizacji
specjalnego koncertu, któremu towarzyszą różne atrakcje (m.in. przejażdżki bryczkami konnymi po
terenach dawnych winnic Paderewskiego, degustacji win i ciast, konkursy wiedzy o festiwalu itp).
Uczestnicy gali wykupują specjalne kupony- cegiełki upoważniające do zajęcia specjalnych miejsc
podczas koncertu, z których dochód przeznaczony jest na organizację festiwalu. W 2015 roku podczas
gali zagrała Marianna Humetska- ukraioska pianistka, dyrektor artystyczny Międzynarodowego
Festiwalu we Lwowie. Wszelkie środki na festiwal pochodzą ze źródeł sponsorskich. W dużej mierze
są to fundusze lokalne, zebrane od donatorów mających siedzibę w Paso Robles i regionie, m.in.
winiarni, restauracji, hoteli itp. Festiwal korzysta także z licznej rzeszy wolontariuszy, którzy wspierają
21
wydarzenie swoją pracą organizacyjną, a także lokalnymi wyrobami: przede wszystkim winami (np.
Cass Winery co roku produkuje specjalne wino Paderewski, rozlewane podczas festiwalu), czy
wypiekami. Festiwal Paderewskiego w Paso Robles jest więc świętem nie tylko muzyki, ale wspólnej
pracy całego miasta, którego mieszkaocy zaangażowani są w różnego rodzaju wydarzenia.
Wnioski
Jadąc do Paso Robles, zadawałam sobie pytanie, dlaczego rodowici Amerykanie podjęli się organizacji
wydarzenia związanego z polskim artystą - Ignacym Paderewskim. Nie ukrywam, że wybierając się do
Californii niewiele wiedziałam na temat tej części życia kompozytora, który w Polsce w dużej mierze
znany jest ze swojej działalności nie tyle artystycznej, co politycznej. Wizyta w Paso Robles była więc
dla mnie dużym odkryciem, nie tylko ze względu na postad Paderewskiego, ale także z powodu
wrażenia, jakie zrobiły na mnie osoby odpowiedzialne za
organizację Festiwalu. Jedną z założycielek festiwalu
była Virginia Peterson, dzięki której pierwsza edycja
wydarzenia odbyła się w 1991 roku. Festiwal został
czasowo zawieszony od 2001 do 2006 roku. W 2007
roku Marek Żebrowski- Dyrektor Polish Music Center,
pianista polskiego pochodzenia, wpadł na pomysł
reaktywacji festiwalu. W tym celu udał się do Paso
Robles i osobiście nakłaniał mieszkaoców Paso do
wsparcia idei upamiętnienia sylwetki Ignacego
Paderewskiego w mieście. Pierwszymi osobami, które
podjęły się wsparcia wydarzenia byli Steve Cass,
właściciel winnicy Cass Winery oraz Joel Peterson, wnuk
Virginii Peterson. W ich ślady poszły następne osoby,
dzięki którym Festiwal zyskał dzisiejszy kształt i rozgłos.
Historia ta stanowi kolejny przykład na to, że w kulturze
możliwe jest absolutnie wszystko, pod warunkiem
odpowiedniego zaangażowania ze strony organizatorów
i pasji, którą wkłada się w swoją pracę. Festiwal w Paso
Z Krystą Close pod pomnikiem
Robles z małego, lokalnego cyklu koncertów rozrósł się
Paderewskiego w Paso Robles
do wymiarów międzynarodowego wydarzenia z dziedziny
sztuki i edukacji. Niepowtarzalna atmosfera Środkowej Californii w połączeniu z polską muzyką
stanowi niepowtarzalne przeżycie. Ważnym aspektem działalności Zarządu Festiwalu Paderewskiego
w Paso Robles jest również to, że bycie członkiem sztabu organizacyjnego festiwalu, jest dla
Amerykanów w niego zaangażowanych, wyróżnieniem i prestiżem. Mieszkaocy Paso Robles są
dumni, że mają na swoim terenie takie wydarzenie, czego dowodem jest pomnik Paderewskiego w
samym centrum miasta (odsłonięty w 2012 roku). Działalnośd zarówno Festiwalu w Paso Robles, jak
i Polish Music Center, w którym na stałe pracują tylko dwie osoby (Marek Żebrowski i Krysta Close)
stanowi niewątpliwie wzór dobrego zarządzania, przynoszącego efekty w postaci wydarzeo
kulturalnych na najwyższym poziomie, których głównym celem jest promocja polskiej kultury
zagranicą.
22
The John F. Kennedy Center for the Performing Arts
Wizyta studyjna w Waszyngtonie
Kontekst
O działalności Kennedy Center w Waszyngtonie słyszałam na długo, zanim poważnie zaczęłam myśled
o wizycie studyjnej w Waszyngtonie. Sława tego miejsca związana jest nie tyle z muzyką, teatrem czy
sztukami wizualnymi, ile z samymi postaciami Prezydenta Kennedy’ego i Jego Małżonki- Jackie
Kennedy – Onassis. Rodzina Kennedych jest jednym z symboli Stanów Zjednoczonych, a Amerykanie
dużą uwagę przywiązują do upamiętnienia swoich bohaterów. Stąd też pełna nazwa Kennedy Center
brzmi: John F. Kennedy Memorial Center for the Performing Arts (można to przetłumaczyd jako
Centrum Pamięci Johna Kennedy’ego dla Sztuk Teatralnych). Centrum pełni więc swoistą rolę: jest to
jedyne takie muzeum Johna Kennedy’ego w Waszyngtonie, znajduje się w nim teatr, opera narodowa
i sala muzyczna (coś na wzór naszych filharmonii), a także wiele sal tematycznych poświęconych
różnym krajom (np. Rosja czy Japonia). Jest to nie tylko miejsce poświęcone sztuce, ale także
dyplomacji- dialogowi Stanów Zjednoczonych z innymi krajami. Centrum odwiedzane było przez
wszystkich prezydentów Ameryki, którzy pełnili tę funkcję po Johnie Kennedym. Obecnie w każdej
z głównych sal znajduje się specjalne miejsce dla prezydenta Baracka Obamy, poprzedzone
wybudowanymi na ten cel drzwiami, nad którymi wisi portret Najwyższej Głowy Paostwa.
Dodatkowo, każda osoba odwiedzająca Centrum może wjechad na taras widokowy, z którego
rozciąga się panorama amerykaoskiej stolicy. Nieprzypadkowe jest również umiejscowienie budynku:
znajduje się on na terenie kampusu uniwersyteckiego, w samym centrum miasta, niedaleko
Memoriału Lincolna. Kennedy Center jest symbolem amerykaoskiej historii, dumy z własnego kraju
i przykładem na to, jak dobre zrozumienie kultury wpływad może na cały naród.
Działalność muzyczna i międzynarodowa Kennedy Center
Oficjalną działalnośd Kennedy Center zainaugurowało w 1971 roku, ale jego korzenie sięgają 1958
roku, kiedy to prezydent Dwight Eisenhower podpisał ponadpartyjny akt legislacyjny w sprawie
utworzenia Narodowego Centrum Kultury w Waszyngtonie. Początkowo Centrum miało byd
niezależnym obiektem kultury, samowystarczalnym i finansowanym w pełni ze środków prywatnych.
Prezydent John Kennedy był znany ze swojej działalności na rzecz sztuki i za czasów swojej
prezydentury wraz z Małżonką Jaqueline, w pełni wspierał powstał centrum. Para prezydencka
podjęła się osobiście misji pozyskiwania środków dla nowego Narodowego Centrum Kultury
i organizowała w tym celu m.in. specjalne przyjęcia w Białym Domu. Dwa miesiące po zabójstwie
prezydenta Kennedy'ego w listopadzie 1963 roku, Amerykaoski Kongres zdecydował o ustanowieniu
Narodowego Centrum Kultury jako "żywego pomnika" dla Johna Kennedy'ego i przeznaczył na jego
budowę 23 mln dolarów. Tak powstało Centrum Kultury, obecnie znane jako John F. Kennedy Center
23
for Performing Arts. Jest ono ściśle powiązane z Kongresem, który zapewnia środki na działalnośd
administracyjną budynku. Częśd pracowników zarządzających centrum, wcześniej pracowała w
Kongresie (jak np. Kathy Kruse, z którą miałam przyjemnośd się spotkad). Co roku Kongres przeznacza
fundusze na działalnośd instytucji, w związku z czym przez ponad 50 lat, Kennedy Center stało się
jednym z największych ośrodków kulturalnych nie tylko w Stanach Zjednoczonych, ale na całym
świecie.
Spotkanie z Kathy Kruse, Wiceprezesem Kennedy Center do spraw instytucjonalnych
Obecnie działalnośd muzyczna Kennedy Center skupia się wokół: Opery Narodowej (Washington
National Opera), Orkiestry Symfonicznej (National Symphony Orchestra) oraz Baletu (The Suzanne
Farrell Ballett). Każda z tych instytucji stanowi odrębną organizację, z własnym dyrektorem,
administracją i składem. Wszystkie instytucje połączone są miejscem (Kennedy Center to ogromna
przestrzeo), a także misją: promocją kultury amerykaoskiej na szeroką skalę, a także promocją
współpracy kulturalnej Stanów Zjednoczonych z innymi krajami świata. Program artystyczny jest
różnorodny i prezentuje wszystkie dziedziny muzyki od klasycznej, poprzez orkiestrową, kameralną,
jazzową, popularną, ludową, współczesną, a nawet rozrywkową. Program przygotowywany jest na 23 lata do przodu i musi zostad zaakceptowany przez Zarząd Kennedy Center (tzw. Board of Trustees),
a ostatecznie prze Kongres, który do dnia dzisiejszego jest głównym fundatorem Centrum. Kennedy
Center proponuje rocznie ok. 2000 różnych koncertów i przedstawieo: od prestiżowych pokazów
wielkich oper, na które bilety rozchodzą się czasem kilka miesięcy wcześniej, aż po lokalne koncerty
kameralne z udziałem młodych muzyków, w których można nieodpłatnie uczestniczyd w sezonie
letnim 7 razy w tygodniu (wystawiane są one na Millenium Stage). Uwaga centrum skierowana jest
bowiem nie tylko na samą sztukę i jej aspekt ogólnoamerykaoski i międzynarodowy, ale także na
wymiar edukacyjny prezentowanych programów. Centrum prowadzi specjalny program edukacyjny:
24
Arts Educational Programme, którego budżet wynosi 1 mln dolarów rocznie. Zarząd wychodzi
bowiem z założenia, że sztuka odgrywa istotną rolę w edukacji dzieci i pozwala na rozwinięcie u nich
zdolności naukowych, społecznych, a ostatecznie wpływa na utworzenie społeczeostwa
zaangażowanych obywateli XXI wieku. Ponadto Kennedy Center dużą wagę przywiązuje do
programów międzynarodowych i do sprowadzenia na sceny Waszyngtonu najbardziej uznanych
Artystów z całego świata. Jak poinformowała mnie Alicia Adams, która odpowiada w Centrum
właśnie za sprawy międzynarodowe, co roku do stolicy Ameryki zjeżdżają najbardziej uznani twórcy z
całego świata. Najczęściej jest to współpraca dwustronna, pozwalająca nie tylko na promocję działao
międzynarodowych w Waszyngtonie, ale także na rozpowszechnienie sztuki amerykaoskiej w innych
zakątkach świata, bowiem w ramach kontaktów bilateralnych, Narodowa Orkiestra Amerykaoska
bierze udział we wszelkiego rodzaju festiwalach międzynarodowych, organizowanych w innych
krajach. Ponadto Kennedy Center wspomaga najlepszych artystów na całym świecie, poprzez
organizację rezydencji na terenie USA. Wybrani twórcy mają możliwośd odbycia indywidualnej
rezydencji na terenie Stanów Zjednoczonych, przez co mogą rozwijad swoje kontakty z Amerykanami
i czerpad z dziedzictwa Nowego Kontynentu.
Struktura
Jak wspomniałam, głównym sponsorem działalności Kennedy Center jest amerykaoski Kongres, z
którym Centrum jest ściśle powiązane. Pieczę nad całością organizacji sprawuje jednak Zarząd, tzw.
Board of Trustees, w którym zasiadają kompetentne osoby, posiadające dorobek kulturalno-naukowy
i wykazujące się wieloletnim doświadczeniem na rzecz promocji dziedzictwa narodowego. Częśd
Zarządu powoływana jest bezpośrednio przez Prezydenta Stanów Zjednoczonych, członkostwo w
Kennedy Center jest więc także kwestią prestiżu i wyjątkowego wyróżnienia. Oprócz Zarządu i
Dyrekcji, Centrum zatrudnia obecnie kilkuset stałych pracowników, a także osoby na co dzieo
współpracujące z instytucją: artyści, członkowie orkiestr, kuratorzy poszczególnych wystaw itd.
Mimo, że roczny budżet Centrum oscyluje w okolicy kilku milionów dolarów, Kongres pokrywa
jedynie częśd administracyjną tych środków. Reszta funduszy gromadzona jest ze źródeł
sponsorskich- to z nich opłacane są koszty programowe, wynikające bezpośrednio z decyzji
merytorycznych. Kennedy Center to ogromna, prężnie działająca instytucja kulturalna i przykład na to
jak dziedzictwo narodowe może wpłynąd na kreowanie tożsamości narodowej całego kraju, ale
również stanowid wizytówkę kraju na zewnątrz.
Wnioski
Wizyta w Kennedy Center jest nie tylko lekcją zarządzania kulturą, ale przede wszystkim lekcją
amerykaoskiej historii współczesnej. Każdy z pracowników Centrum, z którymi rozmawiałam był
świetnie zorientowany w życiorysie Johna Kennedy’ego, najważniejszych wydarzeniach historycznych
XX i XXI wieku, a także, co może dziwid, w stosunkach międzynarodowych USA z innymi krajami.
Podczas pobytu w Waszyngtonie na każdym kroku czułam dumę Amerykanów z przynależności do
swojego kraju, z całym jego dziedzictwem, w tym także kulturą, która stanowi stałą częśd życia, czego
przykład Kennedy Center świetnie dowodzi.
25
New York City Musical Saw Festival i NDTV (Nowy
Dziennik)
Wizyta studyjna w Nowym Jorku i New Jersey
Kontekst
Celem wizyty studyjnej w Nowym Jorku było odwiedzenie dwóch organizacji, które w sposób
całkowicie różny promują polską kulturę w najsłynniejszym mieście świata. Z Leszkiem Nickiem
Sadowskim z NDTV kontakt nawiązaliśmy już w 2014 roku, podczas spotkania z Adamem Balą w
Warszawie, kiedy toczyły się pierwsze rozmowy na temat możliwości współpracy Polsko-Ukraioskiej
Fundacji imienia Ignacego Jana Paderewskiego z amerykaoskimi instytucjami kultury. Na trop Natalii
Paruz, która organizuje nowojorski festiwal gry na pile wpadłam natomiast poprzez znajomych
muzyków, którzy byli pod wrażeniem organizacji wydarzenia i opowiedzieli mi o jego polskim
aspekcie. Podczas wizyty miałam okazję spotkad się z Dyrektorami obydwu wydarzeo i zgłębid
zarówno aspekt merytoryczny, jak i strukturę organizacyjną ich działalności.
Nowy Dziennik
Nowy Dziennik – Polish Daily News to dziennik polski, wydawany w Nowym Jorku, a od roku 2011 w
New Jersey. Pierwszy numer „Nowego Dziennika” ukazał się 27 lutego 1971 roku. Pierwsze wydanie
Nowego Dziennika ukazało się 27 lutego 1971 r, kosztowało 15 centów, liczyło 12 czarno-białych
stron. Dziś gazeta drukowana jest w kolorze, a każde wydanie ma dziesiątki stron. Co tydzieo
dochodzą dodatki Przegląd Polski i Weekend, dodatek kulturalny, a od 2012 roku działa specjalna
telewizja polska: NDTV. Nowy Dziennik to najbardziej wpływowa i ceniona polska gazeta w Stanach
Zjednoczonych. Jako pismo emigracyjne, gazeta ma profil informacyjno-publicystyczny: obszerne
doniesienia z kraju, komentarze polityczne, omówienia wydarzeo kulturalnych. Wydawnictwo założyli
polityczni emigranci, którzy przybyli do USA po II Wojnie Światowej. Bolesław Wierzbiaoski, założyciel
i pierwszy redaktor naczelny pisma, należy do pokolenia dziennikarzy-żołnierzy. Jego kariera zaczęła
się w Polsce międzywojennej. Podczas wojny pracował w Anglii, gdzie Związek Dziennikarzy RP liczył
około 500 członków - w przybliżeniu połowę stanu sprzed wojny. Wielu z nich pracowało dla
Dziennika Polskiego i Dziennika Żołnierza. Wierzbiaoski, przeciwnik komunistycznego systemu
narzuconego w Europie Wschodniej i cenzury prasowej, był kluczową postacią w organizowaniu w
1947 r. Międzynarodowej Federacji Wolnych Dziennikarzy. Współpracowała ona z rozgłośniami Glos
Ameryki i Wolna Europa. Jan Nowak-Jezioraoski bardzo ciepło wypowiadał się zarówno o samym
Wierzbiaoskim, jak i o roli Nowego Dziennika w informowaniu Amerykanów na temat wydarzeo w
Polsce. W 1956 r. Wierzbiaoski zdecydował się na osiedlenie w USA, doszedł bowiem do wniosku, ze
walka o niepodległośd będzie prowadzona w Stanach Zjednoczonych, a nie w Londynie. Tak powstał
26
Nowy Dziennik, który dostarczał amerykaoskiej Polonii informacji na temat Polski i służył polskiej
walce o demokrację i suwerennośd; jak również wspomagał polsko-amerykaoską grupę etniczną w
utrzymaniu tożsamości i, co istotne, aktywizował ją we wszelkich dziedzinach amerykaoskiego życia.
Przez ponad 40 lat działania z gazetą współpracowali między innymi: Bożena Intrator, Wojciech
Wasiutyoski, Małgorzata Szejnert, Piotr Stasioski, Krzysztof Głuchowski. W czasie stanu wojennego
zadania gazety polegały na dokładnym
informowaniu o sytuacji w Polsce,
obiektywnym
komentowaniu
i
tworzeniu polskiej grupy nacisku.
Siedziba redakcji stała się prawdziwym
polskim konsulatem, gościła ogromną
liczbę
wybitnych
Polaków
i
Amerykanów polskiego pochodzenia,
którzy odwiedzali wydawcę i jego
zespól, ignorując konsulat PRL przy
Madison Ave. Ponadto, w miarę
poprawy sytuacji materialnej gazety i
modernizacji systemu produkcji, zaczęli
do niej pisad dysydenci, przyjezdni z
Polski, jak również autorzy z kraju.
Pismo dawało tez skromne stypendia
dla dziennikarzy z Polski, by z jednej
strony mogli popracowad pewien czas
w Nowym Jorku, a z drugiej - wzmocnid
intelektualną
pozycję
Nowego
Dziennika wśród polskich publikacji.1
Obecnie celem działalności Nowego
Dziennika jest przede wszystkim
informowanie amerykaoskiej Polonii o
wydarzeniach polskich w USA. W dobie
internetu działalnośd skierowana na
przekazywanie wiadomości z kraju
Siedziba Nowego Dziennika i NDTV w New Jersey. Tablica
polskiej Polonii nie ma bowiem sensu. Dla pamiątkowa poświęcona Ignacemu Paderewskiemu.
nowej dyrekcji "Nowego Dziennika"
sprawa polska w Ameryce oznacza przede wszystkim mądre promowanie polskości. Szefowie
wydawnictwa dbają zarówno o przekaz najważniejszych informacji, jak i o promowanie kultury
polskiej na terenie Stanów Zjednoczonych. Przy wejściu do nowej siedziby NDTV (obecnie New
Jersey) znajduje się tablica ze szkła, upamiętniająca Ignacego Jana Paderewskiego - kompozytora,
pianistę i pierwszego premiera Polski. Przez lata była ona częścią nowojorskiego hotelu Buckinghamjednym z najbardziej znanych nowojorskich hoteli, jednak nowy właściciel podczas gruntownego
remontu zaliczył ją do rzeczy przeznaczonych do usunięcia z budynku. Treśd tablicy to pierwsze takty
1
Korzystałam z artykułu Stanisława A. Blejwasa "Nowy Dziennik", Polska, Polonia i Ameryka [w:] Przegląd
Polski, nr z 3 sierpnia 2001
27
Menueta G-dur op. 14 No. 1 Paderewskiego z 1886 r., w opracowaniu Stanisława Szpinalskiego.
Regularnie ukazuje się dodatek kulturalny o polskich wydarzeniach w USA: Przegląd Polski.
New York City Musical Saw Festival
New York City Musical Saw Festival został założony przez Natalię "Saw Lady 'Paruz w 2002 roku. NYC
Festiwal odbywa się zawsze w Astorii ( dzielnica Queens). Festiwal powstał jako coroczne wydarzenie,
ale od 2011 roku jego formuła się zmieniła i obecnie odbywa się co drugi rok. Festiwal łączy muzyków
Wystawa pił w mieszkaniu Natalii Paruz- założycielki Festiwalu
grających na pilę z całego świata, chociaż zdecydowana częśd wykonawców pochodzi z Nowego Jorku
i terenu Stanów Zjednoczonych. Festiwal ma na celu ukazanie przeszłości, teraźniejszości i
najnowszych trendów w grze na pile. Wydarzenie jest okazją do spotkania się dla muzyków tego
rzadkiego instrumentu i łączenia starych form z nowymi. Celem wydarzenia jest także ukazanie piły
szerokiej publiczności jako instrumentu muzycznego. Przez ostatnie lata Astoria stała się miejscem
pielgrzymek graczy na pile dla muzyków z takich krajów, jak Chiny, Japonia, Indie, Niemcy, Szwecja
i Kanada. Festiwal umożliwia artystom z całego świata poznanie innych artystów grających na pile i
ocenienia ich gry. Podczas wydarzenia wykonywane są zarówno utwory solowe jak i jam session
28
z innymi arystami. Jest to także okazja do dowiedzenia się o różnego rodzaju piłach i odkrywania
różnorodnych technik gry - wszystko to w przyjaznej atmosferze współpracy, która panuje podczas
festiwalu. Festiwal jest otwarty dla szerokiej publiczności, która uczestnicząc w koncertach ma szansę
na odkrycie unikatowych utworów. Oprócz koncertów organizatorzy dbają o wydarzenia
towarzyszące: wystawę instrumentów i otwarte warsztaty gry na pile. W 2009 roku podczas festiwalu
pobito rekord Guinnessa w największej zespołowej grze na pile: na jednej scenie znalazło się wtedy
53 muzyków. Przy okazji Festiwalu warto wspomnied o samej jego założycielce: Natalii Paruz. Ojciec
„Saw Lady” jest z pochodzenia Polakiem, stąd nieprzypadkowo festiwal umiejscowiony jest w
dzielnicy Queens, gdzie mieści się słynny Greenpoint- niegdyś dzielnica polska w Nowym Jorku.
Pomysł na festiwal zrodził się z bardzo prozaicznych przyczyn- Natalia była pierwszą artystką grającą
na pile, która miała swoją stronę internetową. Dzięki temu zaczęli pisad do niej inni muzycy, grający
na tym samym instrumencie. Wspólnie z Natalią wpadli oni w 2003 roku na pomysł stworzenia
festiwalu gry na pile. Ich działanie przynosi efekty do dnia dzisiejszego, wydarzenie rozrasta się, a
wyzwanie stanowi wyprowadzenie piły ze świata narzędzi stolarskich i wpisanie jej do ogólnego
obiegu instrumentów. Wspólna działalnośd muzyczna przynosi także efekty w postaci powstania
pierwszych utworów, napisanych specjalnie na piłę.
Struktura i wnioski
Nowy Jork to miasto ogromnych możliwości. Jest to jeden z powodów, dla których właśnie tutaj
istnieją 2 niszowe przedsięwzięcia: polskie wydawnictwo i festiwal gry na pile. Podczas dwóch, jakże
różnych, a jednak w pewnych punktach podobnych wizyt, towarzyszyła mi nieustannie jedna myśl”
żyjący w Nowym Jorku ludzie to osoby obdarzone niezwykłą kreatywnością, wierzące w to, że przy
odpowiedniej wyobraźni wszystko jest możliwe. Tak powstał Nowy Dziennik i New York City Musical
Saw Festival. W obu tych przypadkach struktura organizacyjna jest również bardzo niewielka.
Redakcja New Jersey to w tym momencie kilku pracowników, którzy zajmują się wieloma zadaniami
naraz. Warto tu wspomnied, że redaktorzy to Polacy- osoby w znacznej większości urodzone w
Polsce, dla których promocja naszego dziedzictwa i kultury stanowi wartośd samą w sobie. W
przypadku festiwalu struktura opiera się natomiast…. Na jednej osobie! Natalia Paruz jest nie tylko
dyrektorem wydarzenia, ale także jedynym swoim pracownikiem. Pomaga jej mąż i inni artyści, ale
festiwal, pomimo 12 lat, nie funkcjonuje jako jednostka organizacyjna. Wszystkie środki na jego
organizację pochodzą ze źródeł sponsorskich i ze sprzedaży biletów oraz wpisowego. Największym
wyzwaniem Natalii jest stworzenie stałego zespołu pracowników, którzy odciążyliby ją w kwestiach
organizacyjnych. Jest to trudne o tyle, że mimo sukcesów festiwalu, piła nie cieszy się dużą
popularnością jako instrument i ciężko jest znaleźd źródła finansowania administracji. Nowy Dziennik
natomiast przez wiele lat utrzymywał się ze sprzedaży gazety. Z roku na rok niestety sprzedaż zaczęła
spadad, na co wpłynęło zmniejszenie czytelnictwa jako takiego, ale także konkurencja w postaci
amerykaoskiej odsłony „Super expressu”. Zmieniła się też polonia amerykaoska. W celu dotarcia do
nowej grupy społecznej właściciele utworzyli telewizję NDTV, która ma swoje pasmo codziennie na
Kanale 25. Powstają nowe inicjatywy: dziennik ma wydanie internetowe, kanał na youtube, a
redaktorzy są aktywni na facebooku i w mediach społecznościowych. To wszystko niestety za mało.
31 grudnia 2015 roku redakcja poinformowała, że począwszy od 14 stycznia 2016 roku Nowy
Dziennik ma ukazywad się pod niezmienionym tytułem jako tygodnik.
29
The Marcella Sembrich Memorial Association
Wizyta studyjna w Bolton Landing
Kontekst
Polsko-Ukraioska Fundacja im. Ignacego Jana Paderewskiego nawiązała współpracę ze
Stowarzyszeniem imienia Marcelli Sembrich w 2014 roku, podczas spotkania Marianny Humetskiej z
Richardem Wargo- dyrektorem artystycznym Stowarzyszenia. Zaowocowało to koncertem Artystki
nad jeziorem George latem 2014. W tym samym roku po raz pierwszy na festiwal do Lwowa
przyjechał Richard Wargo. Podjęliśmy wspólnie decyzję o współpracy, a Richard odniósł się z wielkim
entuzjazmem do pomysłu kontynuacji działao promujących kulturę polską zagranicą. Owocem
współpracy był mój wniosek stypendialny oraz cykl koncertów Marianny Humetskiej w USA,
poświęconych Ignacemu Paderewskiemu w Bolton Landing. W 2016 roku odbędzie się natomiast V,
jubileuszowa edycja Festiwalu "Odkrywamy Paderewskiego" we Lwowie, podczas której
wydarzeniem wiodącym będzie Gala Operowa poświęcona Ignacemu Paderewskiemu i Marcelinie
Sembrich Kochaoskiej. Głównym punktem gali będzie prezentacja opery Ignacego Jana
Paderewskiego "Manru" we Lwowie we współczesnej aranżacji Jerzego Maksymiuka. Idea koncertu
zakłada zaprezentowanie publiczności sylwetki Marceliny Sembrich –Kochaoskiej, wyjątkowej artystki
łączącej Polskę, USA i Ukrainę. Mieszkająca w Stanach Zjednoczonych Kochaoska– pierwsza
wykonawczyni roli Ulany, sprawiła, iż dzieło Paderewskiego mogło zaistnied na scenie Metropolitan
Opera. Marcelina Sembrich-Kochaoska, z pochodzenia lwowianka, a prywatnie przyjaciółka Ignacego
Paderewskiego, była pierwszą gwiazdą w historii Metropolitan Opera, najbardziej liczącej się opery
na świecie. Uznana też jest za najsłynniejszą na świecie polską śpiewaczkę. Występowała, odnosząc
wielkie sukcesy, na operowych scenach wielu miast Europy, m.in. Lwowa (gdzie zaczynała), Aten,
Drezna (Dworska Opera w Dreźnie), Mediolanu (Teatro dal Verme), Londynu (Opera Covent Garden),
Warszawy, Sankt Petersburga. Ukoronowaniem jej kariery były występy w nowojorskiej Metropolitan
Opera, gdzie była stałą solistką. Sembrich Kochaoska była zupełnie wyjątkowym zjawiskiem
muzycznym: była świetną skrzypaczką, znakomitą pianistką i śpiewaczką. Była artystką całego świata,
ale zawsze uważała się za Polkę. W jej międzynarodowym repertuarze pieśni, utworów skrzypcowych
czy fortepianowych zawsze znajdowały się polskie kompozycje: Chopina, Paderewskiego,
Wieniawskiego, Moniuszki, Aleksandra Zarzyckiego, Ludwika Grossmana i innych. Pieśni polskie
zawsze śpiewała po polsku, bez względu na to, gdzie występowała, często akompaniując sobie na
fortepianie. Należała do najpopularniejszych śpiewaczek swej epoki. W USA do dziś istnieje Muzeum
jej imienia i jest to właśnie The Marcella Sembrich Memorial Association nad jeziorem George.
Niestety współcześnie sylwetka Sembrich-Kochaoskiej jest zapomniana zarówno w Polsce, jak i na
Ukrainie. Dlatego też w trakcie realizacji stypendium zdecydowałam się odwiedzid Bolton Landing, a
Richard Wargo został opiekunem mojej pracy. Wizyta w Muzeum Marcelli Sembrich była dla mnie
wyjątkowa nie tylko ze względu na działalnośd stowarzyszenia i letniej opery, ale także ze względu na
osobisty stosunek zarówno do samej sylwetki Sembrich, jak i współpracy łączącej nasze organizacje.
30
The Marcella Sembrich Memorial Association
Letnie studio Marcelli Sembrich w Bolton Landing, zbudowane zostało w 1924 roku. Posiadłośd
pełniła funkcję domu wypoczynkowego nad jeziorem, z widokiem na zatokę. To tutaj Marcella
Sembrich przyjmowała swoich uczniów. Przez studio przewijały się znane postacie świata muzyki,
m.in. Juilliard i Curtis.
Sembrich studio nad jeziorem Bolton, sala główna dzisiaj
Po śmierci Madame Sembrich (1935), studio zostało otwarte jako muzeum jej pamięci w 1937 roku
przez synową diwy, Juliette deCoppet Stengel. Muzeum ciągle pełni funkcję domu letniego i jest
otwarte dla gości sezonowo (czerwiec-wrzesieo). Początkowo nazywany jako Memorial Studio (studio
pamięci), dzisiaj budynek funkcjonuje pod nazwą Museum Opera (opera muzealna) i znajduje się na
działce czterech akrów, do której przyłączony jest czternasto-hektarowy teren nad jeziorem. W
muzeum znajdują się pamiątki po wybitnej międzynarodowej karierze operowej Sembrich, która
trwała ponad 50 lat, w tym obrazy, rzeźby, kostiumy, wyróżnienia, rzeczy osobiste, zapisy nutowe i
autografy współczesnych Sembrich, artystów takich jak m.in. Paderewski, Mahler, Rachmaninow,
Caruso, Liszt, Brahms i Puccini. Oprócz kultywacji pamięci Marcelli Sembrich Stowarzyszenie w
miesiącach letnich organizuje wiele imprez muzycznych, takich jak koncerty utalentowanych
śpiewaków, kompozytorów i muzyków oraz sympozja historyków operowych.
Struktura
31
Jak nakazuje struktura amerykaoska zarządzania instytucjami kultury, także Stowarzyszeniem
Sembrich kieruje Zarząd Dyrektorów, powoływany spośród osób zasłużonych na rzecz idei promocji
pamięci Marcelli Sembrich. Zarządem kieruje dyrektor i wicedyrektor. Oprócz nich w skład Zarządu
wchodzą: skarbnik, sekretarka i dwóch członków. Zarząd pełni swoją funkcję całkowicie nieodpłatnie i
zatrudnia regularnych pracowników, którzy pracują nad dorocznym programem opery letniej. Za
program odpowiada dyrektor artystyczny, którym od wielu lat jest Richard Wargo- pochodzący z
Pensylwanii, amerykaoski kompozytor, który co roku odbywa w Bolton Landing swoją rezydencję i
sprawuje nadzór merytoryczny nad stowarzyszeniem. Propozycje programowe Richard przedstawia
zarządowi oraz pozostałym pracownikom: dyrektorowi wykonawczemu (Elizabeth Navitsky),
koordynatorowi merytorycznemu (Anita Richards). W stowarzyszeniu pracuje także asystent
administracyjny i dozorca. Co roku rekrutowani są wolontariusze, którzy oprowadzają gości po
muzeum Sembrich i pomagają przy koncertach. Stowarzyszenie utrzymuje się ze sprzedaży biletów
na koncerty, dystrybucji pamiątek po Marcelli Sembrich oraz środków sponsorskich. Co roku
organizowanych jest kilkadziesiąt różnorodnych koncertów z dziedziny muzyki poważnej, ale także
rozrywkowej- osobiście uczestniczyłam np. w koncercie country w sezonie 2015. Bardzo
zaangażowani w działalnośd studia Sembrich są mieszkaocy Bolton Landing i miejscowości sąsiedzkich
nad jeziorem George. Zdają sobie bowiem oni sprawę z faktu, że dziedzictwo kulturowe ich regionu
nie jest tylko dodatkiem do oszałamiającej przyrody, ale stałym elementem życia, przyciągającym co
roku do miasteczka rzeszę turystów.
Wnioski
Działalnośd Stowarzyszenia Sembrich możliwa jest dzięki zaangażowaniu jego członków i dużej pasji
do promowania pamięci polskiej diwy. Niezwykle ciekawym jest fakt, że ta wybitna śpiewaczka
bliższa jest obecnie niespokrewnionym z nią Amerykanom ze stanu Nowy Jork, niż własnym rodakom.
To właśnie dzięki Richardowi Wargo dowiedzieliśmy się o tej unikatowej sylwetce, która wpłynęła
znacznie na powodzenie Ignacego Paderewskiego w Ameryce oraz przyczyniła się do walki o sprawę
polską w czasie I Wojny Światowej. Warto podkreślid, że walkę tę rozumiała nie jako czyn zbrojny i
zaangażowanie polityczne, ale przede wszystkim jako promocję polskiej kultury: osobiście
organizowała koncerty z udziałem Polaków na terenie USA oraz wykonywała polskie utwory, a
wszystko to „ku pokrzepieniu serc”. Stowarzyszenie Sembrich mimo skromnych zasobów
finansowych, z działalności regionalnej zdołało przejśd na poziom międzynarodowy. Gdyby nie wizyta
Richarda Wargo w Polsce w 2014 roku, prawdopodobnie do dzisiaj nie bylibyśmy świadomi znaczenia
Artystki łączącej trzy kraje, jakimi są: Polska, Ukraina (to na jej terenie urodziła się SembrichKochaoska) i Stany Zjednoczone. Oprócz studia Sembrich, stowarzyszenie dysonuje także swoją
siedzibą, oddaloną od opery o kilka kilometrów. Także tam zobaczyd można niezwykłe zbiory
pamiątek po śpiewaczce: jej obrazy, walizki i rzeczy osobiste oraz wyjątkowe popiersie, powstałe w
jej czasach. Zainspirowani działalnością studia Sembrich, jako fundacja imienia Paderewskiego,
postanowiliśmy pomóc w promocji pamięci o artystce na terenie trzech krajów. Jak pisałam
wcześniej, w przyszłym roku planujemy galę imienia dwóch artystów, w trakcie realizacji są również
działania zmierzające do przekazania popiersi Marceliny Sembrich-Kochaoskiej do miejsc dla niej
wyjątkowych: Opery Lwowskiej oraz Metropolitan Opera w Nowym Jorku. Richard Wargo
32
uczestniczył również w spotkaniu promującym poniższą publikację stypendialną, które odbyło się 12
listopada 2014 roku w Operze Lwowskiej.
Z Richardem Wargo podczas spotkania promującego publikację stypendialną we Lwowie, 12 listopada 2015
fot. Serhiy Horobets
33
Toronto Symphony Orchestra i Les Amis Concerts
Wizyta studyjna w Toronto
Kontekst
Kanadyjskie organizacje kulturalne postanowiłam odwiedzid ze względu na współpracę muzyczną
Marianny Humetskiej- Dyrektor Artystycznej Międzynarodowego Festiwalu „Odkrywamy
Paderewskiego” we Lwowie z Toronto. Marianna spędziła w Kanadzie wiele lat, dojrzewając
artystycznie i grając zarówno koncerty solowe na fortepianie, jak i współpracując z kanadyjskimi i
amerykaoskimi muzykami. Celem mojej wizyty w Toronto było porównanie działalności tutejszych
instytucji muzycznych z organizacjami ze Stanów Zjednoczonych i Europy Środkowo-Wschodniej.
Toronto Symphony Orchestra było dla mnie oczywistym wyborem ze względu na jakośd i rozmach ich
działania. Les Amis Concerts wybrałam natomiast, ponieważ Michael Pepa- założyciel i dyrektor
instytucji bardzo dużą wagę przywiązuje do współpracy z Artystami z Europy, często odwiedza
Ukrainę, podkreślając związki organizacji ze Starym Kontynentem.
Toronto Symphony Orchestra
Założona w 1922 roku, Toronto Symphony Orchestra jest jedną z najważniejszych instytucji
kulturalnych w Kanadzie. Pod przewodnictwem Dyrektora Muzycznego Peter Oundjiana, instytucja
zaangażowała się w budowę innowacyjnego programu kulturalnego, prezentując tym samym
wybitnych artystów, gości i dyrygentów z całego świata. Oprócz organizacji koncertów i spektakli
muzycznych na najwyższym poziomie, Toronto Symphony Orchestra służy społeczności kanadyjskiej
swoim oryginalnym programem edukacji kulturalnej. Jest to jeden z największych i najbardziej
rozwiniętych programów pomocowych z dziedziny edukacji muzycznej w całej Kanadzie, którego
celem jest integracja młodych muzyków z kanadyjskiego regionu Ontario w oparciu o program
artystyczny. Siedzibę Toronto Symphony Orchestra stanowi Roy Thomson Hall- jedna z
najoryginalniejszych budowli architektonicznych w całej Kanadzie. Jak dowiedziałam się od Jeffa
Melansona- dyrektora generalnego TSO, od wielu lat celem działalności organizacji jest utworzenie z
Toronto Symphony Orchestra najbardziej innowacyjnej orkiestry na świecie. Cel, wydawad by się
mogło, górnolotny, ale patrząc na działalnośd TSO i możliwości, jakie daje kanadyjski program
wsparcia dla instytucji kultury, prawdopodobnie możliwy. Wizja kultury w Ontario opiera się bowiem
na zasadzie, według której każdy uczeo szkoły publicznej już na podstawowym poziomie ma
wzbogaconą ofertę edukacji muzycznej, której realizatorem jest właśnie Toronto Symphony
Orchestra. Celem takiego modelu jest wykreowanie nowego pokolenia kreatywnych odbiorców
kultury, którzy dorastają w poczuciu uznania dla sztuki, wyrastając na świadomych uczestników życia
kulturalnego i rozwijając pasję do muzyki. Program edukacji kulturalnej oferuje zarówno znaczną
liczbę koncertów dedykowanych najmłodszym (liczba ta z roku na rok rośnie), rozwiniętą platformę
e-learningową (internetowe nauczanie), która pozwala TSO dotrzed do każdego zakątka
34
województwa, a docelowo zapewnienie wszystkim uczniom solidnych podstaw kulturalnych. Jest to
wizja regionu, w którym już najmłodsi obywatele mają równy dostęp do oferty kulturalnej,
składającej się z programów sprzyjających kreatywności i promujących współpracę zarówno w sztuce,
jak i w życiu codziennym. Niezwykle istotnym jest fakt, że wizja ta nie jest samodzielną ideą Toronto
Symphony Orchestra, ale od samego początku kreowana jest wspólnie z władzami regionu Ontario,
które Strategię Kultury traktują na równi z innymi dziedzinami życia obywateli, przeznaczając na ten
cel liczne kwoty pieniężne. W efekcie wzmacnia się zarówno pozycja Ontario jako innowacyjnego
regionu, w którym obywatele czują się równymi kreatorami życia publicznego, a Toronto Symphony
Orchestra ma dostęp do najzdolniejszych przedstawicieli młodego pokolenia muzycznego, które
bierze pod swoje skrzydła, kształcąc je i kreując tym samym wybitną orkiestrę. Toronto Symphony
Orchestra odgrywa również kluczową rolę w rozwoju potencjału kulturalnego całego regionu Ontario.
Ta sytuacja sprawia, że Toronto Symphony Orchestra ma możliwośd wykreowania z kanadyjskiego
Siedziba Toronto Symphony Orchestra, Roy Thomson Hall w centrum Toronto
regionu Ontario światowego lidera w dziedzinie edukacji muzycznej i jest okazją do zapewnienia
mieszkaocom Toronto równego dostępu do wysokiej jakości edukacji muzycznej, promowania
nowego pokolenia odbiorców i twórców muzyki, zbliżając wszystkich uczniów Ontario do muzyki i
zasobów światowego dziedzictwa kulturalnego. Ten nowy model ekonomiczny jest więc korzystny nie
tylko dla samego TSO, które nie musi martwid się o dofinansowanie, ale także dla wszystkich
obywateli Toronto. Edukacja kulturalna to oczywiście nie wszystko. TSO jest przede wszystkim
instytucją muzyczną, oferującą bogatą ofertę kulturalną. Program koncertów realizowany jest od
czerwca do września i jest niezwykle różnorodny: na scenach Toronto można usłyszed zarówno
muzykę klasyczną, współczesną, jazzową, jak i rozrywkową: wielką popularnością cieszą się np.
35
koncerty na żywo do popularnych gier video. Instytucja dba zresztą nie tylko o repertuar, ale także o
oprawę artystyczną proponowanych wydarzeo. Koncertom często towarzyszą pokazy fajerwerków
nad jeziorem, prezentacje multimedialne i wystawy. Toronto Symphony Orchestra przywiązuje wagę
także do różnorodności kulturalnej prezentowanych dzieł: na scenach TSO spotkad można
przedstawicieli całego świata muzycznego- co roku występują tu Artyści prawie wszystkich
kontynentów. Pracownicy Toronto Symphony Orchestra podkreślają bowiem, że największą
satysfakcją jest dla nich robienie rzeczy niemożliwych. Model działania TSO powoli staje się wzorem
dla innych kanadyjskich instytucji, które idąc śladem TSO sprawiają, że Kanada staje się coraz bardziej
otwartym i przyjaznym miejscem.
Les Amis Concerts
Les Amis zostało założone w Kanadzie w 1983 roku przez Michaela Pepę. Celem działalności
organizacji jest pielęgnowanie młodych, utalentowanych wykonawców już na najwcześniejszych
etapach ich kariery zawodowej. Idea organizacji zakłada również wprowadzenie utalentowanych
muzyków do świata kulturalnego Kanady i zapoznanie ich z utworami współczesnych kompozytorów
kanadyjskich. Od samego początku
działalności Les Amis dbało o to, by
wschodzący muzycy mieli możliwośd
zaprezentowania
swoich
umiejętności podczas koncertów
organizowanych we współpracy z
uznanymi wykonawcami, którzy w
wielu przypadkach swoją karierę
rozpoczynali właśnie pod skrzydłami
Les Amis. Osiągnięcie tych celów
jest możliwe poprzez organizację
sponsorowanych recitali, których
program zawieraj utwory wybrane
osobiście przez wykonawców, ale co
najmniej jeden utwór jest autorstwa
Z twórcą idei Les Amis, Michaelem Pepą w Toronto
kanadyjskiego
kompozytora,
wskazanego przez Les Amis. W ten
sposób publicznośd przychodząca na koncerty ma możliwośd zapoznania się zarówno z nowymi
twórcami, jak i z repertuarem narodowym Kanady. Przez ponad 30 lat działania Les Amis
zorganizowało ponad 200 koncertów, które często były międzynarodowymi koprodukcjami.
Organizacja współpracowała z takimi instytucjami europejskimi jak m.in. Alliance Francaise, GoetheInstitut i Canadian Sinfonietta. Ponad 360 kanadyjskich i 80 międzynarodowych artystów wystąpiło
do tej pory na koncertach Les Amis. Zagrano ponad 160 utworów współczesnych osiemdziesięciu
różnych kompozytorów, ponad 100 utworów było autorstwa kanadyjskiego. Zdecydowana większośd
utworów miała swoją premierę właśnie dzięki Les Amis. Spora liczba koncertów zostały
transmitowana na żywo. Wielu muzyków, z których niektórzy wyemigrowali do Kanady z innych
krajów, dzięki Les Amis miała możliwośd pokazania się na profesjonalnej scenie po raz pierwszy. Idea
Michela Pepy czerpała bowiem z jego własnego doświadczenia. Ten utalentowany kompozytor
36
pochodzi z Zagrzebia i w 1981 roku wyjechał na stałe do Kanady. Założenie Les Amis wiązało się więc
bezpośrednio z osobistymi przeżyciami jego założyciela, który chciał pomóc innym Artystom
znajdującym się w podobnej sytuacji. Sama nazwa „les amis” nie jest przypadkowa i oznacza
„przyjaciół”. To właśnie atmosfera organizacji i unikatowa możliwośd przyciągnęła do niej wiele
obecnie rozpoznawalnych nazwisk. Artyści, którzy rozpoczęli karierę muzyczną dzięki Les Amis to
między innymi: Scott St. John, Shauna Rolston, Ryfka Golani, Julian Milkis, Alexander Tselyakov, Lynn
Kuo, a także wiele innych muzyków- obecnie liderów sceny kameralnej w Toronto, w tym kwartet
smyczkowy, w którego skład wchodzą Geoff Nuttall, Barry Shiffman, Lesley Robertson i Marina
Hoover. Oprócz koncertów kanadyjskich, muzycy skupieni wokół Les Amis mają możliwośd występów
na scenach międzynarodowych. Michael Pepa osobiście nawiązuje kontakty z festiwalami
organizowanymi na Starym Kontynencie, spośród których wymienid można m.in. Letni Festiwal
Muzyczny w Coubourg. Les Amis Concerts jest więc przykładem na to, jak osobiste doświadczenie
jednej zaangażowanej osoby może wpłynąd na stworzenie organizacji muzycznej, której działalnośd
trwa już ponad 30 lat i pomaga w rozpoczęciu karier wielu utalentowanych muzyków, w tym młodych
emigrantów.
Struktura i wnioski
Wizyty studyjne w Kanadzie były dla mnie niezwykle cennym doświadczeniem ze względu na
możliwośd zapoznania się ze strukturą działania tamtejszych organizacji muzycznych. Dwie całkowicie
różne, a jednak podobne w swoich celach instytucje, o spektakularnie różniących się budżetach i
możliwościach działania, mają jednak ze sobą wiele wspólnego. Łączy je chęd przekraczania barier i
robienia rzeczy, które z pozoru wydają się niemożliwe. Struktura Toronto Symphony Orchestra oparta
jest o ścisłą współpracę z władzami regionalnymi Ontario. Instytucja ma zapewnione stałe
finansowanie i bierze aktywny udział w kreowaniu strategii kulturalnej zarówno Miasta Toronto, jak i
całego regionu. TSO korzysta również ze źródeł sponsorskich, według moich informacji stanowią one
ok. 40% budżetu i przeznaczone są na działania programowe. Na sukces TSO oprócz muzyków i
twórców kultury, zatrudnianych zewnętrznie, pracuje mały, jak na tak wielką instytucję zespół:
administracja składa się z 5 osób, a impresariat (tzw. Administracja artystyczna) liczy osób 8.
Rozbudowany jest natomiast zespół artystyczny, dział finansowy i marketingowy, dział edukacyjny,
dział ds. rozwoju i wydział ds. sprzedaży. W Toronto Symphony Orchestra panuje hierarchia o
podstawie amerykaoskiej: nad pracownikami jest powołany honorowo Zarząd Dyrektorów, w skład
którego wchodzą zasłużone dla regionu osobistości ze świata kultury i edukacji. Co ważne, Zarząd nie
sprawuje funkcji honorowej, ale bardzo aktywnie wpływa na strategię działania TSO i programy
instytucji. Rolą pracowników jest jak najlepsze wdrażanie tych programów. Inny układ ma Les Amis
Concerts. Ta mała organizacja składa się z Michaela Pepy, jego asystentki Eriki Crino oraz rzeszy
zaprzyjaźnionych Artystów- muzyków, którzy tworzą Radę instytucji, służą jako ciało doradcze pod
względem artystycznym i pomagają w organizacji koncertów. Les Amis utrzymuje się jedynie ze
zdobytych środków. Aplikuje o granty, przede wszystkim z Toronto Arts Council, Ontario Yards i
Canada Council. Dzięki temu ma możliwośd organizacji koncertów na terenie Toronto oraz
niewielkich tournée.
37
Wnioski końcowe
Odwiedzone przeze mnie organizacje różniły się pod względem programowym i charakterologicznym,
co zresztą było od początku zamierzeniem stypendium. 9 wizyt odbytych w ciągu kilku miesięcy
zaowocowało jednak wspólnymi wnioskami dla całego sektora organizacji pozarządowych
organizujących wydarzenia muzyczne na świecie. Przykład amerykaoski, chod strukturalnie różni się
od polskiego i ukraioskiego, ma z naszymi instytucjami wiele cech wspólnych. Mimo, że w znakomitej
części przypadków, na amerykaoskim gruncie do czynienia mamy z budżetami nieporównywalnymi z
naszymi (zazwyczaj oscylują one wokół kilku-kilkunastu milionów dolarów), w czasach kryzysu
ekonomicznego, duża częśd instytucji kultury w Ameryce Północnej, mierzy się z podobnymi do
naszych, problemami finansowymi. Bardzo często moi rozmówcy zwracali uwagę na mniejsze
zainteresowanie sponsorów i coraz większe trudności w pozyskiwaniu środków. Zapytani o wyzwania
na przyszłośd, najczęściej odpowiadali, że konieczne jest zgromadzenie większej ilości pieniędzy, co
pozwoli na lepszą realizację zamierzonych celów. Jednak problemy finansowe to nie wszystko.
Podstawę mojej pracy stanowiła Analiza SWOT. Wnioski koocowe podzieliłam więc całościowo
według następujących punktów:
Silne strony (strenghts)
Najczęściej okazywało się, że kluczem do sukcesu jest duże zaangażowanie osób odpowiedzialnych
za tworzenie i realizację programów kulturalnych instytucji muzycznych. O konieczności
odpowiedniego doboru pracowników mówiła zarówno Pani Elżbieta Penderecka, Kathy Kruse z
Kennedy Center, Jeff Melanson z Toronto Symphony Orchestra, jak i Natalia Paruz, organizująca
festiwal gry na pile w Nowym Jorku. Liczą się oczywiście umiejętności, wiedza i doświadczenie, ale to
ZAANGAŻOWANIE było cechą najczęściej wymienianą przez wszystkich dyrektorów. Co ciekawe,
dotyczyło to nie tylko pracowników, ale także samej Dyrekcji i Zarządu. To Zarząd zresztą i Rada
Programowa jest w wielu przypadkach organem decydującym o pracy całej organizacji. Dobór osób
do Zarządu musi byd więc także niezwykle przemyślany. W 100% amerykaoskich przypadków do
zarządu nie może trafid ktokolwiek. Zasiadanie w „Board of Directors” jest kwestią najwyższego
zaszczytu i honoru, a osoby, które pełnią funkcję członka zarządu to elita obywateli danego miasta
czy regionu. Ich rolą jest dzielenie się doświadczeniem, doradztwo, a często podejmowanie decyzji
merytorycznych i przyciąganie do danej instytucji jak największej rzeszy sponsorów. Niezwykle
istotnym faktem jest, że członkowie zarządu muszą dla swoich pracowników stanowid AUTORYTETY.
Tylko taka struktura może zapewnid prawidłową hierarchię w danej organizacji. Pod tym względem
odwiedzona przeze mnie polska instytucja (Stowarzyszenie im. Ludviga van Beethovena) ma
strukturę taką samą jak amerykaoska. Niestety z doświadczenia wiem, że Stowarzyszenie
prowadzone przez Panią Elżbietę Penderecką jest chlubnym wyjątkiem na mapie polskich organizacji
kulturalnych. W naszym kraju ciągle zdarza się, że osoby zasiadające w Zarządzie danej organizacji nie
wiedzą zbyt wiele na temat programu i całości działania. Kolejnym silnym punktem działalności
muzycznej instytucji kultury jest także jej UNIKALNOŚD. Zależy ona od skali działao i najczęściej jest
sprawą bardzo indywidualną, należy jednak podkreślid że wyjątkowośd działao zależy w dużej mierze
od rozpoznania środowiska w którym się działa i zapewnieniu takiej oferty kulturalnej, która wypełni
38
lukę w regionie. Przykładami unikatowości danej instytucji mogą byd: skala jej działao (jak w
przypadku Kennedy Center, Grant Park Music Festival czy Stowarzyszenia im. Ludviga van
Beethovena), wyjątkowy program (Polish Music Center, Paso Robles Festival, New York City Saw
Festival, The Sembrich), oferta skierowana do określonej grupy odbiorców (NDTV, Les Amis Concerts
czy program edukacyjny Toronto Symphony Orchestra) i wiele innych pól działalności, które ciągle
pozostają do wypełnienia. Ostatnim silnym punktem, który chciałabym tutaj wymienid jest
UMIEJĘTNOŚD WSPÓŁPRACY danej instytucji z innymi i posiadanie (lub też wypracowywanie) rzeszy
partnerów, którzy są w stanie wspomóc naszą działalnośd kulturalną i wnieśd do niej powiew
różnorodności. Bardzo ważne jest, aby posiadad partnerów sprawdzonych. Instytucje, z którymi
współpracujemy powinny partycypowad nie tylko w budżecie, ale angażowad się w działania
kulturalne od samego początku, już na etapie planowania wspólnych działao. Przykład amerykaoski
wzmocnił moje przekonanie o tym, jak niezwykle ważne jest dobre poznanie się nawzajem,
określenie swoich celów, sprawdzenie jak na co dzieo funkcjonuje dana instytucja. Należy podkreślid
tu rolę wizyt studyjnych i spotkania twarzą w twarz, którego nie da się w żaden sposób zamienid
konwersacją mailową czy rozmową na skype.
Słabości (weaknesses)
Jak pisałam na wstępie wniosków koocowych, praktycznie wszystkie instytucje, które odwiedziłam
jako swój największy problem wykazywały zbyt małe finanse i nieustanne braki w budżecie. Jest to
oczywiście rzecz indywidualna i na większą skalę nie da się porównad budżetów największych
amerykaoskich i kanadyjskich instytucji z możliwościami polskimi, czy ukraioskimi. Pokazuje to jednak
szerszy problem finansowania instytucji kulturalnych. Najczęstszy model finansowania oparty jest
bowiem o pozyskiwanie funduszy w drodze konkursów. Dotyczy to zarówno Stanów Zjednoczonych,
Kanady, Polski, jak i Ukrainy. Powoduje to, iż znakomita częśd organizacji z roku na rok od zera buduje
swój kapitał, nie może zaplanowad dokładnego programu odpowiednio wcześniej, w związku z czym
często imprezy muzyczne organizowane są w pośpiechu i przy ograniczonych, minimalnych wręcz
środkach. Problemy finansowe wiążą się również z problemami kadrowymi. Zespoły realizacyjne
ograniczone są do kilku osób, w skrajnych przypadkach jak New York Musical Saw Festival, czy Les
Amis Concerts opierają się na jednym liderze i wolontariuszach. Organizacje te nie mają bowiem
możliwości stworzenia jakiejkolwiek struktury administracyjnej, gdyż środki grantowe przeznaczane
są najczęściej na sprawy programowe. Sam proces przyznawania dotacji jest również wyjątkowo długi
i trwa od kilkudziesięciu do kilkuset dni, co również paraliżuje działalnośd najmniejszych organizacji w
sezonie pozakoncertowym.
Możliwości (opportunities)
Jak wielkie są możliwości działania instytucji kulturalnych, organizujących wydarzenia muzyczne,
najlepiej pokazuje przykład amerykaosko-kanadyjski. Przy dobrym zrozumieniu roli, jaką kultura pełni
w życiu społecznym, można osiągnąd wiele i to nie tylko w dziedzinie artystycznej. Niezbędne wydaje
39
się jednak tutaj zrozumienie władz lokalnych i regionalnych, o czym świadczy chociażby przykład
Grant Park Music Festival w Chicago, Kennedy Center w Waszyngtonie czy Toronto Symphony
Orchestra w Kanadzie. Dzięki odpowiedniemu podejściu, kultura może stad się podstawą
kształtowania nowego, świadomego społeczeostwa, które działa w oparciu o współpracę, a nie
rywalizację. Organizacja wydarzeo muzycznych może wpłynąd pozytywnie na wzmocnienie
kontaktów międzyludzkich na poziomie lokalnym- świadczy o tym chociażby rozbudowana sied
wolontariacka przy organizacji Grant Park Music Festival w Chicago. Co więcej kultura to nowe
miejsca pracy, rozwój miast oraz wzrost kreatywności pracowników i innowacyjności regionu. Tak
więc kultura bezpośrednio wpływa na gospodarkę, o czym świetnie wiedzą władze największych
amerykaoskich i kanadyjskich miast. Niestety, odnoszę wrażenie, że w Europie Środkowo-Wschodniej
możliwości kultury pozostają ciągle nieodkryte, a kulturę często traktuje się po macoszemu,
przeznaczając na nią minimalne środki. Rozwiązaniem tego problemu może byd skorzystanie z
przykładu regionu Ontario i czynne zaangażowanie do prac nad strategią zarządzania regionem
instytucji kulturalnych. W Stanach Zjednoczonych popularne jest także wykorzystywanie pokładów
kreatywności artystów i ludzi kultury w biznesie, co wpływa na innowacyjnośd i efektywnośd.
Zagrożenia (threats)
Fakt, że kultura jest słabo dofinansowana i mniejsze instytucje nie mają żadnej pewności, czy w
następnym roku będą w stanie kontynuowad swoją działalnośd spowodowad może, iż zanikną
niektóre niszowe inicjatywy muzyczne, takie jak koncerty z udziałem utalentowanych imigrantów, czy
mniej popularnych instrumentów. Brak tych inicjatyw spowodowad może w przyszłości całkowite
zaniknięcie niektórych dziedzin sztuki, takich jak np. gra na pile. Istnieją jednak pewne metody, które
mogą pomóc w zniwelowaniu takiego zagrożenia.
Rekomendacje:







Utrzymanie środków na organizację cennych przedsięwzięd kulturalnych w budżetach miast,
regionów i krajów
Ułatwienie procedury aplikacyjnej dla małych instytucji kulturalnych o niewielkich budżetach
Utrzymywanie odpowiedniego wynagrodzenia dla koordynatorów
Utrzymanie lub wykreowanie dobrego systemu zarządzania, opartego o zarząd złożony z
autorytetów w danej dziedzinie
Stworzenie/utrzymanie sieci zaufanych partnerów na poziomie lokalnym i międzynarodowym
Włączanie partnerów w proces planowania wspólnych wydarzeo, co może pomóc w
znalezieniu zróżnicowanych źródeł finansowania przedsięwzięd kulturalnych
Stworzenie oferty skierowanej do młodego pokolenia, świadomego roli kultury w życiu
społecznym
40
Podziękowania:
Korzystając z okazji, chciałabym wymienid osoby, które przyczyniły się do umożliwienia mi realizacji
projektu stypendialnego:
o
o
o
o
o
o
o
o
o
o
o
o
o
o
o
o
o
o
o
Marianna Humetska
Richard Wargo
Pani Elżbieta Penderecka
Irena Kisielioska
Prof. Marek Żebrowski
Krysta Close
Steve i Alicia Cass
Andrei Pidkivka
Kathy Kruse
Alicia Adams
Natalia Paruz
Leszek Nick Sadowski
Adriana Kraevska
Jeff Melanson
Michael Pepa
Jill Hurwitz
Adam Bala
Ostap Dzondza
Małgorzata Różaoska
Serdecznie Paostwu dziękuję,
Katarzyna Renes-Obrochta
41
English
42
2015
[Good Practice Handbook on Management of
International Musical Projects]
Implemented within the framework of the scholarship
awarded by the Polish Minister of Culture and National
Heritage
Author: Katarzyna Renes-Obrochta
Translations by: Ostap Dzondza
43
INTRODUCTION
The present publication is a summarisation of the studies undertaken by myself across the United
States, Canada, and Poland in 2015, within the framework of the scholarship awarded by the
Minister of Culture and the National Heritage of Poland. This handbook is an attempt at
dissemination of good management practices for people dealing with international musical projects
in Poland and Ukraine within the framework of my work as the Manager of the Polish-Ukrainian
Ignacy Paderewski Foundation.
The present work is based upon a cycle of eight study visits to various cultural institutions in seven
cities of North America (Canada: Toronto; USA: Chicago, New York, Bolton Landing, New Jersey,
Washington, DC, and Paso Robles) as well as a single study visit to a cultural institution in Poland
(Warsaw).
The idea of such an undertaking was born during a meeting held by the Governing Board of the
Polish-Ukrainian Ignacy Jan Paderewski Foundation held in autumn of 2014. Being the principal
organiser of the International Discover Paderewski Festival in Lviv, we had planned to expand the list
of our partners by establishing contacts with American institutions that are directly related to music
and acting to the benefit of a similar idea, i.e. promotion of Polish culture abroad. The Festival which
we had been organising for almost five years already in Lviv is successfully consolidating its position
as a regular and the most important cultural event in Poland and Ukraine. The main goal of the
Festival is to promote outstanding Polish artists abroad and to foster an interest towards our culture
among foreign audiences. The Festival's Art Director is Marianna Humetska, a pianist of worldwide
fame decorated with the Knight's Cross of the Order of Merit of the Republic of Poland, who lived in
Canada from 2000 to 2006 where she was actively co-operating with many prestigious musical
institutions. When, together with Marianna and also with Adam Bala, we were elaborating the
artistic concept of the next upcoming edition of the Festival, it came to our mind that inclusion of
American institutions with links to Ignacy Paderewski into the process of organisation of our event
might well be a natural stage in the development of our idea. Shortly thereafter, in 2013, we
undertook an attempt at co-operation with The Marcella Sembrich Memorial Association which is a
museum commemorating Marcella Sembrich, located in Bolton Landing, NY. This resulted in the
invitation extended to Richard Wargo, Art Director of the Sembrich who was welcomed as guest at
the 3rd edition of the Festival in Lviv in 2014.
Conversations with Richard Wargo and Marianna, the planned development of our efforts as well as
my own private observations of the many years I have worked as a culture manager (including, first
and foremost, the Lviv-based events) have urged me to get to know the American system of culture
management and compare it with the structure of management established in Poland and Ukraine. I
have selected several cultural institutions in North America (USA and Canada) that seemed
interesting to me due to the fact that the profiles of their activities were diverse but all of them were
similar in terms of one key aspect: all of them are the organisers of international musical events on
the highest level. These included:
9) Grant Park Orchestral Association (Chicago)
44
10) Polish Music Centre at the Univeristy of Southern California (Los Angeles)
11) John F. Kennedy Centre for the Performing Arts (Washington, DC)
12) Musical Saw Festival (New York)
13) NDTV (New Jersey)
14) The Marcella Sembrich Memorial Association (Bolton Landing, NY)
15) Les AMIS Concerts (Toronto)
16) Toronto Symphony Orchestra (Toronto)
Visits to the aforementioned institutions took place in the June to September timeframe of the year
2015
In order to compare the structure of activities of the aforementioned institutions with the current
Polish practices, I have addressed the Ludwig van Beethoven Association with a request for
assistance in the realisation of my scholarship project. This is, in my opinion, one of the most
professional cultural organisations with a mission to promote Polish culture globally which is, among
other things, the organiser of The Polish Culture Festival in Beijing.
As I built up the list of institutions in this way, I have had an opportunity to compare various
structures of management of international musical projects that were presented in the following
sections of the present publication.
During each visit, I have applied two research techniques: In-Depth Interviews (IDIs) and Focus
Groups Interviews (FGIs). Both of these techniques refer to the SWOT analysis and focus upon the
long-term strategic planning of international musical undertakings, with regard to problems such as
mission, goals, selection of artists and experts, external and internal factors, and problems that are
being encountered. The IDI method was selected by myself since it provided freedom of expression
and enabled me to elicit comprehensive replies to the questions I voiced whereas the FGI method
gave the opportunity to clarify and understand the motivation, stances, and behaviour of my
interlocutors. The SWOT analysis applied by myself in the course of application of both techniques
also enabled me to classify the body of information obtained from the standpoint of strategic factors.
The research methods referred directly to the STRATEGIC MANAGEMENT which defines the longterm plan of organisation (for example, in the coming year and in the subsequent years), ways to
accomplish certain goals defined by the organisation and how can one verify for certain that the
designated items have or have not been ultimately achieved. The centre of strategic planning is
45
focused upon the entire organisation whereas each particular goal is subordinate to a single unified
strategy. It may not be focused upon a single specific programme (which, regretfully, is often the
case in Poland). There exist plenty of prospects, patterns, and methods applied in the strategic
planning. One may say that there are as many strategies as there are institutions. Quite often, the
character and quality of a strategy depends upon the leadership in the organisation in question, its
precise profile, complexity of its environment, size of the organisation, knowledge that the
leadership possess etc. The goal of my visits described in the present publication is to get the readers
familiar with various strategies of management and realise that diligent work is necessary to develop
management strategies in Polish cultural institutions.
As I visited the aforementioned institutions, I was interested in the management strategies they
apply, first and foremost, as a process of planning rather than a certain specific document. After all, a
good strategy allows to clarify separate activities undertaken by organisation and ensures that the
persons from these institutions who are responsible for the organisation of cultural events know
exactly where they are headed and what their goal is.
Questions I prepared and put before my interlocutors thus focused upon the matters of strategic
planning, and hence such topics as: vision, mission, selection of artists and experts, external and
internal factors, problems encountered and challenges faced by that specific organisation. As I have
already mentioned, this is closely related to the SWOT analysis highlighting Strengths, Weaknesses,
Opportunities, and Threats faced by organisation. A properly conducted analysis allows to identify
the organisation's priorities, to become aware of the possible problems and hence to prepare ways
to resolve them in advance — or, otherwise, to define strategic goals and methods of work. How do
Americans deal with all this? And how can it be compared to the Central-Eastern European situation?
I undertake to provide replies to these questions in the following sections of my publication.
Each of the institutions I visited is unique from the standpoint of its cultural profile, location of
activities, size, and experience, and there is no way its manner of functioning can be reproduced in a
1:1 manner. THERE IS NO SUCH THING AS A SINGLE UNIVERSAL GOOD PRACTICE HANDBOOK that
would be working anywhere, at all times. This is not possible due to various factors described on the
subsequent pages. A culture manager appreciates both the awareness of the value of the art he
presents, good organisation of work, and knowledge focusing on threats and risk factors that enables
him to realise certain specific problems long before the expected event they pertain to — and thus it
will help him resolve them.
One of the most important motives that urged me to undertake a work on comparing the activity of
institutions that are organising international musical projects in Poland and USA was the fact that,
being the person responsible for planning and organisation of various events in the Polish-Ukrainian
Ignacy Jan Paderewski Foundation, I wanted these events to be continuous. It is not just about being
able to sustain but also to be able to KEEP DEVELOPING and improve, year after year. The important
46
thing is that, in order to understand how a cultural institution can ensure a balanced development. It
is not just about having enough money. The human factor including PARTNERSHIP, both on the local
and on the international level, are of crucial importance here. In order for the real partnership to
become possible, it is necessary to get to know each other and allocate areas of responsibility on the
stage of planning of joint events. Thanks to the scholarship awarded by the Minister of Culture and
National Heritage of Poland, I have had the opportunity to conduct such activities and engage
partners from overseas to participate in our programmes and we have already launched remarkable
initiatives. The most important of these is the: premiere of the concert version of Manru opera
scheduled for 2016, and then, a musical presentation of the project on the territory of the United
States.
47
The Ludwig van Beethoven Association
Study visit in a Polish Nongovernmental Organisation
Context
I have been co-operating with the Ludwig van Beethoven Association since 2014 within the
framework of the Discovering Paderewski International Festival in Lviv. One important event in the
last two years has been the concert entitled „From Paderewski to Penderecki” during which the
Ukrainian public has had a chance to listen to musical works created by one of the greatest
contemporary composers: Krzysztof Penderecki. One of the historically significant events was the
2014 joint concert of two of the most prominent living musicians representing Poland and Ukraine
respectively: Krzysztof Penderecki and Myroslav Skoryk. For the first time in the history of PolishUkrainian musical relations, two of the most prominent composers from both sides of the border
have performed together and have shaken hands on stage in a gesture symbolic to the Festival as
well as to the contemporary Polish-Ukrainian relations, particularly in the context of the current
political situation of our eastern neighbour. In 2015, Krzysztof Penderecki has been conferred the
title of doctor honoris causa by Lviv Musical Academy and has conducted a concert featuring the
Akademia Youth Orchestra. In the coming years, we are planning subsequent musical events
featuring Maestro Penderecki. These concerts are very popular in Lviv and are exceptionally
Krzysztof Penderecki and Myroslav Skoryk
Lviv Opera Theatre, 2014
Foto by Serhii Horobets
48
important to the cause of promotion of contemporary Polish culture with regard to the education
aspect of young musicians from the East who are taking an active part in our events every year.
With regard to its history as well as the specific variety and quality its activities, the Ludwig van
Beethoven Association was a natural choice for the Polish NGO which I wanted to visit during my
work within the framework of the Minister-awarded scholarship. Active input by Mrs Elżbieta
Penderecka and her colleagues is for me an exemplary specimen of efficient cultural management
resulting in a long-lasting organisation of international musical events on a top quality level.
Easter Ludwig van Beethoven Festival and the Association’s Mission
The idea to organise a Ludwig van Beethoven festival was conceived back in 1997 which was the
170th anniversary of the composer's death. For Mrs Elżbieta Penderecka, this was an occasion to
present Beethoven's manuscripts that were stored in the Jagiellonian Library in Kraków and the
origin of which was the Prussian State Library in Berlin. This idea was duly recognised by Professor
Aleksandr Koj who was the Rector of the Jagiellonian University at the time. Thus born was the First
Easter Ludwig van Beethoven Festival which lasted six days and took place in Kraków. The Festival
was opened by an exhibition of the composer's manuscripts; the invited guests included
representatives of the Prussian State Library in Berlin (including Dr Antonius Jammers, Director
General and Dr Laurids Hölscher, the then-Consul General of the Federal Republic of Germany in
Kraków. From the very beginning of its existence, the Festiwal gained a status of an exceptional
event. Its recurrent editions became some of the most important musical events in Europe featuring
prominent artists performing at the Festival every year. Seven years later, in 2003, the Festival
moved from Kraków to Warsaw. It was then that the Ludwig van Beethoven Association was
established and chaired by Mrs Elżbieta Penderecka. The Association's main realm of activity was the
organisation of the Festival and the promotion of young artists. Over the years, the Festival has
developed and expanded and its current duration is already a fortnight. The Festival is associated
with the European Festivals Association – EFA – and with the American International Festivals and
Events Association– IFEA; it is also a member of the American Friends of Ludwig van Beethoven
Easter Festival established in Boston. Each Festival has its special topic. Every year, within the
framework of the event, International Musicological Symposium is taking place (usually lasting two
days) that is organised jointly with the Musical Academy in Kraków and is a musical, scientific and
humanistic reflection on the topics of the Festival. Another element distinguishing the Festival is also
the equally unique projects of posters by famous polish graphic artists. The authors of these posters
include, among others: Ryszard Horowitz, Rafał Olbioski, Andrzej Pągowski and Wilhelm Sasnal. In
2016, the Easter Ludwig van Beethoven Festival is to celebrate its 20th anniversary. Within the
framework of the Festival, a periodical started to be published: the Beethoven Magazine aimed at
music lovers. Over the most recent couple of years, the Association has summoned an Impressariat
representing and supporting young Polish and international artists (currently represented by over 40
of these). The Bureau is organising piano festivals and a range of musical events in Poland and
abroad; among these, one should highlight the Polish Culture Festival in Beijong which is celebrating
its fifth anniversary in 2016 year. It is an interdisciplinary project and its idea is to bring the image of
Poland and Poles closer to the inhabitants of China and developing understanding between cultures.
49
This event is open to the participation of young people, particularly young Polish artists who perform
in the most famous halls of the Chinese capital every year and thus get in touch with the wider
public. The education activity is, after all, an important element of the Association's mission. Over the
years, master workshops have been organised and conducted that are dedicated to young and
talented instrumentalists – pupils of musical schools of level I and II from all around Poland. The
Association is also helping young Polish artists publish CDs and DVDs; most recently, records by
Szymon Nehring and Agata Szymczewska have been published.
Structure of Activity
According to Mrs Elżbieta Penderecka, the most important aspect in the work to the benefit of
culture is the TEAM. It is thanks to the team that international success becomes possible even with
small financial assets involved. Team of the Ludwig van Beethoven Association is currently comprised
of 10 persons. It is headed by Ms Penderecka who is the Chairwoman of the Association Governing
Board and is responsible for compilation of Festival programs (which are planned three years ahead).
Ms Penderecka submits her proposals to the Programme Council consisting of the following
individuals (apart from Ms Penderecka herself): Professor Teresa Malecka and Professor Mieczysław
Tomaszewski - the authors of the central topic of each edition of the Festival. At the very beginning,
the Programme Council operates without any assistance from outside. Ms Penderecka personally
writes letters to Artists inviting them to the Festival. On the first stage of creation of each new
edition of the Festival, Ms Penderecka shall divide the work among her employees. They are
primarily preoccupied with the logistics of the event, caring about patronships, the financial and the
organisational aspects. The team is comprised of: Director Mr Andrzej Giza, impresariat (Elżbieta
Chojnowska- manager, Mirosława Wachowska-Nowak, Joanna Tomaszewska), producers (Ewa
Błaszczyk, Matylda Czekaj, Irena Kisielioska), PR specialist (Iwona Dyrduł), Communication Specjalist
(Marta Gołda), co-ordinator (Robert Salisz) and manager of the secretariat (Małgorzata Szyndel).
Festival is „a single large musical family” caring together about the best quality and atmosphere.
Every element comprising this entity is important — this also includes accompanying events. Music
should resound and the Festival is the best place for meetings held by a group of music lovers,
sponsors, people of culture having a chance to meet and talk on various topics, not just musical ones.
According to Mrs Elżbieta Penderecka, FESTIVAL IS THE BEST TOOL THAT CAN BE USED TO PROMOTE
A COUNTRY. At times, reception of an event might be influenced by even the slightest aspects such
as the quality of materials published or the approach taken by the organisers to the public relations
realm. Therefore, in the process of team selection, attention is paid not only to the competence but
also to the engagement to the benefit of the general good which is the culture. This is how the
Bureau of the Ludwig van Beethoven Association is operating which is comprised not only of
graduates of musical studies. Apart from logistical assignments, employees are also engaged in
searching for interesting artists and teams that might be performing during the Festival. One
incredibly important aspect is communication between employees and co-operation with your boss.
Because the boss is to co-operate with everyone and provide advice in every situation. Mrs Elżbieta is
convinced that one is capable of learning anything and everything if one is properly engaged,
involved, and has corresponding interests. Only in this case will we be able to create a full package
and a proposal for the event and experience success. One is always capable of „infect” other people
50
with one's passion provided that we are convinced as far as the value of organised activities is
concerned and also provided that we have an enormous determination in ourselves. This is the main
motto of the activities of the Ludwig van Beethoven Association — which is transferred onto the
substantial as well as the organisational aspect of the everyday work.
Conclusions
Study visit at the Ludwig van Beethoven Association is for me one of the most important lessons in
culture management and an exemplary specimen proving that everything is doable if everyone is
properly engaged and involved. The Association's team is an exemplary model of cultural work
focused upon the common goal. Apart from the immense knowledge and authority of the right
honourable Chairwoman and her employees, one aspect finding itself in the foreground is the
unusual respect for publicity taking part in organised events as well as the attention paid to each
individual paying a visit to the Association's Headquarters. High quality and careful approach to the
job in hand are things that can be seen in the Association on its every level — and this inevitably
influences the reception of the art by the public. Respect towards artists and their works is rendered
to everyone and influences the extraordinary character of musical events implemented by the
Association. It is also worth stressing that the Ludwig van Beethoven Association participates in
yearly competitions for grants and conducts individual searches for fundraising options and
opportunities to support its activities which are 25% funded by subventions from public budget
sources such as Municipality of the Capital City of Warsaw and the Polish Ministry of Culture and
National Heritage. The association's headquarters is a simple office invested with its extraordinary
character by the atmosphere dominating in it. Mrs Elżbieta Penderecka has been working to the
benefit of the Festival pro bono since 1997; her work is a charitable activity since the paramount idea
for her is to share her and her Husband's achievements, experience, and heritage in order to
promote Polish culture around the world. Every single day, the Association proves that once you
want it you will get it and that, regardless the adversities of fate, even modest assets enable one to
pursue long lasting cultural activities on the highest level. Relocation of the Easter Ludwig van
Beethoven Festival from Kraków to Warsaw after seven years is an example of efficient crisis
management (the Festival was relocated due to financial causes as the Municipality of Kraków
withdrew from its funding) and testifies to the fact that it is worth planning your events on a broader
scale and that a crisis may not only be a defeat but also a possibility. The Association faces and deals
with audacious challenges such as education and promotion of young artists as well as presenting
Polish musical initiatives to brand new public such as the people of China. The event planning
strategy is, however, a joint one and is based on the idea of broader promotion of Polish culture —
and hence the increase in interest to our homeland on part of diverse environments and
strengthening of the Polish brand internationally.
51
Grant Park Orchestral Association
Study visit to Chicago
Historical Context
The 1930s were a period of the Great Depression in the United States and all across North America.
The market crash had tragic consequences such as mass bankruptcy, joblessness, slump in the
manufacturing output, and rapid decrease in the standard of living of Americans as well as residents
of other countries all across the globe. Moreover, the economic crisis contributed to the
exacerbation of human relations throughout the American society resulting in the rise of crime in
almost all American cities, including Chicago. One of the methods used to combat the crisis was the
creation of new public spaces and using the areas that have previously never been developed.
Responding to the persisting situation, the Mayor of Chicago during that time, Anton Cermak,
addressed James C. Petrillo, president of the musicians' trade union, to create an entertainment
venue in one of the city's locations which would be open to public. Thus commenced the long-lasting
tradition of summer concerts that is in place in our days as well. Starting in the 1930s, the symphony
concerts became a backbone of the cultural life taking place in the Grant Park which was successfully
transforming into a recreational and cultural space. In 1944, the Chicago Park District created the
Grant Park Orchestra and Nikolai Malko became its first conductor. The organisation of The Grant
Park Orchestral Association is directly linked to the District Park of Chicago (currently the Millennium
Park) where, starting from 1931, summer outdoor concerts have been organised featuring American
and foreign artists. The Grant Park Orchestral Association is a nongovernmental organisation that
was established to implement the Grant Park Music Festival — a flagship musical initiative that was
launched by the City of Chicago and is open to the broader public. Initially, the organisation of the
festival was the business of the Chicago Park District that was responsible for the agreements signed,
ads placed, the organisation of orchestra auditions, as well as the annual programme of the event. In
1977, the city formed a Grant Park Concerts association charged with a task to raise funds to the
benefit of the Festival. In 1996, the Park and the Festival's personnel ceased co-operating with the
association. The Park District then retook the responsibility for the entire process of the event's
organisation and fundraising for the Chicago City's flagship musical event. By the end of 1990, the
City decided to create a non-profit organisation whose mission was directly related to the
organisation of the summer festival and which would be closely collaborating with the Department of
Culture of the City of Chicago. Thus appeared The Grant Park Orchestral Association, an organisation
that, over the last twenty-five years, has been successfully dealing with the programme of the
festival that is now functioning under the title of Grant Park Music Festival. In 2009, co-operation has
been established with the festival's orchestra — Grant Park Symphony Orchestra — that has been
nominated for Grammy in the recent years. This collaboration continues into the present day and the
orchestra significantly influences the quality of the Festival's concerts.
52
Grant Park Music Festival
Grant Park Music Festival is
currently a ten week classical
music fest organised in
Chicago's famous Millennium
Park
every
year.
The
admittance is always free of
charge as the Festival is open
to the public at large.
Organisers ensure that there
are enough of both free
places (just be on time to be
able to take them), reserved
places (available to the
members of the Grant Park
Music Festival association,
sponsors, donors, special
guests, volunteers), and also
the so-called green area
where the guests can deploy
with their own „picnic”
paraphernalia, food, and
drinks, and in this relaxed
atmosphere they can enjoy
musical works performed on
the highest level. Concerts are
taking place almost every day,
regardless of the weather,
and are usually scheduled and
planned two years in advance.
For every concert, a separate
prospectus is published with
comprehensive info on the artists. Concert of the Dvořák Symphony No. 6,
Chicago, June 2015
The prospectuses are being Foto by K.Renes-Obrochta
distributed at the entrance and are
available to everyone. Since 2004, the Festival stage is located in the Jay Pritzker pavilion, Millennium
Park Grant Park section in the area of the so-called Loop Chicago (roughly in the centre of the city).
The festival programme is comprised of works written by leading classical musicians, American, and
foreign ones. Every concert features a performance by the Grant Park Symphony Orchestra which
employs musicians from all over the United States for each concerts season. In addition to concerts,
the public has an opportunity to attend rehearsals as well as academic musical researchers' debates
and also in meetings with artists. Thanks to this, every year, the Grant Park Music Festival brings
together music lovers of all age groups who identify themselves with the event and often also get
53
involved in the event organisation as volunteers. In 2015, the stage of Grant Park Music Festival
features works by such musicians as Beethoven, Mozart, Shostakovich, Tchaikovsky, Mendelssohn,
All-Russian Youth Symphony Orchestra, Blue Man Group and CYSO Symphony Orchestra, Gershwin,
songs from repertoires of Stephen Sondheim, Stravinsky, Prokofiev, Brahms, Goldsmith, Haydn,
Wojciechowski and others.
Structure
The issue that caught my attention in particular as I was attending the Grant Park Music Festival for
the first time was how developed was the network of volunteers servicing the outdoor concerts.
Every event is accommodated by several — sometimes up to a dozen — persons distributing
promotional materials, providing references and advice, showing people to vacant places available,
assisting people with special needs, and sometimes even photographing some of the events. These
efforts are put in entirely free of charge, out of their dedication to the place and its tradition, their
love for music and sometimes (as was the case with a significant number of old age citizens) as a
supplement to their meetings with their friends which they schedule in a way so that they would
coincide with the festival. The volunteers that are the most open and visible persons during the
festival. Without any doubt, this is the result of good management of their work which is the
responsibility of an experienced co-ordinator employed by the association. This year, this was Joseph
Fernicola. Volunteers are, however, the last (albeit a very significant) stage in the structural ladder of
the festival organisers. The organisation is headed by the Board of Directors comprised of individuals
who are very distinguished both for their contribution to the cause of the festival and to the
American (and global) culture and also for the work they have accomplished for the City of Chicago.
Currently, the Board of Directors is comprised of four officers and twenty-six directors. It is
comprised of both active and retired professional individuals. The Board of Directors is fulfilling an
advisory function but is also very active in the planning of the programme. The tasks of its members
include, first and foremost, the promotion of the heritage of the Grant Park Music Festival, and
ultimately seeking sponsors and raising funds for its activities. Members of the Board are people of
authority in their areas of activity and are working for the festival pro bono. In addition to the Board
of Directors, Grant Park Orchestral Association also has regular employees. They are assigned by the
city authorities and are working for the festival full time, all year round. Currently, this team has a
dozen people, specifically: Director (Paul Winberg), Art Bureau (4 persons: General Manager,
Orchestra Manager, Choir Manager, Library Manager), Finances Bureau( 2 persons), Bureau for
Development (2 persons), and the Marketing Bureau (3 persons). All of these departments are
closely related to each other, and the "division of labour" inside them is very clear. Another
significant aspect lies in the fact that the Grant Park Orchestral Association is a municipal
organisation, so the funds which all of the bureaus need in order to function are foreseen in the city's
budget. However, as far as the cultural events themselves are concerned, funds for these come 100%
from sponsorship sources which, among others, include the Membership Programme which brings
together separate festival donors supporting the art events with their financial assets. A festival of
such a large scale is also availing itself of the opportunities to attract funds from regular commercial
sponsors from among plenty of American companies based in Chicago including restaurants, liquor
producers, hotels, attire stores and others. Yearly budget of the festival amounts to several million
dollars.
54
Conclusions
The Grant Park Music Festival is a huge musical event but, first and foremost, it is a proof of how
crucial the appreciation of culture by the city authorities is and how beneficial it can be to the
development of the city in general. The history of the festival dating back eighty years in history
shows how a properly planned cultural event plus reasonable financial investment can benefit the
entire city. The Festival does not only expand cultural awareness of Chicago residents but also
influences the economy of the entire city. This connection is particularly visible as far as Grant Park is
concerned. For many people, Chicago is associated with the famous Cloud Gate which is a popular
photo destination for visitors as their images are reflected against the backdrop of Chicago cityscape.
As I have been told by Jill Hurwitz, chief of the festival promotion, an idea to install this sculpture was
born in the course of one of the editions of Chicago's flagship event. The park which came into being
in the 1930s on account of the festival is currently the most curious green space in the city. The
Proper situation of the stage which is remarkable by itself for the quality of its architecture is
Jay Pritzker Pavillon, main stage of the Grant Park Music Festival and the Association's Headquarters
Foto by K.Renes-Obrochta
attracting lots of tourists who then stay for the evening concerts. Moreover, the organisation of a
two month set of concerts on the highest musical level brings the city residents together in a joint
effort for the sake of culture. For them, the Grant Park Music Festival is not only music but also a
pleasure to be together — which undoubtedly contributes to the identity of the Chicago inhabitants.
The Festival is a meeting place for a wide range of people. Through their participation in the festival,
one comes under the impression that each element is elaborate in every detail and perceives the
coherence of the city's strategy in the organisation of the event. This, undoubtedly, arises out of the
deep understanding on part of the Americans that culture is a permanent and important element of
the social life and a lot of different things can be built on the base of it. The care with which the
55
organisers treat the national element is also inspiring. It is not a coincidence that the chief conductor
of the orchestra should always be an American, and the City provides summer residences to the best
composers from the USA — in the course of these residences, they get a chance to undertake their
workshops. This, however, does not at all impact the international repercussion of the festival which
also features plenty of European musical works and artists from all over the world — including
Poland which, in the most recent years, was represented, among others, by Krzysztof Penderecki and
Leszek Możdżer.
56
Polish Music Centre and Paderewski Festival in Paso
Robles
Study visit to Los Angeles and Paso Robles
Context
Our Foundation established co-operation with the Polish Music Centre and the Paderewski Festival in
Paso Robles back in 2014. We were — and still are — impressed by the activities initiated by Marek
Żebrowski, a Polish pianist who has been living in the United States for a long time who has been
engaged in the cause of promotion of Polish culture all around the world as the Director of Polish
Music Centre and the Art Director of the Festival in Paso Robles. The Festival in Paso Robles has
drawn our attention thanks to the feedback received from famous Polish musicians who had the
occasion to perform in California (particularly Karol Radziwonowicz) and also due to a similar profile
of activity as well as due to links between Ignacy Paderewski with this region. In 2015, thanks to the
scholarship awarded by the Minister of Culture and National Heritage, we have had the occasion to
meet him personally and commence a new chapter in our activity based upon co-operation between
two Paderewski Festivals taking place roughly in the same period of the year but in different parts of
the globe. Courtesy of Mark Żebrowski, Krysty Close, Steve and Alicia Cass, as well as other members
of the Managing Board of the Festival in Paso Robles, not only myself have had the possibility to visit
Los Angeles and Paso Robles; the invitation was also extended to Mr Adama Bala, President of the
Polish-Ukrainian Ignacy Jan Paderewski Foundation and to Ms Marianna Humetska, Art Director of
the Discover Paderewski Festival in Lviv who has performed in Paso Robles in August 2015.
Moreover, in September, right after my return from the United States, Ms Krysta Close, Vice Director
of the Polish Music Centre in Los Angeles visited Poland and took part in the first edition of the
Kwadrofonik Festival which is co-ordinated by me. In November, Mr Marek Żebrowski visited
Warsaw and, jointly with Adam Bala, had a series of meetings focusing on the joint future of our
institutions. Thus began the extraordinary co-operation which, as we may forecast, will bring its
productive outcome shortly in the form of joint musical and cultural initiatives.
Polish Music Centre at the University of Southern California
Polish Music Centre is, first and foremost, a library and an information centre engaged in
accumulation and dissemination of knowledge on all aspects pertaining to Polish music. The main
beneficiaries of the PMC collection are American academic researchers (musicologists), students of
the University of Southern California, and music lovers. Every month, Polish Music Centre publishes
its bulletins: Polish Music Newsletter, dedicated to Polish Music, Polish Music Journal, an academic
research magazine, and Polish Music Series published on a regular basis since 1982.
Moreover, every year, Polish Music Centre organises a range of concerts featuring Polish Artists —
both well-known ones and young Polish composers. Out of the most interesting initiatives of the
PMC, one should mention:
57

The „Measures n' Frames” („Visions and
voices”) Project. The concert's main
assumption was to perform five musical works
for a string quartet with unique visualisations
developed for each one of them. The 13persons team of animators brought together
by USC has been closely working with
composers for over a year to prepare a joint
event from the realm of music and film. The
project's final outcome was its unique works - a
dialogue between music with photos showing a
word created by emotions and ideas. This
unique audiovisual experience allows the
recipients to open a range of musical doors
showing structure and form never seen and
never heard by them before. Thanks to such a
connection, even undertakings that had
seemed to be unfathomable and unheard-of
did in fact get a chance to become encouraging
and pleasant, as has been proven by examples
of highly exquisite art such as the "Arcadiana" by Monument to Ignacy Paderewski at the
Thomas Ades. Polish accents in the concerts University of Southern California where the
headquarters of the Polish Music Centre are
included the participation of Joanna Bruzdowicz based
as a composer and performance of the whole
work by Penderecki String Quartet that is inspired by the music of the Polish Maestro.

„Polish Music: The New Generation”- a unique undertaking of the year 2011 featuring young
Polish composers: Wojtek Blecharz, Mikołaj Górecki, Jarosław Kapuścioski, Robert Pierzak ,
Ewa Trębacz, and Krzysztof Wołk. The goal of the concert taking place in Newman Recital
Hall, Los Angeles, was the presentation of the newest trends in Polish music represented by
the so-called „Glissando Generation” (a designation that is derived from Glissando, a music
magazine focusing on contemporary music). Selection of works for the concert was based
upon a broad spectrum of diversity of musical styles and influences which became a source
for inspiration for the creators. An additional asset to the concert was the joint performance
by Mark Żebrowski and David Lynch, the film director. The unique duo presented an
improvised musical works created in California. The framework of the concert also featured
performances by other artists including Josiah Boothby, Aurelien Eulert, Eric Jacobs, Yevgienii
Miliavskii, Sara Sumitani, and Amy Tatum.
Polish Music Centre hosts the largest collection of Polish music in the United States. This is the only
institution within an American university dedicated exclusively to the Polish music. Students of the
University of Southern California have free access to the collection: they can borrow and scan the
PMC materials provided that they are doing this for educational purposes. All of the musical events
organised by the Centre are available to the attention of the broad publicity free of charge. PMC
58
organises at least two different concerts every year. Moreover, the Polish Music Centre is in
possession of globally unique memorabilia commemorating Ignacy Paderewski: in the Centre
headquarters, one can view private manuscripts of the composer, pictures and works of arts that
belonged to him, as well as personal items including suitcases, as well as the collection of original
wines dating back to Maestro's era. Employees of the Polish Music Centre (Marek Żebrowski and
Krysta Close) are, after all, linked to the Paderewski Festival in Paso Robles which — also, due to its
specific structure — is an entirely separate event and which is taking place in a small town located
200 miles away from Los Angeles.
Paderewski Festival in Paso Robles
The Ignacy Paderewski Festival in Paso Robles (full designation: California Central Coast Music
Festival in Paso Robles) is taking place every year in November and is dedicated to the creative
heritage of the globally famous Polish pianist, composer, politician, humanist, owner of lands and a
winery in California, a winemaker and almonds cultivator. The famous Polish piano player came to
California due to health issues: he heard about the unique benefits of taking baths in hot springs here
and hoped that the springs would help him cure off his afflictions that were the hindrance to his
piano playing practice. The Rancho estate was acquired by Ignacio Paderewski after his American
tour in 1914. His plans to get himself engaged in the petroleum extraction business, however, did not
The almond tree planted by Ignacy Paderewski on the territory of the old winery, York Mountain Vineyard (currently
Epoch Estate Wines)
come to fruition. In the 1930s, Paderewski was already fermenting his own bottled wine in his York
Mountain Vineyard and the brands produced by him were very highly valued. At their peak,
Paderewski’s Californian landed property covered over 2 thousand hectares but his plans to get
59
permanently settled in the Golden State were thwarted by the First World War — and upon its
completion, Paderewski became a Prime Minister in the Government of the Second Polish Republic.
The time he spent in California were not only beneficial to the development of his winemaking
business but also to the promotion of his music and his figure in this part of the United States. Up till
now, Ignacy Paderewski is the greatest hero of the small town of Paso Robles, as can be testified by
the Festival which the local inhabitants have been holding since 1993 (albeit with a certain
interruption). During four days of concerts and special events, the Festival featured performances by
world-famous artists, young pianists from Poland and the region of the American Midwest. In
addition to the above, organisers invite everyone attending to a wine tasting event, to special
lectures recounting about Paderewski's music, and are also offering a range of miscellaneous
attractions. The Festival is always taking place in several places all across the town of Paso Robles.
Organisers enjoy the courtesy of the owners of Cass Winery, Epoch Estate, Vina Robles, and other
local restaurants. The larger concerts are taking place in the Ball Hall of the El Paso Hotel in the town
centre. One element always present during the Festival is its associated events such as screening of
films about Paderewski, festive galas, or a premiere presentation of Paderewski Pills , the festival
beer which was first introduced in 2015. The Paso Robles Festival featured performances by various
artists including: Krzesimir Dębski, Leszek Możdżer, Karol Radziwonowicz, Krzysztof Herdzin, Kinga
Augustyn, EfiHackmey, Denali String Quartet, William Koseluk, Jonathan Plowright and others.
Festival in Paso Robles also includes events other than concerts. Since 2007, Polish-American youth
exchange visits have been regularly organised. For young Americans, the exchange opportunities are
available through the framework of The Paderewski Youth Piano Competition. The competition is
open to students of two age groups: Juniors (10-14) and teenagers (15-18). The auditions by jury are
taking place each October in Paso Robles. The winners are selected during the competition in the Ball
Hall during the Paderewski Festival in Paso Robles in November. The selected winners of the
competition have the opportunity to participate in the Polish-American Cultural Exchange
Programme next year. The American edition of the competition is taking place biannually. Every two
years, alternating with the American edition, the Paso Robles – Chmielnik – Kąśna Dolna
International Piano Workshop is taking place in Poland . The workshop is an opportunity for young
piano players aspiring to develop their capacities under the tutorship of the famous teachers. These
are dedicated to young artists from Poland and Ukraine. A week spent in the Kąśna is to contribute
not only to the enhancement of the instrumental workshop but can also become an opportunity for
the participants of the event whereby they can meet and undertake an attempt at a cultural and
language exchange as, at the same time, Kąśna receives its guests from the United States: the
winners of the American musical competition. Winners of Polish workshops are attending Paso
Robles the subsequent year. The goal of the exchange thus organised is to create new possibilities for
development, particularly to the benefit of gifted young people — thus the Paso Robles Festival has
not only an artistic but also an educational dimension.
Structure
Structure of the Paso Robles Festival is based upon a system of the Board of Directors that is an
established practice in the States. The Governing Board is comprised of persons for whom promotion
of cultural events related to the figure of Ignacy Paderewski is a cause of high value and whose
activities are mostly of charitable nature to the benefit of this idea. Since 2007, the Governing Board
60
was chaired by Steve Cass, the owner of the Cass Winery, who was replaced by Joel Peterson by the
end of 2015. Functions of the Festival Art Director have been solely fulfilled by Marek Żebrowski for
many years now it is thanks to his efforts that in 2007 the Festival returned to Paso Robles after
seven years of suspension. The governing board also includes a treasurer (position currently filled by
Marjorie Hamon) as well as a couple of other persons fulfilling various functions dependent upon the
requirements of each current year. The Governing Board also has an Advisory Board comprised of
people distinguished to the city of Paso Robles as well as specialists from certain specific realms (such
as finances) whose knowledge may be useful to the organisation of the event. To accommodate its
needs, the Festival employs a manager as well as a competition co-ordinator whose tasks are
Paderewski's piano in the El Paso Hotel, Paso Robles
preliminarily discussed within a forum of the Governing Board. It should be emphasised that the
Governing Board convenes regularly in Paso Robles, and during these conventions, they discuss all of
the current and upcoming matters as well as ideas concerning further activities and attraction of ever
broader publicity to participate in the Festival. I have had a chance to participate in one of such
meetings when the matter of gala to be held on the eve of the Festival was on the discussion table.
Gala is an initiative to raise additional funds that are crucial to the organisation of the event. It
consists in the realisation of a special concert featured with various attractions such as a sightseeing
tour over the terrain of the old Paderewski wineries in a horse-driven cab, wine and cake tasting,
Festival quizzes and suchlike. Participants of the gala are buying out special coupons-bricks entitling
them to take special places during the concert and all the proceedings thus generated are allocated
to the benefit of the organisation of the Festival. In 2015, the gala featured a performance by
Marianna Humetska, Ukrainian pianist and Art Director of the International Paderewski Festival in
Lviv. All of the Festival funding comes from sponsorship sources. These are mostly local funds raised
among the donors based in Paso Robles and in nearby localities such as owners of wineries,
61
restaurants, hotels and oth. The Festival is also aided by a numerous number of volunteers
supporting the event with their organisation work as well as by locally produced items: first and
foremost, various brands of wine (E.g. every year, Cass Winery produces a special Paderewski Wine
brand that is poured during the Festival or bakery products. The Paderewski Festival in Paso Robles is
thus a celebration of not only music but also of the common efforts put into by the entire town
whose inhabitants are engaged in various events.
Conclusions
As I was embarking on a trip to Paso Robles, I wondered, why had the home-born Americans decided
to organise an event related to as Polish artist, Ignacy Paderewski. I shall not conceal that, prior to
my journey to California, I hardly knew anything specific about this part of the life of the composer
who is more famous in Poland as a politician rather than as an artist. My visit to Paso Robles was thus
a great discovery for me — not only due to Paderewski's figure but also due to the impression I
received as I met the people responsible for the organisation of the Festival. One of the founders of
the Festival was Virginia Peterson thanks to whom the first
edition of the Festival took place in 1991. The Festival was
eventually suspended and no edition took place between
2001 and 2006. In 2007, Marek Żebrowski, Director of the
Polish Music Centre, a piano player of Polish origin, arrived
at an idea to relaunch the Festival. To that end, he headed
to Paso Robles and personally convinced its inhabitants to
support the idea of commemoration of Ignacy Paderewski's
figure in their town. The first individuals who engaged in the
cause and supported the idea of the event were Steve Cass,
owner of the Cass Winery, and Joel Peterson, grandson of
Virginia Peterson. They were then followed by other people
owing to whom the Festival gained its current form and
renown. This story is another example of how it is possible
to achieve absolutely anything in the realm of culture
provided that the organisers are duly engaged in the cause
and possess the passion they invest their work with. The
Paso Robles Festival, initially a small local set of concerts, With Krysta Close near the Paderewski
Monument in Paso Robles
grew to be an international arts and education event. The
unique atmosphere of the Southern California intermingled with Polish music is a remarkable
experience. One important aspect of the Paso Robles Paderewski Festival Governing Board is the fact
that being a member of the Festival's organising team is a feature of distinction and prestige for the
Americans involved in it. The inhabitants of Paso Robles are proud that they have such an event
taking place in their vicinity, and the best evidence of that is the monument to Paderewski (opened
in 2012) situated in the very heart of the town. Activities of both the Festival in Paso Robles as well
as the Polish Music Centre which has only two permanently employed individuals (Marek Żebrowski
and Krysta Close) is, without a doubt, an exemplary specimen of good managing practice bringing
effect in the form of cultural events held on the highest level and putting the cause of promotion of
Polish culture abroad as their prime assignment.
62
The John F. Kennedy Centre for the Performing Arts
Study visit to Washington, DC
Context
I have hear about the activities of the Kennedy Centre in DC for a long time, way before I even
considered a study visit to the America's capital. This place is famous not so much for the music,
theatre, or visual arts as it is for the figures of President Kennedy and his wife, Jackie Kennedy –
Onassis. The Kennedy family is one of the symbols of the United States and the Americans pay a
great deal of attention to the commemoration of their heroes. Hence accordingly the full name of
the Kennedy Centre is: John F. Kennedy Memorial Centre for the Performing Arts. The Centre is
fulfilling a specific function: it is the only JFK museum in DC and features a theatre, the national
opera, and the music hall (akin to European philharmonic institutions) as well as plenty of topicoriented halls focusing on various countries (for instance, Russia or Japan). For me, this is not just a
place dedicated to the arts but also a centre of diplomacy and the dialogue between the US and
other countries. The Centre has been attended by all former presidents of the United States serving
after John F. Kennedy. Currently, each of the main halls has a special place for the incumbent
president Barack Obama preceded by doors arranged to that end, and the portrait of the Head of
State is placed above them. In addition to this, every visitor of the Centre has a chance to get onto
the observation deck where they can enjoy a panoramic view of the American capital. The building's
location is not coincidental, too: it is located on the territory of the university campus in the very
heart of the city, not far away from the Lincoln Memorial. The Kennedy Centre is a symbol of the
American history and the Americans' pride in their country and an example of how a proper
comprehension of one's culture is able to influence the entire nation.
Musical and international activities of the Kennedy Centre
Officially, Kennedy Centre was launched in 1971 but its roots date back to 1958 when President
Eisenhower signed a cross-partisan legislation on the creation of the National Culture Centre in
Washington, DC. Initially, the Centre was supposed to be an independent cultural outlet that would
be self-reliant and fully funded from private sources. President John Kennedy was known for his
activities in the interest of arts and, during his tenure, together with his wife Jacqueline, he was
supporting the centre in full. The President and the First Lady personally undertook to procure funds
for the new National Centre of Culture and held special receptions in the White House raising funds
for this cause. In November 1963, President Kennedy was assassinated, and two months after that,
the American Congress decided to establish the National Centre of Culture as a "living monument"
commemorating JFK and allocated $23 million for its construction. And thus appeared Centre of
Culture, currently also known as the John F. Kennedy Centre for the Performing Arts It is closely
linked to the Congress which allocates funding for the administrative expenses related to the
building. Some of the employees taking care of the Centre used to work in Congress before (like, for
63
instance, Kathy Kruse, whom I had the pleasure to get acquainted with). Every year, the Congress
allocates funds for the activities pursued by the institution which is why, over the last half of century,
Kennedy Centre grew to become one of the largest cultural institutions not only in the United States
but all around the world.
Meeting with Kathy Kruse, Vice President of the Kennedy Centre for Institutional matters
Currently, the musical activity of the Kennedy Centre is focused upon the Washington National
Opera, the National Symphony Orchestra, and The Suzanne Farrell Ballet. Each of these institutions is
a separate organisation with its own director, administration, and personnel. All of these institutions
are brought together by the common space (as the Kennedy Centre occupies a vast area) and also by
a common mission: to promote the American culture on a large scale and to promote the cultural cooperation between the United States and other countries of the world. The arts programme is
diverse and features all musical disciplines ranging from classical music to cameral, jazz, pop, folk,
contemporary, and even entertainment styles. The programme is drafted 2-3 years in advance and is
subject to the approval of the board governing the Kennedy Centre (the so-called Board of Trustees),
and eventually endorsed by the Congress which is the main funding source of the Centre nowadays
as well. Every year, the Kennedy Centre offers around 2,000 various concerts and performances:
ranging from prestigious screenings of grand operas the tickets to which are sometimes sold out
several months before the shows and down to the local cameral concerts presenting young
musicians admittance to which is free of charge in the summer season, seven days a week (these
artists perform on the Millennium Stage). The Centre focuses not only upon the arts itself and its
nationwide and international aspects but also upon the educational dimension of the programmes
presented. The Centre conducts a special Arts Educational Programme which has a $1 million annual
budget. The Board of Trustees believes that arts play a significant role in the children's education and
64
allows them to develop scientific capacities, social skills, and finally impacts the shaping of a society
of involved citizens of the 21st century. Moreover, the Kennedy Centre pays a great attention to
international programmes and to the case of bringing the most famous Artists from all over the
world onto DC performance stages. As I have been told by Alicia Adams — whose responsibilities in
the Centre include foreign affairs — every year, the most renowned artists from all over the world
flock to the American capital. Most frequently, this involves bilateral co-operation that allows not
only to promote international events taking place in Washington, DC, but also to disseminate the
American arts to other parts of the world, since within the framework of bilateral contacts, the
National Symphony Orchestra gets a chance to participate in all sorts of international festivals
organised overseas. Moreover, the Kennedy Centre provides support to the best artists all around
the world through its organisation of residencies for them in the United States. Selected creative
artists get a chance to take up individual residencies in the US and hence establish and develop their
contacts with the Americans and draw on the creative heritage of the New World.
Structure
As I have already mentioned, the main sponsor of the Kennedy Centre's activities is the US Congress
with which the Centre maintains close links. The entire organisation is, however, supervised and
managed by the Board of Trustees comprised of competent individuals with serious cultural and
academic achievements and long-lasting experience in the promotion of the national heritage. Some
of the members of the Board of Trustees are appointed directly by the President of the United
States, therefore a membership of the Kennedy Centre is also a sign of exceptional distinction and
prestige. In addition to the Board of Trustees and the Management, the Centre also employs several
hundred full time employees as well as individuals collaborating with the institution on an everyday
basis: these include artists, members of the orchestras, curators of various separate exhibitions and
so on and so forth. Despite the fact that the Centre's yearly budget is fluctuates in the vicinity of
several million dollars, the Congress only covers the administrative expenditures. The rest of the
funding is being raised and accumulated from the sponsorship sources which help cover programmerelated expenditures arising directly as a result of substantial decisions made. The Kennedy Centre is
a vast and resiliently acting cultural institution and a prime example of how the national heritage
may influence the creation of the national identity of the entire country and simultaneously
showcase its country abroad.
Conclusions
The visit paid to the Kennedy Centre is not merely a lecture in culture management but also a lecture
in the American contemporary history. Each of the Centre's employees with whom I had the pleasure
to converse was perfectly schooled in President Kennedy's biography, the most important historic
events of the 20th and the 21st Century, and also, rather surprisingly, in the matters related to the US
foreign relations with other countries. Throughout my entire stay in Washington, DC, I have felt the
pride the American people take in their belonging to their home country, to its heritage including
culture which constitutes a permanent part of life, as is perfectly illustrated in the example of
Kennedy Centre.
65
New York City Musical Saw Festival and NDTV (Nowy
Dziennik)
Study Visit to New York and New Jersey
Context
The goal of my visit to NYC was to visit two organisations promoting Polish culture in the most
famous city in the world with entirely different approaches. We have established contact with Leszek
Nick Sadowski from NDTV back in 2014, during our meeting with Adam Bala in Warsaw during our
first negotiations about the possible co-operation between Polish-Ukrainian Ignacy Jan Paderewski
Foundation and American cultural institutions. Natalia Paruz is the organiser of the annual Musical
Saw Festival in New York City and I have had the pleasure to get to know her courtesy of my musician
acquaintances who were impressed by the organisation of the event and have told me about its
Polish aspect. During my visit, I have had the occasion to meet Directors of both events and to
expand my knowledge of both the substantial aspects and the organisation structure of their
activities.
Nowy Dziennik
The Nowy Dziennik – Polish Daily News is a daily Polish newspaper published in New York City and
also (since 2011) in New Jersey. The first issue of the Nowy Dziennik was published on the 27th of
February, 1971. The first issue of Dziennik went to press on the 27th of February, 1971. It had 12 black
and white pages and was sold at 15 cents. Today, it is a full-colour newspaper and each of its issues
has tens of pages. Every week, it features supplements such as Przegląd Polski (Polish Review) and
Weekend, a cultural supplement; besides, a special Polish TV station has been broadcasting since
2012: the NDTV. Nowy Dziennik is the most influential and valued Polish newspaper in the United
States. Being an emigrant newspaper, it is of information and journalistic profile, featuring
comprehensive coverage of news from the Polish homeland and discussions of cultural events. The
publishing house has been founded by political emigrants who arrived to the United States after
World War II. Bolesław Wierzbiaoski, newspaper's founder and its first editor, is a representative of
the generation of soldier journalists. His career dates back to the interwar Poland. During the war, he
was working in England where the Association of the Polish Republic Journalists had about 500
members — roughly half the numbers from before the war. Many of them were working for the
Dziennik Polski (Polish Daily) and the Dziennik Żołnierza (Soldier's Daily). Wierzbiaoski who was an
opponent of the communist system and the press censorship imposed upon Eastern Europe was a
key figure who in 1947 organised the International Federation of Free Journalists. It was co-operating
with the radio stations such as Voice of America and Radio Liberty/Radio Free Europe. Jan Nowak66
Jezioraoski was very cordial in his
reminiscences both about Wierzbiaoski
himself and about the role played by the
Nowy Dziennik in the cause of informing
of the Americans of the events taking
place in Poland. In 1956, Wierzbiaoski
decided to settle down in the United
States permanently as he came to a
conclusion
that
the
fight
for
independence will proceed in the United
States and not in London. Thus emerged
the Nowy Dziennik which started to
supply the American Polonia (Polish
émigré environment) with information
covering Polish matters and which
supported the Polish struggle for
democracy and sovereignty and which
also was supporting the Polish Americans
as an ethnic and ancestry group maintain
their identity and get active in all of the
areas of American life. For over forty
years of its activities, the following
people, among others, collaborated with
the
newspaper:
Bożena
Intrator,
Wojciech
Wasiutyoski,
Małgorzata
Szejnert, Piotr Stasioski, Krzysztof
Głuchowski. During the Martial Law in Headquarters of the Nowy Dziennik and NDTV in New Jersey. A
commemorative plate in honour of Ignacy Paderewski.
Poland (1981-1983), the newspaper
undertook to provide detailed reports on the situation in Poland, supply objective comments, and
establish a Polish pressure group. The editorial board's headquarters became something like a Polish
consulate attracting plenty of prominent Poles and Americans of Polish origin who visited the editor
and his team ignoring the PRL (People's Republic of Poland) consulate at Madison Avenue. Moreover,
as the paper's financial situation improved and the production system underwent a modernisation,
Polish dissidents and émigrés from Poland as well as authors from the Polish Homeland also started
contributing to it with their texts. The newspaper also began awarding modest scholarships to
journalists from Poland so that they would, at one hand, be able to work in New York for some time
and on the other hand to consolidate the intellectual position of Nowy Dziennik among other Polish
publications.2 Currently, the target activity of the Nowy Dziennik is focused upon informing the
American Polonia about Polish events in the United States — since, in the era of internet, the activity
aimed at relaying the news from Homeland to the Polonia is of little use. For the new management of
the "Nowy Dziennik", the Polish cause in America, first and foremost, means promotion of
Polishness. Managers of the publishing house equally care about the relaying of the most important
2
The article I used was written by Stanisław A.Blejwas"Nowy Dziennik", Polska, Polonia i Ameryka[w:] Przegląd
Polski, issue dated 03-Aug-2001
67
news and also about the promotion of the Polish culture across the United States. As one enters the
new headquarters of the NDTV (which is currently in New Jersey), one notices a glass plaque
commemorating Ignacy Jan Paderewski, a composer, a pianist, and the first Prime Minister of Poland.
For many years, it has been an element embedded in the building of the Buckingham Hotel — one of
the most renowned hotels in the New York City — however, the hotel's new owner decided to take it
off the building in the course of the refurbishment works. The table contains the first bars of
Paderewski's the Minuet G-dur op. 14 No. 1 created by Paderewski in 1886, compiled by Stanisław
Szpinalski. A culture supplement focusing on Polish events in the United States is also being regularly
published: the Przegląd Polski (Polish Review).
New York City Musical Saw Festival
New York City Musical Saw Festival was founded by Natalia "Saw Lady" Paruz back in 2002. The NYC
Festival has always taken place in Astoria, Queens. The Festival has come into existence as an annual
event but since 2011, its formula has undergone change and it is currently taking place every two
Exhibition of saws in the flat of Natalia Paruz, the founder of the Festival
years. The Festival attracts and gathers musicians playing musical saw from all over the world,
68
although a considerable part of musicians originate from the New York City and other parts of the
United States. The Festival undertakes to present the public with the history of the musical saw, its
present artists, and also the newest trends. This event is an occasion for musicians playing this rare
instrument to meet and to join the old forms with the new ones. The aim of the event is also to
introduce the saw as a musical instrument to a broader audience. In the last couple of years, Astoria
has become a pilgrimage destination for saw musicians from countries such as China, Japan, India,
Germany, Sweden, and Canada. The Festival allows artists from all over the world meet other artists
playing the saw and assess the quality of their performance. During the event, both solo works and
jam sessions with other artists are being performed. This is also an occasion to get acquainted with
multiple varieties of saws and discover sundry playing techniques — all that taking place in a friendly
atmosphere of co-operation which dominates the festival. The Festival is open to the broader public
which, through its participation in the concerts, gets a chance to discover unique works. Apart from
concerts, the organisers are also taking care of the associated events such as the exhibition of
instruments and the open workshops teaching people to play the saw. In 2009, during the Festival,
the Guinness World Record in the most numerous saw ensemble performance was broken: then,
fifty-three musicians played on the same stage. À propos the Festival, we should certainly mention
the name and the figure of its founder: Natalia Paruz. The Saw Lady's father is of Polish extraction
and hence it is no coincidence that the Festival takes place in Queens where the famous Greenpoint
is located — the Polish neighbourhood of the olden days. The idea to organise this festival was borne
out of very prosaic considerations: Natalia was the first saw player with a web page of her own. Via
this web page and thanks to it, other saw musicians got in touch with her. In 2003 they teamed up
with Natalia and decided to organise a Musical Saw Festival. The outcome of their efforts can be seen
nowadays as the event is expanding and then there is still the challenge to be faced of how to bring
the saw out of the world of carpentry and introduce it into the family of conventional musical
instruments. Joint musical activity also results in new musical works being created that are written
specifically to be played on the saw.
Structure and Conclusions
New York City offers plenty of great opportunities. This is one of the reasons why the two niche
undertakings are operating from here: the Polish Publishing House and the Musical Saw Festival.
During these two study visits which were very different and yet similar as far as certain aspects are
concerned, I have been constantly accompanied by a thought in my mind telling me that people
living in NYC are individuals endowed with a remarkable creative capacities who believe that with a
corresponding input of imagination, everything shall become possible. This is how the New York City
Musical Saw Festival and the Nowy Dziennik came into being In both of these cases, the manpower in
the structure of organisations is also not particularly numerous. The New Jersey Editorial HQ
currently has just a bunch of employees engaged in multiple assignments at the same time. It is also
worth noting that the editors are Poles — mostly born in Poland — for whom the promotion of our
heritage and culture is a value of itself. As far as the Saw Festival is concerned, its organisation is
based upon the efforts of…. a single individual! Natalia Paruz is not just the director of the event but
also its only employee. She is assisted by her husband and other agents but the Festival, its twelve
year history notwithstanding, does not function as an organisational entity. All of the funds required
69
to organise it come from sponsors' donations and are also generated through the sale of tickets and
the registration fees. The greatest challenge Natalia faces is how to build up a permanent team of
employees who would take the burden of organisation-related matters off her shoulders. This is a
difficult task to accomplish as, apart from the successful editions of the festival, the saw is still not
particularly popular as a musical instrument and it is even difficult to find sources to fund the
administrative matters. As far as Nowy Dziennik is concerned, it used to be self-sufficient as funds
were raised through the paper edition newsstands sales and subscriptions. Over the years, however,
the sales began to decrease due to changes in the readership per se but also in view of the
introduction of the American edition of Super express, a newspaper from Poland. Besides, the fabric
of the American Polonia has also undergone certain changes. In order to reach out to a new social
group, the owners thus launched the NDTV television which has its daily on air niche at Channel 25.
Other new initiatives are also being implemented: the daily newspaper has its online edition, a
YouTube channel, and the editors are actively present on Facebook and in other social media. This,
however, does not appear to suffice. On the 31st of December, 2015, the editorial board announced
that, as of the 14th of January, 2016, the Nowy Dziennik shall be published under the same title but as
a weekly publication.
70
The Marcella Sembrich Memorial Association
Study visit to Bolton Landing
Context
The Polish-Ukrainian Foundation named after Ignacy Jan Paderewski established co-operation with
the Marcella Sembrich Memorial Association back in 2014 when Marianna Humetska had a meeting
with Richard Wargo, the Art Director of the Association. The outcome of these efforts was the
concert of the Artist by the Lake George in the summer of 2014. The same year, Richard Wargo came
to the Lviv Festival for the first time. It was then that we made a joint decision to commence cooperation and Richard treated the idea of continuation of the activities promoting Polish culture
abroad with great enthusiasm. This co-operation resulted in my scholarship application and also a
series of Marianna Humetska's US concerts commemorating Ignacy Jan Paderewski in Bolton
Landing. In 2016, the commemorative 5th edition of the Discover Paderewski Festival is to take place
in Lviv, featuring a flagship event: the Opera Gala dedicated to Ignacy Paderewski and Marcelina
Sembrich-Kochaoska. The core element of the gala shall be the Lviv presentation of the Manru opera
by Ignacy Jan Paderewski in its contemporary arrangement by Jerzy Maksymiuk. The idea of the
concert consists in presenting the public with the profile of Marcelina Sembrich–Kochaoska, an
exceptional artist bringing Poland, the USA, and Ukraine together. Kochaoska lived in the United
States; she was the first performer of the role of Ulana and it is thanks to her that Paderewski's
heritage found its way onto the stage of Metropolitan Opera. Marcelina Sembrich-Kochaoska had
roots from Lviv and was a friend of Ignacy Paderewski; she was the first star in the history of the New
York Metropolitan Opera, the greatest opera house on the planet. She has also been referred to as
the most famous Polish singer in the world. She was performing with great success on the opera
stages of many European cities including Lviv (which is where he started), Athenes, Dresden, Milan
(Teatro dal Verme), London (Covent Garden Opera), Warsaw, and Saint Petersburg. The peak of her
career was her performances at the NYC Metropolitan Opera where she was a regular solo singer.
Sembrich Kochaoska was a truly unique musical phenomenon: she was a brilliant violinist, a brilliant
pianist, and a brilliant singer. She was an artist of the world but always considered herself a Pole. Her
international vocal, violin, and piano repertoire always contained Polish works by Chopin,
Paderewski, Wieniawski, Moniuszko, Aleksandr Zarzycki, Ludwik Grossman, and others. Regardless of
the location of her performances, she was always singing the Polish songs in the Polish language, and
pretty often accompanied herself by playing the piano. She was one of the most popular singers of
the era. In the United States, there still exists a Museum commemorating her: the Marcella Sembrich
Memorial Association by the Lake George. Unfortunately, the personality of Sembrich-Kochaoska has
been forgotten both in Poland and Ukraine in the recent times. This is also why, in the course of
implementation of the scholarship, I have decided to visit Bolton Landing, and Richard Wargo was a
tutor of my work. My visit to the Marcella Sembrich Museum was an exceptional occasion for me not
only due to the activities undertaken by the association and the summer opera but also due to my
personal stance with regard to the figure of Sembrich as well as to the co-operation that is bringing
our organisations together.
71
The Marcella Sembrich Memorial Association
The summer studio of Marcella Sembrich in Bolton Landing was constructed in 1924. The estate was
functioning as a holiday home by the lake with a view of the bay. It was here that Marcella Sembrich
was receiving her students. This studio saw the attendance of such prominent musicians as Juilliard
and Curtis.
Sembrich studio by the Bolton lake, main hall, present days
Madame Sembrich died in 1935, and two years later, the studio was opened as a commemorative
museum by the diva's daughter in law, Juliette de Coppet Stengel. The Museum is always functioning
as a summer home and is open to guests during the warm season, June to September. Initially
referred to as the Memorial Studio, the building is currently functioning under the title of Museum
Opera and occupies a four-acre plot adjacent to a four-hectare area by the lake. The museum
contains memorabilia reminiscent of Sembrich's remarkable international opera career lasting over
fifty years, such as pictures, sculptures, awards, personal items, notations, and autographs of
Sembrich's contemporaries — artists such as Paderewski, Mahler, Rakhmaninov, Caruso, List,
Brahms, and Puccini. In addition to the nurturing of Marcella Sembrich's memory, the Association
also organises plenty of musical events in the summer period, such as concerts by talented singers,
composers, and musicians as well as symposia by opera historians.
72
Structure
As prescribed by the American structure of management of cultural institutions, the Association is
managed by the Governing Board comprised of individuals merited for their contribution to the
promotion of Marcella Sembrich's memory. The Board is managed by the director and the vice
director. Except them, the Governing Board has a treasurer, a secretary, and two other members.
The Governing Board is operating entirely free of charge and also hires regular employees working on
the yearly programme of the summer opera. The programme is the responsibility of the Art Director,
a position that has, for many years, been filled by Richard Wargo, an American Composer originating
from Pennsylvania who, every year since, has been taking up residence in Bolton Landing where he is
overseeing the substantial matters of the organisation's activities. Richard presents the programme
offers to the governing board and also to the rest of the employees: the Association Director
(Elizabeth Navitsky), the Content Co-ordinator (Anita Richards). The association also employs an
administrative assistant and a caretaker. Every year, the Association recruits volunteers who are
showing guests around the Sembrich museum and assisting during the concerts. The Association is
supported by the funds generated through ticket sales, distribution of Marcella Sembrich
memorabilia, and sponsorship donations. Every year, several dozens diverse concerts are organised
from the realm of classical as well as entertainment music, and, I have had a pleasure to attend one
of these — a country music concert during the 2015 season. Residents of Bolton Landing and the
nearby inhabited localities are very much engaged in the activities of the Sembrich Studio. They are,
after all, aware that the cultural heritage of their region is not only a supplement to the fantastic
natural environment but also a permanent element of their life attracting crowds of tourists to their
town.
Conclusions
The Sembrich Association activities are feasible thanks to the engagement of its members and their
great passion for the cause of promotion of the memory of the Polish diva. One incredibly interesting
fact is that this famous singer is closer to Americans from New York State who are not related to her
at all than to the people from her homeland. It is thanks to Richard Wargo that we have found out
about this unique figure that had enormously influenced the behaviour of Ignacy Paderewski in
America and contributed to the struggle for the Polish cause during the Second World War. It is
worth noting that her perception of the struggle in question was not one of a military action and/or
engagement in politics but first of all as a promotion of Polish culture: she personally organised
concerts of Polish artists in the United States and performed Polish works herself, all for the cause of
„fortify the hearts of the people”. The Sembrich Association, its modest finances notwithstanding,
did in fact manage to advance from regional activities up onto the international stage. If it was not
for the visit by Richard Wargo to Poland in 2014, we might have not been aware up till now of the
significance of this great artist bringing together our three countries, Poland, Ukraine (which is where
Sembrich-Kochaoska was actually born) and the United States. In addition to the Sembrich Studio,
the Association also operates its own headquarters located several kilometres away from the Studio.
There, too, one may observe remarkable collections of memorabilia pertaining to the singer and her
73
personality: her pictures, suitcases, and personal belongings as well as an amazing bust sculpted
during her lifetime. Inspired by the activities of the Sembrich Studio, we, the Paderewski Foundation,
decided to lend a hand in the cause of commemoration of this great artist across all of our three
countries. As I had mentioned earlier, in the coming year, we are planning to organise a gala
commemorating two artists; it will also be accompanied by activities whereby sculpted busts of
Marcelina Sembrich-Kochaoska would be handed over to the locations that were special for her: The
Lviv Opera and the Metropolitan Opera in New York City. Richard Wargo was also participating in a
meeting promoting the following scholarship publication which took place on the 12th of November
in Lviv Opera.
With Richard Wargo during a meeting to promote the scholarship publication, Lviv, the 12th of November, 2015
Foto by Serhiy Horobets
74
Toronto Symphony Orchestra and LesAmisConcerts
Study visit to Toronto
Context
The Canadian cultural organisations have been included into my schedule in view of musical cooperation with Marianna Humetska, a Toronto-based Art Director of the Discover Paderewski
International Festival in Lviv. Marianna spent many years in Canada as she was developing as an
artist and performing both solo piano concerts and joint concerts with Canadian and American
musicians. The goal of my visit to Toronto was to compare the activities of this country's musical
institutions with similar organisations in the United States and in the Central-Eastern Europe.
Toronto Symphony Orchestra was an obvious choice for me due to the quality and scope of its
activities. LesAmisConcerts was instead selected by me because Michael Pepa - the founder and the
director of this institution, is paying a lot of attention to the cause of co-operation with artists from
Europe and also visits Ukraine quite often, stressing his links to the Old Continent.
Toronto Symphony Orchestra
Founded in 1922, Toronto Symphony Orchestra is one of the most important cultural institutions in
Canada. Headed by its Musical Director, Peter Oundjian, this institution engaged itself in the
development of an innovative cultural programme, thus presenting famous artists, guests, and
directors from all over the world. Apart from organisation of concerts and musical performances on
the highest level, Toronto Symphony Orchestra serves the Canadian public with its original
programme of cultural education. This is one of the largest and most developed aid programmes
from the realm of musical education in the entire Canada; its goal is to integrate young musicians
from the Ontario region around a common arts programme. The headquarters of Toronto Symphony
Orchestra is the Roy Thomson Hall - one of the most unique architectural buildings in Canada. As I
have found out from Jeff Melanson, the Art Director of TSO, the organisation's long-lasting goal is to
develop Toronto Symphony Orchestra into the most innovative orchestra on the planet. This goal
might seem grandiloquent; however, if one observes the TSO activities and also considers the
opportunities provided by the Canadian programme to support the cultural institutions, this
undertaking seems quite feasible. The cultural vision in Ontario is based, after all, upon a prerequisite
that every pupil of a public school should be offered a wide range of musical education opportunities
starting right at the preliminary level — and it is Toronto Symphony Orchestra that is implementing
this undertaking. The goal of such model is to create a new generation of creative recipients of
culture who would be growing up with a feeling of recognition of arts, growing up to become
informed participants of the cultural life and developing their passion to music. The programme of
cultural education is also offering a substantial number of concerts targeted on the youngest
audience (whose numbers grow year after year), a developed e-learning platform (web-based
75
training) which allowed TSO to get to every corner of the province and also to furnish all of the pupils
with serious cultural background. This is a vision of a region in which the youngest inhabitants have
equal access to the cultural offers that is comprised of programmes contributing to the increase of
creative capacities and promoting the co-operation both in the realm of arts and in the everyday life.
One extremely significant aspect consists in the fact that this vision is not an idea championed by
Toronto Symphony Orchestra alone but has, since its inception, been created and developed jointly
whereby the Ontario provincial authorities are treating the Culture Strategy on a par with other
domains of citizens' life and are allocating substantial financial assets to this cause. As a result of the
above, both the position of Ontario as a region of innovation whose citizens perceive themselves as
equals in the course of creation of public life is strengthened and the Toronto Symphony Orchestra
obtains access to the most talented representatives of the younger musical generation whom it is
taking under its wings, schooling, and thus building a remarkable orchestra. Toronto Symphony
HQ of Toronto Symphony Orchestra, Roy Thomson Hall in downtown??? Toronto
Orchestra is also playing a crucial role in the development of the cultural potential of the entire
Ontario region.
In this situation, Toronto Symphony Orchestra gets a chance to build the Canadian Ontario region
into a global leader in musical education — and also a chance to provide the Toronto denizens with
equal access to the high quality musical education, promotion of a new generation of recipients and
creators of music, bringing all Ontario students closer to music and to the assets of world cultural
heritage. This new economic model is thus useful not only to the TSO itself which should not be
concerned about additional funding but also to all of the inhabitants of Toronto. The cultural
education is, of course, not all there is. TSO is, first and foremost, a musical institution offering a wide
76
range of cultural options. The programme of concerts is being scheduled for a period from June to
September and is incredibly diverse: Toronto stages feature both classical and contemporary music,
jazz, and entertainment: highly popular events are, for example, live concerts pertaining to popular
video games. The institution is, after all, caring not only about the repertoire but also about the
artistic setting of the events it offers. Concerts are often supplemented with firework shows by the
lake, multimedia presentations, and exhibitions. Toronto Symphony Orchestra is also paying great
attention to the cultural diversity of the works presented: TSO stages are open to representatives of
the entire world - every year, artists from almost all continents are performing here. Employees of
the Toronto Symphony Orchestra emphasise that their greatest satisfaction is to make the impossible
become real. The TSO activity model is gradually becoming an exemplary design for other Canadian
institutions who follow and emulate TSO and thus contribute to Canada's development as an
increasingly open and friendly place.
Les Amis Concerts
LesAmis was founded in Canada back in 1983 by Michael Pepa. The goal of the organisation's activity
is to nurture young and talented performers right from the very outset of their professional career.
The idea of the organisation also presupposes the introduction of talented musicians into the cultural
life of Canada and getting them familiarised with the works of contemporary Canadian composers.
From the very beginnings of its
activity, LesAmis have been ensuring
that the musicians that are being
introduced have a possibility to
present their capabilities during
concerts organised jointly with the
famous performers who in many
cases had actually launched their
careers under the auspices of
LesAmis. These goals are something
that can be achieved through
organisation of sponsored recitals
the programme of which consists of
works selected by the performers
themselves, personally, but of which at With the creator of the LesAmis concept, Michael Pepa, in Toronto
least one work is of a Canadian
composer indicated by LesAmis. Thus, the public attending the concerts has a chance to get familiar
with both the well-known creative artists and with the national repertoire of Canada. For over 30
years of its activities, LesAmis has organised over 200 concerts which were often international coproductions. The organisation has been co-operating with such European institutions as, in
particular, Alliance Française, Goethe-Institut and Canadian Sinfonietta. Over 360 Canadian and 80
international artists have so far peformed on stage at concerts organised by LesAmis. Over 160
musical works have been performed that had been written by eighty different contemporary artists;
these included over 100 works written by Canadian authors. A definite majority of works have been
performed for the first time ever on stage precisely owing to the efforts of LesAmis. A substantial
77
number of concerts have been aired live. Many musicians who had come to Canada as immigrants
from other countries have had an opportunity to appear on the professional stage for the first time
thanks to LesAmis. Michel Pepa's idea was borne out his own experience. This talented composer
comes from Zagreb, Croatia which he left back in 1981 as he emigrated to Canada. The idea behind
LesAmis was thus directly related to the personal experience of its founder who wanted to assist
other Artists who found themselves in similar situations. The very name, „lesamis” is not a
coincidence thereby as it stands for „a friend”. It is precisely the atmosphere of the organisation and
the unique chance that has attracted many of the currently recognisable surnames to it. Artists who
had launched their musical careers thanks to LesAmis include, among others: Scott St. John, Shauna
Rolston, Ryfka Golani, Julian Milkis, Alexander Tselyakov, LynnKuo, as well as many other musicians currently leaders of the cameral scene in Toronto, including the string quartet comprised of Geoff
Nuttall, Barry Shiffman, Lesley Robertson, and Marina Hoover. In addition to Canadian concerts, the
musicians gathered around LesAmis have a chance to perform on the international stage. Michael
Pepa personally establishes contacts with festivals organised across the Old Continent, such as The
Summer Music Festival in Coubourg. LesAmisConcerts is thus an example of how personal experience
of a single involved individual may influence the creation of a musical organisation whose activities
date back almost thirty years already and how such experience aids many talented musicians,
including young emigrants, in the commencement of their careers.
Structure and Conclusions
Study visits to Canada have been an incredibly valuable experience for me which gave me the
possibility to familiarise myself with the architecture of activities in this country's musical
organisations. Two institutions, entirely different and yet alike as far as their goals are concerned,
with strikingly incomparable budgets and operating options do in fact have many common traits
anyway. They are alike in terms of their wish to overcome obstacles and accomplish things that seem
unfeasible at the beginning. The structure of Toronto Symphony Orchestra is based on close cooperation with the regional authorities of the Ontario province. This institution has guaranteed
permanent funding and is actively engaged in the creation of the cultural strategy of both the City of
Toronto and the entire province. TSO also receives sponsorship funding; according to my knowledge,
these funds amount to about 40% of their budget and are allocated for programme events. In
addition to the musicians and creators of cultural products, the TSO success is also the result of
efforts put in by a team which might be regarded as relatively small one for an institution that big:
the administration is comprised of five persons and the impresariat (i.e. Arts Administration) includes
eight persons. There are also other, more expanded, sub-units: the arts team, the finance and
marketing department, the education department, the education section, and the sales department.
Toronto Symphony Orchestra has an American-style hierarchic structure. the employees are headed
by an honorary summoned Governing Board of Directors comprised of distinguished regional
personalities coming from the realm of culture and education. The important point is that the
Governing Board is not only a team of honorary chairpersons but is actively influencing the TSO
activities and programmes implemented by these institutions. The function of employees is to
implement these programmes in the best possible way. The LesAmisConcerts have another kind of
arrangement. This small organisation is comprised of Michaela Pepa, his assistant, Erika Crino, and
78
other artists who are friends of the institution - musicians comprising the Institution Council, serve as
an advisory body as far as artists' insights are concerned, and assist in the organisation of concerts.
LesAmis is only supported by whatever funds it manages to raise. It applies to receive grants, first
and foremost from the Toronto Arts Council, Ontario Yards, and Canada Council. Thanks to this, it has
a possibility to organise concerts and smaller tours across the city of Toronto.
79
Final Conclusions
The organisations I have had a chance to visit differed in terms of their programme content and
character in general, such diversity being my actual initial intention as I had been applying for the
scholarship. Nine visits took place within a time frame of several months and resulted in common
conclusions that may be of use to an entire sector of nongovernmental organisations that are
preparing and holding musical events all around the world. The American model differs from but still
has much in common with the Polish and Ukrainian ones. Despite the fact that in plenty of separate
cases, the American institutions have incomparably larger budgets at their disposal (sometimes,
within a range of several to a dozen million dollars), all this in the times of the current economic
crisis, a vast majority of institutions in North America have to cope with financial challenges similar to
the ones we are struggling with. Quite often it was that my interlocutors pointed to a decrease in the
sponsors' interest and increasing complications in terms of fundraising. When asked about challenges
to be expected in the future, the most frequent reply was that, by all means, they had to accumulate
as many funds as possible in order to be able to implement their plans. But the financial problems
are not all there is. A SWOT Analysis served as a foundation for my work. Thus, I have divided the
Final Conclusions comprehensively into the following sections:
Strengths
In most cases, the key to success is to accomplish proper involvement of those people that are
responsible for the creation and implementation of cultural programmes. The necessity of proper
selection of employees was emphasised by Mrs Elżbieta Penderecka, by Kathy Kruse of Kennedy
Centre, by Jeff Melanson of Toronto Symphony Orchestra, and also by Natalia Paruz, the organiser of
the musical saw festival in New York City. Important qualities include, of course, abilities, knowledge,
and experience, but it is the COMMITMENT that was the most important trait always mentioned by
all of the directors. The curious thing is that this remark was pertaining not only to employees but
also to the representatives of the Management and the Board of Directors. After all, it the Governing
Board and the Programme Council were the very bodies deciding on the operation of the entire
organisation. Selection of individuals to be included in the Governing Board thus had to be the
outcome of very well thought-out decisions. In 100% of the American cases, an outsider cannot
become a member of the Governing Board. A seat at the table in the Board of Directors is a matter of
highest honour and persons fulfilling the functions of members of the BoD are the upper crust of
society in the city or region in question. Their function is to share their experience, provide advice,
and also make substantial decisions on the content and attract as much sponsorship support to their
institution as they possibly can. A matter of highest importance is the fact that the members of the
governing board are to be people of AUTHORITY for their employees. Only with such structure
instituted can a correct hierarchy be built in the subject institution. In this respect, the Polish
institution visited by me (Ludwig van Beethoven Association) has the same structure as the American
ones have. Unfortunately, I know from my experience that the Association chaired by Mrs Elżbieta
Penderecka is a commendable exception among the number of Polish cultural organisations. In our
country, it is quite often the case when individuals convening in the Board of Directors/Governing
80
Board of an organisation have little knowledge of the programme and the activities in general. The
next strong point in the activities of a musical institution is also its UNIQUENESS. It is dependent
upon the scale of activities and, most often, it is a very individual case; one should, however, stress
that the uniqueness of activities is very much subject to the proper recognition and understanding of
the environment in which one operates and correct preparation of a cultural offer that would fill in
the niche and be attractive to the public in that particular region. Uniqueness of an institution may
be achieved through: the scale of its activities (as is the case with Kennedy Centre, Grant Park Music
Festival or the Ludwig van Beethoven Association), unique programme content (Polish Music Centre,
Paso Robles Festival, New York City Saw Festival, The Sembrich), offer targeting a specific segment of
recipients (NDTV, LesAmisConcerts or the education programme offered by Toronto Symphony
Orchestra) or through many other realms of activities that are still awaiting their actors. The last
strong point which I would like to mention here is the institution's ABILITY TO CO-OPERATE with
other institutions and the availability of (or maintaining productive contacts with) a number of
partners who are in a position enabling them to assist us in our cultural activities and introduce a
breeze of diversity into it. The most important point is to maintain verified partners. Institutions with
which we are co-operating must not only contribute to the budget but also get involved in the
cultural activities from the very beginning, right at the stage of planning joint activities. The American
example has strengthened my belief of how incredibly important is to get to know each other,
specify your goals, and check the functioning of a specific institution on an everyday basis. One
should stress the role of study visits and face to face visits which in no way can be substituted with a
mail conversation or skype chats.
Weaknesses
As I had mentioned in the introduction to my final conclusions, practically all of the institutions which
I visited have mentioned the lack of funding and constant budget holes as their biggest problem.
These are, of course, problems specific to certain institutions and, taking the big picture, the budgets
of the largest American and Canadian institution are incomparable to the capacities of Polish or
Ukrainian ones. It does, however, point to a broader problem of funding that all cultural institutions
experience, as most often, the funding model is based upon seeking funds through competitions.
This is applicable to both the United States, Canada, and also Poland and Ukraine. The result of this is
that a considerable number of organisations has to build their capital from scratch, year after year,
and is not able to plan a specific programme in advance, hence the musical events are quite often
organised in a rush and funds allocated for them are limited or downright minimal. The financial
problems are also related to the personnel problems. Teams organising the events are often
comprised of several persons only; or, in some extreme cases like the New York City Musical Saw
Festival or LesAmisConcerts, the event is a brainchild implemented by a single leader assisted by
volunteers. These organisations have no resources to create any sort of administrative body since
their grant money is in most cases earmarked for programme-related matters. Allocation of
subventions itself is also an incredibly protracted process lasting several dozens to several hundred
days which is also paralysing the activities of organisations in the non-concert seasons.
81
Opportunities
The scale of opportunities available to cultural institutions organising musical events are best
exemplified by the American and Canadian cases. With a proper understanding of the part the
culture plays in the life of society, one can achieve a lot and not only in the artistic realm. It seems,
however, to be important for the local and regional authorities to have proper awareness and
commitment , as testified by the example of the Grant Park Music Festival in Chicago, by the
Kennedy Centre in Washington, D.C., or Toronto Symphony Orchestra in Canada. Thanks to an
adequate approach, culture may become a foundation helping shape a new, mindful society acting
out of considerations of co-operation and not rivalry. The organisation of musical events may be
beneficial to the consolidation of interpersonal contacts on the local level, as exemplified, for
instance, by the developed network of volunteers at the organisation of the Grant Park Music
Festival in Chicago. Moreover, culture means new places of work, development and growth of
creativity among employees, and innovative character of the region. And so the cultural life impacts
the economy directly, as the authorities of the largest American and Canadian cities very well know.
Unfortunately, I have come under the impression that in the Central and Eastern Europe, cultural
opportunities are still unexplored and culture as such is often treated as a stepchild of society,
receiving minimal funds. The solution to this problem may be found if we consider the example of
the Ontario province and its authorities unceasing involvement in the elaboration of strategies for
management of cultural institutions. In the United States, another popular instrument is taking the
advantage of the groundwork accomplished by artists and people of culture in business which
impacts the innovations and the efficiency.
Threats
The fact that culture is insufficiently funded and that smaller institutions have no certainty that in the
next year they will be able to proceed with their activities, may cause the decline of some niche
musical initiatives such as concerts featuring talented immigrants or the less popular instruments.
Lack of such initiatives may eventually bring about a complete evanescence of some realms of art,
such as the saw music. There exist, however, certain methods that may help prevent such threats
from materialising.
Recommendations:

Funds are to be maintained in the budgets of cities, regions, and countries and are to be
earmarked for the organisation of valuable cultural undertakings

The procedure of application for small cultural institutions with modest budgets is to be
simplified
82

Co-ordinators should be receiving decent monetary remuneration

A good management system is to be created and subsequently maintained; its foundation
should be a Governing Board comprised of people of authority in the subject realm

A network of trusted partners is to be created and maintained, both locally and
internationally

Partners should be engaged in the process of planning of joint events; this may help find
various sources for funding of cultural enterprises

An offer of cultural products is to be elaborated, targeting the young generation that is
aware of the part the culture plays in the social life
83
Acknowledgements:
Taking the occasion, I want to thank the people who helped me accomplish my scholarship project:
o
Marianna Humetska
o
Richard Wargo
o
Mrs Elżbieta Penderecka
o
Irena Kisielioska
o
Professor Marek Żebrowski
o
Krysta Close
o
Steve and Alicia Cass
o
Andrei Pidkivka
o
Kathy Kruse
o
Alicia Adams
o
Natalia Paruz
o
Leszek Nick Sadowski
o
Adriana Kraevska
o
Jeff Melanson
o
Michael Pepa
o
Jill Hurwitz
o
Adam Bala
o
Ostap Dzondza
o
Małgorzata Różaoska
Thank you all, Ladies and Gentlemen!
Katarzyna Renes-Obrochta
84
український
85
2015
[Підручник Добрих Практик Управління
Міжнародними Музичними Проектами]
Реалізовано в рамках стипендії Міністра Культури
та Національної Спадщини Республіки Польща
Автор: Катажина Ренес-Оброхта
Переклади: Остап Дзондза
86
ВСТУП
Дана публікація є підсумуванням дослідницької роботи, яку я провела на території Сполучених
Штатів, Канади та Польщі протягом 2015 року в рамках стипендії Міністра Культури та
Національної Спадщини Польщі. Підручник є спробою поширити добрі практики управління
міжнародними музичними проектами на території Польщі та України в рамках моєї праці на
посаді менеджера Польсько-Української Фундації імені Іґнація Падеревського.
Підставою роботи над публікацією був проведений мною цикл із восьми студійних візитів до
різних інституцій культури в семи містах Північної Америки (Канада: Торонто; США: Чікаґо, Н'ю
Йорк, Болтон Лендинґ, Н'ю Джерсі, Вашинґтон, Дистрикт Колумбія, Пасо Роблес) та одного
візиту в Польщі (Варшава).
Задум зреалізувати такого роду ініціятиву постав на одній із нарад Правління ПольськоУкраїнської Фундації імені Іґнація Яна Падеревського восени 2014 року. Будучи головними
орґанізаторами Міжнародного Фестивалю „Відкриваємо Падеревського” у Львові, ми
планували розширити перелік наших партнерів, додавши до них американські інституції, які
пов'язані безпосередньо з музикою та функціонують для подібної ідеї — тобто, для промоції
польської культури за кордоном. Орґанізовуваний нами вже протягом п'яти років у Львові
Фестиваль успішно утверджує свої позиції як реґулярна й найважливіша культурна подія на
просторі між Польщею та Україною. Головною ціллю Фестивалю є промоція видатних
польських артистів за кордоном, а також розвиток зацікавленості нашою культурою в
середовищах за кордоном. Артистичним Директором Фестивалю є Маріанна Гумецька —
піаністка світової слави, нагороджена польським Кавалерським Хрестом Ордену Заслуги, яка
від 2000 до 2006 проживала в Канаді й активно співпрацювала з багатьма престижними
музичними інституціями. Розробляючи спільно з Маріанною, а також з Адамом Балою (Adam
Bala) — Президентом Фундації — артистичну концепцію чергової едиції Фестивалю, ми
подумали собі, що природнім розвитком нашої ідеї буде включення в орґанізацію події
американських інституцій, котрі є пов'язані з Іґнацієм Падеревським. Вже 2013 року ми
спробували встановити співпрацю з The Marcella Sembrich Memorial Association — музеєм
пам'яті Марцеліни Сембріч у Болтон Лендинґ, штат Н'ю Йорк. Результатом було запрошення
Річарда Варґо (Richard Wargo) — Арт-Директора Sembrich — на III едицію Фестивалю у Львові
2014 року.
Розмови з Річардом Варґо і Маріанною, планований розвиток нашої діяльності, а також мої
власні спостереження за багато років праці в ролі менеджера культури (зокрема й передусім у
Львові) спонукали мене познайомитися з американською системою управління культурою та
порівняти її зі структурою управління в Польщі та Україні. Я вибрала інституції в Північній
Америці (США та Канада), які видавалися мені цікавими з огляду на різні профілі діяльності, але
які поєднював один ключовий елемент: усі вони орґанізовували міжнародні музичні події на
найвищому рівні. Ось ці інституції:
17) Grant Park Orchestral Association (Оркестрове Товариство Ґрант Парк), Чікаґо
87
18) Polish Music Center at Univeristy of Southern California (Польський Музичний Центр в
Університеті Південної Каліфорнії), Лос Анджелес
19) John F. Kennedy Center for the Performing Arts (Центр Театрального Мистецтва імені
Джона Кенеді), Вашинґтон, Дистрикт Колумбія
20) Musical Saw Festival (Фестиваль Музичної Пили), Н'ю Йорк
21) NDTV (Н'ю Джерсі)
22) The Marcella Sembrich Memorial Association (Товариство Пам'яті Марцеліни Сембріч),
Болтон Лендинґ
23) Les AMIS Concerts, Торонто
24) Toronto Symphony Orchestra (Торонтійський Симфонічний Оркестр), Торонто
Візити до вищезгаданих інституцій відбулися протягом 2015 року, в період від червня по
вересень.
Для порівняння структури діяльності вищезгаданих інституцій із польською ситуацією, з
проханням про допомогу в реалізації стипендійного проекту я звернулася до Товариства імені
Людвіґа ван Бетговена — на мою думку, одну з найбільш фахових орґанізацій зі сфери
культури, яка свою основну місію бачить у справі промоції польської культури по всьому світу та
є орґанізатором, зокрема Фестивалю Польської Культури в Пекіні.
Таким чином сконструйований перелік інституцій дозволив мені порівняти різні структури
управління міжнародними музичними проектами, які були представлені в почергових розділах
даної публікації.
Під час почергових візитів були застосовані два методи досліджень: Індивідуальні поглиблені
інтерв'ю (IDI) та зфокусовані ґрупові інтерв'ю (FGI). Обидві методолоґії пов'язані з аналізом
SWOT (сильні та слабці місця, можливості й загрози) та зосереджені на процесі
довготермінового стратеґічного планування реалізації міжнародних музичних ініціятив, при
чому беруться до уваги такі питання, як (зокрема) візія, місія, цілі, підбір артистів і експертів,
чинники зовнішні та внутрішні, а також проблеми, з якими зустрічаєшся в процесі. Метод IDI я
вибрала з огляду на те, що він забезпечує свободу висловлення та дозволяє отримати
поглиблені відповіді на питання, які задаються, натомість метод FGI був вибраний тому, що він
дозволяє роз'яснити та зрозуміти мотивацію, позицію та поведінку моїх співрозмовників.
SWOT-аналіз, який був застосований мною в обидвох методах, дозволив мені покласифікувати
інформацію, яка була в мене в наявності, з точки зору стратеґічних чинників.
88
Методи досліджень робили посилання безпосередньо на СТРАТЕҐІЧНЕ УПРАВЛІННЯ, яке
окреслює, наскільки довготривалим є план діяльності орґанізації (наприклад, наступного року
та в наступних роках), як досягнути окремих визначених орґанізацією цілей і як можна дієво
перевірити, чи вдалося сягнути визначених пунктів. Центр стратеґічного планування зосереджує
свою діяльність на орґанізації в цілому, а окремі цілі підпорядковані єдиній стратеґії. Вона не
може бути зосереджена на якійсь одній-єдиній проґрамі (як то часто є в Польщі). Існує багато
перспектив, моделей і методів, застосовуваних у стратеґічному плануванні. Можна сказати, що
скільки є інституцій, стільки й ісгнує стратеґій. Дуже часто стратеґія залежить від характеру
лідерської верхівки у даній орґанізації, від її окресленого профілю, складності оточення,
розмірів орґанізації, знань керівників ітд. Метою моїх візитів, описаних у цій публікації, було
познайомити читачів із різними стратеґіями управління, а також усвідомлення потреби
ретельної праці над стратеґією управління в польських інституціях культури.
Стратеґія управління у відвіданих мною інституціях цікавила мене передусім як сам процес
планування, радше ніж як якийсь один чітко окреслений документ. Добра стратеґія дозволяє
прецінь значною мірою вияснити роз'яснити окремі напрями діяльності орґанізації; завдяки
добрій стратеґії ті особи, котрі відповідають за орґанізацію культурних подій у даній інституції,
знають точно, куди вони прямують і що є їхньою метою.
Питання, які я ставила перед своїми співрозмовниками, зосереджувалися в основному на
моментах стратеґічного планування, а звідси теж стосувалися таких тем, як: візія, місія, цілі,
підбір артистів і експертів, чинники зовнішні та внутрішні, присутні при тому проблеми й
виклики, які постають перед даною орґанізацією. Як я вже згадувала вище, це тісно пов'язано з
аналізом SWOT, у тракті якої опрацьовуються сильні пункти орґанізації („strengths”, S), слабкі
пункти інституції („weaknesses”, W) , можливості, які виникають унаслідок окремих почергових
дій („opportunities”, O) та загроз („threats”, T). Добре виконаний аналіз дозволяє ідентифікувати
пріоритети орґанізації, усвідомити для себе можливі проблеми, а отже вчасно підготувати
способи їх розв'язання, тобто окреслити стратеґічні цілі й методи роботи. Як собі з тим усім
дають раду Американці, а як виглядає ситуація в Центрально-Східній Європі? На ці питання я
старалася відповісти в почергових розділах цієї публікації.
Кожна з відвіданих мною інституцій є унікальною з точки зору культурного профілю, місця
діяльності, розміру, досвіду, і переважно зреплікувати її спосіб діяльності та відкопіювати в
пропорції 1:1 нереально. НЕ ІСНУЄ ЧОГОСЬ ТАКОГО ЯК ЄДИНИЙ ПІДРУЧНИК ДОБРОЇ ПРАКТИКИ,
який буде дієвим усюди й завжди. Це не є можливим з огляду на різні чинники, які я описую на
наступних сторінках. Для менеджера культурних подій важливим є не лише усвідомлення
вартісності представлюваного ним мистецтва та добра орґанізація праці, але й обізнаність
щодо ймовірних загроз і чинників ризику, які дозволяють усвідомлювати окремі проблеми
достатньо вчасно та може допомогти в їх розв'язанні.
89
Однією з найважливіших причин, які спонукали мене взятися за роботу з порівняння діяльності
інституцій, котрі орґанізовують міжнародні музичні проекти в Польщі та США, є те, що будучи
особою, котра в Польсько-Українській Фундації імені Іґнація Яна Падеревського відповідає за
планування й орґанізацію окремих заходів, я хотіла би, щоб заходи мали тривалий характер.
Йдеться про те, щоб не лише протриматися, але щоби теж і РОЗВИВАТИСЯ далі, і щоби з року на
рік ставати ліпшими. Важливо мати знання, аби розуміти, в який спосіб інституція культури
може запевнити собі зрівноважений розвиток. Це означає не лише достатньо багато грошей.
Неабияк важливим є чинник людський, у тім зокрема ПАРТНЕРСТВО на рівні як місцевому, так і
міжнародному. Для того, щоб реальне партнерство стало можливим, сторони конче мусять
познайомитися та поділити між собою обов'язки вже на етапі планування спільних подій.
Завдяки стипендії Міністра Культури та Національної Спадщини, я отримала нагоду
зреалізувати такі дії та заанґажувати до участі в нашій діяльності партнерів з-за океану. Ми вже
працюємо над розробкою чудових ініціятив, серед яких найважливішою є прем'єра концертної
версії опери „Manru”, запланована на 2016 рік, а потім музична презентація проекту на теренах
Сполучених Штатів
90
Товариство імені Людвіґа ван Бетговена
Студійний візит до польської недержавної орґанізації
Контекст
З Товариством імені Людвіґа ван Бетговена я співпрацюю від 2014 року, в рамках
Міжнародного Фестивалю „Відкриваємо Падеревського” у Львові. Останні два роки, важливою
подією фестивалю є концерт „Від Падеревського до Пендерецького”, під час якого українська
публіка має нагоду почути твори одного з найвизначніших сучасних композиторів — Кшиштофа
Пендерецького. Історичною подією 2014 року став спільний концерт найвідоміших живих
легенд музичної сцени Польщі та України: Кшиштофа Пендерецького та Мирослава Скорика.
Вперше в історії польсько-українських музичних стосунків, в одному концерті виступили два
найвідоміші композитори з обидвох сторін кордону, які потиснули один одному руки, ставши
символом Фестивалю та сучасних польсько-українських стосунків, зокрема в контексті сучасної
політичної ситуації нашого східного сусіда. 2015 року, Кшиштоф Пендерецький отримав титул
доктора honoris causa від Львівської Музичної Академії та продириґував концерт за участю
молодіжного оркестру „Академія”. У наступні роки, ми плануємо чергові музичні події за
участю Маестро Пендерецького. Ці концерти є дуже популярними у Львові та становлять
Кшиштоф Пендерецький і Мирослав Скорик
Львівська Опера, 2014
Фото: Сергій Горобець
91
вийнятковий елемент промоції сучасної польської культури, з огляду на освітній аспект
молодих музикантів зі сходу, які щороку беруть активну участь у наших подіях.
З огляду на свою історію та на характер і якість проваджуваної діяльності, Товариство імені
Людвіґа ван Бетговена було для мене природнім вибором польської позаурядової орґанізації,
яку я хотіла відвідати під час своєї роботи в рамках стипендії від Міністра. Активність Пані
Ельжбєти Пендерецької та її співробітників становить для мене зразок доброго й ефективного
управління культурою, результатом якого є багатолітня орґанізація міжнародних музичних
подій на найвищому світовому рівні.
Великодній Фестиваль Людвіґа ван Бетговена та місія Товариства
Задум орґанізувати Фестиваль Людвіґа ван Бетговена з'явився 1997 року, на який припадала
170-та річниця смерті композитора. Для Пані Ельжбєти Пендерецької це було нагодою
продемонструвати рукописи Бетговена, які зберігалися в Яґелонській Бібліотеці в Кракові, а
походять з колекцій давньої Пруської Державної Бібліотеки в Берліні. Ця ідея зустріла
схвалення з боку професора Александра Коя (Aleksander Koj), тогочасного ректора Яґелонського
Університету. Так народився Перший Великодній Фестиваль Людвіґа ван Бетговена, який тривав
шість днів і відбувся в Кракові. Фестиваль відкрився виставкою ориґінальних рукописів
композитора, на яку запрошені були представники Пруської Державної Бібліотеки в Берліні
(зокрема Ґенеральний Директор, д-р Антоніус Ямерс/Antonius Jammers), а також д-р Лаурідс
Гьольшер/Laurids Hölscher, тогочасний Ґенеральний Консул Федеративної Республіки
Німеччина в Кракові. Від початку свого існування, Фестиваль став вийнятковою подією. Його
чергові едиції стали одними з найважливіших музичних імпрез у Європі, під час яких щороку
виступали славнозвісні митці. Після семи років функціонування, 2003 року фестиваль
перемістився з Кракова до Варшави. Тоді теж створено було Товариство імені Людвіґа ван
Бетговена, яке очолила Пані Ельжбєта Пендерецька. Основна діяльність Товариства стосується
як промоції самого Фестивалю, так і промоція молодих артистів. За роки існування Фестиваль
розвинувся і тепер триває вже два тижні. Фестиваль асоційований із Європейською Асоціяцією
Фестивалів (European Festivals Association – EFA) та з Американською Асоціяцією Фестивалів і
Подій (IFEA), а також членом ґрупи American Friends of Ludwig van Beethoven Easter Festival
(Американські Друзі Великоднього Фестивалю Людвіґа ван Бетговена), яка була створена в
Бостоні. Кожен Фестиваль має свою тему. Щороку в рамках події відбувається Міжнародний
Симпозіум Музиколоґів (Międzynarodowe Sympozjum Muzykologiczne), яке переважно триває
два дні, орґанізовується спільно з Музичною Академією в Кракові та є музично-науковогуманістичною рефлексією на тему фестивалю. Елементом, який виділяє фестиваль, є також
ориґінальні проекти плакатів відомих польських ґрафіків. Їх авторами були, зокрема: Ryszard
Horowitz, Rafał Olbioski, Andrzej Pągowski i Wilhelm Sasnal. У 2016 році, Великодній Фестиваль
Людвіґа ван Бетговена буде святкувати свій 20-літній ювілей. У рамках Фестивалю почалася
публікація часопису Beethoven Magazine, який орієнтується на аудиторію читачів-меломанів. За
останні роки, Товариство створило Імпресаріят, котрий представляє та підтримує молодих
польських і міжнародних артистів (зараз представлено їх понад 40). Бюро орґанізовує фестивалі
піаністів і ряд музичних імпрез на території Польщі та за кордоном, серед яких можна згадати
92
Фестиваль Польської Культури в Пекіні, який наступного року буде святкувати свій п'ятирічний
ювілей. Він має характер міждисциплінарного проекту, а його ідея полягає у наближенні образу
Польщі та Поляків до мешканців Піднебесної, а також будування порозуміння між культурами.
Подія є відкритою для молоді, особливо молодих польських артистів, які щороку виступають у
найбільш знаних актових залах китайської столиці й таким чином стають відомими широкій
публіці. Освітня діяльність є, врешті-решт, важливим елементом місії Товариства. Уже багато
років проводяться майстер-класи, які присвячені молодим талановитим музикантам — учням
музичних шкіл I та II ступеню з усієї Польщі. Товариство допомагає також допомагає молодим
польським артистам з виданням дисків: останньо, зокрема, були видані записи Шимона
Нерінґа (Szymon Nehring) й Аґати Шимчевської (Agata Szymczewska).
Структура діяльності
За словами Пані Ельжбєти Пендерецької, найважливішим аспектом праці для блага культури є
КОМАНДА. Саме завдяки команді міжнародний успіх стає реальним, навіть із невеликими
фінансовими ресурсами. Команда Товариства імені Людвіґа ван Бетговена зараз налічує десять
осіб. Його очолює Пані Пендерецька, яка є Головою Правління Товариства та відповідає за
складання проґрам Фестивалю (який планується за три роки наперед). Свої пропозиції Пані
Пендерецька представляє Проґрамній Раді, до якої, крім неї самої, входять також: Професор
Тереза Малецька (Teresa Malecka) та Професор Мєчислав Томашевський (Mieczysław
Tomaszewski) — автори чільної теми в кожній едиції фестивалю. Спочатку Проґрамна Рада
працює самостійно. Пані Пендерецька особисто пише листи до Авторів, запрошуючи їх на
Фестиваль. На першому етапі творення кожної нової едиції Фестивалю, Пані Пендерецька
розділяє працю між своїми працівниками. Вони займаються в основному лоґістикою події,
дбають про набуття патронатів, фінансові й орґанізаційні аспекти. Команда складається з:
директора (Andrzej Giza), імпресаріяту (Elżbieta Chojnowska- керівник, Mirosława WachowskaNowak, Joanna Tomaszewska), продюсерів (Ewa Błaszczyk, Matylda Czekaj, Irena Kisielioska),
спеціяліста до справ PR (Iwona Dyrduł), спеціяліста з комунікації (Marta Gołda), координатора
(Robert Salisz) та керівника секретаріяту (Małgorzata Szyndel). Фестиваль складає „одну велику
музичну родину”, котра спільно дбає про найвищу якість і атмосферу. Істотним є кожен з
елементів, які вкупі формують цілісність — у тому числі супутні події. Музика повинна
зазвучати, а фестиваль є найліпшим місцем для зустрічей ґрупи меломанів, спонсорів, людей
культури, які мають можливість зустрітися й порозмовляти на різні теми — не лише музичні. За
словами Пані Ельжбєти Пендерецької, ФЕСТИВАЛЬ Є НАЙЛІПШИМ ДЖЕРЕЛОМ ПРОМОЦІЇ СВОЄЇ
КРАЇНИ. Часом на вибір події можуть вплинути навіть найменші деталі, наприклад якість
роздаваних матеріялів, або підхід орґанізаторів до публіки. Тому при підборі команди
звертають увагу не лише на компетентність, але й на готовність задіювати свої зусилля для
спільного блага, яким є культура. Так функціонує Бюро Товариства імені Людвіґа ван Бетговена,
яке складається не лише з випускників музичних навчальних закладів. Крім лоґістичних
завдань, працівники заанґажовані також у пошуки цікавих артистів і музичних гуртів, які могли
би виступити на Фестивалі. Неабияк важливою є комунікація між працівниками та співпраця з
шефом. Адже шеф повинен співпрацювати з усіма та надавати дієві поради в кожній ситуації.
Пані Ельжбєта переконана, що всього можна навчитися, якщо є відповідне заанґажування та
93
зацікавленість справою. Лише у цьому випадку ми можемо створити цілий пакет і контентпропозицію подій та добитися успіху. Своєю пристрастю в стосунку до справи можна завжди
„заразити” інших людей, за умови, що ми будемо переконані щодо вартості орґанізовуваних
подій та матимемо в собі величезну налаштованість на успіх. Таким є головний дивіз у
діяльності Товариства імені Людвіґа ван Бетговена, яка відображається як в аспекті контентного
наповнення, так і в плані орґанізації щоденної роботи.
Висновки
Студійний візит у Товаристві імені Людвіґа ван Бетговена для мене став одним із
найважливіших уроків з управління культурою та прикладом того, що з відповідним
заанґажуванням, усе стає можливим. Команда Товариства становить зразок роботи у сфері
культури, згуртованої довкола спільної мети. Крім величезних знань і авторитету Пані Голови
Правління та її працівників, на перший план виходить також неабияка повага до громадськості,
яка бере участь в орґанізованих подіях, а також увага, яку приділяють кожній особі, яка відвідує
штаб-квартиру Товариства. Якість і ретельний підхід до виконуваної праці можна побачити в
Товаристві на кожному рівні, що безсумнівно впливає на рецепцію мистецтва. Повага до
артистів і їхніх творів приділяється кожному та впливає на незвичайний характер музичних
імпрез, що їх орґанізовує Товариство. Варто теж підкреслити і те, що Товариство імені Людвіґа
ван Бетговена бере участь у щорічних конкурсах на ґранти та самостійно шукає засобів,
необхідних для своєї діяльності, 25% з яких становлять дотації з державних і місцевих бюджетів
(Муніципалітет Столичного Міста Варшава, Польське Міністерство Культури та Національної
Спадщини). Штаб-квартира Товариства — це звичайний офіс, який набуває свого вийняткового
характеру через атмосферу, яка панує в ньому. Пані Ельжбєта Пендерецька починаючи від 1997
року працює для Фестивалю безоплатно; її праця є доброчинною діяльністю, оскільки
найвищою ідеєю для неї є ділитися власним доробком і доробком свого чоловіка для промоції
польської культури по всьому світу. Товариство щодня доказує, що хотіти означає могти та що,
незважаючи на несприятливості долі, навіть маючи незначні засоби, реально є провадити
довготривалу діяльність у сфері культури на найвищому рівні. Перенесення Великоднього
Фестивалю Людвіґа ван Бетговена після семи років з Кракова до Варшави є прикладом
успішного кризового менеджменту (фестиваль перенесли з фінансових міркувань —
муніципалітет Кракова зрезиґнував із фінансування події) та є прикладом того, що варто
планувати свої події ширше, а криза є не колапсом, а джерелом можливостей. Товариство
ставить перед собою сміливі виклики, серед яких, зокрема, виховання та промування молодих
артистів, а також вихід із польськими музичними ініціятивами на рівень чимраз то новішої
публіки (приклад Китаю). Стратеґія планування подій є, проте, спільною та опирається на ідею
широкої промоції польської культури, а звідси зацікавлення нашою країною з боку
різноманітних середовищ і зміценнню бренду Polska на міжнародній арені.
94
Grant Park Orchestral Association
Студійний візит у Чікаґо
Історичний Контекст
30-і роки XX століття то період Великої Депресії в Сполучених Штатах Північної Америки.
Біржевий крах мав траґічні наслідки: масові банкрутства, безробіття, падіння виробництва та
зниження стандарту життя громадян США, а також інших країн по всьому світу. Понадто,
внаслідок кризи дуже погіршилися суспільні настрої, в результаті чого зріс рівень злочинності
практично в усіх містах США, в тому числі в Чікаґо. Одним із методів боротьби з кризою було
творення нових районів суспільного вжитку та використання дотогочасово незагосподарованих
теренів для досягнення цієї мети. Реаґуючи на виниклу ситуацію, тогочасний мер Чікаґо, Антон
Сермак (Anton Cermak), запропонував Джеймсові Петріло (James C. Petrillo), голові профспілки
музикантів, створити в Чікаґо розривковий простір, який би був відкритий для громади міста.
Так виникла довга традиція літніх концертів, які відбуваються й подосі. Від тридцятих років XX
століття, симфонічні концерти стали основою культурного життя в Grant Park, який поступово
перетворювався на рекреаційно-культурний простір. 1944 року Chicago Park District заснував
Grant Park Orchestra, першим дириґентом якого став Ніколай Малко (Nikolai Malko). Орґанізація
Grant Park Orchestral Association є безпосередньо пов'язана з Районним Парком Чікаґо (тепер
званим Millenium Park), де від 1931 року відбуваються літні концерти під відкритим небом за
участю американських і закордонних артистів. Grant Park Orchestral Association є недержавною
орґанізацією, яка постала з метою реалізації події Grant Park Music Festival — чільної музичної
ініціятиви міста Чікаґо, вхід на яку відкритий для широкої публіки. Початково, орґанізацією
фестивалю займався Районний Парк міста Чікаґо, котрий відповідав за підписування договорів,
рекламу, орґанізацію оркестрових прослуховувань, а також щорічну проґраму подій
Фестивалю. 1977 року місто створило Товариство Grant Park Concerts, завданням якого було
збирати кошти на проведення Фестивалю. 1996 року Парк і Фестиваль припинили співпрацю з
Товариством Районний Парк тоді знову взяв на себе відповідальність за всю орґанізацію події
та збір коштів на головну музичну імпрезу Міста Чікаґо. Під кінець 1990 року Місто вирішило
створити неприбуткову орґанізацію, яка мала би займатися безпосередньо орґанізацією
літнього фестивалю і яка би тісно співпрацювала з Департаментом Культури Міста Чікаґо. Так
народилася The Grant Park Orchestral Association, орґанізація, що протягом 25 років успішно
займається проґрамою фестивалю, який тепер функціонує під назвою Grant Park Music Festival.
2009 року започатковано постійну співпрацю з орекстром фестивалю — Grant Park Symphony
Orchestra — який за свою діяльність останньо був номінований до отримання престижної
нагороди Ґреммі. Співпраця триває до сьогоднішнього дня, а оркестр суттєво впливає на якість
концертів фестивалю.
95
Grant Park Music Festival
Grant Park Music Festival є тепер
десятитижневим
фестом
класичної
музики,
який
відбувається
щороку
в
славнозвісному Millenium Park
міста Чікаґо. Фестиваль завжди
відкритий для широкої публіки
і
вхід
на
всі
події
безкоштовний.
Орґанізатори
запевнюють наявність вільних
місць (просто треба прийти
завчасно та зайняти собі),
резервованих місць (доступних
для членів товариства Grant
Park Music Festival, спонсорів,
меценатів, спеціяльних гостей,
волонтерів), а також зеленої
зони,
в
якій
гості
розташовуються собі зі своїм
пікніковим
спорядженням,
їжею,
напоями,
і
в
розслабленій атмосфері мають
можливість насолоджуватися
музичними
творами,
виконуваними на найвищому
рівні. Концерти відбуваються
майже щодня, незалежно від
погоди,
й
переважно
плануються два роки наперед.
Кожен концерт має свою
власну проґрамку, яка містить
Концерт Симфонії Дворжака № 6,
обширну
інформацію
про Чікаґо, червень 2015
Фото: Катажина Ренес-Оброхта
артистів. Проґрамки роздаються
при вході; їх може взяти кожен, за бажанням. Від 2004 року сцена Фестивалю розміщена в
павільйоні Jay Pritzker у секції Millennium Park Grant Park в дільниці тзв Loop Chicago (згрубша
середмістя). Проґрама фестивалю складається з творів чільних класичних музикантів США та
інших країн. Постійною секцією кожного концерту є виступ оркестру Grant Park Symphony, який
щороку на потреби сезону працевлаштовує музикантів з усіх частин США. Крім концертів,
публіка може бути присутньою на репетиціях, брати участь у дебатах музикознавців і зустрічах
із артистами. В результаті, Grant Park Music Festival щороку гуртує меломанів усіх вікових
катеґорій, які ідентифікують себе з подією й нерідко потім працюють як волонтери мистецького
заходу. На сцені Grant Park Music Festival в сезоні 2015 року можна було почути музику,
96
зокрема Бетговена, Моцарта, Шостаковіча, Чайковского, Мендельсона, Російського
Молодіжного Оркестру, Blue Man Group, а також CYSO’s Symphony Orchestra, Ґершвіна, пісні з
репертуару Стівена Сондгайма, Стравінського, Прокоф'єва, Брамса, Ґолдсміта, Гайдна,
Войчєховского та інших.
Структура
Момент, на який я звернула особливу увагу під час перших своїх відвідин Grant Park Music
Festival, це розбудована мережа волонтерів, які обслуговують концерти під відкритим небом.
При кожній події працює група з кількох/кільканадцяти ентузіястів, які роздають промоційні
матеріяли, надають інформаційні довідки, показують на наявні вільні місця, допомагають
людям з особливими потребами, а часом навіть фотоґрафують окремі імпрези. Все це вони
роблять цілковито безоплатно, з відчуття прив'язаності до місця та традиції, з любові до
музики, а часом (як у випадку цілої маси осіб літнього віку), як доповнення до своїх здибанок з
приятелями, що їх вони планують акурат на час і в місці фестивалю. То власне волонтери є
найдоступнішими та найпомітнішими особами під час фестивалю. Це, звичайно, заслуга
доброго управління їх працею, за яку відповідає працевлаштований товариством досвідчений
координатор. Цього року ним був Джозеф Фернікола. Волонтери є проте останнім (хоча й дуже
істотним) щаблем структурної драбини орґанізаторів фестивалю. На чолі орґанізації стоїть
Правління (тзв. Board of Directors), яка складається з осіб, заслужених як в стосунку до
фестивалю й американської та світової культури, так і в стосунку до своєї праці для блага міста
Чікаґо. Зараз Правління складається з 4 чофіцерів та аж 26 директорів. До неї входять як
професійно активні особи, так і пенсіонери. Правління виконує дорадчу функцію, але є дуже
активною в справі складання проґрами. До його завдань входить передусім промування
спадщини Grant Park Music Festival, й відповідно теж пошук спонсорів і засобів, потрібних для
провадження діяльності. Члени Правління є авторитетами в своїх царинах діяльності та
працюють для фестивалю безоплатно. Крім керівництва, Grant Park Orchestral Association
працевлаштовує також реґулярних працівників. Їх призначає місто і вони працюють для
фестивалю на ставку протягом усього року. Зараз ця команда має 12 осіб і складається з:
директора (Paul Winberg), Артистичне Бюро (4 особи: ґенеральний менеджер, менеджер
оркестру, менеджер хору, керівник бібліотеки), Фінансове Бюро (2 особи), Бюро до справ
Розвитку (2 особи), а також Бюро Маркетинґу (3 особи). Усі ці секції тісно між собою
співпрацюють, а поділ праці серед них дуже чітко окреслений. Істотним є теж і той факт, що
Grant Park Orchestral Association є орґанізацією муніципальною, тож засоби на функціонування
всіх бюр передбачені в бюджеті міста. Засоби на культурні події натомість походять майже на
100% з джерел спонсорських, до яких теж належить Membership Programme (проґрама
членства), що поєднює окремих донорів фестивалю, які підтримують мистецькі події
грошовими засобами. Настільки великий фестиваль користає, звичайно, також і з постійних
комерційних спонсорів, серед яких є багато чільних американських фірм, які мають свої
центральні офіси в Чікаґо, зокрема ресторани, алкоконцерни, крамниці одягу ітд. Річний
бюджет фестивалю складає кілька мільйонів доларів.
97
Висновки
Grant Park Music Festival є величезною музичною подією, але передусім доказом того, як
розуміння міською владою ролі культури в житті меґаполісу може позитивно вплинути на
розвиток цілого міста. Історія восьмидесятилітнього фестивалю демонструє, як завдяки добре
запланованим культурним подіям, як теж завдяки мудрим інвестиціям скористати може ціле
місто. Фестиваль має не лише вплив на розширення культурної обізнаності мешканців Чікаґо,
але теж і на ЕКОНОМІКУ цілого міста. Зв'язок той є дуже помітним у випадку Grant Park. Багато
осіб асоціює Чікаґо зі славнозвісною „Хмарою” (Cloud Gate), в якій можна побачити своє
відображення та сфотоґрафуватися на тлі міського краєвиду. Як поінформувала мене Джил
Гурвіц (Jill Hurwitz), керівник промоції фестивалю, задум реалізувати цю цікаву інсталяцію
постав саме під час однієї з едицій цієї фірмової імпрези Чікаґо. Парк, створений у 1930-і роки з
нагоди фестивалю, зараз є найцікавішим зеленим простором у місті. Грамотне розташування
сцени, сама архітектура якої є варта уваги, притягає величезні маси туристів, які потім
Jay Pritzker Pavillon, головна сцена Grant Park Music Festival і головний офіс Товариства
Фото: Катажина Ренес-Оброхта
залишаються на вечірні концерти. Понадто, орґанізація двомісячного циклу концертів на
найвищому музичному рівні поєднює мешканців міста у спільній діяльності для блага культури.
Для них Grant Park Music Festival — це не тільки музика, але теж і приємність бути разом, що
безсумнівно розбудовує ідентичність мешканців Чікаґо. Фестиваль є місцем зустрічей широкого
діяпазону осіб. Коли береш участь у фестивалі, в тебе створюється враження, що кожна
складова ретельно продумана; відчувається теж злагодженість міської стратеґії в орґанізації
події. Це виникає безсумнівно внаслідок глибокого розуміння Американцями того, що культура
є постійним і важливим елементом суспільного життя й на її фундаменті можна багато чого
вибудувати. Надихає теж і увага орґанізаторів до національної складової. Невипадково
98
головним дириґентом оркестру та хору є завжди Американець, а Місто пропонує найліпшим
композиторам Сполучених Штатів перебування на літніх резиденціях, під час яких вони можуть
вдосконалювати свої професійні артистичні вміння. Проте, це не впливає в жоден спосіб на
міжнародність фестивалю, під час якого виконуються дуже багато європейських творів, а на
сцені виступають артисти з різних закутків світу, включно теж і з Польщею — в попередні роки
це було, зокрема Кшиштоф Пендерецький і Лешек Можджер (Leszek Możdżer).
99
Polish Music Center i Фестиваль Падеревського в
Paso Robles
Студійний візит у Лос Анджелес і Paso Robles
Контекст
Співпрацю з Polish Music Center і Фестивалем Падеревського в Paso Robles наша Фундація
почала ще 2014 року. Ми були й далі є під враженням від їхньої діяльності, ініціятором якої є
Marek Żebrowski, полський піаніст, який уже багато років проживає в США, а зараз є
директором Polish Music Center і директором артистичним Фестивалю в Paso Robles. Нашу увагу
до фестивалю в Paso Robles привернули позитивні відгуки відомих польських музикантів, які
мали нагоду зіграти концерти в Каліфорнії (зокрема Karol Radziwonowicz), як теж подібний
профіль діяльності та зв'язки Іґнація Падеревського з цим реґіоном. 2015 року, завдяки
стипендії Міністра Культури та Національної Спадщини, ми мали нагоду зустрітися особисто та
почати новий розділ діяльності на основі співпраці між двома фестивалями Падеревського, які
відбуваються дуже близько один до одного календарно, але в різних куточках світу. Завдяки
люб'язності Марка Жебровського, Крісти Клоуз, Стіва й Елішії Кесс, а також інших членів
правління Фестивалю в Пасо Роблес, не лише я особисто мала нагоду відвідати Лос-Анджелес і
Paso Robles; запрошення отримав також Адам Бала (Adam Bala) - Президент ПольськоУкраїнської Фундації імені Іґнація Яна Падеревського, а також Маріанна Гумецька, Директор
Артистичний Фестивалю „Відкриваємо Падеревського” у Львові, яка в серпні 2015 року зіграла в
Paso Robles фортепіанний ґала-концерт для Фестивалю Падеревського. Більше того, у вересні,
відразу після мого повернення зі США, Польщу відвідала Krysta Close - віцедиректор Polish
Music Center у Лос Анджелесі, яка взяла участь у першій едиції координованої мною події —
Festiwal Kwadrofonik. У листопаді до Варшави прилетів Marek Żebrowski, який разом з Адамом
Балою провів цикл зустрічей на тему спільного майбутнього наших інституцій. Так почалася
вийняткова співпраця, яка, як ми передбачаємо, вже незабаром принесе плоди у формі
спільних музичних і культурних ініціятив.
Polish Music Center в Університеті Південної Каліфорнії
Polish Music Center (Польський Центр Музичний) є передусім бібліотекою та осередком
інформації, яка присвячена громадженню та поширенню знань про всі аспекти польської
музики. Колекцією PMC користуються в основному американські науковці (музикознавці),
студенти University of Southern California, а також меломани. Polish Music Center щомісяця видає
інформаційні бюлетені: Polish Music Newsletter, присвячений польській музиці, Polish Music
Journal, науковий часопис, а також Polish Music Series, який видається реґулярно від 1982 року.
Понадто, Polish Music Center реалізовує серію концертів за участю польських артистів — як
відомих, так і молодих польських композиторів. З найцікавіших ініціятив PMC слід виділити:
100

Проект „Measures n' Frames” („Visions and
voices”). Засадою концерту є виконання п'яти
музичних
композицій для
струнного
квартету, для яких були підготовлені
вийняткові візуалізації. 13-особова команда
аніматорів, згуртованих довкола USC, понад
рік тісно співпрацювала з композиторами
над спільною подією з царини музики та
кіно. Результатом проекту є вийняткові
твори - діялоґ музики з фотоґрафією, який
показує глядачам світ, творений емоціями й
ідеями. Цей вийнятковий аудіовізуальний
досвід дозволяє реціпієнтам відкривати для
себе наступні двері до світу музики та
знайомитися зі структурами й формами,
яких вони до того ніколи не бачили й не
чули. Завдяки такому поєднанню, навіть те,
що могло видаватися неосяжним і
незнаним, раптово може стати заохочуючим
і приємним, як підтверджує приклад дуже
витонченого концептуального мистецтва, Пам'ятник Іґнацію Падеревському в
зокрема твір "Arcadiana" Томаса Ейдса (Thomas Університеті Південної Каліфорнії, де
розташована штаб-квартира Polish Music
Ades). Польськими акцентами концерту є Center
виступи композиторки Йоанни Бруздовіч (Joanna Bruzdowicz), а також виконання всіх
творів Струнним Квартетом Пендерецького (Penderecki String Quartet), який черпає
натхнення з музики польського Маестро.

„Polish Music: The New Generation” — це вийняткова ініціятива 2011 року за участю
молодих польських композиторів, серед яких: Wojtek Blecharz, Mikołaj Górecki, Jarosława
Kapuścioski, Robert Pierzak, Ewa Trębacz i Krzysztof Wołk. Метою концерту, який відбувся
в Newman Recital Hall у Лос Анджелесі, була презентація найновіших трендів у польській
музиці, представлених тзв. „поколінням Ґлісандо” (назва походить від музичного
журналу Glissando, який присвячений сучасній музиці). Підбір творів для концерту
базувався на широкому спектрі розмаїття музичних стилів і сеґментів, з яких черпали
натхнення творці. Додатковою родзинкою концерту був спільний виступ Марка
Жебровського з режисером Дейвідом Лінчом. Унікальний дует представив музичні
імпровізації, створені в Каліфорнії. У тракті концерту виступили також: Josiah Boothby,
Aurelien Eulert, Eric Jacobs, Євґєній Мілявскій, Sara Sumitani, а також Amy Tatum.
У Polish Music Center міститься найбільша колекція польської музики в США. Це єдиний
осередок в американському університеті, який присвячений виключно польській музиці.
Студенти Університету Південної Каліфорнії мають безкоштовний доступ до колекцій — можуть
101
випозичати та сканувати матеріяли PMC, за умови, що роблять це з освітньою метою. Усі
орґанізовувані Центром події є безкоштовними для широкої громадськості. PMC орґанізовує
принаймні два різні концерти щороку. Більше того, Polish Music Center має у своєму
розпорядженні вийняткові за своїм масштабом пам'ятки Іґнація Падеревського: у штаб-квартирі
Центру можна подивитися приватні рукописи композитора, картини, що йому належали й
витвори мистецтва, а також його особисті речі, зокрема валізки чи теж колекцію ориґінальних
вин з епохи Маестро. Прецінь працівники Polish Music Center (Marek Żebrowski і Krysta Close) є
безпосередньо пов'язані з Фестивалем Падеревського в Paso Robles, який є цілковито окремим
заходлм, з огляду теж і на структуру фестивалю, та який відбувається у віддаленому на 200
миль від Лос Анджелесу маленькому містечку.
Фестиваль Падеревського в Paso Robles
Фестиваль Іґнація Падеревського в Paso Robles (повна назва: California Central Coast Music
Festival in Paso Robles) відбувається щороку в листопаді та присвячений всесвітньовідомому
Миґдалеве дерево, яке посадив Іґнацій Падеревський на терені його давньої виноробної фабрики, York Mountain
Vineyard (зараз — Epoch Estate Wines)
польському піаністу, композитору, політику, гуманісту, землевласнику і власнику винної
фабрики в Каліфорнії, виноробу та плантатору миґдальних дерев. Славнозвісний польський
піаніст з'явився в Каліфорнії з міркувань і з планами щодо оздоровлення: він почув про
вийняткові властивості тутешніх гарячих купелів і мав наді. вилікувати свої недомагання, котрі
102
перешкоджали йому вільно грати на фортепіано. Маєток Rancho San Ignacio Paderewski був
куплений митцем після американсько турне 1914 року. Він мав надії та плани задіятися у
видобування нафти, але ці задуми так і не були зреалізовані. У 1930-і роки, Падеревський вже
розливав у пляшки своїх вина в маєтку York Mountain Vineyard і винознавці високо оцінювали їх
якість. У піковий період, землеволодіння Падеревського в Каліфорнії займали в сумі понад дві
тисячі гектарів, але плани осісти в Золотому Штаті на постійно знівечила Перша Світова Війна, а
потім Падеревський став Прем'єр-Міністром уряду Другої Польської Республіки. Роки,
проведені в Каліфорнії, принесли плоди не лише у формі розвитку виноробного бізнесу самого
маестро, але теж у формі промоції його музики та постаті в цьому реґіоні США. До сьогодні
Іґнацій Падеревський є найбільшим героєм містечка Paso Robles, про що свідчить
орґанізовуваний його мешканцями від 1993 року (з перервою) фестиваль на честь
Падеревського. Упродовж чотирьох днів концертів і спеціяльних подій, на фестивалі виступають
світової слави артисти, молоді піаністи з Польщі та Середнього Заходу США. Понадто,
орґанізатори запрошують усіх гостей на деґустації вин і спеціяльні лекції про музику
Падеревського, а також пропонують ряд інших різноманітних атракцій. Фестиваль відбувається
завжди в кількох місцях по всьому Paso Robles. Орґанізатори користають з люб'язності
власників ресторанів, таких як Cass Winery, Epoch Estate, Vina Robles і інших. Більші концерти
відбуваються в Бальній Залі Готелю El Paso в середмісті. Постійним елементом фестивалю є
супутні події, зокрема покази фільмів про Падеревського, урочисті ґали, чи, наприклад,
прем'єра спеціяльного фестивальового пива Paderewski Pils, яка відбулася 2015 року. Під час
Фестивалю в Paso Robles виступали вже такі артисти, як: Krzesimir Dębski, Leszek Możdżer, Karol
Radziwonowicz, Krzysztof Herdzin, Kinga Augustyn, Efi Hackmey, Denali String Quartet, William
Koseluk, Jonathan Plowright та ін.
Фестиваль у Paso Robles — то не лише кілька днів концертів. Від 2007 року, реґулярно
орґанізовується польсько-американський обмін молоді. Для молодих Американців, підставою
Фортепіано Падеревського в Готелі El Paso в Paso Robles
103
для обміну є конкурс гри на фортепіано - The Paderewski Youth Piano Competition. Конкурс
відкритий для учнів у двох вікових ґрупах: Юніори (10-14) та Тінейджери (15-18).
Прослуховування панеллю жюрі відбуваються в Paso Robles у жовтні. Визначення лауреатів
відбувається під час конкурсу в Бальній Залі під час Фестивалю Падеревського в Paso Robles у
листопаді. Вибрані лауреати конкурсу наступного року мають можливість брати участь у
польсько-американській культурній проґрамі. Американська едиція конкурсу відбувається
кожні два роки. Також кожні два роки, по черзі з американською, у Польщі проводяться
Міжнародні Майстер-Класи Піаністів Paso Robles – Chmielnik – Kąśna Dolna. Ці майстер-класи
пропонують молодим піаністам нагоду розвинути свої здібності під наставництвом відомих
педаґоґів. Вони адресовані до молодих піаністів з Польщі й України. Тиждень у Коншьні
Дольній не лише має на меті допомогти їм відшліфувати свої інструментальні здібності, але є
теж і можливістю для зустрічей, культурного та мовного обміну поміж учасниками події
(прецінь у той самий час Коншьну відвідують Американці — переможці згаданого вище
американського конкурсу). Лауреати польських майстер-класів відвідують Paso Robles
наступного року. Метою так добре зорґанізованого обміну є творення нових можливостей
розвитку для особливо обдарованої молоді — Фестиваль у Paso Robles має отже вимір не лише
артистичний, але теж і освітній.
Структура
Структура Фестивалю в Paso Robles побудована на перевіреній у США системі Правління (Board
of Directors). До складу Правління входять особи, для яких промоція культурних подій,
пов'язаних із постаттю Іґнація Падеревського є цінною та які працюють значною мірою на
засадах доброчинності для блага цієї ідеї. Від 2007 Раду очолював Стів Кесс (Steve Cass) —
власник виноробні, якого наприкінці 2015 року замінив Джоуел Пітерсон (Joel Peterson).
Функції Арт-Директора Фестивалю вже багато років незмінно виконує Marek Żebrowski. То саме
завдяки йому 2007 року фестиваль після семи років перерви повернувся до Paso Robles. До
складу Правління входить також скарбник (Зараз ці обов'язки виконує Marjorie Hamon), а також
ряд інших осіб, які виконують різні функції, залежно від конкретних потреб даного року.
Дорадчим органом Правління є Рада (Advisory Board), до складу якої входять особи, які мають
заслуги перед містом Paso Robles, а також спеціялісти в даних сферах (наприклад фінанси), чиї
знання можуть бути помічні в тракті орґанізації заходу. Для потреб фестивалю наймають теж
менеджера та координатора конкурсу, чиї завдання обговорюються раніше на форумі
Правління. Варто підкреслити, що Правління регулярно збирається на засідання в Paso Robles, і
під час цих засідань обговорюються всі поточні та очікувані справи, а також задуми щодо
подальшої діяльності та способів приваблювання чимраз то ширшого діяпазону публіки до
участі в фестивалі. Я мала можливість бути присутньою на одному з таких засідань, в тракті
обговорення підготовки до ґали, що відбувається напередодні фестивалю. Ґала — це захід, в
рамках якого збираються додаткові фінанси, необхідні для орґанізації події. Вона полягає в
реалізації спільного концерту, який супроводжується різними атракціями (наприклад,
краєзнавча поїздка кінними бричками по теренах давніх виноробень Падеревського, деґустація
вин і пляцків, конкурси на знання про фестиваль і т.д.). Учасники ґали викуповують спеціяльні
купони-цеглинки, які дають їм право займати спеціяльні місця під час концерту, дохід із яких
104
призначений на орґанізацію фестивалю. 2015 року під час ґали з концертом виступила
Маріанна Гумецька, українська піаністка, артистичний директор Міжнародного Фестивалю у
Львові. Усі засоби на фестиваль походять зі спонсорських джерел. Значною мірою це місцеві
фонди, зібрані серед спонсорів і меценатів, які базуються в Paso Robles і прилеглому реґіоні:
виноробні, ресторани, готелі та ін. Фестиваль користає також зі значної маси волонтерів, які
підтримують захід своєю орґанізаційною працею, а також місцевими продуктами: передусім
різними сортами вин (напр. Cass Winery щороку продукує спеціяльне вино Paderewski, яке
розливають під час фестивалю), або випічкою. Фестиваль Падеревського в Paso Robles є отже
святом не лише музики, але також і спільної праці цілого міста, чиї мешканці заанґажовані в
різного виду події.
Висновки
Вирушаючи до Paso Robles, я задавала собі питання, чому родовиті Американці взялися
орґанізовувати подію, пов'язану з польським митцем - Іґнацієм Падеревським. Не приховую,
що вибираючись до Каліфорнії, я небагато знала на тему цієї частини життя композитора, який
у Польщі значною мірою відомий більше не як артист, а як політик. Відвідини Paso Robles були
для мене отже великим відкриттям, не лише з огляду
на постать Падеревського, але також і від враження,
яке справили на мене особи, відповідальні за
орґанізацію Фестивалю. Однією з засновниць
фестивалю була Virginia Peterson, завдяки якій перша
едиція заходу відбулася 1991 року. Фестиваль був
призупинений від 2001 до 2006 року. 2007 року у
Марка Жебровського, Директора Польського Центру
Музичного та піаніста польського походження,
народилася ідея реактивувати фестиваль. З цією
метою, він подався до Paso Robles і почав особисто
переконувати мешканців Paso підтримати ідею
вшанування пам'яті Іґнація Падеревського в їхньому
місті. Першими особами, які взялися підтримувати цю
подію, були Стів Кесс (Steve Cass), власник виноробні
Cass Winery, а також Джоуел Пітерсон (Joel Peterson),
внук Вірджінії Пітерсон (Virginia Peterson). За ними
долучилися наступні особи, завдяки яким Фестиваль
З Крістою Клоуз (Krysta Close) біля
отримав свій теперішній кшталт і розголос. Ця історія пам'ятника Падеревському в Paso Robles
становить черговий приклад того, що в культурі
можливим є все, за умови, що орґанізатори є належно заанґажовані, змотивовані та мають
жагу, яка конвертується в їхню працю. Фестиваль у Paso Robles виріс із малого локального
циклу концертів до масштабів міжнародної події з царини мистецтва та освіти. Неповторна
атмосфера Центральної Каліфорнії в поєднанні з польською музикою залишає неймовірні
спогади. Важливим аспектом діяльності Правління Фестивалю Падеревського в Paso Robles є
також те, що бути членом орґанізаційного штабу фестивалю є ознакою вирізнення та престижу
для тих Американців, котрі задіяні в орґанізацію події. Мешканці Paso Robles пишаються тим,
105
що в їхній місцевості відбувається така подія, і доказом цього є пам'ятник Падеревському в
самому центрі міста (відкритий 2012 року). Діяльність як Фестивалю в Пасо Роблес, так і Polish
Music Center, у якому постійно працюють лише дві особи (Marek Żebrowski і Krysta Close)
становить безсумнівний зразок доброго управління, яке приносить результати у формі
культурних подій на найвищому рівні, основною метою яких є промування польської культури
за кордоном.
106
The John F. Kennedy Center for the Performing Arts
Студійний візит у Вашинґтон, Дистрикт Колумбія
Контекст
Про діяльність Kennedy Center у Вашинґтоні я чула задовго до того, як почала серйозно
замислюватися про перспективи студійного візиту до Вашинґтону. Слава цього місця пов'язана
не стільки з музикою, театром чи візуальним мистецтвом, скільки зі самими постатями
Президента Кенеді та його дружини - Джекі Кенеді-Онасіс. Родина Кенеді є одним із символів
Сполучених Штатів, а Американці приділяють величезну увагу справі вшанування своїх героїв.
Тому теж повна назва Kennedy Center звучить: John F. Kennedy Memorial Center for the
Performing Arts (можна цю назву перекласти як Меморіяльний Центр Театрального Мистецтва
імені Джона Кенеді). Центр виконує отже своєрідну роль: це єдиний такий музей Джона Кенеді
у Вашинґтоні; у ньому знаходиться театр, національна опера та музична зала (щось на кшталт
наших філармоній), а також багато тематичних зал, присвячених різним країнам (наприклад,
Росії чи Японії). Це місце присвячене не тільки мистецтку, але також і дипломатії — діялоґу між
Сполученими Штатами та іншими країнами світу. Центр відвідували всі попередні президенти
США, які займали цей пост після Джона Кенеді. Зараз у кожній із головних зал знаходиться
спеціяльне місце для президента Барака Обами, з вибудуваними для цього дверима, над
якими висить портрет Голови Держави. Крім цього, кожен відвідувач Центру може вийти на
оглядову терасу, з якої відкривається панорама на американську столицю. Невипадковим є
також і розташування будинку: він знаходиться на території університетського гуртожиткового
містечка, в самому середмісті, недалеко від Меморіялу Лінкольна (Lincoln Memorial). Kennedy
Center є символом американської історії, гордості в стосунку до власної країни та прикладом
того, як добре розуміння культури може впливати на цілий народ.
Музична та міжнародна діяльність Kennedy Center
Офіційно Kennedy Center почав свою діяльність у 1971-му, але коріннями сягає 1958-го року,
коли президент Дуайт Айзенгауер підписав міжпартійний законодавчий акт про створення
Національного Центру Культури у Вашинґтоні, Дистрикт Колумбія. Початково за задумом,
Центр мав бути незалежним культурним об'єктом, госпрозрахунковим і фінансованим
цілковито з приватних джерел. Президент Джон Кенеді був знаний зі своєї діяльності на
користь культури й у час свого президентства разом із Першою Леді Жаклін повністю
підтримував центр. Президентська пара особисто взялася шукати засоби для функціонування
Національного Центру Культури — зокрема, орґанізовувала з цією метою спеціяльні
доброчинні прийоми в Білому Домі. У листопаді 1963 року президента Кенеді було вбито; два
місяці потому, Конґрес США вирішив встановити Національний Центр Культури як "живий
107
пам'ятник" Джонові Кенеді та виділив на його побудову 23 мільйони доларів. Так постав Центр
Культури, зараз відомий під назвою John F. Kennedy Center for Performing Arts (Меморіяльний
Центр Театрального Мистецтва імені Джона Кенеді). Центр тісно пов'язаний із Конґресом, який
забезпечує покриття адміністративних витрат будівлі. Частина працівників, які керують
центром, раніше працювала в Конґресі — серед них, наприклад, Кеті Круз/Kathy Kruse, з якою я
мала приємність зустрітися. Щороку Конґрес визначає кошти на діяльність інституції, у зв'язку з
чим протягом понад 50 років, Kennedy Center став одним із найбільших осередків культури не
лише в США, але й на цілому світі.
Зустріч з Kathy Kruse, Віце-Президентом Kennedy Center з інституційних питань
Зараз музична діяльність Kennedy Center зосереджена на таких інституціях: Національна Опера
(Washington National Opera), Національний Симфонічний Оркестр (National Symphony Orchestra)
та Балет (The Suzanne Farrell Ballett). Кожна з цих інституцій становить окрему орґанізацію, яка
має власного директора, адміністрацію та склад. Усі ці інституції поєднює місце (Kennedy Center
займає величезний простір), а також місія, якою є промоція американської культури в
широкому масштабі, а також промоція культурної співпраці Сполучених Штатів із іншими
країнами світу. Артистична проґрама характеризується розмаїттям і в ній представлені всі
царини музики: класична, оркестрова, джазова, популярна, народна, сучасна, й навіть
розважальна. Проґраму готують за 2-3 роки наперед і її має схвалити Правління Kennedy Center
(тзв. Board of Trustees), а потім Конґрес, який досі є основним фінансувальником Центру.
Kennedy Center пропонує щороку біля 2000 різних концертів і вистав: від престижних показів
великих опер, квитки на які розходяться часом за кілька місяців до події, і до локальних
камеральних концертів за участю молодих музикантів, які можна відвідувати безкоштовно в
літній сезон, 7 разів на тиждень (відбуваються на сцені Millenium Stage). Увага центру
108
спрямована прецінь не лише на саме мистецтво та його загальноамериканський і міжнародний
аспекти, але також і на освітній вимір презентованих проґрам. Центр провадить спеціяльну
освітню проґраму: Arts Educational Programme, бюджет якої складає 1 мільйон доларів щороку.
Правління керується прецінь міркуваннями про те, що мистецтво відіграє суттєву роль в освіті
дітей і дозволяє розвивати в них наукові та суспільні здібності, й евентуально впливає на
творення суспільства свідомих задіяних у процеси громадян XXI століття. Понадто, Kennedy
Center велику увагу приділяє міжнародним проґрамам і справі виведення на сцени Вашинґтону
визнаних Артистів із цілого світу. Як поінформувала мене Елиша Адамс (Alicia Adams), яка
відповідає в Центрі за справи міжнародні, щороку до Америки з'їжджаються найбільш знані
творці з цілого світу. Найчастіше йдеться про співпрацю у двосторонньому форматі, який
дозволяє не лише промувати міжнародну діяльність у Вашинґтоні, але також поширювати
американське мистецтво в інших куточках світу, адже в рамках двосторонніх контактів
Американський Національний Оркестр бере участь у всякого роду міжнародних фестивалях,
орґанізовуваних в інших країнах. Понадто, Kennedy Center допомагає найліпшим артистам по
всьому світу, орґанізовуючи для них резиденцій на території США. Вибрані творці мають
можливість відбути індивідуальну резиденцію на терені Сполучених Штатів, у рамках якої вони
можуть розвинути свої контакти з Американцями та черпати з творчої спадщини Нового
Континенту.
Структура
Як я вже згадувала, основним спонсором діяльності Kennedy Center є Конґрес США, з яким
Центр є тісно пов'язаний. Проте, всіма орґанізаційними справами опікується Правління — тзв.
Board of Trustees, в якому засідають компетентні особи з доробком у сфері культури та науки та
багатолітнім досвідом у справі промоції національної спадщини. Частина Правління
призначається безпосередньо Президентом Сполучених Штатів, тож членство в Kennedy Center
є також питанням престижу та вийняткового вирізнення. Крім Правління та Дирекції, Центр
працевлаштовує постійних працівників, а також осіб, які на щодень співпрацюють з інституцією:
артистів, членів оркестрів, кураторів окремих виставок ітд. Попри те, що річний бюджет Центру
коливається в районі кількох мільйонів доларів, Конґрес покриває з цього лише адміністративні
витрати. Решта коштів нагромаджується зі спонсорських джерел — саме з них оплачуються
проґрамні кошти, які виникають безпосередньо з рішень щодо проґрамного наповнення подій.
Kennedy Center є величезною та стійко діючою культурною інституцією, і прикладом того, як
національна спадщина може вплинути на творення національної ідентичності цілої держави,
але також і становити візитівку країни за її кордоном.
Висновки
Візит у Kennedy Center став для мене не просто лекцією з управління культурою, а лекцією з
новітньої історії Сполучених Штатів. Кожен із працівників Центру, з якими я мала приємність
порозмовляти, чудово орієнтувався в життєрисі Джона Кенеді, в питаннях, дотичних до
найважливіших історичних подій XX та XXI століття, а також — що може бути несподіванкою — в
109
питаннях міжнародних стосунків США з іншими країнами. Під час перебування в Вашинґтоні, на
кожному кроці я відчувала, наскільки Американці пишаються своєю приналежністю до рідної
країни, її спадщиною, у тому часі культурою, яка становить постійну частину життя, як чудово
показує приклад Kennedy Center.
110
Фестиваль Музичної Пили в Н'ю Йорку й NDTV
(Nowy Dziennik)
Студійний візит у Н'ю Йорк і Н'ю Джерсі
Контекст
Метою мого студійного візиту в Н'ю Йорк було відвідати дві орґанізації, котрі в цілковито
відмінні одне від одного способи займаються промоцією польської культури в найвідомішому
місті світу. З Лєшком Ніком Садовським (Leszek Nick Sadowski) з NDTV я налагодила контакт ще
2014 року, під час зустрічі з Адамом Балою в Варшаві, коли якраз тривали перші розмови на
тему можливостей співпраці Польсько-Української Фундації імені Іґнація Яна Падеревського з
американськими інституціями культури. Про Наталію Паруз, яка орґанізовує н'ю-йоркський
фестиваль гри на музичній пилі я натомість довідалася від знайомих музикантів, які були під
враженням від орґанізації події та розповіли мені про її польський аспект. Під час візиту, я мала
нагоду зустрітися з Директорами обидвох подій і поглибити свої знання як в плані контенту, так
і в плані орґанізаційної структури їх діяльності.
Nowy Dziennik
Nowy Dziennik – Polish Daily News — це польська щоденна ґазета, яка видається в Н'ю Йорку, а
від 2011 в Н'ю Джерсі. Перший номер „Nowego Dziennika” вийшов у світ 27 лютого 1971 року.
Перше видання Nowego Dziennika вийшло друком 27 лютого 1971 року, коштувало 15 центів і
мало 12 чорно-білих сторінок. Зараз ґазета друкується в кольорі, а кожне видання має десятки
сторінок. Щотиждень виходять теж додатки — Przegląd Polski і Weekend, додаток про світ
культури, а від 2012 року працює спеціяльна польська телестанція: NDTV. Nowy Dziennik — це
найвпливовіша та найбільш цінована польська ґазета у Сполучених Штатах. Будучи часописом
іміґрантів, ґазета має інформаційно-публіцистичний профіль: обширні репортажі з батьківщини,
політичні коментарі, обговорення культурних подій. Видавництво було засновано політичними
іміґрантами, які прибули до США після Другої Світової Війни. Болеслав Вєжбянський (Bolesław
Wierzbiaoski), засновник і перший головний редактор часопису, належить до покоління
журналістів-солдатів. Його кар'єра починалася в Польщі, у період Міжвоєнного Двадцятиріччя.
Під час війни він працював у Великобританії, де Союз Журналістів РП налічував біля 500 членів
— що було десь половиною від довоєнної кількості. Багато з них працбвали для ґазет Dziennik
Polski (Щоденна Ґазета Польська) та Dziennik Żołnierza (Щоденна Ґазета Вояка). Wierzbiaoski,
який був противником комуністичної системи, яку нав'язали Східній Європі та встановленої там
цензури преси, був ключовою постаттю в орґанізації 1947 року Міжнародної Федерації Вільних
111
Журналістів. Вона співпрацювала з радіостанціями Голос Америки та Радіо Свобода. Ян НовакЄжьоранський (Jan Nowak-Jezioraoski) дуже тепло відгукувався як про самого Вєжбянського, так
і про роль, яку відігравав Nowy
Dziennik у справі інформування
Американців про події в Польщі. 1956
року, Вєжбянський вирішив оселитися
в США на постійно, бо дійшов
висновку,
що
боротьба
за
незалежність буде тривати в США, а
не в Лондоні. Так з'явився Nowy
Dziennik, який надавав американській
Полонії (середовищу вихідців із
Польщі у США) інформацію на тему
Польщі та слугував допомогою
польській боротьбі за демокрацію та
незалежність; а також надавав
підтримку
польсько-американській
етнічній ґрупі в плані збереження
своєї ідентичності і, що є суттєвим,
активізував
її
в
усіх
сферах
американського життя. За понад 40
років діяльності ґазети, з нею
співпрацювали, серед інших: Bożena
Intrator,
Wojciech
Wasiutyoski,
Małgorzata Szejnert, Piotr Stasioski,
Krzysztof Głuchowski. У період
Воєнного Стану в Польщі (1981-1983),
ґазета мала завдання детально
інформувати про ситуацію в Польщі, Штаб-квартира ґазети Nowy Dziennik i NDTV у Н'ю Джерсі.
надавати об'єктивні коментарі та Меморіяльна Таблиця, присвячена Іґнацію Падеревському.
вибудовувати польську ґрупу натиску.
Штаб-квартира редакції стала справжнім польським консульством, серед гостей якого була
величезна кількість визначних Поляків і Американців польського походження, котрі відвідували
видавця та його команду, іґноруючи при тому консулят Польської Народної Республіки на
Медісон Евен'ю. Понадто, в міру поліпшення матеріяльної ситуації ґазети й модернізації
виробничого процесу, до неї почали дописувати дисиденти, новоприбулі з Польщі, а також
автори з рідної країни. Часопис також видавав скромні стипендії журналістам із Польщі, які
дозволяли їм з одного боку попрацювати якийсь час у Н'ю Йорку, а з іншої зміцнити
інтелектуальну позицію ґазети Nowy Dziennik серед інших польських публікацій.3 Зараз ND перш
за все ставить перед собою завдання інформувати американську Полонію про польські події в
США. Адже в добу інтернету, діяльність, спрямована на ретранслювання новин з рідної країни
для польської Полонії не має сенсу. Для нової дирекції ґазети "Nowу Dziennik", польська справа
3
Я використовувала статтю Станіслава А.Блейваса "Nowy Dziennik", Polska, Polonia i Ameryka[у:] Przegląd
Polski, № за 3 серпня 2001 року
112
в Америці означає передусім промоцію польськості. Керівники видавництва переймаються як
необхідністю передавати найважливішу інформацію, так і промоцією польської культури на
терені Сполучених Штатів. При вході до нового офісу NDTV (який зараз є у штаті Н'ю Джерсі)
знаходиться шкляна меморіяльна табличка, яка вшановує Іґнація Яна Падеревського,
композитора, піаніста, першого Прем'єра Польщі. Протягом багатьох років вона була деталлю
будівлі Buckingham — одного з найважливіших н'ю-йоркських готелів — але новий власник під
час капітального ремонту будівлі відніс її до переліку елементів, які підлягають усуненню з
будинку. Зміст таблиці — це перші такти Menuet G-dur op. 14 No. 1 Падеревського (1886 р.) в
опрацюванні Станіслава Шпінальського (Stanisław Szpinalski). Реґулярно видається теж додаток
про світ культури, який розповідає про польські події в США: Przegląd Polski (Польський Огляд).
Фестиваль Музичної Пили в Н'ю Йорку
New York City Musical Saw Festival заснувала 2002 року Наталія "Saw Lady " Паруз (Natalia Paruz).
NYC Musical Saw Festival відбувається завжди в Асторії (дільниця Queens). Фестиваль виник як
подія щорічна, але від 2011 формула його змінилася і зараз він відбувається раз на два роки.
Виставка пил у помешканні Наталії Паруз — засновниці Фестивалю
Фестиваль об'єднює музикантів, які грають на пилі, з цілого світу, хоча переважна більшість їх
походить із Н'ю Йорк Сіті та інших частин Сполучених Штатів. Фестиваль має на меті показати
минуле, теперішність і найновіші тренди гри на пилі. Ця подія є нагодою для зустрічей між
музикантами, які грають на цьому рідкісному інструменті, а також для поєднання старих форм
із новими. Метою події є також показати пилу як музичний інструмент широкій публіці.
113
Протягом останніх років, Асторія стала місцем паломництва для музикантів із таких країн, як
Китай, Японія, Індія, Німеччина, Швеція та Канада. Фестиваль дає артистам з усіх куточків світу
нагоду познайомитися з іншими артистами, які грають на пилі, та оцінити рівень їхньої гри. Під
час події виконуються як соло-твори, так і джем-сейшни з іншими артистами. Подія є також
нагодою познайомитися з різними видами пил і відкрити для себе різноманітні техніки гри —
усе це в приязній атмосфері співпраці, яка панує під час фестивалю. Фестиваль є відкритий для
широкої публіки, яка, через свою участь у концертах, має нагоду відкрити для себе унікальні
твори. Крім концертів, орґанізатори подбали теж і про супутні події: виставку інструментів і
відкриті майстер-класи гри на пилі. 2009 року було побито рекорд Ґінеса з найчисельнішої
групової гри на пилі: на одній сцені виступало 53 музиканти. З нагоди Фестивалю варто згадати
про саму його засновницю: Наталію Паруз. Батько „Saw Lady” є за походженням Поляком,
звідси невипадково фестиваль відбувається в районі Queens, де знаходиться славнозвісний
Greenpoint — давня польська дільниця в Н'ю Йорку. Задум орґанізувати фестиваль народився з
дуже прозаїчних причин — Наталія була першою артисткою, що грала на пилі та мала свою
власну інтернет-сторінку. Завдяки цій сторінці, інші музиканти, які грають на цьому інструменті,
вийшли з нею на контакт. 2003 року в них з Наталею виникла ідея заснувати фестиваль гри на
пилі. Їх діяльність приносить плоди до нинішнього дня, подія росте у своїх масштабах, а
викликом є виведення пили зі світу столярських інструментів до сім'ї інструментів музичних.
Спільна музична діяльність приносить плоди в формі створення перших творів, написаних
спеціяльно для пили.
Структура та Висновки
Н'ю Йорк — це місто величезних можливостей. Це одна з причин того, чому саме тут
функціонують дві нішові ініціятиви: польське видавництво та фестиваль гри на пилі. Під час
двох різних, але теж і подібних у деяких аспектах візитів, мене неустанно супроводжувала одна
думка, а саме: що люди, які мешкають у Н'ю Йорку, то особи, обдаровані надзвичайною
креативністю; особи, які вірять у те, що при відповідній уяві все є можливим. Так народився
Nowy Dziennik та фестиваль Музичної Пили в Н'ю Йорку В обидвох із цих випадків,
орґанізаційна структура інституцій теж дуже невелика. Редакція в Н'ю Джерсі на даний момент
складається з кількох працівників, які займаються декількома завданнями одночасно. Тут варто
собі пригадати, що редакторами є Поляки — в основному особи народжені в Польщі — для
яких сама по собі промоція нашої спадщини й культури є цінною. У випадку фестивалю
музичної пили натомість орґанізаційна структура побудована на…. одній-єдиній особі! Наталія
Паруз є не лише директором події, але також і єдиним своїм працівником. Їй допомагає чоловік
та інші митці, але фестиваль, попри 12 років своєї історії, не функціонує як якась орґанізаційна
структура. Всі засоби, необхідні для його орґанізації, походять зі спонсорських джерел і з
продажу квитків і реєстраційних внесків. Найбільшим викликом для Наталії є створення
постійної команди працівників, які зняли би з її плечей частину навантаження в плані
орґанізаційних моментів. Зробити це нелегко, адже попри успіхи фестивалю, пила є не вельми
популярною як музичний інструмент і важко знайти джерела фінансування для покриття
адміністративних витрат. Nowy Dziennik натомість упродовж багатьох років утримувався з
продажів ґазет. З року на рік, на жаль, об'єми продажів спадають, унаслідок частково
114
зменшення читацької бази як такої, а частково під впливом конкуренції з американською
версією ґазети „Super express” із Польщі. Зміни відбулися також і в середовищі американської
Полонії. Для того, щоби сягнути нову суспільну ґрупу, власники створили телестанцію NDTV, яка
має своє ефірне вікно щодня на 25-му Каналі. Реалізовуються теж і нові ініціятиви: ґазета має
своє інтернет-видання, канал на youtube, а редактори активно користуються Фейсбуком, а
також іншими соціяльними мережами. На жаль, усього цього недостатньо. 31 грудня 2015 року
редакція повідомила, що починаючи від 14 січня 2016 року Nowy Dziennik почне виходити під
тією ж назвою, але вже яко тижневик.
115
Товариство Пам'яті Марцеліни Сембріч
Студійний візит у Болтон Лендинґ
Контекст
Польсько-Українська Фундація імені Іґнація Яна Падеревського встановила співпрацю з
Товариством імені Марцеліни Сембріч у 2014 році, під час зустрічі Маріанни Гумецької з
Річардом Варґо — арт-директором Товариства. Результатом встановленої співпраці був концерт
артистки біля озера Джордж улітку 2014 року. Того самого року вперше на фестиваль до
Львова приїхав Річард Варґо. Ми разом прийняли рішення про співпрацю, а Річард поставився з
неабияким ентузіязмом до задуму про продовження діяльності в напрямку промоції польської
культури за кордоном. Плодами співпраці були мій стипендійний проект, а також цикл
концертів Маріанни Гумецької , присвячених Іґнацію Падеревському, які відбулися в США, у
Bolton Landing. 2016 року відбудеться, натомість, П'ята, Ювілейна едиція Фестивалю
Sembrich Studio над Болтонським озером, головна зала сьогодні
"Відкриваємо Падеревського" у Львові, чільною подією якого буде Оперна Ґала, присвячена
Іґнацієві Падеревському та Марцеліні Сембріч-Коханській. Головним моментом у ґалі буде
презентація опери Іґнація Яна Падеревського "Manru" у Львові, в сучасному аранжуванні Єжи
Максим'юка. Ідея концерту передбачає представлення публіці постаті Марцеліни СембрічКоханської — вийняткової артистки, яка поєднює Польщу, США та Україну. Коханська, яка
116
мешкала в США та була першою виконавчинею ролі Уляни, доклалася до того, щоби творча
спадщина Падеревського зазвучала на сцені Metropolitan Opera. Marcelina Sembrich-Kochaoska,
львів'янка за походженням і приятелька Іґнація Падеревського, була першою зіркою в історії
Metropolitan Opera, найвизначнішого оперного театру на планеті. Вона також вважається
найвідомішою в світі польською співачкою. Марцеліна виступала з величезним успіхом на
оперних сценах багатьох міст Європи, зокрема у Львові (де вона починала свою творчу кар'єру),
в Афінах, Дрездені (Semperoper), Мілані (Teatro dal Verme), Лондоні (Opera Covent Garden),
Варшаві, Санкт-Петербурзі. Піком її кар'єри були виступи в Н'ю Йорку, в Metropolitan Opera, де
вона була постійною солісткою. Sembrich-Kochaoska була направду вийнятковим музичним
явищем: вона була чудовою скрипалькою, прекрасною піаністкою та співачкою. Вона була
артисткою для усього світу, але завжди вважала себе Полькою. У її міжнародному репертуарі
пісень, творів для скрипки чи фортепіано, завжди знаходилися польські композиції: Шопена,
Падеревського, Вєнявського, Монюшки, Алєксандра Зажицького, Людвіка Ґросмана та інших.
Польські пісні вона завжди співала польською мовою, незалежно від того, де виступала, і при
тому часто акомпанувала собі на фортепіано. Вона належала до найпопулярніших співачок
своєї епохи. У США подосі існує Музеї її імені — The Marcella Sembrich Memorial Association біля
озера George. На жаль, сьогодні постать Сембріч-Коханської забута, як у Польщі, так і в Україні.
Саме тому в тракті реалізації свого стипендійного проекту я вирішила відвідати Bolton Landing, а
Річард Варґо (Richard Wargo) став опікуном моєї праці. Відвідини Музею Марцеліни (Марсели)
Сембріч були для мене вийнятковою подією не лише з огляду на діяльність товариства та
літньої опери, але й також з огляду на особистий стосунок як до постаті Сембріч, так і до
співпраці, яка поєднює наші орґанізації.
Товариство Пам'яті Марцеліни Сембріч
Літня студія Марсели Сембріч у Bolton Landing була побудована 1924 року. Маєток виконував
функції відпочинкового будинку біля озера, з видом на затоку. Саме тут Марсела Сембріч
давала уроки своїм учням. Через цю студію пройшли добре знані постаті світу музики, зокрема
Juilliard і Curtis.
Мадам Сембріч померла 1935 року і, два роки потому, її невістка оперної діви, Juliette de
Coppet Stengel, поновно відкрила студію вже у форматі Музею Пам'яті Марцели Сембріч.
Музей постійно функціонує як літній дім і відкритий для прийому гостей у теплий сезон року,
від червня до вересня. Початково названий Memorial Studio (Студія Пам'яті), зараз будинок
функціонує під назвою Museum Opera (Музейна Опера) і знаходиться на земельній ділянці
площею чотири акри, до якої прилеглим є терен біля озера площею чотирнадцять гектарів. У
музеї знаходяться пам'ятки по видатній міжнародній оперній кар'єрі Сембріч, яка тривала
понад 50 років, зокрема картини, скульптури, костюми, нагороди, особисті речі, нотатки й
автоґрафи сучасників Сембріч, зокрема таких артистів, як Падеревський, Ґустав Малер,
Рахманінок, Карузо, Ліст, Брамс і Пуччіні. Крім плекання пам'яті про Марцеліну Сембріч, у літні
місяці Товариство орґанізовує багато музичних імпрез, серед яких концерти талановитих
співаків, композиторів і музикантів, а також симпозіуми оперних істориків.
117
Структура
Як наказує американська структура керування інституціями культури, Товариство Сембріч має
над собою Правління, котре складається з осіб, заслужених у справі промоції пам'яті Марсели
Сембріч. Правління очолюють директор і віце-директор. Крім них, до складу Правління входять:
скарбник, секретарка та ще два члени правління. Правління виконує свої функції цілковито
безоплатно та працевлаштовує реґулярних працівників, які працюють над щорічною
проґрамою літньої опери. За проґраму відповідають арт-директор, яким уже багато років є
Річард Варґо, американський композитор з Пенсільванії, який щороку проводить у Bolton
Landing свою резиденцію та здійснює нагляд за Товариством у плані контенту (проґрамного
наповнення) подій. Пропозиції щодо проґрамного наповнення Річард представляє Правлінню, а
також решті працівників: виконавчому директорові (Elizabeth Navitsky), координаторові до
справ контенту (Anita Richards). У Товаристві також працюють адміністративний асистент і
завгосп будівлі. Щороку також набирають волонтерів, які показують гостям музей Sembrich і
допомагають з проведенням концертів. Товариство утримує себе фінансово з продажу квитків
на концерти, з реалізації пам'яток по Марселіні Сембріч, а також зі спонсорських пожертв.
Щороку орґанізуються кількадесять різноманітних концертів класичної музики, ак також музики
розважальної, і я особисто мала приємність бути присутньою на одному з таких концертів —
музики кантрі — у сезоні 2015. Дуже заанґажованими в діяльність Студії Сембріч є мешканці
Bolton Landing і сусідніх місцевостей над озером George. Адже вони усвідомлюють, що
культурна спадщина їхнього реґіону є не лише доповненням до фантастичної природи, але теж
і постійним елементом життя, який притягає щороку до містечка цілі натовпи туристів.
Висновки
Діяльність Товариства Сембріч стала можливою завдяки відданості її членів та завдяки їхньому
пристрасному бажанню промувати пам'ять польської діви. Надзвичайно цікавим є те, шо ця
видатна співачка сьогодні є ближчою для непов'язаних із нею за походженням Американцям зі
штату Н'ю Йорк, аніж власним співвітчизникам. Саме завдяки Річарду Варґо ми довідалися про
цю унікальну постать, яка суттєво вплинула на поведінку Іґнація Падеревського в Америці, а
також доклалася до його боротьбу за польську справу в часи Першої Світової Війни. Варто
підкреслити, що боротьбу цю вона розуміла не як збройний чин і заанґажування в справи
політичні, але передусім як промоцію польської культури: вона особисто орґанізовувала
концерти за участю Поляків на території США та виконувала польські твори — усе „для
зміцнення сердець”. Товариство Сембріч, попри скромні наявні фінансові засоби, з діяльності
реґіональної спромоглося вийти на рівень міжнародний. Якби не візит Річарда Варґо до Польщі
2014 року, ймовірно що ми й подосі би не усвідомлювали значення цієї Артистки, яка поєднює
три країни: Польщу, Україну (на теренах якої властиво народилася Сембріч-Коханська) і
Сполучені Штати. Крім Студії Сембріч, товариство також має у своєму розпорядженні окремий
офіс, на відстані декількох кілометрів від опери. Також там можнга побачити неймовірну
118
колекцію пам'яток по співачці: її картини, валізки й особисті речі, а також вийняткової краси
погруддя, створене за її життя. Заінспіровані діяльністю Студії Сембріч, ми — Фундація імені
Падеревського — вирішили допомогти у справі промоції пам'яті про артистку на теренах усіх
трьох наших країн. Як я вже згадувала раніше, у наступному році ми плануємо ґалу імені двох
артистів; під час її проведення заплановані також заходи з передачі погруддя Марцеліни
Сембріч-Коханської до локацій, котрі є для неї вийнятковими: Львівської Опери та Metropolitan
Opera у Н'ю Йорку. Річард Варґо брав участь також у зустрічі з промоції даної стипендійної
публікації, котра відбулася 12 листопада 2014 у Львівській Опері.
З Річардом Варґо під час зустрічі для промоції стипендійної публікації у Львові, 12 листопада 2015 року
Фото: Сергій Горобець
119
Toronto Symphony Orchestra i Les Amis Concerts
Студійний візит у Торонто
Контекст
Канадійські орґанізації зі сфери культури я вирішила відвідати з огляду на музичну співпрацю
Маріанни Гумецької — Артистичного Директора Міжнародного Фестивалю „Відкриваємо
Падеревського” у Львові з містом Торонто. Маріанна провела в Канаді багато років, дозріваючи
як артист і виконуючи фортепіанні концерти соло, а також співпрацюючи з канадійськими й
американськими музикантами. Метою мого візиту в Торонто було порівняти діяльність
місцевих музичних інституцій з орґанізаціями США та Центрально-Східної Європи. Toronto
Symphony Orchestra був для мене очевидним вибором з огляду на розмах і характер їхньої
діяльності. LesAmisConcerts натомість були вибрані мною, оскільки Майкл Пепа (Michael Pepa)засновник і директор цієї інституції, дуже велику увагу приділяє співпраці з митцями з Європи,
часто відвідує Україну, підкреслюючи пов'язаність своєї орґанізації зі Старим Континентом.
Toronto Symphony Orchestra
Заснований 1922 року, Toronto Symphony Orchestra (Симфонічний Оркестр Торонто) є однією з
найважливіших інституцій культури в Канаді. Під керівництвом Музичного Директора Пітера
Аунджіена (Peter Oundjian), ця інституція долучилася до побудови іноваційної культурної
проґрами, презентуючи тим самим відомих митців, гостей і дириґентів із усіх куточків світу.
Крім орґанізації концертів і музичних спектаклів на найвищому рівні, Toronto Symphony
Orchestra слугує канадійському суспільству, пропонуючи свою ориґінальну проґраму культурної
освіти. Це одна з найбільших і найрозвинутіших допомогових проґрам із царини музичної
освіти в цілій Канаді, метою якої є інтеґрація молодих музикантів із канадійського реґіону
Онтаріо на фундаменті мистецької проґрами. Штаб-квартирою Toronto Symphony Orchestra є
Roy Thomson Hall — одна з найориґінальніших архітектурних будівель у цілій Канаді. Як я
довідалася від Джефа Мелансона (Jeff Melanson), ґенерального директора TSO, вже багато
років метою діяльності орґанізації є перетворення Toronto Symphony Orchestra на
найіноваційніший оркестр у світі. Мета, здавалося би, захмарна, але дивлячись на діяльність
TSO і бачачи можливості, які пропонує канадійська проґрама підтримки інституцій культури,
правдоподібно здійсненна. Візія культури в Онтаріо побудована на принципі, згідно з яким
кожен учень державної школи вже на базовому рівні отримує широку пропозицію варіянтів
музичної освіти, реалізатором якої є власне Toronto Symphony Orchestra. Метою такої моделі є
витворити нове покоління креативних реціпієнтів культури, які будуть зростати з відчуттям
шани до мистецтва та стануть свідомими учасниками культурного життя й розвинуть у собі
пасію до музики. Проґрама культурної освіти пропонує значну кількість концертів,
зорієнтованих на наймолодшу аудиторію (і їх кількість з кожним роком зростає), розвинуту
120
платформу e-освіти (інтернет-навчання), яка дозволяє TSO сягнути кожного закутка провінції і
врешті забезпечити солідний культурний фундамент для всіх учнів. Такою є візія реґіону, в
якому наймолодші мешканці мають рівний доступ до культурної оферти, яка складається з
проґрам, котрі сприяють креативності та промують співпрацю як у мистецтві, так і у щоденному
житті. Надзвичайно істотним є той факт, що ця візія не є поодиноким задумом середовища
Toronto Symphony Orchestra, але від самого початку твориться спільно з владою провінції
Онтаріо, яка трактує Стратеґію Культури на такому самому серйозному рівні, як і інші сфери
життя громадян та виділяє на неї суттєві суми фінансів. У результаті цього зміцнюється як
позиція Онтаріо як іноваційного реґіону, в якому громадяни почуваються рівноцінними
творцями громадського життя, а Toronto Symphony Orchestra отримує доступ до найздібніших
представників молодого покоління музикантів, яких він бере собі під крило, формуючи й
творячи тим самим чудовий оркестр. Toronto Symphony Orchestra відіграє також ключову роль у
Штаб-квартира Toronto Symphony Orchestra, Roy Thomson Hall у середмісті Торонто Toronto
розвитку культурного потенціялу цілого реґіону Онтаріо.
Унаслідок такої ситуації, Toronto Symphony Orchestra має можливість перетворити канадійську
провінцію Ontario на світового лідера у сфері музичної освіти та можливість забезпечити
мешканцям Торонто рівний доступ до високоякісної музичної освіти, промування нового
покоління реціпієнтів і творців музики, наближаючи всіх учнів Онтаріо до музики та ресурсів
світової культурної спадщини. Ця нова економічна модель є отже корисною не лише для
самого TSO, який не мусить переживати про дофінансування, але також і для всіх мешканців
Торонто. Культурознавча освіта — це, звичайно, ще не все. TSO є передусім інституцією
музичною, котра пропонує широкий асортимент культурних продуктів. Проґрама концертів
121
реалізується від червня до вересня та є надзвичайно різнорідною: на сценах Торонто можна
почути класичну, сучасну, джазову чи теж розважальну музику: великою популярністю тішаться,
наприклад, концерти на живо до популярних відеоігр. Інституція дбає зрештою не лише про
репертуар, але також і про артистичне оформлення пропонованих подій. Концерти часто
супроводжуються показами феєрверкових шоу над озером, мультимедійні презентації та
виставки. Toronto Symphony Orchestra приділяє увагу також і культурному розмаїттю
презентованих творів: на сценах TSO можна зустріти представників усього світу музики —
щороку виступають тут Митці з майже всіх континентів. Працівники Toronto Symphony Orchestra
підкреслюють, що найбільшим задоволенням для них є робити речі з катеґорії ‘неможливого’.
Модель діяльності TSO поволі стає зразком для інших канадійських інституцій, які, йдучи слідом
за TSO, дозволяють Канаді стати чимраз то більш відкритим і приязним місцем.
LesAmisConcerts
LesAmis заснував у Канаді 1983 року Майкл Пепа (Michael Pepa). Метою діяльності орґанізації є
виплекати молодих, талановитих виконавців, починаючи працювати з ними вже на
найранніших етапах їхньої професійної кар'єри. Ідея орґанізації передбачає також
впровадження талановитих музикантів у культурний світ Канади та знайомлення їх із творами
сучасних
канадійських
композиторів. Від самого початку
своєї діяльності, LesAmis дбало про
те, щоб музиканти, які виходять на
сцену,
мали
можливість
представити свої здібності під час
концертів,
орґанізовуваних
у
співпраці
з
визнаними
виконавцями, які в багатьох
випадках свою кар'єру починали
саме під крилами LesAmis.
Досягнення цих цілей є реальним
через орґанізацію спонсорованих
концертних вечорів, проґрама яких
містить твори, що їх вибирають самі З творцем ідеї, Майклом Пепою, в Торонто
виконавці — але як мінімум один із
цих творів має бути написаний канадійським композитором, що його визначить LesAmis. Таким
чином, публіка, яка приходить на концерти, має можливість познайомитися як з новими
творцями, так і з національним репертуаром Канади. Упродовж понад 30 років своєї діяльності,
LesAmis орґанізувало понад 200 концертів, які часто були міжнародними спільними
продукціями. Орґанізація співпрацювала з такими європейськими інституціями, як Alliance
Francaise, Goethe-Institut і Canadian Sinfonietta. Понад 360 канадійських і 80 міжнародних
артистів виступили наразі на концертах. Було виконано понад 160 творів восьмидесяти різних
сучасних композиторів, з яких понад 100 творів були написані канадійськими авторами.
Переконлива більшість цих творів вперше зазвучали на сцені завдяки LesAmis. Значна кількість
концертів транслювалася наживо. Багато музикантів, серед яких деякі були іміґрантами в
122
Канаду з інших країн, мають можливість показатися на професійній сцені вперше завдяки
LesAmis. Свою ідею Майкл Пепа почерпнув із власного досвіду. Цей талановитий композитор
походить із Хорватського Заґребу та виїхав до Канади на постійне місце проживання у 1981
році. Тож заснування LesAmis було пов'язано безпосередньо з особистим пережитим досвідом
його засновника, котрий хотів допомогти іншим артистам, які опиняються в подібній ситуації.
Сама назва „lesamis” не є випадковою — вона означає „друзі”. Саме ця атмосфера орґанізації та
унікальні можливості притягнули до неї багатьох із сьогодні впізнаваних постатей. Завдяки
LesAmis, свою музичну кар'єру розпочали, серед інших: Scott St. John, Shauna Rolston, Ryfka
Golani, Julian Milkis, Александр Целяков, Lynn Kuo, а також багато інших музикантів, які сьогодні
є лідерами камерної сцени в Торонто, зокрема струнний квартет, до складу якого входять Geoff
Nuttall, Barry Shiffman, Lesley Robertson і Marina Hoover. Крім канадійських концертів,
музиканти, згуртовані довкола LesAmis, мають нагоду виступити на міжнародних сценах. Майкл
Пепа особисто налагоджує контакти з фестивалями, орґанізовуваними на Старому Континенті,
серед яких можна згадати, зокрема Літній Музичний Фестиваль у місті Кубурґ (Coubourg).
LesAmisConcerts є отже прикладом того, як особистий досвід однієї заанґажованої особи може
вплинути на створення музичної орґанізації, діяльність якої триває вже понад 30 років і
допомагає розпочати свою кар'єру багатьом талановитим музикантам, у тому числі молодим
іміґрантам.
Структура та Висновки
Студійні візити в Канаді були для мене надзвичайно цінним досвідом з огляду на можливість
познайомитися зі структурою діяльності музичних орґанізацій у цій країні. Дві цілковито різні, а
все ж подібні в своїх цілях, інституції, з непорівнянно різними бюджетами й можливостями
діяльності, мають проте багато спільного між собою. Їх поєднює бажання долати бар'єри та
робити речі, які зовні видаються неможливими. Структурним фундаментом діяльності Toronto
Symphony Orchestra є тісна співпраця з реґіональною владою провінції Онтаріо. Ця інституція
має ґарантоване постійне фінансування та бере активну участь у витворенні культурної стратеґії
як міста Торонто, так і цілого реґіону. TSO користає також і зі спонсорських джерел — за моїми
даними, вони складають орієнтовно 40% бюджету та призначаються на проґрамні заходи. На
успіх TSO, крім музикантів і творців культури, працевлаштовуваних ззовні, працює невелика, як
для такої великої інституції, команда: адміністрація складається з 5 осіб, а імпресаріят (тзв.
Адміністрація до справ Артистичних) налічує 8 осіб. Натомість розбудованими є мистецька
команда, відділ фінансів і маркетинґу, відділ освіти, відділ до справ розвитку й відділ до справ
продаж. У Toronto Symphony Orchestra панує ієрархія американського зразка: над
працівниками стоїть почесне Правління, до складу якого входять заслужені для реґіону
особистості зі світу культури та освіти. Важливим є те, що Правління фактично виконує не лише
функції почесної верхівки, але дуже активно впливає на стратеґію діяльності TSO та проґрами
інституції. Роль працівників полягає у якнайкращому впровадженні цих проґрам.
LesAmisConcerts має іншу структуру. Ця маленька орґанізація складається з Майкла Пепи, його
асистентки Ерікі Кріно (Erika Crino), а також великої кількості митців-музикантів, приятелів
інституції, котрі творять її Правління, надають консультації в справах мистецького характеру й
допомагають в орґанізації концертів. LesAmis утримується лише з коштів, які їм вдається
123
здобути. Орґанізаціє подає заявки на ґранти, передусім ґранти від Toronto Arts Council, Ontario
Yards і Canada Council. Завдяки цьому, орґанізація отримує можливість орґанізовувати концерти
й невеликі турне на території Торонто.
124
Остаточні Висновки
Відвідані мною орґанізації відрізнялися в плані їх проґрам і характеру — що, зрештою, було
початковим наміром у моїй стипендії. 9 візитів протягом кількох місяців, проте, привели мене
до висновків, які є спільними для цілого сектору недержавних орґанізацій, які готують музичні
події по всьому світу. Приклад американський в плані структурному відрізняється від
польського й українського, однак має багато спільних рис до порівняння з нашими
інституціями. Попри те, що в значній частині випадків на американському ґрунті справу мають із
бюджетами не до порівняння з нашими (переважно в районі кількох-кільканадцятьох мільйонів
доларів), у часи економічної крили значна частина інституцій культури в Північній Америці
бореться з фінансовими проблемами, подібними до наших. Дуже часто мої співрозмовники
звертали увагу на зменшення зацікавленості з боку спонсорів і зростання труднощів у пошуках
коштів. Коли їх запитували про виклики майбутнього, вони відповідали, що конче необхідно
закумулювати якомога більшої маси фінансів, аби згодом мати змогу ліпше зреалізувати
заплановані цілі. Проте, існують теж і проблеми позафінансові. В основі моєї праці лежить
Аналіз SWOT. Тому, остаточні висновки я посортувала в такі катеґорії:
Сильні сторони (strengths)
Найчастіше виявлялося, що ключем до успіху є глибока відданість справі з боку осіб,
відповідальних за творення й реалізацію культурних проґрам у музичних інституціях. Про
обов'язковість відповідного підбору працівників згадували майже всі: пані Ельжбєта
Пендерецька, Кеті Круз із Kennedy Center, Джеф Мелансон із Toronto Symphony Orchestra, а
також Наталія Паруз, орґанізаторка фестивалю гри на музичній пилі в Н'ю Йорку. Звичайно,
важливимт є вміння, знання та досвід, але сàме ВІДДАНІСТЬ СПРАВІ була характеристикою, яку
найчастіше згадували всі директори. Цікаво, що ця заувага стосувалася не лише працівників,
але й самої Дирекції та Правління. Зрештою, сàме Правління, а також Проґрамна Рада, в
багатьох випадках є орґаном, який приймає ключові рішення про роботу цілої орґанізації.
Підбір осіб у склад Правління мусить отже бути також неабияк продуманим przemyślany. У
100% американських випадках до складу Правління не може потрапити абихто. Засідати в
„Board of Directors” — це справа найвищої похвали й честі, а особи, які виконують функції члена
правління, є елітою мешканців даного міста чи реґіону. Їх роль полягає в тому, щоби ділитися
досвідом, давати поради, й часто теж приймати предметні рішення по контенту подій і заходів,
а також залучення якомога більшої кількості спонсорів на підтримку даної інституції. Неабияк
істотним є той факт, що члени Правління мусять бути для своїх працівників АВТОРИТЕТАМИ.
Тільки така структура може запевнити справді дієву ієрархію в даній орґанізації. З цієї точки
зору, відвідана мною польська орґанізація (Товариство імені Людвіґа ван Бетговена) має
структуру таку саму, як і американські. На жаль, із власного досвіду мушу сказати, що це
очолюване Пані Ельжбєтою Пендерецькою Товариство є похвальним вийнятком на мапі
польських орґанізацій у сфері культури. У нашій країні далі трапляється, що особи, котрі
125
засідають у Правлінні даної орґанізації, не вельми в курсі проґрамної тематики, та й діяльності в
загальному. Черговим сильним пунктом діяльності музичних інституцій культури є їхня
УНІКАЛЬНІСТЬ. Вона залежить від масштабу діяльності й найчастіше є справою дуже
індивідуально; слід, проте, підкреслити, що ексклюзивність діяльності залежить значною мірою
від розпізнавання середовища, в якому діяльність провадиться, і в спроможності сформувати
таку оферту зі сфери культури, яка заповнить прогалину, що існує в реґіоні. Прикладами
унікальності даної інституції можуть бути: масштаб її діяльності (як у випадку Kennedy Center,
Grant Park Music Festival чи Товариства імені Людвіґа ван Бетговена), вийнятковість
проґрамного контенту (Polish Music Center, Paso Robles Festival, New York City Saw Festival, The
Sembrich), оферта, спрямована на якусь окреслену ґрупу реціпієнтів (NDTV, LesAmisConcerts чи
освітня проґрама Toronto Symphony Orchestra), а також багато інших областей діяльності, які
можна ще наводити як приклади. Останнім сильним пунктом, який я хотіла би тут згадати, є
ВМІННЯ СПІВПРАЦЮВАТИ з іншими інституціями та наявність (або напрацювання в керунку
наявності) маси партнерів, які є в стані надати допомогу в вашій діяльності у сфері культури та
внести в неї частинку розмаїття. Дуже важливо мати перевірених партнерів. Інституції, з якими
ми співпрацюємо, повинні долучатися не лише фінансово до бюджету, але й бути задіяними в
культурні заходи від самого початку, вже на етапі планування спільних дій. Американський
приклад зміцнив мою переконаність щодо того, наскільки неймовірно важливим є бути добре
познайомленими на рівні інституцій, окреслювати, знати й повідомляти про свої цілі, та
перевіряти, як на щодень функціонує дана інституція. Тут слід підкреслити роль, яку відіграють
студійні відвідини та зустрічі віч-на-віч, які в жоден спосіб не замінять мейлові розмови чи
розмови по Скайпу.
Слабкі моменти (weaknesses)
Як я вже згадувала на початку остаточних висновків, практично всі інституції, відвідані мною,
вказували на брак фінансів і бюджетні дірки як на свої найбільші проблеми. Це, звичайно,
справа індивідуальна й у ширшому масштабі не вдастся порівняти бюджети найбільших
американських і канадійських інституцій із можливостями польських чи українських. Це вказує,
проте, на існування ширшої проблеми з фінансуванням інституцій культури. Найчастіше,
модель фінансування ґрунтується на пошуках коштів в процесі конкурсів. Це стосується як США
й Канади, так і Польщі з Україною. У результаті цього, значна частина орґанізацій рік за роком
будує свій капітал з нуля, не може скласти точну проґраму з належною часовою форою, і в
результаті музичні імпрези орґанізовуються поспіхом і з обмеженими чи зовсім мінімальними
засобами. Проблеми фінансові пов'язані теж і з проблемами кадровими. Команди
орґанізаторів часто складаються з кількох осіб — а у крайніх випадках, як із New York Musical
Saw Festival чи LesAmisConcerts, тримаються на одному-єдиному лідері плюс волонтерах. Ці
орґанізації не мають прецінь можливості створити яку-небудь адміністративну структуру, бо ж
фінансові засоби з ґрантів спрямовуються найчастіше на справи, дотичні до проґрамного
контенту. Сам процес надавання дотацій є теж вийнятково довгою процедурою, що триває від
кількадесяти до кількасотень днів, що теж паралізовує діяльність найменших орґанізацій у
позаконцертний сезон.
126
Можливості (opportunities)
Наскільки великими є можливості діяльності інституцій культури, котрі орґанізовують музичні
події, найкраще показує приклад американо-канадійський. При доброму розумінні ролі, яку
виконує культура у суспільному житті, можна багато чого досягнути, і не лише у сфері
мистецтва. Проте, судячи з усього, необхідним є тут розуміння з боку місцевої й реґіональної
влади, про що свідчить хоча би приклад Grant Park Music Festival у Чікаґо, Kennedy Center у
Вашинґтоні, Дистрикт Колумбія чи Toronto Symphony Orchestra в Канаді. З належним підходом,
культура може стати підставою для формування нового суспільства свідомих людей, які
співпрацюють на фундаменті співпраці, ане суперництва. Орґанізація музичних подій може
позитивно вплинути на зміцнення міжлюдських контактів на локальному рівні — про це
свідчить хоча би розбудована мережа волонтерів при орґанізації Grant Park Music Festival у
Чікаґо. Понадто, культура означає появу нових робочих місць, розвиток міст, а також
збільшення креативності працівників та іноваційності реґіону. Тож культура безпосередньо
впливає на економіку, про що чудово знає влада найбільших американських і канадійських
міст. На жаль, у мене складається враження, що в Центрально-Східній Європі можливості
культури й надалі залишаються нерозкритими, а культуру часто трактують як пасинка
суспільства, виділяючи на неї мінімальні засоби. Розв'язанням цієї проблеми може бути
використання прикладу реґіону Онтаріо та активне залучення інституцій культури в розробку
стратеґії управління реґіоном. У Сполучених Штатах популярним є також використання
продуктів творчості митців у бізнесі, що впливає на іноваційність та ефективність.
Загрози (threats)
Те, що культура отримує замале фінансування та що менші інституції не мають жодної
впевненості щодо того, чи будуть вони в стані продовжувати свою діяльність наступного року,
може спричинити занепад деяких нішових музичних ініціятив, таких як концерти за участю
талановитих іміґрантів або менш популярних інструментів. Брак ініціятив такого характеру
може в майбутньому допровадити до цілковитого зникнення деяких царин мистецтва — таких
як, наприклад, гра на музичній пилі. Існують, проте, деякі методи, які можуть допомогти нам
нейтралізувати такі загрози.
Рекомендації:

У бюджетах міст, реґіонів і держав слід виділяти кошти на орґанізацію цінних
культурних ініціятив
127

Процедура подачі заявок для малих культурних інституцій із невеликими бюджетами
повинна бути спрощена

Координатори повинні отримувати належну винагороду за свою працю

Слід розробити та підтримувати систему доброго управління на фундаменті, яким є
правління, що складається з людей, які є авторитетами в даній царині

Слід створити та підтримувати мережу надійних партнерів на місцевому та
міжнародному рівнях

Слід включати партнерів у процес планування спільних подій — це допоможе
диверсифікувати залучувані джерела фінансування культурних ініціятив

Слід розробити оферту культурних подій, зорієнтовану на молоде покоління, яке
усвідомлює роль культури в суспільному житті
128
Подяки:
Користаючи з нагоди, хочу подякувати всім, хто допоміг мені зреалізувати мій стипендійний
проект:
o
Маріанна Гумецька/Marianna Humetska
o
Річард Варґо/Richard Wargo
o
Пані Ельжбєта Пендерецька/Pani Elżbieta Penderecka
o
Ірена Кісєлінська/Irena Kisielioska
o
Професор Марек Жебровський/Marek Żebrowski
o
Кріста Клоуз/Krysta Close
o
Стів і Елішія Кесс/Steve & Alicia Cass
o
Андрій Підківка/Andrei Pidkivka
o
Кеті Круз/KathyKruse
o
Елиша Адамс/Alicia Adams
o
Наталія Паруз/Natalia Paruz
o
Лєшек Нік Садовскі/Leszek Nick Sadowski
o
Адріана Краєвська/Adriana Kraevska
o
Джеф Мелансон/Jeff Melanson
o
Майкл Пепа/Michael Pepa
o
Джил Гурвіц/Jill Hurwitz
o
Адам Бала/Adam Bala
o
Остап Дзондза/Ostap Dzondza
o
Малґожата Ружанська/Małgorzata Różaoska
Щиро всім дякую, Пані та Панове!
Катажина Ренес-Оброхта
129